Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників ЗДО і ЗЗСО за новим профстандартом
»
Взяти участь Всі події

Презентація "Номінація «Бібліотекар – дослідник»"

Самоосвіта

Для кого: 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас

22.03.2020

641

1

0

Опис документу:
Волинь моя, мій диво-край Волинь – Омріяний, оспіваний, розквітлий … Чи то озерна світанкова синь, Чи шум лісів при весняному вітрі, Чи говір рік – того не знаю сам, У чому більша притягальна сила І в чім твою найдавніша краса, Що так мене з тобою поріднила. Уклін тобі, поліський диво-краю, І дяка долі, що тебе я маю.
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Конкурс " Шкільна бібліотека" Номінація «Бібліотекар – дослідник» Тема: «Село моє – для мене ти єдине» Бібліотекар: Смірнова А.О. Сильненька середн...
Слайд № 1

Конкурс " Шкільна бібліотека" Номінація «Бібліотекар – дослідник» Тема: «Село моє – для мене ти єдине» Бібліотекар: Смірнова А.О. Сильненька середня школа 2011 рік

Зміст Все починається з України …………………………………………….4 Синьоока Волинь ………………………………………………………5 Із глибини століть…………………………………………………......7 Дім знань …...
Слайд № 2

Зміст Все починається з України …………………………………………….4 Синьоока Волинь ………………………………………………………5 Із глибини століть…………………………………………………......7 Дім знань ………………………………………………...…………..11 Вами гордиться ваше село ……………………………………………16 Село сьогодні …………………………………………………………20 Додатки ……………………………………………………………..24

Все починається з України Цвіте калина біля хати Курличуть в небі журавлі А на покуті Божа Мати І хліб рум’яний на столі Це все – мій дім, це – Бат...
Слайд № 3

Все починається з України Цвіте калина біля хати Курличуть в небі журавлі А на покуті Божа Мати І хліб рум’яний на столі Це все – мій дім, це – Батьківщина, Що Україною зову. Моя сім’я, моя родина За них я Господа молю.

Синьоока Волинь Волинь моя, мій диво-край Волинь – Омріяний, оспіваний, розквітлий … Чи то озерна світанкова синь, Чи шум лісів при весняному вітрі...
Слайд № 4

Синьоока Волинь Волинь моя, мій диво-край Волинь – Омріяний, оспіваний, розквітлий … Чи то озерна світанкова синь, Чи шум лісів при весняному вітрі, Чи говір рік – того не знаю сам, У чому більша притягальна сила І в чім твою найдавніша краса, Що так мене з тобою поріднила. Уклін тобі, поліський диво-краю, І дяка долі, що тебе я маю.

Із глибини століть Моє село, для мене ти єдине І назва твоя сили додає, Бо назва сильна, особлива. Я гордий тим, що сином твоїм є Ти – крапелька го...
Слайд № 5

Із глибини століть Моє село, для мене ти єдине І назва твоя сили додає, Бо назва сильна, особлива. Я гордий тим, що сином твоїм є Ти – крапелька голубоокої Волині Любов моє до тебе – то святе Є в світі, знаю,сіл багато кращих Для мене все – не те, не те… Люблю тебе у різні пори року, Коли сади всміхаються і все цвіте І осінню, й в зимові заметілі І у жнива, як колоситься поле золоте. Моє село, для мене ти єдине. Клянусь тебе любити й берегти Тут житиму, тебе я не покину. Бо найсвятіше те, де народився ти. Анастасія Яківна Савчук (2010 рік)

Дім знань Школа священна домівка Все починаються з неї І діти її розлітаються птахами І в небі вони, і на морі, і на суші З домівок летять, Тут пле...
Слайд № 6

Дім знань Школа священна домівка Все починаються з неї І діти її розлітаються птахами І в небі вони, і на морі, і на суші З домівок летять, Тут плекають їх душі.

Вами гордиться наше село Хай творчий вогонь в вашім серці не згасне, Хай сили не вичерпні ваші цвітуть Гордіться по праву за світлий прекрасний, Ве...
Слайд № 7

Вами гордиться наше село Хай творчий вогонь в вашім серці не згасне, Хай сили не вичерпні ваші цвітуть Гордіться по праву за світлий прекрасний, Великий, почесний ваш труд. Мирон Нестерчук Степан Радіон Григорій Аркушин

Село сьогодні
Слайд № 8

Село сьогодні

Тема: «Село моє – для мене ти єдине» Мета: Виховати любов до рідного краю, до рідної землі, до природи, до свого народу, зберегти, примножити тради...
Слайд № 9

Тема: «Село моє – для мене ти єдине» Мета: Виховати любов до рідного краю, до рідної землі, до природи, до свого народу, зберегти, примножити традиції і звичаї які збереглися у селі. Все починається з України Українці – то є назва славного народу, Україна – то край славний аж по Чорне море Україна – то лан пишний , і степи , і гори, І як мені Україну щиро не кохати , Мене ненька по – вкраїнськи вчила розмовляти. Україна…. Прекрасний мальовничий край на нашій величезній планеті. Невеликий куточок землі на якій живемо ми, українці. Слово «Україна» можна порівняти хіба що зі словом «Мати». Ці два поняття так глибоко вкорінилися в душу, що їх не розділити як і душі. Що на світі най миліше?- Раз мати спитала. Ти , дорога наша мамо, Діточки сказали. Вам , дітоньки мої любі, Ще отім би знати, Що крім мене, ще і другу Маму слід кохати. Бо та друга всім нам мати, Вона нас повила, Хлібом, сіллю і водою Вона нас зростила.

