• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Медицина
  • Причини дитячої нервовості, поняття про темперамент, принципи формування психічного здоров'я, виходячи із особливостей темпераменту дитини

Причини дитячої нервовості, поняття про темперамент, принципи формування психічного здоров'я, виходячи із особливостей темпераменту дитини

Опис документу:
Причини дитячої нервовості, поняття про темперамент, принципи формування психічного здоров'я, виходячи із особливостей темпераменту дитини.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Причини дитячої нервовості, поняття про темперамент, принципи формування психічного здоров'я, виходячи із особливостей темпераменту дитини

Дитяча нервовість зумовлена як біологічними, так і мікросоціальними причинами, але частіше за все – їх поєднанням.

Біологічні причини – травматичні, інфекційні, токсичні й інші шкідливі впливи на дитячий організм, який формується, при заплідненні, в період вагітності, пологів, у перші місяці або роки життя, а також несприятлива спадковість.

Психічне здоров’я людини великою мірою залежить від порівняно короткого періоду з моменту запліднення до першого галасу новонародженого.

Жінка, яка курить, повинна знати, що куріння завдає реальну небезпеку для здоров’я та інтелекту майбутньої дитини. Навіть епізодичне вживання цигарок вагітною жінкою створює певний ризик виникнення малих аномалій розвитку з усіма наслідками, які випливають із цього.

Якщо вагітність супроводжувалася ускладненнями і дитина народилася слабкою, то можуть виникнути серйозні затримки психосоціального розвитку дитини не тільки в період народжуваності але й надалі.

Слабка дитина завжди неспокійна, у неї поганий апетит, вона повільно набирає вагу. Батьки, природно, приділяють їй більше уваги, ніж іншим дітям; вона користується певними поблажками і дуже швидко починає вловлювати особливе до себе ставлення. В результаті, вже з першого року життя у такої дитини формується проблемний характер – малюк, будучи зміцнілим, залишається, як і раніше, не в міру вимогливим, вередливим. Скажімо, він і хоче їсти, але спочатку пожметься, похникає. Кожну дрібницю, він виконує не просто, а з претензією. Батьки стривожені, а дитина досягла бажаного: вона знову в центрі уваги так формується егоїстичність, істеричність.

Сумніви жінки з приводу доцільності народження дитини також негативно відбиваються на розвитку плода і є реальною загрозою виникнення у майбутньому дитячої нервовості.

Наведемо типові ситуації під час вагітності, які можуть спричинити у майбутньому дитячу нервовість.

У гармонійній сім’ї дорослі і діти люблять одне одного безумовно, їхні сімейні ролі взаємодоповнюються, члени сім’ї не ігнорують своїх обов’язків і кожний виконує свої функції. У гармонійній сім’ї відсутні стійкі підгрупи (наприклад, об’єднання матері з сином проти батька або дочки з батьком проти матері). Гармонійна сім’я не ізолює себе від суспільства і не протиставляє себе йому.

Негармонійна сім’я відрізняється від гармонійної порушенням внутрішніх функціональних відносин й характеризується тим, що один з батьків займає надзвичайне, домінуюче положення, а інший – дуже залежне. Інтереси одних членів сім’ї задовольняються за рахунок інших, або один з членів сім’ї ігнорує свою роль і покладає свої обов’язки на іншого. Відсутнє справжнє партнерство. Негармонійна сім’я є головним чинником неправильного виховання дитини, головною передумовою дитячої нервовості.

Виникненню дитячої нервовості сприяють такі особистісні властивості батьків як сенситивність і гіперсоціальність.

Під сенситивністю розуміється підвищена емоційна чутливість, вразливість, образливість, схильність до коливань настрою, а під гіперсоціальністюзагострене почуття відповідальності, обов’язку, трудність компромісів. Контрастне поєднання сенситивності і гіперсоціальності означає наявність внутрішньої суперечності між почуттям і обов’язком, яка сприяє виникненню у дорослої людини морально-етичного конфлікту. Така людина внутрішньо не вільна, що виявляється у захисному характері поведінки, частіше за все – у відсутності відвертості, безпосередності, невимушеності в спілкуванні.

Провідну роль у психічних проявах людини відіграє темперамент, отже, першочергове завдання валеогенного виховання полягає у виявленні особливостей темпераменту. Обізнаність у цьому питанні дозволить батькам:

а) визначити діапазон можливостей малюка;

б) усвідомлено вибрати дозу і форму валеогенної допомоги, тобто відповідний стиль спілкування з дитиною, особливо при зіткненні малюка з труднощами;

в) грамотно формувати цілісний характер (у межах природних даних) за рахунок максимального розкриття психічного потенціалу дитини (див. додаток, табл. 1).

Наше уявлення про темпераменти як про генетично закріплені альтруїстичні1 стилі поведінки, що підвищують шанси співтовариства на виживання, підкріплюються і даними етології – біологічної науки, яка вивчає поведінку тварин у природних умовах. Доведено, що в ході еволюції у тварин формувалися і генетично закріплювалися найбільш ефективні форми поведінки, які забезпечували виживання кожного індивіда і всього співтовариства. Встановлена, наприклад, генетична обумовленість поведінки самців, коли для порятунку самок і дитинчат вони вступали в боротьбу з хижаками, хоча б могли врятуватися й втечею.

Так у процесі еволюції склалися три індивідуальні, альтруїстично спрямовані стилі пристосування, три типи темпераменту: холеричний, сангвінічний і флегматичний.

