Папка «Формування етичних норм та правил культури поведінки у дітей дошкільного віку через соціалізацію «

Опис документу:
Перебування дитини у товаристві однолітків є її основою соціалізації, набуття нею суспільних умінь: вміння налагодити спілкування, увійти в товариство однолітків, домовитися з ними, вміння висловлювати свої побажання, погоджувати з їх бажаннями та намірами інших, переконувати ровесників у правомірності своїх міркувань,

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Міністерство освіти і науки України

«Формування етичних норм та правил культури поведінки у дітей дошкільного віку через соціалізацію «

Матеріали досвіду роботи вихователя

2019-2020

Зміст:

1.Вступ

2.Мета досвіду

3.Визначення актуальності та виду досвіду

4.Науково – теоретичне обґрунтування

5.Основний зміст досвіду

6.Дидактичні ігри.

7.Конспект заняття та бесіди

8.Література

9.Висновки

10.Додатки

Вступ

Перебування дитини у товаристві однолітків є її основою соціалізації, набуття нею суспільних умінь: вміння налагодити спілкування, увійти в товариство однолітків, домовитися з ними, вміння висловлювати свої побажання, погоджувати з їх бажаннями та намірами інших, переконувати ровесників у правомірності своїх міркувань, пропозицій, уміння зважати на інтереси інших, ділитися іграшками, разом користуватися ними, вміння розподіляти ролі у грі. Ці найпростіші суспільні якості - перша сходинка на шляху розвитку загальнолюдських моральних якостей та християнських чеснот.

Формування у дітей моральних та християнських чеснот - це складний і довготривалий процес, який має бути насичений копіткою наполегливою працею над виробленням у дитини моральних устроїв, які не дадуть їй змоги чинити поза моральними правилами. Для того, щоб наша дитина була доброю, лагідною, ніжною, необхідне спілкування з нею ласкавими словами навіть тоді, коли вона ще у лоні матері. Новонароджена дитина не розуміє слів, проте вона реагує на тон мовлення. Одна і та сама фраза, промовлена з різною інтонацією, викликає відповідну реакцію дитини: або усмішку, або плач. Деякі народні заповіді щодо поведінки та основні християнські чесноти, виражені лаконічно у формі прислів’їв, приказок, підносять суть істин, що їх треба плекати змалечку, пам’ятати все своє життя, і якими треба завжди керуватися. Опанування дітьми християнськими та загальнолюдськими чеснотами, дотримання їх у повсякденному житті є доброю основою соціалізації дитини, тобто її адаптації до навколишнього середовища. Необхідно зважити на особливості дітей дошкільного віку. Адже моральна вихованість - складна категорія, що характеризується багатьма показниками і про рівні їх сформованості у дітей навіть старшого шкільного віку можна говорити лише умовно. Це пов’язано з нестійкістю та несформованістю психічних процесів, довільністю поведінки в різних ситуаціях і досить часто розбіжністю між значеннями моральних якостей і чеснот та їх дотримання між тим, що думає, знає дитина та її поведінкою.

Одним з важливих факторів, що впливає на формування позитивних моральних якостей та прагнення дітей до морального самовдосконалення, є добір активних форм взаємодії з дитиною.

Набір методів та методичних прийомів може бути різноманітним: це постановка перед дітьми певних запитань, створення проблемних ситуацій із самостійною оцінкою, різноманітні пізнавальні завдання та вправи морального спрямування. Ці методичні прийоми спрямовані на розвиток навички аналізувати моральну поведінку, порівнювати різні аналогічні життєві ситуації. У дітей потрібно розвивати такі загальнолюдські моральні

якості:

Ввічливість

Доброта

Дружба

Лагідність

Милосердя

Працьовитість

Скромність

Прощення

Співчуття

Чесність

Завдання морально-етичного виховання:

  • ознайомлювати з основними духовно – моральними цінностями на основі зразків української культури, поняттями чеснот, добра і зла;

  • ознайомлювати з правилами етики спілкування та стосунків між людьми;

  • сприяти формуванню у дошкільників психологічної готовності до навчання в школі, до подолання адаптаційних труднощів, засвоєння навичок організації здорової моральної атмосфери в дитячому колективі, сім’ї, серед близького оточення;

  • вчити дітей аналізувати свої дії, вчинки, мотиви та співвідносити їх із загальнолюдськими цінностями;

  • сприяти розумінню того, яке велике значення має дотримання моральних правил;

  • проводити навчально – виховні бесіди для підвищення дитячої готовності до вирішення різних життєвих ситуацій, в які може потрапити дитина;

  • учити розрізняти позитивні й негативні вчинки, давати їм оцінку;

  • допомагати дітям пізнавати та сприймати морально – етичні цінності й застосовувати їх у своїй поведінці;

  • виховувати у дітях моральні риси – любов до людей, Батьківщини, пошану до батьків і старших, працьовитість, здатність долати труднощі, схильність безкорисливо чинити добро;

  • виховувати духовно – моральні почуття;

  • виховувати у дітей стійку потребу в постійному регулюванні своєї поведінки за свідомо засвоєними морально – етичними нормами;

  • запобігати виникненню негативних емоцій: заздрощів, ревнощів,
    зловтіхи;

  • розвивати емоційно – вольову та когнітивну сфери дітей задля найкращого відображення їхніх думок;

  • підтримувати дітей в самовдосконаленні через розвиток їх духовно –моральних цінностей;

  • заохочувати дітей до роботи над собою (через ігрову діяльність, художню творчість);

  • розвивати емпатію та бажання бути потрібним людям, вміння радіти з успіхів інших, співчувати невдачам;

  • розвивати моральну свідомість, уміння осмислювати моральні цінності українського народу.

Форми роботи з дітьми по формуванню загальнолюдської моралі.

Ввічливість - моральна якість, що виражається у постійному поважному ставленні до оточуючих. Правил ввічливої поведінки потрібно навчати з раннього дитинства. Дітей перш за все необхідно познайомити з основними правилами ввічливості. І зразком у цьому мають бути взаємини між дорослими членами родини, дотримання етичних норм спілкування, коли дитині активно пропонується введення в активний словник слів, що належать до категорії мовленнєвого етикету та загальноприйнятих правил ввічливості.

Дитина ще не вміє говорити. Однак її вушко вловлює певні звуки і внаслідок цього виникають відповідні асоціації. Вранці, ввечері, у будь-яку пору дня потрібно вітатися з дитиною. Подаючи дитині іграшку сказати «будь ласка». Багаторазове повторення сприятиме засвоєнню елементарних ввічливих мовленнєвих норм. Систематично в іграх і на заняттях дорослий підкреслює, що ввічливість - це доброзичливість, а тому треба не тільки говорити ввічливі слова, а й переживати їх. Коли люди добрі, то вони й слова вимовляють ласкаво, доброзичливо, сердечно, тихим голосом. Будь - який вияв ввічливості для дитини має бути усвідомленою необхідністю. Тому створюючи відповідні ситуації (чи вітається вранці і прощається ввечері, чи дякує за обід чи іншу послугу) ми можемо перевірити наскільки наша дитина дотримується правил ввічливої поведінки. Ввічливості дітей потрібно вчити так само, як ми вчимо їх говорити, малювати, співати, грати на музичних інструментах. Навчати терпляче, наполегливо і систематично, використовуючи при цьому ігри та ігрові ситуації, під час трудової та інших видів діяльності. Головне завдання - навчати ввічливо вітатися і прощатися, дякувати за послугу, турботу, добирати правильні форми виявлення ввічливості: не «пробачаюсь», а «пробачте», «будь ласка», «будьте ласкаві» і т.д. зі старшою дитиною доцільно вивчати кілька правил: з усіма близькими, знайомими треба вітатися, казати «доброго ранку, дня, вечора» та ін., ввічливо попросити про якусь послугу, річ, яка сподобалась, а також подякувати. Ввічливість дітей повинна базуватися на щирості, доброзичливості, повазі до оточуючих, інакше вона перестане бути ознакою моральної поведінки. Потрібно пам’ятати, що навички ввічливості формуються дуже повільно, що виховання їх значною мірою залежить від наполегливості і майстерності педагогів та батьків, їхньої поваги до вихованців. Діти у ранньому віці ще не до кінця розуміють «дорослу інформацію», тому ми можемо пояснити значення ввічливості за допомогою казки чи віршика створюючи при цьому проблемні ситуації, завдання, запитання, вправи.

Пропонується проблемна ситуація:

Ромчикові тато подарував чудову гарну іграшкову машину. Вийшов хлопчик у двір. Підійшли діти і з цікавістю почали її розглядати. Раптом Сергійко вириваючи з рук Ромчика машинку, різко промовляє: «Дай мені, будь ласка, машинку!» Іграшка опинилася у Сергійкових руках, а Ромчик розгубився і заплакав.

Завдання: Чому заплакав Ромчик? Оціни вчинок. Пропонується малюнок із зображенням ситуації, де порушені правила ввічливості.

Висновок: Слово «будь ласка» означає прохання, а не вимогу. Його належить вимовляти тихо, м’яко, ласкаво, щоб було видно що ти просиш, а не віднімаєш.

Можна провести з дитиною такі дидактичні вправи:

^ Продовж речення. Ввічливість - це...

^ Які це ввічливі слова? Назви їх і скажи, коли їх краще використовувати.

^ Промов фразу «доброго дня» привітно, зневажливо, байдуже, сердито,

лагідно. Чи хотів би ти, щоб з тобою віталися сердито, зневажливо, байдуже?

^ Добери правильно:

Прокинувшись вранці, які слова ти скажеш мамі, татові, бабусі, дідусеві та іншим, кого зустрінеш?

Які слова скажеш мамі, яка допомогла тобі одягнутися, приготувала сніданок?

Якщо ненароком розлив чай або молоко, що скажеш мамі?

Якщо тобі пропонують у гостях пообідати, а ти не хочеш. Як зробити так, щоб господарі не образилися?

^ До поданого слова добери слова з протилежним значенням. Ввічливий -...

^ Назви одним словом. Дівчинка, яка забуває привітатися? (неввічлива). Хлопчик, що вихоплює з рук дітей іграшки. (нечемний, невихований, неввічливий). Діти, що забувають казати « дякую», «будь ласка». (неввічливі, невиховані, некультурні)

^ Змагання: Хто назве більше слів-вітань?

^ Побажай щось добре своїм рідним, друзям.

^ Напередодні Різдва вивчи декілька запропонованих віншувань.

Доброта

Добро - усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям: благо, доброта, корисна праця, відпочинок.

Доброта - чутливе, дружнє ставлення до людей: привітність, ласка, прихильність. Одним з варіантів формування у дитини такої якості, як доброта, може бути таким.

Пояснити дитині, що добро і зло живуть у хатинці, яка називається серцем. Якщо дитина робить добрі вчинки, то її серденько веселе, радіє і стає червоним, а коли погані, то серденько сумує і чорніє. Вдома батьки можуть виготовити разом з нею червоні і чорні сердечка. Хай малює самостійно вчиться оцінювати свої добрі і погані вчинки. В одну коробочку дитина відкладатиме за добрі вчинки червоні сердечка, а в другу - чорні. Наприкінці кожного тижня колективно підводимо підсумки. За добрі вчинки хвалимо. Якщо за тиждень назбирається більше чорних сердечок, промовляємо дитині: «Мені шкода, що у тебе більше чорних сердечок, ніж червоних. Сподіваюся, що наступного тижня ти порадуєш усіх нас своїми гарними вчинками і червоних сердечок буде більше». Кожного наступного тижня починаємо все спочатку. Згодом така наполеглива взаємодія з дитиною, яка не вимагає великих затрат часу і зусиль, дасть добрі плоди: у малюка виробиться звичка жити за законами добра.

Дидактичні вправи

^ Назви одним словом. Той, хто чинить добро (доброчинець).

^ Спробуй намалювати добро так, як ти собі уявляєш.

^ Візьми участь у доброчинній акції ( разом із татом і мамою підготуй подарунки для діток - сиріт, хворих, допоможи старенькій сусідці, допоможи бабусі поратися по господарству та ін.)

Запам’ятай кілька правил для своєї душі і намагайся їх дотримувати:

  • Моя душа радіє, коли я роблю щось добре.

  • Моя душа дуже гарна, коли вона чиста і в ній нема місця поганим вчинкам.

  • Моїй душі любо та мило, коли вона комусь віддячила.

Можемо дитині запропонувати перевірити свої знання за допомогою питань:

-Чому ввічливі слова називають чарівними?

-Які чарівні слова ти знаєш?

-Якими словами можемо висловити вдячність за послугу, надану допомогу тощо?

-Яку дитину називаємо ввічливою?

-Як ти оцінюєш свою поведінку?

-Чи задоволений ти собою?

-Яким би ти хотів бути?

-Що треба зробити самому, щоб тебе назвали ввічливим та вихованим?

Дружба

Дружба - стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір’я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів і та.ін.

Дуже важливо сформувати у дітей почуття товариськості. Адже товариська людина легко вступає у контакт з іншими людьми, уміє підпорядковувати свої інтереси іншим. В основі товариськості, на думку Л.Островської , «лежать елементи дружелюбності, доброзичливості, привітності до людей...»

Відлюдькувата людина непомітно для себе робить своє життя похмурим. Вона весь час дратується через дрібниці. Так і дитина. Якщо в неї нема доброзичливості до ровесників, коли вона неприязно ставиться до них, то, зрозуміло, що й формування культури спілкування в такої дитини справа дуже «важка.»

Дорослі повинні допомогти дитині зрозуміти, що дружба базується на довір’ї, взаємовиручці, взаємодопомозі, співчутті. Вона не терпить жадібності, хитрощів, недоброзичливості.

Якщо у процесі дитячих ігор виникають конфлікти, завдання дорослих дати справедливу оцінку, підказати, як треба діяти, щоб уникати конфліктів, моделювати ігрові ситуації, щоб навчити дитину товариськості, виробленню вміння дружити, знаходити спільну мову зі своїми друзями.

Проблемна ситуація:

Оповідання «Два товариші»

Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь. Один кинувся навтьоки, виліз на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю і вдав, що мертвий. Ведмідь підійшов до нього і почав нюхати, а той і дихати перестав. Ведмідь понюхав його обличчя, подумав, що мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, той зліз із дерева і сміється:

  • Ну що, - каже, - ведмідь тобі на вухо сказав?

  • А він сказав мені, що погані ті люди, які в біді від товаришів тікають.

  • Читаємо дитині текст до кінця, не зачитуючи останньої фрази (відповіді другого товариша).

  • Ставимо запитання до дитини: «Як ти міркуєш, що відповів другий товариш?» Проаналізуй поведінку кожного із товаришів.

  • Чи можна першого товариша назвати справжнім другом?

Дидактичні вправи

^ До поданих слів добери слова з протилежним значенням: друг( недруг, ворог); дружити( сваритися )

^ Намалюй своїх найкращих друзів ( не лише людей, але й тварин, іграшки та ін.)

^ Складання творчих розповідей на тему «Вірний приятель - то найбільший скарб.»

Перевір себе, який ти

  • Що таке дружба?

  • Чому кожна людина прагне знайти собі друга?

  • Кого можна назвати справжнім другом?

  • Як ти оцінюєш свою поведінку відносно своїх однолітків?

  • Чи задоволений ти стосунками, що склалися у тебе з своїми друзями?

  • Що треба робити, щоб усі захотіли з тобою дружити?

Також можна запропонувати дитині гру - казку "Теремок".

Лагідність

Лагідність - це коли людина спокійна, тиха, ніжна, ласкава.

Потрібно намагатися розмовляти з дітьми тихим, спокійним, лагідним голосом. Навіть малесеньке, здавалось би нічого не розуміючи немовля, вже реагує на інтонаційні відтінки нашого голосу. Навіть якщо ми у збудженому стані, ні в якому разі не дозволяти підвищувати собі тон. Основним правилом для нас повинна бути так звана «позиція десяти кроків». Перед тим як вихлюпнути на дитину своє незадоволення чи поганий настрій, потрібно подумки полічити десять кроків. Це дасть змогу нам трішки заспокоїтись і вибрати правильний тон для спілкування з дитиною. Тож потрібно навчати її «солодким» ласкавим словам змалечку. Виховуючись у такій атмосфері, дитина буде доброю, лагідною, ніжною.

Проблемні ситуації

На фланелеграфі розігрується ситуація за казкою В.Сухомлинського «Півник». Увага акцентується на епізоді сварки курочок та курчаток.

Казка « Півень »

Ходить півень - молодець, на голові гребінець. Ніс гостренький хоч куди, під носом борода. Ніс у півня долотцем, хвіст у півня - колісцем. На хвості має узори, а на ногах у нього шпори.

  • Курочка - хазяйка! Пістренькі, рябенькі, чорненькі, біленькі кудкудахточки! Збирайтеся з курчатками, курочками і півниками! Я вам зернятко знайшов! Ось яка моя любов.

Кури з курчатками збирались, розкудкудакались, посварилися і зернятко не поділили.

Півень - когутик непорядку не любить, зараз рідню помирив: Цю за хвіст, ту за дзьоб, сам зернятко вхопив, з’їв, на пліт підлетів, крилами замахав, на все село закричав: Ку - ку - рі - ку - у!

Запитання:

  • Чому кури з курчатками не скоштували зерняток?

  • Чия поведінка вам сподобалася?

  • Чи хотіли б ви бути такими, як курочки, чи як півники? Чому?

  • Як би мали повестися курчата і курочки?

  • Як ви гадаєте, добре бути сварливими чи лагідними?

  • Якими треба бути, щоб усі вас любили?

Дидактичні вправи

До поданих слів добери слова з протилежним значенням: сварливий (лагідний), ніжний (грубіян, сердитий).

^ Конкурс: Назви якомога більше лагідних слів.

Перевір себе, який ти

  • яким краще бути: лагідним чи сварливим?

  • як ти оцінюєш свою поведінку?

  • чи задоволений ти собою?

Милосердя - добре, співчутливе ставлення до кого-небудь; вияв жалості; помилування.

Колись мудрий Піфагор говорив: «Суворо покарай дитя, винне у вбивстві комахи, бо з цього починається людиновбивство» . Якщо змалечку не навчити дитяче серце милосердя, бажанням чинити милосердні вчинки, то виникне загроза перетворити його у бездушний твердий камінь, який ні до кого не матиме ні жалю, ні співчуття.

З раннього віку у дітей треба виховувати таку рису, як милосердя. Дати можливість малюкові в міру своїх сил і вікових можливостей проявляти співчуття та милосердя до всіх та до всього, що оточує дитину. Наприклад, у старенької бабусі болить голова. Можемо запропонувати доньці чи синові проявити милосердя: разом підготувати місце для відпочинку бабусі, не галасувати, подати чаю та ін.

Доречним може бути читання та аналіз текстів художньої літератури, що слугують доброю ілюстрацією милосердних вчинків. Доцільно акцентувати увагу малюка на кожному сердечному вчинкові як дорослих, так і дітей.

Дуже важливо формувати бажання допомогти, робити добро, не очікуючи за це жодної винагороди. Згодом це може дати добрі результати: дитина матиме постійну звичку йти добром у світ, проявляти турботу про інших. Це позбавить її від егоїзму, що у свою чергу є великою вадою у процесі соціалізації дитини, у входженні її у світ людей та людських стосунків.

Казка «Як здивувався Мурко» В. Сухомлинський

Був собі у бабусі старий - пристарий кіт Мурко. Лежить Мурко проти сонця, гріється. Заплющив очі, спить, поклавши голову на лапки. Тільки хвостиком махає, мух відганяє.

На подвір’ї ходило курча. Воно відбилося від квочки й жалібно пищало. Побачивши кота, замовкло. Підійшло тихенько до нього, притулилося й очі закрило. Тепло йому біля котячого кожушка.

Мурко відчув, що до нього хтось притулився. Розплющив очі - курча. І здивувався: та й сміливе ж каже!

Дивиться Мурко на курча, дивується й не знає, що йому робити. Чи налякати курча, щоб утекло, чи хай собі гріється?

  • Як ти гадаєш, що зробить котик?

  • Чи можна котика назвати милосердним? Чому?

  • Що треба зробити самому, щоб сказали, що ти милосердний?

Дидактичні вправи:

^ До поданих слів добери слова з протилежним значенням: злий, жорстокий (співчутливий, добрий, милосердний).

^ Назви одним словом. Той, хто співчуває у біді, готовий прийти на допомогу кожному, хто її потребує? (милосердний).

Перевір себе, який ти

  • Кого можна назвати милосердним?

  • Перевір, чи дотримуєш ти таких правил:

  • Сумного потішити;

  • Образу прощати;

  • Голодного нагодувати;

  • Спраглого напоїти;

  • Недужому допомогти.

  • Наведи приклади виконання цих правил.

Працьовитість

Праця - діяльність людини; сукупність цілеспрямованих дій, що потребують фізичної або розумової енергії та мають своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей.

В Україні з давніх - давен панував культ праці. Він сприяв тому, що діти просто не могли не працювати: змалечку привчалися обслуговувати себе, прибирати в домівці, готувати їжу, шити, прясти,- господарювати на подвір’ї, в полі, доглядати за меншими братиками та сестричками. У процесі виконання трудових завдань та внаслідок спостережень за укладом життя родини, сільської чи міської громади, дитина виробляла навички спілкування, засвоювала моральні норми поведінки, людського співжиття, входила в атмосферу родинних та суспільних взаємин. Тобто опосередковано через працю відбувався процес ранньої соціалізації, етнізації та адаптації дитини до суспільних умов.

К.Ушинський висловив думку про те, що «...тіло, розум і серце людини вимагають праці..., а виховання повинно безупинно турбуватися, щоб з одного боку, відкрити вихованцеві можливість знайти собі корисну працю у світі, а з другого - викликати у нього невтомне бажання праці.» Дуже співзвучні з цим є узагальненні М. Стельмаховичем ідеї народної педагогіки щодо трудового виховання дитини, адже вони «...відображають жагуче прагнення батьків до того, щоб забезпечити якомога вищий рівень трудової підготовки дітей, причому такий сильний, щоб вихованець соромився власного байдикування, обурливо ставився до ледарів та нероб».

