Психологія. Теорія дитячих ігор. Наукові теорії дитячих ігор. Теорія Ф. Бойтендайка.иТеорія П. Лесгафта

Опис документу:
У статті розглянуто підходи до класифікації дитячих ігор дошкільників і молоших школярів. Проаналізовано думки вітчизняних психологів та педагогів. Роботу доцільно використовувати для проведення навчальних занять зі студентами педагогічних технікумів або коледжів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Наукові теорії дитячих ігор

Теорія Ф. Бойтендайка

У 1933 р. з новою теорією гри у протилежність К. Гроосу виступив голландський психолог Ф. Бойтендайк.

Теорія гри Ф. Бойтендайка пояснює виникнення і розвиток дитячої гри необхідністю реалізувати основні риси характеру, які властиві зростаючому організму і зумовлені поступовим дозріванням його нервово-психічних структур. Серед цих рис було відмічено:

▪ ненаправленість рухів

▪ імпульсивність

▪ наявність афективних зв’язків із оточуючими

▪ боязкість і сором’язливість

Ф. Бойтендайк вказував, що дитина грається тому, що вона наділена особливою динамікою і особливим ставленням до дійсності.

Але, аналізуючи гру дитини, йому не вдається вийти за межі натуралістичних теорій, що панували у той час.

Теорія П. Лесгафта

Багато уваги приділяв грі в своїх роботах із фізичного сприйняття російський педагог П. Ф. Лесгафт (1837-1909), який не обмежував значення гри тільки фізичним розвитком. Він вказував, що у грі дитина набуває уміння розпоряджатися своїми силами, міркувати над своїми діями і за допомогою отриманої таким чином досвідченості ознайомлюється з тими перешкодами, які він зустрічає у житті. Особливо підкреслював П. Ф. Лесгафт, що «самі ігри, як і всі інші дії дітей цього періоду, тільки імітаційні, і тому не можуть бути одні, і ті ж у різних народів, бо індивідуальне життя, що переймається дітьми, розрізняється навіть по сім’ях, станах і місцевостях, в цих іграх як в дзеркалі відбивається сімейне і місцеве життя, бо в них діти реально і безпосередньо передають все те, що їх оточує, що вони спостерігають і що в них залишає сильніше враження».

Узявши за основу класифікації ігор психологічні принципи, П. Лесгафт виокремив сімейні («імітаційні») ігри, в яких діти дошкільного віку повторюють те, що бачать у навколишньому житті, та шкільні ігри, які мають певну форму, конкретну мету і правила.

П. Ф. Лесгафт бачив у дитячих іграх не вправу природжених інстинктів, а проникнення дитини у навколишнє життя, у процесі якої у нього розвиваються в першу чергу такі якості особи як самоконтроль, самосвідомість і самовладання.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«ZOO-психологія: як навчитися розуміти тварин»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.