Психологія. Теорія дитячих ігор. Наукові теорії дитячих ігор. Теорія К. Грооса

Опис документу:
У статті розглянуто підходи до класифікації дитячих ігор дошкільників і молоших школярів. Проаналізовано думки вітчизняних психологів та педагогів. Роботу доцільно використовувати для проведення навчальних занять зі студентами педагогічних технікумів або коледжів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Наукові теорії дитячих ігор

Теорія К. Грооса

Одним із основоположників теорії гри був німецький філософ, психолог, автор відомих праць «Ігри тварин» та «Ігри людей» Карл Гроос (1861—1946). На основі порівнянь особливостей ігрової діяльності дітей та інстинктивної діяльності дитинчат тварин він доводив, що гра має біологічну природу, є одним зі способів підготовки до майбутньої серйозної діяльності, головним змістом життя дитини. Однак К. Гроос переоцінював інстинктивну природу гри, ототожнював гру дитини і тварини.

К. Гроосу, поділяв ігри на дві групи:

1) експериментальні («ігри звичайних функцій»). До них належать сенсорні, моторні, інтелектуальні, афективні ігри, вправи для формування волі. На думку К. Грооса, у своїй основі ці ігри мають інстинкти, що забезпечують функціонування організму як цілісного утворення і визначають зміст ігор;

2) спеціальні («ігри спеціальних функцій»). До цієї групи належать ігри, під час яких розвиваються необхідні для використання в різних сферах життя (суспільного, сімейного) часткові здібності. їх поділяють за інстинктами, які в дітей проявляються і вдосконалюються.

К. Гроос також вважав, що гра є підготовкою дитини до майбутнього дорослого життя: у процесі гри дитиною задіються саме ті сили, до яких зазвичай звертається доросла людина під час серйозної діяльності.

Теорія К. Грооса мала багато послідовників, що вносили до неї різні уточнення і що розробляли її далі, зокрема У. Л. Штерн, послідовно проводячи дослідження, щодо поглядів К. Грооса на природу гри, дав найбільш чітке формулювання цієї теорії. Він визначає гру так: «Гра є інстинктивна самоосвіта завдатків, що розвиваються несвідомо, попередня вправа майбутніх серйозних функцій». Згідно цієї теорії зовнішнє соціальне середовище тільки доставляє матеріал для гри, внутрішній же інстинктивний чинник, визначає як вибір цих матеріалів, так і спосіб їх переробки і засвоєння. Логічним слідством такого, уявлення є положення про незмінність форми гри, про незалежність їх від епохи, від класової приналежності дітей і їх положення в суспільстві, конкретних географічних і соціальних умов життя дітей.

Теорія К. Гроса була пануючою у зарубіжній психології до 30-х років ХХ століття.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Методична діяльність в умовах децентралізації освіти в Україні»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.