Психолого-педагогічний брейнстормінг «Педагогічна етика вчителя у формуванні особистості школяра»

Опис документу:
Етнічні засади поведінки вчителя набувають великого значення при роботі з дітьми, колегами, адмістрацією та батьками. Формування свідомості людини починається ще з раннього дитинства. Вихователі та педагоги мають неабиякий вплив під час цього процесу. Тому дуже важливо щоб перед дітьми був гідний приклад правильної поведінки.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Психолого-педагогічний брейнстормінг «Педагогічна етика вчителя у формуванні особистості школяра»

Етнічні засади поведінки вчителя набувають великого значення при роботі з дітьми, колегами, адмістрацією та батьками. Формування свідомості людини починається ще з раннього дитинства. Вихователі та педагоги мають неабиякий вплив під час цього процесу. Тому дуже важливо щоб перед дітьми був гідний приклад правильної поведінки.

Вчителі та вихователі є відповідальними за свою діяльність та манеру поведінки. Така відповідальність є загальноприйнятою. В своїй роботі кожен педагог має враховувати дані правила, обов’язки, норми поведінки. Для досягнення цієї мети вони мають усвідомити принципи роботи та досягати їх на відповідних високо-етнічних засадах. Етична поведінка вчителя є провідною низкою в даній діяльності.

Всі діти потребують позитивної атмосфери в шкільному закладі, дане завдання покладається на вихователів та педагогів. Вчитель — це не тільки професія, а й соціальний статус, якому потрібно відповідати. Тому, для цього, педагог повинен володіти педагогічною культурою. Вимоги до культури педагога записані в педагогічній етиці. Етика визначається як наука про моральність. Найважливішою вимогою педагогічної етики є любов до дітей. Але це означає не тільки виявляти почуття, а й уміння педагога прийняти вихованця таким, який він є, співпереживати йому, допомагати в розвитку. При здійсненні своєї діяльності вчитель керується такими принципами: гуманність, законність
демократичність, справедливість, професіоналізм, взаємна повага.

У педагога, діти, насамперед, цінують доброту, чуйність, розуміння. Любов до дітей повинна бути на рівні моральних відносин. Якщо ж педагог не любить дітей, то він не зможе викликати любов і довіру в підростаючого покоління.

Педагог має особливу увагу приділяти своїй поведінці. Адже вона є зразком для наслідування. Треба організувати процес виховання так, щоб потім він перетворився на процес саморозвитку і самовиховання, який, стане невід’ємною частинкою постійного самовдосконалення.

У свої взаєминах з учнями вчитель має враховувати деякі норми та правила. Він обирає відповідний стиль спілкування з учнями, заснований на взаємній повазі. Учитель у своїй роботі не повинен принижувати честь і гідність учнів ні за яких підстав, в тому числі за ознаками віку, статі, національності, релігійних переконань та інших особливостей. Учитель є неупередженим, однаково доброзичливим і прихильним до всіх своїм учням.

Нема жахливішої роботи, ніж учительська Нема виснажливішої роботи від учительської, Де нерви паляться, мов хмиз сухий. Де серце рветься. Але нема щасливішої долі, Коли людина з твоїх рук, учителю, Іде у світ - на краплю світ людніє.

(«Дума про вчителя» Івана Федоровича Драча)

Говорять, що жінка, може з нічого зробити три речі: салат, капелюшок, проблему. Ми живемо в житті, де проблеми і конфлікти скрізь.

Пропоную кожному з вас обрати ту квіточку, яка вам подобається. Так у на утворилися групи. Вашій увазі пропонує медодику, яка має назву «шість капелюхів», найголовніше колір, можна використати квітку, капелюшок, стрічку… Кожен колір є символічним.

Білий капелюх: інформація

Детальна і необхідна інформація. Тільки факти. Яка ще необхідна інформація? Використовується для того, щоб спрямувати увагу на інформацію. У цьому режимі мислення нас цікавлять лише факти. Ми задаємося питаннями про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і як нам її отримати.

