"Причини неуспішності молодших школярів"

Опис документу:
Неуспішність – це складне і багатогранне явище шкільної дійсності, що вимагає різносторонніх підходів при його вивчені. Ефективність навчання визначається відношенням учнів до навчання, характером їхньої навчальної роботи. Це відношення багато в чому залежить від того, чи усвідомлюють учні особистісну і суспільну значучість навчальної роботи, чи розуміють вони необхідність навчання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

РОЗДІЛ 1.ТЕОРИТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ НЕУСПІШНОСТІ.

1.1.Основні причини шкільної неуспішності.

Однією із найбільш гострих проблем сучасної школи, від якої чи не найбільш потерпає наше суспільство, продовжує залишатися проблема розвитку пізнавальної активності і запобігання неуспішності школярів. Доволі часто доводиться спостерігати, як учні ще не закінчивши початкову школу, майже повністю втрачають інтерес до навчання. Однією з головних причин цього, на мій погляд, є відсутність в теоретико-методичному арсеналі вчителів необхідних знань і умінь адекватного стимулювання учнів.

Неуспішність - складне і багатогранне явище шкільної дійсності, яка потребує різнобічних підходів при її вивченні [11, с.234]. М.А. Данилов пов'язує неуспішність з рушійними силами процесу навчання, а саме його суперечностями. Він вважає, що неуспішність виникає в тих випадках, коли виникають суперечності між можливостями учнів і того що від них вимагається. А.М. Гельмонт вказує на різні рівні засвоєння навчального матеріалу, під навчальним матеріалом він має на увазі параграфи підручника, а різні типи засвоєння він співвідносить з певним рівнем смислової переробки тексту.[12,с.326]. В.С. Цетлін в своїй книзі "Неуспішність школярів та її попередження" наголошує: "Під неуспішністю розуміється не виконання учнями вимог змісту освіти, що фіксується по закінченню якого-небудь значного відрізку процесу навчання - вивчення теми, кінець чверті, півріччя, року" [33, с.243] і дає визначення відставання: « Відставання - це невиконання вимог , яке має місце на одному з проміжних етапів всередині того відрізку навчального процесу, який є тимчасової рамкою для визначення успішності. Слово "відставання" означає і процес нагромадження невиконання вимог, і кожен окремий випадок того невиконанн.[9,с.116]. А.А. Бударний пов'язує неуспішність з рушійними силами процесу навчання і суперечностями. Відповідно до цієї позиції суперечливість виникає між можливостями учнів і тим, що від них вимагається і коли цей процес порушується виникає неуспішність. [9, с.215]. Схожі думки висловлює П.П. Блонський, який визначає неуспішність як порушення взаємодії між учнями, вчителями і зовнішніми умовами. [7,с.110].
М.А.Данилов пов’язує неуспішність з процесом навчання і його суперечностями: коли можливості учня і вимоги до нього не співпадають .

Елементами неуспішності виступають наступні вади навчальної діяльності учня:

- відсутність володіння мінімально необхідними операціями творчої діяльності – комбінування і використання в новій ситуації знань,умінь і навичок;

- відсутність прагнення в отримані нових знань теоретичного характеру;

- відсутність прагнення розширювати свої знання ,удосконалювати свої уміння і навички;

Ці ознаки складають поняття «неуспішність» для тих навчальних предметів, в яких головна роль належить діяльності творчого характеру, яка базується на знаннях,уміннях,навичках.

В основі неуспішності в школі завжди лежить не одна причина,а декілька, і дуже часто вони діють в комплексі. Серед них потрібно виділити : неудосконалені методи викладання, відсутність позитивного контакту з педагогом , страх бути кращим за інших учнів, висока обдарованість в будь-якій конкретній області, не сформованість мисленнєвих процесів.

В шкільній практиці навчання виділяють наступні причини: 1)загально-педагогічні; 2)психофізіологічні; 3)соціально-економічні і соціальні;

Причини першої групи виникають в наслідок недостатньої навчально-виховної роботи вчителя. Ці причини діляться на дидактичні і виховні. Вчитель який націлений тільки на предмет але не на розвиток учнів , вимагає від учнів досягти поставленої ним мети – вивчення певного матеріалу із навчального предмету. Та обставина, що діти використовують тільки малопродуктивні можливості,такі як: оперативна пам'ять, активне списування, механічне заучування не хвилює вчителя. В результаті чого за «кадром» залишається головне – розвиток психіки дитини,зміна генетичних форм діяльності, мотивація до пізнання,як найвища потреба життя. Такі вчителі потрапляють в групу педагогічного риску,тому що діти не сприймають їх.