Великої любові до України сповнена творчість видатних українських поетів – Л.Українки, І. Франка, Т. Шевченка Вони свято вірили у майбутнє свого на...
Слайд № 10

Великої любові до України сповнена творчість видатних українських поетів – Л.Українки, І. Франка, Т. Шевченка Вони свято вірили у майбутнє свого народу, їх творчість пронизана безмежною любов’ю до рідної землі: Моя вишнева Україна, Мій рідний, найсвятіший краю………….. Куди б не їхав , де б не був ти, А кращої землі – немає! Протягом усієї багатовікової історії український народ відстоював свої права і свободи про це також ми дізнаємось з прочитаних книг, кінофільмів, розповідей дідусів і бабусь зокрема про свій край про місце де ми живемо. Синьоока Волинь Я син червоної Волині, Ніхто якої не зборов, Її ненависть і любов Жаріє вічно у калині. Одним із куточків української землі , є наша чарівна земля на якій ми живемо, наша синьоока Волинь. «Волинь моя квітуча сторона, Волинь моя у серці ти одна.» Ой , нене, серце крає , Коли сопілка грає. На свято вербинної річниці Усіх нас закликає На рідній Волині у великі свята З хлібом калина поруч була. Майже у всіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас українців – калина. Правду каже прислів’я : « Без верби й калини нема України». З давніх давен опоетизовували цей кущ. Це був і символ

боротьби за національну незалежність і як кажуть у калині материнська мудрість. Родить калина щороку і завжди рясно , ягоди її використовують у нар...
Слайд № 11

боротьби за національну незалежність і як кажуть у калині материнська мудрість. Родить калина щороку і завжди рясно , ягоди її використовують у народній медицині. І колись завжди висіли пучечки калини з ягодами у кожній оселі як казала бабуся : « Свіжі ягоди з водою помагають боротися з бідою – наші серця лікувати , від безпеки рятувати, кашлю проганяти.» У випадку отруєння чадним газом у кожне вухо потерпілого клали ягоду калини, а також давали пожувати. Плоди калини дають червону фарбу, а кора чорну, нею добре фарбувати вовну. Для молодих дівчат казали, щоб обличчя рум’янилось і завжди свіже було протирати треба соком калини. А ще з калини роблять сопілки: На калині зламав гілку, Змайстрував собі сопілку. І сопілка грає, грає, Бо веселий голос має. Дуже любив цей кущ Т.Г. Шевченко. Він опоетизовував калину у своїх творах . Сонце гріє, вітер віє з поля на долину, Над водою гне з вербою червону калину На калині одиноке гніздечко гойдає, А де ж співає соловейко? – не питай , не знає Тече вода з-під явора , Яром на долину. Пишається над водою Червона калина, Пишається калинонька, Явір молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. У Степана Васильченка є також невеличкий твір «Калина» . ….. Ішли двоє дорогою , дивляться, щось червоніє у лузі. Один каже: « Це калина співає» . А другий відповідає: « А коли вона тут виросла? Мабуть це щось

інше». Підійшли ближче, придивились, а то дівчина гуляла – рум’яна та гарна, ну зовсім як калина. З того часу повелося , як тільки де – не будь вир...
Слайд № 12

інше». Підійшли ближче, придивились, а то дівчина гуляла – рум’яна та гарна, ну зовсім як калина. З того часу повелося , як тільки де – не будь виростала дівчина гарна , то про неї казали « Красива як червона калина» . Про калину народ придумав безліч приказок: Пишна та красива, як червона калина. Щоки червоні , як кетяги калинові. Посади біля хата калину , будеш мати долю щасливу Ще одним із символів України є верба. Скажи «Україна» - і в уяві обов’язково постають тополя у полі , калина у лузі, верба край долини. Верба гарне розлоге дерево, котре крім краси дає багато користі : криниці копають під вербою бо на сухому місці дерево ніколи не росте, тримає воно прохолоду, у спекотний день під вербою прохолодніше , ніж під іншим деревом. З вербової деревини з здавна виготовляють меблі, човни – довбанки, дерев’яні ложки , музичні інструменти кобзи і бандури. А саме основне з вербою пов'язаний прихід весни та велике християнське свято Великдень, якому передує Вербна неділя. Люди несучи віття верби з церкви б’ють один одного віттями верби промовляючи: « Не я б’ю верба б’є , за тиждень Великдень». Із глибини століть На просторах нашої України , на території синьоокої Волині серед густих непрохідних лісів і боліт, у калинових кущах , під розлогими вербами потопає у цій зеленій красі наше рідне , дороге нам усім село наше Сильне. Ніхто краще не скаже про наше село , про його чарівну природу, про багатство нашого краю , про любов до нього як сказано у авторській пісні вчительки нашої школи Савчук Анастасії Яківни « Як люблю я тебе моє Сильне» Як люблю я тебе моє Сильне, Рідне серцю моє ти село. Я вклоняюсь тобі низько , низько Ти колиска дитинства мого.

