«Права людини. До річниці Загальної декларації прав людини»

Опис документу:
методична розробка

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Методична розробка

виховної години

на тему:

«Права людини. До річниці Загальної декларації прав людини»

Автор: викладач вищої категорії Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму Чернова Л.А.

Мета:

Методична:

- активізація розумової пізнавальної діяльності;

- популяризація правових знань.

Виховна:

- формувати потребу вивчати та знати свої права;

- виховувати навички правосвідомої поведінки в дусі поваги прав інших осіб.

Форма проведення: перегляд фільму «Права людини. З нагоди річниці Загальної декларації прав людини», його обговорення.

Наочні посібники та обладнання: презентація, технічні засоби, бланки таблиці, текст Декларації прав людини.

План проведення

Вступ (Вступне слово викладача про юридичне закріплення прав людини в історії цивілізаії).

1 Конвенція ООН та види прав людей.

2 Перегляд фільму «Права людини. З нагоди річниці Загальної декларації прав людини» та завдання студентам.

3 Перевірка завдання з обговоренням.

Висновок

Хід проведення

Вступ (слайди 1 – 9)

Як часто, розмовляючи з кимось, десь, колись ви вживаєте словосполучення «це моє право» або «він чи вона не має права» чи щось подібне? А звідки вони, оті наші права?

Ідея про права людини має давню історію. Її сучасне розуміння пов’язане з рівнем та особливостями сучасності і водночас спирається на попередній досвід людства. Протягом усієї історії людство вело боротьбу за свої права та їх юридичне закріплення в законах і кодексах.

Першим досягненням на цьому шляху стала англійська Велика хартія вольностей (Magna Charta) 1215 р. Вона обмежувала права монарха, захищала право приватної власності, недоторканість та свободу особистості. Згодом реформація, пік якої прийшовся на 16 ст, принесла ідеї віротерпимості та свободи віросповідання, які дістали закріплення у законодавстві ряду європейських країн.

Наступним етапом вважаються досягнення «Славної революції» в Англії. Англійський філософ Т. Гоббс проголосив право на життя а парламент прийняв «Білль про права» (1688), який закріпив досягнення революції, обмежив владу короля і заклав основи демократичного парламентаризму.

У 17 ст. визнається лібералізм з теорією природних прав людини. В працях Локка, Руссо, Джефферсона, Мілля, Бентама знайшли відображення фундаментальні права людини: на життя, безпеку, свободу, власність.

Особливе місце посідає в історії 18 ст., час буржуазних революцій та заснування США. В американській Декларації незалежності 1776 р. проголошувалися невід’ємні природні права людини – на життя, свободу і прагнення до щастя.

Та головним досягненням цієї епохи справедливо вважається французька Декларація прав людини і громадянина (1789). У ній сформульовано головні принципи ставлення держави до людини: людина становить самостійну цінність, природно вона обдарована обумовленими правами, які не можуть бути обмежені, держава ж покликана служити знаряддям захисту невід’ємних прав людини.

Але вже після Першої світової війни стало зрозумілим, що силами окремої держави важко захистити права людини, потрібні ще міжнародні гарантії. Зусиллями держав світу 1919 року була створена Ліга Націй, а 1945 року – Організація Об’єднаних Націй, впливова міжнародна інституція, яка вже 10 грудня 1948 р. у Парижі на Генеральній Асамблеї проголосила і прийняла «Загальну Декларацію прав людини».

Загальна декларація стала складовою частиною так званої Хартії прав людини, до якої також увійшли два пакти, прийняті Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. на розвиток Загальної декларації прав людини, - Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. На відміну від декларації кожний пакт має обов’язкову силу для держав, які його підписали.

1 Конвенція ООН та види прав людей (див. презентацію, слайди 10 - 15).

Загальна декларація прав людини складається з преамбули та 30 статей, що містять основні права й свободи людини, які можна розділити на громадянські, політичні. Економічні, соціальні, культурні. У першій статті викладені загальні положення, на яких базується Декларація, - невід’ємність прав на свободу та рівність, природність прав людини. У другій – принцип рівності й недопущення дискримінації щодо прав і свобод людини.

Громадянські права — це можливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних і деяких інших потреб.

Сюди відносять такі суб’єктивні права: на життя; на недоторканність особи, житла, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на вибір місця проживання, свободу пересування, на вільне залишення території України та повернення будь-коли в Україну; на свободу власної думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань; вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово та в інший спосіб на свій вибір; на свободу світогляду, віросповідання і т. ін.

Політичні права - це можливості людини і громадянина брати участь у громадському та державному житті, вносити пропозиції про поліпшення роботи державних органів, їхніх службових осіб та об’єднань громадян, критикувати вади в роботі, безпосередньо брати участь у різних об’єднаннях громадян.

До цієї групи відносять такі права: брати участь в управлінні державними та громадськими справами, користуватися рівним правом доступу до державної служби, а також служби в органах місцевого самоврядування; обговорювати, приймати закони й виносити рішення загальнодержавного та місцевого значення, беручи участь у всеукраїнському та місцевих референдумах; надсилати індивідуальні або колективні письмові звернення чи особисто звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб; утворювати об'єднання громадян (політичні партії, громадські організації) та брати участь у їхній роботі; збиратися мирно, без зброї та проводите збори, мітинги, походи й демонстрації, про що завчасно сповіщати органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування; вибирати й бути обраним до державних органів та органів місцевого самоврядування; мати громадянство.

Економічні права — це можливості людини і громадянина, що характеризують їхню участь у виробництві матеріальних благ. До них відносять: право на приватну власність (індивідуальну та колективну); право на працю і вибір професії та роду трудової діяльності; можливість вибору роду занять і роботи за покликанням; право на професійну підготовку і перепідготовку; право на справедливу оплату праці; право на страйк; право на відпочинок тощо.

Соціальні права — це можливості людини і громадянина із забезпечення належних соціальних умов життя. Це право на охорону здоров’я; право на житло; право на матеріальне забезпечення у старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника та ін.; право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (харчування, одяг, житло).

Культурні права — це можливості доступу людини до духовних цінностей свого народу (нації) та всього людства. Це право на освіту; право на користування досягненнями вітчизняної та світової культури; право на свободу наукової, технічної та художньої творчості; право на захист інтелектуальної власності; право на використання результатів інтелектуальної, творчої діяльності тощо.

2 Перегляд фільму «Права людини. З нагоди річниці Загальної декларації прав людини» та завдання студентам.

2.1 Фільм (див. презентацію, слайд 18).

2.2 Завдання студентам: за результатами перегляду фільму заповнити таблицю «Види прав людини» (слайд 17)

Види прав людини

Групи

прав

Особисті

(громадянські)

Політичні

Економічні

Соціальні

Культурні

Стаття Конвенції

та право, що вона визначає

3 Перевірка завдання з обговоренням (див презентацію слайди 19 - 22).

Висновок (слайд 23)

Права і свободи не відокремлюються від обов’язків людини. Ми маємо розуміти, що реальними права людини стають лише тоді, коли вони невідривно зв’язані з виконанням нею обов’язків. Ця єдність є основою кожного суспільства. І в такому сенсі обов’язки – вимоги, які ставляться суспільством до кожної людини з єдиною метою – аби не порушувалися права інших і нормально функціонувало суспільство. І головне, практично всі обов’язки логічно випливають із наявності відповідних прав.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
3
міс.
0
4
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!