Помічник "Методичні поради заступнику директора з навчально-виховної роботи"

Опис документу:
Методична робота в школі — спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога. До вашої уваги Помічник "Методичні поради заступнику директора з навчально-виховної роботи".

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Календар методичної роботи школи

Місяць

Заходи

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Засідання методичної ради

Робота творчих груп

Психолого-педагогічний семінар

Семінар-практикум

Засідання МО

Тижні педмайстерності

Творчі звіти

Методичні виставки

Науково-практичні конференції

Круглий стіл, аукціон педагогічних ідей

Атестація

Школа молодого вчителя

Школа педмайстерності

Методичні бюлетені

Завдання методичної роботи стосовно педагогів

  1. Підвищення рівня педагогічних знань.

  2. Вивчення та використання в своїй професійній діяльності сучасних педагогічних технологій, методик, прийомів та способів успішного навчання і виховання.

  3. Прищеплення смаку, інтересу і вміння займатись творчою діяльністю.

  4. Підвищення рівня педагогічної майстерності.

  5. Створення умов і прищеплення інтересу до самоосвіти.

  6. Формування стійких професійних цінностей і поглядів.

  7. Підвищення рівня психологічної оснащеності й готовності вчителя.

  8. Вивчення і практичне використання сучасних способів діагностування.

  9. Підтримка педагогів, що розробляють авторські підручники, програми, посібники.

  10. Організація інформаційного забезпечення педагогів.

  11. Запровадження в практику роботи педагогів основ наукової організації праці.

Пам'ятка

якості ведення та перевірки учнівських зошитів

вчителями - словесниками у відповідності до єдиних

вимог щодо усного і писемного мовлення

  1. Клас, предмет, учитель.

  2. Зовнішнє оформлення, однотипність і якість підписів.

  3. Види робіт, їх практична направленість.

  4. Якість ведення. Каліграфія, як виправленні помилки.

  5. Зміст роботи щодо усунення помилок та їх запобіганню.

  6. Характер типових помилок.

  7. Якість перевірки зошитів учителями:

    • систематичність;

    • відповідність записам у журналі;

    • старанність, чи не має пропущених учителем помилок;

    • правильність використання норм оцінювання знань.

  1. Аналіз успішності. Висновки. Рекомендації.

Рекомендації до поурочних планів

«Свобода – це не те, що вам дали.

Це – те, що у вас не можна забрати»

Вольтер

План уроку — це початок творчого пошуку, засіб ефективності уроку, реалізація задуму вчителя, ґрунт натхнення і талановитої імпровізації.

Згідно листа МОН №1/9-630 від 05.12.2014 «Про неухильне дотримання принципів гарантування свободи педагогічної діяльності вчителя»:

«п 1. Календарне та поурочне планування здiйснюється вчителем у довiльнiй формi, у тому числi з використанням друкованих чи електронних джерел тощо. Формат, обсяг, структура, змiст та оформлення календарних планiв та поурочних планiв-коспектiв є iндивiдуальною справою вчителя. Встановлення унiверсальних у межах навчального закладу, мiста, району чи областi стандартiв таких документiв є неприпустимим. Строки їхнього зберiгання вчителем також законодавчо не встановленi, а вiдтак вчитель самостiйно приймає про це рішення».

Рекомендації молодому спеціалісту щодо складання поурочного плану:

  1. Визначити тему та мету уроку.

  2. Поурочний план — логічна схема побудови уроку (не обов'язково план уроку писати як конспект викладання нового матеріалу).

  3. План повинен демонструвати методи, форми, прийоми роботи з класом, спрямовані на досягнення мети.

  4. Вказати форми і методи індивідуальної роботи з сильними і невстигаючими учнями.

  5. Приділяти увагу самостійній роботі учнів на уроці, самостійному пошуку знань (наше завдання не наповнювати учнів знаннями, а викликати інтерес до знань, навчити здобувати ці знання, творчо мислити).

  6. Сформулювати питання, які пропонуються учням на різних етапах роботи на уроці.

  7. Наприкінці уроку доцільно підвести загальний підсумок, зазначити способи залучення учнів до повідомлення власних вражень, міркувань щодо уроку.

Деякі способи організації початку уроку

Основною формою організації процесу навчання учнів є урок. Найхарактернішими ознаками його є те, що він проводиться при постійному складі учнів і під безпосереднім керівництвом вчителя, за сталим розкладом.

Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна забирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчально-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги.

На вчителя, який приступає до роботи на уроці, покладається важливе завдання - створити оптимістичну установку, емоційно налаштувати на урок, забути на деякий час про недоліки, побачити тільки перспективні лінії розвитку, щоб в очах учнів засвітилася радість, щоб у кожного з них з’явилася впевненість у власних силах.

1. Пропонується задача, яка вирішується тільки з опорою на життєвий досвід учнів, на їх дотепність і кмітливість.

2. Дається задача на тренування пам'яті, спостережливості, на пошук закономірностей — з матеріалу, добре засвоєного учнями.

3. На дошці записані рівняння і відповіді до них, серед яких є як правильні, такі неправильні. Пропонується їх перевірити.

4. На дошці записане рішення якого-небудь приклада чи задачі з традиційними, що часто зустрічаються, помилками. Пропонується здійснити перевірку кожного логічного ходу рішення. Учитель прагне одержати найбільш повне обґрунтування критичних зауважень учнів.

5. Дається звичайна традиційна задача з традиційним рішенням. Пропонується знайти коротке, раціональне рішення.

6. На дошці малюнок до складної задачі, методом «мозкового штурму» здійснюється пошук її вирішення.

7. На столі в кожного учня лежить чистий листок паперу. Пояснивши тему уроку; учитель повідомляє, що в кінці року з деяких питань, які розглядались на уроці, буде проведена перевірочна робота на 15хв.

8. Урок починається з читання по реченнях заданого для самостійного вивчення параграфа й колективного обговорення його змісту. Учні відповідями на запитання вчителя доводять глибину вивчення теми. Якщо відчуваються проблеми, відповідають консультанти з цієї теми. (Консультантів, як правило, двох учнів, учитель призначає на попередньому уроці).

9. На дошці записані запитання, відповіді на які допоможуть зрозуміти ключові моменти доведення найбільш складної для учнів теореми і краще її запам'ятати.

10. Учні зображають деяку геометричну фігуру і проводять невелику дослідницьку роботу з певного плану.

11. Обговорюються різні засоби вирішення задачі, що була задана на попередньому уроці. Така задача повинна бути незвичайною, цікавою, але водночас доступною для всіх учнів.

12. Якщо ж додому було задано написати твір-казку або скласти математичний кросворд, то доцільно починати урок з представлення найбільш вдалих робіт.

13. Розглядається деяка математична проблема, яка ще не обговорювалась у класі. Учні накреслюють план пошуку її вирішення.

14. На дошці виконані до домашніх задач малюнки (звичайно перед уроком геометрії). За готовими малюнками обговорюється їх рішення.

15. Урок починають «солісти». Так називають учнів, яким потрібно буде «захищати» рішення домашніх задач. Рішення оформляється на дошці до уроку. При призначенні «солістів» враховується складність задач. Іноді по одній задачі відповідають кілька учнів. Клас стежить за грамотністю викладення рішення домашніх задач, обирає найкраще.

Поради

щодо організації домашньої самостійної роботи учня

Метою домашньої самостійної роботи як форми організації пізнавальної діяльності учнів є розширення знань учнів, привчання їх до регулярної самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Вона тісно пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на уроці потребує додаткової роботи: вправляння у застосуванні правил, розв'язанні завдань, знаходженні в підручнику відповідей на запитання вчителя та ін. Виконуючи домашнє завдання, учні готуються до сприймання нового матеріалу на наступному уроці. Однак це не означає, що домашню навчальну роботу слід обов'язково давати на кожному уроці. Доцільність, корисність її обумовлюється процесом уроку.

  1. Обсяг домашніх навчальних завдань не повинен перевищувати 1/4 того, що виконано на уроці.

  2. Доцільно систематично озброювати учнів раціональними методами і прийомами домашньої роботи.

  3. У розмові з батьками чітко визначайте їх роль у наданні допомоги дітям під час приготування ними домашніх завдань (не виконувати за них жодного завдання, забезпечувати належні санітарно-гігієнічні умови для навчальної роботи вдома, привчати дітей дотримуватися режиму дня, заохочувати їх працю, рекомендувати раціональні методи й прийоми виконання навчальних завдань).