Кожен кущик і ніжна калина, Сік берези й ялини тепло Все таке дороге і знайоме Все нагадує рідне село. Сивий бір смак чорниць і малини, П’янко пахн...
Слайд № 13

Кожен кущик і ніжна калина, Сік берези й ялини тепло Все таке дороге і знайоме Все нагадує рідне село. Сивий бір смак чорниць і малини, П’янко пахнуть суниці й багно Все до болю таке рідне й близьке – Це дарунки Полісся мого. Комарівка і Шлях і Потоки Це куточки мого села, А над Шляхом така рідна школа, Що з дитинства в життя повила Де б не був я в далеких дорогах, Повертаюсь до порога свого, Бо моя ти Поліськая дома , Тут коріння роду мого Де б не був я в далеких дорогах, Повернусь до порога свого, Ти куточок моєї Вкраїни, Рідне серцю Волинське село Рідне серцю моє ти село. Юній вчительці яка в 50-х роках приїхала в наше село Сильне навчати дітей української мови та літератури воно стало рідною домівкою на завжди. Зацвітає калина зеленіє ліщина Селом котяться диво пісні Це моє рідне Сильне Це моя – Батьківщина Що як мама і тато одні Миле славне Сильне. Найзвичайнісіньке на перший погляд Українське село та скільки пережило воно за своє існування, скільки бачило за переказами, нинішня

село – це пізніше поселення. Адже відомо, що наші предки селилися біля річок чи озер, а в Сильному якраз таких немає. Отож, цілком можна довіряти п...
Слайд № 14

село – це пізніше поселення. Адже відомо, що наші предки селилися біля річок чи озер, а в Сильному якраз таких немає. Отож, цілком можна довіряти переказові, що наше село не таке вже й старе. А от давніше місце поселення було в теперішньому урочищі Селища приблизно на однаковій віддалі між сучасними Сильнем і Городищем. Це місце поряд з урочищем Криница, де було дуже сильне джерело, певно, звідси брала початок якась річка (у Городищі протікала річка Стріпа, на березі якої було давнє городище часів Київської Русі, а в лісі, кілометрів 5 звідси, верхів’я річки Коршин). На жаль, після проведеної меліорації джерела не стало, Коршин перетворили в пряму канаву, а Стріпа пересохла ще «за Польщі». Причиною зміни місця поселення була велика чума, від якої померло багато людей. Жителі нічого не могли вдіяти – помирало мале і старе, бо вже й земля була «заражена» чумою, однак залишати своє поселення ніхто не хотів. Тоді за наказом цариці людей силою заставили перебратися на нове місце, де сучасне село. Через те, що силою переселили (насильно) ніби й походить назва сильно (Силно). Перша письмова згадка про село датується 1577 роком, коли ніякої цариці не було. Зрозуміло, що це не дата заснування села, бо тепер у різних сил енських урочищах (чукра, кунца, потереби, і в згаданих Селищах) знаходять кам’яні знаряддя праці переважно сокіри і скребачки. 1577 року князь М. Чорторийський платив від Сильного за 7 димарів, 7 димарів на пів волоках і 1 дим на 1/3 волока. 1583 року князь С. Радзивілл платив від 11 ланів і 4 городи. А за переписом кінця 19 ст. у селі було 70 домів і 434 жителі, початкова школа. Воно належало до ординації князів Радзивіллів. Ще у 1795 році була створена Силенська волость у складі Луцького повіту Волинської губернії. До складу силенської волості належали села: Берестяне, Городище, Домашів, Журавичі, Знамирівка, Карпилівка, Клубучин, Красноволя, Липно, Миків, Погулянка, Цумань, Чорниж, Холоневичі, Якубчиці, а також не існуючі тепер поселення: Вілька Цуманська, Гиляки, Жуків, Лаз, Завугільці, Затише, Колесо, Козел, Лопань, Майдан Латинський, Миляшів, Селище, Софіївка, Цминська Воля.

1825 року на кошти селян була побудована церква Івана Богуслова при якій діяла церковно – парафіяльна школа. 1916 року через село проходила лінія ф...
Слайд № 15

1825 року на кошти селян була побудована церква Івана Богуслова при якій діяла церковно – парафіяльна школа. 1916 року через село проходила лінія фронту, ще й до нині збереглися окопи, якими поритий весь ліс. З тих часів залишилося за селом австрійське стрільбище – високий земляний пагорб, який силенці називають Горою. З 1921 року Сильно – центр Силенської гміни Луцького повіту Волинського воєводства. За переписом 30 вересня 1921 року в складі Силенської гміни було 70 населених пунктів з 2443 дворами , 157 іншими будинками , населенням 16 345 чоловік , з них 2650 поляків і 2273 – євреї. У Сильному – 88 дворів , 747 жителів, з якіх63 поляки . 23 січня 1927 року в селі була відкрита « Просвіта» . Першим головою філії «Просвіти» у селі Сильно був Гаврило Близнюк , секретарем Микола Палецький ,а скарбником Кирило Ройко . Село жило звичним сільським життям , люди працювали на землі, сіяли хліб, народжували і ростили дітей. Працювали і відпочивали зберігаючи свої народні звичаї і традиції, які переплітаються у вінок пісень , колядок, вірувань, обрядів поки в село чорним вихром не увірвалась війна . Так як і у багатьох селах України матері, жінки, дівчата Сильного проводжали на війну синів, наречених, чоловіків. Багато з них ніколи навернулись у рідне село. На обеліску який є у селі можна прочитати перелік героїв , які виконали свій обов’язок і залишилися вічно живими у пам’яті своїх односельчан і рідних. Ніхто не забутий, На попіл ніхто не згорів. Солдатські портрети На вишитих крилах пливуть І доки є пам’ять в людей, І живуть матері – Доньки й сини , Що спіткнулись об кулі живуть. Вони не повернулися з війни

