На ГУЛАГ покладалися такі важливі для режиму завдання, як:Ізоляція радянським режимом «ненадійних елементів»;
Використання в'язнів як дешевої робочої сили;
Відкриття нових табірних комплексів;
Ліквідація певних категорій в'язнів.
Табірні комплекси ГУЛАГу, які підпорядковувалися лише Москві,
були розкидані по всьому СРСР. На середину 1940-х рр. їх налічувалося кілька сотень.
18 млн людей пройшли через радянські табори та колонії в періоді з
1929 по 1953 р.; разом із військовополоненими, «спецпоселенцями»,
засланцями вимальовується страшна картина — 28,7 мільйона осіб
пройшли «очищення» у ГУЛАГу.
З 1934 по 1953 рік було проведено до 800 тисяч політичних страт.
Кількість померлих у ГУЛАГу в період з 1918 по 1956 рік — від 1.2 до 1.7 мільйона.
Станом на початок 1950-х років українці складали п'яту частину в'язнів ГУЛАГу. В таборах їх налічувалося 362,6 тис., в колоніях — майже 143,6 тис. осіб.