  4. Домашні завдання мають бути чітко сплановані педагогом. У кінці уроку вчитель звертається до школярів із проханням відкрити щоденники, подає в скороченому вигляді домашнє завдання на дошці, стежить, щоб усі зробили необхідні записи. Можна пропонувати учням (особливо в молодших і середніх класах) взаємно перевірити правильність таких записів.

  5. Після цього варто відвести кілька хвилин для ознайомлення школярів з особливостями виконання домашньої роботи (розв'язати у класі подібну задачу, вправу як своєрідний інструктаж до навчальної праці вдома).

  6. По можливості забезпечувати диференційований підхід до визначення змісту й обсягу домашніх завдань з урахуванням індивідуальних особливостей школярів, їхніх запитів та інтересів.

  7. Використовувати завдання творчого характеру, які приваблювали б учнів своєю новизною і цікавістю.

  8. Не варто давати домашні завдання на після вихідні й післясвяткові дні.

Важливими умовами ефективності самостійної роботи учнів є систематична перевірка вчителем виконання домашніх завдань, об'єктивне оцінювання їх результатів. Цьому сприяє систематична перевірка ведення учнями записів у щоденнику, що допомагає посилити контроль за виконанням домашніх завдань.

Останнім часом побутує думка про недоцільність домашніх завдань; багатьма вчителями це було сприйнято як прогресивний крок у гуманізації шкільних відносин. Проте серйозних доказів тому поки немає. Але є багатовікова практика і педагогічні закони, які доводять, що якщо вдома знання, набуті на уроці, не повторювати, вони забуваються, що безумовно тягне за собою зниження якості навчання. Не відмовлятися, а вміло керувати домашньою роботою буде педагог. Він не буде давати домашніх завдань першокласникам - уроки з предметів у них кожен день і знання не забуваються, - а буде полегшувати виконання домашніх завдань учням 2-4 класів, суворо дотримуючись нормативи максимальних навантажень школярів.

Погодимося: без ретельно продуманої, регулярно і систематично виконуваної самостійної роботи учнів неможливо досягти високої якості навчання. Домашні завдання в початкових класах дозволяють формувати у школярів вміння працювати самостійно, розвивають пізнавальні інтереси. Учитель буде дотримуватися правил керівництва домашньої самостійною роботою, зробить її необхідною і привабливою для учнів.

Методи і прийоми виховної роботи

з конкретним школярем

Удосконалення навчально-виховного процесу в школі пов’язане з пошуками оптимальних методів виховання особистості школяра.

У педагогічній науці існують різні підходи до трактування поняття “метод виховання”. У визначенні А.С.Макаренка це поняття має гуманістичний напрям. “Метод виховання – це інструмент доторкання до особистості”.

Виховання як цілеспрямований процес формування особистості здійснюється завдяки реалізації різноманітних виховних методів.

Методи виховання - способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Вибір методу та ефективність його використання залежать від:

  • вікових особливостей школярів та їх життєвого досвіду. Так, у виховній роботі з молодшими учнями привчання і вправи переважають над переконуванням. Диспут і лекцію доцільно використовувати у виховній роботі зі старшокласниками;

  • рівня розвитку дитячого колективу. У реформованому колективі педагог використовує метод вимог у категоричній безпосередній формі, у згуртованому - громадську думку, прийом паралельної дії;

  • індивідуальних особливостей школярів. На ці особливості слід зважати не лише в індивідуальній виховній роботі, а й під час групових і фронтальних виховних заходів. Обраний метод виховання повинен передбачати індивідуальні корективи;

  • поєднання методів формування свідомості та поведінки. Добираючи методи виховання, слід розумно поєднувати методи формування свідомості й методи формування суспільної поведінки з урахуванням принципу виховання єдності свідомості та поведінки;

  • ефективності методів виховання, умовою ефективності якої є врахування психології школяра. Учень реагує на виховний вплив позитивно, негативно або нейтрально. Це потребує від педагога вміння з'ясувати реакцію вихованця і відповідно скоригувати його сприймання.

Залежно від виховної ситуації обирають конкретні прийоми виховання, що є передумовою підвищення ефективності методів виховання.

  1. Намагайтеся запобігти виникненню думки про безнадійну педагогічну занедбаність того чи іншого учня. Вселяйте в собі віру, що «важкий» вихованець є потенційним носієм багатьох позитивних якостей. У ході контактів з такою дитиною виявіть доброзичливу зацікавленість, повагу, відкинувши можливе упереджене ставлення до неї.