Друга група причин обумовлена порушенням нормального фізичного, фізіологічного і інтелектуального розвитку дітей.

Стійка шкільна неуспішність в зв’язку з психофізіологічними особливостями виникає в наслідок різних факторів,наприклад поганого розвитку мови, слабкою моторикою у одного і того ж учня. Всі ці порушення є наслідком неповноцінності головного мозку, мінімальної мозкової дисфункції, різного ступеня біологічної недостатності центральної нервової системи. Вони виникають у дітей з недостатністю мозкового кровообертання , підвищеним внутрішнім тиском,в результаті черепно-мозкових травм, тяжких хвороб і інфекцій.

Головними показниками таких порушень є :головна біль, недостатня концентрація уваги, гіперактивність, уповільнення темпу засвоєння матеріалу, важкість запам’ятовування.

Важливе значення має вплив сім’ї. Для невстигаючих дітей важлива підтримка батьків, увага. Потрібно зауважити, що серед недоліків сімейного виховання, які впливають негативно на успішність навчання учнів є неправильне стимулювання навчання дітей. Батьки в більшості випадків цікавляться навчанням дітей,а не їх успіхами,але слідкують в основному за оцінками.

Розсіяність дитини, невміння зосередитись на навчальному процесі можуть бути викликані не тільки малою навчальною мотивацією, але і тим, що члени родини погано реагують на нову інформацію, не проявляють до неї інтересу. Дитина, особливо в молодшій школі, порівнює себе з дорослими, засвоює їх манери поведінки або спілкування і сама поводить себе так само. Відносини в родині , дуже часто є одним із важливих чинників хорошого навчання.

Третя група причин виявляється економічним життям сім’ї, яка неспроможна оплатити відвідування дитиною дошкільного закладу, в наслідок чого дитина не готова до школи. Це в свою чергу визначає те, що дитина потребує індивідуальної педагогічної допомоги, тому що її рівень знань низький і самостійно виконати домашнє завдання вона невзмозі. В ситуації масового навчання дитині може не вистачати індивідуальних годин для роботи з учителем, більш того, їй буде потрібна комплексна корекційна програма . Але не всі батьки хочуть переводити свою дитину в клас корекційного навчання, і не дають йому можливості індивідуального навчання в приватній школі в зв’язку з соціально-економічними проблемами.