Привчаючи дитину до праці можна користуватися такими порадами:

  • Привчати дитину до праці треба поступово, зважаючи на її вік та її

індивідуальні особливості.

  • Вивчаючи різноманітні жанри фольклору, акцентувати увагу на працьовитості та моральності тих персонажів, про які йдеться.

  • Формувати постійну потребу у діяльності, інтерес до праці та результатів власних трудових дій.

  • Виховувати зацікавлення трудовими процесами, способами виготовлення речей.

  • Ознайомлювати з різними професіями та організовувати зустрічі з майстрами своєї справи.

  • Постійно залучати дітей до виконання посильних трудових завдань у дитсадку та вдома.

  • Виробляти навички аналізувати трудові завдання.

  • Формування у дошкільників культуру та естетику праці.

  • Давати знання про правила поведінки під час спільної діяльності: не заважати один одному та допомагати, формувати уявлення про різні способи надання допомоги та ін.

Отже, залучення дітей до праці, включення їх у виконання посильних трудових завдань може стати основою формування багатьох соціальних важливих моральних якостей таких, як: бажання та вміння працювати, приносити комусь користь, повагу до людей праці та бережне ставлення до продуктів людської діяльності, вміння долати труднощі і власними зусиллями досягти бажаних результатів, відчуття задоволення своєю роботою.

Найголовніше завдання дорослих - ознайомити дітей із народними трудовими традиціями, виховувати шанобливе ставлення до будь якої праці, сформувати переконання: все, що необхідне для життя людей, створюється працею. Дорослі мають звертати увагу малят на якісь виконання трудових завдань, доручень тощо. Допомога дитини в домашній праці незначна, однак варто використовувати будь-яку нагоду, щоб залучити її до праці, заохотити що-небудь робити разом з мамою, татом, бо така діяльність пробуджує у малят певні почуття, викликає позитивні емоції.

Казка «Чорні руки» В. Сухомлинський.

Бабуся місила тісто. Тісто було пишне, м’яке, біле.

Спечіть мені голуба, - просить Юрась.

Бабусині руки стали ліпити голуба. Ось з’явилися крила, тонкі, ніжні . А руки в бабусі чорні, зморщені, з висохлими пальцями. Не може онук очей відвести од них - наче вперше побачив бабусині руки.

Дістала бабуся голуба з печі, поставила перед онуком. А його і їсти жалко: білий, пишний, немовби ось-ось злетить.

-Бабусю, - питається Юрась, - чого руки у вас чорні - чорні, а голуб білий - білий?

  • Якби в мене руки були білі, то не б ні тіста, ні голуба, - тихо сказала бабуся. Юрась і задивився на голуба. Потім каже:

  • Дайте мені лопату, бабусю.

  • Нащо?

  • Піду в сад копати землю.

  • Нащо ж її копати?

  • Щоб руки почорніли.

  • Бери, Юрасю, лопату.

Завдання

Розкажи про бабусині руки.

Чому голуб був білий, а бабусині руки-чорні?

Чому Юрась пішов у сад копати землю?

Для чого Юрасеві чорні руки? ( Для того, щоб усі бачили, що він не білоручка, а працьовитий хлопчик)

Що треба зробити самому, щоб сказали про тебе: працьовитий?

Дидактичні вправи

^ Ознайомлення з професіями. Відгадування загадок про професії.

^ Що кому потрібно для роботи? Дітям роздають малюнки зображенням людей різних професій та малюнки із зображенням предметів, необхідних у тій чи іншій професії.

Дидактичне завдання: дібрати до кожного з професій відповідні знаряддя праці.

  • Назви одним словом. Той, хто любить працювати.(Працьовитий).

  • До поданого слова добери слова з протилежним значенням: працьовитий ( ледачий, лінивий).

Скромність

Скромність-це якість людини, яка не любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства і т. ін., хизуватися ними; не претендує на особливе становище.

Загальновідомо, що скромність проявляється у поведінці людини. Якщо змалечку у дитини не формувати цю якість, то у дорослому віці вона буде хворіти такою хворобою, як завищена самооцінка, самозакоханість, хвалькуватість. А це знову ж може погано позначитися на її стосунках з однолітками. Вона почуватиметься дискомфортно у людському середовищі.

Як же формувати у дітей скромність? Починати треба із формування стриманості, вміння підпорядковувати свої бажання іншим, навчити дитину зважати на інтереси інших. Дуже важливо дорослим знати міру в похвалах. Ніколи не можна захвалювати дитину. Оцінка має бути справедливою, заохочувальною, але не хвалебною одою.

Необхідно навчати дітей делікатності, тактовності, не допускати зверхнього ставлення до однолітків або до будь - кого. Звертати увагу

( звичайно, в індивідуальній бесіді, а не «на людях») про недоречність запитань, надмірну цікавість, нав’язування свого товариства, надмірні розповіді про родинні справи та ін.

Проблемна ситуація:

Над зеленим лугом літали два метелика. Один - білий, другий - червоний. Зустрілися, сіли на зеленому листочку та й хваляться. Білий метелик каже: Мої крильця найгарніші, бо я схожий на білу хмаринку.

А червоний метелик каже:

  • Ні, мої крильця найгарніші, бо я схожий на сонце.

Та зайшло сонце. Смеркло. І обидва метелики посіріли.

Запитання

  • Хто з метеликів був гарнішим?

  • Як можна назвати обох метеликів? ( хвальками ).

Перевір себе, який ти

Чи вмієш підпорядковувати свої бажання іншим?

Чи можуть про тебе сказати, що ти делікатний, тактовний, стриманий?

Чи можна назвати скромним, делікатним і тактовним того, хто проявляє надмірну цікавість, нав’язує свої товариство, задає недоречні запитання, розповідає багато про родинні справи?

Прощення

Прощення - дія за значенням прощати, простити; поблажливість до кого –

небудь, скасування кари; помилування.

Дуже важко жити людині, якщо вона не вміє прощати. Біблейська мудрість каже: якщо ти прощаєш, то і тобі проститься. Як важливо навчити дитину прощати. Це складне завдання, однак посильне. Гарним дієвим засобом виховання такої риси, як прощення, може бути приклад дорослих, що оточують дитину. Потрібно уникати ситуацій, коли дитина довго на когось ображається і носить «камінь за пазухою». Можна провести з дитиною бесіду: якщо ти, дитинко, носитимеш гнів і злість на когось, це перш за все зашкодить твоєму здоров’ю і здоров’ю тих людей, з якими ти часто спілкуєшся.

Проблемна ситуація:

Оксанка та Яринка гралися ляльками. Тут підбіг Андрійко. Він ненароком штовхнув одну з дівчаток. Оксанка розсердилася, розгнівалася і сказала: «Ти штовхаєшся! Я мамі скажу! Я з тобою дружити не буду!». Хлопчик розгубився і стояв, опустивши голову. Йому було соромно. Андрійко взяв Оксанку за руку і сказав: «Вибач, будь ласка! Я не хотів тебе штовхати. Я зробив це ненавмисно». Але дівчинка вперто не хотіла йому прощати. Вона ще голосніше закричала: «Ні! Я тобі не пробачу. Ти це навмисне зробив». Вона так рознервувалася, розплакалася, що аж голівка заболіла, а очі стали червоні від сліз.

  • Оціни поведінку хлопчика і дівчинки.

  • Як би ти вчинив, будучи на місці Оксанки?

Дидактичні вправи

Як повинна діяти дитина, коли хтось на неї образиться. Перевір себе, який ти.

- Чи вмієш оцінювати свою поведінку?

  • Чи вмієш ти пробачати чию - не будь провину, прощати?

  • Чи проявляєш поблажливість до кого - не будь?

Співчуття

Співчуття - чуйне ставлення до чужого горя, до чиїхось переживань; почуття жалю, викликане чиїм - небудь нещастям.

Надзвичайно важливо виховувати у дітей співчуття, бажання турбуватися про когось, перейматися проблемами інших і виявляти бажання допомогти. Діти в одних і тих самих випадках можуть поводитися по - різному: в одних вони співчувають, в інших можуть пройти повз. Вони здебільшого близько сприймають те, що стосується їх самих або найближчого їхнього оточення. Необхідно створити такі умови у яких дитина може проявити співчуття. Навчати співчувати можна як на позитивних прикладах, так і на негативних. Методи та прийоми при формуванні співчуття мали б бути такими, які б викликали у дитини сором, біль, жаль, які б ставили дитину в умови скривдженого, спонукали переживати те, що переживає інший. При цьому не припустимі формалізм, одноманітність у їх виборі. Доречним буде використання творів художньої літератури та фольклору. Виховання співчуття неможливе без виховання доброти та милосердя, бажання проявити турботу про тих, хто потребує допомоги.

Казка «Рядниця»

Дідусь жив у сарайчику. Бабця померла, а рідні діти полишили його доживати віку у похилій старій хатині. Андрійко з татком вийшли у двір. Треба було дещо попоратись по господарству. Хлопчик залюбки допомагав у роботі. Та ось батько підвів голову і з сумом глянув на хатинку дідуся. Він покликав Андрійка і сказав: візьми, синку, ряднину, віднеси дідусеві, щоб він зміг накритися і не змерз. Хлопчик миттю кинувся виконувати таткове доручення. Йому і самому було жаль дідуся. Хлопчик розірвав ряднину навпіл. Одну половинку відніс дідусеві, а другу приніс батькові.

  • Що зробив? Навіщо розірвав ряднину? - спитав тато

  • Тату, а як ви постарієте, то я залишив, щоб вас накрити.

Завдання

  • Чи можна хлопчика назвати добрим, милосердним, співчутливим?

Чому?

  • Який вчинок підтверджує, що хлопчик був турботливий?

  • У чому проявилося співчуття хлопчика до дідуся Дидактичні вправи

Добери слова з протилежним значенням: злий, жорстокий (співчутливий, добрий, милосердний)

Назви одним словом: той, хто жаліє, співчуває у біді (співчутливий). Перевір себе, який ти.

  • Пригадай випадки, коли тобі довелося проявити співчуття чи пожаліти когось.

  • Пригадай і розкажи про свою допомогу іншим.

  • Чи можна вважати тебе співчутливою дитиною?

Чесність

Чесність - чесна поведінка, чесне, самовіддане ставлення до когось, чогось.

Діти дуже чутливі до нечесних вчинків, негативно на них реагують. Однак вони не завжди, через малий життєвий досвід, можуть відрізняти чесний вчинок від безчесного.

Нечесність окремих дітей часто призводить до конфліктів у дитячих колективах, а нечесність дорослих, якщо вона виявлена дітьми, - до ослаблення або навіть втрати їхнього авторитету.

Важливим чинником формування чесності у дітей є морально - психологічна атмосфера в сім’ї, характер стосунків з батьками. Щоб сформувати таку моральну людську якість, як чесність перш за все, дорослі повинні подавати у цьому приклад. Дитина дуже тонко відчуває фальш. Наприклад, малюк звертається із запитанням до татуся. Однак батько не готовий дати дитині відповідь, і щоб не принизити, як гадає він, себе, свою гідність перед дитиною, вдається до обману. То чи не краще сказати дитині чесно: вибач, але я не можу зараз тобі відповісти. Я пошукаю відповідь у книгах. У такій ситуації батько дає дитині зрозуміти, що людина не може всього знати, а за розширенням знань необхідно звертатися до мудрих помічників - книг; дає зразок чесної поведінки, привчає дитину не лукавити, а говорити правду і разом з тим формує інтерес до книг.

За чесне визнання своєї вини дитину потрібно хвалити, хоча за негідний вчинок вона повинна нести відповідальність, але значно меншу, ніж тоді, коли прагне перекласти вину на іншого або йде шляхом обману.

Проблемні ситуації

Стародавня притча: Вогонь, Вода і Честь разом прийшли до роздоріжжя, де їм треба було розійтися. Вогонь сказав: « Якщо загубите мене і захочте знайти, то підіть у той бік, де відчувається тепло». Вода мовила: «А коли мій загубите слід, то шукайте разом з тими, хто хоче втамувати спрагу.» Честь стояла мовчки, слухаючи своїх друзів. «За якими ознаками тебе знайти, коли загубимо?» - запитали Вогонь і Вода. « Той, хто загубить мене, - тихо відповіла Честь, - уже ніколи знайти не зможе. Я буваю тільки з тими, хто мене не втрачає.»

Запитання.

  • Як ти оцінюєш свою поведінку?

  • Чи задоволений ти собою?

  • Яким би ти хотів бути?

  • Що треба зробити самому, щоб тебе назвали чесним?

Практичне завдання:

Складання дітьми правил чесної дитини.

  • Не можна обманювати.

  • Потрібно говорити завжди правду.

  • Краще не обіцяти, як слова не дотримати.

Дидактичні вправи

^ До поданих слів добери слова з протилежним значенням: чесний ( підлий).

^ Назви одним словом :

  • Людина, яка не робіть таких вчинків, що за них потім було б соромно?

( Чесна)

  • Людина, яка не приховує від своїх друзів, батьків, якщо зробила щось не так? (Чесна).

  • Людина, яка має сміливість і мужність визнати свою провину, а не

перекладає її на інших? (Чесна ).

Перевір себе, який ти:

  • Кого можна назвати чесним?

  • Поміркуй, чи завжди ти говориш правду?

Актуальність досвіду

Дошкільне дитинство – короткий, але важливий період ствердження особистості. В ці роки дитина отримує початкові знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне відношення до людей, до праці, виробляються навички і звички правильної поведінки, складається характер.

У вітчизняній системі народної освіти особлива увага приділяється моральному вихованню, підростаючого покоління.

Одним із напрямків у моральному розвитку дитини є виховання культури поведінки.

Уже у молодших дошкільників у різноманітних іграх і спостереженнях, в процесі праці з самообслуговування і виховання нескладних доручень необхідно формувати навички ввічливого відношення з близькими для дитини дорослими і однолітками, бережливого відношення до іграшок і речей, якими всі користуються.

Виховний вплив педагогів і батьків на дітей повинен бути єдиним, постійним і послідовним.

У “Програмі вихованні навчання в дитячому садку” сформульовані завдання і зміст морального виховання в цілому і його складової частини – виховання культури поведінки з урахуванням вікових особливостей.

Ефективним засобом виховання є правильно організований режим, заняття, ігри і різноманітна самостійна художня діяльність.

Завдання виховання культури поведінки у програмі розглядаються як складова частина морального виховання і сформульовані вони у вигляді цілком конкретних вимог: прищеплення дітям необхідних гігієнічних навичок, культури вчинків в різних ситуаціях і позитивних взаємовідносин у різних видах діяльності; виховання певних елементів моральної свідомості і моральних почуттів, які повинні сформуватись у дітей при їх постійному ознайомленні з навколишнім світом, формування початкових елементів трудового виховання. Всі ці завдання зорієнтовані на вік дітей і розміщені в різних розділах програми.

Такий принцип викладання програмних вимог дозволяє вихователю заповнити моральним змістом різноманітну діяльність дітей, організувати їх щоденне спілкування. Цілеспрямовано формуючи у них такі моральні якості як гуманізм, колективізм, патріотизм у їх первісній основі.

     

Поняття “культура поведінки дошкільника” можна визначити як спільність корисних для суспільства стійких форм щоденної поведінки у побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності.

Культура поведінки не зводиться до формального виконання етикету. Вона тісно пов’язана з моральними почуттями і уявленнями і, в свою чергу, підкріплює їх.

У змісті культури поведінки дошкільнят можна умовно виділити слідуючи компоненти: культура діяльності, культура спілкування, культурно-гігієнічні навички і звички.

Культура діяльності проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання трудових доручень.

Формувати у дитини культуру діяльності – це значить виховувати у неї звичку утримувати в порядку місце, де вона працює, навчається, грається; звичку доводити до кінця розпочату справу, бережно відноситись до іграшок, речей, книг.

Діти в середньому, а особливо в старшому дошкільному віці повинні навчитися готувати все необхідне для занять, праці, підібрати іграшки відповідно до ігрового змісту.

Важливий показник культури діяльності – це природна тяга до цікавих, змістовних занять, уміння цінувати час. В старшому дошкільному віці дитина учиться регулювати свою діяльність і відпочинок, швидко і організовано виконувати гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це буде доброю основою для формування у неї навичок ефективної організації праці.

Для визначення досягнутого у вихованні культури трудової діяльності можна використати такі показники, як уміння і бажання дитини працювати, інтерес до виконуваної роботи, розуміння її цілей і суспільного змісту; активність, самостійність; виявлення вольових зусиль в досягненні потрібного результату; взаємодопомога в колективній праці.

Культура спілкування передбачає виконання дитиною норм і правил спілкування з дорослими і однолітками, які сформовані на повазі і доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і форм звертання. А також ввічлива поведінка у громадських місцях, побуті.

Культура спілкування передбачає уміння не тільки діяти потрібним чином, але й утримуватись від непотрібних в даній ситуації дій, слів, жестикулювання. Дитину треба вчити помічати стан інших людей. Уже з перших років життя дитина провинна розуміти, коли можна побігати, а коли треба загальмувати свої бажання, тому що в певний час, в певній ситуації така поведінка стає неможливою, тобто діяти, керуючись почуттям поваги до оточуючих. Саме увага до оточуючих у поєднанні з простою, природністю в умінні розмовляти і проявляти свої почуття характеризують таку важливу якість дитини, як спілкування.

Культура спілкування (обов’язково) не можлива без культури мови. Культура мови передбачає наявність у дошкільника достатньої кількості запасу слів, уміння говорити лаконічно, зберігаючи спокійний тон.

Уже в молодшому, а особливо в середньому дошкільному віці, коли дитина засвоює граматичну будову мови, учиться правильно будувати прості речення, його привчають називати дорослих по імені та по батькові, на “Ви”, коригують вимову, участь дітей говорити в нормальному темпі, без скоромовок чи розтягування слів. Не менш важливо в цей же час навчити дитину уважно слухати співрозмовника, спокійно стояти під час розмови, дивитись в лице розмовляю чому.

Під час навчально-виховних заходів, які організовані педагогом, питання і відповіді дітей в значній мірі регламентовані завданнями, змістом матеріалу і формами органіці дітей. Зрозуміло, що культура спілкування їх в таких процесах формується швидше і легше. Але не менш важливо виховувати культуру спілкування у повсякденному житті, у різних видах їх самостійної діяльності. З другого боку, оволодіння культурою мови допомагає активному спілкуванню дітей у спільних іграх, в багатьох випадках попереджує між ними конфлікти.

Культурно-гігієнічні навички – важлива складова частина культури поведінки. Необхідність в охайності, утримання в чистоті обличчя, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття продиктована не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських відносин. Діти повинні розуміти, що в дотриманні цих правил проявляється повага до оточуючих, що любій людині неприємно доторкатись до грізної руки чи дивитись на неохайний одяг. Неохайна людина, яка не слідкує за собою, своїм зовнішнім виглядом, своїми поступками, як правило, неохайна і в роботі.

Педагоги і батьки повинні постійно пам’ятати, що прищеплені в дитинстві навички, ва тому числі культурно-гігієнічні, приносять людині велику користь на протязі всього життя.

Культуру споживання їжі часто відносять до гігієнічних навичок. Але її значення не тільки у виконанні фізичних потреб. Вона має і етичний аспект – адже поведінка за столом базується на повазі до сидячого поруч, а також до тих, хто приготував їжу.

З дошкільного віку діти повинні засвоїти певні правила: не можна класти лікті на стіл під час їди; їсти треба з закритим ротом, не поспішаючи, старанно пережовуючи їжу; бережливо відноситись до хліба та інших продуктів харчування; правильно користуватись столовими приладами. Оволодіння культурою споживання їжі – нелегка для дошкільнят справа, але здійснювати формування цих навичок необхідно, треба добиватись, щоб діти їли із задоволенням, апетитом і охайно.

Однією із задач виховання дітей першої молодшої групи – формування у них передумов моральної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Діти третього року життя, які тільки що прийшли в дитячий садок, відрізняються один від одного рівнем вихованості, володінням різними навичками і тільки починають звикати до нової для них обстановки. Звідси – особливе значення в роботі з малятами набуває індивідуальний підхід до кожної дитини.

Перш за все педагогу необхідно досягти довір’я дитини, тому що вирішальним методом виховання малят є безпосереднє спілкування з ними вихователя.

Створення (умов) передумов культурної поведінки маленької дитини ведеться по кількох напрямках. Один із них – формування уміння гратись і займатись справами, споживати їжу, спати під час тихої ї години, одіватись, вмиватися разом з групою однолітків, поруч з товаришами, тобто в колективі.

При цьому в дітей розвивається почуття колективізму. Не менше важливо прищеплювати інтерес до трудових дій дорослих, бажання допомогти їм, а пізніше – і самостійно виконувати нескладні трудові дії по самообслуговуванню. Виховання бережливого відношення до іграшок і речей, уміння побороти невеликі труднощі і доводити діло до кінця, почуття вдячності за турботу і догляд, почуття симпатії, дружелюбності до дітей і дорослих – все це основі програмні напрямки педагогічної роботи вихователя дитячого садка.

Важливим завданням у роботі з дітьми є виховання культурно-гігієнічних навичок – охайності, акуратності в побуті, навичок культури споживання їжі як невід’ємної частини культури поведінки.

Щоб полегшити дитині засвоєння нових навичок, необхідно зробити цей процес доступним, цікавим і захоплюючим. Це треба зробити тонко, не нав’язуючи, враховуючи вікову особливість дітей третього року життя – потяг до самостійності.

На протязі молодшого дошкільного віку дитина набуває навичок, оволодіння якими вимагає від неї певних зусиль.

Багаторазово повторюючись у різних режимних процесах “Такі дії, як самостійне одягання, причісування. Умивання і т. і., від яких дитина отримує радість; діти засвоюють, що і в якій послідовності треба робити.

Образ тих чи інших дій повинен скластися у свідомості дитини до того, як вона приступить до їх практичного здійснення. Тому спочатку треба показати необхідну дію, а потім вправляти у них дітей.

Треба пам’ятати ще одну важливу особливість формування навичок культурної поведінки у малят: по мірі оволодіння новими діями дітям хочеться неодноразово їх повторювати.

Малята перетворюють ці дії в гру. Вихователь спостерігаючи за цим, підключається до гри і направляє дії дитини на закріплення навички. Повторюючи таким чином прийоми правильних дій, маленькі діти починають більш ретельно їх виконувати.

Другий також вельми ефективний спосіб 0- використання ігор (з лялькою, водою та ін.). Під час задоволення інтересу дитини, що з’явився, о нових для нього дій. При неодноразовому їх виконанні, навичка стає міцною. Такі ігри в той же час дозволяють дітям добиватись більш раціональних дій під час режимних процесів. Для закріплення навички треба також використовувати заохочення маляти за правильно виконане завдання.

Характер оцінки дій і поступків змінюється в залежності від підвищеного рівня закріплення у дітей навичок культури поведінки. Якщо спочатку зусилля дітей, направлені на самостійне виконання тих дій, постійно заохочуються і оцінюються позитивно, то в подальшому до них треба відноситись, з одного боку, як до необхідного явища, а з іншого – оцінювати якість дій.

Ігрові прийоми, використані вихователем і викликаючи у дітей позитивні емоції, забезпечують більш високе сприйняття дитиною моральних правил поведінки. Педагог ненав’язливо виробляє інтелектуально-емоційне відношення дітей до конкретних правил суспільної поведінки, закріплює їх на практиці, викликає у малят потяг до доброзичних дій. При цьому процес виховання стає природнім, дитина н відчуває себе його об’єктом.

Для засвоєння дітьми прийомів одівання в гру можна включити і ляльок. В групі повинна бути велика лялька з підбором одягу.

Для засвоєння дітьми найбільш важливих правил культурної поведінки доцільно використовувати колективні ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценізації. Вони допомагають вихователю вирівняти рівень оволодіння навичками кожною дитиною групи.

Через ігри-заняття вихователь може в захоплюючій формі не тільки розкрити зміст вимог в необхідній послідовності, але і зв’язати ці вимоги з конкретними вчинками маляти, що дає можливість закріпити позитивне відношення до їх виконання в повсякденному житті.

З переходом дітей у другу молодшу групу, програмні вимоги до виховання навичок культури поведінки, ускладнюються. У дітей на четвертому році життя продовжують формувати самостійність, вміння переборювати невеликі труднощі. Ставляться більш складніші вимоги до виконання дій в ході режимних процесів, бережливого відношення до іграшок, до праці старших. Крім цього, вихователь тепер більше уваги повинен приділити формуванню. У дітей навичок і виконання ними правил ввічливого спілкування, організованої поведінки в дитячому садку, дома, на вулиці.

Плануючи роботу, педагог особливу увагу приділяє формуванню таких якостей особистості, як чуйність, уважність, передбачливість, тактовність, які допомагають дитині бачити і розрізняти стан людини, вирішити, як потрібно поступити в кожному конкретному випадку, щоб не причинити оточуючим неприємностей.

Рівень розвитку дітей четвертого року життя дозволяє дещо підвищити програмні вимоги до морально направлених ігор-занять, ігор-вправ, інсценізацій. Тепер вони будуються так, щоб кожна попередня вправа спиталась на досвід дітей, набутий раніше. Таким чином забезпечується більш швидке і міцне засвоєння навичок.

Принципом проведення ігор стає більш широкий і комплексний вплив на свідомість і моральні почуття дітей, а також надати можливість їм вправлятись у здійсненні потрібних дій, вчинків. Поступово дітям надається все більше самостійності, пропускаючи показ дій, складається можливість для самостійних вправ з культури поведінки.

Щоб досягти єдності між уявленнями про те, як треба себе вести, і конкретною поведінкою дитини, треба широко використовувати вправи ігрового характеру. Дорослий, використовуючи різні засоби і форми роботи, повинен тонко і ненав’язливо, але постійно збуджувати дітей додій до того часу, поки вони не звикнуть самостійно виконувати роботу.

Вправи по виконанню дій за зразком вихователя – своєрідне і необхідне ля формування навички тренування поведінки дітей.

Поступово ігрові вправи і завдання треба ускладнювати, демонструючи дії в комплексі.

Після проведення ігор, занять, вправ на тему “Підтримання порядку” діти гостріше помічають безпорядок.

Вихователь продовжує виховувати у дітей почуття любові, поваги до близьких. Не четвертому році життя вже можна поставити більш складну виховну задачу. Тепер вихователь намагається допомогти дитині осмислити своє відношення до мами, тата, бабусі. Тут можна провести такі заняття “Наші мами”, “Наші добрі поступки”.

Діти п’ятого року життя спостережливі, активні. Їхні інтереси стають різносторонніми. Збільшується об’єм знань, розширюється можливість знайомства дітей з явищами суспільного життя.

Поєднання керівництва практичні повсякденно самостійно діяльності дітей в дитячому садку і дома із залученням їх уваги до праці дорослих, суспільному значенню цієї праці, допомагають успішному вирішенню завдань виховання, поваги до старших, культури спілкування з ними.

Хороший засіб для цього – правильне відображення таких дій в заняттях та іграх: “Чим можна порадувати маму” і ін.

Нового якісного рівня досягають на даному віковому рівні ігри. Діти розвивають сюжети ігор в “сім’ю”, “дитячий садок”, “пошту”, “магазин”, відображаючи отриманий в процесі спостереження, досвід. Створюючи умови для ігор і керуючись ними, вихователь турбується про те, щоб їх зміст і сам хід гри носили виховуючий характер.

Устремління дітей до копіювання. Їх зростаюча активність робить особливо важливою повсякденну виховну роботу з дітьми. Посилюються вимоги од культури педагога, а також обов’язкового виконання самими дітьми вимог і правил культури поведінки. Збільшується роль вправ, наочного показу зразків культури поведінки в різних ситуаціях. Такий показ дає можливість вихователю своєчасно попередити конфлікти, закріпити позитивні сторони взаємовідносин дітей. Не менш важливо, звичайно, що показ і пояснення до нього роблять зрозумілими для дітей мотиви дій.

Вихователю важливо своєчасно показати чи пояснити спосіб правильної поведінки.

Найважливішим педагогічним завданням у середній групі є виховання бережливого відношення до іграшок, предметів, матеріалів для саморобок, навчальних посібників. Суттєву роль при цьому грають підбір іграшок для відтворення. Культура їх зберігання і користування ними.

Важливо також потурбуватись про обладнання ігрових куточків для різноманітної трудової діяльності дітей. Педагогічні завдання в середній групі дитячого садка з найбільшою повторною і ефективністю дозволяють вирішити сюжетно-рольові ігри, а також спеціально направлені ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценівки, котрі включаються в педагогічний процес поряд з іншими засобами і методами виховання. Висока емоційність дітей даного віку дозволяє педагогу легко викликати їх інтерес до правил культурної поведінки, якщо він уміло зв’яже ці правила з тими конкретними ситуаціями і поступками, які мають місце в житті групи.

Одночасно з подібними іграми вихователь кожного дня в побуті, в режимних процесах спрямовує зусилля на формування у дітей інтересу до однолітків, побуджуючи у них проявлення доброзичливості, турботу про тих, хто поруч. В середній групі нове значення набуває виховання культури трудової діяльності, де формується відповідальність за доручену справу, розуміння значення результатів своєї праці для інших. У другій половині року під керівництвом вихователя вводяться чергування. Хорошою підготовкою для нього можуть служити ігри-вправи, наприклад, “Ми чергуємо в їдальні”.

Виховання культури поведінки ускладнюється тим, що ставлячи дітям нові вимоги, педагог повинен постійно закріплювати уже сформовані в молодших групах навички, уміння.

З цією ціллю можна активно використовувати репродукції картин, фотографії, малюки.

Свідоцтвом міцного засвоєння навичок міцного засвоєння навичок і звичок культури поведінки може служити аналіз записів у щоденнику. Якщо записи у ньому свідчать, що в поведінці дітей н спостерігається розриву між засвоєними знаннями про те, як треба вести себе, і їх поведінкою в подібних ситуаціях, значить, навичка і звички культури поведінки наданому етапі засвоєні дитиною досить добре.

У дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємовідносини, звичку гратись і спільно працювати, уміння підкоритись вимогам дорослих і встановленим нормам поведінки.

Головним в ціле направленій виховній діяльності педагога не щаблі старшого дошкільного віку, продовжує залишатись організація життя та діяльності дитини. Разом з тим виникає необхідність систематизації тих уявлень про норми поведінки, які він придбав на протязі всього попереднього періоду.

Ефективним методом уточнення і систематизації моральних уявлень старших дошкільників є етична бесіда. Головна мета етичної бесіди полягає в тому, щоб сформувати у дитини моральні мотиви поведінки, якими б вона могла користуватись у своїх проступках.

Поведінка вихованців старших груп переконливо свідчить про те, що у цьому віці поступово проходить перехід від сприймання змісту окремих поступків (добре – погано) до узагальнених понять про хорошу поведінку.

В цьому віці дитина уже в змозі оцінювати свою поведінку і оточуючих.

Включаючи в життя дітей нові правила, вихователю необхідно постійно слідкувати за обов’язковим їх виконанням.

Для розв’язання програмових задач виховання культури поведінки в громадських місцях можуть бути використані ігри-вправи: “Ми їдемо є транспорті”.

У старшій групі вихователь повинен приділяти багато уваги удосконаленню навичок особистої охайності, акуратності, культури споживання їжі. Показником їхнього засвоєння ж постійне скорочення часу, який діти витрачають на виконання гігієнічних процедур, якість їх виконання. Самостійність.

Треба своєчасно потурбуватись про правильну орієнтацію дітей в найближчому оточенні. Дитина повинна знати свою домашню адресу, бути знайомою з основними правилами дорожнього руху та ін. Тут можна використати ігри-вправи, як “Наша вулиця”.

Перед переходом у підготовку групу у вихованні моральної поведінки необхідно зробити суттєвий акцент на прищеплення більш глибокого інтересу дітей до своєї товаришів, їх людських якостей, їхніх захоплень, Це важливо і для розширення кругозору дітей, і у вихованому процесі культури поведінки.

Основним завданням морального виховання дошкільням підготовчої групи є перш за все закріплення, поглиблення і розширення всього того, що вони придбали за весь час перебуванні в дитячому садку.

Особливо увага вихователя повинна бути спрямована на виховання потреб у виконанні правил особистої гігієни і в природній взаємодопомозі дітей в різних режимних процесах, у формуванні вольових якостей і культури поведінки.

Завдання виховання культури поведінки вирішуються на основі цілеспрямованого відбору методів і прийомів, найбільш вдалого їх поєднання, які забезпечують взаємозв’язок навчально-пізнавальної і самостійної діяльності дошкільників. Необхідно враховувати, як на поведінці дітей відображаються їхні враження, які отримують в результаті спостережень різних життєвих ситуацій. Тому особливе значення набувають індивідуальні бесіди і групові етичні бесіди; а також ігри-інсценізації, ігри-вправи. Доповнюючи один одного, вони дозволяють формувати моральний світ старшого дошкільника, соціальне спрямування його поведінки.

Використовуючи морально спрямовані методи виховання, педагог формує етичні поняття, культуру поведінки у громадських місцях, культуру взаємовідносин, культуру пам’ятати, що в підготовчій групі не втрачають своєї значимості ігрові прийоми, включені в виховний процес, в поєднанні з етичними бесідами, педагог ненав’язливо розкриває перед дітьми наочні зразки щоденного спілкування.

Важливо також, щоб морально спрямовані заняття, бесіди складались не тільки з правил етикету, але й з цікавих практичних вправ з культури спілкування. Тоді можна ефективно впливати на внутрішній світ дитини.

Ефективність формування доброзичливих суспільних мотивів поведінки підвищується, якщо педагог встановлює органічні зв’язки між різноманітними видами дитячої діяльності.

Вихователю. Важливо також постійно вести записи спостережень про вчинки дітей.

Зв’язок між різними напрямами виховного процесу треба намітити і прослідкувати в різноманітних варіантах з використанням всього комплексу методів, засобів, прийомів. Продумане використання багатоваріантних зв’язків дозволяє “червоною ниткою” провести виховання культури поведінки через всі процеси навчання на заняттях, ознайомленням з навколишньою дійсністю, ігри, конструкторський, образотворчий, музичний та інші види діяльності дітей. Конкретна реалізація взаємозв’язку виховного процесу самостійна діяльність.

Виховання культури поведінки спрямоване на виклик у дитини до максимальної самостійності у виконанні правил особистої гігієни, щоб навички і вміння особистої охайності, акуратності, культури споживання їжі переросли у потребу. При цьому вихователь повинен неодноразово підкреслювати соціальне значення правил акуратності: їх виконання це признак поваги до близьких, знайомих і взагалі до оточуючих.

На закріплення культурно-гігієнічних навичок і звичок спрямовані деякі ігри-заняття, ігри-вправи. В залежності від їх конкретного змісту засвоюються різноманітні правила чи їх поєднання, наприклад: слідкуй за чистотою костюма, взуття, головного убору, мий руки перед їдою і після забруднення, правильно користуйся носовою хустинкою; слідкуй за зачіскою; знай розміщення речей, клади їх завжди на своє місце...

Вихователь планує декілька занять на тему “Мій день дома”, в яких розкривається значення режиму дня для дитини.

Вихованець дитячого садка повинен бути завжди охайним, акуратним, чистим, підтягнутим – це вже він знає, принаймні, з чотирьох років. Тепер він, в недалекому майбутньому – школяр, повинне усвідомити, що це – природно і обов’язкова вимога суспільства до кожної людини. Тепер все це дитина повинна виконувати у швидкому темпі, повинна знати, як треба одітися у відповідності з сезоном, погодою. Набуті в дитячому садку такі навички – одна із основ самостійності під час навчання в школі.

Перевірити як засвоєні дітьми правила акуратності, можна під час вечора розваг. В одному із атракціонів, наприклад, дітям пропонують одне із завдань: хто швидше і охайніше збереться в школу взимку чи восени, тобто збере все необхідне для школи в портфель і вдінеться швидко, охайно і по сезону. Приймають участь у змаганні двоє або троє дітей.

Необхідність узагальнень моральних понять у дітей підготовчої групи зумовлена також і переходом дитини в школу, тими вимогами, які в найближчому майбутньому вимагатиме школа. Ці вимоги будуть у вигляді узагальнених правил “Веди добре себе на уроці”, “Зразково поводь себе на вулиці”, “Будь чистим і охайним”, “Дотримайся розпорядку дня”. У вирішенні цих завдань допоможуть бесіди, зміст яких допомагає виховувати у дітей почуття справедливості, відповідальності за результати своїх вчинків.

Значну частину бесід з дітьми треба присвятити питанням виховання культури спілкування.

Темою таких бесід можуть бути реальні вчинки дітей, які спостерігав вихователь, - це як правило, найбільш зрозумілий і дійовий матеріал. Наприклад: “Хлопчик шестилітка зайшов із татком в тролейбус. Жінка встала і запропонувала хлопчику сісти. Хлопчик сів. Тато і хлопчик сказали “Дякую”. Запитати: “Діти, а як ви будете себе вести, коли вам запропонують місце? Чому?”

Доцільно також давати дітям різні доручення. Виконуючи їх, діти вправляються у ввічливості вертання: тут, як ніде, проявляється самоконтроль дитини.

Виховання культури поведінки у дошкільника не можливе тільки в межах дитячого садочка. Воно передбачає обов’язковий зв’язок з вихованням дітей у сім’ї координацію зусиль педагога і батьків. З цією ціллю використовуються загальні і групові батьківські збори, консультації, відвідування педагогом сімей своїх вихованців.

Процес морального виховання батьки можуть побачити і безпосередньо в дитячому садку – для цього організуються “Дні відкритих дверей”.

Але в той же час треба знати, що батьки не повинні переносити методи виховання дитячого садка в сім’ю. Специфіка сімейного виховання зберігається. Вихователь планує відвідати більшість сімей до початку навчального року або на протязі першого місяця перебування дитини в дошкільному закладі. Це дає можливість вивчити умови життя дітей дома, виявити особливості виховання і поведінку дітей в кожній сім’ї, рівень вихованості; виявити рівень педагогічної культури батьків; враховуючи особливості кожної сім’ї, спланувати конкретний зміст роботи з нею.

В роздягальні бажано оформити стенд для батьків, де було б в наочній формі розкрито питання виховання культури поведінки – її значення. Суть, необхідність, а також реальні можливості дітей.

Здійснити дійову педагогічну допомогу сім’ї можна і шляхом узагальнення і розповсюдження позитивного досвіду сімейного виховання.

Отже, вихователь веде з батьками роботу у трьох напрямках. По-перше, він вивчає досвід сімейного виховання і враховує всі його досягнення і недоліки у своїй педагогічній діяльності. По-друге, він здійснює дійову допомогу батькам у вихованні дітей. І по-третє, координує роботу з дітьми дитячого садка і батьків. Органічна злагодженість у роботі дитячого садка і сім’ї – один із найважливіших принципів повноцінного виховання дітей.

Отже, процес виховання культури поведінки дуже складний, передбачає свідоме і своєчасне застосування педагогом багатого арсеналу різноманітних методів. Необхідна також “рухливість” засобів виховання, їхнє постійне коригування. Педагог повинне уважно слідкувати за тим, як кожний із його вихованців сприймає виховний вплив. Потрібно якомога раніше визначити рівень морального виховання кожного із дітей. Спостереження дозволяють виявити у кожної дитини відповідні їй особистості вчинків, інтересів, відносин з оточуючими, труднощі у засвоєнні навичок культури поведінки. Це, в своє чергу, служить основою для оцінювання динаміки розвитку дитини і коригуванню майбутнього процесу виховання.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК КУЛЬТУРИ ПОВЕДІНКИ У ДІТЕЙ

 

Культурна поведінка в своїй основі передбачає глибоке соціально – моральне почуття до людини, до законів людського співжиття. Формування культурної поведінки – одна з найважливіших ланок морально – етичного виховання, яка включає суму різноманітних умінь та навичок. І успішним цей складний, тривалий процес може бути за умови, коли вихователі, і батьки,діють разом, спільно, розв’язують всі завдання. Адже мета одна: виростити добрих людей та свідомих громадян.

Не секрет, що сім'я відіграє найважливішу роль у формування особистості дитини. Тут малюк набуває першого соціального досвіду, опановує ази громадянськості, тут засвоює норми поведінки. Усе це на прикладі найближчих людей – мами, тата, інших членів родини.

З чого починати? З виховання культури поведінки, зовнішнього вигляду, мови, ставлення до речей, спілкування з дорослими та ровесниками. Доброзичлива увага, тактовність допоможуть зорієнтуватися в правильності власної поведінки. Про це не означає, що батьки не повинні гніватися, якщо дитина повела себе погано. Простежте лише, щоб ваша реакція не була грубою. Не кричіть, не шарпайте її, не бийте, можливо вистачить одного зауваження, але з поясненням.

Дуже хочеться всім батькам, щоб їх діти були слухняними і з першого слова виконували ваші вимоги. Що таке слухняність? Як вона пов’язана з дисциплінованістю, вихованістю, моральною культурою дитини.

Дехто слова «вихований і слухняний» вважає синонімами. Це не зовсім так,хоч слухняність вважають традиційною головною ознакою вихованості. А це насамперед так, а не інакше. Якщо зводити все до прямого підкорення, то неминучі прикрі наслідки. В присутності дорослих, дитина «на показ» додержуватиметься правил, а залишившись на самоті буди ними ігнорувати.

Важливою умовою формування дисциплінованості є слушність поставлених дорослими вимог,їх об’єктивність. Вони мають бути конкретними та обґрунтованими: грайся тихо, бо мама відпочиває. Не грайся в кімнаті м’ячем, можеш щось розбити і т.д.

Інколи малюку батьки забороняють, не пояснюючи причин заборони.

Ось приклад :»Можна я помалюю?»,»Ні»- «Чому?»- «Тому»- «Ну чому?» - «Я сказала – ні!»

А причина ж є. може мало часу залишилось до сну, чи в мами немає часу і їй ніколи допомогти дитині і т.д.

Привчати дітей усвідомлено виконувати правила, можна давати їм поради стосовно певних ситуацій.

«Наступного разу не забудь вибачитися за свою незграбність, «коли до тебе прийдуть друзі, зручно їх влаштуй, покажи іграшки і т.д.

Не ставте перед дитиною відразу багато вимог.

Хай навчиться свідомо виконувати щось – потім можна зробити наступний крок.

Вихованість передбачає засвоєння дітьми різноманітних правил, зокрема культурно – гігієнічних; поведінки за столом; на вулиці, в громадських місцях, спілкування з однолітками та дорослими.

Не можна розраховувати на саморегуляцію дошкільників, не озброївши їх навичками. Формувати їх – батьківська турбота. Дитині слід показати, як складати одяг, прибирати іграшки, як поводитися з посудом, щоб не побився, як користуватися гострими предметами, електроприладами тощо.

Діти потребують систематичного навчання. Ніколи не спішіть робити висновки про неслухняність малюка. З’ясуйте причини : не знав, забув вимити, захопився грою і т.д.

У вимог до дітей треба бути послідовними. Не можна чергувати вимогливість з потуранням. Якщо ви вводите правило складати акуратно одяг, то виявіть наполегливість, щоб це робилося спокійно, а ж поки не стане звичкою.

Важливо звернути увагу , чи вміє ваша дитина співчувати, як вона сприймає чужі сльози, як ставиться до героїв казок, які потрапили у скрутне становище.

Важко мати справу з черствою і холодною дитиною.

Ми повинні день у день виховувати вміння дружньо ставитися до товаришів, піклуватися про молодших, допомагати їм, захищай тих, хто слабший за тебе.

Помилково вважати, що повага до дорослих, бажання піклуватися про них можуть виникнути у дитини самі собою у відповідь на гуманне ставлення з боку дорослих. Не можна і розраховувати на те, що достатньо дитині бути свідком добрих взаємин дітей, і вона сама так поводитиметься. Треба повсякденне вправляння для засвоєння навичок культури поведінки, використовуючи цільовий перегляд передач, читання художньої літератури, а головне життєві ситуації, які дають нагоду цього.

