У 20-их роках ХХ ст. в Києві декілька молодих і талановитих поетів об'єдналися в групу, що протиставляла себе експериментам футуристів і пролетарському мистецтву. Це угрупування відоме як "Київські неокласики". Їх ще називали "пятірне гроно". До нього належали:
М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара, Ю. Клен (О. Бургардт).
Всі вони були високоосвідченими свого часу, знали іноземні мови, мали добру літературну освіту. Вони дбали передусім про загальнолюдські цінності, намагаючись уберегти їх від впливу більшовицької ідеології, несмаку й скороминущої буденності.
