Павло Тичина — один із найяскравіших поетів української літератури, чия творчість стала втіленням поетичного самовираження в найглибшому сенсі. Його поезія — це не просто слова, а музика, живопис і філософія, переплетені в єдине художнє полотно. Тичина був не лише поетом, а й музикантом — грав на кларнеті, диригував хором, мав тонке відчуття ритму. Його збірка «Сонячні кларнети» (1918) стала символом нового поетичного стилю — «кларнетизму». У ній поєднано світлий ліризм, захоплення природою, космічні образи та музичну мелодику. Ідейно-художній аналіз поезії "Арфами, арфами..."

