Презентація "Іван Руткович - український іконописець"

ІВАН РУТКОВИЧ 1650–1708 ІКОНОПИСЕЦЬ Автор презентації Юрова І.М.

З прізвищем Івана Рутковича (підписувався деколи Руткевич) зв’яза­на одна з кращих сторінок західноукраїнського малярства на зламі XVII—XVIII ст. Його ім’я можна поставити поряд з ім’ям відомого в істо­рії українського мистецтва Йова Кондзелевича. На жаль, біографічні дані про цього художника дуже скупі. Невідомо навіть, де і коли він народився та коли помер. Спас нерукотворний

Іва́н Рутко́вич  Перше письмове свідчення про Івана Рутковича з'являється в жовківських актах у 1681, коли він разом з дружиною Євою купує дім навпроти хвіртки міської церкви. Є згадка в записах жовківської церкви Різдва Христового про Рутковича, як міщанина Жовкви і «маляра білокаменського», а також пізніші (1694) згадки про нього як про члена братства міської церкви та прообрання присяжним лавником Жовкви (1686)

Іва́н Рутко́вич  Прикметник «білокаменський» може свідчити про його попереднє навчання майстерності у Білому Камені, де на той час вже існував центр малярства. Віра Свєнціцька виділяє два етапи творчості, зі зростанням майстерності та чіткості стилю - перший у період 80-х років, коли він працював над іконами для Волиці Древлянської, присілку Марошанки, Потелича та Волі Висоцької; другий - у 90-х роках 17 ст. з роботами Жовківського іконостасу зі Скваряви Нової. Вона ж припускає, що Руткович помер між 1703 і 1708 рр.

Іва́н Рутко́вич  У поминальнику церкви Різдва Христового в Жовкві записаний він під 1681 р. як “маляр білокаменський і міщанин жовківський”, але підписувався він як “маляр жовківський”. Запис у поминальнику Унівського монастиря під 1654 р. про “Іоана маляра из Золочева”, очевидно, не можна віднести до Рутковича, хоч не виключено, що Руткович міг первісно працювати на Золочівщині (село Білий Камінь на Золочівщині). Архангел Гавриїл Преображення Господнє

Іва́н Рутко́вич  У церквах Золочівщини є ще декілька ікон, які можна б вважати за ранні роботи художника (можливо, деякі з них належать лише до його школи або майстерні); це — рештки іконостаса з Кутів, фрагменти дияконських дверей, перероблені на двері під престол у Боложинові, “Пантократор” і намісна “Богородиця” з колишнього іконостаса в Кругові, колишня намісна “Богородиця” в Цішках та колишня храмова ікона “Вознесіння” в Побоці, поблизу Сасова. Богородиця

Іва́н Рутко́вич  Руткович малював традиційною для тих часів технікою темпери на яйцевій емульсії, але, очевидно, змішаній з олією. Малював на липових, грубо вигладжених дошках, проклеєних на стиках зі зворотного боку. Рельєфні орнаменти тла з накладеною позолотою створювалися на крейдяному ґрунті, що дозволяло вносити елементи різьблення не лише в обрамлення, а й у площину картини. Контури і елементи композиції художник накреслював чорною фарбою по підмальовку, виконаному ясною вохрою, а в темніших місцях - сірою й коричневою фарбами, на які він накладав світліші мазки вохри, рум'яне і білил, формуючи світлотінь на обличчях образів. Невідомо, чи працював Руткович олійною технікою на полотні, який вже були поширений в той час. Апостол Андрій та Марко

Іва́н Рутко́вич  Перші ікони майстра — «Жертвоприношення Авраама» та «З'явлення Христа Марії Магдалині». З творчості Рутковича відомі збережені цілістю або частково іконостаси у дерев'яних церквах: у Волиці-Деревлянській, у Волі-Висоцькій, у церкві Різдва Христового Жовкви (1697 — 99), на початку XIX ст. перенесений до церкви Собору Пресвятої Богородиці у Скваряві Новій, нині у Національному музеї у Львові імені Андрія Шептицького. Іконостаси І. Рутковича визначили тип західноукраїнського іконостасу кінця 17 першої половини XVIII століття з додатковим рядом євангельських сцен, а «жовківський іконостас» був вершинним етапом розвитку українського класичного іконостасу XVII століття. Ікона св. Димитрія 1693 праці Івана Руткович, Храм святого Великомученика Димитрія, Збоїща (Львів):

