КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З КАЗКОТЕРАПІЇ
«Подорож до чарівного лісу»
Вік: 5–6 років
Тривалість: 25–30 хвилин
Форма: групове заняття
Мета
Створити емоційно безпечну атмосферу для дітей; сприяти розвитку емоційної чутливості, уяви, доброзичливості та впевненості у власних силах через казкову історію та ігрові вправи.
Завдання
Розвивальні:
розвивати уяву, фантазію та творче мислення;
розвивати емоційний інтелект;
активізувати мовлення дітей;
розвивати здатність співпереживати казковим героям.
Виховні:
виховувати доброту, взаємодопомогу та турботливе ставлення до інших;
формувати позитивне ставлення до себе та своїх можливостей.
Психотерапевтичні:
допомогти дитині безпечно виражати емоції;
показати, що у складній ситуації можна попросити про допомогу;
формувати відчуття власної значущості та внутрішньої опори.
Матеріали
іграшка або картинка казкового героя — Зайчика;
зображення лісу;
паперові «листочки» або квіточки;
кольорові олівці/фломастери;
аркуші паперу;
спокійна музика за бажанням.
ХІД ЗАНЯТТЯ
1. Привітання «Чарівне коло» — 3 хвилини
Діти сідають у коло.
Психолог/вихователь:
— Діти, сьогодні я запрошую вас у незвичайну подорож. Ми вирушимо до чарівного лісу, де живуть казкові звірята.
— Але потрапити до чарівного лісу можуть тільки ті, хто вміє дарувати одне одному добро.
Діти по черзі усміхаються сусіду та кажуть:
«Я дарую тобі свою усмішку!»
Після цього всі разом роблять глибокий вдих і видих.
2. Вправа «Як говорить мій настрій?» — 3 хвилини
Педагог показує дітям різні емоції на обличчі: радість, сум, здивування, страх.
— Покажіть, як виглядає людина, коли їй весело.
— А як виглядає людина, коли їй сумно?
— А коли вона чогось боїться?
— А тепер покажіть свій настрій сьогодні.
Діти можуть показати емоцію мімікою або назвати її.
Педагог:
— Усі емоції важливі. Ми можемо бути веселими, сумними, здивованими чи навіть трохи боятися. Це нормально.
3. Казкова подорож «Зайчик у чарівному лісі» — 7 хвилин
Педагог показує іграшку Зайчика.
Казка
«Зайчик, який заблукав»
Жив у лісі маленький Зайчик.
Він був веселим і допитливим та дуже любив гуляти.
Одного ранку Зайчик побіг за красивим метеликом.
Метелик летів усе далі й далі.
Зайчик біг за ним, поки раптом не зрозумів:
— Ой… Я не знаю, де мій будиночок!
Зайчик озирнувся.
Навколо були великі дерева.
Йому стало страшно.
— Я заблукав… Що ж мені робити?
Зайчик присів під кущиком і почав сумувати.
Аж раптом почув:
— Не сумуй, маленький Зайчику!
Це була добра Білочка.
— Я допоможу тобі знайти дорогу.
Зайчик запитав:
— А якщо ми не знайдемо мій будиночок?
Білочка усміхнулася:
— Не хвилюйся. Коли ми разом, нам легше долати труднощі.
Вони пішли стежинкою.
Спочатку їм зустрівся Їжачок.
— Я знаю цю частину лісу! — сказав він.
Далі вони зустріли Сову.
— Я бачила будиночок Зайчика біля великого дуба, — сказала вона.
Звірята разом знайшли дорогу.
Незабаром Зайчик побачив свій будиночок.
— Ура! — зрадів він. — Я зрозумів одну важливу річ: якщо мені страшно або я не знаю, що робити, я можу попросити про допомогу.
Білочка відповіла:
— Саме так! Просити про допомогу — це не соромно.
Зайчик подякував друзям і весело побіг додому.
4. Обговорення казки — 4 хвилини
Педагог ставить дітям прості запитання:
Хто заблукав у лісі?
Що відчував Зайчик?
Чому йому стало страшно?
Хто йому допоміг?
Хто ще допомагав Зайчику?
Чи правильно зробив Зайчик, що попросив про допомогу?
А до кого ми можемо звернутися, коли нам страшно або важко?
Важливий висновок педагога:
«Коли нам важко, ми не залишаємося самі. Ми можемо попросити допомоги у дорослого, друга чи людини, якій довіряємо».
5. Рухлива вправа «Лісові звірята» — 3 хвилини
Педагог:
— А тепер уявімо, що ми теж потрапили до чарівного лісу!
Діти виконують рухи:
🐰 Зайчики — стрибають на двох ніжках.
🦔 Їжачки — присідають і ховаються в «клубочок».
🐿️ Білочки — легенько піднімаються на носочки та «збирають горішки».
🦉 Совенята — повільно повертають голову праворуч і ліворуч.
🌳 Дерева — піднімають руки вгору та похитуються від вітру.
Наприкінці педагог говорить:
— Вітер стих… Дерева заспокоїлися… Ліс став тихим.
Діти зупиняються та роблять повільний вдих і видих.
6. Вправа «Чарівний листочок» — 5 хвилин
Педагог роздає дітям паперові листочки.
— У нашому чарівному лісі є особливі листочки. На них можна написати або намалювати те, що допомагає нам бути сміливими та спокійними.
Діти малюють свій «чарівний листочок».
Педагог може допомогти запитаннями:
Хто тобі допомагає, коли тобі сумно?
Що тебе радує?
Що допомагає тобі заспокоїтися?
Які добрі слова ти можеш сказати собі?
Після завершення діти за бажанням показують свої малюнки.
7. Вправа «Чарівні слова» — 2 хвилини
Педагог:
— У Зайчика були друзі, які допомогли йому. А тепер давайте пригадаємо слова, які можуть підтримати людину.
Діти називають:
«Я допоможу тобі».
«Не бійся».
«Ти не сам».
«У тебе все вийде».
«Давай зробимо разом».
«Я поруч».
Педагог:
— Слова можуть бути справжньою чарівною силою, якщо вони сказані з добром.
8. Релаксація «Чарівний ліс» — 2 хвилини
Діти сідають або лягають зручно.
Педагог говорить повільним, спокійним голосом:
«Заплющте очі.
Уявіть, що ви стоїте на чарівній галявині.
Навколо ростуть дерева.
Легенький вітерець торкається вашого обличчя.
Ви чуєте спів пташок.
Вам спокійно і безпечно.
Поруч є ті, хто вас любить і допоможе.
Зробіть повільний вдих…
І повільний видих…
Ви сильні.
Ви добрі.
Ви важливі.
А тепер повільно відкрийте очі».
9. Підсумок «Що ми знайшли в чарівному лісі?» — 2 хвилини
Педагог:
— Діти, сьогодні ми побували у чарівному лісі. Що важливого ми там знайшли?
Діти відповідають.
Педагог підсумовує:
«Ми знайшли дружбу, доброту та допомогу. І запам'ятали: якщо нам важко чи страшно, ми можемо попросити про допомогу. Поруч обов'язково є люди, які можуть нас підтримати».
На завершення всі разом:
«Я добрий!
Я сміливий!
Я можу попросити про допомогу!
Я не сам!»
Очікуваний результат
Після заняття діти:
називають основні емоції;
розуміють, що страх і сум є природними емоціями;
усвідомлюють можливість звертатися по допомогу;
проявляють більше співчуття до інших;
розвивають фантазію та творче мислення;
отримують позитивний емоційний досвід взаємодії в групі.