Жовтий капелюх: логічний позитив

Символічне відображення оптимізму. Дослідження можливих успіхів і позитивних сторін. Переваги. Чому це спрацює? Вимагає переключити свою увагу на пошук переваг і позитивних сторін ідеї, яка розглядається.

Чорний капелюх: критика

Застерігає і змушує думати критично. Що може статися поганого або що піде не так? Обережність. Дозволяє дати волю критичним оцінками, побоюванням й обережності. Вона захищає нас від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі ризики і підводні камені. Користь від такого мислення безсумнівна, якщо, звичайно, нею не зловживати.

Червоний капелюх: почуття та інтуїція

І не намагайтеся їх пояснити. Які почуття в мене виникають?

У режимі червоного капелюха в учасників (якщо це колективне обговорення) є можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади щодо питання, яке обговорюється, не вдаючись у пояснення про те, чому це так, хто винен і що робити далі.

Зелений капелюх: креативність

Зосередження на творчості, альтернативних рішеннях, нові можливості та ідеї. Це можливість висловити нові поняття та концепції.

Перебуваючи під зеленим капелюхом, ми придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи, досліджуємо можливості, взагалі, даємо креативності зелене світло.

Синій капелюх: управління процесом

Керування розумовими процесами. Гарантія дотримання всіх шести капелюхів.

Синій капелюх відрізняється від інших капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для управління самим процесом роботи. Зокрема, його використовують напочатку сесії для визначення того, що належить зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнуте і поставити нову мету.

Вам пропонуються картки із завданнями.

1. Які позитивні риси і якості особистості ви намагаєтеся розвивати у своїх учнів?

Вимогливість вчителя стосовно учнів повинна бути позитивною і обґрунтованою. Вчитель вибирає методи роботи з учнями, розвиваючі в них такі, як самостійність , самоконтроль , самовиховання , бажання співпрацювати і допомагати іншим. Вчителю слід прагнути до підвищення мотивації навчання в учнів , до зміцнення віри в їхні сили і здібності. Вчитель повинен вміти виправити свою помилку.

Учитель справедливо і об’єктивно оцінює роботу учнів , не допускаючи завищеного або заниженого оціночного судження. Учитель зобов’язаний зберігати в таємниці інформацію , довірену йому учнями , за винятком випадків , передбачених законодавством. Учитель не повинен зловживати своїм службовим становищем , використовуючи своїх учнів для яких послуг або позичені в особистих цілях. Учитель не має права вимагати від учнів додаткової винагороди за свою роботу , за винятком випадків , передбачених у законодавстві.

Що таке педагогічний такт і етика?

Етика педагога являється цільним врівноваженням моральних почуттів свідомості і поведінки його ж самого. Всі ці якості повинні мають бути присутніми в його культурі мовлення та поведінки з дітьми, з будь-якими іншими людьми, в педагогічному такті педагога.

Педагогічний такт є тією основою, на якій виростає духовна близькість між вчителями та учнями, зароджується і міцніє дружба. В практичній частині – це найважливіший момент, але в теоретичній частині він є тільки одним з численних аспектів. Такий інтерес зрозумілий і його можна пояснити так, що етика – це практична філософія. Вона не може абстрагуватися від реальних поривань, тривог і потреб людини. Не зважаючи на те, що поведінка педагога досліджується давно, кожного разу знаходяться нові ракурси її пізнання.

Педагогічна етика займає значне місце серед професійного етикету. Процес формування особистості пов’язаний з усуненням складних суперечностей, що породжують численні конфлікти, тому в ході цього процесу виникає об’єктивна необхідність регулювати взаємовідносини та учасників педагогічної діяльності. Так виникають вимоги педагогічної моралі, частина яких адресована від імені товариства вчителю а частина — від імені вчительства суспільству, учнівському колективу та батьківської громадськості. Педагогічна етика ставить перед собою багато важливих задач, які впливають на формування особистості учнів, закладають ази порядності та життєвості. Вчитель має ставити до себе особливі вимоги і з великою самокритикою ставитись до себе. Адже саме поведінка педагога – вихователя являється прикладом для наслідування.