Друге правило – дитина повинна з повагою ставитися до старших, виконувати їх вимоги, бути привітною і ввічливою з усіма дорослими. Завжди вітатися і прощатися з дорослими, своїми товаришами, попросити пробачення і т.д.

Дорослі повинні пам’ятати правило, яке вкрай необхідне для людини змалку: коли хочеш, щоб до тебе ставилися добре, будь самим добрим і уважним до інших.

ВИХОВУЄМО ПОЧУТТЯ

ІНТУЇТИВНО БАТЬКИ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ВЗУТИ, ОДЯГНУТИ І НАГОДУВАТИ ДИТИНУ- НЕ ОЗНАЧАЄ ЗРОБИТИ ЇЇ ЩАСЛИВОЮ. АЛЕ, НАМАГАЮЧИСЬ ЗРОБИТИ ЯКНАЙКРАЩЕ, МИ ІНОДІ МИМОВОЛІ ДОПУСКАЄМОСЬ ПРОМИЛОК , ЗАБУВАЄЧИ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ВИХОВАННІ ПОЧУТТІВ І ЕМОЦІЙНОЇ ЧУЙНОСТІ ДИТИНИ.

 

ПСИХОЛОГІЯ СТОСУНКІВ.

Дехто просто ігнорує почуття своїх дітей, вважаючи, що вони ще не заслужили розуміння. Ці батьки зайняті кар’єрою, бізнесом, собою, врешті – решт. У стосунках із дітьми головним вони вважають задоволення найпростіших потреб малюка, тому запитання «Ти поїв?» - головне. Другий етап стосунків – потурання. Замість того, щоб навчити дитину справлятися з складними ситуаціями найбільш конструктивними і соціально допустимими засобами, батьки роблять вигляд,що проблем не існує, сподіваючись, що все як – небудь розв’яжеться саме собою. І нарешті, є вічно незадоволені дітьми, сердиті і дратівливі батьки. Вони вважають себе завжди правими. А будь – який прояв дитячої особистості виводить їх з себе. Як правило, вони намагаються підігнати поведінку дитини під якийсь ідеальний образ, не бажаючи прийняти малюка таким, який він є.

 

СПОСТЕРЕЖЛИВІ ТА РОЗСУДЛИВІ.

Важливо не просто заспокоїти дитину, коли вона засмучена, навчити її керувати своїми почуттями. Спираючись на пережиті прикрості і проблеми, навчіть дитину усвідомлювати і називати свої почуття – тоді вона зрозуміє, що може з ним справитися. І неодмінно треба дати вихід почуттям, не зашкодивши навколишнім. Межі дозволеного повинні бути чітко                                        обумовлені : «Ти можеш сердитися на молодшу сестричку, але її не можна бити, штовхати, обзивати!»

 

ЦІ ПРОСТІ ВЧИНКИ ІСТИНИ

Спостережливість – найважливіша умова виховання. Дуже часто діти не хочуть прямо обговорювати виниклі проблеми, не бажаючи знову відчувати вже пережиті страх, сум, гнів. Але саме в цей час нам, батькам, легше знайти привід для довірливої розмови, духовного зближення. Якщо малюка кривдять ровесники, скажіть йому, що вас теж засмучує, коли люди навмисно заподіюють вам прикрощі. Щоб дитина краще адаптувалася в житті, треба виховувати інших людей, які її оточують. І першим кроком до цього стане вміння розбиратися в собі в своїх емоціях.

 

Принципи виховання дисципліни в дитинстві

1. Відокремлюйте свої почуття. Не засуджуйте дитину. Вона повинна відчувати,  що її люблять. Пам’ятайте: щоб змінити вчинки дитини, треба зрозуміти її почуття й навчитись із ними поводитись.

2. Уважно вивчайте дитину. Ви повинні знати стан  здоров’я її нервової системи. Дії дитини в стані нервового напруження повинні сприйматися батьками як симптом більш глибоких емоційних ускладнень, викликаних критикою, звинуваченнями або покаранням.

3. Відповідайте на почуття дитини. Створіть такі умови, щоб дитина почувалось емоційно захищеною, могла виговоритись, а її негативні емоції знайшли вихід у словах, а не в діях.

4. Якщо без покарання обійтись не можна, то нехай дитина обере його сама. Практика свідчить, що діти, як правило, вибирають більш суворе покарання, ніж хотіли батьки. Але в таких випадках вони вже не вважають його жорстоким, несправедливим і не ображаються на батьків.

5. Караючи дитину, переконуйтесь у тому, що вона розуміє, за що її карають, і звинувачує в цьому себе, а не того, хто карає. Допоможіть їй зрозуміти правила поведінки й засвоїти їх.

6. Дайте зрозуміти своїй дитині, що дисциплінарні проблеми дітей стосуються не тільки дорослих, а є спільними.

7. Накладіть обмеження на небезпечні та руйнівні дії. Допоможіть дитині направити енергію в інше, дозволене русло.

У старшому дошкільному віці діяльність педагога по вихованню культури поведінки будується з урахуванням досягнутого дітьми рівня вихованості і спрямована на те, щоб закріпити і зробити звичними засвоєні позитивні форми поведінки, а також познайомити дітей з новими правилами культури поведінки, розширити «соціальну зону» їх застосування, сформувати нові цінні звички.

Згідно з дослідженнями С.В. Петеріной, І.М. Курочкіна, Л.Ф. Островської в старшій групі зміст культури поведінки слід збагачувати за наступними напрямками. Ускладнюються правила поведінки. Відомі правила деталізуються і вимагають від дітей більш гнучкого, усвідомленого поведінки: культура поведінки по відношенню до знайомих і незнайомих людей, малюкам, людям похилого віку та т. П. Підвищуються вимоги до культури спілкування: триматися природно; розмовляючи, дивитися в очі співрозмовника; привітно відповідати на питання; не йти, якщо розмова не закінчений. Звертається увага дітей на позу, жести, міміку як показники стриманості, подтянутости. Петеріна стверджує, що у дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємини, звичку грати і займатися спільно, уміння підкорятися вимогам дорослих і встановленим нормам поведінки, в своїх вчинках наслідувати приклад хороших людей, позитивним, героїчним персонажам художніх творів.

Дослідження Т.І. Бабаєвої, І.М. Курочкіна показали, що виконання правил культурного поведінки старші дошкільнята починають мотивувати бажанням врахувати інтереси оточуючих, прагненням зберегти доброзичливу обстановку (в бібліотеці треба поводитися тихо, спокійно, щоб не заважати іншим читати або вибирати потрібну книгу). У дітей складається правильне ставлення до етичних якостей особистості, поглиблюється розуміння їх змісту.

В.І. Логінова, М.А. Саморукова, Л.Ф. Островська називають такі методи виховання культури поведінки у дошкільників: етична бесіда, різні види ігор (рухливі, музичні, з будівельним матеріалом, театралізовані, народні, сюжетно-рольові, дидактичні, настільно друковані), читання творів художньої літератури, створення проблемних ситуацій.

Н.А. Ветлугіна і Т.Г. Казакова виділяють сюжетно-рольову гру і етичні бесіди як найбільш ефективні методи виховання культури поведінки у дітей.

С.В. Петеріна з метою формування у дошкільників культури поведінки пропонує використовувати колективні ігри-заняття, ігри-інсценівки, ігри-вправи, спеціально розроблені нею. Одним з найбільш ефективних методів виховання культури поведінки С.В. Петеріна вважає етичні бесіди.

Одна з можливих основ етичної бесіди - художня література.

Таким чином, старший дошкільний вік - сприятливий період для формування у дошкільників культури поведінки. Під культурним поведінкою ми будемо розуміти вміння встановлювати дружні взаємини, звичку грати і займатися спільно, уміння підкорятися вимогам дорослих і встановленим нормам поведінки.

Художня література є важливим засобом виховання культури поведінки. Для правильного її використання в педагогічному процесі необхідно знати особливості сприйняття старшими дошкільниками творів художньої літератури.

Для розвитку особистості дитини, формування культури поведінки, потрібне дотримання таких принципів як:

Системність.Робота по формуванню культури поведінки повинна проводитися систематично. Педагог гнучко розподіляє вміст протягом всього процесу. Доцільно проводити в другій половині дня спеціально організовані заняття. Що ж стосується нерегламентованою діяльності дітей, то ці форми роботи можуть здійснюватися як в ранкові час, так і в другій половині дня. Однак все це не виключає роботи вихователя з дітьми поза заняттями, так як не можна заздалегідь визначити всю гаму спонтанних ситуацій і складнощів, і від педагога можуть знадобитися додаткові пояснення, відповіді на питання, організація ігрової ситуації, залучення відповідної художньої літератури.

Опора на позитивне.Педагоги зобов'язані виявляти позитивне в дитині і, спираючись на хороше, розвивати інші, недостатньо сформовані чи негативно зорієнтовані якості, доводячи їх до необхідного рівня і гармонійного поєднання. У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба вихователя з вихованцем, протиставлення сил і позицій. Тільки співпраця. Терпіння і зацікавлена \u200b\u200bучасть вихователя у долі вихованця дають позитивні результати. Досвідчені вихователі не скупляться на компліменти, щедро авансують майбутні позитивні зрушення. Вони проектують хорошу поведінку, вселяють упевненість в успішному досягненні високих результатів, надають довіру вихованцям, підбадьорюють їх при невдачах.

Гуманізація виховного процесу.Принцип вимагає гуманного ставлення до особистості вихованця; поваги його прав і свобод; пред'явлення вихованцю посильних і розумно сформульованих вимог; поваги до позиції вихованця навіть тоді, коли він відмовляється виконувати вимоги, що пред'являються; поваги права людини бути самим собою; доведення до свідомості вихованця конкретних цілей його виховання; ненасильницького формування необхідних якостей; відмови від тілесних та інших таких, що принижують честь і гідність особи покарань; визнання права особистості на повну відмову від формування тих якостей, які з яких-небудь причин суперечать її переконанням.

Особистісно діяльний підхід.Вихователь повинен постійно вивчати і добре знати індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички своїх вихованців; вмів діагностувати і знати реальний рівень сформованості таких важливих особистісних якостей, як спосіб мислення, мотиви, інтереси, установки, спрямованість особистості, ставлення до життя, праці, ціннісні орієнтації, життєві плани; постійно залучати кожного вихованця до посильної для нього виховної діяльності, що забезпечує прогресивний розвиток особистості; своєчасно з'ясовувати і встановлювати причини, які можуть перешкодити досягненню мети, максимально спиратися на власну активність особистості; поєднувати виховання з самовихованням особистості, допомагати у виборі цілей, методів, форм самовиховання; розвивати самостійність, ініціативу, самодіяльність вихованців, не так керувати, скільки вміло організувати і спрямовувати що веде до успіху діяльність.

Єдність виховних впливів.Всі особи, причетні до виховання, діяли спільно, пред'являли вихованцям узгоджені вимоги, йшли рука об руку, допомагаючи одному, доповнюючи і посилюючи педагогічний вплив. Якщо така єдність і координація зусиль не досягається, а протидіє, то на успіх розраховувати важко. Вихованець при цьому відчуває величезні психічні перевантаження, так як не знає, кому вірити, за ким йти, не може визначити і вибрати серед авторитетних для нього впливів правильні. Треба скласти дію всіх сил.

Виховання культури спілкування здійснюється в тісному зв'язку з формуванням у дітей навичок колективізму. Формуючи у дитини прагнення до спілкування, дорослі повинні заохочувати навіть найнезначніші спроби грати один з одним.

Корисно об'єднувати дітей навколо справ, які змушують їх разом радіти, переживати, відчувати почуття задоволення, проявляти доброзичливість. У цікавим, насиченим подіями життя спілкування дітей набуває особливої стриманість. Педагог використовує різні прийоми, які допомагають урізноманітнити повсякденне життя дітей. Наприклад: вранці зустріти їх привітною посмішкою, постаратися захопити цікавою іграшкою. Сьогодні в його руках кошлатий ведмежа, який вітається з хлопцями. Ранок почався життєрадісно, \u200b\u200bі цей настрій зберігається у дітей протягом дня. Переповнені враженнями, діти не раз повертаються до розмови про те, що їх здивувало й схвилювало. Спілкування між ними відбувається в атмосфері дружелюбності і привітності.

У вихованців дитячого садка виникає багато приводів для спілкування. Театр іграшок, пісня, проспівана на прогулянці, зібраний по квіточці букет, спонукання до обміну враженнями, змушують тягнутися до однолітків. Головне спілкування - «дитина - дитина», «дитина - діти» йде за власним бажанням, тому що життя в суспільстві однолітків ставить вихованця в умови ділити щось разом: трудитися, грати, займатися, радитися, допомагати - словом, вирішувати свої маленькі справи.

Завдання дорослих - направляти відносини дітей так, щоб ці відносини сприяли формуванню навичок колективізму. Важливо прищеплювати дитині елементарну культуру спілкування, що допомагає йому встановлювати контакти з однолітками: вміння без крику і сварки домовлятися, ввічливо звертатися з проханням; якщо необхідно, то поступатися і чекати; ділитися іграшками, спокійно розмовляти, не порушувати гри шумним вторгненням. Старший дошкільник повинен вміти проявляти до товариша люб'язність і увагу, ввічливість дбайливість і т.д. Такі форми спілкування легше засвоюються дитиною, якщо дорослі підтримують, стежать за тим, як він веде себе з товаришами по іграх, з близькими і оточуючими людьми. Діти під керівництвом дорослого набувають досвіду позитивного спілкування.

Виховання культурно-гігієнічних навичок включає широке коло завдань, і для їх успішного рішення рекомендується використовувати цілий ряд педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей: пряме навчання, показ, вправи з виконанням дій в процесі дидактичних ігор, систематичне нагадування дітям про необхідність дотримуватися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них. Потрібно домагатися від дошкільнят точного і чіткого виконання дій, з правильної послідовності.

У старших групах велике значення набувають навчальні мотиви. Однак для більш успішного формування та закріплення навичок гігієни протягом періоду дошкільного дитинства доцільно поєднувати словесний і наочний способи, використовуючи спеціальні набори матеріалів по гігієнічному вихованню в дитячому саду, різноманітні сюжетні картинки, символи. В процесі гігієнічного виховання і навчання дітей педагог повідомляє їм різноманітні відомості: про значення гігієнічних навичок для здоров'я, про послідовність гігієнічних процедур в режимі дня, формує у дітей уявлення про користь фізкультурних вправ. Гігієнічні знання доцільні і на заняттях з фізичної культури, праці, ознайомлення з навколишнім, з природою. Для цього використовуються деякі дидактичні і сюжетно-рольові ігри. Цікаві дітям і літературні сюжети «Мойдодир», «Федорина горі» та ін. На їх основі можна розігрувати маленькі сценки, розподіливши ролі між дітьми. Всі відомості з гігієни прищеплюються дітям у повсякденному житті в процесі різноманітних видів діяльності і відпочинку, тобто в кожному компоненті режиму можна знайти сприятливий момент для гігієнічного виховання.

Для ефективного гігієнічного виховання дошкільнят велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих і дорослих. Потрібно постійно пам'ятати про те, що діти в цьому віці дуже спостережливі і схильні до наслідування, тому вихователь повинен бути для них зразком.

Для закріплення знань і навичок особистої гігієни бажано давати дітям різні доручення, наприклад, призначити санітарів для систематичної перевірки у однолітків стану нігтів, рук, одягу, утримання особистих речей в шафі. Навички та дітей швидко стають міцними, якщо вони закріплюються постійно в різних ситуаціях. Головне, щоб дітям було цікаво, і щоб вони могли бачити результати своїх дій, (хтось став значно охайніше і т.д.).

Обов'язковою умовою формування гігієнічних навичок у дітей, виховання звички до здорового способу життя є висока санітарна культура персоналу дошкільного закладу. Де повинні бути створені необхідні умови для збереження здоров'я дітей, повноцінного фізичного і гігієнічного розвитку.

Наступна умова, необхідне для успішного гігієнічного виховання - єдність вимог з боку дорослих. Дитина набуває гігієнічні навички в спілкуванні з вихователем, медичним працівником, нянею і, звичайно, в сім'ї. Обов'язок батьків - постійно закріплювати гігієнічні навички, що виховуються у дитини в дитячому саду. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад, самі завжди їх дотримувалися.

В якості практичних методик, які допомагають формуванню культури поведінки дошкільнят, доцільно використовувати наступне:

  • · Методика «Пальчик сердиться».

  • · Методика «Однакові подарунки».

  • · Методика «Пожаліємо друга».

  • · Методика «Поганий заєць - це, здається, про мене» та ін.

Виховання у дошкільнят культури поведінки є продовженням і одним з аспектів роботи по вихованню гуманного ставлення до людей, яке проявляється в колективних взаєминах.

Поведінка   - це спосіб життя і дій, що формується на основі моральних звичаїв, традицій і звичок.

звичка   - це сформований спосіб поведінки, який став для людини звичайним, постійним.

Дитина повинна з дитячих років оволодіти нормами етикету. етикет   - це встановлений в суспільстві порядок поведінки, що включає в себе сукупність поведінкових правил, що регулюють зовнішні прояви людських взаємин: у поводженні з оточуючими, зверненнях і вітаннях, поведінці в громадських місцях, манери і зовнішній вигляд людини.

поняття «Культура поведінки» дітей дошкільного віку можна визначити як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, спілкуванні, різних видах діяльності. Культура поведінки в своїй основі має глибоко соціальне моральне почуття - повага до людини, до законів людського суспільства.

У дошкільній педагогіці розрізняють два поняття: «Культура зовнішня» і «культура внутрішня» . Зовнішня культура   - це культура поведінки, пов'язана з виконанням певних правил етикету (манери, зовнішній вигляд). Внутрішня культура   пов'язана з моральними уявленнями, почуттями і поняттями дітей (повага до оточуючих, чуйність, правдивість і ін.). Ці два поняття тісно переплітаються між собою. Якщо ми вимагаємо від дітей зовні звичних форм поведінки, то це неодмінно впливає на їх внутрішній світ, і навпаки, поведінка дитини в суспільстві опосередковано сформованими у нього уявленнями про норми і правила етикету.

· Культура діяльності,

· Культура спілкування

· Культурно-гігієнічні навички

Культура діяльності   проявляється в поведінці дітей на заняттях, у грі, у праці. Формувати у дитини культуру діяльності - значить виховувати у нього вміння підтримувати в належному стані робоче місце, де він працює, займається, грає; звичку доводити розпочату справу до кінця, дбайливо ставитися до іграшок, речей, книг. Важливий показник культури діяльності - природна тяга до цікавих, змістовних занять, уміння цінувати час.

Культура спілкуванняз дорослими і однолітками передбачає виконання дітьми норм і правил спілкування, заснованих на повазі і доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і форм поводження, а також ввічливе поводження в громадських місцях, побуті. Культура спілкування має на увазі вміння не тільки діяти певним чином, але і утримуватися від недоречних в даних обставинах дій, жестів. Дитину потрібно навчити помічати стан інших людей.

Культура спілкування обов'язково передбачає культуру мовлення. Це наявність у дошкільника достатнього запасу слів, уміння розмовляти лаконічно, зберігаючи спокійний тон. Не менш важливо вчити дитину уважно слухати співрозмовника, спокійно стояти під час розмови, дивитися в обличчя тому, хто говорить. Культура мови формується на заняттях і в повсякденному житті, в різних видах самостійної діяльності.

Культурно-гігієнічні навички - це важлива складова частина культури поведінки. Це навички охайності, акуратності, вміння тримати в чистоті своє тіло і одяг. Необхідність цих правил диктується не тільки нормами чистоти, але і нормами людських відносин. Діти повинні розуміти, що в дотриманні цих правил проявляється повага до оточуючих. Дорослі ж повинні пам'ятати, що щеплені в дитинстві навички, в тому числі і культурно-гігієнічні, приносять людині велику користь протягом усього подальшого життя.

виділяють наступні особливості формування культури поведінки у дошкільнят:

Слід пам'ятати про те, що діти наслідують поведінку дорослих, тому дорослі повинні оцінювати свою поведінку критично і демонструвати тільки позитивні зразки поведінки;

Формування культури поведінки у дошкільнят може проходити тільки при безпосередній участі дорослого і його керівництво поведінкою дитини;

Слід враховувати той факт, що у дітей спостерігається розрив між знаннями і досвідом.

Для успішного формування потреби діяти певним чином, необхідно постійно стверджувати суспільно значущі мотиви, які спонукають дитину до певної поведінки;

Вольові прояви дитини для досягнення певного результату необхідно постійно стимулювати позитивною оцінкою.

При вихованні культури поведінки у дітей дошкільного віку слід дотримуватися таких принципи:

Єдність вимог в сім'ї та дитячому садку;

Послідовність і систематичність виховних впливів;

Принцип повторності, тобто постійні вправи в позитивних звички поведінки;

Вимогливість в поєднанні з повагою до дитини;

Створення ситуації успіху.

2. Умови виховання культури поведінки дошкільнят:

1. Авторитет і культура вихователів і батьків . Культура педагога, характер його спілкування з дітьми, стиль взаємин мають величезне значення у формуванні культури поведінки. Уміння вихователя використовувати замість зауваження рада, а іноді гумор, тактовно виправити допущене порушення, інтерес до дитячих починанням, прагнення їх підтримувати, довіру і ласка - все це викликає у дітей бажання спілкуватися з ним, з готовністю відгукуватися на кожне прохання. Діти наслідують поведінки авторитетного вихователя, переносять його у взаємини з однолітками. У поведінці дитини відбивається також і культура батьків.

2. Точне здійснення режиму дозволяє підтримувати у дошкільнят урівноважений стан, своєчасно переключатися від однієї діяльності до іншої, не допускати перевтоми, чергувати час активної діяльності і відпочинку. Точний режим дозволяє сформувати стереотип поведінки. Своєчасне проведення режимних процесів попереджає зриви в поведінці, що виникають зазвичай під час стомлюючого очікування.