Мені привиділися немов живії Які не повернулися з боїв, Не полягли , а залишились жити Перетворились в білих журавлів Дорогою ціною заплатив україн...
Слайд № 16

Мені привиділися немов живії Які не повернулися з боїв, Не полягли , а залишились жити Перетворились в білих журавлів Дорогою ціною заплатив український народ за своє визволення у найстрашнішій за усю світову історію війні 1941 – 1945 рр. Наслідком кривавої війни стали мільйони вдів, яких у народі називають журавками, сиріт. Вдовина доля особливо тяжка. Довіку не притамувати горе жінки, яка не дочекалася з війни сина чи чоловіка. Лише в наше село не повернулись 97 наших односельчан. Глибокі рани завдала війна. У найблищі роки за парти в Україні не сіли сотні тисяч першокласників. Вони не народилися, бо ті хто мав стати дідусями, батьками загинули на війні. Наше село було звільнено від німецько – фашистських окупантів 2 лютого 1944 року. Хоч як тяжко було змиритися з стратами чоловіків, синів, батьків село все ж таки продовжувало жити , відбудовуватись, відшкодовувати збитки завдані війною. Восени 1947 року в селі був організований колгосп, побудовані були нові будинки, вулиці, відкрито клуб, бібліотеку, в 1951 році було відкрито середню школу. Дім знань І справді Сильненська середня школа є окрасою і гордістю нашого села. Серед буденності серед сірою жорстокістю світу і з дорослими гризотами і клопотами ми тільки з часом оцінюємо маленький рай, яким для нас є школа. « Всі ми родом із дитинства», - сказав хтось із видатних людей. І справді, коли ми згадуємо дитинство, ми згадуємо рідну школу. 2011 рік є для нашої школи ювілейним. 60 років минуло з того дня як наша школа стала середньою . Для людини 60 років – час розквіту сил, а для нашої школи – це зовсім небагато, тим більше, якщо взяти до уваги те , що власне школа була заснована в нашому селі ще у ХІХ ст…. як свідчать архівні дані, в 1825 році відбулася реставрація церкви у с. Сильне і вже тоді при ній існувала школа. Той факт , що в нашому селі була

церковно – приходька школа, стверджують і сильненькі старожили. Відомий письменник, вчений –науковець української діаспори в Австралії корінний жит...
Слайд № 17

церковно – приходька школа, стверджують і сильненькі старожили. Відомий письменник, вчений –науковець української діаспори в Австралії корінний житель Степан Радіон також згадує, що у перше десятиріччя ХХ століття в нашому вже була церковно – приходька школа, яка налічувала два класи. У 1920 році, коли Україна на деякий час створила власну державність на чолі з Центральною Радою, Сильненську церковно-прихоцьку школу було перетворену на народну, яка налічувала чотири класи. Одним з перших учнів першого класу цієї школи власне i був Степан Радіон. Він згадуе, що першим вчителем Сильненської чотирьохкласної народної школи був Павло Іванович Дмитрович, який раніше також працював у церковно-приходській школі. З особистого життя Павла Дмитровича ми знаємо те, що він мав двоє дітей. Син Борис хворів на сухоти i від цього помер, а дочка Галя, всупереч батькам, які переїхали до Луцька, вийшла заміж за сільського хлопця. Подальшої долі сім’ї Дмитровичів невідомо. Народна чотирьох класна школа нашому селі існувала до Великої Вітчизняної війни . З 1944 року вона стала семерічною , і такою була до 1951 року. У 1951 році Сильнинська школа офіційно стала середньою. На час відкриття середньої школи навчання дітей проводилось в приміщені колишньої Гміни. В цьому одноповерховому приміщені знаходилося п’ять класних кімнат, фізичний кабінет, учительська, кладова, квартира директора і заступника директора. Приміщеня було побудоване у ХІХ столітті за царських часів і в ньому знаходилась волость. Сам будинок був покритий цинковою бляхою і мав два входи. Приміщення на стільки було старе, що стеля була підперта стовпами. В жовтні 1964 року почалося будівництво нової школи, а 1 вересня 1965 року було здано в експлуатащію нову двоповерхову школу. Першим директором в цій школі був Миколюк Микола Степанович. У жовтні 1964 року почалося будівництво нової школи, а першого вересня 1965 року було здано експлуатацію нову двоповерхову школу. За 60 років існування школа села Сильне несла людям мужнє слово правди, світло знань, високі моральні й духовні цінності , відігравала важливу роль у культурному та

суспільно – громадському житі села. Сильненською середньою школою можуть пишатися колишні випускники – теперішні вчителі та студенти, медики та юри...
Слайд № 18

