Превентивні оповідки

Опис документу:
Превентивне виховання

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Л. Б. Петренко

Навчає казкарик Здоровлик

(Уривки зі збірника превентивних оповідок «Поради Королеви Безпеки»)

Художник Ю. М. Петренко

Л. Б. Петренко

Художник Ю. М. Петренко

Навчає казкарик Здоровлик

(Уривки зі збірника превентивних оповідок «Поради Королеви Безпеки»)

1

. Дай відповідь

2

. Запам’ятай! Навчись! Виконай!

3

. Послухай і поміркуй.

4. Роздивись, поясни, виконай завдання.

5. Обговори з друзями чи дорослими, зроби висновок.

Любий друже!

Ця книга допоможе тобі рости здоровим. Ти вчитимешся відпочивати з користю і навчатися без шкоди для здоров’я. Зрозумієш, якими небезпечними можуть бути вода і вогонь, залізничні колії й побутові прилади. Справно виконуватимеш правила вуличного руху. Дізнаєшся багато цікавого про особливості свого організму.

Вчитимешся не лише берегти своє здоров’я, але й зміцнювати його.

А допоможуть тобі в цьому Королева Безпеки, лікар Будьздоровченко та міліціонер Правопорядченко, які разом із тобою навчатимуть всім премудростям здорового способу життя ще й вертлявого хлопчика Петрика Необережна, всюдисуще пташеня Шкоденя та їхніх однолітків.

Цікавої й корисної подорожі тобі, любий друже, сторінками цієї захоплюючої книги!

Я

к діяти, щоб усім було добре

Уважно прослухай або прочитай оповідання й поясни, які дії Петрика здатні призвести до біди.

Чи можна жити в гармонії із самим собою?

Алеєю парку поволі йшов хлопчик. То був маленький Петрик Необережко, який лише відучора став першокласником, а вже сьогодні мав від того силу-силенну прикрощів.

Посудіть самі. Вранці, поспіхом збираючись до школи, він ледве не залив квартиру водою, за що отримав прочухана від тата.

Потім, жонглюючи шкарпетками, кинув одну з них на газову плиту, на якій саме смажилися млинці. Кухня наповнилася їдким димом, і помешкання від пожежі врятувала лише швидка реакція мами. Не треба пояснювати, що й за цей учинок хлопчика по голівці не погладили.

Зупинка 1. За що дорослі лаяли Петрика? Розкажи, як ти збираєшся до школи.

Крім того, часу до початку першого уроку залишалося обмаль, тому пустун прожогом вискочив із квартири і, не розбираючи дороги, помчав до школи. Майже з-під коліс вантажівки його висмикнув міліціонер, який чергував на перехресті. Знову Петрикові добряче влетіло. А регулювальник ще й пообіцяв розповісти про все в школі…

Коли Петрусь нарешті дістався класу, перший урок майже доходив кінця.

Як закінчилися уроки хлопчина не запамятав, бо страшенно боявся, що раптом розчиняться двері й до класу ввійде регулювальник із перехрестя. Чому опинився на алеї парку малюк теж не розумів.

Зупинка 2. Чого боявся хлопчик? Можливо йому слід було б розповісти про свою дорожню пригоду вчительці? Як ти вважаєш?

Раптом, ніби з неба, на гілку золотокосої берізки, котра росла збоку алеї, примостилася руда білочка. Вона скоса поглянула на Петрика і почала щось швидко-швидко торохтіти лише їй одній зрозумілою мовою. Хлопчик немов прокинувся. Йому здалося, що білочка за щось його вичитує. З сумних дитячих оченят градом покотилися сльозинки:

І ти теж на мене кричиш! Що вже я знову не так зробив? – схлипуючи вимовив хлопчина, бо не знав, як діяти далі.

Адже малюк не злий і не підлий, йому зовсім не хочеться псувати нерви дорослим. Просто хлопчик не розуміє, як жити так, щоб не чинити негарних вчинків, існувати в гармонії з оточуючими і з самим собою.

Зупинка 3. Допоможи Петрикові відшукати власні помилки. Як би ти вчинив у подібній ситуації?

Білочка спочатку завмерла, слухаючи гірку розповідь школяра, а потім проказала:

Ти кажеш, що один такий нещасний на всьому білому світі й ніхто тебе не розуміє? Але ж у тебе є тато, мама, друзі, вчителі… Тобі є до кого звернутися по допомогу. А поглянь-но, що діється під тією старезною сосною!

Петрусь знехотя підвівся й попрямував до дерева. Спочатку він побачив лише звалище якихось галузок, пірїн, сухого листя. Потім до його слуху долетів ніби простуджений, хриплий крик.

Очі школяра сторожко забігали по землі й нарешті зупинилися на невеличкій купці сіро-чорних пір’їн, з яких стирчав величезний широко відкритий дзьоб. На хлопчика зиркнули дві живі чорні намистинки, котрі блимали серед скуйовдженого пір’я. Створіння зустрілося поглядом із Петриком і завовтузилося.

Зупинка 4. Яке створіння угледів хлопчик? Пофантазуй.

А всюдисуща білочка продовжувала:

Поглянь на це безпомічне пташине дитинча. Воно залишилось одне-однісіньке на всьому білому світі, бо сьогодні вночі злий буревій зірвав із височезної сосни пташине гніздо. У боротьбі зі стихією загинули тато, мама, братики і сестрички нещасного пташеняти. Та й саме воно без сторонньої допомоги не виживе.

Петрик простягнув руку і незчувся, як на його долоньку теплою грудочкою примостилося крикливе маля. Хлопчик прикрив долоню вільною рукою. Пташине дитинча затихло, а серце школяра голосно застукотіло від радості.

Звідкись продовжували лунати слова рудої красуні: «Турбуючись про інших, люди самі стають значно добрішими. У тебе в долонях тріпотить чуже життя. Зігрій його своїм теплом і турботою. Тоді на нашій землі однією радістю стане більше…»

Роздумувати було ніколи: пташеня широко розкривало дзьоба, ніби благаючи про допомогу. Схопивши портфель, Петрик щодуху помчав додому. Так в квартирі Необережків з’явилося живе ґавеня...

Поміркуй, чи правильно вчинив Петрик, узявши пташеня додому?

Чому потрібно слухатися батьків?

М

ісця підвищеної небезпеки

Уважно прослухай оповідання й поясни, які дії Петрика призвели до травмування.

Прояви «нечистої сили» на балконі

Ніби на крилах летів хлопчик додому. Який прекрасний день: і вчителька похвалила, і батьки будуть задоволені. А попереду ще й два вихідні дні! Якраз час братися за виховання ґавеняти! Петрик хотів неодмінно навчити пташку розмовляти, тому мріяв почитати татову енциклопедію. Можливо, там відшукаються необхідні поради.

Квартира зустріла хлопчика тишею. Прожогом метнувшись до балкона, Петрусь закляк на порозі, охоплений неймовірним жахом від побаченого. Перелякано озираючись навсібіч, він намагався зрозуміти, що тут трапилося. До голови лізли найстрахітливіші припущення:

– На балконі розірвалася бомба! Але ні – шибки у вікнах цілі.

– До квартири залізли грабіжники! Але чому тоді вони орудували лише на балконі?

– Злі чарівники-невидимки вирішили викрасти ґавеня!

Це припущення видалося найдостовірнішим, бо пташеняти ніде не було видно. Зате очам хлопчика відкрилася картина справжнього поля бою.

