Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Створюємо квести та вебквести для роботи у класі та дистанційно
»
Взяти участь Всі події

Презентація з української літератури "Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові ( Життя і творчість Григора Тютюнника)"

Українська література

Для кого: 11 Клас

27.01.2020

859

14

0

Опис документу:
Після арешту батька хлопця на Донбас взяв батьків брат Филимон Васильович Тютюнник. Зі спогадів: «Вони обоє працювали в школі. Дядя був бухгалтером, тьотя викладала українську мову й літературу. Із того часу я запам'ятав «Як упав же він з коня», «На майдані». Я любив і знав казки Пушкіна і безліч українських народних казок, із яких я найбільше люблю й зараз «Котигорошка», — прекрасна казка. Перечитував оце недавно — диво, та й годі…»
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
(5.12.1931-6.03.1980)
Слайд № 1

(5.12.1931-6.03.1980)

Народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка Зіньківського району на Полтавщині в селянській родині Михайла Васильовича і Ганни Михайлівни, які працювали...
Слайд № 2

Народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка Зіньківського району на Полтавщині в селянській родині Михайла Васильовича і Ганни Михайлівни, які працювали в колгоспі. Батько столярував, косив, пиляв і в свої немолоді роки не полишав надії вступити до вишу й почати вчителювати. Мати працювала на різних роботах: полола, в'язала й подавала снопи в барабан. 1937 - батька з політичних мотивів заарештували й пустили по сибірських етапах органи НКВС (1957- реабілітовано посмертно). Батько з матір’ю

ДЯДЬКО Після арешту батька хлопця на Донбас взяв батьків брат Филимон Васильович Тютюнник, що мешкав у смт Щотове Луганської області. Разом із друж...
Слайд № 3

ДЯДЬКО Після арешту батька хлопця на Донбас взяв батьків брат Филимон Васильович Тютюнник, що мешкав у смт Щотове Луганської області. Разом із дружиною, Наталею Іванівною Рябовецькою, з хутора Троянівка, виховували малого. Зі спогадів Григора: «Вони обоє працювали в школі. Дядя був бухгалтером, тьотя викладала українську мову й літературу. Із того часу я запам'ятав «Як упав же він з коня», «На майдані». Я любив і знав казки Пушкіна і безліч українських народних казок, із яких я найбільше люблю й зараз «Котигорошка», — прекрасна казка. Перечитував оце недавно — диво, та й годі…»

НАВЧАННЯ 1938 - віддали до школи в український перший клас, який нараховував 7 учнів, тому був розформований, і хлопця перевели в російський клас. ...
Слайд № 4

НАВЧАННЯ 1938 - віддали до школи в український перший клас, який нараховував 7 учнів, тому був розформований, і хлопця перевели в російський клас. Із того часу і до 1962 року, як зазначав сам Тютюнник, розмовляв, писав листи винятково російською мовою. Під час війни дядька забрали на фронт, а тітка народила дівчинку, тому 1942 - рятуючись від голоду, повернувся на Полтавщину до матері. «Ішов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев'ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язика і в грудях терпло, тоді трохи привик. Ішов рівно два тижні...»

НАВЧАННЯ 1946 - після закінчення 5 класу - Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Закінчивши його працював на Харківс...
Слайд № 5

НАВЧАННЯ 1946 - після закінчення 5 класу - Зіньківське ремісниче училище № 7, де одержав спеціальність слюсаря. Закінчивши його працював на Харківському заводі ім. Малишева, але через захворювання легень повернувся до Шилівки, тому не відпрацював належних 3 років, за що відсидів 4 місяці в колонії. Повернувся в Донбас, будував Миронівську ГРЕС, слюсарював, працював в колгоспі, на відбудові шахт. «Після закінчення 5 класу пішов я в Зіньківське РУ № 7, щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Вони, оті 700 грамів, і врятували нас із мамою у 1947-му: я носив «з города» щодня по шматочку, глевкому і сплюснутому, в кишені, як порожній гаманець.Восени нам, ремісникам, вручили атестати слюсарів 5 розряду і одвезли машинами до Охтирки. А звідси поїздом — до Харкова, на завод ім. Малишева. Там нам дали гуртожиток (одна кімната — загін на 68 душ) і розподілили по цехах».