1.2.Психічні особливості невстигаючих учнів. Для всіх невстигаючих школярів характерна, перш за все, слабка самоорганізація в процесі навчання: відсутність сформованих способів і прийомів навчальної роботи, наявність стійкого неправильного підходу до навчання. Учні не вміють вчитися. Вони не хочуть або не можуть здійснювати логічну обробку засвоюваної теми. Ці школярі на уроках і вдома працюють не систематично, а якщо виявляються перед необхідністю підготувати урок, то або роблять це поспішно, не аналізуючи навчального матеріалу, або вдаються до багаторазового читання його з метою заучування напам'ять, не поглиблюючись в суть. Ці учні не працюють над систематизацією засвоюваних знань, не встановлюють зв'язків нового матеріалу зі старим. Внаслідок цього знання невстигаючих мають безсистемний, фрагментарний характер [6, с.24-25]. Такий підхід до навчання призводить до систематичної інтелектуальної недовантаження, що в свою чергу веде до значного зниження темпів розумового розвитку школярів і ще більше посилює їх.
Низька самоорганізація невстигаючих школярів проявляється у низькому рівні оволодіння такими психічними функціями як пам'ять, сприйняття, уява, а також невміння організовувати свою увагу. Всебічне дослідження особливостей психічного розвитку невстигаючих школярів - діагностичний експеримент, докладний вивчення учня, спостереження за поведінкою на уроках і в позаурочній діяльності, бесіди з батьками і вчителями - дозволило виявити ряд умов, що сприяють формуванню спотворень в розвитку особистості дітей [10, С.448].
Першим і найбільш важливим чинником становлення негативних рис характеру є небажання вчитися,в дитини не має бажання до всякого роду навчальної роботи. Стійкі труднощі в засвоєнні матеріалу, постійне відчуття неуспіху призводять до того, що такі діти уникають процесу навчання : не готуються до уроків, рвуть зошити, ховають підручники, плачуть у відповідь на шкільні вимоги. Вони починають прогулювати заняття, обманювати, говорити, що "нічого не задано", а в школі - що "забув книги" і т.д. У цих вчинках починає проглядатися емоційне спотворення, зачатки негативних рис характеру вже в перші шість місяців, протягом першого року навчання. Такі особливості поведінки формуються дуже швидко і вже до другого півріччя такі діти дуже помітні[11,с.180].
В другому класі приєднується наступний фактор – конфліктні відносини з вчителями. На перший погляд, здається, що ці відносини носять негативний характер, навіть складається думка про упереджене ставлення педагогів до неуспішних дітей. Вчителі грубо до них звертаються, кричать на них, роблять зауваження в образливій формі, скаржаться батькам, обговорюють один з одним у відкритій формі, при інших школярах. У той час, бесіди і ретельне спостереження дозволяють зрозуміти, що поведінка вчителів викликано безпорадністю, невмінням працювати з такими дітьми, особливою увагою до них, мінімальними успіхами у навчанні. Тут використовуються всі доступні засоби. Підвищеним тону, нотаціями і моралізаторством педагоги намагаються привернути увагу невстигаючих учнів, включити їх у навчальну роботу.
Стійка конфліктна ситуація призводить до того, що діти через короткий час починають грубити у відповідь вчителю, демонстративно йдуть з уроків, зривати навчальний процес. У невстигаючих школярів виникають і закріплюються різноманітні негативні риси характеру - конфліктність,злостивість,збудливість. Аналогічні проблеми виникають у стійко невстигаючих дітей по відношенню до батьків. Поведінка батьків є ще більш складною і суперечливою. Найчастіше батьки невстигаючих учнів мають претензії до школи, звинувачують вчителів ("вони погано вчать"), навчальну програму, але при спостереженні чітко видно, що ці ж батьки постійно дорікають дітей саме навчальними проблемами. Стомлених дітей садять відразу після шкільних занять вчити домашні завдання, сидять разом з ними, наймають репетиторів, часто застосовують фізичні покарання, кричать. Тим самим батьки остаточно втрачають довіру своїх дітей, постійними конфліктами посилюють домашню обстановку і діти починають тікати з дому, всіляко брешуть, намагаючись викрутитися з ситуації. Це відбувається до кінця третього класу [17, с.117].
Л.С. Славіна : виділяє три домінуючі групи причин шкільної неуспішності. Одну групу невстигаючих становлять учні, у яких відсутні дієві мотиви навчання, іншу - діти зі слабкими здібностями до навчання, третю - з неправильно сформованими навичками навчальної праці [30, с.165]. І.В. Дубровін об'єднав психологічні причини,що лежать в основі неуспішності, у дві групи: до першої відніс недоліки пізнавальної діяльності до другої - недоліки у розвитку мотиваційної сфери.[28,с.286].
У молодшому шкільному віці добре видно, що негативні риси характеру, порушення поведінки формуються у часі, з інтервалом півроку після труднощів навчання, конфліктів з вчителями та батьками.
Причини неуспішності дитини в школі можуть бути найрізноманітніші. І необов'язково припускати головною причиною "ненормальність" дитини або його не старанність. Часом причини неуспішності можуть бути обумовлені поведінкою оточуючих, а не самої дитини або певна ситуація. У будь-якому випадку до питання неуспішності треба підходити індивідуально і вирішувати його не напором, а уважним вивченням причин[11,с.39].
У невстигаючих школярів є дві відмінності від успішних. Перше - відмінності в рівнях пізнавальної активності. Це проявляється в тому, що "успішні" проявляють більш високий інтерес і готовність до вирішення різноманітних пізнавальних завдань, здатність до самостійного пошуку варіантів, виділенню незрозумілого; вміють сформулювати питання, щоб пояснити те що їм незрозуміло.Неуспішні діти поставлені перед необхідністю вирішення якої-небудь пізнавальної задачі, не виявляють до неї інтерес, починають розмовляти на сторонні теми або говорять перше, що приходить в голову. При цьому для них важливішим є не прояснення для себе якоїсь інформації, а оцінка їхньої відповіді дорослим, і питання, які вони ставлять, - не про суть завдання, а про їх відповіді: "Так?" "Я правильно сказав?" Однак якщо дітей спеціально спонукають ставити питання про те, що їм незрозуміло, то вони "навчаються запитувати" і починають досить часто звертатися до дорослих за роз'ясненнями, навіть якщо це їм не було властиво до виникнення цієї проблеми[21,с.158].
Таким чином, психологічні особливості невстигаючих школярів виникають в наслідок слабкої самоорганізації в процесі навчання.

