Презентацію «"Я (Романтика)": Анатомія розірваної душі» за новелою Миколи Хвильового побудовано за концепцією інтерактивного занурення в психологічну драму героя та стилістику експресіонізму. Матеріал відкривається структурною рамою із чотирьох ключових фаз сюжету: від засідання «чорного трибуналу» та ухвалення вироків до вечірнього спочинку на материнських долонях, впізнання матері серед черниць та кульмінаційного розстрілу як доказу відданості революційній ідеї. Глибина інтерпретації підсилюється аналізом посвяти «Цвітові яблуні» Михайла Коцюбинського через призму роздвоєння свідомості, де біль постає ідеологічним паливом та творчим матеріалом.
Персонажна система розкривається через протиставлення підрозділів: «чорного трибуналу» (фанатик «Я», садист Доктор Тагабат, бездумний Дегенерат та слабодухий Андрюша) та «антидоту» в образі Матері-України, яка втілює християнські етичні цінності й слугує єдиним якорем людяності. Стильовий синтез імпресіоністичного експресіонізму пояснюється через поєднання сенсорних відчуттів (кольори, запахи м'яти й полину) з надломленим «Я», кафкіанським хаосом та фрагментарним синтаксисом. У реквізиті символів декодуються маузер (інструмент смерті й убивства душі), м'ята й полин (дім проти гіркої реальності), загірна комуна (ілюзорна фантомна утопія) та ніч і туман (моральна сліпота).
Проблематика твору акцентує на зіткненні гуманізму й фанатизму, де постріл у матір стає точкою неповернення та руйнацією особистості. Практична частина («Режисерська лабораторія») містить три інтерактивні завдання для розвитку критичного мислення: стилістичну експертизу текстового фрагмента, порівняльну матрицю мотивів чекіста «Я» та Андрюші, а також дискусійний блок «Кімната присяжних» із проблемними питаннями про наявність реального вибору, допустимість засобів заради мети й значення слова «Романтика» в назві. Завершується матеріал підсумковим філософським висновком про неможливість побудови гуманного суспільства на крові.
