Людина щодня користується мовою, навіть не замислюючись, скільки знань і навичок стоїть за звичайною розмовою, повідомленням у телефоні, зверненням до незнайомої людини чи написанням заяви. Ми обираємо слова залежно від того, з ким спілкуємося, формулюємо прохання, пояснюємо свою позицію, переконуємо, перепитуємо, висловлюємо незгоду. У кожній такій ситуації важливо не лише знати правила української мови, а й уміти правильно та доречно ними користуватися.
Саме цей зв'язок між теоретичними знаннями й повсякденною практикою має стати одним із провідних орієнтирів у викладанні української мови. Учень може добре знати частини мови, правила правопису, види речень і способи словотворення, проте розгубитися, коли потрібно написати офіційне повідомлення, аргументовано відповісти на запитання або сформулювати ввічливе звернення. Причина полягає в тому, що знання не завжди автоматично перетворюються на практичне вміння. Для цього потрібні регулярні вправи, у яких школяр використовує мовні засоби для розв'язання конкретних комунікативних завдань.