РОЗДІЛ 2.ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ НЕУСПІШНОСТІ ШКОЛЯРІВ.

2.1.Форми і методи подолання шкільної неуспішності. Сучасна педагогіка в якості основних шляхів подолання неуспішності пропонує:
1. Педагогічна профілактика - пошуки оптимальних педагогічних систем, в тому числі застосування активних методів і форм навчання, нових педагогічних технологій, проблемного та програмованого навчання, інформатизація педагогічної діяльності. Бабанским для такої профілактики була запропонована концепція оптимізації навчально-виховного процесу [7, с.18].
2. Педагогічна діагностика – систематичний контроль і оцінка результатів навчання, своєчасне виявлення прогалин в навчанні. Для цього застосовуються розмови вчителя з учнями, батьками, спостереження за невстигаючим учнем : фіксація даних в щоденнику вчителя, проведення тестів, аналіз результатів, узагальнення їх у вигляді таблиць за видами допущених помилок.

3. Педагогічна терапія - заходи щодо усунення відставань у навчанні. У вітчизняній школі це додаткові заняття,які здійснюються після уроків.
4. Виховний вплив. Оскільки невдачі в навчанні пов'язані частіше за все з поганим вихованням, то з невстигаючими учнями має проводитися індивідуальна планована виховна робота, яка включає і роботу з родиною школяра. Один з напрямів психологічної корекції при порушеннях навчальної діяльності - це стимуляція та підтримка різноманітної пізнавальної активності дитини, позитивне емоційне підкріплення різних її проявів, створення умов для її розвитку. Одна з головних завдань психологічної корекції - відновити бажання навчатися, розвивати вміння і навички.[11,с.347].
Іноді в якості програми психологічної корекції пропонуються різні системи розвиваючих занять для стимулювання пізнавальних функцій: уваги, сприйняття, пам'яті, мислення. Однак більш ефективним представляється включення тренінгових вправ в ігровій формі безпосередньо у процес навчання .