3. Правильна організація обстановки , В якій знаходяться діти. Підбір іграшок, різноманітних матеріалів, посібників та обладнання, які відповідають віку дітей, їх інтересам і змістом знань, умінь і навичок, зручне розташування меблів, все це створює умови для розгортання різноманітної діяльності, захоплює дошкільнят, дозволяє їм знаходити заняття за інтересами і тим самим попереджає зриви в поведінці.

4. Позитивна емоційна атмосфера в дитячому садку і сім'ї. Це атмосфера доброзичливості, різноманітної і активної змістовної діяльності дітей, що виховує у дітей прагнення до зайнятості, організовує їхнє життя і відбивається на формуванні у них культури поведінки

Поведінка дітей в дитячому садку регулюється правилами, які формуються на основі норм:

Правила повинні бути конкретними, які передбачають певні вчинки. Наприклад: "Входячи в групову кімнату, треба привітатися з усіма присутніми в ній";

Правила повинні бути сформульовані чітко, доступно для розуміння дітей, у формі вказівок, а не заборон;

Кожне нове правило вимагає часу для його засвоєння дітьми (роз'яснення, навчання виконанню, нагадування, попередження можливих порушень);

Правила вводяться поступово.

методи виховання: Роз'яснення, показ, вправа, нагадування, контроль, оцінка, бесіда, читання художніх творів, розгляд ілюстрацій, позитивний приклад, заохочення і покарання, привчання, дидактичні ігри-інсценівки, контроль за поведінкою дитини.

Таким чином, виховуючи культуру поведінки у дітей, вихователь використовує всю сукупність методів і засобів морального виховання.

Засоби і методи виховання культури поведінки дітей старшого дошкільного віку.

Моральне виховання визначається за допомогою певних засобів, серед яких необхідно вказати: художні засоби; природу; власну діяльність дітей; спілкування; навколишнє оточення.

1. Група художніх засобів: художня література, образотворче мистецтво, музика, кіно та ін. Ця група засобів дуже важлива у вирішенні завдань морального виховання, оскільки сприяє емоційному забарвленню пізнаваних моральних явищ. Художні засоби найбільш ефективні при формуванні у дітей моральних уявлень і виховання почуттів.

2. Засобом морального виховання дошкільнят є природа. Вона здатна викликати у дітей гуманні почуття, бажання піклуватися про тих, хто слабший, хто потребує допомоги, захищати їх, сприяє формуванню у дитини впевненості в собі. Вплив природи на моральну сферу особистості дітей багатогранно і при відповідній педагогічної організації стає значущим засобом виховання почуттів і поведінки дитини.

3. Засобом морального виховання дошкільнят є власна діяльність дітей: гра, праця, вчення, художня діяльність. Кожен вид діяльності має свою специфіку, виконуючи функцію засобу виховання. Але цей засіб - діяльність як така - необхідно, перш за все, при вихованні практики моральної поведінки.

4. Особливе місце в цій групі засобів відводиться спілкуванню. Воно, як засіб морального виховання, найкраще виконує завдання коригування уявлень про мораль і виховання почуттів і відносин.

5. Засобом морального виховання може бути вся та атмосфера, в якій живе дитина, атмосфера може бути просякнута доброзичливістю, любов'ю, гуманністю або, навпаки, жорстокістю, аморальністю.

Навколишнє дитини обстановка стає засобом виховання почуттів, уявлень, поведінки, тобто вона активізує весь механізм нравственною виховання і впливає на формування певних моральних якостей.

Вибір засобів виховання залежить від провідної задачі, віку вихованців, рівня їх загального та інтелектуального розвитку, етапи розвитку моральних якостей (тільки починаємо формувати моральне якість, або закріплюємо, або вже перевиховуємо).

Методи виховання - це шляхи, способи досягнення заданої мети виховання.

У педагогіці існує кілька підходів до класифікації методів виховання (Ю. Бабанський, Б.Т. Лихачов, І. П. Підласий - в загальній і шкільної педагогіці; В.Г. Нечаєва, В.І. Логінова - в дошкільній педагогіці) .

Для класифікації методів дослідники визначають якесь одна підстава, наприклад, активізацію механізму морального виховання.

Пропонована класифікація об'єднує всі методи в три групи:

  • Методи формування моральної поведінки: вправи, доручення, вимога, виховують ситуації;

  • Методи формування моральної свідомості: пояснення, умовляння, навіювання, прохання, етична бесіда, приклад;

  • Методи стимулювання: заохочення, змагання, схвалення, нагородження, суб'єктивно-прагматичний.

Принципи відбору методів морального виховання:

  • Відповідність методу меті та завданням виховання;

  • Гуманний характер методу;

  • Реальність методу;

  • Підготовленість умов і засобів для використання методу;

  • Вибірковість відбору методу;

  • Тактовність застосування методу;

  • Планування можливого результату впливу методу;

  • Терпіння і терпимість педагога при використанні методу;

  • Переважна практична спрямованість методу в моральному вихованні дошкільнят.

Методи морального виховання дошкільників застосовуються не ізольовано, а в комплексі, у взаємозв'язку. Підставами для підбору методів, які можна і доцільно використовувати в комплексі, служать ведуча виховне завдання і вік дітей. (Наприклад: пояснення + вправи + заохочення і т.п.).

У старшому дошкільному віці формування моральних якостей особистості і звичок культурної поведінки активно триває. Зміст педагогічного процесу на цьому етапі становить виховання поваги до рідних і близьких, прихильності поваги до вихователів, усвідомленого прагнення порадувати старших гарними вчинками, бажання бути корисним оточуючим. У дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємини, звичку грати і займатися спільно, уміння підкорятися вимогам, в своїх вчинках наслідувати приклад хороших людей, позитивним, героїчним персонажем відомих художніх творів.

У моральному вихованні старшого дошкільника продовжує займати велике місце виховання культури спілкування. Формування поваги до оточуючих, доброзичливості, вольових якостей, стриманості відбувається в колективі однолітків. Колектив грає в житті дітей все більшу роль, взаємини дітей ускладнюються.

У поведінці старшого дошкільника яскравіше виступає зв'язок моральних якостей і властивостей особистості з інтелектом, пізнавальним і цікавим, ставленням до навколишнього світу, до діяльності, до дорослих і однолітків, до себе. Дитина в процесі спілкування вже може бути стриманим, вміє діяти в інтересах партнера чи групи однолітків, виявляючи при цьому вольові достатні зусилля. Але, звичайно ж, це тільки початок вміння, яке треба розвивати і закріплювати.

Головним в цілеспрямованої виховної діяльності педагога на щаблі старшого дошкільного віку, продовжує залишатися організація життя і діяльності дитини, що відповідає досвіду змістовного спілкування, формуванню доброзичливого ставлення до однолітків і оточуючим.

Ефективним методом уточнення систематизації моральних уявлень старших дошкільників є етична бесіда. Такі бесіди повинні органічно бути включені в систему різноманітних методів виховання.

Етична бесіда, як метод морального виховання відрізняється істотним своєрідністю. Зміст етичних бесід складають в основному справді життєві ситуації, поведінку оточуючих людей і, перш за все самих вихованців. Вихователь дає характеристику тим фактам і вчинкам, які дитина спостерігав або здійснював в спілкуванні з однолітками і дорослими.

Подібні характеристики формують у дітей об'єктивність в оцінці подій, допомагають дитині орієнтуватися в тій чи іншій ситуації і діяти у відповідності з правилами моральної поведінки.

Етичні бесіди - це планові, підготовлені і організовані заняття, зміст яких визначено вимогами «Програми виховання і навчання в дитячому садку». Але, звертаючись до програмних завдань виховання, педагог повинен конкретизувати їх, проробляти правила і норми поведінки, виховання яких необхідно посилити в даній групі з урахуванням дорослих і індивідуальних особливостей дітей.

Число подібних бесід невелика: п'ять-сім на рік, тобто один раз протягом півтора-двох місяців.

Слід пам'ятати: головна мета етичних бесід полягає в тому, щоб сформувати у дитини моральні мотиви поведінки, якими він міг би керуватися у своїх вчинках. І спиратися такі бесіди повинні, перш за все, на справжні події і явища, які в надлишку надає життя і діяльність дитини в колі однолітків.

Готуючись до такої бесіди, педагог повинен проаналізувати, що було предметом найбільш яскравих вражень дітей, як вони сприйняли побачене, як переживають його.

Якщо в етичну бесіду вихователь вважає за потрібне включити уривки з того чи іншого художнього твору, він обов'язково повинен підпорядкувати їх змісту вихователям функцій.

Якщо зміст бесіди доступно і цікаво дітям, то слід зацікавлені питання, яскраві емоції, щире оцінки: педагогу як би відкривається внутрішній світ дитини. Це дозволяє обґрунтовано визначити, як малята сприйняли ідею, моралі твори, і дає можливість подальшого тактовного коригування поведінки дітей. А та обставина, що хлопці всією групою спільно обговорюють факти поведінки і різні ситуації, викликає співпереживання, емоційний вплив дітей один на одного, сприяє взаємному збагаченню їх почуттів і етичних уявлень.

Поведінка вихованців старших груп переконливо свідчить про те, що в цьому віці поступово відбувається перехід від сприйняття змісту окремих вчинків до збагаченим поняттям про гарну поведінку. За допомогою етичних бесід вихователь пов'язує між собою в свідомості дітей розрізнені уявлення в єдине ціле - основу майбутньої системи моральних оцінок. Саме засвоєння етичних понять в певній системі допомагає старшому дошкільнику розібратися в суті понять добра, загального блага, справедливості формує первинне поняття про людську гідність.

Вплив моральної свідомості старшого дошкільника на саморегуляцію його поведінки ще не велика. Але в цьому віці дитина ще в стані оцінювати поведінку своє на оточуючих. Тому теми етичних бесід повинні обов'язково включати провідні для даної вікової групи поняття. «Моя мама», «Моя сім'я», «Дитячий сад», «Мої товариші», «Я вдома» і багато ін. Названі теми можуть бути конкретизовані і доповнені в залежності від уявлень, знань, рівня вихованості, що перешкоджає по даній темі і т.п. Важливо, щоб зміст перерахованих провідних тем і тим доповнюють, обов'язково пов'язувалося з усім вмістом педагогічного процесу. Без чого не можна забезпечити ефективність морального виховання, а також допомагають систематизувати та узагальнити уявлення про моральність, які придбали діти, перебуваючи в попередніх групах.

Етичні бесіди, їх результати повинні безпосередньо виявлятися в практиці поведінки, вчинках дітей у різних ситуаціях. Що дуже важливо для закріплення результатів педагогічного впливу.

Перший день нової, старшої групи. Групові приміщення оформлені по-святковому. Так було колись і при переході дітей з молодшої до середньої групи. Відмінність - в більш серйозному і довірчому тоні бесіди вихователя.

Він не тільки показує дітям все приміщення, а й організовує перегляд робіт дітей, які перейшли в підготовчу групу, розповідає їм, як вони працювали, грали, як були винні. Разом з дітьми вихователь розмірковує, як краще все розставити в кімнатах групи. У той же час він сприяє веселому настрою дітей, їх радісного спілкування один з одним, знайомству з новинками. А коли прийом новачків завершено, можна організувати розвага за участю всіх дітей і співробітників.

Гра одне з найбільш ефективних засобів формування культури поведінки. Вона, як спосіб пізнання навколишнього світу, дає дитині в яскравій, доступній і цікавій формі уявлення про те, какпрінято себе вести в тій чи іншій ситуації, змушує задуматися над своїми поведінковими манерами. Не можна забувати про дисциплінує значення гри, так як дотримання встановленої дисципліни є важливою умовою виконання етикетної правила. Для цих цілей використовують найрізноманітніші види ігор. Наприклад, в рухливих іграх, які застосовуються в основному для вирішення завдань фізичного виховання, діти змагаються: хто швидше оббіжить навколо дитячого садка, хто далі кине м'ячик. Але в організовану гру обов'язково втручається стихія життя. Він біг і впав, інший поспішає перемогти всіх, третій теж хоче бути першим, але зупинився, щоб допомогти впав. Найважливіший етичний аспект лежить в основі поведінки дитини. У такій ситуації ми ще раз даємо зрозуміти дитині: в основі етикетної поведінки лежить моральне начало.

Під час музичного заняття проводяться музичні ігри.Деті водять хоровод. Вихователь знову звертає увагу на правила етикету, але робить це ненав'язливо.

В іграх з будівельним матеріалом, коли діти зайняті творенням архітектурних споруд (будинків, мостів і т.п.), також присутні правила поведінки. Вихователь похвалив будівельників. Як він це зробив? Якими словами і інтонаціями? Яке у нього при цьому був вираз обличчя? Ради ля всі діти, почувши похвалу своєму товаришеві? Діти спостерігають за вихователем кожну хвилину, навіть коли зайняті улюбленою справою і вчаться у нього певної поведінки.

Величезну роль для формування культури поведінки відіграють театралізовані ігри. Наприклад, з дітьми готують постановку казки «Ріпка». В ході її розбору звертають увагу на культуру поведінки в сім'ї. Вся сім'я і домашні тварини, і навіть маленька мишка піднялися на одну спільну справу допомогти дідові - годувальнику витягнути ріпку. У сім'ї кожен має значення, кожен грає свою роль. І сама постановка казки, і виступ з нею перед дітьми і батьками внесуть усвідомлення багатьох правил поведінки в громадських місцях. Зачіпаються правила поведінки глядачів в театрі. Пригадуються правила гостьового етикету: в гості прийшли батьки, їх треба прийняти і розважити.

Традиційні народні ігри хороші не тільки тим, що дитина сприймає споконвічно російську мову, отримує відомості з історії нашого народу. Він також усвідомлює, що вся народна культура базується на народних звичаях і традиціях. Наприклад, гра «Бояри, а ми до вас прийшли». Гарний російський текст дає дітям відомості, що в минулому були бояри; в усі часи люди ходили в гості, приймали їх з радістю; на Русі існував звичай вибору нареченої. Грають разом і дружно, прагнуть до перемоги своєї команди, але не ображають і представників іншої. Замість нареченої можна вибирати одного; тоді вихователь звертає увагу на дружні відносини між хлопцями.

На занятті або у вільний час проводять сюжетно-рольові ігри, наприклад про професії. Вибравши, наприклад, професію лікаря, обговорюють з дітьми правила поведінки в поліклініці, в кабінеті лікаря, в аптеці і т.п.

Під час занять, в інших режимних моментах організуй дидактичні ігри, головна мета яких - розвиток дитини. Вони хороші при відпрацюванні правил і норм культури поведінки. Завдання можуть бути найрізноманітніші: підбери з карток колірну гаму свого костюма; склади по картинках костюм прогулянки, відвідування театру, зустрічі гостей; розклади на полотно картки з посудом і столовими приборами для сервірування чайного, обідньої, святкового столу; вибери на картці подарунок мамі, одному, бабусі.

Великий інтерес у дошкільників викликають настільно-друковані ігри. Наприклад, гра-лото «Як ми одягаємося» допоможе відпрацювати навички дітей в культурі зовнішнього вигляду. Творчий підхід до справи і фантазія вихователя допоможуть різноманітності ігрової діяльності дітей, в ході якої вони освоюють світ. Роль вихователя в самій грі може бути різна. В одному випадку він підкаже її сюжет, в іншому буде грати в ній провідну роль, в третьому - приніс необхідний для неї матеріал, в четвертому - стане спостерігати за дітьми і робити педагогічні замітки. Вихователь і діти - співавтори будь-якої гри. Не можна забувати про дитячу самостійності та ініціативи, треба лише спрямовувати їх навчання правильній поведінці. Тоді не буде нудні нотацій, жорстких і незрозумілих дітям вимог, а поведінкова регламентація легко увійде в життя маленької людини, що усвідомив в ході гри її розумність і необхідність.

Вихователю важливо постійно вести записи спостережень за вчинками дітей. Саме тут вихователь відзначає, як впливали на дитину передбачені планом методи, чи вдалося досягти мети.

Продумане використання різноманітних зв'язків дозволяє провести виховання культури поведінки через всі процеси навчання на заняттях, ігри, музичну, образотворчу та ін. Види діяльності дітей. Конкретна реалізація взаємозв'язку виховного процесу - самостійна діяльність.

Дуже важливо, щоб весь режим дитячого садка, все те, що ми називаємо повсякденним життям, було наповнено змістовною діяльністю і спілкуванням. Це сприяє духовного світу дитини. Вирішуючи це завдання, педагог створює сприятливий грунт для формування позитивних рис характеру і моральних якостей особистості.

На зміцнення культурно-гігієнічних навичок і звичок спрямовані деякі ігри-заняття, ігри-вправи. Залежно від їх конкретного змісту засвоюються різні правила або їх поєднання.

Консультація

для педагогів на тему: «Педагогічні умови і методи виховання культури спілкування і поведінки у дітей дошкільного віку»

Формування культури поведінки - одна з актуальних і складних проблем, яка повинна вирішуватися сьогодні усіма, хто має відношення до дітей. Те, що ми закладемо в душу дитини зараз, проявиться пізніше, стане його і нашим життям. Сьогодні ми говоримо про необхідність відродження в суспільстві культури поведінки, що безпосередньо пов'язано з розвитком і вихованням дитини до школи.

Інтерес до проблеми формування культури поведінки дошкільнят обумовлений тим, що різко знижується виховний вплив родини і національної культури в сфері виховання. Перед дошкільними освітніми установами в числі найбільш важливих стоять завдання формування з самого раннього дитинства базової культури особистості, високих моральних якостей.

У дитячому садку для цього чимало можливостей. У процесі повсякденного спілкування з однолітками діти вчаться жити в колективі, опановують на практиці моральними нормами поведінки, які допомагають регулювати відносини з оточуючими. Чим молодша дитина, тим більший вплив можна надати на його почуття і поведінку.

Моральні почуття відображають громадську мораль (на відміну від егоїстичних почуттів, що відбивають лише особисті інтереси). Правила, вимоги, мотиви вчинків, що базуються на моральних почуттях, в основному зрозумілі дошкільнику, оскільки з перших років життя зв'язку його з навколишнім досить різноманітні. Тому з повним правом можна говорити про особливу роль почуттів у вихованні дитини взагалі і культури поведінки зокрема.

Для розвитку особистості дитини, формування культури поведінки, потрібне дотримання ряду принципів.

1. Системність.

Робота по формуванню культури поведінки повинна проводитися систематично. Педагог гнучко розподіляє вміст протягом всього процесу. Доцільно проводити в другій половині дня спеціально організовані заняття. Що ж стосується нерегламентованою діяльності дітей, то ці форми роботи можуть здійснюватися як в ранкові час, так і в другій половині дня. Однак все це не виключає роботи вихователя з дітьми поза заняттями, так як не можна заздалегідь визначити всю гаму спонтанних ситуацій і складнощів, і від педагога можуть знадобитися додаткові пояснення, відповіді на питання, організація ігрової ситуації, залучення відповідної художньої літератури.

2. Опора на позитивне.

Педагоги зобов'язані виявляти позитивне в дитині і, спираючись на хороше, розвивати інші, недостатньо сформовані чи негативно зорієнтовані якості, доводячи їх до необхідного рівня і гармонійного поєднання. У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба вихователя з вихованцем, протиставлення сил і позицій. Тільки співпраця. Терпіння і зацікавлена участь вихователя у долі вихованця дають позитивні результати. Досвідчені вихователі не скупляться на компліменти, щедро авансують майбутні позитивні зрушення. Вони проектують хорошу поведінку, вселяють упевненість в успішному досягненні високих результатів, надають довіру вихованцям, підбадьорюють їх при невдачах.

3. Гуманізація виховного процесу.

Принцип вимагає гуманного ставлення до особистості вихованця; поваги його прав і свобод; пред'явлення вихованцю посильних і розумно сформульованих вимог; поваги до позиції вихованця навіть тоді, коли він відмовляється виконувати вимоги, що пред'являються; поваги права людини бути самим собою; доведення до свідомості вихованця конкретних цілей його виховання; ненасильницького формування необхідних якостей; відмови від тілесних та інших таких, що принижують честь і гідність особи покарань; визнання права особистості на повну відмову від формування тих якостей, які з яких-небудь причин суперечать її переконанням.

4. Особистісно-діяльний підхід.

Вихователь повинен постійно вивчати і добре знати індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки, звички своїх вихованців; вмів діагностувати і знати реальний рівень сформованості таких важливих особистісних якостей, як спосіб мислення, мотиви, інтереси, установки, спрямованість особистості, ставлення до життя, праці, ціннісні орієнтації, життєві плани; постійно залучати кожного вихованця до посильної для нього виховної діяльності, що забезпечує прогресивний розвиток особистості; своєчасно з'ясовувати і встановлювати причини, які можуть перешкодити досягненню мети, максимально спиратися на власну активність особистості; поєднувати виховання з самовихованням особистості, допомагати у виборі цілей, методів, форм самовиховання; розвивати самостійність, ініціативу, самодіяльність вихованців, не так керувати, скільки вміло організувати і спрямовувати що веде до успіху діяльність.

5. Єдність виховних впливів.

Всі особи, причетні до виховання, повинні діяти спільно, пред'являти вихованцям узгоджені вимоги, йти рука об руку, допомагаючи одному, доповнюючи і посилюючи педагогічний вплив. Якщо така єдність і координація зусиль не досягається, а протидіє, то на успіх розраховувати важко. Вихованець при цьому відчуває величезні психічні перевантаження, так як не знає, кому вірити, за ким йти, не може визначити і вибрати серед авторитетних для нього впливів правильні. Треба скласти дію всіх сил.

Вихователь у своїй роботі спирається на діяльнісний підхід. Це означає, що педагогічним засобом виховання служать різні види діяльності дітей (пізнавальна, ігрова, самостійна). Набутий досвід є складовою досягнення цілісної діяльності формування культури поведінки. Навчання дітей нормам культури поведінки вихователь здійснює в спільній грі або спільній праці. У діяльності, особливо ігрової, виникають ситуації, які дозволяють підтримувати позитивні прояви дітей, формулювати правила культури поведінки. Самостійна діяльність сприяє формуванню здатності до вольового зусилля, розуміння необхідності і важливості знань правил культури поведінки, допомагає встановлювати ігрові та особистісні взаємини в самостійної діяльності, долати конфлікти.

