Презентація для проведення виховної години для учнів 10 класу до Національного тижня безбар'єрності.
Із 19 до 25 травня в Україні триває Національний тиждень безбар’єрності – важлива ініціатива, яка нагадує: безбар’єрність – це не про «інших», це про всіх нас. Це не лише про людей з інвалідністю, а про людяність, рівність і справедливість у щоденному житті.
Чому це важливо?
Кожен хоча б раз у житті стикався з бар’єром – архітектурним, інформаційним чи соціальним. Недоступний сайт, відсутність пандуса, знецінення через вік чи стан здоров’я – усе це створює невидимі стіни. Та безбар’єрність – не про пільги, а про рівні можливості для всіх.
У формі тестових запитань і пояснень до них. До слайду "Відчуй" провела вправу: учню зав'язали очі і попросили виконати певні рухи. Ця вправа вчить розуміти незрячих. Також можна використати навушники з гучною музикою - розуміння тих, хто не чує.
Словник безбар’єрності
Єдиним коректним терміном сьогодні є «людина (особа) з інвалідністю». Коли ми говоримо «інвалід», ми ніби навішуємо на людину тавро. Так само у кожного з нас є свої особливості та особливі потреби. Наприклад, хтось більш ефективно працює з самого ранку, а у когось продуктивність прокидається пізно ввечері. У когось особливо чутливі очі в сонячну погоду і він чи вона не можуть обійтися без сонцезахисних окулярів. А пандус чи ліфти — це давно вже не особливі потреби, а базова інфраструктурна потреба для всіх людей.
Який головний принцип безбар’єрної мови? Для безбар’єрної мови є таке просте правило, яке звучить так: «спочатку говоримо про людину, а не про її риси». Тобто у фразах та висловах спочатку згадуйте людину, а далі вже її ознаки, якщо це потрібно.
Наприклад, людина з інвалідністю, людина з ДЦП, людина з синдромом Дауна. Якщо ж ми говоримо, наприклад, «інвалід», ми по суті знеособлюємо людину, зводимо її особистість до якоїсь одної характеристики. Але насправді ж це не так.
Усі ми значно більше, ніж якась одна ознака.
Маломобільні групи — люди, які відчувають труднощі при самостійному пересуванні, комунікації або одержанні якихось послуг. Це можуть бути люди з різними функціональними порушеннями (зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо); люди, які отримали тимчасову травму або нині хворіють; діти до 7 років; люди, які супроводжують маленьких дітей (до 7 років); вагітні жінки; люди похилого віку.
І «чорний», і «кольоровий» — знеособлені слова, які зневажливо підкреслюють одну конкретну рису. «Негр» у нашій мові було досить нейтральним словом. Але в останні роки воно стало образливим у англомовному світі. Для темношкірих американців це нагадування про минуле, в якому їхні предки були рабами, а нам, як країні, яка роками була закріпачена, це має бути добре зрозуміло.
«Зараз як ніколи раніше очевидно, що всім нам незалежно від віку, статі, матеріального становища, стану здоров’я потрібні рівні можливості – щоб евакуюватися, спуститися в укриття, вчасно отримати важливу (часто життєво важливу!) інформацію, мати доступ до послуг, працевлаштуватися.
Під безбар’єрністю ми розуміємо відсутність перепон для людини будь-якої статі, віку, в будь-якому стані – перепон для розвитку, освіти, роботи, комфортного життя» (Перша леді Олена Зеленська).
Спочатку слово «бомж» було російськомовною абревіатурою, яка означала «без определенного места жительства». З роками це слово набуло негативного і образливого відтінку. «Безхатько» чи «безхатченко» звучить так, ніби людина ніколи не жила у приміщенні, не мала роботи, сім’ї, ніби це той спосіб життя, який її влаштовує. В цих словах також простежується дещо грайливий відтінок, якась легковажність, що не стосується ситуації, коли людина опинилась без даху над головою.
Слово «даун» уже давно стало образливим, якщо не лайливим. «Даунята» — таке слово можна почути про дітей із синдромом Дауна, люди можуть вживати його без злого наміру. Але пам’ятаймо, що таким чином ми акцентуємо увагу на одній ознаці людини, що є неправильним. «Сонячні люди» — популярна метафора, що часто вживається в ЗМІ. Краще за все говорити просто — людина / дитина із синдромом Дауна.
6 правил безбар’єрного спілкування:
1. Дотримуйтесь принципу «спочатку людина».
2. Уникайте маскувальних слів.
3. Використовуйте фемінітиви.
4.Не перебільшуйте у своїх висловлюваннях.
5. Утримуйтесь від узагальнень.
6. Використовуйте нейтральну термінологію.
Який головний принцип
безбар’єрної мови?
Стосовно терміна «обмежені можливості», який дуже часто використовують на заміну: він теж є некоректним, адже у кожної людини є якісь обмежені можливості, наприклад, фізично ми не здатні підняти 500 кг ваги або пробігти 300 км без перерви.
