Головна функція мистецтва – спілкування з людським духом
Чи може щось бути важливіше для особистісного становлення дитини, ніж її духовний світ, система справжніх цінностей, які визначають її розвиток, характер, устремління і, зрештою, її долю?
Духовність – це те найдорогоцінніше в людині, що вирізняє її з-поміж живих істот, це єдиний скарб, який залишиться з нашим невмирущим духом по закінченні земного життя. Духовність людини і є плодом діяльності її духу, який прагне у височінь і підносить людину до світу істини, гармонії, світла, відриваючи її від примітивного меркантилізму, розкріпачуючи серце і мозок, даючи розкритися її різноманітним талантам, яскравій неповторності особистості. Тож немає потреби доводити, що плекати духовність у кожній дитині – святий обов’язок і справа честі педагога.
І незамінний помічник у цій справі – високе мистецтво, те, яке сходить з небес і транслюється на Землі митцем (композитором, художником, поетом, скульптором....), яке пульсує, вібрує, випромінюючи у простір могутню життєдайну енергію. Здатність сприймати її, наповнюватись цією енергією дана дитині від народження. Дорослі ж мають мудро добирати твори, які пульсують в унісон із свідомістю і тонко налаштовувати приймач дитячої душі на хвилі все нових і нових мистецьких творінь, у яких бринять імпульси Всесвіту.