Мабуть, тут дійсно відбулася жорстока баталія, бо приміщення виглядало повністю спустошеним. Скрізь, куди сягало око, валялися шматки розірваного паперу, металеві, пластикові та картонні коробки, ґудзики, різнокольорові стрічки, гачки для риболовлі, дротики для плетіння, ножиці, голки, цвяхи, молотки, зубила…

Петрик зробив крок уперед. Його босу ногу обпік нестерпний біль. Хлопчик скрикнув і схопився за стопу: в ній стирчала звичайнісінька канцелярська кнопка. (Скільки разів мама наполягала, щоб син узував удома домашні капці! Але хто б то послухав?!)

– А-а-а! – заволав Петрусь і застрибав до вхідних дверей.

Двері різко розчинилися. На порозі зявилася захекана й налякана мама.

– Ти чого кричиш? Що сталося?

– Та-та-там та-а-а-ке-е! – тільки й зміг вимовити Петрусь, поперемінно показуючи то на ногу, то в бік балкона.

Мама відразу ж взялася рятувати сина: всадовила хлопчика на стілець, ретельно з милом вимила руки, висмикнула кнопку, котра все ще стирчала в стопі, видавила з ранки кілька краплинок крові, щоб не допустити зараження, обробила ранку перекисом водню, а навколо дірочки йодом змазала. Коли на рану лягла ще й смужка лейкопластира, а вереск Петруся притих, мама здивовано розвела руками:

Не розумію, звідки могла зявитися ця кнопка?

– Ба-бах! Дзинь! Брязь! – раптом долинуло з балкона. Мати й син миттю опинилися там, звідки долітали ці дивні звуки.

Картина на балконі дещо змінилася. Тепер на підлозі лежали ще й розбиті скляні слоїки з малиновим варенням, що уже встигло утворити на килимі солодке вязке озерце. Посеред цього фруктово-медового місива сиділо якесь чудернацьке створіння.

Петрик злякано скрикнув і сховався за мамину спину. Ось значить, яка та нечиста сила, котрою змалечку лякала його бабуся! Страхіття поворухнулось і у хлопчика з ляку навіть в очах потемніло: на нього повільно сунуло чудовисько, все тіло якого було всіяне голками, цвяхами, кнопками і навіть паличками вермішелі. На тому місці, де у привида мала б бути голова, колихався великий чорний поліетиленовий пакет, з якого, мов зміїні голови, повилазили мотки різнокольорових ниток для плетіння. Ці нитки міцно вчепилися в тіло привида і від кожного його поруху ще більше розмотувалися, роблячи страхіття жахливішим.

– Мамо! Я боюсь! – закричав Петрусь, і, забувши про хвору ногу, дременув з балкона.

– Кар-р-р! Кар-р-р! Кар-р-р! – летіло йому вслід зловісне заклинання.

Тільки тепер хлопчина зрозумів, що за «нечиста сила» поселилася на балконі! До всього цікавому й непосидючому ґавеняті набридло сумирно сидіти цілісінький день у своєму гніздечку і воно вирішило дослідити балкон. Що з того вийшло ми вже з вами знаємо. Крім того, пташеня дуже поранило ніжку і йому теж знадобилася медична допомога.

…Всі вихідні тато, мама і Петрик наводили лад у квартирі. Тато сміявся:

– Нарешті ґавеня навчить нашу маму не робити великих запасів продуктів, та й самі продукти зберігати лише на кухні.

Мама теж була задоволена, бо тато нарешті зробив полиці у невеличкій комірчині й туди переїхали всі слоїки з варенням та банки з консервованими овочами.

Знайшлося у комірчині місце і для татових інструментів, які Петрик взагалі хотів спочатку викинути, доводячи, що вони лише шкодять здоров’ю.

Слюсарні інструменти, голки, цвяхи, ножиці, гачки самі по собі не є небезпечними, – пояснив тато. – Небезпечним може бути поводження з ними. Якщо колючі та ріжучі предмети знаходяться на своїх місцях – вони безпечні і ніколи не стануть ворогами! Їх слід лишень ховати від маленьких дітей і отаких шкоденят, як наше ґавеня, – додав тато, закінчивши припасовувати на дверці шафок защібки.

Нарешті квартира засяяла чистотою, а на прибраному, тепер просторому балконі, знову поселилося ґавеня, якого нарекли Шкоденям.

І тільки перевязана ніжка пташки та біль у стопі Петрика все ще нагадували про недавню пригоду.

Що трапилося з Петриком Необережком?

Назви помилки, яких припустився малюк? Як можна виправити ситуацію?

Завжди підтримуй порядок на робочому місці! Це врятує тебе від безлічі неприємностей.

Неприпустимість самолікування

Уважно прослухай розповідь про нову пригоду Петрика. Знайди помилки в його поведінці.

Як Івасик Вихвалясик пташеня лікував

Т

ільки-но закінчилися уроки, Петрик Необережко голосно похвастався:

А в мене вдома живе пташка!

Першим опинився біля Петруся Івасик Вихвалясик.

Пташка! – рот пустуна забув закритися. – А мені покажеш?

Авжеж покажу! Гайда за мною! – Необережку вже давно кортіло похвалитися знахідкою. Нехай усі знають, яка дивовижна істота поселилася в нього на балконі!

Пташеня сумирно сиділо в своєму гніздечку, прикривши оченята-намистинки. При появі хлопчаків вона скоса зиркнула на прибулих і ще нижче схилила голівку. Ніякої тобі радості!

Зупинка 1. Як ти гадаєш, чому пташеня було сумним?

– Поглянь, та воно ж хворе! – зарепетував Івась. – Потрібно терміново лікувати! Де тут у вас аптечка?

За мить дві хлопячі голови уже схилилися над ящичком, в якому мама зберігала ліки.

– Спочатку дамо йому пігулку в оцій золотавій обгортці, – впевнено командував Вихвалясик. – Я знаю, мені такі мама від головного болю давала. А потім нехай закусить ще й цією горошинкою-вітамінкою.

Повторювати Івасикові не довелося. В ложку посипалися різнокольорові пігулки.

Зупинка 2. Чи правильно вчинили хлопчики, вирішивши самовільно лікувати пташеня?

Ліки в руках дитини – небезпечна отрута!

Почекай! – раптом засумнівався Петрик. – Як це ми будемо давати пташці ліки, не знаючи його температури? Мені мама спочатку температуру міряє, а вже потім пігулками годує.

– Зауваження приймається! Давай термометра!

Сполохане пташеня опинилося в руках Вихвалясика. Воно відбивалося як могло: пігулки градом розліталися по балкону, а птаха все била й била крильцями, не підпускаючи до себе «лікарів».

Ти поглянь, яке неслухняне! Ось я тобі дам! – замахнувся на пташенятко Івасик.

Стукнути «хворого» він не встиг. Пташиний дзьоб раптом закрився і з силою ударив Івася по передпліччю.

– Ай-яй! – закричав «лікар», ухопившись за синець, що миттєво «намалювався» на руці.

– Дзинь! – термометр брязнув об підлогу і по ній покотилися сріблясті диво-кульки.

Зупинка 3. Поміркуй, звідки взялися сріблясті кульки?

Ці кульки були такі гарні, що «лікарі» відразу забули про «лікувальні процедури» й почали грати ними «у напільний футбол».

