Прислівник — незмінна частина мови, яка виражає ознаку дії або пояснює, де, коли відбувається дія, куди вона спрямована, і відповідає на питання як? де? куди? коли? та ін. (весело, низько, вгорі, далеко, взимку).
У реченні прислівник найчастіше пов’язаний за змістом із дієсловом-присудком і є обставиною.
Відповідає на питання як? коли? де? куди? навіщо? з якою метою? якою мірою?
Наприклад: напам’ять, праворуч, прилюдно, по-київськи, босоніж.....вник як форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль