Період XVIII ст. став добою «освіченого абсолютизму». Становлення імперії Габсбургів, Пруссії та Російської імперії проходило під гаслом Просвітництва, але в інтересах абсолютизму. Монархи, які здійснювали цю політику, зображали своє правління як союз королів і філософів. Ключовим у політиці освіченого абсолютизму стала ідея переустрою держави «на розумних засадах». У практичній площині освічений абсолютизм виражався у проведенні адміністративних реформ, обмеженні впливу церкви.