Психологія. Теорія дитячих ігор. Наукові теорії дитячих ігор. Теорія К. Д. ушинського

Опис документу:
У статті розглянуто підходи до класифікації дитячих ігор дошкільників і молоших школярів. Проаналізовано думки вітчизняних психологів та педагогів. Роботу доцільно використовувати для проведення навчальних занять зі студентами педагогічних технікумів або коледжів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Наукові теорії дитячих ігор

Наукові спроби з’ясувати психологічні джерела, сутність, особливості, історичний розвиток гри приводили вчених до різних концептуальних висновків, що було зумовлене різними теоретичними засадами,

методологічними принципами, фактами, якими послуговувалися вони.

Теорія К. Д. Ушинського

Спочатку я вважаю за необхідне розглянути погляди на гру, розвинені у працях К.Д. Ушинського. Величезне виховно-освітнє значення К. Д. Ушинський надавав іграм дітей. Чудовий педагог, він створив оригінальну теорію дитячої гри, підтвердивши її науково-психологічними даними.

Його фундаментальне дослідження «Людина як предмет виховання» вийшло у світ окремим виданням у 1867 р., тобто майже за 30 років до появи перших робіт Грооса. К. Д. Ушинский розглядає гру у розділі про розвиток уяви, як один з його проявів, але значення, яке він їй приписує, далеко виходить за межі цієї однієї психічної функції.

На думку Ушинського, гра – це не особливий світ, де живе дитина і який китайською стіною відокремлений від світу дорослих – навпаки, гра є способом проникнення у дійсне життя, посильний для дитини спосіб увійти до всієї складності життя дорослих, що оточує її.

Він зазначав, що в психічному житті дитини дошкільного віку велику роль відіграє уява. Це пояснюється тим, що у неї недостатні досвід і знання, нерозвинене логічне мислення. Але К. Д. Ушинський правильно вказував, що уява дитини бідніша, слабша, одноманітніша, за уяву дорослої людини. Характерною рисою дитинства є розірваність низок уявлень, швидкість переходу від одного порядку думки до іншого. «Рух дитячої уяви нагадує вибагливе пурхання метелика, а вже ніяк не могутній політ орла».

Жвавість дитячої уяви і віра дітей в реальність власних уявлень і створених образів є психологічною основою дитячої гри. «Для дитини гра – дійсність, і дійсність набагато цікавіша, ніж та, яка його оточує.

Цікавіша гра для дитини саме тому, що зрозуміліша, а зрозуміліша вона тому, що частково є її власним творінням. У грі дитина живе і сліди цього життя глибше залишаються в ньому, ніж сліди дійсного життя, до якої він не міг ще увійти по складності її явищ і інтересів ... У грі дитяти вже зріє людина, дитя пробує свої сили і самостійно розпоряджається своїми ж творіннями» вважав великий педагог.

К. Д. Ушинський підкреслював вплив середовища на утримання дитячої гри: вона дає матеріал для ігрової діяльності дітей. Ігри змінюються з віком дітей залежно від дитячого досвіду, розумового розвитку, керівництва дорослих. Переживання дітей в грі не пропадають безслідно, а знаходять свій прояв у майбутньому в суспільній поведінці людини.

Велике значення у формуванні поведінки дітей мають громадські ігри та їх спрямованість, вказував Ушинський: «В іграх громадських, у яких беруть участь багато дітей, зав’зуються перші асоціації громадських відносин».

К. Д. Ушинський, на відміну від Фребеля і його послідовників, заперечував проти зайвого втручання вихователів у дитячу гру. Він вважав гру самостійної, вільної дитячої діяльністю, що має важливе значення в розвитку особистості: «Гра є вільна діяльність дитини ... У ній формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце, її воля». Вихователі повинні доставляти матеріал для гри, піклуватися про те, щоб цей матеріал сприяв виконанню поставлених завдань виховання. Час для дитячих ігор у дитячому садку має відводитися за віком: чим менша дитина, тим більше часу повинен він проводити в грі. І в дошкільному віці треба прагнути до того, щоб дитина ніколи не пересичувався грою і міг легко перервати її для роботи. Дошкільнята теж повинні трудитися.

К. Д. Ушинський рекомендував широко використовувати у виховній роботі з дітьми дошкільного віку народні ігри; він закликав педагогів до збирання народних ігор. «Звернути увагу на ці народні ігри, розробити цей багатий джерело, організувати їх і створити з них чудове й могутнє виховний засіб – завдання майбутньої педагогіки», - писав він. Цей заповіт Ушинського прагнули виконати російські передові діячі дошкільного виховання, а тепер втілюють в життя радянські педагоги.

