Павло Павлович Білецький-Носенко (1774–1856) — видатний український письменник, педагог, лексикограф та громадський діяч, який зробив вагомий внесок у становлення нової української літератури та мовознавства.
Біографія
Народження: Народився 16 (27) серпня 1774 року у місті Прилуки (нині Чернігівська область) у родині з давнього козацько-старшинського роду.
Освіта: З п'ятирічного віку навчався у кадетському корпусі в Петербурзі, який закінчив у 1793 році. Служив в армії, брав участь у військових походах.
Педагогічна діяльність: Після виходу у відставку оселився у своєму маєтку в селі Лапинці (нині у межах Прилук). Там він заснував приватний пансіон, де протягом майже 40 років виховував дітей місцевих дворян (серед його учнів був історик Микола Маркевич).
Смерть: Помер 11 (23) червня 1856 року і був похований у Лапинцях.
Творчість та науковий внесок
Павло Білецький-Носенко був надзвичайно різнобічним автором, проте більшість його художніх творів за життя не друкувалися.
Мовознавство: Склав "Словник української мови" (1843) — перший великий і найповніший для свого часу українсько-російський словник, який містив понад 20 тисяч слів. Праця була опублікована лише через 120 років — у 1966 році.
Літературна спадщина:
Байки та казки: Написав 333 байки та 23 казки, використовуючи народні сюжети та гумор.
Поеми: Автор бурлескно-травестійної поеми "Горпиніада" (або "Торпиніада"), написаної за зразком "Енеїди" Котляревського.
Проза та драма: Написав історичний роман "Зіновій Богдан Хмельницький" та драму "Іван Золотаренко".
Балади: Створив 15 балад, у яких поєднував романтичні мотиви з етнографічними деталями.
Педагогіка: Розробив власну систему гуманістичного виховання, наголошуючи на гармонійному розвитку дитини та естетичному вихованні.