1951- пішов до армії, служив у військово-морському флоті (у Владивостоці) радистом. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у ...
Слайд № 6

1951- пішов до армії, служив у військово-морському флоті (у Владивостоці) радистом. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо. Із братом Григорієм

НАВЧАННЯ 1957–1962  - навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою.
Слайд № 7

НАВЧАННЯ 1957–1962  - навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті. Саме тут він захопився літературною працею і самоосвітою.

Найясніше зірка давнього роду Тютюнників (Хтудулів, як прозивали їх по дідові) спалахувала двічі: коли з'явилися в українській літературі два непов...
Слайд № 8

Найясніше зірка давнього роду Тютюнників (Хтудулів, як прозивали їх по дідові) спалахувала двічі: коли з'явилися в українській літературі два неповторні, обдаровані письменники Григорій і Григір Тютюнники. Брат заступив батька, став літературним учителем. Допомагав матеріально, підтримував морально, наполегливо, але делікатно схиляв Григора до української мови, рецензував його оповідання. Згодом брати часто зустрічатимуться в Шилівці, де до ранку простоюватимуть за розмовами на містку через річку, стануть справжніми друзями. Смерть Григорія в 1961 р. стане для Григора непоправною втратою, що мучитиме все подальше життя.

Хто зна, кому з них було важче в житті, а відповідно і в творчості. Старшому — Григорію, який пройшов війну, встиг тільки відчути манливу звабу хру...
Слайд № 9

Хто зна, кому з них було важче в житті, а відповідно і в творчості. Старшому — Григорію, який пройшов війну, встиг тільки відчути манливу звабу хрущовської «відлиги», завдяки якій створив свій відомий роман «Вир», а в розквіті творчих сил помер від фронтових ран у 41 рік. Чи меншому—Григору, який так непросто пробився до найціннішого свого джерела — рідної мови, зумів сягнути в корінь найболючіших проблем сучасності, але змушений був творити в постійному протиборстві із застійними канонами. Було йому 49, коли пішов із життя.   Двоє братів

1961- перша новела «В сумерки», російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» надрукувана в журналі «Крестьянка». Після смерті брата...
Слайд № 10

1961- перша новела «В сумерки», російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» надрукувана в журналі «Крестьянка». Після смерті брата переклав українською мовою і з того часу писав лише нею. «Прочитав словник Грінченка і ледве не танцював на радощах — так багато відкрив мені цей блискучий твір. Негайно переклав свої «Сумерки» на рідну мову і тепер уже не розлучаюся з нею, слава богу, і не розлучуся до самої смерті».

РОДИНА Зі своєю дружиною познайомився в університеті. Вона навчалася на факультеті української філології, а він - російської. Завдяки Людмилі, наза...
Слайд № 11

РОДИНА Зі своєю дружиною познайомився в університеті. Вона навчалася на факультеті української філології, а він - російської. Завдяки Людмилі, назавжди перейшов на українську. 1958 – одружилися, народилося двоє синів, прожили 22 роки. Михайло (названий на честь дідуся), 1963 р. н., закінчив романо-германський факультет КДУ ім. Шевченка. Помер 2015 року від білокрів'я. Похований коло батька. Василь, 1970 р. н., закінчив факультет української філології КДУ ім. Шевченка. 2008 року емігрував до Латинської Америки. Родина Тютюнника по його смерті одержала квартиру на Троєщині.

«У моєї мами в Мануйлівці (Козельщанський район на Полтавщині) в нього була кімната, стіл, який він сам змайстрував, ліжечко. І квіти кругом — м’ят...
Слайд № 12

«У моєї мами в Мануйлівці (Козельщанський район на Полтавщині) в нього була кімната, стіл, який він сам змайстрував, ліжечко. І квіти кругом — м’ята, васильки. Було в нього ще надзвичайне захоплення — риболовля. Міг і приготувати рибу. А взагалі, коли треба, Григір і борщ варив, і дітей годував. Справжній батько був.   Зі спогадів дружини

«Він не міг працювати вдень, коли вдома хтось є. От не писалося — і край. А вночі — будь ласка. Отако вночі встанеш, зазирнеш у його кабінет — а та...
Слайд № 13

