До ЗНО з АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
5
міс.
2
5
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Первинний огляд пораненого, визначення ознак життя

Опис документу:
Другий етап – надання медичної допомоги у бойових умовах в жовтій зоні. На цьому етапі є більше часу для надання допомоги. Однак бойова обстановка може змінитися, можна опинитися знову в умовах обстрілу. При наданні допомоги у бойових умовах медичне обладнання та матеріали часто обмежені.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

План конспект

ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ З УЧНЯМИ 11-го КЛАСУ

по предмету «Захист Вітчизни» (група дівчата)

Урок4. Розділу : Домедична допомога в бойових умовах

Дата проведення: ________

Тема 3.4. Первинний огляд пораненого, визначення ознак життя.

Проведення серцево-легеневої реанімації. Переведення в стабільне положення. Введення знеболювальних засобів за допомогою шприц-тюбика.

Час проведення – 45 хв.

Мета уроку: Пояснити значення вчасно та правильно проведених реанімаційних заходів на етапі домедичної допомоги для життя постраждалих. Засвоїти методику первинного огляду постраждалого. Вивчити методику проведення серцево-легеневої реанімації, технологію введення лікарських засобів за допомогою шприц-тюбика.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

Організаційний етап - 2 хв.

Перевірка домашнього завдання - 8 хв.

Пригадати поняття «сектор укриття». Назвати методи транспортування потерпілого до сектору укриття одним та двома рятувальниками.

Викладення нового матеріалу – 30 хв.

Первинний огляд поранених. Визначення ознак життя

Другий етап – надання медичної допомоги у бойових умовах в жовтій зоні.

Починати ІІ етап надання медичної допомоги у військово-польових умовах після того, як рятувальник і поранений більше не знаходяться під прямим вогнем противника. На цьому етапі є більше часу для надання допомоги. Однак бойова обстановка може змінитися, можна опинитися знову в умовах обстрілу. При наданні допомоги у бойових умовах медичне обладнання та матеріали часто обмежені.

Процес і процедури при наданні медичної допомоги у секторі укриття.

Оцінка стану пораненого, застосовуючи правило C-A-B-C (Критична кровотеча – Дихальні шляхи – Дихання – Циркуляція) і надати пораненому необхідну допомогу.

Повернути пораненого на спину, якщо він лежить на животі. Після того, як поклали постраждалого на спину, можна дати оцінку пошкодженням та надати допомогу. При перевертанні, звертати увагу на будь-які поранення, які можуть бути у нього, особливо в області грудної клітки, якщо він лежить на животі.

Оглянути пораненого на наявність не зупинених та таких, що знову відкрились, небезпечних для життя сильних кровотеч.

Оцінити стан пораненого застосовуючи правило C-A-B-C

(Критична кровотеча – Дихальні шляхи – Дихання – Циркуляція) і надати пораненому необхідну допомогу.

Оглянути пораненого на наявність небезпечних для життя кровотеч.

Зробити необхідні заходи для відновлення прохідності дихальних шляхів, включаючи введення носоглоткового повітроводу при необхідності..

Обробити будь-які відкриті ушкодження грудної клітини. В разі напруженого пневмотораксу провести декомпресію.

Перевірити стан кровоспинного джгута, якщо він застосовувався. Оглянути пораненого на наявність незначних кровотеч.

Оглянути пораненого на предмет наявності будь-яких необроблених ран на кінцівках, які можуть бути небезпечні для життя, і обробити їх.

Продовжувати обробляти інші травми (накладення шин на переломи, перев’язка інших ран, опіків і т.д.).

Ввести знеболюючі та антибіотики з польової аптечки IFAK. Використовуючи IFAK пораненого. Не використовувати свою польову аптечку, так як вона може знадобитися вам самим.

Вживати необхідних заходів для запобігання розвитку шокового стану або надати допомогу при шоку, що вже розвинувся

Передати інформацію про медико-санітарну обстановку командиру підрозділу. При необхідності викликати військового парамедика (санітарного інструктора) з додатковими засобами. Слідкувати за пораненим. Слідкувати за рівнем свідомості кожні 15 хвилин і диханням пораненого. Якщо він у свідомості розмовляти з ним при можливості – підбадьорити, заспокоїти.

В разі необхідності підготувати пораненого до евакуації.

Перевірка пораненого на наявність притомності та рівня свідомості.

Визначення притомності.

1) Після того, як рятувальник наблизився до пораненого, запитує гучним, але спокійним голосом: «З тобою все гаразд?». Легенько струшує та постукує пораненого по плечу.

2) Якщо поранений притомний, запитати у нього, в якому місці він відчуває біль або інші незвичні відчуття. Це допоможе виявити рівень свідомості постраждалого та надасть вам інформацію, яку можна буде використати під час надання йому допомоги.

3) Для виявлення рівня свідомості поставити пораненому питання, які вимагають більш розгорнутих відповідей, ніж «так» або «ні». Приклади таких питань: «Як тебе звати?», «Яке сьогодні число?» та «Де ми знаходимось?».

4) Якщо поранений не відповідає, перевірити його реакцію у відповідь на біль, для чого енергійно потерти грудну кістку (грудину) кісточками пальців або міцно стиснути м’яз у складці між великим та вказівним пальцем пораненого.

Визначення рівня свідомості.

Визначають рівень свідомості пораненого за шкалою AVPU. Зміни в оцінці свідомості пораненого за шкалою AVPU можуть свідчити про зміни стану його здоров’я, особливо якщо постраждалий отримав поранення голови. Перевіряти в подальшому рівень свідомості пораненого приблизно кожні 15 хвилин, відмічаючи її відповідною буквою, де:

A (alert = притомний) – поранений боєздатний, знаходиться в ясній свідомості, знає хто він є, дату, де він, тощо.

V (verbal = словесний, вербальний) – поранений не усвідомлює того, що відбувається, але все-таки відповідає на вербальні (голосові) команди.

Р (pain = біль) – поранений реагує на біль, але не на словесні накази.

U (unresponsive = непритомний) – поранений непритомний, не реагує на накази та біль. [9].

Примітка: поранений, який кричить, розповідає вам про те, що сталося або виконує схожі дії, знаходиться при ясному розумі.

Примітка: якщо поранений знаходиться при ясному розумі або реагує на голосові команди, не перевіряйте його реакцією на біль.

Техніка проведення непрямого масажу серця

Техніка проведення непрямого масажу серця (співвідношення кількості натискань на грудину до кількості вдиху: якщо реанімацію виконує одна людина – 2 вдихи і 30 натискань на грудину; якщо дві людини - співвідношення становить 2:15).

Місце компресії: межа між середньою та нижньою третиною грудини.

Тіло пацієнта повинно знаходитись на твердій поверхні.

Сила натискання повинна бути достатньою, щоб можна було змістити грудину по направленню до хребта на 4–6 см. Частота натискань - близько 100 разів на хвилину.

Час проведення серцево-легеневої реанімації повинен складати не менше 20–40 хвилин.

Коли виділення з рота пораненого становлять загрозу для здоров’я рятівника, або штучне дихання неефективне можна обмежитися проведенням непрямого масажу серця.

Техніка виконання штучної вентиляції легень (ШВЛ)

1. Надати потерпілому відповідне положення: укласти на тверду поверхню, на спину, підкласти під лопатки валик з одягу. Голову максимально закинути назад.

Максимально закинута голова назад дозволяє забезпечити вільний рух повітря через дихальні шляхи.

2. Відкрити рот та оглянути ротову порожнину. Очистити ротову порожнину від слизу та блювотних мас намотаним на палець звичайним носовим платком або бинтом.

3.Застосувати потрійний прийом Сафара - закидання голови назад, висунення вперед щелепи, відкривання рота.

4. Дихання «рот до рота» або «рот до носа».