От тільки пташеня заважало. Вгледівши блискучі кульки, воно вирішило, що таку красу не можна розкидати. Потай від хлопчаків пташа збирало блискітки дзьобом і ховало їх до себе в гніздечко…

А пізно ввечері пташці стало зле. Вона лежала із заплющеними очима на підлозі неподалік від гніздечка й не подавала жодних ознак життя.

Якщо ти розбив термометр чи помітив розлиту ртуть – терміново клич дорослих.

Довелося викликати лікаря Будьздоровченка.

– Оце вилікували! – з осудом промовив Будьздоровченко, взявши нещасне пташеня на руки. Воно, ніби в судомі, тріпонуло крильцями й завмерло.

– Лікарю! Любий лікарю! Врятуйте його! Я більше не буду-у-у-у! – залементував Петрусь.

Після детального обстеження хворого, виявилося, що пташеня отруїлося не тільки ліками, але й парами ртуті з розбитого термометра…

Лікар вправно прочистив пташеняті шлунок, напоїв молоком із яєчними білками й відпустив. Пташка тріпонула крильцями і вдячно каркнувши, пошкандибала на спочинок до новенького гніздечка. Лікар теж пішов відпочивати, залишивши Петрикові кілька своїх порад.

Поясни, яких помилок допустилися друзі. Як би ти вчинив, опинившись на їхньому місці.

Викидати ртуть та уражені нею предмети категорично забороняється! За номером телефону «102» слід викликати бригаду рятувальної служби й вона врятує людей від отруєння.

Причини та запобігання травмувань

Перш, ніж прослухати оповідання, пофантазуй і розкажи, хто такі чарівник Неможній і фея Всеможна?

«Злий» чарівник Неможній і «добра» Фея Всеможна

Слова «не можна» з дитинства дошкуляли Петрикові. З самого малечку звідусіль тільки й чулося: «Цього брати не можна», «Цього робити не можна», «Цього дивитися не можна»…

Петрусеві навіть почав увижатися злий чарівник Неможній, який, увірвавшись до прекрасних володінь золотоволосої Феї Всеможни, скрізь подомальовував чорною фарбою слово НЕ, від чого красуня зникла назавжди.

Петрик часто мріяв, як колись виросте і піде на пошуки злого Неможнія, а потім назавжди зітре його з лиця землі. От тоді й настануть дні, коли дітям можна буде робити все, що заманеться. Золоті часи!

Так міркував хлопчина ще зовсім недавно. Але того дня на уроці трудового навчання, коли учні вчилися вишивати хрестиком серветочки, Андрійкові Крутивертенку раптом заманулося смикнути за кіску Марійку Веселійку. Від несподіванки, рука Марійки різко відскочила від вишивки, і голка з розмаху встромилася пустунові в обличчя.

– Ой! – верескнув Андрій, ухопившись рукою за око.

Стало тихо-тихо… Класом поповз страх. Тільки схлипування Андрійка й Марійки та стривожений голос учительки, яка намагалася зясувати місце поранення учня, порушували цю мертву тишу.

Дякувати Богові, обійшлося, – полегшено зітхнула Марія Іванівна, коли нарешті змогла відвести руку Андрійка від ока. Голка лише подряпала брову.

Зупинка 1. Що сталося, якби голка вцілила Андрійкові в око?

Про те, що могло б бути, якби голка вцілила в око, навіть страшно подумати! Андрій міг би назавжди втратити зір!

Петрик на секунду прикрив очі. Зусібіч на нього посунула бридка чорна темрява. Який жах! Стати сліпим через безпечність та пустощі! Ні, ні і ще раз ні!

Перед очима промайнула вимріяна країна Всеможнія, де дітлахи до болю в горлі наїдались морозива, до різі в очах дивилися телевізор, лазили по чужих садках та деревах, блукали незнайомими вуличками міста…

Зупинка 2. Чи хотів би ти опинитися в країні Всеможнії? Чому?

Але чомусь обличчя малят Петрикові уже не видавалися щасливими: кожне личко перекошувала гримаса нестерпного болю, заподіяного безпечністю і вседозволеністю.

Виявляється, слова «не можна» приносять не лише прикрість, добра Фея Всеможна не така вже й добра, а чарівник Неможній зовсім і не злий, бо здатен рятувати дітей від всіляких бід!

Хто тобі більше припав до душі – чарівник Неможній, чи фея Всеможна? Чому?

Внутрішній годинник

Уважно прослухай оповідання і поясни, чи Петрик дотримувався розпорядку дня. Чому ти так вважаєш?

Про «живий» годинник

Всім відомо, що найсолодші сни сняться під ранок і тоді майже неможливо відірвати голову від подушки. Петрикові саме снився зореліт, коли різкий голосний крик «Кар-р-р!» пролунав, мов вибух серед ясного неба.

Хлопчикові здалося, що на його космічний корабель напали міжпланетні пірати. Зірвавшись із теплої постелі, він оторопіло зупинився посеред кімнати й прислухався: крик долітав із балкону.

Та це ж пташеня, – полегшено зітхнув хлопчина.

А до кімнати вже поспішали батьки.

– Гарного будильника ми собі завели, – позіхнув тато. –Природа кожну живу істоту зробила таким собі годинником, від народження «завела» на певну роботу. Отож, маємо власного будильника, який навчить нас нарешті вставати з постелі відразу після пробудження.

Лиш прокинувся, - вставай,

Ліні волі не давай!

Зупинка 1. Навіщо потрібно вставати з постелі відразу після пробудження?

П

Пелюстки роса умила,

Отже й ти берись за мило!

,

ташеня не зважало на татові слова. Прокричавши ще кілька разів своє «Кар-р-р!», воно тріпнуло крильцями, вмочило дзьоба у слоїк із водою і почало ретельно вичищати пір’їнки.

– Ти диви! Умивається!

Ще вчора Петрик довго б пояснював батькам, що вода холодна, а рушник жорсткий. Ще вчора Петрусь ішов до умивальника вже одягненим, умивався, набравши в брудні долоньки трохи води, обережно мокав у неї свій кирпатий носик, а потім швидко тер мокрими руками по щоках. За зубну щітку брався лише після неодноразового нагадування мами.

Але то було вчора. Сьогодні не випадало комизитися: дорослий шестирічний хлопець боїться води в той час, як безпомічне пташеня самостійно приймає водні процедури!

Зупинка 2. Поясни, як слід умиватися?

Петрусь метнувся до ванної кімнати. Стоячи в одних трусиках, він ретельно вимив із милом руки, обличчя, шию, вуха, промив очі й узявся за зубну щітку.

Раз-два, раз-два, – забігала щітка по зубах, вигрібаючи всі мікроби й залишки їжі з куточків та бокових зубів.

– Угору-вниз, угору-вниз, – пройшлася по їхніх стінках, зробила кілька кругових рухів по вершечках.

– Униз-угору, вниз-угору, – щітка взялася чистити передні зуби. По верхніх зубах пройшлася знизу вгору, по нижніх – зверху вниз. Ретельно прополоскавши рота, Петрусь посміхнувся.

Ну, нарешті я вигнав усіх мікробів і вони більше не будуть псувати емаль зубів, викликаючи біль.

Зупинка 3. Завчи і завжди виконуй рухи, які допомогли Петрикові правильно почистити зуби.

Вимита зубна щітка стала на варті, як вояка, що бореться з ворогами здоров’я, а хлопець, витершись рушником, старанно розвісив його сушитися, запізніло згадавши, що спочатку все ж слід чистити зуби, а вже потім умиватися. Пообіцявши собі, що ввечері зробить усе як треба, він поглянув на рушника: брудних плям не було, отож вимився хлопець відмінно.

Згадалася розповідь учительки про дослідження київських медиків: вивчаючи кількість шкідливих бактерій на шкільних предметах, вони з’ясували, що найбільше цих шкідників знаходиться на руках першокласників, удвічі менше – на котячих лапах. Хлопець посміхнувся: бактерій на його долоньках не лишилося!

Пташеня теж зайве часу не гаяло. Вибігши на балкон, Петрик побачив, що істота махає своїми маленькими крильцями, переступає лапками, настовбурчує пір’їнки, ніби танцює.

Зупинка 4. Що робило ґавеня? Навіщо?

Та це ж воно робить зарядку! Ну й розумне! – Хлопець згадав, що перед умиванням і справді слід було б зробити зарядку, тож і собі виконав кілька фізичних вправ, яких його навчив тато, потім швидко одягнувся, старанно причесався власним гребінцем, із апетитом поснідав, кинув хлібних крихт пташці й поспішив до школи.

А в школі вчителька захоплююче розповіла про внутрішній «годинник» кожної людини. Виявляється, що:

* Мозок людини найкраще працює з 10 до 12 години, тож слід уважно слухати на уроці.

* Шлунок бажає підкріпитися о 13 годині.

* Руки готові до роботи з 15 до 16 години. У цей час варто допомогти мамі по господарству, виготовити саморобку.

* З 16 до 18 години найкраще працюють легені, живлячи мозок киснем, найшвидше ростуть нігті, мозок і волосся, найліпше діють усі відчуття: зір, нюх, дотик. Отож, прийшов час учити уроки.

Розпорядок дня допоможе тобі піклуватися про своє здоров’я кожного дня.

Спи не менше 9 годин!

Щоденно гуляй на свіжому повітрі!

Чому, щоб бути здоровим, потрібно все робити вчасно?

Час – дорогоцінний! Не гай його даремно!

Учися користуватися годинником.

Як завжди бути чистим і охайним

Нова пригода Петрика Необережка і пташеняти допоможе тобі усвідомити, як не треба піклуватися про чистоту та охайність.

«Чистюлі»

– Петрику! Поглянь, хто до тебе прийшов! – на порозі кімнати стояла усміхнена мама, а з-за її спини виглядали Марійка Веселійка та Івасик Вихвалясик.

Ура! – радісно зайшовся Петрусь.

Кр-ра! – підспівало йому пташеня.

Дивіться ж, не пустуйте! Марійко, ти відповідаєш за порядок, – наказала мама й пішла на роботу.

Почули? Я – головна! – Марійка гордовито пройшлася кімнатою. – Будемо гратися в сімю. Я – мама, ти, Петрику, – тато, а Івась – наш синок.

Марійка оцінюючим поглядом оглянула хлопців і раптом сердито зойкнула.

Яке у вас брудне взуття! Ану мерщій наведіть лад!

За мить у руках дітей опинилися щітки та крем для взуття і вони почали завзято начищати черевички.

Процес нанесення чорного лискучого гуталіну на брудну поверхню сандаликів так захопив Петрика, що він вирішив одним махом навести лад і серед маминого та татового взуття.

Зупинка 1. Гарний чи поганий вчинок зробив Петрик, вирішивши почистити взуття батьків? Чому?

Робота закипіла з подвійною енергією! Пташеня теж намагалося всунути свого дзьоба до слоїка з фарбою.

Ой! Крем закінчився! – розчаровано вимовив Івась. – Залишився ненамазаним один мамин лакований чобіток…

Петрик окинув оком кімнату і його погляд спинився на сріблястій поверхні дзеркала.

Ой!

У дзеркалі зявився мурзатий бешкетник. Масні чорні плями сховали під собою обличчя та руки цієї дитини. Але найгіршим було те, що білосніжна, нещодавно старанно випрана мамою сорочка хлопчика, тепер мала вигляд чорно-сірого маскувального халата.

Зупинка 2. Чому Петрик грався вдома в шкільній формі? Що тепер мають робити пустуни?

Петрик із жахом поглянув на друзів. Така ж самісінька картинка!

– Що ми наробили?! – запізніло злякався Петрусь. – Оце влетить!

Діти якийсь час у заціпенінні розглядали плоди скоєного. Першою оговталася Марійка.

Нічого. Ще не пізно все вичистити. Швидко за роботу!

Друзі кинулись умиватися. Виявляється, зовсім і не просто вимитись від чорних гуталінових плям. В хід пішли мило, рідина для зняття лаку, речовина для миття посуду, сода і навіть пральний порошок. З горем навпіл масні плями почали зникати. Діти полегшено схопилися за рушник.

– Ой! – злякано скрикнув Івась. – Погляньте, обличчя і руки чисті, але тепер рушник у брудних плямах. От морока!

– Вихід один! – беззаперечно скерувала подальші дії Марійка. – Треба прати. Скидайте сорочки!

Зупинка 3. Чи завжди можна беззастережно виконувати поради друзів? Чому?

Хлопці, як по команді, позбулися брудного одягу, а мала господиня уже чаклувала над тазиком для прання. До посудини з водою полетіли білі сорочки, рушник, чорні штанці, шкарпетки... З виглядом великого знавця справи, дівчинка почала перебирати миючі засоби, які зберігалися в шафках ванної кімнати.

Оце підійде! – на купу прання полився відбілювач…

Зупинка 4. Чи допустимо дітям брати до рук невідомі речовини? Чим це загрожує?

– Дзинь! Дзинь! – раптом заспівав дзвінок вхідних дверей. Діти кинулися відчиняти.

А ось і я! – весело повідомила мама і раптом підозріло понюхала повітря. – А у вас тут усе гаразд?

Розбишаки не встигли відповісти. У ванній кімнаті щось плюхнулось і залементувало:

– Кр-р-ра! Кар-р-р! Крра-са! – всі кинулись до кахельного царства.

Поверх замоченого прання бовталося пташеня. Воно із задоволенням било крильцями, розбризкуючи навсібіч фонтанчики води. Пташеня вмочило дзьоба у воду, щоб потім, як це завжди роблять всі птахи, пройтися ним по пір’ячку. Проте натомість раптом здригнулося і, широко відкриваючи дзьоба, завертіло головою, ніби чимось подавившись.

Зупинка 5. Що сталося з ґавеням? Поміркуй.

Першою отямилася Петрикова мама. Кинувши уважний погляд на пляшечки з-під миючих засобів, котрі валялися під ногами, матуся швидко вийняла пташеня з тазика і почала ретельно промивати йому рот, очі, а потім і все тільце водою з-під крана.

Пташеня спокійно витримало цю процедуру, а пізніше, уже відпущене, вдячно закивало голівкою, стряхнуло із себе рештки води й почало чепуритися.

Мама ж узялася витягувати з води прання. Присутні зойкнули: чорні штанці тепер чомусь стали сіро-біло-плямистими; сорочки залишилися рябими, а рушник набув вигляду величезного друшляка – так його знівечили дірки, котрі невідомо звідки з’явилися на, до того аж лискучій, поверхні…

Що було далі, не варто й згадувати. А пташеня відтоді отримало ще й кличку Шкоденя.

Поміркуй і перерахуй всі помилки, яких припустилися герої оповідки.

Харчування і здоров’я

Петрик не розуміє, навіщо потрібна їжа. Допоможи йому в цьому розібратися.

Зустріч у курятнику

Канікул дочекалися! Поїдеш до дідуся й бабусі в гості! – проказала мама й почала збирати Петрикові речі.