Педагогікою накопичений значний досвід подолання неуспішності. Аналіз різноманітних практичних заходів дозволив виявити деякі принципові положення
На перший план у роботі з невстигаючими школярами висуваються виховні і розвиваючі педагогічні впливи. Метою роботи з невстигаючими визнається не тільки заповнення прогалин у їх навчальної підготовки, але водночас і розвиток їх пізнавальної самостійності. Це важливо тому, що наздогнавши своїх однокласників учень не повинен надалі від них відставати. Допускається тимчасове зниження вимог до невстигаючих школярів, ​​що дозволить їм поступово надолужити той матеріал,який не був засвоєний [22,с.153].
При розробці шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, як правило, мається на увазі створення особливо сприятливих умов для невстигаючих школярів. Розробляються також окремі заходи, що поширюються на всіх учнів; вони служать для загального поліпшення умов навчання і виховання учнів у школі. Сюди відносяться пропозиції щодо покращення обліку та контролю, рекомендації про те, як активізувати пізнавальну діяльність учнів та їх самостійність, посилювати творчі елементи в ній, стимулювати розвиток інтересів. Плідними видаються шляху перевиховання відносин, запропоновані в деяких педагогічних та психологічних роботах: поставити перед учнем такі доступні для нього завдання, щоб він міг досягти успіху. Від успіху, навіть самого незначного, може бути прокладений міст до позитивного відношенню до навчання. З цією метою використовують ігрову і практичну діяльність, долучають невстигаючих учнів старших класів до занять з відстаючими учнями молодших класів. [22,с.154].
Треба звернути увагу і на особливі умови опитування для невстигаючих учнів. Рекомендується давати їм більше часу для обдумування відповіді біля дошки, допомагати викладати зміст уроку, використовуючи план, схеми, плакати.
Виділяють три групи учнів: слабких, середніх і сильних. Завдання вчителя в тому, щоб підтягувати слабких до необхідного рівня, а й у тому, щоб дати таке навантаження яке б відповідало рівню середніх і сильних учнів. На тих чи інших етапах уроку організується самостійна робота по групах, і учні виконують завдання різного ступеня складності. На останньому етапі учні виступають зі звітом про виконану самостійної роботи. Зазначений принцип побудови уроку використовують у практиці багатьох шкіл. Важливо відзначити, що групи носять тимчасовий характер, перехід з однієї в іншу дозволяється учням за бажанням і виробляється вчителем з урахуванням можливостей у навчанні кожного учня індивідуально.
Необхідна диференціація і домашньої роботи учнів. Це питання відносно мало розроблено, але є цікаві міркування, які хотілося б відзначити: корисність програмованих посібників для домашніх завдань відстаючим, про ефективність створення проблемної ситуації та індивідуалізації домашніх завдань[20,с.78].
У практиці школи широко використовують різного роду додаткові заняття з відставаючими. Поширеність цього заходу, хоча її і справедливо критикують за нераціональність, пояснюється тим, що він збільшує кількість часу для вивчення матеріалу. Цей спосіб виявляється єдиним в тих вчителів, які не вміють диференціювати роботу учнів, заохочувати їх до навчання.
Для попередження неуспішності які викликають відставання, основне значення має вдосконалення процесу навчання,яке залежить від самого вчителя.
Дуже важливо своєчасно виявити причини неуспішності і усунути їх. Якщо в молодших класах у дитини не виробилися навички і бажання вчитися, то з кожним роком труднощі у навчанні будуть зростати. Тоді батьки звертають увагу на це і починають наймати репетиторів. Але, як правило, це вже буває пізно, тому що у дитини сформувалося вже негативне ставлення до процесу навчання, і він не розуміє більшості дисциплін.[30,с.206].
Діяльність вчителя з попередження неуспішності вимагає, щоб при виявленні відставання оперативно вживалися заходи для її усунення . На уроці для невстигаючих учнів рекомендується використовувати картки з індивідуальними завданнями, давати більше часу для обдумування відповіді біля дошки, велика увага приділяється роботі з тимчасовими групами.
На додаткових заняттях можна надавати учням право запитувати своїх товаришів, складати самим тексти диктантів, диктувати їх, перевіряти самостійні роботи один одного, пояснювати завдання тому, хто ще не зрозумів.

2.2. Профілактика неуспішності .

З метою профілактики неуспішності потрібно акцентувати увагу учнів на певних особливостях навчання: під час викладу нового матеріалу у ході уроку перевіряти ступінь розуміння учнями основних елементів викладеного матеріалу; стимулювати запитання з боку учнів; зацікавлювати дітей, забезпечувати розмаїтість методів навчання ,що дозволяють усім учням вільно засвоювати матеріал.[17,с.136]

Для розвитку пізнавальної діяльності учнів О.М. Мастюковою та Л.Ф. Чупровим було розроблено методику «Розвиток пізнавальної діяльності молодших школярів». Ця методика відповідає всім вимогам діагностики дітей з проблемами у навчанні, методика дозволяє виявити сильні і слабкі сторони розвитку дитини.

«Пізнавальна діяльність молодших школярів» включає три методики:

  1. Методика дослідження особливостей прогностичної діяльності.

  2. Методика діагностики рівня розвитку мислення.

  3. Кольорові прогресивні матриці.

