Текст розповідає про рекурсію як особливий спосіб організації обчислень, що ґрунтується на самовикликах функції та принципі «розділяй і володарюй». Процес базується на опорному значенні для зупинки процесу та рекурсивному кроку, який наближає задачу до розв'язку. Під час виконання задіюється стек викликів, де кожен новий екземпляр функції створює власний незалежний фрейм у пам'яті комп'ютера. Типовим прикладом такого підходу є обчислення факторіала числа, коли прямий хід занурює програму вглиб обчислень, а зворотний хід послідовно схлопує стек. Хоча рекурсивний код є дуже елегантним і коротким, його недоліком є значне витрачання оперативної пам'яті порівняно зі звичайними циклами.