А як же Шкоденя? – перелякано підвів очі хлопчик.

Та вже ж візьмеш і його з собою, – заспокоїла матуся.

Ось і бабусина оселя. Гостей на порозі зустрів дідусь Павло. Він тримав у руках тарілку з золотими стільниками щойно викачаного меду та кухоль із парним молоком.

Пішли, трохи підобідаєш з дороги! – припросив він улюбленого внука.

Ой, ні! Я молока пити не буду! А мед дуже солодкий! Пхе! – запхикав хлопчак!

Так не годиться. Спочатку свіженьких яєчок вип’єш, картопелькою з зеленою цибулькою посмакуєш, а тоді за медок візьмешся. Ходи швиденько руки мити! – лагідно припросила й бабуся, збираючи на стіл смачні й корисні страви.

Але Петрусь як затявся. Він, затинаючись, почав розказувати діду й бабі, що ніколи раніше не їв такої їжі. Тому й зараз не їстиме. Вимагав супу з пакетиків, йогурту з магазину, кока-коли, чіпсів, сухариків чи, в крайньому випадку, копченої ковбаси з «Мівіною». Та й взагалі, він не їсти сюди приїхав, а відпочивати!

Зупинка 1. Чи дозволять Петрикові дідусь і бабуся їсти те, що йому заманеться? Чому?

Он як! – почухав сиву бороду дідусь Павло, уважно розглядаючи бліде дитяче обличчя, яке відразу ж видавало мешканця міста. – Тоді питань нема. Ось тільки до коней я візьму тебе лише тоді, коли ти добре поїси. Робота кволих і голодних не поважає.

Довелося підкоритися. Кому ж не захочеться покататися верхи на коні!

Хлопець поспіхом усівся за стіл і навіть не зогледівся, як проковтнув усі бабусині страви. Виявляється, цибуля не така вже й пекуча, а картопелька – аж тане в роті. Посмакувавши на десерт запашним медом та запивши його молоком від корівки Ласки, Петрусь, подякувавши, підвівся з-за столу:

– А тепер уже можна їхати?

Ніхто нікуди не поїде! Бач, що накоїло! – долетів знадвору сердитий бабусин голос.

Кар-р-р-р! Кар-р-ра-ул! – заверещало пташеня.

Я тобі покажу! – продовжувала лементувати бабця, намагаючись наздогнати Шкоденя й добре луснути його по спині лозинкою.

Зупинка 2. Пофантазуй, чим розсердило бабусю Шкоденя?

Петрик, нічого не розуміючи, кинувся назустріч бабусі й затулив птаха собою. Бабусина лозинка, котра призначалася шкідливому пташеняті, добряче пройшлася по руці хлопчика.

За що!? – ледве стримуючи сльози, скрикнув Петрусь.

Подивись, що твоя ґава накоїла! – бабця спересердя викинула лозинку, знесилено присіла на ослінчик, що стояв біля воріт, і тицьнула пальцем у бік курятника.

Кар-р-р! Їжу шук-к-а-ло! – злякано затріпотіло крильцями пташеня, визираючи з-під воза, куди жваво сховалося від бабусиної лозини.

У курятнику валялися розбиті яйця, а кури ще й досі кудахкали, не бажаючи так швидко заспокоюватися від завданих їм неприємностей.

Виявляється, гордовите пташеня, яке вважало себе повноправним членом Петрикової родини, дуже образилося, коли господарі не запросили його пообідати разом із Петрусем. Никаючи по подвір’ю, воно вирішило самостійно знайти собі обід, тому попрямувало до курятника, щоб поласувати яєчком.

Кури помислів дивної пташки не зрозуміли. Вони злякано позбігалися до двох півнів, а ті, угледівши в пташеняті розбійника, грізно посунули на беззахисне Шкоденя.

Не відчуваючи небезпеки, пташа схилило набік голівку і почало швидко кланятися «новим друзям». Півні розцінили рухи птаха як заклик до бою й першими кинулися в наступ. Над курятником полетіли чорно-рябі пір’їни.

Зрозумівши нарешті, що гостям тут не раді, Шкоденя вивернулося від ударів розгніваних господарів курятника й, не розбираючи дороги, кинулося геть. Про те, що відступаючи, воно нищить курячі яйця, пташеня вже не думало.

Навіщо вам отой курятник? – здивовано запитав Петрусь. – Поїхали б до супермаркету та й купили б там усе, що заманеться.

Зупинка 3. Звідки «приходять» продукти до супермаркетів?

– І, взагалі, навіщо потрібно їсти? Стільки зайвого часу марнується! – не вгавав пустун.

Дідусь, похитавши головою, узявся пояснювати хлопчикові, що їжа – це «будівельні матеріали», з яких будується організм людини. Не буде цих «матеріалів», не буде й самої людини.

Твоє здоров’я залежить від того, скільки, що, коли і як ти їси.

Для того, щоб страви приносили користь, необхідно правильно розподілити, коли і які продукти вживати.

Продукти, багаті на білок (м’ясо, рибу, яйця, горох, квасолю) їдять на сніданок та обід, а страви з круп та овочів – під час вечері.

Для правильного розвитку кісток, хлопчикам і дівчаткам потрібно на добу 1 г кальцію. Найбільше його в молоці.

Чому дітям потрібно вживати овочі, фрукти та молочні продукти щодня?

Поміркуй, чи бувають корисні або шкідливі продукти й напої?

Як загартовуватися

Петрик вирішив загартувати свій організм, але виявляється, що й загартовуватися слід за правилами. За якими?

«Поцілунок» сонячного зайчика

– До моря! Ми їдемо до моря! – весело наспівував Петрусь, збираючи потрібні речі для захоплюючої подорожі.

Тут таки метушилося й Шкоденя, якого родина Необережків теж вирішила взяти з собою, адже планувалося, що житимуть вони в наметовому містечку на самісінькому узбережжі. Краса!

Надвечір дісталися місця, а наступного ранку Петрик уже прокинувся від прудкого сонячного зайчика, який протиснувся поміж щілинок намету й лоскотав малому вії.

Петрусь задоволено потягнувся, переліз через сплячих батьків, вибрався з тимчасової оселі й опинився серед дивовижної музики, яку награвала природа. А над усім цим блаженством сяяло ласкаве усміхнене сонечко.

Оце відпочинок!– вийшла з намету матуся. – Саме час починати загартовування. Ходімо засмагати на сонечко! Випросимо у нього шоколадну шкіру!

Мама розіслала на пісочку килимок, лягла на нього, позіхнула й миттю поринула в солодкий сон.

Зупинка 1. Які дії мами видалися тобі помилковими? З чого слід починати загартування організму?

Ні, Петрику! Ми загартуємося по-іншому! – визирнув із намету татусь. – Гайда до моря!

Довгенько насолоджувалися кримською природою Петрик з татусем. Вони вдосталь набігалися по пустотливих хвильках, наплюскалися в пінистому прибої, знайшли кілька «курячих богів».

А що вже насміялися зі Шкоденяти, яке ніяк не могло призвичаїтися до незвичного природного середовища: «робило зауваження» чайкам, намагалося відлупцювати дзьобом шипучу хвилю, обурено крутило голівкою, коли піниста солона рідина набиралася йому до рота та носа!

Про маму згадали лише тоді, як пообідати схотілося.

Мамо, ми їсти хо… – тато збентежено замовк.

