Народна іграшка - це форма художньої творчості народу, яка поєднує в собі багатогранність культури народу. В народі її ще називають цяцька, лялька, цяцянка, виграшка, забавка. Народна іграшка поряд з колядками, казками, прислів'ями, приказками, думами є безцінним національним надбанням.
Українська народна "іграшкова культура" складна й розмаїта. Для того щоб її вивчати, потрібно якимсь чином класифікувати, тобто розділити іграшки на групи, Найбільш простою та прямолінійною класифікацією є поділ на дві групи:
Іграшки, у яких основною рисою є пластичні, художньо-естетичні фактори: ляльки, коники, баранці, олені, цапки, вершники, птахи, "барині", "куми" тощо;
Іграшки, основною функцією яких є результат здійснення певної механічної дії: деркачі, фуркала, калатала, свистки, луки зі стрілами, брязкальця, хихички тощо.
Також можна виділити поділ за образно-ігровими та типажно-функціональними ознаками:
антропоморфні образи-ляльки (з глини, дерева, трави, тканини, соломи, рогозу, комбіновані з різних матеріалів);
зооморфні образи - свійські й дикі тварини: бички, цапки, свинки, баранці, козлики, корівки тощо (з глини, дерева, трави, тканини, соломи, рогозу, сиру).
іграшки, які імітують "дорослі" меблі, посуд інші предмети побуту, знаряддя праці (шафи, стільці, столи, лавки, миски, глечики, колиски, візки, граблі, сокири тощо).