суспільно – громадському житі села. Сильненською середньою школою можуть пишатися колишні випускники – теперішні вчителі та студенти, медики та юристи, військовослужбовці, бізнесмени, вчені та науковці і всі ті , хто може сказати , що ця школа є для нього рідною ,рідною , бо він в ній навчався. Звичайно, за 60 років у школі змінилося багато вчителів та директорів. 3 1950 по 1952 piк директором був Власенко Дмитро Іванович, у 1952 - 1954 роках - Шекера Іван Миколайович, у 1954 - 1955 роках – Сахаров Костянтин Григорович. Після цього естафету перейняв Миколюк Микола Степанович, який обіймав цю посаду у 1955 -1958 роках, а також у 1960 - 1970 роках. У період з 1958 по 1960 роки директором Сильненської середньої школи був Дриганюк Євген Іванович. Майже 25 років свого життя Сильненській школі присвятив талановитий вчитель-педагог, чудовий керівник – Шульга Іван Федорович, людина в ceлi знана i шанована. Іван Федорович був директором у період з 1970 по 1994 рік. Наймолодшим директором нашої школи був Ковальчук Віктор Іванович, який нині працює в цій же школі вчителем математики та інформатики. Директорську посаду він обіймав у період з 1994 по 2000 piк. У 2000 році директором школи став Кирилюк Степан Петрович, який займае цю посаду i сьогодні. Помітний слід в icтopiї нашої школи залиши ветерани педагогічної праці, які i зараз проживають в с. Сильне. Розум, серце, душу, здоров'я впродовж ycix років нелегкої праці вони віддали своїм вихованцям. Серед них: Бобик Наталія Павлівна, Савчук Анастасія Яківна, Кацаман Галина Іванівна, Палецька Марія Денисівна, Юнчик Галина Василівна, Козак Іван Степанович, Смірнова Павліна Дмитрівна, Ходорчук Галина Михайлівна,

Ройко Надія Савівна, Ройко Валентина Івашвна, Назарчук Валентина Григорівна. За всю історію існування Сильненської середньої школи випускниками її ...
Слайд № 19

Ройко Надія Савівна, Ройко Валентина Івашвна, Назарчук Валентина Григорівна. За всю історію існування Сильненської середньої школи випускниками її стали 1183 учні. У 1953 - 1954 н. р. відбувся перший випуск учшнів школи, серед яких були: Аркушин Євгенія Лазарівна, Аркушин Галина Максимівна, Близнюк Галина Павлівна, Близнюк Софія Михайлівна, Величко Іван Миколайович, Кацаман Павло Іванович, Мартинюк Ганна Федотівна, Метешко Paїca Іванівна, Палецька Оксана Максимівна, Подзюбанчук Євгенія Федорівна, Ройко Люба Василівна, Ройко Михайло Пилипович, Ройко Катерина Павлівна, Ройко Марія Степанівна, Стафійчук Фіонія Михайлівна, Цимбалюк Надія Іванівна. Із всієї кількості випускників за 60 років, закінчили або продовжують навчатися 550, в тому числі у вузах – 300,з них у педагогічних 100, сільськогосподарських 53, і середніх спеціальних закладах 180 випускників нашої школи. Сьогодні в нашій школі працює 19 вчителів і навчається 88 учнів. Всі вчителі школи, які працювали в ній з самого початку її заснування, віддали дуже багато

зусиль для того , щоб навчати і виховувати учнів. Серед педагогів є люди, які пропрацювали у школі 20 і більше років, а також молоді спеціалісти: А...
Слайд № 20

зусиль для того , щоб навчати і виховувати учнів. Серед педагогів є люди, які пропрацювали у школі 20 і більше років, а також молоді спеціалісти: Андрощук Наталія Віталіївна Близнюк Тетяна Василівна, Ганаєва Олена Олексіївна, Гонтар Наталія Василівна, Дручок Валентина Миколаївна, Ковальчук Bіктop Іванович, Ковальчук Валентина Володимирівна, Ковальчук Іванна Іванівна, Кирилюк Степан Петрович, Колбасюк Світлана Сергіївна, Майстренко Людмила Федорівна, Папіжук Антоніна Степанівна, Пешук Валентина Миколаївна, Ройко Вадим Миколайович, Ройко Валентина Володимирівна, Ройко Валерій Іванович, Ройко Наталія Олександрівна, Ройко Микола Федорович, Ходорчук Оксана Миколаївна Bci вчителі школи, які працювали в ній з самого початку її заснування, віддали дуже багато зусиль для того, щоб виховати та навчити учнів, серед яких медалістами, срібними чи золотими, стали: 1.Шульга Галина Іванівна (золота) - 1978 р. 2.Кацаман Валерій Павлович (золота) - 1979 р. 3.Близнюк Валентина Олександрівна (золота) - 1980 р. 4.Мацюк Люба Олексіївна (срібна) - 1986 р. 5.Ройко Неоніла Володимирівна (cpiбнa) - 1989 р.