Іва́н Рутко́вич  Окремі донаторські ікони Рутковича виконані у традиційній манері. Серед них: «Моління» (1682) у Троїцькій церкві в Потеличі, «Моління» (1683; тепер у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького), «Народження Марії» з Вижлова (1683, ікона втрачена), Христос Вседержитель із с. Солова (1693; тепер в Музеї народної архітектури і побуту «Шевченківський гай» у Львові) І. Руткович, зберігаючи багатовікові українсько-візантійські іконописні традиції — велику емоційну впливовість колориту і музику лінійних ритмів, зумів обережно і з тактом використати нові західноєвропейські. елементи, зачерпнуті переважно з голландської гравюри. У січні 2012 на Львівщині з дерев'яної церкви Вознесіння Господнього, пам'ятки архітектури національного значення у селі Волиці-Деревлянській Буського району, було викрадено 4 унікальні ікони XVII століття, намальовані Іваном Рутковичем[5]. Іменем Івана Рутковича названо вулиці у Львові й Жовкві. Розп'яттям зі сценами Страстей Христових

Ісус Христос у Марфи і Марії Іва́н Рутко́вич 

Жовківський іконостас (1697-1699) Реконструкція

Як молодший брат братства підписаний він на реєстрі спадку Сучавського митрополита Досифея 11 лютого 1694 р., що помер у Жовкві в 1693 р. Молодшим братом братства був він ще і наступного, 1695 року, про що свідчить його підпис на “Артикулах, або фундуші братства” від 31березня 1695 р. До намальованого ним іконостаса у Волиці Деревлянській (1680) він справляє з своєю жінкою Євдокією намісну ікону “Спаса”

З тих творів Рутковича, які пощастило виявити мистецтвознавцям, не всі підписані, деякі лише позначені датами. Та аналіз стилю і композиційних форм дозволяє визначити авторство Рутковича. Найпершою його роботою можна вважати зображення Михаїла на дияконських дверях у Скваряві Старій (1677)

Іконостас зберігався у Жовкві до початку ХІХ ст. Згодом його за нез’ясованих обставин передали до сусіднього села Нова Скварява. Ймовірно, пам’ятка могла бути передана із Жовкви перед 1833 роком, тобто до того, як в Жовкві виникла велика пожежа, що, зокрема, понищила міську церкву. За іншою версією, жовківський іконостас потрапив до Нової Скваряви після згаданої пожежі, що би пояснювало втрату частини ікон та декоративних різьб ансамблю. З часу перебування іконостасу у Новій Скваряві збереглись світлини та рисунки Ярослава Константиновича – відомого дослідника українських іконостасів, котрий першим звернув увагу на цю пам’ятку ще у 1920-х рр. вже тоді в іконостасі були відсутні деякі фрагменти декоративного різьблення та частина ікон, а на їх місці перебували інші ікони різного часу виконання. Частина Жовківського іконостасу,  Національний музей у Львові

Архангел Михаїл з Жовківського іконостасу, Національний музей у Львові Архангел Михаїл з Церкви Святої Трійці, Жовква

Ікона «Архангел Михаїл» Згідно з християнським віровченням Архистратиг Михаїл, славний вірним служінням Богу і допомогою благочестивим людям у біді, очолює ангелів. Для киян Архистратиг Михаїл має особливу вагу – він є патроном міста. На стародавньому гербі Києва зображено Архангела Михаїла з мечем, бо головна функція Архистратига – боротися з нечистю. На іконі Івана Рутковича архангела зображено на повен зріст, з опорою на праву ногу, яка виступає на перший план. Ліву ногу архангел трохи припідняв – немов хоче ступити. Архангел стоїть на білій хмарі, у правій руці він тримає меч, а у лівій – терези. Одягнений у біло-рожеву сорочку, котра виглядає з-під кольчуги. Поверх кольчуги на лівому плечі розвівається велика рожево-червона стрічка і сягає аж колін архангела. На грудях на кольчузі зображено мальтійський хрест. За спиною архангела видніються темно-зелені крила, вищі від голови. Голова повернута злегка вліво, а погляд його спрямований на глядача.

Ісус і самаритянка В'їзд у Єрусалим

Преображення Господнє Ісус Пантократор:

Дорога в Емаус Страсті Христові. Бичування

Проповідь святого Іоанна Хрестителя

Успіння Богородиці

Іісус Христос

Старозаповітна Трійця