Матуся все ще міцно спала на килимку, але її шкіра чомусь набула яскраво рожевого відтінку.

Зупинка 2. Що трапилося з маминою шкірою? Як повинен діяти в цій ситуації тато?

Ану швидко в затінок! – наказав чоловік, допомагаючи дружині підвестися. – Тебе добряче «поцілував» сонячний зайчик!

Та було вже запізно. Матусине тіло з червоного почало перетворюватися на плямисто-багрове й немилосердно пекло. Жінку лихоманило, нудило.

Татові довелося залишити дитину під наглядом старого рибака діда Силантія й повезти дружину до лікарні.

Настрій у хлопчика був зіпсований. Петрусь зажурено присів на теплий валун, низько схиливши свою зранку непокриту голову.

Щоб якось розважити малого, дід Силантій запропонував «небораці» трохи порибалити.

Зупинилися на ловлі бичків. Узявши в діда вудлище, малий рибалка усівся з ним на краєчок валуна, закинув у пінисту воду волосінь і почав напружено спостерігати за поплавцем.

Зупинка 3. Якої помилки допустився Петрик? Яка небезпека чатує на дитину?

Перед очима замиготіли рухливі хвильки. Хлопчикові здалося, що море обхопило його своїми пір’їстими руками й несе назустріч сонечку. Навколо малюка утворилася порожнеча: кудись зникли плюскіт прибою, вереск непосидливого пташеняти. Розчинилися в повітрі і хвилі, і чайки, і сонце… Петрусь ніби провалився в якусь глибоченну прірву.

Його тіло покрилося рясними крапельками холодного поту, в очах замиготіли яскраві вогники, невидимою ватою заклало вуха, чорною пеленою заволокло очі. Повалившись набік, дитя сковзнуло в солону вируючу воду.

Кар-р-р! Кар-р-ра-ул! – перелякано заверещало пташеня, кинувшись до діда. Але той не зважив на лемент мудрої пташки.

Пет-р-р-рик-к-к! – пташа підскочило до рибака і з силою вдарило його по руці.

Ти чого? – зойкнув дід, потираючи забите зап’ястя.

Петр-р-рик! Кар-раул! – стрибало Шкоденя навколо старого, ляскаючи дзьобом по гальці й тріпочучи крильцями.

Нарешті дід отямився. Пірнувши в бурхливий вир, він вчасно вихопив Петруся з води.

Хлопченя, перекаляло крутячи головою, захлиналося кашлем, випльовуючи гіркувато-солону рідину.

І як таке могло трапитися?! – розгублено ламав руки дід Силантій.

Довелося й Петрика відвозити до лікарні. Так, навіть не розпочавшись, закінчився морський відпочинок родини Необережків.

Виявляється, загартуванню теж учитися треба!

Що трапилося з Петриком?

Перерахуй помилки, допущені Необережками під час відпочинку.

Коли ти один вдома

Що робити, коли ти залишився один вдома? Петрик і його друзі довго не міркували. Тільки от, що з того вийшло?

«Сюрприз» для мам

– Наші мами вже стільки натерпілися від нас! Давайте спечемо їм торт! – Веселійка обвела поглядом хлопчиків.

– Торт?! – двома голосами здивовано загули хлопці.

Так, «Матусин пиріг».

– А це важко? – Петрик із острахом поглянув на подружку.

– Та ні. І не важко, і не довго.

Зупинка 1. Як ти вважаєш, слід хлопчикам приставати на Марійчину пропозицію? Чому?

Марійка дістала з холодильника пакет молока і пояснила, що коржі для торту вже готові. Для приготування ж крему потрібно просто зварити манну кашу і, коли та прохолоне, додати до неї перетертий лимон, масло та цукор.

Дівчинка включила газ, налила в невеличку каструльку молока, поставила її на вогонь і заходилася мити лимон. А Петрикові наказала:

Спостерігай за молоком, бо воно може втекти!

Петрусь образився: «Наче з маленьким! Не хоче давати справжню чоловічу роботу, то так би й сказала, а то «молоко стережи»! Ніби воно кудись подінеться!»

Хлопець надув губи й відвернувся до вікна: «Казала, що треба кашу варити, а сама забула манки в молоко вкинути». Петрик вхопив пакета з манною крупою, висипав його в каструльку з молоком і знову відійшов до вікна.

А Марійка вже знайшла роботу Івасеві:

– Бери тертушку і три лимона.

Івась гордо зиркнув на товариша (йому дісталася справді чоловіча робота!) і заходився шкребти лимоном об тертушку.

Кар-рра-ул! Кар-та-стро-фа! – раптом залементувало Шкоденя, яке до цього спокійно походжало по кухні.

– Пш-ш-шик! Пух! Брязь! Лясь! – ожила газова плита.

Зупинка 2. Перерахуй помилки, яких припустився Петрусь. Чому «ожила» газова плита?

Петрик озирнувся. «Живою» видалася не плита, а каструлька, що стояла на ній. Посудина злегка підстрибувала й бряжчала кришкою, випльовуючи навсібіч грудки пригорілої каші.

– Пух! Лясь! Брязь! – ще раз пролунало посеред кухонної тиші й кришка, не втримавшись на каструлі, скотилася вниз.

Кар-р-ря-че! – замість того, щоб улягтися на підлогу, кришка раптом пострибала геть із кухні, все голосніше й голосніше викрикуючи своє «Кар-ря-че!»

Зупинка 3. Чому кришка почала стрибати?

Ви вже, мабуть, здогадалися, що «Кар-р-ря-че!» мовою пташеняти означало «гаряче», а кришка, зсунувшись із каструлі, впала не на підлогу, а на голову всюдисущого Шкоденяти, яке, ошпарене й перелякане, дременуло з кухні, тягнучи її на собі.

– Плюх! – чергова порція каші, виплюнута каструлею, вцілила Петрикові в ніс.

– А-а-а! Ой! Боляче! – голоси обох хлопчаків злилися в один жахливий вереск.

Потираючи яскраво червоний, відразу набряклий ніс, Петрусь глянув на Івана. Той, продовжуючи кричати, тримався за палець, з якого цівочкою сочилася кров.

Зупинка 4. Звідки взялася кров на Івасиковому пальці?

Звідки взялася кров? Задивившись на «живу каструлю», Іванко тернув по тертушці не лимоном, а пальцем.

– Лихо мені з такими помічниками! – здавалося, Марійка зовсім не розгубилася.

Вона зняла з газу стрибаючу каструльку, поставила її під струмінь холодної води в мийку і подалася до кімнати рятувати пташеня.

Шкоденя, наїжачившись, сиділо у кутку кімнати й перелякано вертіло головою. Неподалік валялася й кришка з «живої каструлі». І пташеня, і кришка, і килим, і книжкова шафа були всіяні якимись дрібними слизькими білими кульками, ніби оселею пройшовся вихор зі снігом та градом.

– Та це ж манна каша! – здогадалася Марійка.

Діти дружно взялися прибирати кімнату: ось-ось повинні були повернутися з роботи батьки.

– Сма-кр-кр-крро-та! Сма-кр-кр-крро-та! – дзвінко клацаючи дзьобом, Шкоденя почало ретельно скльовувати розсипи манної каші на підлозі.

– Ха! Смакота! – засміялася Марійка.

Але хлопцям було не до сміху. Із Івасевого пальця все ще сочилася кров, а ніс Петрика немилосердно щемів, горів і збільшувався у розмірах, як ніс славнозвісного Буратіно.

