У статті висвітлено авторський досвід формування психологічно стійкого,
згуртованого та гуманного колективу учнів у початковій школі в умовах
воєнного стану. На основі 38-річного педагогічного стажу автора розкрито
концепцію «Педагогіки серця», де пріоритетом освітнього процесу є емоційний
комфорт дитини, довіра та людиноцентризм, а не сухі статистичні показники
успішності. Автор пропонує дієві методичні інструменти: терапевтичні ранкові
зустрічі, інтерактивні вправи на взаємовизнання, нестандартні уроки та модель
нетрадиційного партнерства з батьками. Доведено, що атмосфера емпатії та
взаємовиручки є надійним підґрунтям для гармонійного розвитку дитини в
кризові часи.
