У статті розглядається феномен комп’ютерних ігор як складова соціалізації сучасної дитини. Підкреслюється подвійний характер їх впливу: з одного боку, вони можуть стимулювати розвиток пізнавальних здібностей, уваги та комунікативних навичок, з іншого — призводити до формування залежної поведінки, зниження навчальної мотивації та порушень міжособистісних відносин. Висвітлюються психологічні механізми залучення дітей до ігрової діяльності та фактори ризику надмірного захоплення іграми. Запропоновано профілактичні заходи, спрямовані на раціональне використання ігор у повсякденному житті дитини, а також роль педагогів і батьків у формуванні відповідального ставлення до цифрових розваг.