«Він не міг працювати вдень, коли вдома хтось є. От не писалося — і край. А вночі — будь ласка. Отако вночі встанеш, зазирнеш у його кабінет — а там дим стовпом. Не міг без курива! Траплялося, пачку за день, а то й більше викурював». На Андріївському узвозі , де прожили кілька місяців у кімнатці Григір писав на широкому старовинному підвіконні біля єдиного вікна, яке виходило на Андріївську церкву, бо стола не було. «На цьому підвіконні написані «Дивак», «Крайнебо», «Вуточка». А життя в цій квартирі змальоване в оповіданні «День мій суботній». Це була службова квартира». Зі спогадів дружини

Після закінчення навчання разом із дружиною їде працювати на Донбас, викладає у вечірній школі. 1963 – Київ, оселяється в невеличкому помешканні на...
Слайд № 14

Після закінчення навчання разом із дружиною їде працювати на Донбас, викладає у вечірній школі. 1963 – Київ, оселяється в невеличкому помешканні на Андріївському узвозі, працює в «Літературній Україні», публікує кілька нарисів та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито...». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» видають новели «Місячної ночі», «Зав'язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера». майстерня кіностудії ім. О. Довженка, де пише сценарій за романом «Вир», рецензує твори колег-кінодраматургів та фільми. видавництва «Радянський письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка». Творчість

М. Вінграновський, Є. Гуцало, В. Дрозд, Г. Тютюнник, В. Шевчук, Б. Олійник у саду кіностудії ім. Довженка
Слайд № 15

М. Вінграновський, Є. Гуцало, В. Дрозд, Г. Тютюнник, В. Шевчук, Б. Олійник у саду кіностудії ім. Довженка

1966 - перша книга «Зав'язь» (вид-во «Молодь»). Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967 року. 1968...
Слайд № 16

1966 - перша книга «Зав'язь» (вид-во «Молодь»). Журнал «Дружба народов» відзначив оповідання Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967 року. 1968 - «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Г. Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань. Творчість

Творчість 70-ті роки - преса республіканська («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок») та всесоюзна («Дружба народов», «Сельская молодежь», «Студенческий мер...
Слайд № 17

Творчість 70-ті роки - преса республіканська («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок») та всесоюзна («Дружба народов», «Сельская молодежь», «Студенческий меридиан») друкує нові твори. 1974- Таллін виходить збірка оповідань естонською мовою. 1979 - журнал «Сельская молодежь» нагороджує медаллю «Золоте перо» тза багаторічне творче співробітництво. виходять збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо» (Київ, 1972, 1975), «Отчие пороги» (Москва, 1975), «Коріння» (Київ, 1978). 1978 - видавництво «Молодь» видає збірку оповідань та кіноповістей «Калина червона» ( переклади В. Шукшина). Переклав М. Горького «Серце Данко», І. Соколова-Микитова «Рік у лісі».

Початок 70-х років - працював у видавництві «Веселка» ( підібрав матеріали до настільної книги-календаря для дітей «Дванадцять місяців» (1974). вид...
Слайд № 18

Початок 70-х років - працював у видавництві «Веселка» ( підібрав матеріали до настільної книги-календаря для дітей «Дванадцять місяців» (1974). видає збірку оповідань «Ласочка» (1970) та казок «Степова казка» (1973). Творчість

1980 - за книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. в останні місяці ...
Слайд № 19

1980 - за книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. в останні місяці життя працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного». Творчість

Зі спогадів дружини: «Ці джерела були в селі. Ми щороку їздили на Полтавщину до моєї мами. А до своєї він навіть і двічі на рік вибирався. Пірнав у...
Слайд № 20

Зі спогадів дружини: «Ці джерела були в селі. Ми щороку їздили на Полтавщину до моєї мами. А до своєї він навіть і двічі на рік вибирався. Пірнав у ці святі мовні джерела й записував, запам’ятовував їх такими, якими вони є: із простими словами, із суржиком, із висловами, яких до Григора ніхто ніколи не використовував. Дуже йому подобалося у Мануйлівці, де прихильно ставилися до творчих людей, тут його поважали. Дома, в Шилівці, так затишно йому не було. Григору пригадували й репресованого батька, хоча його згодом реабілітували. Та й сам Григір декілька місяців одсидів у Божковому під Полтавою за те, що не відпрацював певного терміну після навчання.   Джерела творчості Діалог із молодим автором про секрети творчості: Ніяких секретів нема. Слухайте, голубе, я знаю ваш рід, ви ніколи не знали нестатків. Ви ніколи не мерзли серед голого степу в завірюху, коли йдеш на свиноферму. А йдеш туди, бо там твоя тьотя зварить картоплі свиням, то й тобі щось перепаде. І ти йдеш, бо вдома — ні крихти. Ви не зрозумієте цього, бо такого не пережили. — Та все ж таки секрети творчості є? — Є! — з притиском каже Григір. — Передаю секрет: біль. Повна душа болю.

