ВСТУП
Вказані методики використовуються у практичній роботі психологічної служби системи освіти, тому ця папка виявиться дуже корисною як для практичних психологів так і для педагогів. У ній детально представлена система стандартизованих, перевірених і розподілених по всіх вікових комплексах психодіагоностичних методик, які охоплюють основні психологічні процеси, властивості, стани і відношення людини, які практичним психологам доводиться вивчати. За допомогою наданих у папці методик можна визначити психологічний розвиток дітей будь-якого віку, починаючи від молодшого шкільного і закінчуючи юнацьким.
Шкільна психодіагностика зорієнтована на дослідження особистості або групи, у поведінці та діяльності якої спостерігаються відхилення чи недоліки, з метою здійснення необхідної корекції, надання допомоги для їх подолання.
Діагностичний висновок роблять на основі наявності або відсутності у досліджуваного показників розвитку, характерних вікових симптомів. Психолог повинен володіти знаннями про такі психічні властивості, оскільки у процесі інтерпретації діагностичних даних та при постановці психологічного діагнозу їх показники можуть мати вирішальне значення.
У психодіагностуванні дітей різного віку до уваги беруть:
1) вікову норму розвитку - середній показник розвитку великої групи психічно і фізично здорових дітей;
2) недоліки у розвитку - відсутність або недорозвиненість позитивних якостей, властивостей, умінь і навичок, які повинна мати дитина певного віку;
3) відхилення - появу негативних якостей, властивостей, звичок у нормально розвинених дітей;
4) дисгармонію розвитку - незбалансованість психічних процесів, властивостей, якостей і станів, що зумовлюють нестійкість і суперечливість особистості дитини, порушуючи її соціалізацію та індивідуалізацію;
5) порушення (аномалії) розвитку (дизонтогенез) - обмеження, звуження меж психологічних можливостей дитини через функціональну недостатність дефекту або розладу психічних функцій;
6) деформації розвитку - відхилення, порушення у розвитку, спричинені пригніченістю самореалізації особистості.
Для психодіагностичного дослідження дітей важливі такі фактори як специфіка віку, вплив провідної діяльності, рівень розвитку індивідуально типологічних характеристик. Ефективність діагностування поліпшується, якщо психолог знає фактори ризику, які супроводжують психічний розвиток дитини у кожному віці і впливають на коротко- чи довгостроковий прогноз щодо її майбутнього.
До завдань психодіагностичного дослідження дітей, підлітків та юнаків належать:
1) вивчення проявів окремих симптомів психічного стану та особистісних властивостей загалом; рівня розвитку психологічних функцій з урахуванням віку та освіти;
2) одержання даних про динаміку розвитку, вплив на нього виду, технології, методів навчання, мікросоціального оточення;
3) дослідження особливостей психічного розвитку і його темпів;
4) дослідження психічних новоутворень віку як характеристик якості розвитку.
Відповідно до завдань дослідження підбирають і систему діагностичних методів. Для коректності взаємодії з клієнтом психолог повинен точно визначати зміст методик, якими він користується, теоретично обґрунтовувати критерії надійності, валідності і вірогідності. Він має чітко орієнтуватися в реальній ситуації обстеження, розуміти відповідальність за одержання, використання і збереження психологічної інформації всіма учасниками ситуації. До вмінь психолога належать урахування конкретних обставин обстеження, їх впливу на отримані індивідуальні результати і зіставлення цих результатів із нормативами.
Методи, покликані забезпечити ефективність психодіагностичного дослідження, обирають з огляду на поставлені завдання; особливості прояву досліджуваних психічних властивостей; валідність методик; додаткову інформацію, мету, вік та умови дослідження; особливості контакту тощо. За будь-яких обставин психолог працює з конкретною унікальною ситуацією клієнта (навіть за масового обстеження), щоразу вступаючи у нові стосунки із досліджуваними.
Чуйне ставлення до їх психологічних проблем — запорука успішності діагностичної роботи.