6.Джам Олена Адамівна (срібна) - 1991 р. 7.Ройко Вадим Миколайович (золота) - 1994 р. 8.Шнит Світлана Миколаївна (золота) - 1995 р. 9.Головешко Іва...
Слайд № 21

6.Джам Олена Адамівна (срібна) - 1991 р. 7.Ройко Вадим Миколайович (золота) - 1994 р. 8.Шнит Світлана Миколаївна (золота) - 1995 р. 9.Головешко Іванна Іванівна (золота) - 1998 р. 10.Мельник Людмила Михайлівна (золота) - 2003 р. 11 .Гонтар Наталія Василіївна (золота) - 2004 р. 12.Близнюк Віта Вікторівна (срібна) - 2005 р 13.Ройко Наталія Леонідівна (срібна) - 2005 р 14.Мельник Оксана Вячеславівна (золота) - 2007 р. 15.Мартинюк Віта Іванівна (срібна) - 2007 р. У стінах Сильненсько середньої школи навчалися сучасні вчителі та медики, військові та науковці, письменники та художники. Гордістю нашої школи стали випускники, які займаються науковою, художньою, мистецькою, викладацькою діяльністю в різних куточках України та свїту. Вами гордиться наше село Гордістю нашого села є випускники нашої школи серед яких є такі люди: Радіон Степан Микитович народився 24 липня 1912 року в селі Сильне ківерцівського району і всьго кілька днів не дожив до свого 95 – річчя. До самого кінця він мав щастя плідно працювати. Письменник, журналіст, критик, громадський діяч, невтомний працівник літературно – культурної ниви, знаний в усіх куточках світу. Степан Радіон розпочинав своє навчання в Сильненській народній школі в 1920 році. Закінчив народну школу в Олиці ,середню – в луцьку , в 1949 року емігрував в Австралію. Кілька років (1951 – 1954рокі) проживав у Тарадіні ,потім у Спрінгвай. В 1954 році закінчив австралійську школу журналістики. Наш земляк був дійсним членом Об’єднання Українських письменників в екзимі « Слово» та членом Наукового Товариства ім. Шевченка (з 1985 р. – членом – кореспондентом , а з 2003 р. – дійсним членом). Автор не менше 26 книжок ,

автор історичних досліджень, які відзначаються багатством фактів, які в них зафіксовані. До них належать історії Наукового Товариства ім. Шевченка ...
Слайд № 22

автор історичних досліджень, які відзначаються багатством фактів, які в них зафіксовані. До них належать історії Наукового Товариства ім. Шевченка в Австралії, а також – Святоуспінської парафії УАПЦ. Але Степан Радіон – автор і художньої прози – книжок «Новий похід», «Микола Береза», «Припадкова зустріч». Він активно реагував в українській пресі на події в культурному житті української діаспори в Австралії, написав понад 500 статей. Світове Об’єднання Професорів в Арізоні в 1984 р. нагородив С. Радіона почесним титулом Доктора Літератури. В 1994 р. рішенням вченої Ради Волинського державного університету ім. Лесі Українки Степан Радіон обрано почесним професором університету. В 1997 р. став членом Спілки Письменників України. Під авторством тернопільського дослідника Петра Сороки в 1998 р. вийшла книжка «Степана Радіона: Літературний портрет». Всупереч усім життєвим обставинами С.Радіон зумів утвердити себе на австралійській землі як письменник, журналіст і вчений, виховати в патріотичному дусі своїх дітей і внуків, чимало корисного зробити для рідної України. В музейній кімнаті ЗОШ І- ІІІ ст. с. Сильне зібрані матеріали про відомого земляка, його бібліотека, надіслана в школу з Австралії, особисті речі, подаровані школі племінником Степана Радіона В.І. Ройко, який проживає в селі. Для учнів та гостей школи проводяться екскурсії. В грудні 2006 р. село і школу відвідали сини Степана Радіона Юрій, невістка Валентина та внук Андрій, відбулася зустріч з педагогічним колективом школи, а школярі – екскурсоводи провели для них екскурсії в музейній кімнаті та Залі історії села. Гості були задоволені зустріччю,а також тим , що на батьківщині Степана Радіона цікавляться і бережуть історію села і його жителів. Нині Степан Микитович уже покійний, поховали його на австралійській землі, але його душа завжди з Україною. Родився я в Сильному В селянській родині, Не в світі екзильному В лісистій Волині. Від петлюрівця Микити,

Й гайдамачки Анни, Щоб Україні служити Серцем без догани. Серед дрімучих лісів , працьовитих і мудрих людей зросла людина , яка відома як поет, худ...
Слайд № 23

Й гайдамачки Анни, Щоб Україні служити Серцем без догани. Серед дрімучих лісів , працьовитих і мудрих людей зросла людина , яка відома як поет, художник, прекладач , член Національної Спілки письменників України з 1983 року. Є слово «Силно» в словнику борів соснових, Як звичайнісіньке життя, як літо красне. Направду, щастя і любов – нема пояснень Воно мов калинова ярость ,мов шаблі вістря, У нім байдужості одвік немає містця. Ці слова теж належать нашому земляку, односельчанину – Нестерчуку Мирону Матвійовичу. Народився Мирон Матвійович 25 травня 1942 року в селі Сильне Ківерцівського району Волинської області. В 1959 році закінчив Сильненську середню школу, в 1965 році – український інститут інженерів водного господарства в м. Рівне. Здобув фах інженера гідротехніка. Працював на меліоративному будівництві, проектній та культурно освітній роботі різьбарем. З 1971 року мешкає в Стрию на Львівщині. Працює художником – оформлювачем Стрийського краєзнавчого музею « Верховина». Член мистецького об’єднання « Стрий – КО» автор п’яти поетичних збірок : «Джерела», «Мелодія світанку», «Світязь», «Вірменська рапсодія», « Силно», дукументальної повісті про українського художника « Петро Обаль». Перекладає твори Вірменських поетів. Окремим виданням в перекладі зі старовір менської вийшла «Книга трагедії» Григора Нарекаці (Х ст.), що визнана Книгою року на міжнародному книжковому форумі 2004 року у Львові. За перекладацьку діяльність нагороджений відзнаками президента Вірменії, почесною грамотою та медаллю Мовсеса Хоренаці (2001рік). Як художник, сформувався у Луцьку наприкінці 60-х років минулого сторіччя. Початкову художню освіту М.Нестерчук здобував у студіях образотворчого мистецтва та Московському заочному Університеті мистецтв. Мистецтво гравюри розпочав освоювати у Луцьку в 1967 році (керівник Петро