Людина холеричного темпераменту невтомна. Природа, надавши їй роль борця, що мужньо зустрічає небезпеку і стійко переносить нестатки, наділила її могутнім енергетичним потенціалом. Якщо холерика не «перевиховали» і його характер природно походить із темпераменту, то він завзятий, наполегливий і цілеспрямований. Натиск його нестримний. Якщо він чогось домагається, його не відволікти, оскільки воля його непохитна. Він іде прямо, долаючи всі перешкоди. Холерик досягає своєї вершини за будь-яку ціну. Вузли він не розв’язує, а «розрубує». Якщо він сердиться, то з гнівом, і його важко втихомирити. Це людина однієї пристрасті, однієї ідеї, однієї любові. Холерик вірить у свою силу, і тому він не відає страху. Холерик перемагає силою, натиском і нестримною сміливістю. Таким він одвічно був потрібен своєму роду, племені, таким він і сьогодні потрібен людям. Якщо спробувати охарактеризувати холерика одним образним поняттям, то це – «людина-танк». Так, з ним нелегко, але без нього не перемогти в екстремальній ситуації.

Уже в ранньому віці холерик починає проявляти свій темперамент, і батько шанобливо говорить про малюка: «Характер!». Батьки, виховуючи дитину-холерика, повинні враховувати особливості холеричного темпераменту, не подавляти його, а мудро спрямовувати розвиток природжених особливостей у таке русло, щоб малюк усе-таки не був «танком», а вчився бути в міру гнучким, компромісним, досить стриманим і, безумовно, доброзичливим.

Представник сангвінічного темпераменту швидко і миттєво орієнтується в ситуації. Його стихія там, де потрібна швидкість, темп. Сангвінік гнучкий і компромісний. Життєві вузли він розв’язує легко. Перешкоди долає з ентузіазмом. Сангвінік міркує і говорить швидко, він весельчак, який любить життя і любить жити. Його можна охарактеризувати як «живчик». Він товариський і здатен порозумітися з будь-якою людиною, у тому числі з холериком і флегматиком. Природа і призначила йому бути між ними, робити те, чого не можуть вони. З ним полярне стає цілісним і тому – гармонійним. У ході еволюції природа надала йому такі виграшні якості, щоб він грав роль першого, хто помічає небезпеку, хто до прибуття холериків і флегматиків вступає в боротьбу. Сангвінік всюди встигає і миттєво на все реагує. Завдяки швидкості і жвавості він вижив у ході еволюції. Таким: оптимістичним, товариським, спритним, швидким – він був потрібен співтовариству людей у минулому, таким він потрібен людям і сьогодні.

Людина флегматичного темпераменту повільна в рухах, повільно мислить, мовчазна. У неї є величезна сила, яка розрахована на неспішність. Вона ще більш невтомна, ніж холерик, якщо її не квапити. У флегматика формується наполегливий характер, якщо виховання адекватне. І це – завзятість терплячої людини. Вузли вона розв’язує довго, але розв’язує обов’язково. У неї сильна воля – воля працелюбної людини, за допомогою якої при невдачах без зайвих слів, емоцій знову і знову діють. Флегматик обов’язково дійде до своєї вершини, але, не надриваючись, неспішно, розраховуючи на свої сили. Це «Людина-орач». Перешкоди трудяга-флегматик точить, як крапля води точить камінь. Від боротьби, якщо можливо, він іде, поступаючись правом на неї холерикам і сангвінікам. Але, поставлений перед необхідністю битися, він не відступає і здатний вимотати в сутичці не тільки сангвініка, але і холерика. У цьому випадку, як кажуть, «коса находить на камінь». Флегматик за своєю природою миролюбний. Щоб вивести його з рівноваги, потрібне велике зусилля. Але якщо він вибухає, то гнів тихого, незворушного флегматика страшний. Однак така ситуація буває вкрай рідко. Частіше, якщо його допікають, він мовчки і назавжди йде. Свої рішення він ніколи не змінює. Радість або горе флегматик переживає довго, приховано, без зайвих слів. Природа призначила його для осідлого й буденного життя.

але основа людини все-таки однозначна.

Темперамент – це вроджена натура людини, яка повинна лягти в основу характеру, що формується. Але часто темперамент пригнічується неправильним вихованням, і характер формується всупереч уродженій основі. Природна гармонійність порушується, внаслідок чого характер виявляється таким, що протистоїть темпераменту або якійсь його складовій, наприклад, альтруїстичній, що протиприродно і згубно для розвитку дитини. Наприклад, батьків з якоїсь причини може «не влаштовувати» темперамент дитини, і вони намагаються його змінити, «поліпшити». Це може відбуватися тоді, коли рухливість дитини-сангвініка роздратовує флегматичну матір або, навпаки, коли мати має сангвінічний темперамент, а дитина – флегматик.

Чим більш характер відхиляється від своєї природної основи – темпераменту, тим менш ефективно вирішуються труднощі, які при цьому виникають. В результаті втрачаються такі риси характеру, як самостійність і мужність. Дитина з пригніченим темпераментом закономірно терпить невдачі. Переставши бути мужньою, вона втрачає і впевненість у собі. Невпевнені, тривожні діти завжди недовірливі до себе і до інших. Така дитина побоюється оточення, чекає від нього нападу або насмішок. Вона не справляється з завданнями в грі. І ось вона вже самотня, замкнута, малоактивна або тривожно-активна. Невпевнена, тривожна дитина схильна до надмірної перестраховки. Дитинство – це період життєрадісності, енергійності. А перед нами – боязкий і недовірливий «маленький дідусь» або вічно невдоволений, вередливий, демонстративно-протестний малюк. Так розвивається дитяча нервовість.

1

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
4
міс.
2
8
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!