Надлишковість даних у базах виникає через багаторазове дублювання інформації в межах однієї таблиці, що призводить до зайвого витрачання ресурсів та системних помилок. Таке дублювання провокує аномалії модифікації, додавання й видалення, а також спричиняє порушення цілісності інформації через її розсинхронізацію. Для розв'язання цієї проблеми застосовують реляційну модель, яка передбачає розбиття єдиної таблиці на менші тематичні сутності. Зв'язок між цими компонентами реалізується за допомогою первинних та зовнішніх ключів, що дозволяє зберігати кожен унікальний факт лише один раз. Подальша оптимізація досягається завдяки нормалізації даних, яка послідовно усуває структурні недоліки та забезпечує логічну організацію сховища. Водночас слід розрізняти шкідливе дублювання та контрольовану надлишковість, яка використовується для створення резервних копій, кешування та прискорення аналітичних обчислень.







