Проблема групової згуртованості є однією з найважливіших у розгляді особливостей формування малої групи. Йдеться про утворення і розвиток у групі таких зв’язків, які дають змогу зовнішньо задану структуру перетворити на психологічну спільність людей, на складний психологічний організм, що живе за своїми власними законами. Початок систематичного вивчення згуртованості відноситься до кінця 40 – х років, коли під керівництвом Л. Фестінгера були здійснені перші спеціальні дослідження.