Велике виховне значення, вказував Ушинський, мають іграшки. «Діти не люблять іграшок нерухомих ... добре оброблених, яких вони не можуть змінити за своєю фантазії ... – писав він . – Краща іграшка для дитини та, яку він може змусити змінюватися найрізноманітнішим чином». «Дитя щиро прив'язується до своїх іграшок, - зауважував Ушинський, - любить їх ніжно і палко, і любить у них не красу їх, а ті картини уяви, які сама ж до них привязало. Нова лялька, як би вона не була хороша, ніколи не зробиться відразу улюбленицею дівчинки, і вона буде продовжувати любити стару, хоча у тій давно немає носа і обличчя все витерлася».

Теорія дитячої гри, розроблена К. Д. Ушинського, стала цінним внеском не тільки в російську, а також і у світову дошкільну педагогіку. Вона вільна від релігійно-містичних тлумачень, так характерних для Фребеля. Ушинський показав соціальний характер і значення дитячої гри, дав цінні методичні вказівки про використання ігор у роботі з дітьми дошкільного віку.

І дійсно, над теорією К. Д. Ушинського варто подумати.

«Але якщо дитина більше і діяльніше живе у грі, аніж у дійсності, то дійсність, що оточує її, має сильний вплив на її гру, вона дає для неї матеріал, набагато різноманітніший і дійсніший за той, який пропонується іграшковою лавкою», написав великий педагог і був абсолютно правий.

У грі дитина може показати не тільки гарні, позитивні – одним словом, прийнятні – сторони життя суспільства, але і ті, про які не бажають говорити.

Наприклад, якщо звернути увагу на те, як граються дівчатка зі своїми ляльками, хлопчики із солдатиками і конячками, у фантазіях дитини можна побачити повне віддзеркалення дійсного, оточуючого її життя; віддзеркалення, часто уривчасте, але яке вражає вірністю своїх подробиць. У однієї дівчинки лялька куховарить, шиє, прасує, виховує дітей, читає казки, у іншої – валяється на дивані, приймає гостей, поспішає у театр або на раут, ще у іншої – заводить скарбничку, рахує гроші, думає, виходить заміж за багатого нареченого, свариться з оточуючими, демонструє зверхність тощо.

Трапляється навіть бачити хлопчиків, у яких іграшки отримували чини за гроші і брали хабарі.

Усе це не пройде безслідно з періодом гри, не зникне разом з розбитими ляльками і розламаними барабанщиками, напевно саме із цього з часом виникнуть асоціації і уявлення, відчуття і думки, які не розірвуться і не переробляться на новий лад, а зв’яжуться у одну систему, що визначить характер і навіть сенс життя людини. У іграх суспільних, у яких беруть участь багато дітей, зав’язуються, перші асоціації суспільних відносин.

Дитині, яка звикла командувати або підкорятися у грі, нелегко буде відучитися від такої поведінки і в дійсному житті.

Гра тому і є грою, що вона самостійна для дитини, а тому будь-яке втручання зі сторони дорослого у дитячу гру позбавляє її «дитячості». Дорослі можуть мати тільки один вплив на гру, не руйнуючи у ній характеру гри, а саме – доставкою матеріалу для споруд, якими вже самостійно займеться сама дитина. Але не можна думати, що все це можна придбати в іграшковій лавці, так цим ми ж і нашкодимо дитині. Якщо для У. Л. Штерна навколишнє середовище не має формуючого значення, але саме піддається переробці цілком залежно від природжених нахилів, то для К. Д. Ушинського середовище – основне джерело того змісту, яке має виховну дію на особистість дитини, що формується. Звичайно, погляди Ушинського не позбавлені недоліків.

До їх числа слід перш за все віднести звуження проблеми гри до проблеми однієї функції уяви. Гра, звичайно, не є тільки діяльністю уяви і взагалі навряд чи правильно розглядати гру тільки як прояв однієї психічної функції. Неправильними є і думки Ушинського щодо невтручання у дитячу гру з боку дорослих. Дослідники вважають, що ця думка була реакцією на надзвичайну регламентацію дитячих ігор, яка проповідувалася німецькою педагогікою, починаючи від системи Ф. Фребеля. Цей протест і привів Ушинського до заперечення можливості керівництва грою. При правильному розумінні суті гри таке керівництво і можливо і необхідно.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Організація ефективної діяльності практичного психолога в закладі освіти»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.