Презентація «Архітектори держав: Освічений абсолютизм» досліджує унікальний період XVIII століття, коли ідеї філософів-просвітників стали інструментом перебудови монархій. Головним парадоксом епохи став «союз королів і філософів», де монарх проголошувався не просто обранцем Бога, а «першим слугою держави», що діє на засадах Розуму.
Матеріал структурує «інструментарій реформатора» за п'ятьма напрямами:
Церква: Секуляризація майна та підпорядкування духовенства державі.
Закон: Скасування тортур та прагнення до рівності перед судом.
Освіта: Створення мережі обов’язкових світських шкіл.
Економіка: Розвиток мануфактур, банків та запровадження єдиних податків.
Суспільство: Спроби полегшити становище селян (хоча в Східній Європі це часто призводило до протилежного результату).
Робота критично оцінює результати: реформи впроваджувалися лише доти, доки вони не загрожували абсолютній владі монарха. Переможцями епохи стали дворяни, які отримали нові привілеї, тоді як церква втратила незалежність, а на селян зріс тиск задля утримання професійних армій.
Складено за підручником: Всесвітня історія : підруч. для 8 класу закл. загал. серед. освіти / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк, О. М. Сирцова. — Харків : Вид-во «Ранок», 2025.
Зображення створені за допомогою https://notebooklm.google.com
