Проблема захисту прав людини у сучасному міжнародному праві. Сучасне міжнародне право у сфері прав людини

Опис документу:
Метою роботи є розкриття проблеми захисту прав людини у сучасному міжнародному праві та принцип поваги прав людини та основних свобод, поняття прав людини і основних свобод та їх класифікація у міжнародному праві, поняття стандартів прав людини у сучасному міжнародному праві, розмежування юрисдикції Суду ЄС і Суду І інстанції ЄС та правові засади діяльності Європейського Союзу в економічній сфері (внутрішній ринок).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

3

Проблема захисту прав людини у сучасному міжнародному праві. Сучасне міжнародне право у сфері прав людини

Сучасне міжнародне право характеризується наявністю системи актів у сфері прав людини, що складають законодавство. Воно включає п’ять різновидів документів:

1. Міжнародний білль про права людини, що містить перелік невід’ємних прав.

2. Угоди, спрямовані на запобігання та покарання злочинів, що призводять до масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p.).

3. Конвенції, націлені на захист груп населення, які потребують особливого піклування з боку держави (Конвенція про права дитини 1989 p.).

4. Конвенції, спрямовані на захист індивіда від зловживань з боку органів держави та посадових осіб (Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни).

5. Міждержавні конференції з прав людини, що приймають заключні документи, обов’язкові для виконання державами-учасницями (Заключний документ Всесвітньої конференції з прав людини. – Відень, 1993 p.).

В основу міжнародних стандартів з прав людини покладені такі загальновизнані принципи, як:

повага суверенітету держави;

неприпустимість втручання у внутрішні справи держави;

самоврядування народів та націй;

рівноправність всіх людей та заборона дискримінації;

рівність прав і можливостей чоловіків та жінок;

дотримання прав людини, навіть, за умови збройних конфліктів і відповідальність за злочинні порушення прав людини.

Значення наведених принципів полягає у тому, що вони є основою розроблення прав людини та їх закріплення у національному законодавстві, а також є критерієм законності діяльності держави у сфері прав людини.

Міжнародні стандарти у сфері прав людини склалися поступово. Спочатку були закріплені тільки парламентські і політичні права, потім – економічні та соціальні. Саме вони і були конкретизовані у національному законодавстві держав.

Однак кожна держава повинна не лише привести своє законодавство у відповідність зі взятими на себе міжнародними зобов’язаннями, а і вчиняти певні дії та створювати реальні умови для гарантування і здійснення прав.

Основу міжнародних стандартів у сфері прав людини складають норми природного права, що включає ідеали свободи, справедливості та рівності перед законом. Ці норми закріпляються правовою системою кожної держави. До них належать:

фундаментальні права і свободи, зафіксовані у Загальній декларації та пактах про права людини;

демократичні принципи та норми організації і діяльності державної влади, основними серед яких є народовладдя, розподіл влад, верховенство права, проголошення народу єдиним джерелом влади та наявність незалежних від влади органів правосуддя.

У юридичній літературі обґрунтовується думка про існування особливої галузі міжнародного права, що складається із системи принципів і норм, які стосуються сфери прав людини – міжнародного гуманітарного права. За всієї неоднозначності підходів до визначення міжнародного гуманітарного права, можемо констатувати той факт, що гуманітарне право є частиною системи норм, які стосуються людини у цілому.

Генеральна Асамблея ООН та Комісія з прав людини розглядають як загальні, так і спеціальні питання прав людини з точки зору їх впровадження, гарантування та охорони як у мирний час, так і у період збройних конфліктів.

Таким чином, міжнародні стандарти у сфері прав людини складаються із сукупності принципів та норм, що встановлюють:

права та свободи людини в різноманітних сферах життєдіяльності;

обов’язки держави із забезпечення та дотримання прав людини без будь-якої дискримінації як у мирний час, так і у період збройних конфліктів;

загальні принципи природного права;

відповідальність за злочинне порушення прав людини;

напрями розвитку та розширення сфери прав людини;

напрями посилення контрольного механізму за виконанням державами взятих на себе зобов’язань у сфері прав людини.

На їх основі кожна держава зобов’язана упорядкувати чинне законодавство, усунути протиріччя з нормами міжнародного права, відмінити застарілі норми, ліквідувати прогалини.

Саме вказана діяльність держав забезпечить реальність та ефективність міжнародних стандартів у сфері прав людини.

Список використаної літератури

1. Каплюченко Т. В. Внутрішній ринок Європейського Союзу: особливості та українські перспективи [Електронний ресурс] / Т. В. Каплюченко // Форум права. – 2014. - № 2. - С. 188-195. – Режим доступу:

http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_2_34.pd

2. Кернз Волтер. Вступ до права Європейського Союз : навч.посібник / В. Кернз; пер. з англ. В. С. Ісакович ; наук. ред. С. В. Ісакович, А. С. Метюшев. – К. : Знання, 2002. – 381 с.

3. Тимченко Л. Д. Міжнародне право : Підручник / Л. Д. Тимченко, В. П. Кононенко. – К. : Знання, 2012. – 631 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Впровадження веб-квестів в освітній процес»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.