У статті розглянуто проблему освітньої ізоляції дітей із прифронтових територій як один із наслідків тривалої війни в Україні. Проаналізовано вплив дистанційного навчання, обмеження соціальних контактів, вимушеного перебування в умовах постійної небезпеки та нестабільності на розвиток комунікативних навичок дітей. Особливу увагу приділено труднощам повернення до живої взаємодії після тривалого перебування в цифровому освітньому середовищі. Визначено роль закладу освіти, педагогів, батьків та громади у створенні умов для відновлення соціальних зв’язків, розвитку навичок ефективного спілкування та гармонійної соціалізації дітей. Обґрунтовано необхідність упровадження комплексних підходів до подолання наслідків освітньої ізоляції в умовах воєнного часу.