Веселійка кинула швидкий погляд на поранених друзів.

– Чим же вам допомогти? – дівчинка метнулася до кухні за бинтом та йодом. – Ой!

Марійчина нога, сковзнувши з килимового покриття, плюхнулась у холодне водяне місиво, яким рясно покрилася підлога коридору та кухні.

Зупинка 5. Звідки на підлозі в кухні з’явилася вода?

Мо-кр-кр-кра! Мо-кр-кр-кра! – не заставило себе довго чекати пташеня, яке, побачивши воду, згадало своє купання у резервуарі пральної машини, підстрибнуло і… осідлало кухонну люстру.

– Дінь-дінь-дінь! – ображено заспівали на люстрі підвіски й кришталевим дощем посипалися вниз: у каструлю з борщем, у кухлик із киселем, у відро зі сміттям, просто під ноги дітям, які з жахом метушилися по кухні, не знаючи, що робити.

– Дзинь-дзилинь! Дзинь-дзилинь! – заквилив дверний дзвінок і до квартири забігли перелякані Марійчині батьки, яких викликали з роботи сусіди, угледівши, що зі стелі на них струменять потоки води...

Поясни, як слід поводитися, коли ти залишився вдома один.

Чи варто було самим братися за господарювання на кухні?

Небезпека від вогню

Петрик з однокласниками ніяк не можуть утямити: друг їм вогонь, чи – ворог. Допоможи їм у цьому розібратися.

У полоні паперових літачків

– Відсьогодні будете вчити уроки втрьох! Так легше вас контролювати, – наказав Петриків тато, привівши зі школи Івасика, Марійку й Петруся.

Він завів бешкетників до квартири тітки Аглаї, де вже на них чекало пташеня, а сам поспішив на роботу.

Пообідавши, школярі всілися вчити уроки, а тітка Аглая взялася прасувати білизну. В квартирі запанувала тиша, котру інколи порушувало шарудіння Шкоденяти, сопіння дитячих носиків над книжками та охкання старенької над праскою.

Через часину тітонька зойкнула востаннє й промовила: «Трохи відпочину, а тоді й допрасую». Взявши до рук плетиво, вона вийшла до спальні. Невдовзі звідти почулося голосне хропіння.

Зупинка 1. Якої помилки припустилася тітка Аглая?

Ну, це надовго! – пирснув сміхом Івась, відклав убік читанку й почав старанно конструювати з аркуша паперу літачка.

– Поглянь, якого я винищувача зробив, – тицьнув під носа Петрикові, коли моделька була вже готова, і з силою запустив паперову конструкцію під стелю.

Зробивши півколо по кімнаті, іграшка приземлилася біля праски, що сиротливо стояла на прасувальній дошці.

Зупинка 2. Яка небезпека чатує на мешканців квартири? Чому?

Ур-р-р-а! Мішень знайдена! – Івась вирвав із зошита ще одного аркуша й заходився швидко складати нового літачка.

А давайте змагатися, хто вцілить у ворожого танка, – показав пальцем на праску Петрик і собі схопився за аркуш.

Марійку припрошувати було зайвим. За хвилину на столі виросла чималенька гірка вирваних із зошитів аркушиків, які незабаром перетворилися на паперову ескадрилью.

«Війна» почалася! Білий літачковий буревій невпинним потоком посипався на самотню праску. «Гуркіт бою» ставав усе голоснішим і невдовзі долетів до вух Шкоденяти, яке сумирно сиділо біля ніг сплячої тітоньки.

Всюдисущий птах просунув свою голівку в кімнату до дітей і кинувся назустріч пригодам.

Кр-р-ра! Кр-р-ра! Кр-ра! – полетіло пташеня слідом за літачками, намагаючись навіщось їх упіймати.

Ворожий бомбардувальник! Плі! – заверещали діти й почали обсипати птаха паперовими винищувачами.

Кар-р-р! Кар-р-р! Кар-р-р! – ображено заверещало Шкоденя й узялося відбиватися від літачків дзьобом.

Дзинь! – дзьоб уцілив у вазу. Та надкололась, але встояла.

Брязь! – із самовара злетіла кришечка і покотилася під стіл.

Тук! Тук! Тук! – пташеняті здалося, що на нього з-під прасувальної дошки повзе змія і воно загамселило дзьобом по дроту, який з’єднував праску з електромережею. (От лихо! Тітка Аглая забула вимкнути праску!)

Зупинка 3. Що може статися від такої безпечності?

Дз-дз-дз-дз-дз-дз-і-і-і-і… Бах! – Щось спочатку противно задзижчало, а потім оглушливо бабахнуло, освітивши кімнату мільярдом яскравих іскринок.

Кр-р-ра-а-а… – кволо каркнуло Шкоденя і затіпалося на підлозі.

В повітрі засмерділо горілим папером і паленим пір’ям. Ще мить і гірка паперових літачків, що вкривала праску, розцвіла буйним полум’ям.

Гори-и-и-мо-о-о-о! – злякано заквилив Івась і побіг до шафи. – Ховаймося сюди! Тут вогню нема!

Діти й собі гайнули до шафи. Ще й дверцята причинили.

Зупинка 4. Чи гарну схованку від вогню знайшли діти? Чим це їм загрожує?

А пташеня? А тітка Аглая? Боягузи! – Сміливість Петра врятувала неслухів від задухи угарним газом.

Хлопець різко розчинив дверцята шафи: в кутку яскраво палала прасувальна дошка, а біля неї лежало нещасне Шкоденя. Зі спальні чулося помірне похропування тітоньки, а квартиру вже поволі заповнював їдучий дим. Петрик кинувся до птаха.

– Куди?! Там електрика! Треба кликати на допомогу! – Марійка ледве встигла випередити хлопця й кинутися до вхідних дверей, розчинивши їх навстіж.

– Кахи-кахи-кахи! – вдихнувши ковток свіжого повітря, діти звалилися на сходах і голосно заплакали. Вони й подумати не могли, що невинна гра паперовими літачками принесе стільки лиха!

До квартири уже бігли пожежні, яких, почувши запах диму, викликав дідусь-сусід...

Коли вогонь із друга перетворюється на ворога? Чому?

Які правила слід виконувати, щоб запобігти пожежі?

Небезпека від незнайомців

Хто такі незнайомці і чи справді вони можуть бути небезпечними? Як ти вважаєш?

Куди зник ключ від квартири?

Друзі таки придбали для своїх матусь смачненький тортик! Тепер ця смакота колишеться в пакеті, який несе Петрик. Супроводжує процесію Шкоденя.

Ось зараз діти прийдуть додому, поставлять солодощі до холодильника, а ввечері почастують придбаним продуктом своїх батьків…

– А давайте трішечки погуляємо. Ніхто й не довідається, що ми не відразу пішли додому. Погода он яка гарна! – запропонував Іванко.

Зупинка 1. Що повинні відповісти на пропозицію Івасика Петрик і Марійка?

Петрик обережно поставив пакета з тортом на деревяний столик, за яким зазвичай збиралися дідусі-пенсіонери:

– Тоді пішли на турнік! Я покажу, як мене тато навчив «сонце» крутити!

«Сонце» у нього не вийшло, але підтягуватися хлопець навчився справді майстерно. У Івася виходило значно гірше. Щоб не ображати товариша, Петрик запропонував погратися в жмурки.

Ото насміялися! Пташеня знаходило собі такі схованки, що врешті-решт усі троє почали шукати його одного. Галасу було!