У своїй діяльності вчитель повинен враховувати наступне:
Учитель повинен прагнути стати позитивним прикладом для своїх учнів.
Учитель не повинен займатися антикультурною , аморальною , неправомірною діяльністю Учитель ціниться своєю репутацією.
Учитель повинен бути вимогливий до себе , прагнути до самовдосконалення.
Учитель не повинен втрачати почуття міри і самовладання.
Вчитель дотримується правила мови , культуру своєї промови , не допускає використання лайок , грубих і образливих фраз.
Вчитель є чесною людиною , яка дотримується законодавства . З професійною етикою вчителя не поєднуються ні одержання хабара, ні її дача.

2. Назвіть причини професійної нетактовності учителя.

Вони пов'язані з його невмінням зрозуміти іншу людину, поставити себе на її місце, уявити її думки та почуття.

Найпоширенішими формами нетактовності є;

а) завдавання душевних ран людям шляхом підриву їхнього авторитету, створення атмосфери непорозуміння, відчуження і неприязні в межах формальної правильності;

б) застосування будь-яких засобів впливу на учня як наслідок безсилля вчителя, його невміння використати доцільніші, моральні методи;

в) формальний підхід до учня, нерозуміння мотивів його дій, необґрунтована оцінка вчинків;

г) будь-які дії, що пов'язані з виявом неприязні до учня, наслідком чого є неправильні вчинки дітей. Н. К. Крупська, говорячи про нетактовність учителя щодо учнів, писала, що немає більшого злочину, як підшивати діям дітей погані мотиви;

д) однобічність оцінки вчинку, небажання осмислити дії.

3. Назвіть провідні здібності особистості до педагогічної діяльності:

1) комунікативність - професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й мати задоволення від спілкування;

2)перцептивні здібності - професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймані й розуміти іншу людину);

3) динамізм особистості — здатність активно впливати на іншу особистість;

4) емоційна стабільність - здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив;

5)оптимістичне прогнозування - передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;

6)креативність - здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації.

5. Педагогічна майстерність

Розглянемо на конкретних прикладах практичні ситуації, що можуть трапитися в процесі навчання та викладання. Це дозволить певним чином осмислити помилки, які часто зустрічаються в діяльності педагогів, а також здійснити корекцію поведінки в подібних критичних ситуаціях.

Ситуація 1.

При виведенні формули вчитель при пустився помилки. Учень вказав на неї. Вчитель засоромився. Він хвилюється про те, що подумають про нього учні.

Немає нічого страшного, що вчитель помилився в присутності учнів. Такі помилки допустимі. Помилятися може кожен. Бажання бути завжди правим призводить до внутрішньої напруги, робить людину нервовим та агресивним. В такому випадку треба звернути увагу помилки у своїх на діях і поведінці. Спробуйте їх не приховувати. Саме відсутність прагнення будь-якою ціною «врятувати своє обличчя» дозволить найкраще вирішити ситуацію, що виникла, а учні при цьому будуть із більшою повагою ставитися до вчителя.

Ситуація 2.

Під час занять один з учнів поставив перед викладачем запитання, на яке він не може дати правильної відповіді.

Думка про те, що можна і потрібно знати все, сама по собі абсурдна. Енциклопедична освіченість у наш вік майже неможлива.

Визначення неповного знання в тому чи іншому питанні – чудовий стимул для подальшого розвитку. « Я знаю тільки те, що нічого не знаю», - говорив великий Сократ. Як бачимо, до такого висновку дійшов той, хто був видатним знавцем. Крім того, стереотипна поведінка вчителя-всезнайки не нейтральна. Дистанція, яку свідомо створюють деякі вчителі, акцентуючи свою наукову поінформованість і незнання учнів, не стимулює розумову діяльність останніх, а навпаки, пригнічує її. Намагайтеся хоча б іноді визнавати деякі свої невдачі – і ви побачите, що така поведінка піде вам на користь. Ваші учні будуть вам довіряти.