Моральна й національна деградація - "Син приїхав". Павло Дзякун спрямовує свої зусилля на задоволення матеріальних потреб, споживацькі інтереси для...
Слайд № 21

Моральна й національна деградація - "Син приїхав". Павло Дзякун спрямовує свої зусилля на задоволення матеріальних потреб, споживацькі інтереси для нього понад усе. Громадянська мужність - "Смерть кавалера«. Замполіт Валерій Максимович не зумів відстояти власну позицію, втративши честь і повагу в людей. Герой війни, що не раз стрічався віч-на-віч зі смертю, відступив перед звичайним бюрократом і демагогом. Натяк на жахливі роки сталінщини - "Три зозулі з поклоном». Михайло став жертвою сталінських репресій, Марфа потайки просила листоношу, щоб він дав їй потримати лист, адресований родині. Знедолені були всі четверо, знедолений весь народ. Правда життя

Тютюнника дуже не любили за прямоту. І коли почалися переслідування української інтелігенції в 1974 році, його занесли в чорний список для всіх вид...
Слайд № 22

Тютюнника дуже не любили за прямоту. І коли почалися переслідування української інтелігенції в 1974 році, його занесли в чорний список для всіх видавництв. Його ім'я стало забороненим у будь-яких публікаціях. Письменник переживав це дуже складно й говорив: «Так я ж написав тільки напівправду життя — і мене викидають з літератури. А якби я написав усю правду, то що — мене вбити треба?» «Тепло i достовiрнiсть - ось моï лiтературнi критерiï». «Не святі горшки лiплять - майстри. А майстрами стають люди. Я - людина. Я буду майстром! » Г. Тютюнник

Він був справжнім вулканом. Ніколи не йшов на компроміси, ненавидів пристосуванців, казав їм у вічі правдиві обвинувачення, примножуючи кодло своїх...
Слайд № 23

Він був справжнім вулканом. Ніколи не йшов на компроміси, ненавидів пристосуванців, казав їм у вічі правдиві обвинувачення, примножуючи кодло своїх потенційних опонентів. «На кожного Авеля по три Каїни», — так він характеризує тогочасну моральну атмосферу в Україні. Кажуть, за 2 роки до своєї смерті зустрів у підземному переході на Хрещатику Ларису Письменну. У той час покінчив із собою поет Грицько Бойко. Григір схопив її за руку і спитав: «Що це—мужність чи боязнь?» Вона відповіла: «Як для кого. Для мене —мужність». Він ніби запрограмував свій кінець. Незатишно йому жилося ще з юних літ. Завжди почував свою самотність. 6 березня 1980 - наклав на себе руки ( повісився).

У рідному селі немає ні пам'ятника, ні музею, в будинку, де жив письменник. Його житло вже встигли кілька разів перепродати. Невелика група ентузіа...
Слайд № 24

У рідному селі немає ні пам'ятника, ні музею, в будинку, де жив письменник. Його житло вже встигли кілька разів перепродати. Невелика група ентузіастів за свій рахунок влаштувала музей у школі - невелика кімнатка. Меморіальна дошка на Андріївському узвозі Надгробок на Байковому кладовищі в Києві

1989 року творчість Григора Тютюнника посмертно відзначено Державною премією ім. Тараса Шевченка. 1981 - за мотивами оповідання «Син приїхав» створ...
Слайд № 25

1989 року творчість Григора Тютюнника посмертно відзначено Державною премією ім. Тараса Шевченка. 1981 - за мотивами оповідання «Син приїхав» створено фільм «Скляне щастя». 1983 - за творами «Климко», «Дід Северин» і «Вогник далеко в степу» — кінокартину «Климко». 1993 - екранізовано «Три плачі над Степаном».

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.