Сміх та веселощі компанії викликали посмішки у мешканців будинку, привертали увагу перехожих. Ніщо не передвіщало біди. Аж раптом…

– Гей, малече! Пригостіть тортиком! – діти й не зогледілись, як біля столика, на якому стояв гостинець, зупинилися двоє пристойно зодягнених чоловіків.

Зупинка 2. Чи потрібно спілкуватися з незнайомцями? Чому?

Дітвора відірвалася від забави й зібралася докупи.

– Не можемо! Це дарунок нашим татам і мамам! – простягнув до пакунка руку Петрик.

– Ох і жаднюги! – захихотіли незнайомці.

– Ми не жадібні, ми – розсудливі! Пішли, друзі, нам додому час. – Петрик однією рукою узяв пакета, а іншою спробував намацати мотузок із ключем від квартири, що завжди теліпався у нього на шиї. Але що це? Ні мотузка, ні ключа не було!

– Я, здається, ключа загубив, – розгублено сьорбнув носом хлопчина.

– Мабуть ти його «посіяв», коли на турніку «сонце» крутив, – заспокоїв товариша Івась. – Пішли пошукаємо.

Нічого не вдієш! Пакет із тортом знову опинився на столі, а діти завзято кинулися на пошуки пропажі.

Не відставали від компанії й новоприбулі. Вони теж старанно перевіряли кожну травинку на майданчику, при цьому не забуваючи задавати дітям дивні запитання: «Чи є хто вдома?», «На якому поверсі квартира?», «Коли приходять із роботи батьки?»…

Зупинка 3. Навіщо незнайомцям знадобилася така інформація?

Петрик, продовжуючи пошуки, і, не замислюючись над метою поставлених питань, похапцем відповідав…

– Ніде нема! – брудною рукою втомлено витер піт із лоба Іванко і ще раз пильно ковзнув оком по місцині біля турніка, котру діти, до дір у штанях, вичовгали коліньми.

– Що ж робити? – розгублено глянув Петрик на самотній тортик, який уже почав поволі плавитися на сонці.

– А пішли до мене. Там і почекаємо на батьків. Та й торт слід давно до холодильника поставити, – запропонувала Марійка.

– А ключ? – розгубився Петрусь.

– А що ключ? – приєднався до розмови один із незнайомців. – Квартира ж замкнена. Та й що там у вас уже є таке цінне в тій квартирі, щоб за неї отак переживати?

Зупинка 4. Чи слід Петрикові відповідати на поставлені питання?

Ага! – ображено надув губи Петро. – Багато чого! І новенький телевізор, і компютер, і мамині коштовності… А вчора тато ще й цілу купу американських грошей приніс, бо ми будемо нову машину купувати.

– Серйозна справа! Тоді, як знаєш! – перезирнулися незнайомці і якось непомітно зникли.

– Гайда й справді до Марійки! Прийдуть батьки – розберуться, – авторитетно заявив Іван.

Товариство попленталося до Марійчиної господи. Настрій було зіпсовано. Не радував навіть торт.

Коли повернулися з роботи Марійчині батьки, в помешканні було тихо й сумно. Угледівши солодкий сюрприз, мама метнулася на кухню ставити самовар та накривати на стіл, а татусь потягнувся до телефонної слухавки, щоб запросити на гостини Івасевих та Петрикових батьків.

Не встиг. Випередивши таткові наміри, тишу розітнув різкий дзвінок.

Петрусь у вас? – голосом Петрикової мами залементувала слухавка і, отримавши ствердну відповідь, схлипнула. – Нікуди його не відпускайте! Нас пограбували!

Чи винний Петрик у тому, що їхню квартиру пограбували?

Продовж речення: «Якщо я загубив ключ, то…»;

«Якщо я знайшов ключ, то…»

Нікому не віддавай ключі від квартири без дозволу батьків!

Правила для пасажирів

Чи потрібно пасажирам дотримуватися якихось спеціальних правил? Чому?

«

Живі сходи» метрополітену

Останнім пунктом екскурсійної програми буде поїздка в метро – повідомила Марія Іванівна.

Діти успішно дісталися «живих сходів» (так відразу ж нарік ескалатор Іванко) і почали насолоджуватися поїздкою. Пташеня, що величаво сиділо на Петриковому плечі, вертіло навсібіч голівкою, блискало цікавими оченятами й трохи перелякано повчало: «Обе-р-р-ре-ж-ні-ше!»

Зупинка 1. Чому пташеня просило пасажирів бути обережними?

Побачивши, що крім нього ніхто не боїться, Шкоденя заспокоїлося, каркнуло своє улюблене «Кр-ра-са!» й почало кланятися людям, які рухалися зустрічним ескалатором. «Підземкою» покотився сміх. Пташеня запишалося й різко каркнуло на молодого чоловіка, який, поспішаючи, намагався обігнати пасажирів.

Від несподіванки молодик похитнувся і штовхнув огрядну тітоньку, яка тримала поперед себе чималенький возик із яблуками та пиріжками. Від штурхана тітонька присіла й випустила із рук поклажу. Возик, набираючи швидкості, помчав донизу, «плюючись» пиріжками та лускаючи межі очі мешканців міста й гостей столиці яблуками.

Зупинка 2. Чи допустимо перевозити ескалатором громіздкі речі?

Усміхнена панночка, намагаючись ухилитися від літаючого пиріжка, ненароком зачепилася ремінцем сумки за вудлище, яке стирчало з рюкзака кругленького дядечка. Дядько невдоволено засопів, панночка розвернулася, щоб вибачитися і…

– Хрусь! Брязь! Лясь! Дзинь! Кар-кар! Кар-р-ра-ул!

Нога панночки ковзнулася й тоненький підбор її черевичків застряг між «залізних зубів» тихоплинного ескалатора.

Машина смикнулася й зупинилася, схрумавши при цьому ніжний каблучок. Пасажири, за інерцією руху, полетіли вперед.

Зупинка 3. Як захистити себе від падіння при раптовій зупинні ескалатора?

Тітчин возик, котрий уже встиг розкидати по дорозі все своє добро, помчав іще швидше й налетів на Івасика, який (не зважаючи на накази вчительки) «забувся» триматися за перила.

Хлопчик зойкнув, не втримався, упав на візок і, збиваючи пасажирів, покотився сходами вниз. Дитина так розгубилася, що міцно зажмуривши очі, просто неслася назустріч долі, навіть не намагаючись ухопитися руками за хоча б якийсь виступ, котрий міг би уповільнити падіння.

Трах-та-ра-рах! – заволав візок.

Зіскочивши з ескалатора він пролетів кілька метрів уперед, наштовхнувся на стіну, розвернувся і покотився на платформу, до якої саме наближався поїзд.

Усі, хто бачив той політ, скаменіли. Не розгубився лише черговий по станції. Він, вправно обминаючи нажаханих пасажирів, кинувся напереріз візкові.

– Хап! Брязь! Гу-гу-гу-у-у-у! – заквилив метрополітен.

Петрусь поволі розплющив очі й оглядівся: колією, надсадно захлинаючись гулом, мчить потяг, чавкаючи залишками того, що ще зовсім недавно називалося візком.

На платформі одиноко валяється Івасева кепка, а він сам… гірко плаче, притулившись до надійного плеча свого рятівника.

Яка біда могла статися з Іванком?

Назви помилки, котрих припустилися пасажири на ескалаторі.

Кожен пасажир повинен дотримуватися правил користування громадським транспортом.

27

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»