Ситуація 3.

У класі була запланована екскурсія. Коли учні почали виходити з класу, у дверях виникла тиснява. І тут пролунав крик: «Ви що, з глузду з’їхали? Куди претеся? Ніяких екскурсій! Поверніться! Щоденники на стіл!»

Крик – це не доказ і тим більше не керівництво для того, як слід поводитися. Учні ніколи не визнають жодних пояснень про напругу та перевантаження в роботі вчителя. Спокійне слово, поведінка іноді означають більше, ніж наймайстерніші педагогічні заходи.

У цій ситуації можна було б почати так: «Діти! Я не порушу ваш «порядок», якщо пройду?», «Ви дозволите мені пройти? Мабуть, ви забули, що сильним буває той, хто може потурбуватися про слабкого». «Сподіваюся, що на екскурсії ви будете поводити себе більш культурно». Несправедлива оцінка, з точки зору учня, - причина його частого роздратування і незадоволення. Намагайтеся розмити негативну реакцію школярів і таким чином покращити їхній душевний стан.

Ситуація 4.

Вже вкотре учитель ставить одному й тому ж учневі «двійку»: «Ну що ж? Як завжди «двійка»! Попередніх тобі, мабуть, було мало? Живи й радій!» (Думка вчителя: «Він ,звичайно, ледар. Правда, сьогодні можна було б поставити йому «трійку». Але нехай знає, що потрібно працювати, а не ледарювати». Думка учня: « Раніше я через «двійки» плакав, переживав. Не хотів і навіть боявся йти додому. А тепер мені байдуже. Я навіть у щоденник уже не дивлюся»)

Пригадаймо В. О. Сухомлинського: «Я не можу без болю думати про те, що в багатьох школах сидять за партами знехтувані, похмурі, роздратовані або байдужі до всього «двієчники». Не можна допустити, щоб вони пішли зі школи озлоблені та байдужі до знань. Якщо нормальна людина в жодному предметі не досягла успіхів, якщо в неї немає улюбленого предмету, це означає, що школа не справжня».

Часто погані, нехай навіть заслужені, оцінки знижують у школярів віру в себе, у свої сили й можливості. Учень стає байдужим до «двійок». Він погоджується з положенням невдахи. І часто стає ним на все життя.

Оцінка неповинна бути джерелом тривоги і побоювань. Учні підуть на занять з більшою охотою та бажанням, якщо їм не буде загрожувати небезпека бути викликаним і отримати «двійку». Оцінка, в основному, повинна бути винагородженням за працелюбство, а не покаранням за лінощі та недбальство.

Ситуація 5.

Учитель боїться, що учні «сядуть йому на голову», і поводиться як жорстокий наглядач. За закритими дверима класу тільки й чути: «Ледар!», Грубіян!», «Тупоголовий!», «Який же ти дурень!».

Образа, приниження як відповідна реакція на непорядні дії учнів – це визнання власного безсилля щодо конструктивного вирішення конфлікту.

Ще Аристотель казав: «Якщо людина гнівається, її рішення неминуче стає неправильним».

Даючи вихід своїм почуттям, ви лише на деякий час поліпшите свій стан, який швидко змінюється глибоким розчаруванням і засмученням.

Ваше ігнорування принципів доброзичливості звільнює учня від необхідності бути ввічливим до вас. Недоброзичливість учителя – поганий помічник у складних ситуаціях. Ми ризикуємо втратити набагато більше, ніж отримати.

Ситуація 6.

Учитель проводить урок і весь час перебуває в стані, коли повинен «все бачити і помічати».

Дисципліна на уроці не залежить від кількості зауважень. Учитель, який постійно робить зауваження, ніколи не досягає порядку.

