Психоактивні речовини – це речовини, які при введенні в організм людини може змінювати сприйняття, настрій, здатність до пізнання, поведінку. На побутовому рівні психоактивні речовини зазвичай називають «наркотики». Наркотики – це психоактивні речовини (ПАР), які відповідають трьом критеріям:
1) медичний : речовина, що діє на нервову систему (має седативний, стимулюючий або галюциногенний вплив);
2) соціальний : немедичне вживання речовини має значні масштаби і внаслідок набуває великої соціальної поширеності;
3) юридичний : дана речовина законодавчо визнана наркотичною [9].
Основні ПАР визначені Міжнародним класифікатором хвороб – МКХ10, в якому всі варіанти хімічної залежності розміщені в рубриці «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин» (F). МКХ-10 виділяє наступні види ПАР:
- канабіноїди (наркотики, виготовлені з конопель);
- опійні наркотики (мак, його похідні або інші наркотики, діючі подібним чином);
- психостимулятори (кокаїн, амфетаміни та інші);
- галюциногени (синтетичні – ЛСД, природні – гриби);
- снодійно-седатичні;
- летючі розчинники (бензин, клей та інші);
- алкоголь;
- нікотин [9].
Психоактивні речовини діляться на «легальні» та «нелегальні». До легальних психоактивних речовин відносяться речовини, не заборонені законом до вживання, зберігання і розповсюдження, проте це не залежить від ступеня їх шкідливого впливу на психіку і організм людини. Швидше, це пов’язано з тим, що продаж ПАР приносить дохід, вживання їх історично обумовлено і оголошення їх «поза законом» складно сприймається суспільством. Більшість легалізованих психоактивних речовин, таких як нікотин (тютюн, цигарки, сигари), алкоголь (усі напої, що містять етиловий спирт) і кофеїн (міцну каву, чай), мають надзвичайно шкідливий вплив на організм людини і призводять до втрати безлічі життів.
Усі інші психоактивні речовини відносять до нелегальних: існує цілий список речовин, затверджений урядом країни, вживання, поширення і зберігання яких є протизаконним. Людина, котра займається зберіганням та розповсюдженням таких речовин, яка схиляє до вживання інших, а також злісно ухиляється від лікування з приводу залежності від них, підлягає кримінальній відповідальності.
Стрімке поширення наркоманії в нашій країні обумовлює необхідність розробки та запровадження ефективних програм профілактики та подолання цього негативного суспільного явища. Однією з важливих передумов при розробці таких програм є детальне вивчення і врахування різноманітних причин споживання наркотиків, негативних суспільних та особистих наслідків розвитку адиктивної поведінки.
ПАР можна вживати у різний спосіб, зокрема через куріння, ковтання, нюхання, внутрішньовенне та внутрішньо м’язове введення. Вживання психоактивних речовин розглядається як форма втечі від життєвих негараздів і конфліктів, від узагальненої стандартизації, регламентації, запрограмованості життя у сучасному світі. Вважається, що чинниками, які каталізують вживання психоактивних речовин, є передусім соціальна криза, деформації соціокультурної сфери; фінансове неблагополуччя; соціальні проблеми і пов'язані з ними психологічні стани невизначеності й депресії; низький соціальний і освітній статус; вплив «гірших» зразків молодіжної субкультури; доступність психоактивних речовин; середовище, яке нейтрально або прихильно ставиться до споживання психоактивних речовин («так чинять багато»).У доповіді Всесвітньої організації охорони здоров'я зазначено, що основні причини поширення залежності від психоактивних речовин пов'язані, насамперед: з особливостями характеру наркомана; з психічними і фізичними розладами його організму; з соціально-культурним впливом на його особистість [9].