Зробити глибокий вдих, обхопити губами рот постраждалого та провести вдування повітря.

Під час проведення штучного дихання слід очима контролювати підйом грудної клітини. (вірне проведення штучного дихання).

Частота дихальних циклів 12–15 в 1 хвилину, тобто одне вдування за 5 секунд. При появі ознак самостійного дихання у потерпілого, штучне дихання відразу не припиняють, його продовжують до тих пір, поки число самостійних вдихів не буде складати 12–15 в 1 хвилину. При цьому по можливості синхронізують ритм вдихів з відновленим диханням у потерпілог.

Якщо під час проведення вдиху ШВЛ рятувальник відчує роздування щік, то він може зробити безпомилковий висновок про неефективність спроби вдиху.

Якщо перша спроба вдиху ШВЛ виявилася невдалою, слід збільшити кут закидання голови і зробити повторну спробу.

Правила проведення реанімації (Бажано, щоб проводило 3 особи):

перший номер робить вдих. Контролює реакцію зіниць і пульс на сонній артерії та інформує бійців про стан постраждалого:« Є реакція зіниць» або

«Є пульс» і т. д.

Другий номер проводить непрямий масаж серця і віддає команду: «Вдих».

Контролює ефективність вдиху штучного дихання з підйому грудної клітки і констатує: «Вдих пройшов» або «Немає вдиху».

Третій номер піднімає ноги постраждалого для поліпшення притоку крові до серця. Відновлює сили і готується змінити перший номер. Координує дії партнерів.

Через кожні 2-3 хвилини реанімації обов’язково проводиться зміна учасників.

Реанімація проводиться або до появи свідомості, пульсу на сонній артерії, або до появи ознак біологічної смерті: висихання рогівки і деформація зіниць (котяче око - при боковому здавлюванні очного яблука зіниця набуває овальної форми, що нагадує звужену зіницю ока кішки.), які з’являються через 15-20 хвилин після зупинки серця.

Якщо поранений непритомний і дихає самостійно, вставити носоглотковий повітропровід (назофарінгеальну трубку).

Нормальне дихання у непритомного пораненого може порушитися досить швидко, тому, за наявності можливості, також вставити носоглотковий повітропровід такому пораненому.

Непритомного пораненого, у якого не виявили додаткових пошкоджень, перевести у стабільне положення на боці. Це дозволить крові, що накопичилася, слизовим виділенням, блювотинню витікати через рот постраждалого, а не блокувати його дихання.

Якщо поранений постраждав внаслідок будь-якого поранення, обов’язково слід скористуватися польовою аптечкою.

Знеболювання. При слабкому та помірному болю достатньо вживання ненаркотичних анальгетиків з аптечки.

Якщо евакуація затягується можна давати знеболюючі повторно через 6-8 годин (в залежності від виду і дози препаратів, що застосовуються).

Наркотичні анальгетики повинні призначатись медиками підрозділу тільки пораненим з сильним болем.

Антибіотики. Будь-яка отримана бойова травма є забрудненою і несе потенційну загрозу розвитку раневої інфекції. До 10% поранених, що надійшли в військові шпиталі гинуть від ускладнень викликаних шоковим станом та інфекціями.

Тому раннє вжиття антибіотиків дуже важливий захід запобігання смертності поранених від інфекції:

при будь-якому пораненні вжити антибіотики з індивідуальної аптечки. Використати шприц – тюбик.

Обов’язково ввести в плече знеболюючий засіб і приколоти порожній шприц-тюбик до коміра або рукава одягу.

Правила введення знеболюючого засобу.

1.Обов’язково ввести знеболюючий засіб вище місця накладення джгута.

2.Приколоти шприц-тюбик до рукава, біля накладеного джгута. При видаленні шприц-тюбика, останній не розжимати!

3.Після знеболювання пораненого необхідно повернути на живіт і залишити в такому положенні до закінчення бою або транспортувати його в укриття в положенні «лежачи на животі».

Підсумки уроку , домашнє завдання – 5хв.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.