Кому на уроці потрібна постійна тиша? Насамперед нам, учителям. Так нам легше працювати. Однак «цілковитий спокій» не притаманний учням. То чи можна вимагати від учня зосередженості його уваги впродовж 6 – 7 годин? А ось створити певні умови, які дозволять «вмикати» увагу, учитель повинен уміти.

Професійна спостережливість педагога полягає не тільки в умінні бачити все, що помітно, а й помічати навіть те, чого не видно. Вона якраз полягає в зворотному: в умінні бачити, але не на все реагувати. Уявімо собі педагога, який реагує на все, що відбувається в класі. Праця такого педагога – суцільний конфлікт з учнями.

Ситуація 7.

Іде урок фізкультури. Останній елемент уроку – біг на дистанцію 60 м. учні біжать уперше після зими, тому в норму не вкладаються. З вигляду вчителя помітно, що ці результати його не влаштовують, обличчя виражає невдоволення. Останнім біжить хлопчик, і коли він пробігає повз учителя, той з іронією промовляє: «Не вмієш бігати, ледь ноги переставляєш». Учень - абсолютно спокійно: «Взяли б і приклад показали». Учитель: «Нема чого показувати. Я майстер спорту з легкої атлетики». Учень: «Ти ба, Валерій Борзов знайшовся». Учитель – різко: « Ти – хам!» урок завершився, учитель зробив вигляд, що питання вичерпано. Відтоді учні називають учителя фізкультури «Борзов».

Ситуація 8.

Учителька на уроці виставляє ученицю з класу за те, що та посміхається на її уроці, і доводить школярку до сліз реплікою при всьому класі: «Я над тобою ще не так посміюся!». У дівчини є фізична вада, тож вона сприймає заяву вчительки як обіцянку посміятися над її недоліком. Під час розгляду ситуації з’ясовується, що вчителька болісно сприйняла посмішку як знущання над її глухотою, про що школярка навіть не підозрювала.

Ситуація 9.

Учителька викликала учня до дошки для розв’язання задачі. Учень не зміг виконати завдання, і вчителька допомогла йому. Розв’язуючи задачу, вони отримали неправильну відповідь. Учителька розхвилювалася й почала шукати помилку. Всі інші учні поводяться галасливо. Учителька звертається до них: «Діти! Тихіше! Не збивай!». Один учень говорить досить голосно: «Збили безглуздого з пантелику». Природно, учителька йде з уроку, розхвилювавшись».

Підведення підсумку

Педагогічний такт – найхарактерніша професійна особливість вчителя. В будь-якій професії є щось особливе, що відрізняє її від інших професій, виявлятись це зможе і в звичках людини, і в його мові, зовнішньому вигляді. Особливість професії вчителя, перш за все, виявляється в його педагогічному такті.

Педагогічний такт необхідний і в навчання і у вихованні. Але у вихованні його роль особлива. У безтактного вчителя учні ще зуміють чогось навчитись, але у вихованні такий вчитель нічого не досягне. Моральні переконання, інтереси, смаки не можна формувати насильно. Для цього необхідно, щоб учні любили похвали свого вчителя.

До учнів необхідно відноситись так ввічливо і з повагою, як і до дорослої людини, тільки ще більш уважніше і обережніше.

Педагогічний такт – це професійна якість вчителя. Він являється складовою педагогічної майстерності і набувається разом з педагогічною освітою і педагогічною практикою. Повага до учнів, бережливе ставлення до їх особистості лежить в основі педагогічного такту.

Такт потрібний вчителю не тільки в його взаєминах з учнями, а й з їхніми батьками, своїми колегами, взагалі з іншими людьми. І скрізь, в різних умовах учитель виступає не тільки як тактовна людина, а й як носій педагогічної професії, що якимось чином позначається на його поведінці.

Ставлення вчителя до інших людей є складовою частиною його педагогічної діяльності і певним чином, прямо або посередньо зачіпає взаємини з учнями і впливає на них.

