Психологія, "Система раннього розвитку".

Опис документу:
У початкових класах домінує принцип доступності та послідовності.Використання дидактичного матеріалу допомогає зробити урок математики приємною працею, а навчання – цікавим та захоплюючим. А там, де учні бажають учитися, прагнуть навчатись, є позитивні емоції, є і результат.Джерело: Інтернет ресурси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

СИСТЕМА РАННЬОГО РОЗВИТКУ Б. П. НІКІТІНА

Ви хочете, щоб ваші діти

були здібними ми й талановитими?

Тоді допоможіть їм зробити

перші кроки по сходинках

творчості, але… не запізнюйтеся

і, допомагаючи… думайте самі.

Б. П. Нікітін

Умови розвитку творчих здібностей

Перша умова успішного розвитку творчих здібностей за Нікітіними— ранній початок.

Створення умов з випереджаючим навчанням. Чи не з цієї причини в сім'ях музикантів, де дитина з раннього дитинства чує музику і дуже рано пробує свої сили в цій галузі, діти здебільшого володіють високорозвиненими музичними здібностями? А в родинах художників — образотворчими здібностями, математиків — математичними тощо. Саме це і є другою важливою умовою ефективного розвитку здібностей.

Третя, дуже важлива, умова успішного розвитку творчих здібностей випливає з самого характеру творчого процесу, який потребує максимального напруження сил. Парадоксально, але цю умову максимального напруження сил найлегше реалізувати тоді, коли дитина вже повзає, але ще не почала говорити. Процес пізнання світу в цей час дуже інтенсивний, але досвідом дорослих не скористаєшся — пояснити такому маленькому ще нічого не можна! У цей час малюк більш, ніж коли, змушений займатися творчістю, розв'язувати багато зовсім нових для нього задач, самостійно і без попереднього навчання (якщо, звичайно, дорослі дозволяють це робити, а не розв'язують їх за нього).

Четверта умова – дитині треба давати велику свободу у виборі діяльності, у чергуванні справ, у тривалості занять однією якоюсь справою, у виборі способів праці тощо. Тут бажання дитини, її інтерес, емоційне піднесення — надійна гарантія того, що навіть велике напруження інтелекту піде малюкові на користь.

Але надана дитині свобода не лише не виключає, а навпаки, передбачає ненав'язливу, розумну, доброзичливу допомогу дорослих — ось остання (п'ята) важлива умова успішного розвитку творчих здібностей. Найскладніше тут, мабуть, полягає в тому, щоб не перетворювати свободу в безкарність, а допомогу — в підказку.

Не можна робити за дитину те, що вона сама може зробити, думати за неї. коли вона сама може додуматися. На жаль, підказування — поширена форма «допомоги» дітям, але вона лише шкодить справі.

Суть і особливості розвиваючих ігор

Такими іграми нового типу і є розвиваючі ігри, які при всій своїй різноманітності об'єднані спільною назвою не випадково — вони всі виходять із загальної леї і мають характерні особливості:

1. Кожна гра являє собою набір задач, які дитина розв'язує за допомогою «цеглинок, квадратиків із картону або пластмаси, деталей з конструктора тощо.

2. Задачі пропонують дитині в різній формі: у вигляді моделей, креслення, письмової або усної інструкції тощо,— і таким чином знайомлять її з різними способами передачі інформації.

3. Задачі розміщені приблизно в порядку зростання складності.

4. Задачі мають дуже широкий діапазон труднощів: від доступних
іноді 2—3-річному малюкові до непосильних середньому дорослому. Тому ігри можуть збуджувати інтерес протягом кількох років (до дорослості).

5. Поступове зростання складності задач в іграх дає дитині змогу йти вперед і вдосконалюватися самостійно.

6. Не можна тому пояснювати дитині спосіб і порядок розв'язування задач і не можна підказувати ані словом, ні жестом, ні поглядом.

7. Не можна вимагати, щоб дитина з першої спроби розв'язала
задачу. Вона, можливо, ще не доросла, не дозріла, і треба почекати день, тиждень, місяць і навіть більше.

8. Розв’язування задачі постає перед дитиною не в абстрактній формі відповіді математичної задачі, а у вигляді малюнка, узору, споруди з кубиків, цеглинок, деталей «конструктора», тобто у вигляді видимих і відчутних речей. Це дає змогу наочно зіставляти «завдання» із «розв'язком» і самому перевіряти точність виконання завдання.

9. Більшість розвиваючих ігор не вичерпується пропонованими завданнями, а дає дітям і батькам змогу складати нові варіанти завдань і навіть придумувати нові розвиваючі ігри, тобто займатися творчою діяльністю вищого порядку.

10. Розвиваючі ігри дають змогу кожному піднятися до «стелі» своїх можливостей, де розвиток іде найбільш успішно.

У розвиваючих іграх — у цьому й полягає їхня головна особливість — удалося об’єднати один з основних принципів навчання — від простого до складного — з дуже важливим принципом творчої діяльності — самостійно за здібностями, коли дитина може піднятися до «стелі» своїх можливостей. Цей союз дав змогу розв'язати в грі відразу кілька проблем, пов'язаних із розвитком творчих здібностей:

- по-перше, розвиваючі ігри можуть дати «поживу» для розвитку творчих здібностей із самого раннього віку;

- по-друге, їхні завдання-східці завжди створюють умови, які випереджають розвиток здібностей;

- по-третє, піднімаючись щоразу самостійно до своєї «стелі», дитина розвивається найбільш успішно;

- по-четверте, розвиваючі ігри можуть бути дуже різноманітними за своїм змістом і, крім того, як і будь-які ігри, вони не терплять примусу і створюють атмосферу вільної і радісної творчості;

- по-п'яте, граючи в ці ігри із своїми дітьми, батьки непомітно для себе набувають дуже важливого вміння — стримуватися, не заважати малюкові самому міркувати і приймати рішення, не робити за нього те, що він може й повинен робити сам.

Названі п'ять пунктів відповідають усім п'яти основним умовам розвитку здібностей! Саме завдяки цьому розвиваючі ігри створюють своєрідний мікроклімат для розвитку творчих сторін інтелекту.

При цьому різні ігри розвивають різні інтелектуальні якості: увагу, пам'ять, особливо зорову; вміння знаходити залежності й закономірності, класифікувати й систематизувати матеріал; здатність до комбінування, тобто вміння утворювати нові комбінації з нових елементів, деталей, предметів; уміння знаходити помилки й недоліки; просторове уявлення та уяву; здатність передбачати наслідки власних дій. У сукупності ці якості, очевидно, й становлять те, що називають кмітливістю, винахідливістю, творчим складом мислення.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток життєво-професійної ефективності особистості в освітньому процесі НУШ: технології, методики, вправи »
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн