Педрада "ПІДГОТОВКА ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ – СПІЛЬНА СПРАВА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ"

Опис документу:
Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ПІДГОТОВКА ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ – СПІЛЬНА СПРАВА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Перехід дитини з дитячого садка у школу є важливим етапом її життя, який пов'язаний не лише зі зміною середовища її розвитку, а й із відповідними процесами самоусвідомлення, із зіткненням з новими проблемами, відкриттям у собі нових можливостей тощо. Одним дітям це додає піднесеного настрою, відчуття виходу на новий життєвий щабель, іншим вселяє ностальгію за звичним життям у дитячому садку, часто породжує стресові стани. Тому дуже важливо, щоб у дошкільному закладі, в сім'ї допомогли дитині усвідомити, що дитячий садок і школа є ланками єдиної системи освіти і виховання, а все те, що чекає дитину у школі, є продовженням того, чим займалася, що опановувала вона раніше. Не менш важливо, щоб із перших днів перебування в школі вона на конкретних реаліях переконувалася в цьому. Все це можливе за дотримання принципу наступності дошкільної та початкової освіти.

Наступність, спадкоємність, перспективність у системі безперервної освіти

Необхідність наступності в роботі пов'язаних між собою ланок навчання обґрунтована в працях Я.-А. Коменського, Й.-Г. Песталоцці, К. Ушинського, С. Русової. На початку XX ст. Н. Лубенець стверджувала, що « .починати виховання дітей зі школи - означає зводити будівлю на піску і без фундаменту». Своєрідним уточненням цього положення є міркування Є. Тихеєвої, яка вважала, що «старший ступінь дитячого садка на одну третину вже школа, а молодший ступінь школи на одну третину дитячий садок».

Саме в ці реалії закорінений принцип наступності, який, будучи одним із найголовніших психолого-дидактич-них принципів, передбачає тісні взаємозв'язки дошкільної ланки освіти і початкової школи. Ці взаємозв'язки стосуються психофізичного розвитку дитини, формування її як особистості і вимагають узгодженості, послідовності змісту, форм і методів навчання і виховання. Саме у взаємозалежності і взаємній орієнтації двох послідовних освітніх ланок полягає неперервність, наступність навчання і розвитку.

Наступність забезпечує поступовий перехід від попереднього вікового періоду до нового, поєднання щойно здобутого дитиною досвіду з попереднім. З одного боку, вона передбачає спрямованість навчально-виховної роботи в дитячому садку на вимоги, які будуть пред'явлені дітям в школі, а з іншого — на опору вчителя на досягнутий старшими дошкільниками рівень розвитку; на здобуті в дошкільному закладі, сім'ї, знання, навички і досвід дітей; на активне використання їх у навчально-виховному процесі.

Наступність утворює простір для реалізації в педагогічному процесі дитячого садка і школи єдиної, динамічної та перспективної системи виховання і навчання, що сприяє зближенню умов виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів. Завдяки цьому перехід до нових умов шкільного навчання здійснюється з найменшими для дітей психологічними труднощами. При цьому забезпечується природне і комфортне їх входження в нові умови, що сприяє підвищенню ефективності виховання і навчання учнів з перших днів перебування в школі.

Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість педагогічного процесу дитячого садка і школи на всебічний розвиток особистості дитини. З огляду на це необхідний зв'язок програм, методів і форм навчання в дитячому садку і початковій школі. Однак структура навчально-виховного процесу має свою специфіку в дитячому садку і школі. Тому спроби штучно перенести урок у дошкільний заклад або ігрові методи проведення занять у школу є непродуктивними. Водночас елементи навчальної діяльності, що формуються в процесі навчання на заняттях у дошкільних закладах, забезпечують успішність навчання в школі. А шкільне навчання має забезпечити взаємозв'язок, розширення, поглиблення й удосконалення отриманих у дитячому садку знань, умінь і навичок.

З проблемою наступності навчання і виховання пов'язана проблема їх перспективності. Якщо наступність означає врахування рівня розвитку дітей, з яким вони прийшли до школи, опору на нього, то перспективність навчання і виховання полягає у визначенні пріоритетних напрямів підготовки дітей до школи. Наступність є передумовою спадкоємності навчання і виховання — врахування школою рівня знань, умінь і навичок дітей, їх подальший розвиток; перехід від навчально-ігрової до навчальної діяльності.

Наявність внутрішнього зв'язку в змісті навчально-виховної роботи, методах педагогічного керівництва, формах організації діяльності у дитячому садку і молодших класах школи забезпечує цілісність процесу розвитку, навчання і виховання дитини.

Готовність дітей до шкільного навчання

Одним із обов'язків сім'ї і дошкільних установ є підготовка дітей до школи, від чого залежатимуть їхні успіхи в навчанні, подальший розвиток. Як правило, діти, які у старших дошкільних групах розуміють, що їх чекає у школі, володіють необхідними для навчання у ній навичками, легко вживаються у шкільне середовище. Однак не всі з них безболісно долають цей етап, що проявляється передусім у незадовільній їх успішності. Причина цього здебільшого в психологічній непідготовленості до навчання в школі. Готовність до шкільного навчання водночас є проблемою соціальної зрілості дитини. Адже, йдучи до школи, вона опиняється в реальній соціальній позиції, вперше отримавши право і опинившись перед обов'язком здійснення суспільної за змістом і формою діяльності, якою є навчання.

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мис-лительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності. Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.

4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін. Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Адаптація до шкільного навчання

Критерієм нормальної адаптованості дитини до шкільного навчання є її позитивне ставлення до школи, розуміння пояснюваного вчителем навчального матеріалу, самостійність, здатність зосереджувати увагу при виконанні завдань, охоче виконання громадських обов'язків і доброзичливе ставлення до однокласників. Усе це засвідчує належну ефективність процесу соціальна-психологічної адаптації до школи — активного пристосування дитини до класу, вчителя, свого місця у школі.

Високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній сім'ї, у якій нема конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й матері, правильні методи виховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей вихователя старшої (підготовчої до школи) групи; позитивне ставлення до дітей учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання у школі; сприятливий статус дитини у групі до вступу в перший клас; задоволеність спілкуванням із дорослими; адекватне усвідомлення свого становища в групі однолітків. З урахуванням цього грузинський педагог-новатор Шалва Амонашвілі стверджував, що дітей-шестиліток потрібно готувати не просто до школи (навчання читання, письмо, лічба), а готувати до ролі учнів, щоб вони розуміли свою нову позицію, нову роль вчителя, значення і зміст його вимог і оцінок.

Про наявність внутрішньої позиції школяра свідчать позитивне ставлення до вступу в школу як до природного і обов'язкового явища в своєму житті; уявлення про школу та шкільний зміст занять, інтерес до занять з навчання грамоти і лічби; надання переваги колективним заняттям над індивідуальними; позитивне ставлення до вимог дисциплінованої поведінки, очікування оцінки; визнання авторитету вчителя.

Період соціально-психологічної адаптації триває від 10—18 днів до 1—3 місяців і супроводжується змінами в емоційній сфері дитини (зростання внутрішньої напруженості, рівня тривожності, імпульсивна взаємодія з дорослими тощо). Низький рівень адаптації проявляється у негативному ставленні до шкільного навчання, переважанні негативного настрою, відсутності інтересу до навчальних занять, недбалому виконанні завдань, небажанні самостійно працювати. Це засвідчує факт шкільної дезадаптації дитини — прояву психогенного формування особистості, що зумовлений особливостями її об'єктивного і суб'єктивного статусу в школі та сім'ї і може спричинити порушення навчальної діяльності в майбутньому.

Труднощі адаптації дитини до шкільного навчання зумовлені нерівномірностю розвитку пізнавальної сфери та довільної регуляції поведінки. Діти, які не встигають за шкільним ритмом, потребують особливої уваги, індивідуальної роботи вчителя. Складно адаптуються також діти з недорозвиненою дрібною моторикою. Нерідко вони відзначаються достатнім, навіть високим рівнем мов-леннєво-мислительних операцій, тому дорослі не відразу звертають увагу на їх труднощі в оволодінні письмом (С. Ладивір). Особливо важко першокласникам, які мають проблеми розвитку мовлення, мислительних операцій (порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, умовис-новки, розмірковування).

З огляду на це в роботі зі старшими дошкільниками вихователі повинні уважно аналізувати особливості їхнього розвитку, прогнозувати імовірні проблеми в школі, спрямовувати зусилля на розвиток їхніх знань, умінь і навичок, що максимально полегшило б адаптацію в шкільному середовищі.

Спільна робота дошкільного закладу і школи

У дошкільному закладі важливо забезпечити зв'язок вихованців і педагогів дитячого садка і школи. Для цього використовують екскурсії до школи, відвідування уроків, спільні з першокласниками розваги, а молодших школярів запрошують у дитячий садок для зустрічі з випускниками старшої (підготовчої) групи. Побутує також практика взаємовідвідування вихованцями дитячого садка і учнями початкових класів свят у дошкільному закладі та початковій школі (свято знань, посвята у школярі, букваря, випуску з дитячого садка).

Особливо важливою для майбутніх учнів є фігура першого вчителя, якого вони сприймають як надзвичайну людину. Він повинен розуміти дітей, виявляти душевну турботу про них, зацікавленість у їхніх успіхах; повинен створювати оптимістичний настрій, дружелюбну доброзичливу атмосферу.

Доцільно в дитячому садку розвивати практику попереднього знайомства (якщо це можливо) з майбутнім учителем, а також ознайомлення педагога з роботою випускної групи, вивчення індивідуальних особливостей дітей, участь у їхніх справах.

Взаємозв'язок педагогів дошкільного закладу і школи здійснюється на інформаційному (семінари-практикуми з обговорення програм і планів навчально-виховної роботи, створення дидактичного матеріалу) і на діяльнісному (обмін новаторськими методиками, досвідом організації навчальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, взаємне консультування) рівнях. Усі вони мають усвідомлювати, що підготовка дітей до школи, яка є одним з головних завдань дошкільної освіти, має спрямовуватися на всебічний розвиток особистості.

Спільна робота дошкільного закладу із сім'єю

Сучасні дитячі дошкільні заклади стають відкритими для батьків, дітей i громадськості. Вони все більше уваги приділяють ocвітi та вихованню батьків, вважаючи це одним із принципово важливих чинників успішного розвитку i виховання дітей. Вплив дошкільних закладів на розвиток педагогічної культури батьків буде ефективним, якщо відповідатиме

таким критеріям:

  1. Спрямованість i адресованість. Даючи конкретні поради, рекомендації, педагоги повинні знати особливості конкретних сімей. Нерідко батьки caмi звертаються до вихователів за педагогічними порадами, у тому числі з конкретними питаннями щодо

власної дитини.

  1. Оперативний зворотний зв'язок. Робота педагога з батьками має вибудовуватися на основі живого діалогу, в процесі якого він з'ясовує рівень сформованості педагогічних знань і навичок батьків, вносить за необхідності відповідні корективи.

3.Індивідуалізація педагогічного впливу. Працюючи з батьками, вихователь допомагає їм використовувати педагогічні знання не як абстрактні істини, а як керівництво до практичних виховних дій, спрямованих на конкретну дитину з її особливостями, перспективами вікового та індивідуального розвитку.

Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно- інформаційними. До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життедіяльності групи i дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань i відповідей; засідання “круглого столу” з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування i спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками i вихователями свята i розваги; виставки спільних po6iт батьків i дітей; дні відкритих дверей: школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференцїї. Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди i консультації (проводять, як правило, вранці i ввечері коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому), відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаціно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо). Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікації у періодичці, в системі інтернет з проблем сімейного виховання.

Очікувану ефективність забезпечує раціональне поєднання різних форм роботи. Як свідчить досвід у роботі з батьками слід уникати готових оцінних суджень про виховання, допомагати їм у виробленні вміння особисто спостерігати за власною дитиною, відкривати в ній нові якості й риси. Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, відео фрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей, виставками їxнix робіт.

Актуалізації уваги батьків до проблем виховання дошкільників сприяють доручення їм виступити з конкретного питання на батьківських зборах; “домашні завдання” на спосторежливість; участь батьків у роботі гуртків, проведенні ігор, занять, екскурсій з дітьми; допомога у проведенні рольових i ділових iгop. Знатного поширення набувають творчі форми роботи з батьками, в яких беруть участь діти, інші педагоги i співробітники дошклььного закладу. Часто батькам цікаво не тільки спостepiгaти за дитиною під час її взаємодії з дорослими не в домашніх умовах, а й самим виступити в новій ролі (театралізованій виставі, спортивному змаганні, конкурсі, засіданні дискусійного клубу). Доцільно залучати до роботи не окремих, a вcix представників сім'ї, інших родичів, які мають стосунок до виховання дитини, а також налагодити дружні стосунки з іншими сім'ями, які небайдуже ставляться до розвитку i виховання своїх дітей. У роботі дошкільного закладу з батьками істотне значення має спрямування педагогічної самоосвіти батьків, стимулювання прагнення i вміння поповнювати cboї педагогічні знання i після вступу дитини до школи.

Сім'я, дитячий садок і школа - три нерозривні ланки у вихованні та навчанні дитини. А отже, для того, щоб перехід дитини з дитячого садка до школи був легким, малопомітним, безболісним - потрібно якнайтісніше працювати дитячому садку, сім'ї і школі.

Рішення

  1. Педагогічним працівникам:

Продовжувати відповідально ставитися до підготовки дітей до

навчання в школі; Постійно

Раціонально поєднувати різні форми роботи

Тісно співпрацювати з батьками. Провести батьківськи збори,

день відкритих дверей, батьківські конференції.

2. Практичному психологу:

Провести семінари, засідання «круглого столу , заняття – тренінги

з батьками.

Про удосконалення роботи з обдарованими дітьми.

Реформи, що відбуваються у системі освіти, визначають з - поміж важливих напрямків спрямованість на гуманістично - особистісно орієнтовані й розвивальні освітні технології, які зумовлюють зміни у ставленні до дітей дошкільного віку з неординарними здібностями. На закладу створено освітні умови, основною метою яких є виявлення, навчання та розвиток обдарованих і здібних дітей. Для ефективного функціонування активізуючого й розвивального комплексу дошкільного закладу інтегрована робота вихователів та фахівців, як психолог, музичний керівник, викладач англійської мови, логопед, що значно розширює освітню сферу дошкільників та їх креативний потенціал. Діяльність педагогів спрямована перш за все на максимальний прояв природних здібностей дітей з попереднім вивченням їх, на творчий розвиток і становлення особистості кожної дитини з урахуванням її бажань, інтересів і здібностей при збереженні права кожного на свій власний унікальний шлях розвитку. З педагогічним колективом постійно проводиться методичне навчання з проблеми розвитку здібностей і виявлення обдарованих дітей. Були проведені педагогічні ради, на яких розглядались питання стосовно даної теми . На консультаціях, семінарах, семінарах - практикумах вивчались питання про розвиток творчості дітей д/в, художнє сприйняття дітей, та інші питання. В закладі постійно ведеться пошук обдарованих дітей та збираються відповідні банки даних. На сьогоднішній день кількість обдарованих дітей в дошкільному закладі 3 чоловік. Це діти з різних вікових груп та різними здібностями. Нахили виявлення обдарованості дітей в закладі проводяться за допомогою алгоритму психодіагностичного обстеження:

      -       спостереження;

-       анкетування дорослих - батьків, вихователів;

-       використання діагностичних методик, що оцінюють рівень розвитку пізнавальної активності та здібностей у сфері наочно - образного, логічного мислення та уяви під час індивідуального обстеження;

-       використання діагностичних методик, що оцінюють рівень розвитку розумових здібностей на математичному матеріалі;

Для поглибленої роботи з розвитку дітей і розкриття їхніх спеціальних і загальних здібностей педагогами нашого закладу були створені гуртки за допомогою яких діти отримали можливість більш ефективніше розкривати свій творчий потенціал. Це гуртки: з образотворчої діяльності „Паперові майстри» (Пащенко Т.М.) Здоров'ятко" (Панасюк Ю.С.), « Юний іноземець» та „Комп'ютерна грамота" , « Маленькі актори» театралізований гурток (Кужелєва І.В.) , «Аеробіка для малят», « Домісолька» , « У світі сенсорики» Крім цього проводиться  індивідуальна робота з  обдарованими дітьми,  де використовуються різні вправи та завдання для індивідуальних вподобань дітей. Всю роботу з обдарованими дітьми розподілили за такими етапами:

-       діагностика та розподіл дітей за видами здібностей;

-       творча реалізація авторських програм і планів з їх подальшою корекцією;

-       підбір і адаптація педагогічних технологій методів і прийомів розвитку творчого потенціалу здібних дітей;

-       аналіз і узагальнення результатів роботи.

Багато дітей нашого закладу виявляють високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а у декількох. Вихователі та психолог нашого закладу не тільки виявляють таку полі обдарованість, а й удосконалюють і розвивають її.

Робота з обдарованими дітьми за такими напрямками:

-       розвиток інтелектуальних здібностей;

-       формування адекватного само сприймання;

-       допомога дітям адаптуватися до навколишнього світу;

-       засвоєння   конструктивних  форм   спілкування  з   однолітками  й дорослими;

-       допомога   батькам,   вихователям,   дітям   правильно   організувати навчальну діяльність.

Значну роль у процесі розвитку і навчання обдарованих дітей відіграють батьки. Тому важливо, щоб батьки стимулювали та активно впливали на хід розвитку , навчання і виховання обдарованих дітей. Для цього в дошкільному закладі проводяться такі форми роботи з батьками:

-       індивідуальні консультації психолога та вихователів;

-       „круглі столи", тренінги, лекції;

-       забезпечення батьків методичною літературою;

-       анкетування;

-       консультаційні пункти;

-       творчі виставки дітей.

   Кожна обдарована дитина своєрідна та унікальна. Тому не існує універсальних методів, що виявляють будь - яку обдарованість дитини. Висновки про обдарованість дитини можна робити тільки на підставі великої кількості здобутих результатів. При чому такі висновки не можуть бути остаточними.

Рішення:

  1. Вихователям дошкільних груп:

Продовжувати роботу над здійсненням моніторингу обдарованих

дітей., Постійно

Оновити базу даних обдарованих дітей.

Про охопленість дітей території обслуговування НВК « ДНЗ – ЗОШ I ст.» дошкільною освітою.

Від 0 до 6 років

НВК відвідують 122 дитини

ДНЗ відвідують 114 дітей

Не відвідують 47

Всього : 161 дитина

Рішення:

Вихователям дошкільних груп, практичному психологу, вчителю логопеду.

1.Проводити роз'яснювальну роботу серед батьків, з питань здобуття дітьми дошкільної освіти та законодавчих актів, які регламентують дані питання

2.Запрошувати на Дні відкритих дверей у вікових групах: презентація розвивального середовища дидактичні посібники, умови для фізичного та пізнавального розвитку

3.Запрошувати батьків дітей, що не відвідують ДНЗ, на загальні шкільні батьківські збори з проблеми підготовки дітей до шкільного навчання.

4.Здійснювати заочне спілкування з батьками по телефону, листування через сайт закладу: * Що дитина повинна знати та вміти, готуючись до шкільного життя. Портрет майбутнього школярика * Як здійснювати розвиток дитини дошкільного віку за 7 базовими лініями. * Навіщо і як виховувати морально – етичні якості вашої дитини

5.Організувати теоретичні та практичні семінари з освоєння педагогами інтерактивних технологій взаємодії з батьками вихованців.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
2
міс.
2
8
дн.
0
1
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!