Досліджуючи індивідуально-психологічні чинники, фахівці поділяють думку, що особливості особової патології і особистого досвіду можуть обумовлювати «неповноцінний спосіб життя» і відповідну тягу до його компенсації за рахунок штучної регуляції свого психоемоційного стану за допомогою психоактивних речовин. Найчастіше дослідники наголошують на зв'язку схильності до вживання психоактивних речовин і формування залежної поведінки з акцентуацією характеру. В рамках психоаналітичного підходу одержала розвиток ідея формування межової і нарцисової особистості як предпозиції зловживання психоактивними речовинами. Проте, на сьогодні в зарубіжній і вітчизняній превентивній наркології і серед працівників все більшого розповсюдження набуває думка, що схильність до вживання психоактивних речовин криється не в конкретному спектрі акцентуації характеру, а в окремих «слабких ланках» структури самої особистості, до яких відносять:
- стійке порушення саморегуляції і самоконтролю, труднощі регуляції власної поведінки і прогнозування наслідків власних дій;
- проблеми самооцінки та недоліки самоповаги; зниження мотивації досягнень, незрілість емоційно-вольової сфери; низька здібність до рефлексії;
- агресивність і нетерпимість, схильність до регресивної поведінки; нездатність до міжособистісного спілкування.
Як бачимо, перераховані «слабкі ланки» є неспецифічними чинниками ризику поширення залежності від психоактивних речовин серед молоді. Так, на думку Н. Максимової, невпевненість у завтрашньому дні, гострі соціальні конфлікти, необхідність вимушено змінювати спосіб життя або місце проживання – є потужними факторами, які штовхають людину до вживання психоактивних речовин і доцільно розглядати причини поширення залежності від психоактивних речовин на мікро-, мезо- і макрорівнях [9].
Отже, на основі наукових праць Б. Лазаренко, Н. Максимової та С. Хаїрової окреслені на мікро-, мезо- та макрорівні причини можна згрупувати за наступними критеріями:
- біологічні (особливостями організму)
- особливою схильністю
- психологічні (особливості та відхилення у психіці);
- культурологічні (ритуальне вживання наркотичних речовин);
- соціальні (складні соціально-економічні умови, різке падіння життєвого рівня, розшарування на бідних і багатих, погіршення кримінальної ситуації, невпевненість у майбутньому;
- поширення зловживання ПАР в даній місцевості;
- активна пропаганда в засобах масової інформації напрямів молодіжної субкультури, пов’язаних із вживанням наркотиків і токсикантів;
- неефективна молодіжна політика,
- Вивчення причин поширення залежності від психоактивних речовин серед молоді виявили кілька основних сфер, що впливають на вживання психоактивних речовин серед молоді, а саме: родинні стосунки; відносини з «референтною групою»; суспільство в цілому. Українські науковці відзначають, що нелегальний характер ринку збуту наркотиків, його спрямованість на несамостійну, незрілу частину суспільства, у якої ще не напрацьовано чіткі життєві цілі, призводить до того, що споживач наркотиків керується не раціональними, а чуттєво-емоційними мотиваціями. Однак залишається без пояснення той факт, що серед забезпечених верств населення вживання психоактивних речовин, згідно статистики, розповсюджене в тій самій мірі, що і серед малозабезпечених. У зв'язку з цим виникла потреба у з'ясуванні інших факторів, крім названих, які провокують вживання психоактивних речовин в учнівському середовищі.
З метою з'ясування цих факторів впливу на залежність від ПАР, за ініціативи Державного центру соціальних служб було проведено фокусоване групове інтерв’ю (фокус-групи), учасниками яких були два кола респондентів:
а) молодь віком від 13 до 22 років, яких можна віднести до категорії «благополучна молодь». Більшість з них не вживали наркотиків узагалі або вживали їх спорадично. З проблемою наркоманії вони знайомі, оскільки спостерігали її в інших: сусідів, друзів, однокласників;
б) колишні і «діючі» споживачі наркотичних речовин, учасники груп реабілітації і волонтери громадських організацій м. Києва.
Таким чином, вважаємо, що знання конкретних причин залучення учнівської молоді до вживання психоактивних речовин дозволяє виявити серед молоді груп підвищеного ризику (при визначенні ступеня ризику особливе значення мають біофізіологічні і формуються на їх основі індивідуально-психологічні причини), визначити цілі і завдання профілактичної діяльності в освітньо-виховних закладах (професійно сформовані дії з профілактики зловживання психоактивними речовинами в навчальних закладах, закладах сфери дозвілля учнівської молоді, спрямована на зниження впливу причин вживання), розробити динамічну програму соціально-педагогічної профілактики залежності від психоактивних речовин.
