ехніка «пісочної терапії» виникла у рамках юнгіанського аналітичного підходу та багато в чому базується на роботі із символічним змістом несвідомого як джерелом внутрішнього зростання та розвитку. Приблизно у 1940-х роках у Швеції з'явився «тест світу», розроблений Шарлоттою Бюлер, або так званий «Erica метод», який досі використовується у Швеції як діагностичний інструмент дитячої психіатрії. У Швейцарії дещо пізніше в роботі з дітьми почала використовуватися «техніка миру» Маргарет Ловенфельд, взята з «тесту світу». Натомість, Дорой М. Калфф (Швейцарія) з «техніки світу» був розроблений терапевтичний метод — «сендплей» (гра з піском) спочатку для роботи з дітьми, але надалі цей метод почав використовуватись і в роботі з дорослими.
Спочатку цей метод застосовувався в дитячому психоаналізі, тому що дітям складно словами описати свої переживання, як це зазвичай можуть робити дорослі. Але незабаром він став використовуватися і в роботі з дорослими клієнтами, допомагаючи висловити тяжкі переживання, біль від втрат, внутрішні конфлікти та якісь нестерпні почуття, про які неможливо було говорити. Невидимий біль і страждання душі за допомогою картини на піску з внутрішнього простору переноситься у зовнішній простір і стає видимим і відчутним. За допомогою образів, символів та метафор зі світом травми вже не так страшно мати справу, говорити про неї та трансформувати у щось інше, що дасть ресурс для подальшого зростання та розвитку.