ПРАВИЛА КУЛЬТУРИ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

  1. Спілкуйтеся з дитиною доброзичливо, з повагою. Для того щоб впливати на дитину, ви повинні навчитися стримувати свій критицизм і бачити позитивний бік спілкування з дитиною. Тон, з яким ви звертаєтеся до дитини, повинен виражати до неї повагу.

  2. Будьте одночасно суворими і добрими. Ви не повинні сумніватися. Будьте дружелюбними й не виступайте в ролі судді.

  3. Не прагніть усе контролювати. Надмірний контроль над дітьми зазвичай потребує особливої уваги дорослих і рідко сприяє успіху.

  4. Підтримуйте дитину. Дорослий може допомогти дитині, визнаючи цінність її зусиль і досягнень, а також демонструючи, що розуміє її переживання, коли справи ідуть не дуже добре. На відміну від винагороди підтримка потрібна навіть тоді, коли дитина не досягає успіху.

  5. Будьте мужніми. Зміна поведінки потребує практики й витривалості.

  6. Якщо якийсь підхід виявиться невдалим, не потрібно впадати в розпач, варто зупинитися і проаналізувати переживання і вчинки як дитини, так і свої. У результаті дорослий буде краще знати наступного разу, як вчинити в подібній ситуації.

  7. Демонструйте взаємну повагу. Педагоги й батьки повинні показувати, що вони довіряють дитині й поважають її.

Додаткові ситуації №1

   Ви почали вести урок, всі учні заспокоїлись, настала тиша, і раптом в класі хтось голосно засміявся. Ви здивовано подивились на того учня. Він, дивлячись вам прямо у вічі, заявив: „Мені завжди смішно дивитись на вас і хочеться сміятись, коли ви починаєте заняття”. Як ви відреагуєте на це? Виберіть і поясніть правильний варіант із запропонованих нижче.

  1. Ось тобі й на”.

  2. А що тобі смішне?”

  3. Ну й ради Бога”.

  4. Ти що, дурний”.

  5. Люблю веселих людей”.

  6. Я радий(а), що створюю у тебе веселий настрій”.

                   7.Запропонуйте свій варіант.

Педагогічна ситуація №2

На початку заняття або вже після того, як ви провели декілька занять, учень робить заяву: „Я не думаю, що ви як педагог зможете нас чогось навчити”.

         Ваша реакція:

  1. Твоя справа – вчитися, а не вчити вчителя”.

  2. Таких, як ти, я, звичайно, нічому не зможу навчити”.

  3. Може тобі краще перейти у інший клас або вчитися у іншого вчителя?”

  4. Ти просто не хочеш учитися”.

  5. Мені цікаво знати, чому ти так думаєш ? ”

 Педагогічна ситуація №3 «Хто зайвий?»

Один із учнів постійно порушує дисципліну. Нарешті ви, втративши терпіння, наказуєте йому залишити клас.

         А ви не маєте права вигнати мене з класу. Я не вийду, - говорить учень.

  1. Ви наполягаєте на своєму.

  2. Погрожуєте, що інакше клас залишите ви.

  3. Нагадуєте учневі, що в нього є не лише права, а й обов’язки.

  4. Запропонуйте свій варіант.

Один Мудрець сказав:

«Дитя, то книга чиста.

І як її, і хто писав,

Така вона і вийшла».

У деяких з учителів,

то книга жахів, страху та гріхів.

Її ховають, щоб ніхто не бачив

У темних закутках своїх.

Романи ж пишуть ті учителі,

У кого помисли ясні,

У серці щирість, доброта,

Душа і творча, і проста.

- Всі ми прийшли до школи за покликанням серця, щоб віддати свою любов

дітям, щоб написати наш з ними спільний роман.

Методичні рекомендації вчителям:

Ι. Золоті правила в критичній ситуації:

акцентуйте увагу на вчинках( поведінці), а не на особистості учня;

контролюйте свої негативні емоції;

не підсилюйте напругу ситуації;

обговоріть негативну поведінку, витівку чи невірне рішення учня пізніше;

дозвольте учню зберегти обличчя;

демонструйте моделі неагресивної поведінки.

