Сьогодні відбувся
Кабінет психолога:
«
Здатність до саморегуляції – основа духовного розвитку. Нові інструменти й підходи
»
Взяти участь Всі події

ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ ФАХІВЦІВ В ІНКЛЮЗИВНОМУ НАВЧАННІ

Інклюзивна освіта

Для кого: Дорослі

18.11.2019

778

25

0

Опис документу:
Однією з найважливіших умов впровадження інклюзивної моделі в навчальному закладі є організація співпраці фахівців, результатом якої має стати освітнє середовище, максимально сприятливе для різнобічного розвитку всіх учнів, у тому числі й учнів з особливими потребами.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ПЕДАГОГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ ФАХІВЦІВ В ІНКЛЮЗИВНОМУ НАВЧАННІ

Сердюк А.М.

Україна, м. Бердянськ, Бердянський державний педагогічний університет

Однією з найважливіших умов впровадження інклюзивної моделі в навчальному закладі є організація співпраці фахівців, результатом якої має стати освітнє середовище, максимально сприятливе для різнобічного розвитку всіх учнів, у тому числі й учнів з особливими потребами [2, с.110].

Якісна інклюзивна освіта неможлива без особливого дефектологічного супроводу. Корекційно-розвивальну роботу повинні здійснювати спеціальні фахівці: дефектолог, соціальний працівник та логопед. Але цим обмежуватись не варто, також слід залучати до роботи і наступних членів навчальної команди: вчителів та їх асистентів, музичних вчителів, фахівців з ЛФК тощо. Фахівці з фізіотерапії, дефектології, невропатології, психології, фізичної культури та працетерапії – усі разом вони можуть скласти успішну підтримку корекційного класу.

Комплексну систему корекційно-розвивальної допомоги дітей з особливими потребами складають:

  1. медична допомога (підтримуюча терапія, лікування основного захворювання, лікувальна фізкультура та масаж та інше);

  2. педагогічна допомога (навчання, виховання та розвиток);

  3. психологічна допомога (раціоналізація сімейного клімату, психологічна корекція);

  4. соціальна допомога (передбачення соціалізації).

Професійне супроводження дітей з проблемами психофізичного розвитку передбачає створення потрібних навичок і вмінь, породжує мінімальний вплив фізичного та психічного обмеження дитини зі спеціальними потребами в період здобуття освіти.

Наповненість корекційної команди залежить від особливих потреб дитини та її психічного розвитку. Члени команди разом оцінюють рівень розвитку кожної дитини, створюють індивідуальні плани роботи, втілюють їх на практиці, обговорюють яких фахівців залучити, розробляють додаткові послуги, обговорюють досягнуті спільними зусиллями розв’язки та оцінюють їх, тим самим намагаються всебічно підвищити свою кваліфікацію.

Задля досягнення позитивних якісних змін у процесі організації корекційно-розвивальної роботи в інклюзивному класі фахівцям необхідно дотримуватися визначених наукою принципів:

  1. Системності корекційних, профілактичних і розвивальних задач;

  2. Єдності діагностики та корекції;

  3. Діяльнісного принципу корекції;

  4. Врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини;

  5. Комплексності методів психологічного впливу;

  6. Активного залучення найближчого соціального оточення [3, с.5].

Успішної корекційної роботи досягають за умови раціонального вирішення питань з організації всім колективом: обговорення корекційно-розвивальної програми та форми проведення занять; вибору та укомплектування корекційних груп; визначення часу та режиму функціонування занять.

Корекційно-розвивальна робота реалізується компонентами педагогічного процесу, тобто його засобами, змістом та організаційними формами.

Відчутну роль у завершенні та закріплені корекційної роботи відводиться батькам. Адже дуже вагомо до початку навчального процесу провести бесіди з батьками учнів, бо виходячи з отриманих даних від них будуть відбуватися первинні зміни у класі, а також добиратимуться і формуватимуться засоби наочності для учня.

В інклюзивному загальноосвітньому навчальному закладі проблему співпраці доречно зауважити на таких моментах:

  1. Співпраця асистента вчителя з батьками та фахівцями – асистент постійно перебуває поряд з дитиною. Також він прислуховується до порад фахівців, інформує їх щодо дитини, має постійний контакт з батьками учнів, закликає їх до планування та реалізації програм;

  2. Співпраця асистента вчителя та вчителя – безперечне узгодження у роботі вчителя та асистента. Вчитель здійснює керуючу функцію у класі, а асистент здійснює супровід учнів, котрим те потрібно. Разом учитель і асистент планують програми для учнів та обговорюють потрібні адаптації/модифікації дотримуючись індивідуального плану.

Головним завданням співпраці вчителя та асистента є виокремлення потреб учня та усвідомлення потреб адаптація та модифікації навчального матеріалу, що удосконалять не тільки успішність учня з особливостями психофізичного розвитку, а також і рівень навчальних досягнень інших учнів.

Одна з ключових умов інклюзивного навчання – максимальне залучення школяра з особливими освітніми потребами до спільної роботи на уроці з однолітками [4, с.59].

Також у нових навчальних програмах зазначено, що потрібно використовувати різні форми співпраці, наприклад групову роботу під час навчального процесу та в позаурочний час. А учень з особливостями психофізичного розвитку неодмінно повинен брати участь у такій формі роботи.

У висновку можна зазначити, що співробітництво фахівців загальної та спеціальної освіти – це важливий фактор у змісті педагогічного співробітництва в навчальному закладі з інклюзивними класами.

Отже, беручи відповідальність за навчання дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі не передбачає роботу сам на сам, тобто не слід брати всю відповідальність лише на себе. Перш за все це означає бути одним із членів команди, співпрацювати з іншими членами, бути наставником та товаришем у батьків.

Література:

  1. Винзер, М. От интеграции к инклюзии: история специального образования в XX веке [Текст] / М. Винзер // Дефектология. - 2010. - № 6.

  2. Колупаєва А.А., Данілавічютє Е.А., Литовченко С.В. Професійне співробітництво в інклюзивному навчальному закладі: навч.-метод. посіб. – К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 192 с.

  3. Лорман.Т. Сім стовпів підтримки інклюзивної освіти. Як перейти від запитання «Чому?» до запитання «Як?» [Текст] / Т. Лорман // – Міжнародний журнал цілісної освіти. – Том 3. – 2007. - № 2.

  4. Сак Т. Організація навчання школярів із затримкою психічного розвитку в інклюзивному класі [Текст] / Т. Сак // Початкова школа. – 2015. - № 9.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.