Сензюк). З того часу виконав понад 200 гравюр на лінолеумі та дереві, ряд офортів та біля 300 малярських робіт. М. Нестерчук - учасник міжнародних ...
Слайд № 24

Сензюк). З того часу виконав понад 200 гравюр на лінолеумі та дереві, ряд офортів та біля 300 малярських робіт. М. Нестерчук - учасник міжнародних виставок та виставок в Україні. Персональні виставки – в Стрию, Бережанах, Львові, Луцьку , а також у Вірменії( Єреван, Гюмрі, Ванадзор, Інжеван).М. Нестерчук оформив 20 книг українських авторів . Малярські роботи та графіка знаходяться в музеях Галичини, приватних збірках Австралії, Великобританії, Вірменії, Канади, Молдови, Норвегії, Польщі, Росії,США, Угорщини, а також в Україні. Нашій школі пощастило отримати в дар роботи художника. В 2006 році Мирон Нестерчук передав школі 12 картин , 1 фоторепродукцію картин, 28 ліногравюр, 2 офорти. У сім’ї колгоспників села Сильне Ківерцівського району Волинської області 19 квітня 1948 року народився хлопчик Григорій. Теперішній Аркушин Григорій Львович, доктор філологічних наук, професор ВНУ ім. Л. Українки в Луцьку, співавтор фольклорно-діалектологічного збірника « Поліська дома» виступив з цією науковою працею про село Сильне (Сильно) на Волині і його говірку. Сам він силенець, отже є найбільш компетентним дослідником свого неспокійного Волинського села. Села, яке дало Україні, як на свою величину населення багато творчих сил духовності України. Г. Аркушин з 1955 по 1966 рік навчався в Сильненській середній школі . З 1967 по 1972 рік навчався у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Л. Українки (філологічний факультет , спеціальність – українська мова і література). Працював учителем української мови і літератури Чорнижзької (Маневицький район), Домашівської та Городищенської (Ківерцівський район) восьмирічних шкіл. З 1981 по 1985 рік навчався в аспірантурі без відриву від виробництва на кафедрі української мови Ужгородського університету. 1986 року захистив кандидатську дисертацію « Мисливська лексика західнополіських говірок» ( науковий керівник доктор філологічних наук, професор Й. О. Дзендзелівський). З 1986 року викладач Луцького педагогічного інституту , тепер – Волинський національний університет ім. Л. Українки ( філологічний факультет , кафедра

історії та культури української мови). У лютому 2005 року захистив докторську дисертацію « Іменний словотвір західнополіського говору». Автор понад...
Слайд № 25

історії та культури української мови). У лютому 2005 року захистив докторську дисертацію « Іменний словотвір західнополіського говору». Автор понад 115 наукових статей у різних українських, зарубіжних збірках(тематика: українські говірки, культура української мови, власні назви, жаргон та арго). Джам Олена Адамівна закінчила Сильненську середню школу у 1991 році зi срібною медаллю. 3 1991 по 1996 рік навчалася в Луцькому педагогічному інституті імені Лeci Українки на фізико-математичному факультеті закінчивши ВУЗ отримала спеціальність «вчитель фізики i xiмiї». З 1996 року працювала вчителем xiмiї в Журавичівській загальноосвітній школі. Починаючи з листопада 2000 року, три роки навчалася в acnipaнтypi Волинського державного університету iм. Лeci Українки на кафедрі загальної та неорганічної xiмiї хімічного факультету. У грудні 2006 року захистила у Львівському національному університеті iм. Івана Франка дисертащю «Фазові рівноваги в системах CuZnS2 + 2CdSe ≥ CuZnSe2+2CdS, AgGaS2+2CdSe ≤ AgGaSe2 + 2CdS та споріднених» на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.01 - неорганічна хімія. До захисту дисертації та після нього працювала на посаді молодшого наукового співробітника кафедри загальної та неорганічної xiмiї ВДУ iм. Лесі Українки. На даний час працює старшим викладачем кафедри екології та охорони навколишнього середовища Волинського національного університету iм. Лесі Українки. Ці люди є гордістю нашого села. Зараз у нашій школі створений музей наших видатних земляків, де представлені матеріали про них, їхні твори, фотографії. Село сьогодні Ще однією окрасою нашого села є церква. Церква Івана Богослова побудована 1825 року на кошти селян століттями у ній молилися люди передаючи віру з покоління в покоління до сьогоднішніх днів. Церква постійно діяла, не закривалася вона ні в часи німецько - фашистської окупації ні в часи атеїзму. У далекому минулому при церкві діяла церковно – парафіяльна школа.