При використанні методики використовуються анкети-характеристики, які фіксуються вчителе. Ці анкети підвищують ефективність обстеження педагогічно занедбаних дітей.[18,с.55]

Існує дуже багато цікавих і доступних занять для дітей, які направленні саме на подолання неуспішності,а саме програма «Я вчусь володіти собою». Метою цієї програми є формування впевненості, позбавлення тривоги, укріплення поваги до себе, бути впевненим у своїх можливостях,навичках. За цією програмою передбачено 27 занять, під час яких вчитель проводить різноманітні ігри ( «Знайди спосіб вийти з круга?», « Дізнайся з якої коробки?»,), вправи («Малюємо уявляючи», «скажи комплімент», «Я зможу») Кожна гра повинна відповідати темі заняття, у темі «Навіщо треба знати себе ?» - метою якої є створення мотивації на пізнання самих себе, використовують вправи «Колір настрою», «Мені цікаво спілкуватись з тобою», «Жаркий стілець».

Під час занять можна використовувати різні тести, релаксації, давати домашні завдання.

Для вдосконалення навчально-виховного процесу використовувати такі заходи:
1. Профілактика типових причин неуспішності, властивих для певних вікових груп:
а) у початкових класах зосереджуються зусилля на розвиток в учнів навичок;
б) включення в тематику педагогічних рад, об’єднань питань, пов’язаних із виникненням та попередженням неуспішності молодших школярів.
2. Виявлення причин неуспішності у всіх класах, їх усунення і профілактика.
3. Широке ознайомлення вчителів із типовими причинами неуспішності, зі способами вивчення учнів, заходами попередження й подолання неуспішності.
4.Забезпечення єдності дій усього педагогічного колективу щодо попередження неуспішності школярів і підвищення рівня їхньої вихованості, досягнення єдності у вихованні, встановлення міжпредметних зв’язків у навчанні, координація дій педагогів з учнями, активом, батькам .
6 Систематичне вивчення труднощів у роботі вчителів, усіляке поліпшення практики аналізу вчителями своєї діяльності та їхня наступна самоосвіта.
7. Включення в тематику педагогічних рад, засідань методичних об’єднань та інших заходів для вирішення проблем, над якими працюватиме школа найближчими роками, питань, пов’язаних із попередженням неуспішності учнів.
8. Постійний контроль над реалізацією системи заходів для попередження епізодичної й стійкої неуспішності; спеціальний контроль над роботою з найбільш «важкими» школярами, точний облік результатів цієї роботи.
9. Узагальнення передового досвіду роботи з попередження неуспішності та його широке обговорення.[19,с.196]

ВИСНОВКИ

Неуспішність – це складне і багатогранне явище шкільної дійсності, що вимагає різносторонніх підходів при його вивчені. Ефективність навчання визначається відношенням учнів до навчання, характером їхньої навчальної роботи. Це відношення багато в чому залежить від того, чи усвідомлюють учні особистісну і суспільну значучість навчальної роботи, чи розуміють вони необхідність навчання.
Для того щоб вчасно виявляти будь-які прогалини в навчанні вчитель повинен контролювати дії всіх учнів . Найважливішим фактором підвищення ефективності вивчення є суб'єктивний і усвідомлений характер діяльності учня в навчальному процесі. Учень повинен бути не тільки об'єктом педагогічних впливів учителів, але й активним суб'єктом навчально-виховного процесу. Важливим засобом для цього є рольова участь школярів в організації і проведенні всього навчального процесу. Це означає, що у кожному класі повинно бути учнівське самоврядування, що організує не тільки громадське життя класу, але і значну частину навчальної роботи.
Ефективність навчальної роботи учнів залежить від розвитку в дітей здатності до навчання, здатності розумно і правильно учитися. Для цього вони повинні матеріал який вивчається за програмою. Ефективність навчальної роботи учнів в остаточному підсумку визначається характером їхньої особистісної вихованості, їх моральними і соціальними якостями. Тому навчання повинне проводитися так, щоб воно в максимальному ступені сприяло вихованню кожного учня як високоморальної, творчо-активної особистості.
Взаємини між вчителями й учнями повинні бути засновані на оптимістичному відношенні вчителя до кожного учня: учитель повинен вірити в можливості і сили учня. Він повинний виявляти кращі і сильні сторони кожного учня і, спираючись на них, разом з учнем бороти з його слабкими якостями.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Професійний розвиток педагогічних працівників. Як навчати дорослих ефективно? »
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.