  2. Уникайте хворобливої реакції на перші негативні прояви у поведінці «важкого» вихованця у ставленні до вас. Такі діти нерідко на початковому етапі спілкування з новим учителем, а тим більше молодим, схильні «випробувати» його.

  3. Добре ознайомтесь з умовами життя учня вдома, особливостями спілкування в школі, поза її межами, з батьками. Та найголовніше — вивчіть джерела, причини, що призвели до морального захворювання учня.

  4. Виявіть паростки позитивних якостей виховання, його схильності, інтереси, уподобання. .

  5. Будь-що намагайтеся полюбити дитину за її кращі якості, полюбити зате, що вона — людина. Виявіть доброту, чуйність, порядність, доброзичливість, щоб протистояти негативізму, з яким учневі доводиться зустрічатися у спілкуванні. Це й буде застосування методу «вибуху», який може сприяти досягненню добрих виховних результатів за порівняно короткий строк. Спрямовуйте на таку діяльність усіх вихователів (батьків, учителів), учнів класу.

  6. У процесі спілкування з вихованцем не вдавайтеся до методів постійного контролю, гальмування, а застосовуйте прийом включення в такі види діяльності, які б відповідали його інтересам, уподобанням (спорт, художня вишивка, моделювання, туризм і т. ін.)

  7. Помічайте найменші позитивні зрушення у поведінці і діях школяра, підкріплюйте їх своїм заохоченням, схваленням. Водночас не зосереджуйте увагу на негативних виявах у поведінці. Пам'ятайте, що погані звички долати важко. Лише поступове розширення кола позитивних дій має витісняти негідні вчинки.

  8. Постійно включайте вихованців у колективні справи класу, спортивної команди; давайте посильні доручення, підкреслюйте їх значення для успіху всього колективу.

  9. Систематично працюйте з батьками, щоб спільно забезпечити позитивний педагогічний вплив на важковиховуваного, єдність зусиль на ґрунті доброти, поваги.

Умовами виховної ефективності методів формування свідомості є:

    1. урахування під час формування конкретних світоглядних понять, поглядів і переконань "бази" (раніше сформованих понять, поглядів і переконань), на яку накладається пропонована учням інформація. Для цього перед кожним виховним заходом треба не лише ставити конкретну мету щодо формування певних якостей, а й вивчати рівень вихованості учнів і враховувати його під час проведення заходу. Інакше користі буде мало: адже одні вихованці погодяться з пропонованими сентенціями, інші - сумніватимуться в них, а ще інші - сприйматимуть їх скептично, а то й вороже. І якщо вони відверто не виявлятимуть свого ставлення (зокрема, під час лекції), то педагог не знатиме, що робиться в їхній свідомості й не зможе скоригувати її;

    2. апелювання не лише до розуму, а й до емоційно-почуттєвої сфери учнів. Переконування ефективніше, коли учень відчуває сором за скоєне. Посилює переконування й пробудження в учня совісті;

    3. переконування на конкретних прикладах, що затор-кують інтереси дітей, до яких вони мають безпосередній стосунок. Коли йдеться про бережливе ставлення до речей, обладнання, доцільно вести мову про власні речі, обладнання навчального кабінету, шкільний інвентар і тільки згодом - про віддаленіші приклади і узагальнення;

    4. володіння педагогом якостями особистості, які він прагне сформувати в учнів. Якщо ці якості не притаманні йому, він втрачає головний аргумент переконування. Наприклад, коли педагог, який курить, закликатиме учнів не робити цього, його слова мало кого переконають.

Враховуючи, що формування свідомості полягає у створенні суб'єктивних образів об'єктивного світу, педагог має дбати, щоб його слова і його вчинки утворювали гармонійну єдність, адекватно педагогічним цілям впливали на мислительну та емоційну сферу школярів.

Виховна функція навчання покликана забезпечити виховання учнів на основі формування світогляду як підґрунтя моральних, естетичних, фізичних якостей особистості. Виховуючий характер нявчання – об’єктивна закономірність, що виявлялася в усі епохи.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Креативний менеджмент в умовах змін (на прикладі управління закладами позашкільної освіти)»
Просіна Ольга Володимирівна
30 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.