ΙΙ. Кодекс професійної етики вчителя.

  1. Відношення вчителя до учня.

відноситися до учня як до особистості, поважати і підтримувати найбільш цінні його особистісні якості, всебічно сприяти їх розвитку;

намагатися, щоб відношення до учня було не просто діловим, офіційним, але й носило людський, дружній характер;

любити дітей, бути уважним до кожної дитини, відноситися до його думок і вчинків як до вагомих фактів;

вивчати внутрішній світ учнів, умови їх життя і діяльності з тим, щоб приймаючи рішення, передбачати педагогічні і соціальні наслідки своїх дій;

бути вимогливим до учня, бачити в мірі вимогливості міру поваги до нього. Вимогливість повинна бути педагогічно і соціально цілеспрямованою, доброзичливою, реалістичною, обґрунтованою, сприяючою всебічному розвитку учня;

нести моральну відповідальність за характер етичних відносин в системі « вчитель – учень», бути свідомим організатором цих відносин;

бути стриманим з учнем, вміти терпляче вислуховувати і виправляти його будь – які помилки, вміти переконувати;

зміцнювати свій авторитет як людини і як професіонала в очах учнів, вважати себе відповідальним не тільки за свою поведінку і висловлені думки, але й за правильне розуміння їх учнями;

не принижувати людської гідності дитини і вимагати цього і від своїх колег.

  1. Відношення вчителя до батьків учнів.

усвідомлювати моральну відповідальність перед батьками учнів за якість навчання і виховання їх дітей;

шукати педагогічні контакти з батьками учнів, нести долю відповідальності за доброзичливі відношення з ними, прагнути єдності педагогічного впливу обох сторін;

сприяти формуванню в учнів поваги до своїх батьків;

бути педагогічно вимогливим до батьків учнів у відношенні виховання дітей,;

не ображати батьківської любові до дітей, терпляче відноситися до критичних зауважень батьків, бачити в них ділову форму допомоги у виховання дітей.

  1. Відношення вчителя до своїх колег.

бути уважним і тактовним з кожним вчителем, незалежно від його статі і віку, індивідуальних особливостей і педагогічної майстерності;

бути уважним і доброзичливим до колег, допомагати їм своїми знаннями та досвідом;

допомагати молодим і менш досвідченим колегам в оволодінні ними педагогічних умінь та навиків, не допускати приниження своїм педагогічним досвідом і майстерністю;

бути вимогливим у випадках антипедагогічних дій своїх колег.

  1. Відношення вчителя до себе.

піклуватися про свій моральний, ідейно – теоретичний і інтелектуальний розвиток, про підвищення рівня своєї культури, як необхідною умовою педагогічного впливу на особистість і підвищення її педагогічної майстерності;

бути прикладом для учнів, постійно здійснювати контроль за етичною стороною своєї поведінки, керувати своїми емоціями;

піклуватися про свій авторитет ― важливим фактором педагогічного впливу на учнів;

бути самокритичним і вимогливим до себе, реально оцінювати відповідність своїх знань, умінь та навичок зростаючим потребам виховання і навчання підростаючого покоління.

ΙΙΙ. Етичні заповіді вчителю.( за Ш. Амонашвілі)

будьте творцями, любіть кожну дитину від усього серця, від усієї душі, адже любов є перетворювальна сила Духу і Серця;

олюднюйте середовище і знання навколо кожної дитини;

наповнюйте кожну дитину оптимізмом, адже віра в майбутнє ― є творець теперішнього;

трепетно бережіть ніжні квіти дитячих душ, розумійте дитину і приймайте її такою, якою вона є;

поливайте ці квіти своєю сонячною енергією, розумінням, повагою;

завжди давайте дитині шанс на право бути кращою;

облагороджуйте душу дитини;

поважайте у кожній дитині ЛЮДИНУ.

Практичний психолог В.В.Марченко

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Мовленнєва майстерність педагога Нової української школи. Вербальний і невербальний імідж»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.