У самостійному учінні дитини взаємодіють дві рушійні сили — мотиви пізнавального інтересу (допитливості, цікавості) і мотиви обов’язку, які рідко перебувають у гармонійній взаємодії. Щоб зблизити їх, щоб «хочу» і «треба» підсилювали одне одного, необхідно розвивати у школярів емоційно-ціннісний складник учіння. В періоди великого емоційного піднесення думка дитини стає легкою, а запам’ятовування відбувається найінтенсивніше.
Мотиви, які безпосередньо не пов’язані з діяльністю, але впливають на її успішність, є зовнішніми. До них, наприклад, можна віднести позитивне ставлення до школи, допитливість, довіру до вчителя, готовність сприйняття його цілей, прагнення бути дорослими, мати шкільні речі ,друзів у школі.Внутрішні мотиви пов’язані безпосередньо із самим процесом учіння,його результатами.
У навчальній діяльності для самостійного досягнення результату потрібна особлива зосередженість розумових і вольових зусиль. Серед пізнавальних мотивів керованим і найзначнішим є пізнавальний інтерес, який виникає й зміцнюється в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Тому якщо перед учнями ставляться лише готові цілі, а знання тільки повідомляються й закріплюються, активність згортається, інтерес згасає.