Організовуючи діяльність дітей, вихователь створює умови для формування їх взаємин на основі правил культури поведінки, терпимості, ввічливості.

  • культура діяльності,

  • культура спілкування,

  • культурно-гігієнічні навички і звички.

Завдання по формуванню культури поведінки

у дітей дошкільного віку:

  • формувати навички культури поведінки в повсякденному житті;

  • вчити бачити свої недоліки в поведінці і вміти їх виправляти;

  • познайомити з правилами культури поведінки;

  • виховувати любов і шанобливе ставлення до близьких і оточуючих людей;

  • навчити ставитися до оточуючих з турботою і терпінням, але при цьому проявляти нетерпимість до поганих вчинків людей.

Педагогічні умови виховання культури поведінки у дошкільників:

  • мовна та поведінкова культура дорослих, оточуючих дошкільнят (педагогів, батьків);

  • продумана, раціональна організація способу життя дітей в дитячому садку;

  • різноманітна предметно-розвиваюче середовище, яка задовольнить актуальні потреби дошкільнят в спілкуванні і діяльності, інтереси хлопчиків і дівчаток;

  • взаємодія педагогів і батьків дошкільнят у вихованні поведінкової культури звичок, вироблення єдиних позицій і узгоджених дій з урахуванням індивідуальних особливостей дітей і освоєнні культурного досвіду;

  • проектування змістовного життя дітей, «подієвого сценарію», що забезпечує накопичення досвіду переживань, участь в емоційно насичених ситуаціях моральної поведінки, дружніх контактів, поваги до інших людей, а також розвиток власної гідності.

Дитині властива широка гама почуттів, неоднозначних за своїми проявами. По відношенню до дорослих і однолітків - це може бути любов і неприязнь, симпатія і антипатія, співчуття і байдужість, справедливість і заздрість; по відношенню до себе - почуття власної гідності і навіть самовпевненість або, навпаки, почуття невпевненості в своїх силах.

Закріплення форм моральної поведінки, перетворення їх в звичку і потребу відбувається лише на основі позитивно-емоційного ставлення дитини як до самих здійснюваних дій, так і до тих дорослим, які їх організовують і регулюють. В цьому випадку моральні почуття, наприклад повагу до педагога, любов до батьків, доброзичливість до однолітків і інші, виступають як самостійний рушійний мотив поведінки дітей. Цей мотив досить сильний і значущий в очах дитини, тому що почуття дошкільнят відрізняються особливо яскравим емоційним забарвленням, безпосередністю та щирістю.

У вихованні культури поведінки першорядне значення має приклад вихователя.   Його зовнішній вигляд, вчинки і думки, ввічливість, спокійний тон розмови, справедливе ставлення до оточуючих, і перш за все до дітей, - важливий і дієвий приклад для наслідування. Однак одним особистим прикладом всіх питань виховання все ж не вирішити. Процес виховання культури поведінки дуже складний, передбачає свідоме і гнучке застосування педагогом багатого арсеналу різних методів. Необхідна також «рухливість» коштів виховання, їх постійне коректування. Нерідко буває, що перевірений практикою метод раптом перестає бути ефективним. Педагог повинен уважно стежити за тим, як кожен з його підопічних сприймає виховні впливи і впливу. Треба якомога раніше визначити рівень моральної вихованості кожного з дітей. Спостереження дозволяють виявити у кожної дитини властиві йому особливості вчинків, інтересів, відносин з оточуючими, труднощі в освоєнні навичок культури поведінки. Це, в свою чергу, є основою для оцінки динаміки розвитку дитини і коригування подальшого процесу виховання.

Спостерігаючи за дітьми, вихователь одночасно намагається визначити, наскільки типовий для дитини той чи інший проступок (грубість у розмові з товаришем, недбалість в їжі і одяганні, відмова у відповідь на прохання прибрати на місце іграшки і т. П.), Прагне вчасно помітити всі щось нове, ніж опанував його вихованець.

Щоб краще пізнати дитину, педагогу необхідні відомості про його поведінку вдома.   Тому до початку навчального року слід обов'язково відвідати сім'ї тих дітей, які мають вперше прийти в дитячий сад. Це дасть можливість познайомитися з членами сім'ї, виявити умови життя малюка, особливості та традиції виховання, поспілкуватися з ним у звичній для дитини обстановці.

Але цим контакти з родиною, звичайно ж, не повинні обмежуватися. Необхідні планові відвідування сім'ї - приблизно два рази на рік. Вони дають можливість направляти батьків на правильне вирішення конкретних питань виховання своєї дитини.

Вже в молодших дошкільнят в різноманітних іграх і спостереженнях, в процесі праці з самообслуговування і виконання нескладних доручень необхідно виховувати позитивне доброзичливе ставлення до оточуючих його дорослим, бажання охоче виконувати їх вимоги, також ввічливе поводження з однолітками, дбайливе ставлення до іграшок і речей, що знаходяться в спільному користуванні.

У ранньому віці   закладаються основи доброзичливих відносин між дітьми. Це вміння грати, не заважаючи один одному, проявляти співчуття, ділитися іграшками, узгоджувати свої дії з діями інших дітей. Навіть найменша дитина зазвичай позитивно налаштований по відношенню до партнера, і проявляє інтерес не тільки до нього, а й до предмету, з яким той діє. Але спочатку (у віці 10 місяців - 1 року 2 місяців), не вміючи просити, і не знаючи, що таку ж іграшку можна знайти в манежі або на поличці, дитина бере її у сусіда і з задоволенням проробляє тільки що побачені дії.

Щоб це поки невинне прояв невихованості не перетворилося в негативну звичку, потрібно, щоб діти вміли дотримуватися правила поведінки в групі. Дитину поступово привчають робити не тільки те, що можна, що подобається, а й те, що потрібно, хоча і не хочеться, утримуватися від того, що хочеться, але не можна, спокійно почекати, поки дорослі запросять за стіл, посунутися на дивані, щоб дати можливість сісти іншому. Треба, щоб діти знали, що погано (заважати, смітити, кричати, ламати), а що добре (прибирати на місце іграшки, допомагати один одному і т.п.).

Для формування доброзичливих відносин дітей один до одного велике значення має правильна організація обстановки, в якій грають діти, підбір іграшок. Якщо малюків до 1 року 1 місяця - 1 року 2 місяців тримають в манежі і в кімнаті, де знаходяться діти другого і третього року життя, не дотримується порядок в розташуванні іграшок, у них виникає негативна звичка забирати їх один в одного. Адже вони не знають, де знайти предмет або його частина, необхідні для продовження гри. Целулоїдні і поліетиленові іграшки, зазвичай зображують стилізованих тварин, найчастіше використовуються дітьми як ляльки. Тому, якщо в групі, де виховуються діти старше 1,5 року, немає посуду, лялькової меблів, ковдр, візків, тобто немає нічого, крім поліетиленових іграшок, діти майже не грають з ними і, не знаючи, чим зайнятися, сваряться. На розвиток спільних ігор дітей третього року життя негативно позначається відсутність в групі великих посібників (типу плити, столу для годування ляльок), біля яких можуть одночасно грати двоє-троє дітей.

Одне із завдань виховання дітей першій молодшій групи   - формування у них передумов моральної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Діти третього року життя, які прийшли в дитячий сад, відрізняються один від одного рівнем вихованості, володіння різними навичками і тільки починають звикати до нової для них обстановці. Звідси - особливе значення в роботі з малюками набуває індивідуальний підхід до кожної дитини.

Перш за все, педагогу необхідно домогтися довіри дитини, бо вирішальним методом виховання малят служить і безпосереднє спілкування з ними вихователя.   Дитина молодшої групи відчуває особливо велику потребу в постійних контактах з дорослим. Від того, як складуться і розвиватимуться відносини малюка з дорослими, багато в чому залежать його взаємини і культура поведінки при контактах з більш широким колом людей.

Створення передумов культурної поведінки маленької дитини ведеться за кількома напрямками. Одне з них - формування вміння грати і займатися, гуляти і приймати їжу, спати під час тихої години, одягатися і вмиватися разом з групою однолітків, поруч з товаришами, тобто в колективі. При цьому у дітей розвивається почуття колективізму,   настільки важливе для людини. Не менш важливо прищепити інтерес до трудових дій дорослих, бажання допомогти їм, а пізніше - і самостійно виконувати нескладні трудові дії з самообслуговування. Виховання дбайливого ставлення до іграшок і речей, вміння долати невеликі труднощі і доводити справу до кінця, почуття подяки за турботу і догляд, слухняності і почуття симпатії, дружелюбності до дітей і дорослих - все це основоположні програмні напрями педагогічної роботи вихователя в першій молодшій групі дитячого садка .

Культурно - гігієнічні правила.

Методи і прийоми формування у дітей культурно-гігієнічних навичок і звичок.

У психологічній науці навик визначається як автоматизоване дію, хоча процес освоєння обов'язково пов'язаний з його усвідомленням. Навички поступово вдосконалюються, переростають в звички, тобто в потребу діяти певним чином. Для успішного формування такої потреби необхідно, щоб мотиви,   за допомогою яких дітей спонукають до дій, були значимі в їхніх очах, щоб ставлення до виконання дій у хлопців було емоційно-позитивним і, нарешті, щоб при необхідності діти були здатні проявити певні зусилля волі для досягнення результату. Недооцінка педагогом перерахованих умов може привести не тільки до втрати дітьми вже почали закріплюватися корисних звичок, а й до виникнення у них почуття незадоволеності.

Слід пам'ятати також, що у дитини дуже рано, вже на першому-друге році життя, в силу особливостей його нервової діяльності, при неправильному вихованні можуть виникнути і закріпитися шкідливі звички(Смоктання пальців, відмова вмиватися, користуватися горщиком, засипати тільки при закачуванні, брати їжу руками з тарілки, кришити хліб, кричати і падати на підлогу, вимагаючи бажаного, і ін.).

Важливим завданням в роботі з дітьми першої молодшої групи є виховання культурно-гігієнічних навичок - охайності, акуратності в побуті, навичок культури їжіяк невід'ємної частини культури поведінки.

Культурно-гігієнічні навички   - важлива складова частина культури поведінки. Необхідність охайності, утримання в чистоті обличчя, рук, тіла, зачіски, одягу, взуття продиктована не тільки вимогами гігієни, а й нормами людських відносин. Педагоги і батьки повинні постійно пам'ятати, що щеплені в дитинстві навички, в тому числі культурно-гігієнічні, приносять людині величезну користь протягом всієї його подальшого життя.

Діти повинні розуміти, що в дотриманні цих правил проявляється повага до оточуючих, що будь-якій людині неприємно торкатися брудної руки або дивитися на неохайний одяг. Неохайний чоловік, який не вміє стежити за собою, своєю зовнішністю, вчинками, як правило, недбалий і в роботі.

Щоб діти могли освоїти культурно-гігієнічні навички необхідно, щоб меблі й устаткування відповідали фізіологічним встановленим нормам. У групових та інших приміщеннях повинні бути створені всі умови для успішного виховання працьовитості і навичок культури поведінки: наявність віників для очищення взуття перед входом в дитячий сад, щіток для чищення одягу в роздягальні кімнаті, дзеркал і індивідуальних гребінців в верхніх осередках вішалок для рушників, фартухів для чергових по їдальні і т.п.

Бажання дитини виконувати необхідну правило (тобто акуратно, мити руки до появи піни і т. Д.) Багато в чому визначається пов'язаним з цим дією почуттям приємного   або неприємного.Тому так важливо, щоб посуд, шматочки мила, віники, совки, лопатки та інші речі і інструменти були красивими і зручними в користуванні. Атмосфера змістовної діяльності і раціонального порядку - ознака високої загальної культури дошкільного закладу. А вона, в свою чергу, важлива умова ефективності виховного процесу.

Щоб полегшити дитині освоєння нових навичок, необхідно робити цей процес доступним, цікавим і захоплюючим. І робити це треба педагогічно тонко, ненав'язливо. При цьому вихователю важливо враховувати вікову особливість дітей третього року життя - прагнення до самостійності.

культуру їжі   часто відносять до гігієнічних навичок. Але її значення не тільки у виконанні фізіологічних потреб. Вона має і етичний аспект   - адже поведінка за столом базується на повазі до сидячих поруч, а також до тих, хто приготував їжу.

З дошкільного віку діти повинні засвоїти певні правила:   не можна класти лікті на стіл під час їжі; Тобто треба з закритим ротом, не поспішаючи, ретельно пережовуючи їжу; дбайливо ставитися до хліба і інших продуктів; правильно користуватися столовими приборами. Оволодіння культурою їжі - нелегка для дошкільнят справа, але здійснювати формування цих навичок необхідно, треба домагатися, щоб діти їли із задоволенням, апетитом і охайно.

Протягом молодшого дошкільного віку дитина набуває багато навичок, оволодіння якими вимагає від нього певних зусиль.

Повторюючись багато разів в різних режимних процесах, такі дії, як самостійне одягання, причісування, умивання і т.д., доставляють дитині радість; діти освоюють, що, як і в якій послідовності треба робити.

Для більш легкого оволодіння певним навиком пов'язані з його засвоєнням дії членують на кілька операцій. Наприклад, при умовно дитина спочатку засукує рукава, потім намилює руки, ретельно ополіскує їх, не розбризкуючи воду, і насухо витирає.

Образ тих чи інших дій повинен скластися у свідомості дитини до того, як він приступить до їх практичного здійснення. Тому спочатку слід показати необхідну дію, а потім вже вправляти в них дітей.

Треба пам'ятати ще одну важливу особливість формування навичок культурного поведінки у малят: під час оволодіння новими діями дітям хочеться неодноразово їх повторювати.Іншими словами, малюки перетворюють ці дії в гру. Вихователь, бачачи це, включається в гру і направляє дії дитини на закріплення досвіду. Повторюючи, таким чином, прийоми правильних дій, маленькі діти починають більш ретельно їх виконувати.

Перш за все, слід запам'ятати: на початковому етапі засвоєння досвіду квапити дітей ні в якому разі не можна, треба дати їм можливість спокійно виконувати освоюються дії. Подібна обстановка дозволить зберегти у них позитивно-емоційний настрій. Однак необхідність укладатися у відведений для режимних процесів час залишається. Тому треба вміло спрямувати зусилля дітей на більш цілеспрямовані дії. Для цього ефективні, наприклад, непрямі прийоми попереджувального заохочення: «Подивіться, діти, як швидко і чисто Таня вимила руки. Тепер, Таня, покажи, як ти вмієш їх витирати »і т.п.

Інший вельми ефективний спосіб засвоєння навичок - використання ігор   (З лялькою, водою і т.п.). Для зміцнення навику малюка слід заохочувати за вдало виконані завдання. Для освоєння малюками прийомів одягання можна включити в гру великих ляльок з наборами одягу. Одягаючи на них сорочку і штанці, сандалі, шапку, діти швидше навчаться вдягатися самі. На одязі дітей повинні бути пришиті петельки. Це полегшить формування навички акуратно містити одяг.

Доцільно проводити колективні ігри-заняття, ігри вправи, які допомагають вихователю вирівнювати рівень оволодіння навичками кожною дитиною. У ці ігри-заняття можна включати різноманітні предмети, іграшки (гребінця, носові хустки, столові прилади, щітки та підставки для взуття, дзеркало, картинки, фотографії, діафільми і т.д.). Це сприяє активізації одночасно зорового і рухового аналізаторів дитини. Вихователь показує кожному малюку імітують дії з реальними предметами, які в уявній ситуації допомагають малюкам в освоєнні практичних дій в життєво важливих режимних процесах.

Показання і освоєння на заняттях дії в результаті постійних вправ у повсякденній діяльності переростають у стійкі навички культурної поведінки. Надалі ці навички діти починають використовувати в найрізноманітніших ситуаціях.

Морально – етичні ігри для дітей старшого дошкільного віку

Скарбничка етичних слів

Мета.Виховувати ввічливість, закріплювати правила поведінки в дитячому садку.

Хід гри

Хто назве більше слів ввічливості, коли:

-Прощаєшся з однолітками після садочка,

-Треба знайти будинок , в якому живе твій друг,

-Треба звернутися до продавця, щоб купити потрібну річ.

Розсипанка

Мета . Виховувати чуйне і уважне ставлення до товаришів і близьких людей.

Хід гри

Завдання : збери прислів’я з окремих слів

Від серця до неба дороги не треба.

Серце серцю вість подає.

Хто візьме дитину за руку, той візьме матір за серце.

Гостре словечко коле сердечко.

Озвуч картинку

Мета.Виховувати культуру спілкування, формувати практичні вміння звертатись до співрозмовників.

Хід гри

Робота в групі

Протягом життя людина потрапляє в різні ситуації, але завжди має лишатися доброю і люб’язною. Уявіть, що ви потрапили в ситуацію,зображену на малюнку.

Дівчинка впала, хлопчик допомагає підвестися.

Хлопчик відкриває перед дівчинкою двері.

Діалог між дівчинкою і мамою однокласника по телефону.

Гра-змагання «Хто швидше і більше»

Мета .Вибрати у швидкому темпі якомога більше слів, які характеризують виховану людину.

Хід гри.

В ході гри група ділиться на дві команди. . Переможцем стає та команда, яка швидше і більше назве слів.

Вихований, неуважний, інтелігентний, порядний, інтелектуальний,лінивий, чемний, ввічливий, сердитий, відповідальний, кмітливий, злий,відвертий, брехливий, привітний, чуйний, жадібний, врівноважений,лихослівний, справедливий, правдивий, грубий, добрий, щирий, щедрий,скритний, працьовитий, жалісливий, жорстокий, доброзичливий, ніжний,

терплячий, скромний, хитрий, веселий, насмішкуватий, чуйний,зарозумілий, байдужий.

Намисто етичних слів

Мета . Виділити гарні людські риси і побачити їх один в одного.

Хід гри

На картках (намистинках) написані гарні людські риси. Діти по черзі вибирають їх(вихователь озвучує що там написано) і одягають намистинки друзям, в яких вони помітили дані риси характеру.

Охайність, ніжність, ласкавість, терплячість, працьовитість,скромність, вірність, доброта, щедрість, щирість, справедливість,чуйність, допитливість, привітність, уважність, впевненість ,відвертість, кмітливість,ввічливість,порядність,інтелектуальність,вихованість,інтелігентність,правдивість доброзичливість,товариськість,вимогливість, люб’язність, тактовність.

Продовж речення

Добра людина – це та, яка ___________________

Зла людина – це та, яка ___________________

Чемна людина – це та, яка ___________________

Чесна людина – це та, яка ___________________

Скромна людина–це та, яка __________________

Жорстока людина – це та, яка ________________

Егоїстична людина – це та, яка ______________

Груба людина – це та, яка ___________________

Чуйна людина – це та, яка ___________________

Вихована людина – це та, яка _________________

Чи добре знаєш ти казки?

Яку могутню тварину врятувала маленька

мишка ?

Ким були ледарі Круть і Верть ?

Хто втік з дому і був за те покараний Лисичкою ?

Дівчинка, що не вміла поводитись у чужому домі.

Кіт, що довго терпів знущання двох мишей.

Дівчинка, що врятувала ластівку.

Друг Крокодила Гени.

Дівчина, що згубила на балу черевичок

Назва мультфільму , де головний герой – гоночний автомобіль.

Казкова вікторина

Відгадай загадки

Сидить півник на печі,

Їсть смачненькі калачі.

Тут лисичка прибігає,

Мерщій півника хапає.

Біжить котик рятувати,

В лисиці півника забрати.

(Котик і Півник )

Вигнав дід козу із хати,

Та пішла вона блукати.

В зайця хатку відібрала.

Всі козу ту виганяли

Рак козуню ущипнув,

Зайцю хатку повернув.

(Коза-Дереза)

Знайшов півник колосок,

Змолов борошна мішок.

Спік негайно у печі

Пиріжки та калачі.

Мишенят не пригощав,

Бо жоден з них не помагав.

(Колосок)

Хто кругленький і смачненький

Із віконця скік та скік,

Втік від баби і від діда

До лисички на язик ?

(Колобок)

Невсипущий, хитрий, сірий,

Голоднющий – ікла шкірить.

Між кущами пропадає,

Пасовиська оглядає.

(Вовк)

З якої казки слова?

Ніколи не треба сміятися із слабшого.

(Їжак та Заєць)

Що це, будинок для поросяти, чи фортеця ?

(Троє поросят)

От, вражого батька син, ще йому й мало.

(Пан Коцький)

Нічого не пила, нічого не їла.

(Коза-Дереза)

Я піду по дрова, а ти нікому дверей не відчиняй.

(Котик і Півник)

Приходь, кумоньку, приходь, лебедоньку, чим зможу – тим тебе і пригощу.

.(Лисиця і журавель)

Чарівні скельця

Мета. Розвивати вміння дітей помічати в однолітків кращі риси характеру,щось гарне.

Матеріал: різноколірні скельця.

Хід гри

Діти сідають у коло.

- Давайте візьмемо ці чарівні скельця,поглянемо крізь них на свого товариша,побачимо в нього якомога більше гарного й розкажемо про це нашим дітям.

Але називати кожного можна лише пестливим іменем

Так-ні

Мета. Розвивати вміння дітей висловлювати свою думку,вчити її обґрунтовувати.

Матеріал: кольорові прапорці зеленого та червоного кольору.

Хід гри

У дітей є кольорові прапорці.Якщо діти згідні з думкою,яку висловлює ведучий,піднімають зелений прапорець,ні-червоний..

Наприклад:

Друг- це той з яким завжди весело.

Друг завжди поруч зі мною.

Друг має мені віддати все,що у нього є.

Друзі ніколи не сваряться.

Я не дружу з тим,хто не гарний.

Я обираю друга за красу.

Друг має бути сильним і захищати мене…

Привітай товариша

Мета.Розвивати вміння дітей давати компліменти іншим,вітати однолітків.

Матеріал: букет квітів(штучних або живих)

Хід гри

Дитина дарує букет своєму товаришеві і каже йому щось прємне,комплімент: «Я дарую тобі цей букет,бо ти справжній товариш(найкраще співаєш,завжди допомагаєш друзям.маєш добре серце)»Вихователь стежить,щоб діти не повторювались.

Дидактичні мовленнєві ігри та вправи з морально - етичного виховання

  1. «Рученята»

Моральний розвиток: формувати усвідомлене розуміння дій у ситуації конфлікту.

Діти об’єднуються у пари і виконують дії згідно з текстом вправи.

Наші рученята вітаються, сваряться, миряться, жаліють одне одного, обіймаються, прощаються.

Вправа повторюється декілька разів із прискоренням.

  1. «Назви одним словом»

Моральний розвиток: розвивати усвідомлення моральних норм.

Мама, тато, сестричка, братик — сім’я.

Дякую, будь ласка, до побачення, вітаю — чарівні слова.

Доброзичливість, чуйність, щирість — моральні якості.

Посмішка, радість, співчуття — …

Вередливість, егоїзм, упертість —…

  1. «Скажи навпаки»

Моральний розвиток: навчати називати моральні якості; формувати розуміння, що людей цінують за їхні моральні якості.

Добрий — злий, веселий — сумний, сварливий — миролюбний, сміливий — боязкий, щирий — потайний, жалісливий — черствий, милосердний — жорстокий, працьовитий — ледачий.

  1. «Мама — мамуся»

Моральний розвиток: учити добирати пестливі слова.

Мама — мамуся, тато — таточко, сестра — сестричка, брат — братик.

  1. «Скажи, який?»

Моральний розвиток: формувати вміння визначати та називати чесноти людей.

Мама — добра, ніжна, ласкава, лагідна…

Тато — сильний, сміливий, працьовитий…

Бабуся — лагідна, добра, роботяща, старенька…

Дівчинка, хлопчик…

  1. «Закінчи речення»

Моральний розвиток: формувати вміння визначати та оцінювати вчинки оточуючих. Добрі діти батьків радують, а погані… Марійка бабусі допомагала, а Сергій… Данилко з друзями ділиться, а Тарас…

  1. «Назви якомога більше ознак»
    Моральний розвиток: формувати вміння називати якості свої та оточуючих. Я — 
    який? Мій друг — який? Моя мама — яка?

8. «Відповідай швидко і точно»

Моральний розвиток: формувати вміння оцінювати взаємини людей.

Бабуся старенька, а мама…

Хороший друг пожаліє, а поганий…

Щира людина поділиться, а скупа…

Увічлива людина попросить, а не ввічлива…

  1. «Запитую — відповідай»

Соціальний розвиток: формувати обізнаність про оточуючих, їхні індивідуальні особливості.

Як звати твою маму? Як звати тата? Як тата звати по батькові? Імена бабусь, дідусів? Хто твій друг? У які ігри ви любите гратися?

  1. «Хто це?»

Моральний розвиток: систематизувати уявлення про взаємини людей.

Рідна, лагідна, найдорожча — хто? (Мама)

Сильний, сміливий, працьовитий — хто? (Тато)

Вірний, добрий, щирий — хто? (Друг)

  1. «Хто? Або що?»

Соціальний розвиток: учити називати людей, які виконують роботу; формувати повагу до праці.

  1. «Хто що вміє робити?»

Мета: учити називати людей, які виконують дії.

Любить, піклується, жаліє —… (мама).

Любить, ремонтує, допомагає, виховує — … (тато).

Навчає, доглядає, турбується — … (вихователь).

Оглядає, лікує, дає поради —… (лікар).

13. «Доповни речення»

Моральний розвиток: учити аналізувати запропоновану ситуацію.

Тато ремонтує… (кран).

Хлопчик допомагає… (мамі).

Бабуся пече пиріжки… (онукам).

Двірник посипає слизьку доріжку… (піском).

  1. «Закінчи прислів’я»

Моральний розвиток: ознайомити з етичними еталонами поведінки; розвивати логічне мислення.

Без терпіння немає —… (уміння).

Шила в мішку —… (не заховаєш).

Друга шукай, а знайдеш —… (тримай).

Праця годує, а лінь —… (марнує).

Шануй батька й неньку й тобі буде — … (гладенько).

  1. «Назви лагідно»

Моральний розвиток: учити використовувати лагідні слова.

Малий — маленький — малесенький. Теплий — тепленький — теплесенький.

  1. «Що було б, якби…?»

Моральний розвиток: учити розв’язувати проблемну ситуацію, беручи до уваги етичні еталони.

Що було б, якби вихователька не прийшла на роботу?

Що було б, якби кухар не зварив обіду?

Що було б, якби тато не заробляв гроші?

Якби в мене захворіла киця, то…

Якби мама купила багато цукерок, то…

Вередувати не можна, бо…

Потрібно слухати маму, тому що…

За столом не можна пустувати, тому що…

Якби я був чарівником, то…

Якби я був чарівником, для мами зробив би ось що…

Якби я був чарівником, зробив би багато добрих справ, а саме…

  1. «Коли? Якщо?»

Моральний розвиток: виховувати почуття емпатії та повагу до оточуючих.

Якщо мама стомилася,… (слід гратися тихо).

Коли завершив гру,… (необхідно прибрати іграшки).

Якщо другові сумно,… (потрібно розважити його).

  1. «Як можна сказати?»

Моральний розвиток: формувати вміння диференціювати почуття.

Усмішка яка? (Весела, сумна, крива, щира, недобра…)

Учинки які? (Добрі, погані, недобрі, злі…)

Любить вилежуватися — лежень.

Не дякує — невдячний.

Зичить добре — доброзичливий.

Має добре серце — добросердий.

  1. «Що буває…?»

Моральний розвиток: навчати розуміти метафори.

Добрим… (серце, бабуся, робота…)

Гарним… (очі, квіти, мама…)

Милим… (кошеня, дитя, іграшка…)

Поганим… (робота, вчинок, слова…)

Сумним… (розповідь, казка, фільм…)

  1. «Чарівна пір’їнка»

Моральний розвиток: учити аналізувати та оцінювати свої вчинки.

Діти утворюють коло. Вихователь дає кольорову пір’їнку комусь із дітей. Дитина, яка отримала пір’їнку, розповідає про свій добрий вчинок і передає її іншій дитині.

  1. «Який настрій?»

Моральний розвиток: формувати вміння розрізняти та називати емоції.

Сумний, веселий, радісний, сердитий, розгублений.

  1. «Як почуваєшся?»

Моральний розвиток: формувати розуміння впливу вчинків на почуття оточуючих.

Вихователь пропонує до розгляду та аналізу малюнки, на яких зображено проблемні ситуації. На малюнках відсутні обличчя у деяких персонажів. Вихователь пропонує дітям описати ситуацію на малюнку та почуття персонажів.

Конспект морально-етичної бесіди у старшій групі на тему «Будь добрим - і тобі добре буде»

 Програмові завдання: -  продовжувати формувати уявлення дітей про морально-етичні норми поведінки; розширювати та поглиблювати знання про позитивні риси характеру та моральні чесноти людини (доброта, щедрість, скромність, чуйність, ввічливість, доброзичливість, працьовитість, миролюбність тощо); вчити дошкільників помічати та характеризувати негативні риси характеру і прояви негідної поведінки оточуючих на прикладі казкових героїв; спонукати самостійно робити оціночні судження та аналізувати поведінку інших; сприяти усвідомленню дітьми необхідності дотримуватися соціально прийнятих норм поведінки та моральних чеснот, бути доброю людиною; -  розвивати логічне мислення, комунікативне мовлення дітей; -  виховувати культуру поведінки та спілкування, бажання наслідувати позитивні приклади соціально-моральної поведінки та кращі моральні якості особистості.

Словник: пантоміма, моральні якості (чесноти), правила поведінки, миролюбивий, милосердний.

Матеріал: ілюстрації до відомих казок; сюжетні картинки до теми «Хороші і погані вчинки»; кольорові олівці чи фломастери; маски півника і курочки; декорації (зелені ягоди, квіти, метелики, сніжинки).

Хід заняття

Діти заходять у групу, стають рядком. Вихователь. - Погляньте, діти, скільки у нас гостей сьогодні. Давайте з ними ввічливо привітаємося.

Кожна дитина по черзі говорить своє привітання.

Наприклад: -         Доброго ранку! -         Добрий день! -         Доброго здоров'я! -         Привіт! -         Раді вас бачити! -         Ласкаво просимо! та ін.

Вихователь. -  А ще можна звернутися до людини без слів, а лише за допомогою міміки і жестів. Пам'ятаєте, як ми гралися, і такий спосіб спілкування називається як? (пантоміма) -         Молодці, що пригадали. А давайте зараз пограємо в пантоміму! Згідні?

Розважальна гра «Пантоміма»

Одна дитина виходить вперед. Вихователь  промовляє фразу, а дитина пробує відобразити її зміст за допомогою міміки і жестів.

Наприклад: -         Щиро дякую! (права рука на ліве плече, уклін, усмішка); -         Раді вас бачити! (приязна усмішка, руки розведені в сторони, легкий уклін); -         Я більше так не буду. (руки схрещені на грудях, заперечливий помах голови, сумний вираз обличчя); -         Ходи до мене, маленька! (усмішка, руки простягнуті вперед,рухи пальцями обох рук); -         Не хочу з тобою гратися! (посуплене обличчя, руки схрещені на грудях); -         Дозвольте запросити вас на танець. (усмішка, рука простягнута вперед, легкий уклін головою) і т.д.

Вихователь. -  Молодці, діти! Дуже добре ви поспілкувалися без слів, а за допомогою лише міміки і жестів і погралися в пантоміму. А зараз сідайте, будь ласка, на стільчики, випряміть свої спинки, ніжки поставте разом. Вам так буде зручно.

Сьогодні ми з вами поговоримо про дуже цікаві речі - про доброту, прояви людських якостей і характер людини. Ви знаєте, діти, що людина живе не сама в суспільстві, а поруч з іншими людьми. Як рослинка у полі не може існувати сама, так і людина не може жити самотньо, а серед інших людей і всі вони різні - одні добрі, а інші не зовсім такі. -  Що ви можете сказати про добру людину, яка вона? (чесна, ввічлива, скромна, працьовита, чемна, доброзичлива, дружелюбна, щедра, справедлива, миролюбна, щира, милосердна та ін.)

Вихователь. - Я з вами згідна. Ви назвали багато хороших моральних якостей людини. Давайте запам'ятаємо ці гарні слова - «моральні якості». (Діти повторюють за вихователем). Саме таку людину і з такими моральними якостями можна назвати доброю. В нашій групі діти виховуються і дружать вже третій рік і дуже добре знають один одного. Розкажіть, будь ласка, про своїх друзів, які вони? Діти по черзі розповідають про своїх друзів. Наприклад: -         Ярослав добрий, бо він дуже любить свою сестричку і багато розповідає про неї; -         Дарина ввічлива дівчинка, бо завжди вітається; -         Марійка працелюбна, бо завжди допомагає виховательці; -         Денис щедрий, бо з усіма ділиться; -         Софійка дружелюбна, бо з усіма грається і ділиться іграшками; -         Карина чесна, бо ніколи не обманює і т.д. Вихователь. - Молодці, діти! Серед вас багато добрих і вихованих. Як ви вдало підмітили хороші моральні якості  у своїх друзів. Дякую вам! -         А чи пам'ятаєте ви вірш про хвалькуватого кота? Чи гарно хвалитися? -         Що сталося із хвалькуватим котом? (Він пішов і пропав)

Фізкульхвилинка «Хвалькуватий кіт»

Діти стають у коло, читають знайомий вірш і показують відповідні рухи. Хвалився кіт,

що він убрід Дніпро перебреде,

(Ідуть по колу, виконуючи рухи руками, як при плаванні)

Та як пішов, то не прийшов - нема кота ніде.

(Зупинилися, повернулися у коло, по черзі відводять руки в сторони, підняли плечі) Тож ти ніколи не хвались, якщо не можеш - не берись!

(Сваряться пальчиком) Діти повертаються у другу сторону і повторюють рухи ще раз.

Дидактична вправа «Голосно - тихо»

Першу частину вірша діти промовляють тихо, другу - голосно.

Дидактична гра «Скажи навпаки»

Вихователь називає хороші моральні якості людини, а діти - їм протилежні. -         Дружелюбний - недружелюбний; -         чемний - нечемний; -         ввічливий - неввічливий; -         чесний - нечесний; -         скромний - нескромний; -         працьовитий - непрацьовитий (лінивий); -         доброзичливий - недоброзичливий; -         щедрий - нещедрий (жадібний); -         справедливий - несправедливий; -         миролюбний - немиролюбний; -         щирий - нещирий; -         милосердний - немилосердний, -         добрий - недобрий (злий) та ін.

Вихователь. - Людей, які мають такі нехороші якості, називають невихованими, недобрими або злими. Чи хочете, діти, щоб про вас так думали? (Ні). Отож ведіть себе чемно і будьте завжди добрими і вихованими дітьми, щоб вами могли пишатися ваші мами, тата і ми в дитячому садку. Бо в народі кажуть: «Будь добрим - і тобі добре буде».

Вихователь запрошує дітей сісти на свої стільчики і уважно розглянути ілюстрації до відомих казок. Вихователь. - Діти, а зараз я хочу переконатися, чи все ви зрозуміли і можете пояснити. Перед вами ілюстрація до якої казки? («Коза-дереза») Подумайте і дайте відповідь повним реченням, якою була коза у цій казці? (Коза була хитрою, несправедливою, неввічливою, нечемною, неслухняною, недоброзичливою, нещирою, недружелюбною, недоброю та ін.) -         Кого обманула Коза-дереза? (діда, бабу, зайчика) -         Хто допоміг зайчику визволити його хатку? (рак-неборак) -         А що могло б статися, якби рак-неборак теж не зміг вигнати Козу-дерезу із зайчикової хатки? (роздуми дітей) -         Якими словами можна сказати про рака, який він? (сміливий, справедливий, чесний, дружелюбний, миролюбний, милосердний, добрий) Вихователь. - Молодці! Добре розумієтеся на гарних моральних якостях. Спробуємо далі. Вихователь демонструє наступну ілюстрацію до казки «Котик і півник». -         А що можна сказати про котика із казки «Котик і півник»? Який він? (добрий, працьовитий, відповідальний, дружелюбний, щедрий) Вихователь. -  Так. Він кожного дня ходив у ліс рубати дрова, щоб взимку можна було погрітися біля пічки. А що можна сказати про Півника, який він? (неслухняний, нещирий, нечемний, несправедливий, недобрий, непрацелюбний) Вихователь. -  Справді, він не послухався Півника. Вийшов із хатки і з ним сталася халепа. Що могло б статися, якби Котик не визволив Півника від Лисички? (Міркування дітей) -         А що можна сказати про Лисичку, яка вона? (хитра, недружелюбна, несправедлива, нечемна, недоброзичлива, недобра) Вихователь. -  Діти, мені дуже хочеться, щоб ви розглянули наступну картинку і гарними словами описали дідову сімейку із казки «Ріпка». Яка вона? (дружелюбна, добра, працьовита, відповідальна, щедра, милосердна, доброзичлива) Що могло б статися з ріпкою, якби дід її не витягнув? (Міркування дітей)

Вихователь. -  Молодці! Гарно міркуєте. А якою ви запам'ятали Лисичку із казки «Лисичка та Журавель»? Скажіть повним реченням, якою була Лисичка? (Лисичка була хитрою, нещедрою (жадібною), недружелюбною, несправедливою, немилосердною, недоброю) -         А яким був Журавель? (гостинним, добрим, щедрим, ввічливим, доброзичливим) Чи зрозуміла Лисичка після відвідин Журавля, що негарно вчинила? (Ні, ще й образилася і більше вони не товаришували)

Вихователь. -  Ось бачите, діти, навіть казка може нас навчити розпізнавати хороші і погані вчинки, добрих і поганих людей. Виконання завдань дітьми біля столів.

Дидактична гра «Оціни вчинок»

Кожна дитина вибирає собі сюжетну картинку із зображенням ситуації морального змісту. Уважно розглядає і оцінює її, потім зафарбовує кружечок під картинкою відповідним кольором: червоним - поганий вчинок, зеленим - хороший. Пізніше вихователь пропонує дітям пояснити свій вибір. Вихователь. -  Діти, сьогодні я запрошую вас до театральної студії, де ми переглянемо невеличку інсценівку про те, що буває з неслухняними і невихованими. Вихователь вибирає персонажів - Півника, Курочку та казкаря. Діти, що залишаються сидіти на стільчиках, тримають в руках атрибути для інсценівки - зелені ягоди, квіти, метелики, сніжинки.

Інсценівка казки Ушинського «Умій почекати»

Вихователь. -  Молодці, діти! Добре справилися із завданням - гарно показали поведінку неслухняного, невихованого Півника. Чи бажала Курочка зла Півнику? З чого це було видно? (Курочка завжди повчала Півника і застерігала його від небезпеки). Чи можна вважати, що Курочка була доброю? (Так, вона дуже хвилювалася за неслухняного Півника і бажала йому лише добра) -         А якими хочете стати ви після нашого заняття? (чемними, вихованими, дружелюбними, щедрими, добрими, чесними, вдячними, терпеливими, працелюбними, відповідальними та ін.) -         Підніміть руку ті, хто готовий кожен день робити добро і собі, і тим, хто піклується про вас і любить? Отож, робіть добро - і вам добре буде.

Вихователь. -  А зараз давайте ввічливо прощатися з нашими гостями. Діти використовують різні форми прощання. Наприклад: -         До побачення! -         Всього доброго! -         До зустрічі! -         Бувайте здорові! -         На все добре! -         Щасливої дороги! Приїжджайте ще до нас! Вихователь. -  Щиро дякую дітям і гостям! Всім бажаю доброго здоров'я і мирного неба над головою!

Бесіда на морально-етичну тему: «Що таке співчуття?»

Мета: ознайомити дітей з емоційними проявами людини; вчити враховувати почуття інших людей, уміти співчувати, співпереживати; розвивати уяву; виховувати повагу до людей.

Матеріал: картини за змістом бесіди.

Хід бесіди

Вихователь. У житті, казках, у кінофільмах люди посміхаються і плачуть, радіють і сумують. Сьогодні ми помандруємо до країни людських почуттів. А ось про яке з почуттів ми будемо говорити, спробуємо з вами зрозуміти, розглянувши цю картину.

Розгляд картини «Добрим будь – пожаліти друга не забудь».

Діти разом з вихователем розглядають її зміст.

Ситуація «Співчуття і доброта»

Вихователь пропонує дітям морально – етичну ситуацію. Діти оцінюють персонажів, їхні вчинки.

Вправа «Хто виявив співчуття»

Оцінювання дітьми поведінки песика.

Мене сварили мама з татом,

Що я, мовляв, такий – сякий,

А вірний друг мій. Пес кудлатий,

Прийшов до мене залюбки,

Довірливо у очі глянув –

І не такий я вже поганий!

Вправа «Кому ви більше співчуваєте» (робота з демонстраційним матеріалом)

Вихователь. Діти, сьогодні ми побували в країні людських почуттів, навчилися співчувати людям.

- Діти, а якщо у друга трапиться горе, об ви зробили?

- Як необхідно ставитися одне до одного?

- Ставтеся одне до одного так, як би ви хотіли, щоб друзі ставилися до вас.

Гра-казка «Казка казкою, а в ній наука»

Програмовий зміст: Формувати елементарні знання, вміння і навички поведінки в різних ситуаціях, дати дітям знання про небезпечні предмети та явища довкілля, особливості стосунків між людьми. Вчити неухильно дотримуватись правил безпечної поведінки вдома, на вулиці, з іншими людьми. Розвивати обачність, обережність. Виховувати ввічливість, скромність, дисциплінованість, уважність, слухняність, почуття відповідальності за свої дії.

Матеріал: гра-лабіринт, ілюстрації.

Хід заняття:

Привітання.

Вихователь. Діти, у нас сьогодні незвичайний день. В нашу групу завітало багато гостей, а ми, як добрі господарі, повинні їх гостинно зустріти. Отож, давайте візьмемось за ручки, станемо на мить сонячними промінчиками, будемо дарувати один одному та нашим гостям тепло та хороший настрій, якого вистачить на цілий день.

Вихователь. А розпочати цей день я хочу словами «Жили-були...» чи «За синіми морями...». Де ви могли чути ці слова?

Вихователь. Чи подобаються вам казки?

Вихователь. Тож сьогоднішню нашу зустріч я пропоную провести в казковій країні, поряд з казковими героями. Але шлях до цієї країни буде нелегким. Ми будемо мандрувати ось по цих доріжках (Виставляю гру-лабіринт) і шукати безпечний вихід з цих заплутаних переходів.

Вихователь. А розпочати мандрівку та визначити місця відпочинку та зупинок нам допоможуть ось ці різнокольорові метелики, які присіли до вас на кофтинки (Перед заняттям дітям пристебнути до одягу метеликів різного кольору). Дитина чи вихователь виставляє метелики під номерами від 1 до 4. Діти рахують.

Вихователь. Отож, мандрівку розпочинають метелики під №1, які мають … (певний) колір. Виходять діти з метеликами відповідного кольору і шукають безпечний шлях до цифри 1.

Вихователь. На зупинці під №1 заховалася казка «Кицин дім».(Виставляю ілюстрацію)

… Палає будинок. Його господиня Киця благає своїх гостей врятувати їй житло. З якої казки ця сцена? Про що вона вам нагадує? (Про те, що з вогнем треба бути обережним, що жарти з ним призводять до пожежі). Чим страшна пожежа? (Очікувані відповіді дітей: від неї можуть постраждати люди, тварини, майно).

Вихователь. Господиня цього гарного будиночка була багатою і безтурботною пані. А після пожежі вона стала бідною, втратила все, що мала і тепер шукає хоч би якого прихистку. Чи прихистив її хтось?

Вихователь. Хто саме? Чи було киці соромно за свою зухвалу та жорстоку поведінку перед кошенятами?

Вихователь. Тож остерігайтеся вогню! Пам’ятайте: він може бути небезпечним! ТЕЛЕФОН ВИКЛИКУ ПОЖЕЖНОЇ КОМАНДИ - 101.

ПРИСЛІВ’Я: СІРНИКАМИ ГРАВСЯ - БІД НАБРАВСЯ.

Вихователь. На зупинці під № 2 заховалась казка «Котик і півник».

(Виставляю ілюстрацію)

Вихователь. А тепер поговоримо про таку важливу рису характеру як слухняність. Чи можна вважати слухняним Півника, який, не зважаючи на заборони Котика, таки визирнув до хитрої лисички і пропав би, якби друг не виручив його?

Вихователь. Пам'ятаєте, з якої це казки?

Вихователь. Розкажіть цю казку по-своєму.

Вихователь. Як би вона змінилася, якби змінилися характери її персонажів?

Вихователь. Який можна зробити висновок?

Вихователь. Тож ТРЕБА дослухатися до того, що радять старші, які турбуються про вас, і часто наперед знають, що може трапитися. А в цій казці Півник на мудрі поради свого вірного друга не зважив, а на лестощі Лисички піддався. А з вами ніколи такого не траплялося?

Вихователь. На зупинці під №3 заховався мультик про Віні-Пуха (виставляю картинку).

Вихователь. Ви його впізнали?

Вихователь. Як називається цей мультик?

Вихователь. На картинці ми бачимо персонажа вашої улюбленої казки в той час, коли він прийшов у гості до Кролика. Чому Кролик не був радий цьому гостю?

Вихователь. У чому ж причина? Можливо ніхто не пояснив Віні-Пухові, як треба поводити себе у гостях? Що треба бути ввічливим, чемним, не можна бути нахабою?

Вихователь. Може ви поясните йому?

Вихователь. Як би ви вчинили на його місці?

Вихователь. ТРЕБА ВМІТИ ЧЕМНО ПОВОДИТИСЬ, бути ввічливим з хазяями, треба бути гостинним, запрошувати й до себе в гості, а не тільки ходити до когось.

Подумайте, що б ви порадили ведмедику, якщо пішли у гості разом з ним.(Відповіді дітей)

Вихователь. На зупинці під № 4 заховалась казка «Колобок».

(Виставляю ілюстрацію).

Вихователь. А що б ви порадили добре знайомому всім Колобку?

Вихователь. СКРОМНІШИМ ТРЕБА БУТИ! Якби не хвалився, то не потрапив би в Лисиччину пащу! Назвіть риси характеру Колобка, які призвели до такого сумного кінця. (Задавакуватий, необережний).

Вихователь. А якою була лисиця? ( жорстокою, хитрою, підступною).

Вихователь. Тож як ми повинні поводитися з незнайомими людьми, котрі пропонують нас покатати, пригостити...?

Вихователь. Діти, я сподіваюсь, що той шлях, який ми щойно з вами пройшли, допоможе вам уникнути помилок та неправильних вчинків і зберегти своє життя та здоров’я та не забувати про чемність та вихованість.

А наша подорож добігла кінця, і ми потрапили до чудової Країни казок, де мешкають лише добрі герої, де немає зла та жорстокості. Давайте разом зробимо аплікацію «Улюблена казка» (з готових форм).

«Добрі слова - чарівні слова».

Програмові завдання: вчити дітей усвідомлювати (за допомогою творів В.О. Сухомлинського), що до людей слід ставитися привітно, доброзичливо; вчити культури спілкування (вітатися, прощатися, просити, відмовляти); створювати такі умови й відповідні ситуації, щоб кожна дитина змогла проявити своє вміння спілкуватися, повчитися норм поведінки в інших; виховувати тактовність, уміння прислухатися до порад старших, робити висновки.

Попередня робота: читання оповідань В.О Сухомлинського « Чому дідусь такий добрий сьогодні», « Навіщо говорять «спасибі»

Методичні прийоми: бесіди з дітьми, читання оповідань, дидактичні вправи морально – етичного характеру.

Підготовка вихователя: робота з книгами В.О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям», «Сто порад вчителю»; робота з періодичними виданнями: «Дошкільне виховання», «Палітра педагога», «Джміль», «Дитячий садок»; виготовлення дидактичного матеріалу до вправ.

Хід заняття

Психогімнастика

Вихователь пропонує подарувати посмішку та лагідно доторкнутися одне до одного.

- Коли ми такі добрі, ніжні, лагідні, то всім добре, а в нас виникає відчуття, що нас усі люблять. Такі добрі відчуття називаються « добрики».

- А хто вас любить?

- Як ви думаєте, за що вас люблять?

Вихователь пропонує дітям присісти на килим та уявити ранок.

- прокинулося сонечко. Зазирнуло у вашу кімнату, а ви ще спите. До кімнати заходить мама. Що вона скаже вам зранку?

- Що ви їй відповісте?

- У дитячому садку, коли ви заходите до групи, що кажете?

- Чому люди вітаються одне з одним під час зустрічі?

Гра « Привітаймося!»

Діти стають у коло парами. Вітаються за прикладом вихователя, називаючи ім’я дитини, яка стоїть у парі. За сигналом вихователя, діти міняються парами.

- Діти, ви віталися не простими словами, а чарівним. Хочете дізнатися, чому ці слова називають чарівними?

Слухання оповідання В.О. Сухомлинського « Скажи людині «здраствуйте!»

- Існує багато чарівних слів, які ми кажемо одне одному, і навіть не помічаємо, які добрі справи вони роблять.

Вправа «Закінчи речення»

- Якщо мій товариш захворів, я…

- Мені подарували фломастери, і я…

- Коли мені потрібна допомога, я …

- Мама дала мені дві цукерки, і я…

Гра – емпатія «Сонечко та хмаринка»

- Діти, я буду хмаринкою, а ми – веселими промінцями сонечка. Коли хмаринка надходить, промінці засмучені, ховаються. А коли хмаринка ховається – промінці посміхаються та радіють.

Вправа «Скринька з чарівними словами»

У скриньці багато маленьких сердечок. Вихователь пропонує наповнити скриньку чарівними словами в обмін на серця. Таким чином кожна дитина може сказати по 2-3 чарівних слова.

Усміхнемось всім навколо –

Небу, сонцю, квітам, людям, ̶

І тоді обов’язково

День для вас привітним буде!

Все – із доброго чи злого –

Починається з малого.

Листя виросте з листочка,

З нитки витчеться сорочка,

Хліб – з маленької зернини,

Дощ – із чистої краплини,

А людське добро – з дитини!

Тема. Корисні та шкідливі звички

(для дітей старшого дошкільного віку)

Мета: дати поняття про гарні та погані звички; зробити висновок, що корисні звички допомагають здоровю; виховувати наполегливість у досягненні своєї мети.

Хід бесіди

Добрий день, діти! Сьогодні ми з вами поговоримо про звички. Як ви гадаєте: що таке звичка?

Звичка – це така дія, що стає для нас тим, без чого ми не зможемо жити. Корисні звички роблять людину вільнішою. Адже про деякі свої дії вона не замислюється, вони ніби виконуються самі по собі. Корисні звички допомагають зберегти здоровя, полегшити наше життя.

Що ж це за звичка?

Частіше мити руки з милом, чистити зуби, умиватися, уранці загартовуватися холодною водою, робити зарядку, дотримуватися режиму дня.

А хто має добру звичку,

Любить мило та водичку?

Хто з вас, діти, без принуку

Дуже чисто миє руки?

А хто має щітку й пасту?

Хто на щітку пасти класти

Ані трохи не шкодує?

Хто почистить зубки вміє?

  • Які ще корисні звички ви знаєте?

  • Які необхідні дії ми виконуємо нібито автоматично?

Повертаючись із вулиці, перевзуваємося в домашнє взуття, одягаємо домашній одяг. Як ви гадаєте, чи добре скрізь розкидати книжки, іграшки? Звісно, погано. А чому? Тому, що потім, щоб знайти потрібну річ, знадобиться дуже багато часу. А час необхідно цінувати! Кожна річ повинна мати своє місце! Класти речі на місце – корисна звичка, а розкидати речі – це погана звичка!

До речі, звичка цінувати час – добра звичка.

Про які ще гарні звички ми забули?

Дотримання чистоти і порядку в кімнаті, прибирання іграшок, витирання вологою ганчіркою пилу, миття посуду.

Корисна звичка – це дотримання правил особистої гігієни. Завжди буде чистими і охайними, красиво зачесаним звички.

Але, на жаль, існують і шкідливі звички. Вони погано впливають на організм людини.

Шкідливі звички – це недотримання режиму дня, малорухливість, куріння тощо. У декого з нас є гарні та погані звички. Рідко зустрічається людина, яка має тільки добрі звички.

Зі шкідливими звичками потрібно боротися. Сила волі допоможе їх перемогти.

Гра «Роби правильно»

Вихователь читає вірші із правилами, а діти повинні сказати: «Це я», якщо вони так роблять, або: «Це не я».

Рано-вранці прокидаюся

І зарядкою займаюсь.

Виростаю дужим я.

Хто з вас робить так?

До сусідів я вітаюсь,

Друзям щиро посміхаюсь,

З усіма привітний я. –

Хто з вас робить так?

Я люблю з усіма битись

І з дорослими сваритись.

І курю цигарку я.

Хто з вас робить так?

Я ніколи не вмиваюсь,

Неохайно одягаюсь.

Нечепура – ось хто я.

Хто з вас робить так?

Мамі завжди помагаю,

За собою прибираю,

Працю полюбляю я.

Хто з вас робить так?

У грязюці я купаюся

Та з калюжі умиваюсь,

Робить так уся рідня.

Хто з вас робить так?

Запитання

  • Розкажіть про свої корисні звички.

  • Чи є у вас шкідливі звички? Які?

  • Чому корисні звички допомагають здоровю?

  • Чи корисним є звички: мити руки з милом, прибирати свою кімнату, стежити за чистотою?

  • Розкидати книжки, речі, одяг – це корисні чи шкідливі звички?

Завдання

Намалюйте і розфарбуйте: щітку для одягу, полицю з охайно розставленими книжками, чисту тарілку, ложку, чашку, виделку, ножик, шматок мила.

Висновок

Дуже важливо, щоб весь режим дитячого садка, все те, що ми називаємо повсякденним життям, було наповнене змістовною діяльністю і спілкуванням. Кінцевою метою морально - етичного виховання дитини дошкільного віку має бути: засвоєння дитиною доброчинності, спрямованість і відкритість її до добра, позитивне ставлення до оточуючого світу , інших людей і до себе, ієрархічність відносин з дорослими й однолітками, потреба і готовність до співчуття, суб’єктивне психоемоційне благополуччя, патріотизм, сприйняття цілісної картини світу, ознайомлення з формами традиційного родинного укладу, розуміння власного місця в родині та виконання домашніх доручень відповідно до власних можливостей, позитивне ставлення до праці, відповідальність за власні вчинки тощо.

Тобто, головним і кінцевим результатом має бути засвоєння дитиною вічних цінностей: милосердя, співчуття, прагнення правди, добра, доброзичливого ставлення до ближнього.

Вирішити завдання морально-етичного виховання неможливо без співпраці з батьками. Тому надзвичайно вагомими та актуальними є питання педагогічної просвіти батьків щодо морально-етичного виховання дітей. Необхідно встановлювати довірливі взаємини з батьками вихованців, ознайомлювати їх зі змістом морального виховання дітей цього віку, з методами та прийомами виховного впливу, акцентувати увагу на важливості гуманного і в той же час вимогливого ставлення до дитини. Важливо спрямувати зусилля на те, щоб набуті знання, вміння, навички стали для дітей нормою і правилом у повсякденному житті як у дитячому садку так і за його межами. Педагог сам має бути для вихованців живим прикладом та носієм високих моральних якостей.

Від вихователя залежить, яким стане серце дитини – ніжною квіткою, чи засохлою пустелею. Тому і всю свою роботу націлюю на те, щоб серце дитини було чутливим, щоб відгукувалось на кожне слово.

Взаємоповага і згода, доброзичливість і сердечність – ось неповний перелік тих моральних багатств, які треба цінувати та на яких я будую свої стосунки з дітьми.

Список використаної літератури :

http://leleka.rv.ua/index.php?m=content&d=view&cid=524

1. Абетка чеснот української дитини. Практико - орієнтований збірник методичних матеріалів / Авт.- упор. Л.В.Калуська - Тернопіль: Мандрівець, 2007. -136 с.

2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.—К.,1999.

3. Бех І. Вчинок у морально-духовному розвитку особистості // Дошкільне виховання - 2005.-№2.-С. З.

4. Богуш А. М .,Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі.—К.,2002.

5. Дивокрай. Вибрані дидактико - методичні. матеріали у 2-х книгах для працівників дошкільних закладів. Книга перша. - Тернопіль: Мандрівець, 2004. - 320 с.

6. Долинна О. Увагу моральному вихованню //Дошкільне виховання - 2005.- № 12. – С. 15.

7. Дошкільний навчальний заклад —2009-№1(25),2010-№7(43).

8. Дошкільне виховання—2004-№10,2010-№2..

9. Духовність, духовна культура: проблеми, дослідження, практичні здобутки. Дайджест 3 / Упор. О.М. Каплуновська. - Запоріжжя: ТОРВ «ЛІПС» ЛТД, 2007. -140с.

7. Калуська Л. Поспішаймо закладати моральний фундамент // Дошкільне виховання - 2006- № 7.-С. 13-15.

8. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. - К.: Освіта, 1998. - С. 4-8.

9. Кузьменко В. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи їх розвитку //Дошкільне виховання - 2001.- № 9. – С.І5.

10. Літала сорока по зеленім гаю: Дитячі українські народні ігри: Для середнього та старшого дошкільного віку / Упорядник та авт. приміт. Г.В.Довженок; Художник С.Г.Урбанська. - К.: Молодь, 1990. - 160 с.

11. Палітра педагога—2006-№4.

2007-№2,№3.

2008-№1,№2,№6.

2009-№1,№6.

20011-№3.

12. Поніманська Т.І. Моральне виховання дошкільників.—К.,1993.

13. Проколієнко Л.М. Формування допитливості у дітей дошкільного віку.—К.,1999.

14. Приходько Ю.С. Формування позитивних взаємин у дитячому колективі.—К.,1999.

15. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям.—К.,1986.

ДОДАТКИ

Жили собі чоловік та жінка, яких звали Марія та Степан. Та такі вони були бідні, що ледве зводили кінці з кінцями. Ніщо їх не тішило. Ще й дітей вони не мали.

Одного разу Марії наснився сон, в якому до неї прийшла лісова мавка і наказала піти до лісу, знайти там 2 дерева, з яких треба взяти 2 гілки. Та не прості: перша має бути довгою і тонкою, а друга – короткою і товстою. Ці гілки треба принести додому і покласти їх на ліжко, вкривши ковдрою, а самій лягти спати. Марія все так і зробила, як наказувала мавка.

На другий день було здивування Степану, коли він на ліжку побачив двоє діток, які солодко спали. Він дуже зрадів і став кликати Марію, щоб вона побачила це диво. Дуже любили своїх діток Степан і Марія, берегли і захищали від усього поганого. Хоча й не вирізнялись діти красою, а навіть, навпаки з них глузувало все село. Хлопчик був височенний і такий худющий, що здавалося, ніби від найменшого подиху вітру він зламається, а дівчинка – коротенька і занадто пухка, що навіть ледь рухалась. Марія дивилася на них плакала, але Степан заспокоював її , примовляючи: «Маріє, не плач! У нас тепер велика родина! Ми будемо любити їх, які б вони не були, а люди побачивши за бридкою зовнішністю внутрішню красу, теж їх полюблять».

Проходили роки. Діти підростали. Але з родини Марії та Степана всі насміхалися і знущалися. Батьки ж, витираючи сльози, вірили у майбутнє своїх діток.

Одного разу в селі трапилося горе: в одному з будинків почалася пожежа. Люди кричали від горя, бо в палаючому будинку залишилася дитина. Тоді, хлопчик викрикнув: «Я її врятую!». «Куди там тобі! - кричали люди. – Тебе ж зараз самого доведеться рятувати!». Але хлопчик був мужнім і не пожалівши себе, кинувся до будинку. Завдяки своєму зросту, хлопець дотягнувся до дитини, яка сховалась на горищі, злякавшись пожежі, і хутко виніс дитину із палаючого будинку. Він врятував малюка, хоча сам отримав незначні опіки. Після цього хлопця почали шанувати в селі і попросили пробачення за таке погане ставлення. А герой тільки посміхався і відповідав: «Я зовсім на вас не ображаюсь! Всі люди різні, але не можна нехтувати людиною, якщо вона має якісь фізичні вади або нижчий соціальний статус!».А потім додав: «Ми всі різні, але ми всі – рівні!». Батьки дуже пишалася своєю кровиночкою, хоча й боялися, що подія відіб'ється н стані його здоров'я.

На другий день родина Степана та Марії разом з іншими односельцями пішли на поле жито жати. Працювали цілий день, а коли надвечір зібралися йти додому, побачили, що з лісу на них біжить зграя вовків. Всі кричали від страху і не знали куди тікати і як рятуватися. Тільки донька Марії та Степана розуміла, що не зможе втекти, адже, через надмірну вагу, мала проблеми зі здоров'ям. Вона подивилась на малюків, які перелякано ховалися за батьків, і сказала: «Тікайте швидко до села, а я їх зупиню!». Батьки не могли покинути свою донечку, але сусіди забрали їх силою з поля. А дівчина стояла перед зграєю вовків і, не показуючи свого жаху від того, що зараз може загинути, пильно дивився їм в голодні очі. В її очах була така мужність, що вовки відступили і повернули в інший бік. А тим часом люди змогли добігти до села, взяти зброю, сокири на вила і пішли рятувати мужню дівчину.

Селяни дуже зраділи, що змогли врятуватися. Вони дякували і просили пробачення за всі образи, які завдали цій родині раніше. З тих пір всі пам'ятали мудрі слова цієї родини і при нагоді кожному, хто забувся, задер носа або, навпаки, карав себе за якісь фізичні вади, казали: «Ми всі різні, але ми всі однакові!».

ПАМ`ЯТКА

Десять заповідей батьківства

1. Не чекай, що твоя дитина буде така як ти або ти бажаєш, допоможи їй стати собою, а не тобою.

2. Не порівнюй дитину з іншою а порівнюй саму із собою сьогодні, завтра, вчора.

3. Не вимагай від дитини платні за те, що ти для неї робиш, ти подарував їй життя. Як вона може тобі віддячити? Вона подарує життя другій та третій: це незворотній закон вдячності.

4. Не перекладай на дитину свої образи, щоб на старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й зросте.

5. Не стався до її проблем зверхньо: тягар життя дається кожному по силі – будь впевнений, їй її тягар не менший, аніж твій, а може й більший, тому що в неї ще немає звички.

6. Не принижуй!

7. Не карай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, карай якщо можеш, але не робиш.

8. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Умій любити чужу дитину, ніколи не роби чужій те, що не бажав би, щоб інші зробили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою: не талановиту, невдаху, дорослу. Коли спілкуєшся з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке зараз із тобою.

 Пам*ятай про чарівні слова «будь ласка», «прошу», «дякую», «пробачте», «дозвольте»; у вітанні та побажаннях – «доброго ранку», «на добраніч», «смачного» тощо.

 Не втручайся у розмову дорослих. При терміновій необхідності щось сказати вибачись: «Пробачте, будь ласка...» - та, почувши відповідь звернись із проханням.

 Під час розмови веди себе скромно, спокійно. Дивись у вічі співрозмовнику, не розмахуй руками, будь привітним та доброзичливим.

 Коли розмовляєш з товаришами, будь стриманим, не дозволяй собі підвищувати голос, вживати образливі слова.

 Ввічливо звертайся до батьків, старших. Сперечатися чи звертатися до них вимогливим, незадоволеним тоном невиховано.

 Умій мовчати, коли це необхідно.

 Не розмовляй голосно там, де дорослі читають, займаються своїми справами, а також у транспорті, на вулиці.

Правила культури поведінки

  • Користуйся словами ввічливого звертання «доброго дня», «до побачення», «будь ласка», «вибачте», «дякую», «дозвольте звернутись (зайти)» та ін.

  • Будь привітливим та ввічливим з усіма дорослими.

  • Не перебивай дорослих і не втручайся у їхню розмову.

  • На вулиці, вдома, у дошкільному закладі, в транспорті та інших громадських місцях говори спокійно, не голосно; поводься стримано; не вимагай до себе особливої уваги.

  • Умій уважно вислухати старшого; стій спокійно, дивись в очі співрозмовнику.

  • Умій вислухати товариша, не перебиваючи.

  • З повагою постався до праці та відпочинку старших, не заважай дорослим, не шуми і не капризуй.

  • Подай стільчик або звільни місце для дорослого, який зайшов у кімнату.

  • Підніми і ввічливо подай дорослому або своєму товаришеві те, що ненароком упало.

  • У міру своїх сил допомагай тим, хто тебе оточує: рідним, друзям.

  • Ділись із однолітками іграшками, книгами та ін.

  • Умій визнавати свою вину.

  • Прагни виробити навички поступатися у суперечці, у грі, вмінні домовлятися.

Правила культури діяльності

  • Не  сиди без діла.

  • Ніколи не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

  • Доводь розпочату справу до кінця.

  • Виконуй роботу добросовісно.

  • Дотримуйся порядку, чистоти у своєму ігровому куточку.

  • Скрізь і всюди дотримуйся бережного ставлення до всіх речей.

  • Будь наполегливим у досягненні мети.

Правила моральності

  • Умій радіти успіхам товариша.

  • Будь правдивим.

  • Май мужність чесно признатися про свій вчинок.

  • Не перекладай ніколи вину на іншого.

  • Говори завжди лише правду.

  • Дорожи довірою дорослих та товаришів.

  • Не хвались.

  • Дотримуй даного слова. Якщо щось пообіцяв, то обов*язково старайся виконати.

  • Нікого не ображай ні словом, ні вчинком.

  • Живи і чини так, щоб усім, хто тебе оточує: і дорослим, і дітям, - було з тобою приємно і радісно.

 

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»