Одна Батьківщина і двох не буває Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває Той долі не знайде в житті. Чи можна забути ту пісн...
Слайд № 26

Одна Батьківщина і двох не буває Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває Той долі не знайде в житті. Чи можна забути ту пісню, що мати Співала малому, коли засипав? Чи можна забути ту стежку до хати, Що босим колись протоптав Наше село не величке, Воно налічує 176 будинків в яких проживає 719 жителів. З давніх – давен людям відомо, що «дерево життя» - це гілочка, на якій ростуть три листочки: перший – це символ минулого, другий – символ сучасного, третій – символ майбутнього. У нас в селі ця гілочка росте, бо росте і набирає сили наше село. Найстаршій жительці нашого села Ройко Анастасії Микитівні 93 роки, народилась вона у далекому 1918 році. Пережила довгожителька на своєму віку багато історичних подій, багато бачила радості і болю, добрих і лихих людей. Життя іде не впинною ходою і найменший житель нашого села Філюк Микола Миколайович 2010 року народження має 6 місяців від роду. Йому рости, мужніти, набиратися знань, мудрості, продовжувати рід, нести в майбутнє любов до своєї Батьківщини, до своєї землі. В нашому селі є подружжя, яке прожило у шлюбі 60 років це Палецький Василь Гапонович і Палецька Феодосія Пилипівна. Виховали трьох синів, семеро онуків і дев’ять правнуків. Зберегли вірність, шану, повагу один до одного. Велике і прекрасне слово – Мати! Від неї все на світі! Навіть світ. О, як їй легко на руках тримати, Дитину, як найвищий заповіт. Уся гордість і велич світу від матерів. Зело без сонця не береться квітом, без матері не сіється добро. Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче увібрали в себе ці слова. За довго до народження дитини і до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню, чи

сина, навіть коли вони давно дорослі, мають свої родини. Чи не тому матері не мають віку? Молода, чи зовсім старенька – мати все одно залишається н...
Слайд № 27

сина, навіть коли вони давно дорослі, мають свої родини. Чи не тому матері не мають віку? Молода, чи зовсім старенька – мати все одно залишається найдорожчою і найріднішою. Де б не була я – Додому не раз повернуся І замріяний клен зашумить у дворі Де б не була – матерям до землі поклонюся Найрідніші у світі для нас матері. Наше село теж має своїх матерів героїнь. Така нагорода присвоєна: Нестерчук Катерині Григорівні – 70 років, Куницькій Наталії Миколаївні – 48 років, Тимощук Наталії Сергіївній – 35 років. Ці жінки народили, виховали і виховують п’ятеро дітей. Безсонними, довгими ночами вливали вони з материнським молоком дітлахам любов, мудрість, віру, шану. Вчили любити свій народ, свою землю, своє коріння, свій рід. І ці зусилля виявилися не марними. Хоч ми красиві бачим сни Та в нас болять дідівські рани Живими свідками війни Живуть між нами ветерани. Неможна змовчати і нічого не сказати ще за таких поважних жителів нашого села як: Папіжук Степан Михайлович, Козак Іван Степанович, Чайка Сергій Іванович, Гринюк Савелій Леонтійович, так це наші ветерани – люди які молодими хлопцями пішли на війну захищати свою рідну землю від ворога. Пройшли фронтовими стежками, здобули перемогу і вернулися додому. Ще і досі даються в знаки фронтові рани, додають спогадів з минулого, думок і переживань за майбутнє. Не даремно часто чуєш від ветеранів чи очевидців війни такі слова: «Не дай вам Боже ,діти, пережити те, що ми пережили!». Відходять у минуле старі події, народжуються нові, село живе звичайним сільським життям, своїми радощами і бідами бо ж село ніби одна сім’я, одна родина. Жителі нашого села люблять своє село з його людьми, святами і буднями, з традиціями і віруваннями. Вірять в те, що вогник у нашому селі ніколи не згасне, воно буде жити і в ньому будуть

народжуватись діти, а з них виростатимуть нові письменники, художники, дослідники, які будуть любити, оспівувати свою землю, свій народ, берегти і ...
Слайд № 28

народжуватись діти, а з них виростатимуть нові письменники, художники, дослідники, які будуть любити, оспівувати свою землю, свій народ, берегти і примножувати його традиції і звичаї. Сивий поліщук засіяв ниву І сині очі до неба звів: «Мій Боже милий, Подай нам силу Сіяти жито і ростити синів. Сіяти жито, щоб довго жити Собі і людям на щастя і добро Синів ростити, щоб в них перелити Батьків заповіти і нашу любов».

Австрійське стрільбище – високий земляний пагорб, який силенці називають “Гора”
Слайд № 29

Австрійське стрільбище – високий земляний пагорб, який силенці називають “Гора”

Слайд № 30

Церква Івана Богослова побудована в ХVІІІ ст.
Слайд № 31

Церква Івана Богослова побудована в ХVІІІ ст.

Книги Мирона Нестерчука подаровані школі
Слайд № 32

Книги Мирона Нестерчука подаровані школі

Праці Григорія Аркушина
Слайд № 33

Праці Григорія Аркушина

Архів Степана Радіона
Слайд № 34

Архів Степана Радіона

Презентацію підготував Бібліотекар Сильненської ЗОШ І-ІІІ ступеня Смірнова Алла Олексіївна
Слайд № 35

Презентацію підготував Бібліотекар Сильненської ЗОШ І-ІІІ ступеня Смірнова Алла Олексіївна

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили