і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Папка для МО образотворче мистецтво.

Оберіть документ з архіву для перегляду:
Перегляд
матеріалу
Отримати код

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 27 серпня 2010 р. N 778
Київ

Про затвердження Положення про
загальноосвітній навчальний заклад

{ Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
N 28 (
28-2014-п ) від 22.01.2014
N 671 (
671-2016-п ) від 27.09.2016
N 576 (
576-2017-п ) від 09.08.2017 }

Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальну середню
освіту" (
651-14 ) Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Положення про загальноосвітній навчальний
заклад, що додається.

2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету
Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ

Інд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 серпня 2010 р. N 778

ПОЛОЖЕННЯ
про загальноосвітній навчальний заклад

Загальна частина

1. Це Положення визначає основні засади діяльності
загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності.

2. У цьому Положенні терміни вживаються у значенні,
наведеному в Законі України "Про загальну середню освіту"
(
651-14 ).

3. Загальноосвітній навчальний заклад (далі - заклад) у своїй
діяльності керується Конституцією України (
254к/96-ВР ), Законами
України "Про освіту" (
1060-12 ), "Про загальну середню освіту"
(
651-14 ), іншими законодавчими актами України, постановами
Верховної Ради України, актами Президента України, прийнятими
відповідно до Конституції (
254к/96-ВР ) та законів України,
Кабінету Міністрів України, наказами МОН, інших центральних
органів виконавчої влади, рішеннями місцевих органів виконавчої
влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням та
Статутом такого закладу.

4. Заклад може бути заснований на державній, комунальній чи
приватній формі власності.

5. Заклад є юридичною особою, має рахунки в установах банків,
самостійний баланс, штамп, печатку.

6. Типи закладів визначені Законом України "Про загальну
середню освіту" (
651-14 ) відповідно до освітнього рівня,
здобуття якого забезпечується закладом, та особливостей
учнівського контингенту.

7. Положення про відповідний тип закладу з урахуванням
особливостей і специфіки його діяльності розробляється і
затверджується МОН.

8. Створення, реорганізація та ліквідація загальноосвітніх
навчальних закладів здійснюється відповідно до Закону України "Про
загальну середню освіту" (
651-14 ) у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.

9. Заклад діє на підставі статуту, який розробляється на
основі цього Положення та положення про відповідний тип закладу,
типового статуту, затвердженого МОН.

Статут державного та комунального закладу затверджується
відповідним органом управління освітою, статут приватного закладу
затверджується його власником та погоджується з відповідним
органом управління освітою.

Статут закладу реєструється місцевим органом виконавчої влади
або органом місцевого самоврядування.

10. Класи у закладі формуються за погодженням з відповідним
органом управління освітою згідно з нормативами їх наповнюваності,
встановленими законодавством, з урахуванням наявності приміщень,
що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам для здійснення
навчально-виховного процесу, та відповідно до кількості поданих
заяв про зарахування до закладу.

11. Заклади, розташовані у селах і селищах, формують класи з
урахуванням демографічної ситуації, а в разі, коли кількість дітей
менша за визначену нормативами їх наповнюваності, - організують
заняття за індивідуальною формою навчання.

12. З урахуванням потреб населення та місцевих умов заклад
приймає рішення про створення груп продовженого дня, пришкільних
інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за
рахунок власника.

Заклад приймає рішення про створення класів з поглибленим
вивченням предметів, класів (груп) з вечірньою (заочною,
дистанційною) формою навчання, спеціальних та інклюзивних класів
для навчання дітей з особливими освітніми потребами за погодженням
з місцевими органами управління освітою.

13. З урахуванням освітніх запитів населення, кадрового
забезпечення та матеріально-технічної і методичної бази заклад
організує навчання в старшій школі за одним або кількома
профільними напрямами.

14. З метою здійснення профорієнтаційної роботи, профільного,
трудового та професійного навчання заклади можуть направляти учнів
шкіл до міжшкільних навчально-виробничих комбінатів. Заклад і
комбінат узгоджують порядок спільної роботи, розклад занять,
навчальне навантаження. Заклад бере участь у комплектуванні груп,
здійснює систематичний контроль за відвідуванням учнями навчальних
занять у комбінаті, їх успішністю.

15. Індивідуальне навчання та навчання екстерном у закладі
організовуються відповідно до положень про індивідуальне навчання
та екстернат (
z0416-17 ) у системі загальної середньої освіти,
затверджених МОН.

16. Поділ класів на групи для вивчення окремих предметів у
державному та комунальному закладі здійснюється згідно з
нормативами, встановленими МОН.

У приватному закладі поділ класів на групи здійснюється за
рішенням педагогічної ради з урахуванням умов роботи закладу і
пропозицій батьків, або осіб, що їх замінюють.

Зарахування учнів (вихованців) до загальноосвітнього
навчального закладу та їх відрахування

17. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого
самоврядування закріплюють за закладами відповідну територію
обслуговування і до початку навчального року беруть на облік
учнів, які мають їх відвідувати.

18. Зарахування учнів (вихованців) до всіх класів комунальних
шкіл I-III ступеня здійснюється без проведення конкурсу і, як
правило, відповідно до території обслуговування.

19. Зарахування учнів до спеціалізованих шкіл (класів) з
поглибленим вивченням окремих предметів, гімназій
(гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів
(колегіум-івінтернатів) державної та комунальної форми власності
здійснюється на конкурсній основі в порядку, встановленому МОН.

20. Порядок зарахування учнів до приватного закладу
визначається керівником закладу і затверджується його засновником
(власником).

21. Керівник закладу зобов'язаний вжити заходів до
ознайомлення дітей та їх батьків або осіб, які їх замінюють, з
порядком зарахування до закладу, його статутом, правилами
внутрішнього розпорядку та іншими документами, що регламентують
організацію навчально-виховного процесу.

22. Зарахування учнів до закладу здійснюється, як правило, до
початку навчального року за наказом його керівника.

Для зарахування учня до закладу батьки або особи, які їх
замінюють, подають заяву, копію свідоцтва про народження дитини,
медичну довідку встановленого зразка, особову справу (крім дітей,
які вступають до першого класу), до навчального закладу III
ступеня - документ про відповідний рівень освіти.

Для зарахування учня до загальноосвітньої школи - інтернату
I-III ступеня батьки або особи, які їх замінюють, додатково
подають рішення комісії з питань захисту прав дитини про
доцільність влаштування дитини до загальноосвітньої школи -
інтернату I-III ступеня. { Пункт 22 доповнено новим абзацом згідно
з Постановою КМ N 576 (
576-2017-п ) від 09.08.2017 }

До першого класу зараховуються, як правило, діти з шести
років.

23. Зарахування учнів до загальноосвітньої школи - інтернату
I-III ступеня проводиться у разі, коли через стан здоров’я, режим
робочого часу батьків дитини або осіб, які їх замінюють (крім
батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних
батьків), ускладнюється виховання і догляд дитини (тривале
стаціонарне лікування, роз’їзний характер роботи, змінна робота,
вахтовий метод роботи) або на момент прийняття рішення відсутня
можливість влаштування дитини-сироти або дитини, позбавленої
батьківського піклування, до сімейних форм виховання.

Обставини, які є підставою для влаштування дитини до
загальноосвітньої школи - інтернату I-III ступеня, розглядає
комісія з питань захисту прав дитини.

Зарахування учнів до загальноосвітньої школи - інтернату
I-III ступеня проводиться у порядку, встановленому МОН, на
підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини на період,
що не перевищує одного навчального року. У разі зарахування учня
після початку навчального року час його перебування в
школі-інтернаті не може перевищувати поточного навчального року.

Рішення про зарахування учнів до загальноосвітньої школи -
інтернату I-III ступеня переглядаються перед початком кожного
навчального року.

Зарахування учнів до загальноосвітньої санаторної школи
(школи-інтернату) проводиться на підставі висновку
лікарсько-консультативної комісії дитячої поліклініки і
відповідного профільного лікаря в порядку, встановленому МОН та
МОЗ, на період, визначений закладом охорони здоров’я.

{ Пункт 23 в редакції Постанови КМ N 576 ( 576-2017-п ) від
09.08.2017 }

24. Зарахування та добір учнів для навчання у спеціальних
школах (школах-інтернатах), їх переведення з одного типу таких
навчальних закладів до іншого проводиться за висновком відповідних
психолого-медико-педагогічних консультацій у порядку,
встановленому МОН.

25. Направлення учнів (вихованців) до шкіл соціальної
реабілітації та дострокове їх відрахування з таких навчальних
закладів здійснюється за рішенням суду.

26. Іноземці та особи без громадянства зараховуються до
закладів відповідно до законодавства та міжнародних договорів.

{ Пункт 26 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 28
(
28-2014-п ) від 22.01.2014 }

27. Переведення учнів (вихованців) закладів до наступного
класу здійснюється у порядку, встановленому МОН.

У разі вибуття учня з населеного пункту батьки або особи, які
їх замінюють, подають до закладу заяву із зазначенням причини
вибуття.

У разі переходу учня до іншого навчального закладу для
здобуття загальної середньої освіти у межах населеного пункту
батьки або особи, які їх замінюють, подають до закладу заяву із
зазначенням причини переходу та довідку, що підтверджує факт
зарахування дитини до іншого навчального закладу.

28. Учні гімназій (гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-
інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів), спеціалізованих
шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, які мають за
підсумками річного оцінювання початковий рівень досягнень у
навчанні хоча б з одного профільного предмета, за рішенням
педагогічної ради та відповідно до наказу керівника можуть
відраховуватися із зазначених вище закладів.

За рішенням педагогічної ради гімназій (гімназій-інтернатів),
ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів (колегіумів-інтернатів),
погодженим з місцевими органами управління освітою, як виключний
засіб педагогічного впливу за неодноразові порушення статуту
допускається відрахування учнів із зазначених закладів та
переведення їх до закладу за місцем проживання.

29. Порядок відрахування учнів із приватного закладу
визначається його статутом та договором, укладеним з батьками або
особами, які їх замінюють.

30. Про можливе відрахування батьки учня (особи, які їх
замінюють) повинні бути поінформовані не пізніше ніж за один
місяць у письмовій формі. У двотижневий строк до можливого
відрахування письмово повідомляється орган управління освітою за
місцем проживання учня. За сприяння відповідного органу управління
освітою такі учні переводяться до іншого навчального закладу.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право оскаржити
рішення педагогічної ради закладу щодо відрахування дитини з
гімназії (гімназії-інтернату), ліцею (ліцею-інтернату), колегіуму
(колегіуму-інтернату), спеціалізованої школи з поглибленим
вивченням окремих предметів до місцевого органу управління
освітою.

Рішення про відрахування із закладу будь-якого типу та форми
власності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського
піклування, приймається лише за згодою органів опіки та
піклування. За сприяння відповідного органу управління освітою
такі діти переводяться до іншого навчального закладу.

Організація навчально-виховного процесу

31. Навчально-виховний процес у закладі незалежно від його
підпорядкування, типу і форми власності здійснюється відповідно до
робочих навчальних планів, складених на основі типових навчальних
планів, затверджених МОН.

У робочому навчальному плані закладу з урахуванням його типу
та профілю навчання конкретизується варіативна частина державних
стандартів освіти.

Індивідуалізація і диференціація навчання у закладі
забезпечуються шляхом реалізації інваріантної та варіативної
частини.

32. Робочі навчальні плани державного і комунального закладу
затверджуються відповідним органом управління освітою, а
приватного закладу - засновником (власником) за погодженням з
відповідним органом управління освітою.

Експериментальні та індивідуальні робочі навчальні плани
закладу погоджуються з МОН за поданням Міністерства освіти і науки
Автономної Республіки Крим, управлінь освіти обласних, Київської
та Севастопольської міських держадміністрацій.

33. Заклад забезпечує відповідність рівня загальної середньої
освіти державним стандартам освіти, єдність навчання і виховання.

34. Заклад працює за навчальними програмами, підручниками,
посібниками, що мають відповідний гриф МОН, і забезпечує виконання
навчально-виховних завдань на кожному ступені навчання відповідно
до вікових особливостей та природних здібностей дітей.

35. Заклад обирає форми, засоби і методи навчання та
виховання відповідно до Законів України "Про освіту" (
1060-12 ),
"Про загальну середню освіту" (
651-14 ) та свого статуту з
урахуванням специфіки закладу, профілю та інших особливостей
організації навчально-виховного процесу.

36. Навчально-виховний процес у закладі здійснюється за
груповою та індивідуальною формою навчання.

37. Відповідно до поданих батьками або особами, які їх
замінюють, заяв заклад за погодженням з відповідним органом
управління освітою створює умови для прискореного навчання та
навчання екстерном.

38. У гімназії (гімназії-інтернаті), ліцеї (ліцеї-інтернаті),
колегіумі (колегіумі-інтернаті), спеціалізованій школі (класі) з
поглибленим вивченням окремих предметів навчально-виховна робота
поєднується з науково-методичною, науково-дослідною та
експериментальною роботою.

39. Державні і комунальні заклади можуть виконувати освітні
програми і надавати платні послуги на договірній основі згідно з
переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання платних послуг затверджується МОН за
погодженням з Мінфіном та Мінекономрозвитку. { Абзац другий пункту
39 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 28 (
28-2014-п )
від 22.01.2014 }

40. Навчальний рік у закладі будь-якого типу і форми
власності починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня
наступного року.

41. Структура навчального року (тривалість навчальних занять,
поділ на чверті, семестри (триместри) та режим роботи
встановлюються закладом у межах часу, передбаченого робочим
навчальним планом, за погодженням з відповідним органом управління
освітою.

У зонах екологічного лиха та епідемій місцевими органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування може
встановлюватися особливий режим роботи закладів, який погоджується
з органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

42. Загальна тривалість канікул протягом навчального року не
повинна становити менш як 30 календарних днів.

43. Тривалість уроків у закладі становить: у 1-х класах - 35
хвилин, у 2-4-х класах - 40 хвилин, у 5-11-х (12-х) - 45 хвилин.

Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з
відповідними органами управління освітою та державної
санітарно-епідеміологічної служби.

44. Для учнів 5-9-х класів допускається проведення підряд
двох уроків під час лабораторних і контрольних робіт, написання
творів, а також уроків трудового навчання. У 10-11-х (12-х) класах
допускається проведення підряд двох уроків з одного предмета
інваріантної та варіативної частини навчального плану і профільних
дисциплін (предметів).

У гімназіях (гімназіях-інтернатах), ліцеях
(ліцеях-інтернатах), колегіумах (колегіумах-інтернатах), 5-11-х
класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих
предметів та курсів допускається проведення підряд двох уроків з
одного предмета інваріантної та варіативної частини.

45. Заклад може обрати інші, крім уроку, форми організації
навчально-виховного процесу.

46. Тривалість перерв між уроками встановлюється з
урахуванням потреби в організації активного відпочинку і
харчування учнів, але не менш як 10 хвилин, великої перерви (після
другого або третього уроку) - 20 хвилин.

47. Розклад уроків складається відповідно до робочого
навчального плану закладу з дотриманням педагогічних та
санітарно-гігієнічних вимог і затверджується керівником закладу.

48. Відволікання учнів від навчальних занять для провадження
інших видів діяльності забороняється (крім випадків, передбачених
законодавством).

49. Залучення учнів до видів діяльності, не передбачених
навчальною програмою та робочим навчальним планом закладу,
дозволяється лише за їх згодою та згодою батьків або осіб, які їх
замінюють.

50. Зміст, обсяг і характер домашніх завдань визначаються
вчителем відповідно до педагогічних і санітарно-гігієнічних вимог
з урахуванням вимог навчальних програм та індивідуальних
особливостей учнів.

Домашні завдання учням 1-х класів не задаються.

Оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців)

51. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
(вихованців) закладів визначаються МОН.

52. Облік навчальних досягнень учнів (вихованців) протягом
навчального року здійснюється у класних журналах, інструкції про
ведення яких (
z0472-15 ) затверджуються МОН. Результати
навчальної діяльності за рік заносяться до особових справ учнів.

53. У першому класі дається словесна характеристика знань,
умінь і навичок учнів. За рішенням педагогічної ради навчального
закладу може надаватися словесна характеристика знань, умінь і
навичок учнів другого класу.

У наступних класах оцінювання здійснюється відповідно до
критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців).

54. Заклад може використовувати інші системи оцінювання
навчальних досягнень учнів (вихованців) за погодженням з місцевими
органами управління освітою. При цьому оцінки з навчальних
предметів за семестри, рік, результати державної підсумкової
атестації переводяться у бали відповідно до критеріїв оцінювання
навчальних досягнень учнів (вихованців).

55. Доцільність виставлення учням оцінки з поведінки, за
участь у суспільно корисній, громадській діяльності та критерії
виставлення такої оцінки визначаються статутом закладу. До
додатків до документів про освіту (свідоцтво про базову загальну
середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту)
зазначені оцінки не виставляються.

56. Навчання у випускних (4-х, 9-х і 11-х (12-х) класах
закладу завершується державною підсумковою атестацією. Зміст,
форма і порядок державної підсумкової атестації визначаються МОН.

В окремих випадках учні за станом здоров'я ( z0288-13 )
або з інших поважних причин можуть бути звільнені від державної
підсумкової атестації у порядку, що встановлюється МОН та МОЗ.

57. Учні початкової школи, які протягом одного року навчання
не засвоїли програмний матеріал, за поданням педагогічної ради та
згодою батьків (осіб, які їх замінюють) направляються для
обстеження фахівцями відповідної психолого-медико-педагогічної
консультації. За висновками зазначеної консультації такі учні
можуть продовжувати навчання в спеціальних школах
(школах-інтернатах) або навчатися за індивідуальними навчальними
планами і програмами за згодою батьків (осіб, які їх замінюють).

58. Учні початкової школи, які через поважні причини
(хвороба, інші обставини) за результатами річного оцінювання не
засвоїли скориговану до індивідуальних здібностей навчальну
програму, можуть бути, як виняток, залишені для повторного
навчання у тому самому класі за рішенням педагогічної ради та за
згодою батьків (осіб, які їх замінюють).

59. За результатами навчання учням (випускникам) видається
відповідний документ (табель, свідоцтво про базову загальну
середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту). Зразки
документів про базову та повну загальну середню освіту
затверджуються Кабінетом Міністрів України.

60. Учням, які закінчили основну школу (9-й клас), видається
свідоцтво про базову загальну середню освіту.

Свідоцтво про базову загальну середню освіту дає право на
вступ до школи III ступеня, професійно-технічного навчального
закладу, вищого навчального закладу I-II рівня акредитації.

61. Учням з порушеннями розумового розвитку видається
свідоцтво про базову загальну середню освіту за спеціальною
програмою.

Учням з помірною розумовою відсталістю видається довідка про
закінчення повного курсу навчання за спеціальною програмою.

{ Пункт 61 в редакції Постанови КМ N 671 ( 671-2016-п ) від
27.09.2016 }

62. Учням (вихованцям), які закінчили старшу школу 11-й
(12-й) клас або відповідний курс у професійно-технічному або
вищому навчальному закладі I-II рівня акредитації, видається
атестат про повну загальну середню освіту.

Атестат про повну загальну середню освіту дає право на вступ
до професійно-технічних та вищих навчальних закладів усіх типів і
форм власності.

63. Випускникам 9-х, 11-х (12-х) класів, які не атестовані
хоча б з одного предмета, видається табель успішності.

Учні, які не отримали документи про освіту, можуть продовжити
навчання екстерном.

64. Приватний заклад видає випускникам документи державного
зразка про відповідний рівень освіти за наявності ліцензії та за
умови проведення атестації такого закладу.

65. За відмінні успіхи в навчанні учні 2-8-х, 10-х (11-х)
класів можуть нагороджуватися похвальним листом "За високі
досягнення у навчанні", а випускники закладів III ступеня -
похвальною грамотою "За особливі досягнення у вивченні окремих
предметів", медалями - золотою "За високі досягнення у навчанні"
або срібною "За досягнення у навчанні". За відмінні успіхи в
навчанні випускникам закладу II ступеня видається свідоцтво про
базову загальну середню освіту з відзнакою. Порядок нагородження
учнів за відмінні успіхи у навчанні встановлюється МОН.

За успіхи у навчанні (праці) для учасників
навчально-виховного процесу статутом закладу можуть
встановлюватися різні форми морального і матеріального заохочення.

66. Свідоцтва про базову загальну середню освіту, атестати
про повну загальну середню освіту та відповідні додатки до них
реєструються у книгах обліку та видачі зазначених документів.

Контроль за дотриманням порядку видачі випускникам свідоцтв,
атестатів, золотих і срібних медалей, похвальних грамот та листів
здійснюється МОН, іншими центральними органами виконавчої влади,
до сфери управління яких належать заклади, відповідними місцевими
органами управління освітою.

Виховний процес у закладах

67. Виховання учнів (вихованців) у закладах здійснюється під
час проведення уроків, в процесі позаурочної та позашкільної
роботи.

68. Цілі виховного процесу в закладах визначаються на основі
принципів, закладених у Конституції (
254к/96-ВР ) та законах
України, інших нормативно-правових актах.

69. У закладах забороняється утворення та діяльність
організаційних структур політичних партій, а також релігійних
організацій і воєнізованих формувань.

Примусове залучення учнів (вихованців) закладів до вступу в
будь-які громадські об'єднання, громадські, громадсько-політичні,
релігійні організації і воєнізовані формування, а також до
діяльності в зазначених об'єднаннях, участі в агітаційній роботі
та політичних акціях забороняється. { Абзац другий пункту 69 із
змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 28 (
28-2014-п ) від
22.01.2014 }

70. Дисципліна в закладах дотримується на основі взаємоповаги
усіх учасників навчально-виховного процесу, дотримання правил
внутрішнього розпорядку та статуту навчального закладу.

Застосування методів фізичного та психічного насильства до
учнів забороняється.

Учасники навчально-виховного процесу

71. Учасниками навчально-виховного процесу в закладі є учні
(вихованці), педагогічні працівники, психологи, бібліотекарі, інші
спеціалісти закладу, керівники, батьки або особи, які їх
замінюють.

72. Статус, права та обов'язки учасників навчально-виховного
процесу, їх права та обов'язки визначаються Законами України "Про
освіту" (
1060-12 ), "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ),
іншими актами законодавства, цим Положенням, статутом, правилами
внутрішнього розпорядку закладу.

73. Учень (вихованець) - особа, яка навчається і виховується
в закладі.

74. Учні (вихованці) закладу мають гарантоване державою право
на:

доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти
у державному та комунальному закладі;

вибір певного закладу, форми навчання, профільного напряму,
факультативів, спецкурсів, позакласних занять;

безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

користування навчально-виробничою, науковою,
матеріально-технічною, культурно-спортивною, корекційно-відновною
та лікувально-оздоровчою базою закладу;

участь в різних видах навчальної, науково-практичної
діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах тощо;

отримання додаткових, у тому числі платних, навчальних
послуг;

перегляд результатів оцінювання навчальних досягнень з усіх
предметів інваріантної та варіативної частини;

участь в роботі органів громадського самоврядування закладу;

участь в роботі добровільних самодіяльних об'єднань, творчих
студій, клубів, гуртків, груп за інтересами тощо;

повагу людської гідності, вільне вираження поглядів,
переконань;

захист від будь-яких форм експлуатації, психічного і
фізичного насильства, від дій педагогічних та інших працівників,
які порушують їх права, принижують честь і гідність.

75. Учні закладу зобов'язані:

оволодівати знаннями, вміннями, практичними навичками в
обсязі не меншому, ніж визначено Державним стандартом загальної
середньої освіти;

підвищувати свій загальний культурний рівень;

брати участь у пошуковій та науковій діяльності, передбаченій
навчальними програмами та навчальним планом закладу, його
статутом;

дотримуватися вимог законодавства, моральних, етичних норм,
поважати честь і гідність інших учнів та працівників;

виконувати вимоги педагогічних та інших працівників закладу
відповідно до статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу;

брати участь у різних видах трудової діяльності;

дбайливо ставитися до державного, громадського і особистого
майна, майна інших учасників навчально-виховного процесу;

дотримуватися вимог статуту, правил внутрішнього розпорядку
закладу;

дотримуватися правил особистої гігієни.

76. Учні закладу залучаються за їх згодою та згодою батьків
або осіб, які їх замінюють, до самообслуговування, різних видів
суспільно корисної праці відповідно до статуту і правил
внутрішнього розпорядку з урахуванням віку, статі, фізичних
можливостей.

77. За невиконання учасниками навчально-виховного процесу
своїх обов'язків, порушення статуту, правил внутрішнього
розпорядку на них можуть накладатися стягнення відповідно до
закону.

78. Педагогічним працівником повинна бути особа з високими
моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту,
належний рівень професійної підготовки, забезпечує
результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний
стан здоров'я якої дає змогу виконувати професійні обов'язки в
навчальних закладах системи загальної середньої освіти.

79. До педагогічної діяльності у закладах не допускаються
особи, яким вона заборонена за медичними показаннями, за вироком
суду. Перелік медичних протипоказань щодо провадження педагогічної
діяльності встановлюється законодавством.

80. Призначення на посаду, звільнення з посади педагогічних
та інших працівників закладу, інші трудові відносини регулюються
законодавством про працю, Законом України "Про загальну середню
освіту" (
651-14 ) та іншими законодавчими актами.

81. Призначення на посаду педагогічних працівників гімназій
(гімназій-інтернатів), ліцеїв (ліцеїв-інтернатів), колегіумів
(колегіумів-інтернатів), спеціалізованих шкіл з поглибленим
вивченням окремих предметів може здійснюватися на конкурсній
основі. Порядок проведення конкурсу розробляється закладом та
затверджується відповідним органом управління освітою.

Обсяг педагогічного навантаження вчителів визначається
відповідно до законодавства керівником закладу і затверджується у
державних і комунальних закладах відповідним органом управління
освітою, у приватних закладах - засновником (власником).

Обсяг педагогічного навантаження може бути менше тарифної
ставки (посадового окладу) лише за письмовою згодою педагогічного
працівника.

Перерозподіл педагогічного навантаження протягом навчального
року допускається лише в разі зміни кількості годин для вивчення
окремих предметів, що передбачається робочим навчальним планом,
або за письмовою згодою педагогічного працівника з дотриманням
вимог законодавства про працю.

82. Керівник закладу призначає класних керівників, завідуючих
навчальними кабінетами, майстернями, навчально-дослідними
ділянками, права та обов'язки яких визначаються
нормативно-правовими актами МОН, правилами внутрішнього розпорядку
та статутом закладу.

83. Не допускається відволікання педагогічних працівників від
виконання професійних обов'язків крім випадків, передбачених
законодавством.

Залучення педагогічних працівників до участі у видах робіт,
не передбачених робочим навчальним планом, навчальними програмами
та іншими документами, що регламентують діяльність навчального
закладу, здійснюється лише за їх згодою.

84. Педагогічні працівники закладу підлягають атестації
відповідно до порядку, встановленого МОН.

За результатами атестації педагогічних працівників
визначається їх відповідність займаній посаді, присвоюється
кваліфікаційна категорія (спеціаліст, спеціаліст другої, першої,
вищої категорії) та може бути присвоєно педагогічне звання
"старший учитель", "учитель (вихователь) - методист", "педагог -
організатор - методист" та інші.

85. Педагогічні працівники закладу мають право:

самостійно обирати форми, методи, способи навчальної роботи,
не шкідливі для здоров'я учнів;

брати участь у роботі методичних об'єднань, нарад, зборів
закладу та інших органів самоврядування закладу, в заходах,
пов'язаних з організацією навчально-виховної роботи;

обирати форми та здійснювати підвищення своєї кваліфікації;
навчатися у вищих навчальних закладах і закладах системи
підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

проходити атестацію для здобуття відповідної кваліфікаційної
категорії та отримувати її в разі успішного проходження атестації;

проводити в установленому порядку науково-дослідну,
експериментальну, пошукову роботу;

вносити керівництву закладу і органам управління освітою
пропозиції щодо поліпшення навчально-виховної роботи;

на соціальне і матеріальне забезпечення відповідно до
законодавства;

об'єднуватися у професійні спілки та бути членами інших
громадських об'єднань, діяльність яких не заборонена
законодавством; { Абзац дев'ятий пункту 85 із змінами, внесеними
згідно з Постановою КМ N 28 (
28-2014-п ) від 22.01.2014 }

порушувати питання захисту прав, професійної та людської
честі і гідності.

86. Педагогічні працівники закладу зобов'язані:

забезпечувати належний рівень викладання навчальних дисциплін
відповідно до навчальних програм з дотриманням вимог Державного
стандарту загальної середньої освіти;

контролювати рівень навчальних досягнень учнів;

нести відповідальність за відповідність оцінювання навчальних
досягнень учнів критеріям оцінювання, затвердженим МОН, доводити
результати навчальних досягнень учнів до відома дітей, батьків,
осіб, що їх замінюють, керівника навчального закладу;

сприяти розвитку інтересів, нахилів та здібностей дітей, а
також збереженню їх здоров'я;

виховувати повагу до державної символіки, принципів
загальнолюдської моралі;

виконувати статут закладу, правила внутрішнього розпорядку,
умови трудового договору (контракту);

брати участь у роботі педагогічної ради;

виховувати в учнів шанобливе ставлення до батьків, жінок,
старших за віком осіб; повагу до народних традицій та звичаїв,
духовних і культурних надбань народу;

готувати учнів до самостійного життя з дотриманням принципів
взаєморозуміння, злагоди між усіма народами, етнічними,
національними, релігійними групами;

дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати особисту
гідність учнів та їх батьків;

постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну
майстерність, рівень загальної і політичної культури;

виконувати накази і розпорядження керівника навчального
закладу, органів управління освітою;

вести відповідну документацію.

87. Педагогічні працівники, які систематично порушують
статут, правила внутрішнього розпорядку закладу, не виконують
посадових обов'язків, умови трудового договору (контракту) або за
результатами атестації не відповідають займаній посаді,
звільняються з роботи згідно із законодавством.

88. Права і обов'язки інших працівників та допоміжного
персоналу регулюються трудовим законодавством, статутом та
правилами внутрішнього розпорядку закладу.

89. Батьки учнів та особи, які їх замінюють, мають право:

обирати навчальний заклад та форми навчання і виховання
дітей;

створювати батьківські громадські організації та брати участь
в їх діяльності, обирати і бути обраними до батьківських комітетів
та органів громадського самоврядування;

звертатися до органів управління освітою, керівника закладу і
органів громадського самоврядування з питань навчання, виховання
дітей;

приймати рішення про участь дитини в науковій, спортивній,
трудовій, пошуковій та інноваційній діяльності закладу;

брати участь у заходах, спрямованих на поліпшення організації
навчально-виховного процесу та зміцнення матеріально-технічної
бази закладу;

на захист законних інтересів дітей в органах громадського
самоврядування закладу та у відповідних державних, судових
органах.

90. Батьки та особи, які їх замінюють, є відповідальними за
здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, їх виховання і
зобов'язані:

створювати умови для здобуття дитиною повної загальної
середньої освіти за будь-якою формою навчання;

забезпечувати дотримання дітьми вимог статуту закладу;

поважати честь і гідність дитини та працівників закладу;

постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей,
створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя,
шанобливе ставлення до Вітчизни, сім'ї, державної та рідної мов;
повагу до національної історії, культури, цінностей інших народів;

виховувати у дітей повагу до законів, прав, основних свобод
людини.

91. Інші права та обов'язки батьків або осіб, які їх
замінюють, можуть бути обумовлені статутом закладу та відповідними
договорами.

У разі невиконання батьками та особами, які їх замінюють,
обов'язків, передбачених законодавством, заклад може порушувати в
установленому порядку клопотання про відповідальність таких осіб,
у тому числі позбавлення їх батьківських прав.

Управління закладом

92. Керівництво закладом здійснює його директор. Керівником
закладу може бути громадянин України, який має вищу педагогічну
освіту на рівні спеціаліста або магістра, стаж педагогічної роботи
не менш як три роки, успішно пройшов атестацію керівних кадрів
навчальних закладів у порядку, встановленому МОН.

93. Керівник державного та комунального закладу і його
заступники призначаються на посаду та звільняються з посади
відповідним органом управління освітою згідно із законодавством.

94. Керівник приватного закладу та його заступники
призначаються засновником (власником) за погодженням з відповідним
органом управління освітою.

95. Керівник закладу:

здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує
раціональний добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови
для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників;

організовує навчально-виховний процес;

забезпечує контроль за виконанням навчальних планів і
програм, якістю знань, умінь та навичок учнів;

відповідає за дотримання вимог Державного стандарту загальної
середньої освіти, за якість і ефективність роботи педагогічного
колективу;

створює необхідні умови для участі учнів у позакласній та
позашкільній роботі, проведення виховної роботи;

забезпечує дотримання вимог щодо охорони дитинства,
санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, вимог техніки
безпеки;

розпоряджається в установленому порядку майном закладу та
його коштами;

підтримує ініціативи щодо вдосконалення системи навчання та
виховання, заохочення творчих пошуків, дослідно-експериментальної
роботи педагогів;

сприяє залученню діячів науки, культури, членів творчих
спілок, працівників підприємств, установ, організацій до
навчально-виховного процесу, керівництва учнівськими об'єднаннями
за інтересами;

забезпечує реалізацію права учнів на захист від будь-яких
форм фізичного або психічного насильства;

вживає заходів до запобігання вживанню учнями алкоголю,
наркотиків;

контролює організацію харчування і медичного обслуговування
учнів;

видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження і
контролює їх виконання;

щороку звітує про свою роботу на загальних зборах
(конференціях) колективу.

96. Керівник закладу є головою педагогічної ради - постійно
діючого колегіального органу управління закладом.

97. Засідання педагогічної ради проводяться у міру потреби,
але не менш як чотири рази на рік.

98. Педагогічна рада розглядає питання:

удосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного
процесу;

планування та режиму роботи закладу;

варіативної складової робочого навчального плану;

переведення учнів (вихованців) до наступного класу і їх
випуску, видачі документів про відповідний рівень освіти,
нагородження за успіхи у навчанні;

підвищення кваліфікації педагогічних працівників, розвитку їх
творчої ініціативи, впровадження у навчально-виховний процес
досягнень науки і передового педагогічного досвіду;

участі в інноваційній та експериментальній діяльності
закладу, співпраці з вищими навчальними закладами та науковими
установами;

морального та матеріального заохочення учнів (вихованців) та
працівників закладу;

морального заохочення батьків та осіб, що їх замінюють, та
громадських діячів, які беруть участь в організації
навчально-виховного процесу;

притягнення до дисциплінарної відповідальності учнів
(вихованців), працівників закладу за невиконання ними своїх
обов'язків;

педагогічна рада розглядає також інші питання, пов'язані з
діяльністю закладу.

99. Органом громадського самоврядування закладу є загальні
збори (конференція) його колективу, що скликаються не менш як один
раз на рік.

Порядок скликання, повноваження, чисельність, склад загальних
зборів (конференції) колективу визначаються статутом закладу і
колективним договором.

Загальні збори (конференція) заслуховують звіт директора про
здійснення керівництва закладом, розглядають питання
навчально-виховної, методичної, економічної і
фінансово-господарської діяльності закладу.

100. У закладі за рішенням загальних зборів (конференції)
можуть створюватися і діяти рада закладу, діяльність якої
регулюється його статутом, а також піклувальна рада, учнівський
комітет, батьківський комітет, методичні об'єднання, комісії,
асоціації, положення про які розробляє і затверджує МОН.

До складу ради закладу обираються представники педагогічного
колективу, учнів (вихованців) школи II-III ступеня, батьків і
громадськості.

Члени піклувальної ради закладу обираються на загальних
зборах (конференціях). Склад піклувальної ради формується з
представників органів виконавчої влади, підприємств, установ,
організацій, навчальних закладів та окремих громадян.

Піклувальна рада вживає заходів до зміцнення
матеріально-технічної і навчально-методичної бази, залучення
додаткових джерел фінансування закладу, поліпшення умов для
організації навчально-виховного процесу, стимулювання творчої
праці педагогічних працівників.

Матеріально-технічна база
та фінансово-господарська діяльність

101. Матеріально-технічна база закладу включає будівлі,
споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби,
службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких
відображено у балансі.

102. Майно, закріплене за державним або комунальним закладом,
належить закладу на правах оперативного управління та не може бути
вилученим у нього, якщо інше не передбачено законодавством.

103. Фінансування закладу здійснюється його засновником
(власником) або уповноваженим ним органом відповідно до
законодавства.

104. Фінансово-господарська діяльність закладу проводиться
відповідно до Бюджетного кодексу України (
2456-17 ), Законів
України "Про освіту" (
1060-12 ), "Про загальну середню освіту"
(
651-14 ) та інших нормативно-правових актів.

105. Джерелами фінансування закладу є:

кошти відповідного бюджету (для державних та комунальних
закладів) у розмірі, передбаченому нормативами фінансування
загальної середньої освіти для забезпечення навчального процесу в
обсязі, визначеному Державним стандартом загальної середньої
освіти;

кошти фізичних, юридичних осіб (для приватних закладів);

кошти, отримані за надання платних послуг;

доходи від реалізації продукції навчально-виробничих
майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств,
від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання;

кредити банків (для приватних закладів);

благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

інші джерела, не заборонені законодавством.

106. Порядок діловодства і бухгалтерського обліку в закладі
визначається законодавством, нормативно-правовими актами МОН та
інших центральних органів виконавчої влади, до сфери управління
яких належать заклади. За рішенням засновника (власника) закладу
бухгалтерський облік може здійснюватися самостійно або через
централізовану бухгалтерію.

107. Заклад має право згідно із законодавством придбавати та
орендувати необхідне обладнання та інші матеріальні ресурси,
користуватися послугами підприємств, установ, організацій та
фізичних осіб, фінансувати за рахунок власних коштів заходи, що
сприяють поліпшенню соціально-побутових умов працівників закладу.

108. Звітність про діяльність закладу ведеться відповідно до
законодавства.

Міжнародне співробітництво

109. Заклад за наявності належної матеріально-технічної та
соціально-культурної бази, відповідного фінансування має право
проводити міжнародний учнівський та педагогічний обмін у рамках
освітніх програм, проектів, встановлювати відповідно до
законодавства прямі зв'язки з міжнародними організаціями та
освітніми асоціаціями.

Заклад має право відповідно до законодавства укладати
договори про співробітництво з навчальними закладами, науковими
установами, підприємствами, організаціями, громадськими
об'єднаннями інших країн.

110. Участь закладу у міжнародних програмах, проектах,
учнівському та педагогічному обміні здійснюється відповідно до
законодавства.

Контроль за діяльністю закладу

111. Державний нагляд (контроль) за діяльністю закладу
незалежно від підпорядкування, типу і форми власності здійснюється
з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері
загальної середньої освіти.

{ Пункт 111 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 28
(
28-2014-п ) від 22.01.2014 }

112. Державний нагляд (контроль) за діяльністю закладів усіх
типів і форм власності здійснюється ДІНЗ та місцевими органами
управління освітою.

{ Пункт 112 в редакції Постанови КМ N 28 ( 28-2014-п ) від
22.01.2014 }

113. Основною формою державного контролю за діяльністю
закладу будь-якого типу і форми власності є державна атестація
закладу, яка проводиться не рідше ніж один раз на десять років у
порядку, встановленому МОН.

114. Позачергова атестація проводиться, як виняток, лише за
рішенням МОН за поданням органу громадського самоврядування
закладу або відповідного органу управління освітою.

115. Атестованому закладу, що здійснює підготовку за рівнем
базової або повної загальної середньої освіти, підтверджується
право видачі документів про освіту державного зразка.

116. Заклад, результати діяльності якого та/або умови
організації навчально-виховного процесу не відповідають
установленим державним стандартам, вважається неатестованим. Щодо
такого закладу приймається рішення про проведення повторної
атестації через один - два роки або зміни типу, реорганізації чи
ліквідації відповідно до законодавства. Неатестований приватний
заклад позбавляється ліцензії на надання освітніх послуг.

117. У період між атестацією проводяться перевірки
(інспектування) закладу з питань, пов'язаних з навчально-виховною
діяльністю. Зміст, види і періодичність таких перевірок
визначаються залежно від стану навчально-виховної роботи, але не
частіше як два рази на рік. Перевірки з питань, не пов'язаних з
навчально-виховною роботою закладу, проводяться його засновником
(власником) відповідно до законодавства.

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 серпня 2010 р. N 778

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Щодо організації навчального процесу

Лист МОН № 1/9-62 від 05.02.16 року МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-62 від 05 лютого 2016 року Органам управління освітою Керівникам навчальних закладів

Щодо організації навчального процесу

На звернення органів управління освітою Міністерство освіти і науки України надає роз'яснення щодо організації навчально-виховного процесу в частині освоєння учнями в повному обсязі навчального матеріалу в умовах запровадження карантину, перенесення строків (продовження) канікул, проведення та підготовки до державної підсумкової атестації / зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ДПА / ЗНО) під час навчального процесу тощо.

Повідомляємо, що зміст матеріалу з кожного навчального предмета визначається навчальною програмою, а кількість годин на тиждень на вивчення предмета встановлюється робочим навчальним планом, що його, відповідно до статті 15 Закону України "Про загальну середню освіту", розробляє навчальний заклад та затверджує відповідний орган управління освітою. На основі робочого навчального плану складається розклад занять для кожного класу.

При розробленні календарно-тематичного планування вчитель розподіляє зміст навчального матеріалу, передбаченого програмою на ту кількість уроків, яка запланована розкладом занять (із врахуванням структури навчального року, святкових днів тощо). До календарно-тематичного планування можуть вноситися зміни, пов’язані з припиненням навчання через карантин чи температурний режим, зміною строків проведення канікул, перенесенням дати завершення навчального процесу, підготовкою та проведенням ДПА / ЗНО тощо.

Зважаючи на викладене, зауважуємо, що навчальний заклад та вчитель обов’язково мають вжити заходів щодо освоєння учнями змісту кожного навчального предмета B повному обсязі, про що здійснюється запис у відповідній колонці класного журналу. При цьому до класного журналу мають бути занесені лише уроки, які були фактично проведені. Кількість фактично проведених уроків зазвичай менша від попередньо запланованої. І це не може слугувати критерієм виконання чи невиконання навчальної програми.

Навчальний матеріал може бути освоєний за рахунок ущільнення, самостійного опрацювання, засобів дистанційного навчання тощо.

Менша кількість проведених вчителем уроків через об’єктивні обставини, описані вище, не може бути причиною вирахувань із його заробітної плати, оскільки Інструкцією про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (пункт 77), затвердженої наказом Міністерства освіти України № 102 від 15.04.1993, передбачено, що у випадку, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від учителя (викладача) причин, його оплата здійснюється з розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, за умови, що вчитель (викладач) виконує іншу організаційно-педагогічну роботу.

За умови прийняття керівниками навчальних закладів за погодженням з відповідними органами управління освітою та профспілковими організаціями рішень про відпрацювання пропущених з поважних причин (зазначених у листі) уроків, потрібно беззастережно виключити можливість перевищення тижневого гранично допустимого навчального навантаження на учнів, визначеного Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, та врахувати, що тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів, а навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах закінчується не пізніше 1 липня.

Заступник Міністра       Павло Хобзей

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Н А К А З

25.02.2004 N 151/11

  

Про затвердження Концепції художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та Комплексної програми художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.99 р. N 1697 "Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства" (п.п.35, 36) та постанови Президії Академії педагогічних наук України від 19.01.2000 р. N 1-7/1-3 "Про хід виконання заходів АПН України щодо науково-методичного забезпечення художньо-естетичного та морального виховання дітей і молоді"

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Концепцію художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах та Комплексну програму художньо-естетичного виховання у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах.

2. Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій:

2.1. Довести зміст і завдання Концепції та Комплексної програми до відома ректорів (директорів) обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, керівників загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

2.2. Забезпечити реалізацію Комплексної програми у навчально-виховному процесі загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

3. Опублікувати Концепцію та Комплексну програму в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України".

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Міністра Огнев'юка В.О., Десятова Т.М. та віце-президента Академії педагогічних наук України Савченко О.Я.

Міністр освіти і науки України

Перший заступник президента АПН України

В.Г.Кремень

В.М.Мадзігон

Додаток

КОНЦЕПЦІЯ

художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах

  1. Загальні положення

Концепція розроблена відповідно до Законів України "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", вона грунтується на основних положеннях Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа) і спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти в Україні.

Глобалізація як провідна ознака сучасності та соціокультурні процеси в Україні, що формуються на грунті багатовікових вітчизняних традицій і в загальному контексті європейської та світової інтеграції з орієнтацією на загальнолюдські фундаментальні демократичні цінності громадянського суспільства зумовлюють необхідність переосмислення концептуальних засад художньо-естетичного виховання школярів. Нові тенденції розвитку культури інформаційного суспільства, пов'язані з глобальним поширенням мас-медіа, не можуть не впливати на систему освіти та виховання, яка в усі часи гнучко реагувала на соціокультурні умови і потреби. Естетичне ставлення школярів до світу, до різних видів мистецтва формується переважно під впливом стихійних факторів соціального оточення, зокрема засобів масової інформації, особливо телебачення, дисципліни художньо-естетичного циклу - музичне та образотворче мистецтво - посідають занадто скромне місце в загальноосвітніх навчальних закладах. Тому шкільна освіта у відриві від усієї системи позаурочної та позашкільної виховної роботи об'єктивно не може реалізувати необхідний комплекс культуротворчих функцій, притаманних мистецтву.

Сьогодні набуває все більшого визнання розуміння того, що реальність світу створюється багатьма голосами культур із власними дискурсами. Для нового імовірнісного стилю мислення характерне прийняття культурної різноманітності, "консенсусної або соціальної раціональності", яка виникає в результаті обговорення різноманітних ідей, альтернативних суджень, варіативних перспектив. Мистецька спадщина, акумулюючи емоційно-естетичний досвід поколінь, втілює і передає ціннісне ставлення до світу крізь призму етнонаціональної специфіки, тому вона є ефективним засобом виховання моральності, патріотичних почуттів, громадянської позиції. Цінності мистецтва важливі також з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Завдяки універсальності художньо-образної мови вони передають зрозумілу для різних народів смислову інформацію, дають змогу особистості вступати в невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасності, розуміти інших і розширювати таким чином свій власний духовний світ, його унікальність і самобутність.

Отже, сучасні загальноосвітні школи та позашкільні навчальні заклади мають стати осередками виховання справжньої духовності, плекання творчої особистості, виховання людини, що характеризується високою емоційно-естетичною культурою.

  1. Мета і завдання

Мистецтво має унікальні можливості впливу на людину, тому художньо-естетичне виховання потрібно розглядати не лише як процес набуття художніх знань і вмінь, а, насамперед, як універсальний засіб особистісного розвитку школярів на основі виявлення індивідуальних здібностей, різнобічних естетичних потреб та інтересів.

Мета художньо-естетичного виховання полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні.

Загальна мета конкретизується в основних завданнях, що інтегрують навчальні, виховні й розвиваючі аспекти:

збагачення емоційно-естетичного досвіду, формування культури почуттів, розвиток загальних та художніх здібностей, художньо-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;

виховання в учнів естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій, розуміння учнями зв'язків мистецтва з природним і предметним середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації;

виховання здатності сприймати та інтерпретувати художні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки та оцінки;

розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду, опанування художніми вміннями та навичками в практичній діяльності, формування художньої компетентності - здатності керуватися набутими художніми знаннями та вміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-світоглядними позиціями;

формування системи знань та уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв - музичного, візуального, хореографічного, театрального, екранного;

виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку, формування навичок художньої самоосвіти та самовиховання.

  1. Функції, принципи

Коли наприкінці XX ст. стабільні філософські орієнтири було втрачено, вектор пошуків методології загальної мистецької освіти та художньо-естетичного виховання був спрямований у площину новостворених галузей науки: синергетики, герменевтики, феноменології, аксіології, акмеології, кожна з яких висвічує нові грані художніх цінностей і виховні можливості їх впливу на людину. Активізувалися культурологічний та антропологічний аспекти методологічної рефлексії, адже художня освіта на всіх етапах життя людини виступає умовою її розвитку як суб'єкта культури, складовою культурного відтворення. Мистецтво дає змогу особистості засвоїти унікальну культуру людства і створювати свій власний духовний світ.

Узагальнюючи теоретичні здобутки, що віддзеркалюють філософську множинність поглядів щодо функціонування мистецтва в соціумі, можна перерахувати такі основні функції: естетична, інформативно-пізнавальна, світоглядно-виховна, духовно-творча, аксіологічна, евристична, соціально-орієнтаційна, комунікативна, регулятивна, сугестивна, гедоністична, релаксаційно-терапевтична, компенсаторна. На відміну від традиційного домінування в освітньо-виховній системі інформативно-пізнавальної функції доцільно виділити і посилити в педагогічній практиці духовно-творчу функцію, яка тісно пов'язана з світоглядно-виховною.

Принципи художньо-естетичного виховання:

1) органічне поєднання універсального (загальнолюдського, полікультурного), національного (державного) і регіонального (етнолокального, краєзнавчого) компонентів освіти та виховання з безумовним пріоритетом їх національної спрямованості, що забезпечує формування в учнів патріотичних почуттів, громадянської свідомості;

2) синергетичний підхід, що зумовлює націленість освітньо-виховної системи на художньо-естетичний саморозвиток особистості шляхом поєднання освіти із самоосвітою, виховання із самовихованням, на їх безперервність і відкритість до змін;

3) природовідповідність (врахування вікових особливостей та індивідуальних здібностей учнів) та культуровідповідність (розгляд системи художньо-естетичної освіти та виховання школярів як соціокультурного феномену, забезпечення культурної спадкоємності поколінь);

4) гуманітаризація і гуманізація (повага до інтересів і потреб особистості, "олюднення" знань, побудова навчально-виховного процесу на основі педагогіки співробітництва, толерантності взаємин і спілкування);

5) цілісність, що передбачає багатофакторну взаємодію відображених у змісті освіти та виховання основних компонентів соціального досвіду - художньо-естетичних знань, світоглядних уявлень, емоційно-ціннісного ставлення, художніх умінь, творчості;

6) поліхудожність, інтегральність, діалогічність (відображення в змісті художньо-естетичної освіти та виховання об'єктивно існуючих зв'язків між видами мистецтв, діалогу культур);

7) варіативність на основі індивідуалізації, широкої диференціації та допрофесійної спеціалізації;

8) взаємозв'язок художньо-естетичного виховання з соціокультурним середовищем (координація шкільної та позашкільної роботи, узгодження освітніх і дозвіллєвих заходів, гармонізація суспільних, професійно-педагогічних і сімейно-родинних виховних впливів).

4. Система художньо-естетичного виховання та її структурні компоненти

Цілісна педагогічна система художньо-естетичної освіти та виховання включає такі складові:

змістовно-цільова - цілі (у соціальному й особистісному вимірах), принципи і завдання, зміст навчання і виховання;

функціонально-процесуальна (педагогічні засоби, форми, методи і прийоми, способи взаємодії, педагогічні технології);

результативно-оцінна (критерії оцінювання проміжних і кінцевих результатів навчання, інтегральні показники художньо-естетичної вихованості, гуманістична експертиза педагогічної системи загалом).

Система художньо-естетичної освіти та виховання включає структурні компоненти:

1. Базовий освітньо-виховний компонент, що передбачає навчання, виховання й розвиток учнів під час вивчення предметів та курсів освітньої галузі "Мистецтво - Естетична культура" і складається з двох частин:

а) інваріантної частини, представленої предметами і курсами базового навчального плану державного освітнього стандарту, які мають опановуватися всіма учнями, незалежно від типу навчального закладу і профілю навчання (предмети "Музичне мистецтво", "Образотворче мистецтво" або інтегрований курс "Мистецтво", курс "Художня культура", "Естетика").

б) варіативної частини, що складається з елективних предметів і курсів, які вводяться до робочих навчальних планів конкретного навчального закладу відповідно до можливостей і потреб педагогічного колективу, учнів, батьків ("Хореографія", "Основи театру і кіно", "Українське декоративно-ужиткове мистецтво", "Дизайн", "Комп'ютерна графіка" тощо).

2. Позаурочний компонент художньо-естетичного виховання, що передбачає організацію колективних і групових форм діяльності учнів поза межами класу і школи, але під керівництвом або за участю вчителів (заняття в гуртках художньо-естетичного профілю, шкільних об'єднаннях за інтересами, художньо-творчих колективах, клубах; організація екскурсій до музеїв, фольклорних експедицій; відвідування театральних вистав, концертів, художніх майстерень тощо);

3. Позашкільний освітньо-виховний компонент, що охоплює різні типи позашкільних навчальних закладів усіх форм власності - державних і громадських (спеціальні музичні та художні школи, мистецькі заклади, студії, будинки й палаци дитячої та юнацької творчості тощо).

4. Компонент художньо-естетичної самоосвіти та самовиховання, початковий досвід яких набувається в школі завдяки створенню відповідних організаційно-педагогічних умов, різних форм індивідуальної роботи вчителя з учнями, методів педагогічного стимулювання художньо-естетичного саморозвитку учнів, а також за допомогою залучення батьків до естетико-виховного процесу, сприяння сімейно-родинному аматорству.

5. Навчальна діяльність - фундамент естетико-виховної системи школи

Основою виховного впливу мистецтва на особистість школяра є навчальна діяльність, адже саме у перебігу систематичного викладання предметів художньо-естетичного циклу вчитель має змогу цілеспрямовано і систематично виявляти могутній виховний потенціал художніх цінностей, впливаючи на всіх без винятку учнів молодшого, середнього і старшого шкільного віку.

Через кардинально новий механізм - державний освітній стандарт - визначається оптимальний, науково обгрунтований обсяг змісту освіти та виховання, необхідний для соціалізації особистості. Невід'ємний компонент загальної середньої освіти становить освітня галузь "Мистецтво - Естетична культура" як чинник духовно-творчого розвитку учнів, гуманізації та гуманітаризації навчально-виховного процесу. Державний освітній стандарт забезпечує можливість безперервної художньо-естетичної освіти, що дає змогу учням продовжувати її на різних ступенях навчання і складає основу для подальшої самоосвіти та самовиховання.

У початковій школі в галузі "Мистецтво" виділено змістові лінії, що охоплюють основні види мистецтв - музичне, візуальне (образотворче), хореографічне, театральне, екранне. Домінуючими змістовими лініями залишаються музичне та візуальне мистецтва, у зміст яких інтегруються елементи інших змістових ліній. Завдяки варіативності освіти реалізується можливість викладання або окремих предметів ("Музика", "Образотворче мистецтво"), або інтегрованого курсу ("Мистецтво").

В основній школі виділяються музична, візуальна (образотворча), мистецько-синтетична (хореографічне, театральне та екранні мистецтва) і культурологічна змістові лінії. Доцільно розглядати зміст загальної мистецької освіти як органічну частину культури, будувати інтегровані курси з урахуванням культурологічного підходу. Аналогічно до початкової ланки освіти в основній школі галузь може бути представлена або окремими предметами ("Музика", "Образотворче мистецтво"), або інтегрованим курсом ("Мистецтво"), Завершується мистецька освіта в основній школі узагальнюючим курсом "Художня культура", який є водночас пропедевтичним для вивчення української та зарубіжної художньої культури у старшій школі. З огляду на можливості залучення годин варіативної частини Базового навчального плану доцільно починати вивчення курсу художньої культури з 5-го - 6-го класу - паралельно й синхронно з основними мистецькими предметами.

Концептуальні засади формування змісту мистецької освіти в старшій школі зумовлені загальною інтегральною педагогічною стратегією, профільною диференціацією змісту освіти, компаративним підходом до опанування цінностей вітчизняної та зарубіжної художньої культури як складових єдиної духовної спадщини людства. Курс "Художня культура" вводиться як базовий у класах усіх профілів (у художньо-естетичних - вивчається поглиблено). Курс "Естетика" має узагальнююче значення щодо всієї мистецької освіти в школі, тому він впроваджується після вивчення мистецтва та художньої культури (в 12 кл.) у класах філологічного, суспільно-гуманітарного і художньо-естетичного профілів (в останньому - поглиблено). За рахунок варіативної частини доцільно введення різних спецкурсів, які враховують сучасні тенденції розвитку інформаційного суспільства, зокрема "Медіа культура", "Комп'ютерний дизайн" тощо.

За таких умов освітня галузь "Мистецтво - Естетична культура" матиме цілісний, неперервний, наскрізний характер, охоплюючи всі роки навчання в загальноосвітній школі, всі види мистецтва, функціонуючи в системі гнучких взаємозв'язків між усіма предметами і курсами.

6. Діалогова стратегія педагогічної взаємодії - основа навчально-виховного процесу

Культурологічний підхід до інтерпретації твору мистецтва передбачає проникнення в природу знаків і символів крізь так звані мовні коди. Мова мистецтв відрізняється від інших тим, що вона звернена до особистісного саморозуміння і самоорієнтації. Розуміння мистецтва - це творчий процес співпереживання та інтерпретації, що носить активно діалогічний характер. Саме "діалог культур" дає змогу особистості не тільки прилучитися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, а й самовизначитися у світі культури, включитися в її творення і водночас вдосконалювати себе як суб'єкта культури.

У шкільній практиці абсолютизуються раціонально-логічні форми навчання мистецтва, споріднені з тими, які характерні для негуманітарного знання, і недооцінюються інтуїтивні, емоційно-образні шляхи осягнення істини, які належать до сфери духовних здібностей і потреб людини. Мистецтво має стати відкритою образною моделлю входження в світ і не лише завдяки його пізнанню, але й індивідуальному емоційному "переживанню" і "проживанню".

Щоб зняти існуючі бар'єри у спілкуванні учнів "з приводу мистецтва", поряд із оновленням змісту художньо-естетичної освіти та виховання, необхідно змінити педагогічні технології з авторитарно-інформативних на суб'єкт-суб'єктні (діалогічні), інтерактивні (рефлексивні), спрямовані на підвищення духовно-енергетичного потенціалу навчально-виховного процесу (виникнення катарсису, емпатії тощо).

Пріоритетною має стати діалогова стратегія педагогічної взаємодії, забарвлена позитивними емоційно-естетичними переживаннями, захопленням художньою діяльністю, емпатійними почуттями, з домінуванням відчуття успіху, насолоди від мінімальної самостійної участі на шляху до пізнання мистецтва. Під терміном "діалог" мається на увазі не просто розмова, бесіда, а, насамперед, ланцюжок взаємозалежних вербальних і невербальних спілкувань між педагогом і учнями на основі партнерських стосунків, обміну особистісними духовними цінностями. Комунікативна функція мистецтва виявляється в різних видах спілкування: діалог з митцем, діалог культур, діалог особистісних смислів в системі "учень - учень" або "вчитель - учні", внутрішній діалог (інтеріоризована дискусія).

З огляду на пріоритет особистісно-розвивальної освіти замість традиційного "аналізу" творів мистецтва необхідно ввести в науково-педагогічний обіг і шкільну практику поняття "інтерпретація" творів мистецтва, адже принципового значення набуває пошук учнями в мистецтві особистісно значущих смислів, співзвучних власному духовному світу, художньо-естетичному досвіду. Тому актуальності набуває проблема розвитку в учнів, особливо старшого шкільного віку, навичок самостійної інтерпретації творів різного художнього рівня критичного мислення.

Таким чином, методична система виховання мистецтвом та викладання дисциплін художньо-естетичного циклу в загальноосвітній школі має спрямовуватися на розвиток таких якостей учнів як ініціативність, активність, самостійність, креативність, критичність, забезпечувати умови для самореалізації та безперервного самовдосконалення і самовиховання, нейтралізовувати зовнішні антихудожні впливи мікро- і макросередовища. В організації практичної художньої діяльності молодших школярів мають домінувати ігрові методики, підлітків - проблемно-пошукові методи, старшокласників - дослідницький, спрямовані на здійснення самостійних художньо-творчих проектів.

7. Роль соціокультурного середовища

Однією з умов ефективного впровадження цілісної системи художньо-естетичної освіти та виховання учнів є створення естетичного середовища в навчальному закладі, відкритого до активної взаємодії з навколишнім соціокультурним середовищем.

Важливим завданням сучасної школи стає створення інноваційної педагогічної інфраструктури, що охоплюватиме:

естетику предметного середовища, в якому школярі зможуть реалізувати свої художньо-творчі здібності (естетика шкільного довкілля - картинні галереї, мистецькі світлиці, художні майстерні; сучасний дизайн шкільних інтер'єрів тощо);

естетику соціально-педагогічного середовища (естетика шкільного спілкування і життєтворчості, краса міжособистісних відносин, панування педагогічного оптимізму і віри, що кожна дитина в душі митець).

Школа із специфічним соціально-культурним середовищем у нових суспільно-економічних умовах має бути відкритою до контактів із закладами культури і мистецтв (музеями, філармоніями, театрами тощо), до взаємодії з професійними та самодіяльними мистецькими колективами і відомими митцями, більш того - вона повинна стати ініціатором таких контактів. Саме художньо-естетичні аспекти шкільного життя мають змогу нейтралізовувати зовнішні антиестетичні впливи макросередовища, засобів масової інформації, виконувати арттерапевтичну і превентивну функції щодо девіантної поведінки учнів.

Педагогічні колективи загальноосвітніх навчальних закладів не повинні займати позицію нейтралітету в організації культурного відпочинку, змістовного й цікавого дозвілля дітей, підлітків і юнацтва. Вони мають налагоджувати систематичну взаємодію з культурно-освітніми закладами та представниками культури для прилучення учнів до художніх цінностей з максимальним урахуванням індивідуальних здібностей, задоволенням інтересів і потреб учнів.

Оновлення потребують і зв'язки школи з сімейно-родинним оточенням учнів; особливого значення набуває їх гармонізація в сфері художньо-естетичного виховання. Залучення батьків до творчої співпраці сприятиме збереженню народних традицій і звичаїв, забезпеченню духовної спадкоємності поколінь.

8. Умови реалізації Концепції

Вирішальною умовою реалізації Концепції є комплексне розв'язання питань щодо її забезпечення у таких напрямах:

1) нормативне забезпечення (нагальна необхідність розробки закону "Про художньо-естетичну освіту та виховання");

2) наукове та організаційно-методичне забезпечення (створення навчально-методичного забезпечення - програм, підручників, методичних посібників, довідкових енциклопедичних видань, словників з мистецтва для учнів і вчителів);

3) кадрове забезпечення (модернізація вищої та післядипломної педагогічної освіти з урахуванням потреб поліхудожнього виховання школярів, започаткування галузевого підходу до підготовки і перепідготовки вчителів художньо-естетичного профілю;

4) матеріально-технічне забезпечення, адже хронічний дефіцит сучасного технічного обладнання саме для мистецької галузі (аудіовізуальної апаратури, якісних касетних фонохрестоматій і комплектів слайдів, відеоматеріалів, CD тощо) в умовах інформаційно-техногенного суспільства вкрай негативно позначається на результатах художньо-естетичного виховання учнів, тому що невпинно збільшується дистанція між тим, що існує в культурно-інформаційному просторі, і тим, що використовується в школі та позашкільних навчальних закладах.

Система художньо-естетичної освіти та виховання має відкритий характер, широкий простір для вдосконалення, відродження кращих національних культурних традицій і впровадження найсучасніших інноваційних ідей. Головне, щоб нагальну потребу в кардинальних мінах у цій царині відчули й усвідомили не тільки представники вузького кола фахівців - науковців і педагогів-практиків, а й усі члени суспільства, причетні до виховання дітей і молоді - майбутнього України.

Автор Концепції - Масол Л.М. (Інститут проблем виховання АПН України)

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА

художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах

Розділ I. Художньо-естетичне виховання учнів у навчальній діяльності

1.1. Огляд зарубіжних тенденцій

У різних країнах світу існують певні відмінності у підходах до визначення освітньо-виховного статусу мистецьких дисциплін, їх короткий огляд і порівняння дають змогу виділити оригінальні риси національних систем і загальні тенденції.

У Німеччині згідно з навчальним планом початкової школи на предмет "Художнє виховання, музика, праця" виділяється сукупно 3 год. на тиждень у 1-му класі та по 4 год. на тиждень у 2-4-х класах.

Середня освіта здобувається в таких типах навчальних закладів: основна школа, реальна школа і гімназія. Навчальним планом основної школи передбачено вивчення предметів "Музика" та "Художнє виховання" у 5-6-х класах по 2 год. на тиждень, в решті інших - предмет "Музика" залишається обов'язковим (1 год. на тиждень), а "Художнє виховання" входить до складу обов'язково-вибіркових предметів (2 год. на тиждень). У реальній школі музика викладається в усіх класах (1 год. на тиждень), а "Художнє виховання і праця" (2-3 год. на тиждень), починаючи з 8-го класу включена до групи предметів "за вибором". У гімназіях дисципліни художньо-естетичного циклу посідають значне місце, їх обсяг залежить від профілю закладу - гуманітарного, естетичного, математичного тощо.

У Франції загальна мистецька освіта охоплює цикл предметів: пластичні мистецтва, музику, танець, театр, кіно.

В елементарній (початковій) школі, яка зберігає наступність з материнською школою, навчальним планом передбачено на цикл предметів "фізкультура, музична освіта, мистецтво" від 6 до 8 навчальних годин. Програми передбачають єдність основних видів діяльності - сприймання, пізнання та оцінювання творів мистецтва національної та інших культур і художньо-творчого самовираження.

У коледжі, починаючи з 6 класу, протягом чотирьох років учні пізнають мистецтво різних епох і регіонів світу, поступово засвоюють мистецтвознавчі поняття, набувають різноманітних практичних художніх вмінь.

У ліцеї протягом трьох років учні можуть продовжувати вивчення того чи іншого виду мистецтва як елективний чи факультативний предмет залежно від профільності навчання.

Французькій школі притаманне партнерство з різними соціальними інституціями, митцями у справі мистецької освіти; значну активність виявляє місцева влада в справі організації у навчальних закладах (з окремою оплатою вчителів) занять з музики, танцю, образотворчого мистецтва, які вивчаються поглиблено у багатьох навчальних закладах).

Аналіз навчальних планів Великобританії показує, що мистецтву приділяється належна увага. Предмети "Мистецтво" і "Музика" у граматичних школах викладаються у перші три роки навчання по 2 год. на тиждень.

З четвертого - п'ятого років навчання 50% часу відводиться на предмети за вибором. Застосовується блочний принцип, який передбачає вибір по 4 години з кожного блоку (до них входять "Музика", "Образотворче мистецтво", "Дизайн", "Драма").

У 4-5-х класах вивчається "Музика" - 3 години, "Історія мистецтв" - 2 години, а з 6-го класу - по-різному на природничо-науковому та класичному відділеннях (по 2 та 7 годин відповідно).

На відміну від середньої школи Великобританії у початковій, як правило, діють комплексні програми, оцінюються міждисциплінарні знання й навички учнів; педагогічні колективи шкіл самі вирішують, як викладати предмети національного навчального плану - у вигляді окремих предметів чи у вигляді інтегрованих курсів, програмних модулів.

У Бельгії у початковій школі (1 - 6 класи) цикл мистецьких предметів (artistic education) викладається одним учителем. Ця єдина освітня сфера складається з чотирьох компонентів: "музика - малювання - танець - драма". Учитель може на власний розсуд, але за бажанням дітей і з урахуванням їхніх інтересів, потреб і здібностей створювати підгрупи для опанування окремих видів художньої діяльності. Кількість годин на весь художній цикл та його окремі компоненти визначається педагогічним колективом школи.

В основній школі (7 - 11 класи) мистецька освіта є обов'язковою лише перші два роки навчання, тобто у 7-му і 8-му класах: "Музика" (1 год.) та "Образотворче мистецтво" (1 год.). З наступного 9-го класу ці дисципліни належать до вибіркових. Певні відмінності існують між державними (муніципальними) та різними недержавними школами (католицькими, вальдорфськими тощо).

У США не існує загальнонаціонального навчального плану (curriculum), виділяються лише базові предмети для обов'язкового вивчення у всіх штатах; до них належать співи та мистецтво. Поряд із обов'язковими пропонується велика кількість предметів за вибором (інколи до 100). Окрім офіційних - державних - ефективно діють громадські механізми визначення освітніх стратегій. У школах різного типу спостерігаються надзвичайно великі відмінності в обсязі, змісті та технологіях художнього виховання.

В англомовних країнах поширення набули різноманітні інтегровані курси з естетичним компонентом. Естетизація педагогічного процесу в школах англомовних країн - США, Канаді, Великій Британії - здійснюється за технологією створення естетичного поля і передбачає чотири основні шляхи реалізації програми "Виховання мистецтвом":

1) - розробка інтегративного курсу (об'єднання образотворчого, музичного, хореографічного, драматичного мистецтв), на викладання якого відводиться шоста частина щоденного навантаження; застосовується "групове викладання", тобто співробітництво викладачів мистецтвознавчого циклу;

2) - доповнення змісту кожної навчальної дисципліни естетичним компонентом ("естетика мовлення", "естетика математики", "естетика природознавства" тощо) і водночас диференційоване вивчення предметів мистецтвознавчого циклу;

3) - періодичне проведення тематичних занять-блоків, де окремі мистецтвознавчі та загальноосвітні дисципліни інтегруються навколо спільних для них понять;

4) - викладання мистецтва як базової основи загальної освіти ("Образотворче мистецтво і математика", "Музика і фізика", "Хореографія і література" тощо).

У молодших класах багатьох шкіл на предмети естетичного циклу виділяється 7 год. на тиждень, також 80% часу впродовж дня відведено на художні заняття, де мистецтво виступає методологією навчання.

У скандинавських країнах - Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії - розповсюдження набуло варіативне навчання: школи мають значну свободу вибору при складанні навчальних планів і програм з різних предметів, які обирають педагогічні колективи та адміністрація навчальних закладів. Наприклад, музика викладається впродовж 9-10-ти років як обов'язковий предмет по 1-2 години щотижня у молодших і середніх класах та по 1 годині в старших класах (окрім середніх шкіл Норвегії). Водночас заклади, які мають відповідні умови, організовують різноманітні заняття з мистецтва (гра на музичних інструментах, хоровий спів, оркестр, естрадні ансамблі, ритміка тощо). У Швеції у початковій школі практикується інтегроване навчання, у середній - викладається предмет "Мистецтво" (по 3 - 4 години на тиждень), який охоплює широке коло художніх явищ. Різноманітні творчі контакти існують між загальною та спеціальною мистецькою освітою.

В Угорщині протягом останніх років функцію основоположного документа для розробки різних програм з мистецтва виконує державний освітній стандарт. Згідно з цим документом предмети мистецтва - музичного, візуального, хореографічного, театрального, екранного - охоплюють 16 % загального обсягу навчання в загальноосвітній початковій школі та близько 10% в старшій (для порівняння: в Україні в початковій школі мистецькі дисципліни складають близько 7%, в основній - 5%, в старшій - були завжди відсутні).

Музика і співи викладаються в угорських загальноосвітніх школах з 1-го по 10-й клас. Велика роль приділяється охопленню всіх дітей хоровими заняттями. У старших класах гімназій вивчається історія музики.

У Польщі реформування загальної середньої освіти відбувається в напрямку інтеграції мистецьких дисциплін (практичне впровадження проекту реформи почалося з 2001 року). У 1-3-х класах уроки музики проводяться спільно з уроками польської мови (вивчення фольклору), фізичної культури (танцювальна діяльність), природознавства (вивчення пісень певної пори року). В основній введено інтегрований курс "Мистецтво" (музика та образотворче мистецтво). У 4-6-х класах основної школи заняття згруповуються в блоки і предмет "Мистецтво" входить до групи гуманітарних дисциплін, вчителі яких широко застосовують міжпредметні зв'язки. У трирічній гімназії також складається курс "Мистецтво", учні опановують польську культуру минулого і сучасності.

У Росії згідно з останнім варіантом концепції освітньої галузі "Мистецтво" у 12-річній школі передбачено введення після вивчення музики та образотворчого мистецтва в початковій та основній школі інтегрованого курсу "Світова художня культура". Створено програми поліхудожнього розвитку учнів молодших і середніх класів (переважно на основі одного з видів мистецтва). Більшість інтегрованих курсів для початкової, основної та старшої школи побудовані в межах традиційної схеми - "література - музика - живопис".

Згідно з освітньою реформою в Латвії мистецька загальна освіта набула досить вагомого значення як фактор розвитку емоційної сфери та художньо-творчого самовираження особистості. Предмети "Музика" (спів, гра на інструментах, сприймання музики), "Візуальне мистецтво" (малювання, ліплення) і "Література" (з елементами театру) складають єдиний цикл, який викладається протягом усіх 9-ти років навчання в початковій та основній школі. На музику та візуальне мистецтво виділено сукупно 4 години на тиждень (по дві години на кожний предмет).

В Японії, де в державних школах діють єдині програми і де завжди приділялася значна увага естетичним чинникам освіти, кількість навчального часу на художньо-естетичний компонент (разом з літературним) доходить до 50%. Музика вивчається тричі на тиждень у 1-му класі, двічі - у 2-8-х класах, один раз на тиждень у 9-му класі. Майже всі школи створюють хорові колективи. існує своєрідна практика організації великих зведених оркестрів юних скрипалів. Опанування образотворчого мистецтва грунтується на поєднанні національних традицій з вивченням світової художньої спадщини.

Таким чином, навіть побіжний компаративний аналіз змісту художньо-естетичної освіти і виховання в різних країнах дає підстави для висновків щодо провідних світових тенденцій у цій галузі, до яких, на нашу думку, належать: підвищення ролі та статусу мистецтва у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів; вивчення різних видів мистецтв (поліхудожня освіта і виховання), орієнтація на створення інтегративних курсів, особливо у молодших класах школи; охоплення художньо-естетичним вихованням усіх ланок школи з пріоритетним значенням початкової художньої освіти; поширення міждисциплінарних зв'язків у межах не тільки художньо-естетичного та спорідненого гуманітарного циклів, а й з іншими - так би мовити віддаленими предметами; використання мистецтва і як засобу розвитку спеціальних художніх здібностей та мислення, і як універсального способу стимулювання творчого потенціалу особистості.

1.2. Виховання школярів у процесі опанування мистецьких предметів

Впродовж тривалої історичної еволюції українська школа накопичила значний досвід виховання дітей та юнацтва засобами мистецтва. У педагогічних пошуках сьогодення вчені та вчителі-практики можуть спиратися на традиції українського шкільництва попередніх епох. Ретроспективний аналіз кращих досягнень школи минулого, доробку багатьох поколінь талановитих попередників свідчить, що витоки художньо-естетичного виховання сягають шкіл Київської Русі, де запроваджувався обов'язковий хоровий спів; основоположні принципи та національні особливості педагогіки мистецтва почали формуватися в братських і козацьких школах, колегіумах XVI-XVIII ст., що спричинило розквіт української хорової культури, появу мистецьких шедеврів українського бароко, виникнення оригінального явища "шкільної драми" тощо. У гімназіях та ліцеях XIX ст. гуманітарно-естетичний напрямок виховання збагачувався новими формами занять учнів, поширення набули музично-літературні вечори, інструментальне, зокрема й оркестрове музикування, театральна діяльність тощо. Оригінальним, національно своєрідним навчально-виховним системам видатних представників української педагогіки Г.Сковороди, С.Русової, В.Сухомлинського та ін. характерні кордоцентричні ідеї, домінування емоційно-образних, зокрема художньо-естетичних чинників становлення особистості, єдність інтелектуального, морального та естетичного розвитку учнів. Естетико-виховні традиції української національної школи на сучасному етапі її реформування стають важливими орієнтирами розвитку.

Згідно з державними освітніми стандартами початкової та загальної середньої освіти в Україні предмети освітньої галузі "Мистецтво" - "Естетична культура" мають охоплювати всі роки навчання на засадах цілісності, наступності і неперервності:

I. Музичне (1-8 кл.) та образотворче (1-7 кл.) мистецтво або інтегрований курс мистецтво (1-8 кл.)

II. Художня культура (9-11 кл.)

III. Естетика (12 кл.)

Під час проектування стандарту інноваційні зміни в загальній мистецькій освіті спрямовувалися не лише на її екстенсивний розвиток (збільшення годин, уведення нових курсів), а також на інтенсивний - поліхудожній і полікультурний розвиток. Усі змістові лінії державного освітнього стандарту (музична, візуальна, мистецько-синтетична, культурологічна) включають універсальні компоненти: гностичний, аксіологічний, праксеологічний, креативний, комунікативний), пріоритетність яких зумовлюється віковими етапами навчання. Посилюється світоглядно-виховна і культуротворча спрямованість загальної мистецької освіти.

Образотворче мистецтво

Предмет "Образотворче мистецтво" має на меті виховання в учнів цілісного сприймання дійсності за художньо-естетичними законами, розвитку зорової культури і творчої уяви, а також оволодіння різноманітними засобами створення художніх образів. У предметі "Образотворче мистецтво" взаємопов'язані три провідні компоненти - образне бачення світу, мистецтвознавчі знання та відповідні способи образотворчої діяльності.

До основних виховних завдань предмета належать:

ознайомлення учнів з образотворчим мистецтвом як явищем духовної культури;

розвиток художнього сприймання, здатності отримувати естетичну насолоду від творів образотворчого мистецтва, краси навколишнього світу;

формування у школярів відчуття і розуміння художніх засобів виразності - колориту, форми, простору, композиції, а також засвоєння художніх технік та мистецької термінології;

виховання в учнів потреби у самовиявленні, відтворенні художніх образів у власних роботах з використанням різних художніх технік та матеріалів;

виховання творчої активності, художнього мислення і здібностей з урахуванням вікових особливостей учнів;

формування в учнів морально-етичних якостей, працездатності та наполегливості.

У загальноосвітній школі предметна сфера образотворчого мистецтва охоплює:

живопис (пейзаж, портрет, натюрморт, жанрова картина);

графіку (книжкова, силуетна, анімаційна, плакатна);

скульптуру (опукла, рельєфна, декоративна, анімалістична, портретна);

декоративно-ужиткове мистецтво (писанкарство, витинанки, кераміка, народні іграшки, розпис, народне малярство);

частково якості та риси образотворчого мистецтва містять в собі такі специфічні види людської діяльності як архітектура та дизайн.

Минуле XX сторіччя доповнило сферу образотворчих мистецтв новими факторами художньої творчості: художньою фотографією та комп'ютерною графікою, які, загалом, можна розглядати в контексті такого виду образотворчого мистецтва, як графіка та у перспективі включати до змісту предмету.

Усі види образотворчого мистецтва розраховані на зорове сприйняття їх людиною, тому інколи їх називають зоровими або візуальними. Напрями художньо-естетичного виховання за допомогою "Образотворчого мистецтва" випливають із специфіки та характерних особливостей самого візуального мистецтва.

Виховання здатності отримувати естетичну насолоду як під час власної художньої творчості, так і під час ознайомлення з творами мистецтва, повинно набути особливого значення в комплексі завдань художньо-естетичного виховання. Картину робить твором не те, що зображено на ній, а те, як воно зображено, які барви та інші зображальні засоби використав художник, як він їх поєднав між собою, чи досягнуто гармонії та цілісності. Тому слід відходити від ставлення до твору образотворчого мистецтва лише як до засобу передачі певної інформації (сюжету, розповіді), від орієнтації переважно на раціоналістичне сприймання, яка досі переважає в навчальних закладах.

Виховний потенціал образотворчого мистецтва реалізується через такі компоненти змісту предмета, як сприймання, опанування елементів художньо-образної мови образотворчого мистецтва, художньо-творча діяльність учнів.

Сприймання творів образотворчого мистецтва відбувається під час специфічного процесу споглядання. Він проходить стадії розвитку від первинного одномоментного враження-сприйняття до все глибшого занурення глядачем у власні переживання в контакті з художнім твором. Виховання здатності до самозаглиблення, погляду на світ через призму власної індивідуальності необхідне для повноцінного сприйняття мистецтва.

Твори образотворчого мистецтва зовнішньо нерухомі. Водночас художні образи можуть бути напрочуд динамічними, оскільки образотворчому мистецтву притаманні як зображальні, так і виражальні функції, які взаємозалежні та взаємозумовлені.

Образотворче мистецтво є специфічною формою пізнання навколишнього світу. У процесі художньої діяльності, потяг до якої закладено в глибинах людської психіки, формується художній світогляд. Діапазон його виявлення досить широкий: він охоплює художні традиції, стилі, напрями, жанри, творчі манери окремих митців та індивідуальні художні смаки. Формування та розвиток світогляду є одним з головних завдань художньо-естетичного виховання, яке здійснюється на заняттях із образотворчого мистецтва в процесі ознайомлення учнів з творчістю видатних митців, вивчення української та світової художньої спадщини, оволодіння мистецтвознавчими поняттями, також під час практичної художньої діяльності.

Опанування елементами художньої мови образотворчого мистецтва. Образотворче мистецтво має власні специфічні засоби художньої мови, які відрізняють його від інших видів художньої діяльності людини - музики, хореографії, театральної гри тощо, більшість із цих засобів спільні для всіх видів образотворчого мистецтва (включно з архітектурою та декоративно-ужитковим мистецтвом). Первинними серед них є лінія, форма, колір. З їх комбінацій утворюється композиція - глобальне мистецьке явище, що охоплює такі поняття, як пропорції, співвідношення частин та цілого, ритм. В основі творів образотворчого мистецтва знаходиться рисунок - лінійна фіксація художнього задуму. Усім видам образотворчого мистецтва властиві такі поняття як пластика, фактура, світлотінь, об'ємність та площинність. Могутній засіб емоційного впливу на людину - колір та пов'язане з ним поняття колориту - становить прерогативу та суть живопису. Без буяння різноманітних насичених кольорів неможливо уявити твори декоративно-ужиткового мистецтва: килими, вишивки, писанки тощо.

Скульптура, як і архітектура, є засобом просторово-художнього формування навколишнього середовища людини. У школі знайомство з мистецтвом скульптури починається з оволодіння навичками ліплення, які виховують почуття пластичності, вчать об'ємно-просторовому сприйманню дійсності. Крім цього стимулюють діяльність головного мозку, позитивно випливають на розвиток інтелектуальної сфери і людської особистості.

Різноманітна і своєрідна образотворча мова графіки. Саме з оволодіння первинними графічними навичками - лінії, рисунку - починається вивчення основ образотворчого мистецтва в початковій школі. Саме для графіки властиве використання ефекту контрасту чорного та білого кольорів, штриха, розчерку, плями, а також фону паперу (чи іншого матеріалу - основи) як повноправних художніх засобів). У багатьох творах графічного мистецтва використовується своєрідний ефект певної незавершеності зображення, що надає великі можливості для розвитку фантазії, уяви, асоціативного мислення.

Архітектура справедливо вважається "матір'ю" образотворчих мистецтв. Вона є створеним людиною середовищем власного перебування. Саме в архітектурному просторі можливе здійснення синтезу мистецтв, тобто ідейно-художньої цілісності різних видів мистецтва (переважно архітектури, скульптури та живопису). Для архітектури особливо важливі такі художні засоби як пластичність, монументальність, симетрія та асиметрія, контраст, масштаб. Розповіді про архітектуру на уроках розширюють загальний світогляд учнів, поглиблюють їх знання про художні стилі різних епох та країн, розвивають почуття поваги до людської праці, інтерес до пам'яток культури, розуміння єдності природи та плодів діяльності людини.

Поєднання художності та утилітарності, а також архітектонічність (художнє вираження структури, конструкції) споріднюють архітектуру з декоративно-ужитковим мистецтвом. Це найбільш древній вид художньої творчості. Він органічно пов'язаний з трудовою діяльністю людей, з народними традиціями, обрядами, фольклором, спрямований на естетично-художнє формування побуту. Декоративно-ужитковому мистецтву притаманна різноманітність форм, технологічних засобів та сфер застосування. Головним художнім засобом його є орнамент - візерунок, побудований на ритмічному повторенні різноманітних елементів - геометричних, рослинних, зооморфних, антропоморфних. Ритм, барвистість, органічне взаємопоєднання декору та форми предмета - типові риси творів декоративно-ужиткового мистецтва.

Практична художньо-творча діяльність. Художньо-творча діяльність, зокрема в галузі декоративно-ужиткового мистецтва, особливо близька дітям молодшого та середнього шкільного віку завдяки своїй різноманітності, доступності, близькості до домашнього середовища, поєднанню красивого й корисного. Вона сприяє вихованню естетичного ставлення до побуту, праці, інших сфер людської життєдіяльності, викликає потребу в естетично-художньому наповненні навколишнього середовища, почуття власного етнічного коріння, єдності з народом та любов до нього, бажання продовжувати народні традиції дає розуміння глибини цих традицій, єдності матеріальної та духовної культури, пробуджує інтерес до історії, етнографії, фольклору.

Розуміння значення форми, відчуття її відповідності (чи невідповідності) змісту, ідеї твору мистецтва є важливим напрямом художньо-естетичного виховання. Виховання відчуття взаємозв'язку форми та змісту відбувається у процесі виконання на уроках творчих завдань, побудованих за наступною схемою: формування задуму (ідеї твору) - пошук варіантів його втілення (різними засобами) - вибір учнем найбільш вдалого, на його погляд, рішення - колективне обговорення результатів творчих пошуків, обмін думками, ідеями, враженнями.

Інтегративні можливості предмета. Багато елементів художньої мови образотворчого мистецтва властиві іншим видам художньої діяльності: музиці, хореографії, театру, кінематографу. Це композиція, пластика, ритм, зображальність, співвідношення частин та цілого, контрастність, гармонійність чи дисонанс тощо. Така взаємна спорідненість мистецтв забезпечує можливість здійснення інтегрованого підходу до викладання мистецьких дисциплін у школі.

Можна відшукати багато паралелей та "точок перетину" між різними видами мистецтва та життєдіяльності людини. Важливо, щоб їх пошуки та використання стали співтворчістю вчителя та учнів, формували особистісно-індивідуальне ставлення до художньої діяльності, виховували розуміння багатогранності життя, полікультурності світового простору.

Музичне мистецтво

Музичне мистецтво є важливим засобом виховання, який сприяє розвитку особистості школяра, осягненню духовних цінностей людства.

Завдання художньо-естетичного виховання школярів у процесі навчальної діяльності засобами музичного мистецтва:

ознайомлення з музичною культурою України, народів світу;

формування гуманістичних загальнолюдських цінностей, характерних для сучасного громадянина світу;

формування пізнавального інтересу учнів до музичного мистецтва, потреби у сприйманні творів ціннісного ставлення до них;

розвиток творчих здібностей учнів, художньо-образного асоціативного мислення, уяви, фантазії, імпровізації та інтерпретації, виховання здатності до художньо-творчої реалізації та самореалізації особистості;

оздоровлення організму, формування навичок краси і виразності співу, музично-ритмічних рухів;

формування моральних норм, позитивних рис характеру, виховання рис колективізму і вмінь спілкування з людьми.

Кожний "вид музичної діяльності має свої специфічні особливості, завдяки яким впливає на розвиток дітей.

Наводимо орієнтовний зміст художньо-естетичного виховання учнів у процесі навчання музики, що допускає різні варіанти практичної реалізації, відкриває можливості для роботи вчителів за різними програмами, зокрема й інтегративного спрямування.

Сприймання творів мистецтва. Визначення настрою, характеру музики. Розрізнення динаміки та темпу музики. Сприймання творів української та зарубіжної музики, народної, класичної та сучасної; розпізнавання різних інструментальних і вокальних жанрів, відчуття форми творів, динаміки розвитку музичних образів. Розрізнення за тембром інструментів.

Практична (виконавська) діяльність.

Спів. Точне інтонування звуків мелодій. Оволодіння вокально-хоровими навичками (звукоутворення, дикція, дихання), навичками співу в ансамблі. Виконання вокальних вправ, народних та дитячих пісень з інструментальним супроводом та без нього.

Гра на музичних інструментах. Елементарний інструментальний супровід пісень на дитячих (трикутник, металофон тощо) та народних (сопілка, бубон та ін.) інструментах.

Музично-ритмічна діяльність. Відтворення ритму музичних фраз, характеру музики та її виразних особливостей в рухах.

Оволодіння мовою мистецтва. Розуміння основних музичних понять: музичний звук і його властивості (висота, тривалість, динаміка); засоби музичної виразності (мелодія, ритм, темп, лад, гармонія); музичні форми (куплетна, 2-, 3-частинна, рондо, варіації), жанри вокальної (пісня, романс, кантата), інструментальної (симфонія, концерт, соната) та театральної музики (опера, балет, оперета, мюзикл) тощо.

Художня творчість. Ритмічна, вокальна, інструментальна імпровізація. Участь у колективних музичних іграх, інсценізаціях народних обрядів, виконанні фрагментів дитячих опер-казок.

Ритміка і хореографія

Мистецтво хореографії має значні можливості у вихованні школярів, особливо молодшого шкільного віку, оскільки танець, а також пов'язані з ним ігри, вправи з рухами, співом тощо розвивають розумові й фізичні здібності дітей, їхні почуття й творчу фантазію. У системі естетичного виховання воно недооцінюється, тому предмет "Хореографія" не набув статусу базової дисципліни інваріантної частини навчального плану в загальноосвітній школі і викладається за рахунок варіативної частини - як предмет за вибором. Елементи ритміки та хореографії застосовуються на уроках фізичного виховання, музичного мистецтва, у позаурочній діяльності учнів.

Завдяки участі в музичних іграх, танцях учні мають чудову можливість доторкнутися до джерел українського народного мистецтва, а також традицій народів світу. Танцювальний етнографічний матеріал, що є зразком норм поведінки, музичної та хореографічної культури українського народу, сприяє розвитку національної свідомості, патріотичних почуттів. Різноманітні ігри, лічилки, казки, пісні, що залучають дітей до фольклору, - це доступна й цікава форма навчання і виховання.

Складнощі екологічного і економічного характеру в нашій країні вплинули на загальний стан здоров'я школярів, що зумовило низький рівень їхнього фізичного розвитку. Рухова діяльність є необхідною, оскільки рухи всіляко зміцнюють організм.

Процес хореографічного виховання добре впливає на подолання труднощів у стосунках між хлопчиками і дівчатками. Сумісне виконання танців, зокрема парних, участь у масових іграх і забавах вчить доброзичливому та уважному ставленню один до одного, формує риси гуманності, людяності. Емоційно забарвлена музика, різноманітність видів танців зацікавлюють і приваблюють учнів шкільного віку. Практичне оволодіння хореографічними навичками сприяє розвитку творчої активності, фантазії та уяви, здібності до імпровізації.

Таким чином, виховні можливості хореографічного мистецтва визначають його вплив на основні сфери розвитку особистості - світоглядної, морально-етичної, інтелектуальної, емоційно-почуттєвої, комунікативної та ін.

Навчально-виховними завданнями художньо-естетичного виховання школярів засобами хореографії у навчальній діяльності є:

ознайомлення з елементами культури (історичними, географічними фактами, середовищем, звичаями, традиціями) народів України, світу;

формування гуманістичних загальнолюдських цінностей, характерних для сучасного громадянина світу;

формування пізнавального інтересу до мистецтва, зокрема музичного і хореографічного, виховання потреби у сприйманні й інтерпретації музичних творів і хореографічних вистав;

оздоровлення організму, корекція фізичних вад і психологічних відхилень, розвиток фізичних якостей - сили, рухливості, вимогливості, легкості, спритності та ін., формування краси і виразності рухів та танців;

розвиток творчих здібностей учнів, мотивації, художньо-образного асоціативного мислення, уяви, фантазії, формування досвіду активної художньо-естетичної діяльності, стимулювання проявів імпровізації;

виховання рис колективізму, культури, спілкування, усвідомлення своєї індивідуальності; формування позитивних рис характеру - наполегливості, вимогливості, терпіння, поваги, доброзичливості тощо; формування основ позитивного ставлення до людей протилежної статі, вмінь спілкування з ними.

За традиційного підходу хореографія розглядалася у системі освіти як заняття з ритмічно-рухової підготовки, оволодіння танцями. У сучасних умовах хореографія має розглядатися з позицій культурологічного підходу, що дає змогу накреслити напрями роботи у цій галузі.

По-перше, враховуючи синтетичність хореографічного мистецтва, необхідно намітити зони перетину хореографії з іншими предметами, зокрема й художньо-естетичного циклу. Такий напрям зовнішньої інтеграції дає змогу через хореографічне мистецтво долучатися до різних галузей знань - художньо-естетичних, гуманітарних, технічних тощо і, навпаки, у процесі вивчення цих предметів краще усвідомлювати особливість хореографічного мистецтва.

По-друге, специфічність і різноманіття видів і жанрів хореографії дає можливість учням здійснювати внутрішню інтеграцію через діалог танцювальних мов різних народів, жанрів хореографічного мистецтва.

Реалізація виховних завдань відбувається через зміст художньо-естетичного виховання засобами хореографії, який включає такі складові:

Ритміка. Пропедевтична хореографічна підготовка (вправи). Танці (народні, бальні, сучасні). Художньо-творча діяльність (імпровізація, ігри, інсценізації тощо).

1.3. Виховний потенціал інтегрованих курсів

Реалізація цілісного підходу до художньо-естетичної освіти та виховання в умовах особистісно-розвивальної парадигми передбачає поряд із застосуванням традиційного монопредметного викладання окремих видів мистецтва пошук шляхів внутрішньої галузевої інтеграції в межах циклу художньо-естетичних дисциплін, а також прогнозування міжгалузевих зв'язків у шкільній освіті загалом.

Узагальнення традицій вітчизняного шкільництва є підстави для теоретичного обгрунтування змісту поліхудожнього виховання. Поліхудожнє виховання може здійснюватися засобами окремих мистецьких предметів, які вивчаються лінійно (послідовно по класах) або паралельно. На відміну від монопредметного викладання мистецтва інтегровані курси мають додаткові резерви для духовно-світоглядної та емоційно-естетичної наповненості завдяки інтегративним технологіям, які здатні кількісно збільшувати та якісно збагачувати діапазон порівнянь, аналогій, стимулювати виникнення явища синестезії, більш широких художньо-естетичних узагальнень.

Види інтеграції можна умовно поділити на три групи:

духовно-світоглядний, що здійснюється на основі спільного для всіх видів мистецтв тематизму, пов'язаного з відображенням у мистецтві різних аспектів життя;

естетико-мистецтвознавчий, що забезпечується введенням споріднених для різних видів мистецтв понять і категорій - естетичних, художньо-мовних, жанрових тощо;

комплексний, що передбачає одночасне поєднання декількох видів інтеграції.

Інтеграція реалізується через систему творчих завдань, що передбачають активізацію міжсенсорних образних асоціацій учнів як у процесі сприймання, так і у перебігу художньо-творчої діяльності. З-поміж них, наприклад, можуть бути такі: передати характер руху мелодії лініями, добрати відповідну музичним образам-настроям твору кольорову гаму в живописних композиціях; створити музичні образи (інтонації, ритми, "звукові плями"), які б характеризували героїв казки чи оповідання або малюнки, що передають ідеї або настрої віршів; проілюструвати фрагменти літературних або музичних творів, намалювати ескізи декорацій та костюмів до театральної вистави тощо.

Мистецтво

Основою проектування змісту інтегрованого курсу "Мистецтво" є положення щодо провідної ролі світоглядно-виховних орієнтацій у загальній мистецькій освіті. Мета вивчення мистецтва у загальноосвітній школі дещо відрізняється від мети навчання у спеціалізованих мистецьких закладах і полягає у вихованні у дітей щонайперше світоглядних уявлень, художньо-образного мислення. Засвоєння учнями елементів мови мистецтв, форм, жанрів, стилів, а також опанування ними суто технічних параметрів художньої діяльності є необхідним засобом, інструментом духовного осягнення змісту мистецьких цінностей, але не самоціль.

Духовно-світоглядна спорідненість тем і образів різних видів мистецтв - вербальних, візуальних, звуко-інтонаційних, синтетичних, які різними мовними засобами відбивають універсалізм світосприймання людини, зумовлюють логіку об'єднання матеріалу в блоки в межах навчального року, семестру тощо.

Поліцентрична інтеграція передбачає виділення не однієї, а кількох рівноцінних змістових ліній, наприклад, "Музика" (1 год.) та "Образотворче мистецтво" (1 год.), які органічно поєднуються в тематичний цикл на основі загальної духовно-світоглядної орієнтації. У двокомпонентну модель інтегруються елементи синтетичних мистецтв (хореографія, театр, кіно).

Якщо у початковій поліхудожній освіті з домінантою синкретичних форм творчості у процесі усвідомлення своєрідності і водночас спорідненості художніх мов різних видів мистецтв збагачується індивідуальний естетичний досвід, закладається фундамент художнього мислення учнів, то у середніх класах відбувається поглиблене пізнання специфіки мистецтв на матеріалі широкого спектру художніх зразків різних епох, стилів, жанрів, форм, технік. Опанування мистецтва в основній школі доцільно здійснювати за часо-просторовими культурологічними контурами.

Виховний потенціал інтегрованого курсу "Мистецтво" реалізується, насамперед, через художньо-тематичний зміст, високохудожні твори українського і зарубіжного мистецтва, використання яких у навчальному процесі сприяє вирішенню завдань морально-естетичного, національно-патріотичного, громадянського виховання.

Художня культура

На завершальному етапі художньої освіти в школі культурологічний аспект опанування мистецтв стає провідним. Базовий курс "Художня культура", що, згідно з освітнім стандартом, вводиться у загальноосвітніх навчальних закладах, починаючи з 9-го класу і продовжується у всіх, без винятку, профілях старшої школи (10-11 кл.), набуває значення узагальнюючого щодо вивчення циклу мистецтв у середній школі.

Конструювання різних моделей організації змісту курсів з художньої культури можливе на засадах синтезу словесної, музичної, візуальної та інших видів художньої творчості. Основою традиційної побудови часто стає тріада "слово - звук - колір" як специфічна форма буття різних типів культури, які послідовно проходять через історично зумовлені "архетипи". Сучасне збагачення пізнавальних і виховних можливостей мистецької освіти передбачає введення обов'язкового компоненту кіномистецтва.

Структурування матеріалу можливе на історико-хронологічній (художньо-стильовій) основі, з поділом на дві частини - українську і зарубіжну культуру або без такого поділу; циклічно (культура різних цивілізацій), за "принцип культурних регіонів". Компаративний підхід ("Україна - Європа", "Україна - світ") уможливлює посилення виховного потенціалу курсу художньої культури завдяки впровадженню полікультурної складової й одночасного збереження національних пріоритетів, наріжною ідеєю стає акцент не на тому, що роз'єднує, а на тому, що об'єднує різні культури в глобалізованому світі, це зумовлює органіку етнонаціональної серцевини й полікультурного контексту: через ціннісний вплив мистецтва ефективніше відбувається і національно-культурна ідентифікація особи, і діалог культур.

Естетика

Курс "Естетика", який викладатиметься у 12-х класах гуманітарно-естетичних профілів, можна вважати своєрідною художньо-світоглядною кодою шкільної мистецької освіти. Мета курсу - узагальнення знань та уявлень учнів, які вони здобули, вивчаючи мистецтво і художню культуру в школі, залучення їх до пізнання естетичних закономірностей дійсності та мистецтва в контексті філософського дискурсу, зокрема через усвідомлення структурних компонентів естетичної свідомості ("естетичне чуття", "смак", "ідеал"), основних естетичних категорій ("прекрасне", "піднесене", "трагічне", "комічне", "потворне" тощо). Естетичні поняття мають тісно взаємодіяти з елементами знань із філософії, культурології, етики, мистецтвознавства. Водночас саме цей навчальний предмет сприятиме розумінню випускниками загальноосвітніх шкіл ролі людських почуттів у сприйманні будь-яких предметів і явищ навколишнього світу. "Естетика" сприятиме формуванню емоційної та пізнавальної сфер, національного менталітету і вітального досвіду особистості.

Провідною проблематикою курсу "Естетика" мають стати не тільки і не стільки історико-теоретичні знання, скільки розуміння значення естетичних аспектів життєтворчості, включення кожного з учнів у процес естетизації середовища і гармонізації буття. Спектр проблем "живої естетики" має охоплювати естетичні аспекти природи, виробництва, духовного і фізичного світу людини, взаємин і спілкування, а також побуту, спорту, дозвілля, різноманітних видів трудової і творчої діяльності.

Отже, опанування старшокласниками естетичних знань сприятиме підвищенню культуротворчого потенціалу шкільної освіти.

1.4. Міжгалузеві зв'язки

Необхідно підкреслити важливе методологічне положення, яке виникає у зв'язку з розширенням дисциплінарного поля освітньої галузі "Мистецтво - Естетична культура": ефективність художньо-естетичної освіти та виховання залежатиме не тільки від якості викладання кожного окремого предмета циклу, а, насамперед, від взаємозв'язку та взаємоузгодженості між усіма предметами й курсами, які входять до інваріантної та варіативної частин. Обгрунтування предметно-інтегративної моделі шкільної мистецької освіти, яка реалізується через державні освітні стандарти і комплекс предметних навчальних програм, передбачає здійснення гнучких зв'язків не тільки між предметами та курсами в межах галузі, а й широких міжгалузевих зв'язків, що дає змогу наблизити зміст художньо-естетичного виховання до реального статусу культури в сучасному інформативному суспільстві епохи глобалізації. Процес художньо-естетичного виховання не може обмежуватися лише вивченням дисциплін освітньої галузі "Мистецтво - Естетична культура", він поширюється і на інші види навчальної діяльності школярів. Мистецтво має можливості перетину з усіма освітніми галузями: "Мови і літератури", "Суспільствознавство", "Математика", "Природознавство", "Технології", "Здоров'я і фізична культура".

Усі види мистецтва тісно пов'язані з літературою (пісенний фольклор, театральні постановки та екранізації української та зарубіжної літературної класики), історією (епічні музично-словесні жанри, живописні та скульптурні портрети видатних людей минулого та сучасності; пам'ятники та архітектурні споруди минулих епох), народознавством (фольклор, декоративно-ужиткове мистецтво). Доцільно розширювати сферу художньо-естетичного виховання на уроках природознавства (анімалістичний та пейзажний жанри живопису, пасторальна музика), математики (краса і гармонія геометричних форм), фізики (акустичні закономірності звуків у музичному мистецтві, природа кольору і світла в образотворчому мистецтві) тощо.

Інтегративна спрямованість програми художньо-естетичного виховання учнів у навчальній діяльності має на меті формування цілісного художнього образу світу як невід'ємної частини загальної картини світу. Водночас не можна абсолютизувати будь-яку модель інтеграції знань і взагалі перебільшувати її значущість, адже організація знань - справа не тільки систематизованих курсів і цілеспрямованих педагогічних зусиль загалом, а й справа особистості учня, якому вчитель допомагає "подолати хаос у собі". Виховна сила мистецтва полягає в тому, що воно не тільки дає можливість засвоєння унікальних надбань людства, цінностей багатьох, а, щонайперше, сприяє створенню власного духовного світу.

Розділ II. Художньо-естетичне виховання учнів у позаурочній діяльності

2.1. Загальні положення

Метою художньо-естетичного виховання учнів у позаурочній діяльності є засвоєння цінностей, формування ціннісного ставлення до світу, здатності сприймати й примножувати художні цінності у сфері дозвілля. Щоб формувати духовну культуру учнів, недостатньо забезпечення умов для опанування системою знань і вмінь, включення в художню діяльність, необхідно виховувати ціннісне ставлення до мистецтва через власний емоційно забарвлений досвід. Змістом цього досвіду виступає:

сукупність потреб соціокультурного характеру, спрямованих на соціально значущі об'єкти та види діяльності;

здатність до відчуття широкої палітри емоцій, до морально-естетичних переживань, до вияву емоцій різної інтенсивності у відповідності з суспільною системою цінностей та ідеалів.

Сказане передбачає істотні зміни в традиційній практиці позаурочної виховної роботи. Її нерегламентований, неформальний характер потребує і неформальних методів впливу, пошуку й об'єднання в систему формуючих ситуацій, в яких активною ланкою виступає спільна творчість педагога і школяра. Ні виховний вплив, ні окремий педагогічний захід, а педагогічна взаємодія в комунікативному полі мистецтва. Адже, для формування цінностей особистості є лише один шлях - духовне спілкування людей. і сила мистецтва виявляється в тому, що воно входить у сферу спілкування людей, доповнюючи в ній реальне спілкування індивідуумів.

Специфіка художньо-естетичного виховання у позаурочний час дозволяє виділити його провідні функції і розглянути їх у двох площинах: з боку соціальних та особистісних потреб.

Найважливішою з погляду реалізації соціальних потреб є функція естетичної соціалізації - забезпечення безперервного розвитку учнів, залучення їх до активного процесу оволодіння художніми цінностями.

Перетинаючись із попередньою, функції, детерміновані потребами й інтересами особистості, мають низку специфічних особливостей, що дозволяє їх виділити в самостійну групу.

Рекреаційна функція - забезпечення доречного, емоційного привабливого дозвілля, спілкування учнів. Різноманітність і насиченість видів діяльності, а отже, й ролей, виконують стосовно школяра роль стимулятора його самодіяльності, самовираження, самовиховання.

Компенсаторна функція - надолуження прогалин у художній освіті, забезпечення творчого зростання й активності особистості. Водночас вона поєднує естетичне виховання з моральним і світоглядним розвитком особистості, з формуванням її потенційної готовності до створення художніх цінностей.

До цієї функції дуже щільно примикає релаксаційна функція, що робить акцент на розвагах, відповідно до можливостей художньо-естетичної діяльності учнів.

Надзвичайно важлива в особистісному відношенні ціннісно-орієнтаційна функція, яка допомагає шукати і знаходити життєві орієнтири, естетичні ідеали, що мають силу наочного прикладу і зразка вдосконалення та змін у власному розумінні образу світу.

Регулятивна функція - переведення цінностей і норм художньої культури в план поведінки особистості та регуляція навчальної та дозвіллєвої сфер життєдіяльності.

Художньо-естетичне виховання учнів у позаурочний час здійснюється за загальними принципами, які лежать в основі педагогіки дозвілля:

особистісно-орієнтований підхід, що виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності, передбачає, що його реалізація має грунтуватися на діалогічній основі, що визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників виховного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію;

принцип дієвості, активності і самостійності школярів передбачає розвиток самостійності мислення, критичності щодо потоку художньої інформації, творчості у позаурочній діяльності;

принцип соціокультурної адекватності, багатоманітності і варіативності спрямовує на створення варіативних програм художньо-естетичного виховання у позаурочний час для різних типів шкіл з урахуванням локальної специфіки та можливостей;

принцип безперервності і послідовності передбачає, що процес прилучення до мистецтва і розвитку естетичної свідомості, естетичного ставлення до нього здійснюватиметься (з орієнтацією на вікові особливості, рівень розвитку, потреби та інтереси учнів) поступово, поетапно збагачуючи здатність художньо-естетичного сприйняття явищ різних мистецтв, потребу творчого самовираження й особистої участі в естетичному перетворенні навколишнього життя.

2.2. Створення художньо-естетичного середовища

Художньо-естетичне середовище ми розглядаємо як діяльнісну основу та стійку сукупність наявних, культурних цінностей; воно, з одного боку, вбирає в себе предметну сферу, певним чином організовані предметні результати художньо-творчої діяльності, а з другого, - форми відносин людей із реаліями культури, естетичного оточення.

Школа в сучасних умовах повинна виконувати місію педагогізації художньо-естетичного середовища, а саме:

вивчати та враховувати соціокультурні потреби учнівської молоді, різні типи її ставлення до мистецтва, художні інтереси, а також можливості інститутів сфери дозвілля;

визначати конкретні виховні програми, організовувати діяльність школярів у сфері мистецтва;

об'єднувати зусилля педагогів, працівників концертних організацій, театрів, кінотеатрів, музеїв, народних майстрів, батьків для реалізації накреслених цілей;

встановлювати контакти безпосередньо з тими людьми, які залучаються до розв'язання виховних проблем;

здійснювати самоаналіз і самооцінку власної діяльності, своїх можливостей у досягненні поставлених цілей, пов'язаних із задоволенням художньо-естетичних потреб та інтересів.

Якість художньо-естетичного середовища дає змогу посилити виразність культурної комунікації за рахунок локальних мистецьких реалій, орієнтуючи учнів це на механічне запам'ятовування інформації, а на активне творче засвоєння мистецтва рідного краю.

У зв'язку з цим, активізація позаурочної виховної практики пов'язується з повноцінним використанням краєзнавчого підходу, розширенням і збагаченням виховного простору в мікросоціумі.

Пам'ятки народного мистецтва зазвичай використовуються лише з наочно-ілюстративною метою, а не як тип художньої творчості, що об'єднує у собі матеріальне виробництво і духовну культуру. Ознайомлення з матеріальною спадщиною минулого дозволяє учням глибше зрозуміти духовний, естетичний світ тих, хто жив і творив до нас, конкретно уявити спосіб життя, думки людей, систему цінностей попередніх епох.

2.3. Зміст художньо-естетичного виховання

Зміст художньо-естетичного виховання школярів у позаурочний час має спрямовуватися на узгодження системи цінностей суспільства, комплексу функцій мистецтва у формуванні духовного світу особистості з можливостями їх сприймання кожним індивідом у процесі інтерпретації. Організаційна регламентованість позаурочних виховних заходів у сфері мистецтва та залежність учнів від неї суперечить зростаючим устремлінням школярів, особливо підліткового та юнацького віку до художньої самореалізації, вільної атмосфери спілкування під час дозвіллєвої діяльності.

Школа має забезпечити умови вибору різноманітних видів художньо-естетичної діяльності учнів, перетворення дозвілля у фактор особистісного творчого розвитку за допомогою духовного потенціалу різних видів мистецтв, використання активних форм різного характеру, спрямованих на самовираження та самоствердження засобами музики, образотворчого мистецтва, театру, хореографії, кіно тощо.

Кожен вид художньої діяльності - сприймання та інтерпретація, художньо-практична, соціокультурна діяльність - відрізняються за характером впливу на школярів.

Організація діяльності учнів зі сприймання та інтерпретації мистецтва передбачає:

орієнтацію на розширення предметного поля народного та професійного мистецтва, в яке включається особистість, на виявлення, розкриття, поглиблення її художніх інтересів і потреб, розвиток здібностей і нахилів, ненав'язливий характер педагогічних впливів;

домінування можливостей, що розвивають не тільки пасивне сприйняття мистецтва, а й дослідницький пошук, творчу ініціативу, самостійність, критичність;

гуманістичну і комунікативну спрямованість педагогічних дій, що висувають на перший план морально-естетичні, емоційні аспекти виховання школярів, формування навичок спілкування з творами мистецтва.

Реалізація цього підходу включає такі завдання:

сприяти розвитку художніх інтересів та потреб учнів;

стимулювати не просто емоційні реакції дітей, а й естетичні почуття;

розширювати уявлення дітей про види і жанри мистецтва (музичного, театрального, образотворчого), про напрями народного мистецтва (народна архітектура, різьблення по дереву, художня обробка металу, кістки, шкіри, декоративний розпис тощо), витоки оберегової символіки (вишивка, ткацтво, гончарство, писанкарство тощо);

розвивати усвідомлене естетичне сприйняття, здатність осмислювати художні засоби мистецтва;

розвивати вміння виражати власні художні враження, використовуючи асоціативно-образні порівняння та давати самостійну, естетичну оцінку творам мистецтва різних епох і стилів;

залучати учнів до інтерпретації художніх творів, створювати проблемно-пошукові ситуації, що вимагають розв'язання творчих (колективних, групових, індивідуальних) завдань.

Художньо-практична діяльність пов'язана з реалізацією цільової установки виховання - пробудження творчого начала в кожному учневі, формування художньо-творчих здібностей.

До найважливіших факторів, що визначають здатність до творчості, належать уява і фантазія; функції стимулятора цього процесу виконують емоції. Перехід від репродуктивної художньої діяльності, в якій, безумовно, присутні елементи творчості, до самостійної творчості може здійснюватися лише за умови досить високого розвитку захопленості мистецтвом, насолоди художніми цінностями.

Тому необхідно перенести акценти з набуття школярами певної суми технологічних умінь і навичок на стимулювання їхньої творчої активності. Це веде до оновлення форм і методів виховання, до зміни педагогічних технологій, які мають бути спрямовані на самонавчання, художньо-творче самовираження школярів.

Завданнями організації художньо-практичної діяльності є:

стимулювання самостійного вибору школярами напрямів і форм, які найбільш відповідають їх потребам у художньо-творчому самовизначенні;

включення до художньої діяльності всіх учнів, з урахуванням динаміки змін їхніх інтересів і потреб, індивідуальних здібностей кожного;

забезпечення відповідності педагогічних умов вимогам розвитку художньо-творчої активності учнів.

Комунікативна функція мистецтва дає змогу вписати його в динаміку культури, програмуючи процеси соціалізації особистості. Тому сенс соціокультурної діяльності полягає не просто в залученні учнів до діяльності з виявлення, збирання, зберігання і поширення художніх цінностей, а в тому, щоб викликати в них ініціативу, творчість, екологічне ставлення до художньої спадщини, осмислення своєї відповідальності перед майбутнім за збереження художніх цінностей минулого і сьогодення.

Доцільно змінити виховну, соціокультурну практику з демонстраційно-концертної спрямованості на сферу спілкування, відновлення напівзабутих чи майже втрачених творів української культури, зокрема народних звичаїв, обрядів, уведення їх в ужиток.

Розширення меж соціокультурної діяльності школярів передбачає вирішення таких завдань:

формування вдумливого, відповідного ставлення школярів до проблем виявлення, оцінки і збереження художніх цінностей, що відбивають сукупний досвід людської діяльності;

роз'яснення сутності та гуманістичного змісту народних традицій, синтезу із сучасністю;

об'єднання представників різних поколінь (учнів, батьків) в організації художньо-естетичної діяльності, залучення родоводів, родинних зв'язків та стосунків до орбіти діалогу з мистецтвом;

активізацію енергетики поведінкового самовираження школярів у художній сфері.

2.4. Методи організації позаурочної діяльності школярів у сфері мистецтва

Організація виховання як творчого процесу передбачає ставлення вихователя до учня як до особистості. Тому провідним методом художньо-естетичного виховання у позаурочний час виступає метод творчого діалогу, коли вчитель і учень спільно шукають і знаходять відповіді на питання, що дає можливість послідовної самореалізації особистісних сил.

Методи художньо-естетичного виховання, умовно можна об'єднати в три групи.

Перша група включає методи стимулювання і збагачення сприймання та інтерпретації творів мистецтва.

Застосування методів цієї групи викликає у школярів прагнення до опанування цінностями мистецтва, сприяє формуванню естетичної свідомості, світосприймання, що грунтується на свідомій рефлексії.

Емоційне стимулювання художнього сприймання учнів, зміцнення і розвиток їх здібностей передбачає введення різноманітних прийомів, передусім інтригування, ігрових ситуацій, де акцент робиться не на раціональні способи трансляції художньої інформації, а на процеси її емоційного переживання. Реалізація ігрових прийомів у виховному процесі здійснюється з урахуванням вікових особливостей школярів.

В ігровій діяльності розвивається здатність учнів співвідносити художні предмети та явища з навколишнім світом, продуктивно конструювати їх за допомогою уяви, випробовувати себе в різних ролях.

Другу групу методів виховання складають методи сприяння творчості в художньо-практичній діяльності, які здійснюються опосередковано за допомогою прийомів емоційного впливу. Головним їх змістом є спрямованість на створення сприятливих, позитивних емоційно-психічних станів учнів у процесі художньої діяльності, створення атмосфери творчого пошуку, емоційної активності і захопленості. До числа прийомів належать: ігрові імпровізації, обговорення у формі бесіди чи дискусії, самохарактеристики та взаємні характеристики, критика і самокритика, переключення уваги школяра на різноманітні завдання тощо.

Третя група об'єднує методи, спрямовані на стимулювання і регулювання соціокультурної діяльності.

Один із механізмів становлення особистості - ідентифікація із значущою особистістю. Оточивши школярів "золотим фондом" людських життів, відображених у художніх образах, педагог тим самим допомагає їм у засвоєнні кращого досвіду людства, накреслюючи естетичні та моральні орієнтири на їхньому шляху, мистецтво вчить розрізняти добро і зло, красу і потворність, надає яскраві приклади - моделі поведінки у світі.

Для виконання цих завдань педагог використовує методи обговорення й дискусії, аналізу конкретних соціально значущих ситуацій. За допомогою цих методів активізуються соціокультурні зусилля школярів, стимулюється їх самоорганізація, соціальна активність, ініціативність та свідомість у ставленні до різних явищ культури. Школярі повинні розмірковувати, об'єктивно оцінювати художні явища, знаходити в них позитивні або негативні сторони, співвідносити із своїми морально-естетичними позиціями; це вчить відчувати переходи від "позиції поза мною" до "моєї позиції" і до "позиції, яку я змінюю відповідно до обставин".

2.5. Особливості виховання учнів засобами різних видів мистецтва

У позаурочний час створюються сприятливі умови для реалізації творчого потенціалу школярів у різноманітних формах: художніх гуртках і студіях, виконавських колективах (хори; музичні, танцювальні, фольклорні ансамблі), самодіяльних театрах, тимчасових об'єднаннях школярів, у процесі підготовки та відвідування концертів, театрів, музеїв, виставок, вернісажів, зустрічей із митцями, під час переглядів телепередач, підготовки та проведення різноманітних мистецьких заходів, шкільних свят з використання музики, театралізації, кіно та відео, декоративного оформлення тощо, а також у формі клубів, які спрямовані на інтегрування різних напрямів мистецького життя, згуртування вихованців різного віку.

Одним із провідних завдань художньо-естетичного виховання є розвиток творчих, насамперед художньо-творчих здібностей учнів. Як відомо, явище художніх здібностей є комплексним і включає здібності образотворчі, рухопластичні, театральні, музичні; водночас, розвиток одного з різновидів сприяє розкриттю решти й комплексу загалом. Тому важливим є безпосереднє або опосередковане залучення учасників будь-якого виду художньої діяльності до інших видів мистецтва, принаймні, на рівні сприйняття, що забезпечує розширення загального мистецького кругозору, сприяє поліхудожньому розвитку особистості.

Виховний вплив мистецтва, коригування його дії на особистість також слід враховувати й використовувати в інших напрямах виховної роботи, наприклад, в організації різноманітних спортивних свят, інтелектуально-пізнавальних змагань, оскільки саме мистецтво, значення якого характеризується гармонією в людині фізичного та духовного начал, єдністю емоційного та раціонального аспектів, може стати допоміжним дійовим каналом впливу на духовність особистості.

Образотворче мистецтво

Умови позаурочної діяльності значно розширюють межі пізнання образотворчого мистецтва завдяки екскурсіям, під час яких відбувається ознайомлення з пам'ятками архітектури, садово-паркового мистецтва, відвідуванню майстерень живописців, скульпторів, народних майстрів і безпосередньому спостереженню за творчим процесом, оптимальному використанню можливостей канікулярного періоду для подорожей, експедицій тощо.

Образотворча діяльність у позаурочний час спрямовується на опанування різновидами декоративно-ужиткового мистецтва - кераміки, писанкарства, витинанок, народної іграшки, розпису, лозоплетіння, різьблення тощо. У місцях, де збережено традиції народних промислів, учні мають переймати ці традиції старших поколінь, пов'язані з побутом, звичаями, навколишнім середовищем конкретної місцевості; у тій місцевості, де традиції майже втрачені, має відбуватися активне ознайомлення школярів із найпоширенішими видами українського народного мистецтва та його етнолокальних різновидів. Залучення до декоративно-ужиткового мистецтва має спиратися на зв'язок із сучасними вимогами до його ролі в організації предметного простору - домашнього побуту, одягу, прикрас, інтер'єру школи.

Не менш важливим є опанування основ дизайнерської творчості, яка за своєю специфікою поєднує утилітарну та художню функції, розповсюджується на оточуюче середовище, побут, предметний світ. В процесі дизайнерської творчості у школярів виховується художньо-образне сприйняття дійсності, творчий підхід до оформлення предметного оточення, оригінальність художнього мислення, конструкторські здібності, формується чуття пропорцій, єдності красивого й корисного.

На заняттях живопису досягається органічне поєднання сприйняття й власної практичної діяльності, удосконалюється вміння втілювати в конкретному матеріалі свої життєві враження, розвивається чуття кольору, ритму, форми, об'єму, вміння осмислювати оточуючий світ через художній твір.

Завдяки сучасним комп'ютерним технологіям учні мають можливість опанувати основи комп'ютерної графіки, використовувати у власній художній творчості різні художні матеріали на основі їх досконалого імітування комп'ютером. В організації діяльності слід звернути увагу на органічне поєднання "віртуальної" та "реальної" творчості.

Музичне мистецтво

Виховні можливості музичного мистецтва завжди були пов'язані з тим важливим місцем, яке займає музика в системі мистецтв, а музична творчість - у контексті людської діяльності загалом завдяки унікальній здатності музики виражати, перетворювати, моделювати людські емоції та почуття у всій їх багатобарвності та різноманітності. Це стосується усіх стильових і жанрових напрямів - музики академічної, фольклору, естради. Особливості змісту художньо-естетичного виховання засобами музики у позаурочний час на сучасному етапі визначаються високою насиченістю "інтонаційного словника" звукового оточення школяра розважальною музикою, яка звучить не тільки в концертних залах, але й складає постійно впливаючий на особистість звуковий фон її життя. інтенсивно зростає вага стихійного входження підростаючого покоління в художньо-естетичне середовище, особливо у сфері дозвілля, яке в музичному мистецтві все більше орієнтується на "ринок" і "комерціалізацію". Академічне мистецтво з втіленими у музичних шедеврах глибокими ідеями, соціально-значущим змістом має високий виховний потенціал, але звужену сферу застосування. Поряд із цим у популярній музиці також створюються зразки високого художнього рівня, які здатні привернути увагу дітей і молоді.

Завдання нейтралізації стихійних впливів музичної інформації можливо вирішити, передусім, на підгрунті активнішого залучення до класичного й народного музичного мистецтва.

У молодшому шкільному віці та, певною мірою, для молодших підлітків важливим є своєчасне залучення вихованців до кращих зразків популярної музики, при якому не протиставляється, а підкреслюється спорідненість "легких" і "серйозних" жанрів, завдяки чому відбувається розширення музичного кругозору, поступово формуються ті музичні потреби, які складатимуть у наступні вікові періоди основу для формування оціночної позиції, вміння орієнтуватися у звуковому потоці.

Музичне виховання в підлітковому та юнацькому віці, коли спостерігається пік занурення учнів у розважальну музику, спрямовується на формування оцінково-вибіркового ставлення. Ефективним є шлях коригування вибору музики для ознайомлення, для дискусій, для дозвілля, коректного введення творів високого художнього рівня водночас із популярними жанрами, використання на різних етапах спілкування з мистецтвом ігрових форм діяльності, популярних у молодіжному середовищі: "прес-клубів", "брейнрингів", "бліц-турнірів" тощо.

До традиційних виконавських форм залучення школярів до музичного мистецтва належать - хор, ансамбль, гурток любителів музики. Участь школярів у музично-виконавській творчості сприяє розвиткові музичних здібностей, активізує мистецьке спілкування й самовираження. Робота виконавського колективу завжди повинна мати результатом концертні виступи, які розвивають інтерес до музичної творчості як у виконавців, так і слухачів, виховують такі особистісні риси, як організованість, відповідальність, охайність, культуру поведінки на сцені і в побуті, вміння усвідомлювати власні емоції й контролювати їх вияв.

Дійовою формою залучення школярів до музичного мистецтва у позаурочній діяльності є дитяча філармонія, участь у якій можуть брати школярі, які навчаються в музичних школах, студіях, батьки, вчителі, які володіють грою на інструментах, співом, професійні музиканти.

Театральне мистецтво

Актуальність театрального мистецтва в системі засобів художньо-естетичного виховання зростає в зв'язку із загостренням проблем виховання цілісної особистості, оскільки театр є вираженням комплексного художнього погляду на оточуючий світ. Театр виконує інтегруючу функцію для решти напрямів художньо-естетичного виховання, а також для пізнання історії, літератури тощо.

Включення школярів у театральну діяльність є неоцінимим з огляду на громадянське становлення особистості, ефективним шляхом морально-етичного виховання: театральна творчість сприяє формуванню спостережливості та уважного ставлення до оточуючого світу, людей, здатності до співчуття і співпереживання, готовності до співдії.

Відповідно до жанрово-видової диференціації театрального мистецтва, школа звертається до його різновидів - драматичного, музичного, лялькового театрів. На всіх вікових етапах основними складовими виховного процесу засобами театру є:

розв'язання загальновиховних завдань, пов'язаних із формуванням емоційної культури, емпатії, пізнання й усвідомлення реальних життєвих явищ, збагачення естетичного досвіду;

поліхудожній розвиток особистості, який відбувається завдяки залученню до різних видів мистецтва - компонентів театрального синтезу;

розвиток сенсорної сфери, здібностей, специфічних для кожного виду театрально-сценічної творчості (техніки мовлення, дикції, пластики тіла, голосу тощо).

Провідною формою театральної діяльності є самодіяльний театральний колектив. Незалежно від виду театрально-сценічної творчості (драматичний гурток, "дитяча опера", театр "пластичної драми", хореографічний, ляльковий тощо), зміст діяльності визначається необхідністю опанування його учасниками таких компонентів, як творча гра, театральна імпровізація, акторська майстерність, сценічний рух, танець, сценічне мовлення, ритміка, музика, основи гриму, технічне конструювання.

Специфіка кожного виду театрально-сценічної творчості зумовлює особливості його використання у виховному процесі, а саме:

драматична творчість вимагає володіння інтонаційно-смисловою виразністю мовлення, її виразністю міміки, жестикуляції, пластичною виразністю тіла;

у постановці "дитячої опери" важливим є удосконалення вокальної майстерності виконавців, їхній музичний розвиток;

у балеті підвищуються вимоги до фізичного апарату танцівника поряд із розвитком його музичних здібностей, акторської майстерності;

у ляльковому театрі розвивається особливе відчуття сценічного простору, координація рухів, гнучкість, ритмічність тощо.

Значну користь приносить сценічне втілення програмних творів, які вивчаються і на уроках літератури, музики, художньої культури, влаштування святкових вечорів у формі театралізованих вистав у школі та поза нею.

Хореографія, яка в театральному мистецтві складає основу балетної вистави, в позаурочній практиці розглядається як самостійний вид мистецької діяльності. Хореографічна діяльність сприяє формуванню просторових уявлень, розвитку музичних і образотворчих здібностей (через створення костюмів, гриму, атрибутів танцю), загальному фізичному розвиткові вихованців, виточуючи красу рухів, пластичність тіла, правильність постави, гармонійність жестів, культури поведінки загалом.

У хореографії запрограмована багата структура соціальної діяльності. Танець, що є видом мистецтва, у практиці позаурочної діяльності доцільно розглядати і як специфічний засіб спілкування, і як засіб формування загальної та естетичної культури, і як спосіб згуртування вихованців у спільноту на грунті інтересу до танцювального мистецтва.

Однією з розповсюджених форм проведення дозвілля, особливо серед підлітків та старшокласників, є дискотека, використання можливостей якої може стати засобом нейтралізації негативних впливів на особистість. Враховуючи місце, яке займає розважальна музика у запитах сучасних школярів, а також їхні потреби в реалізації рухової активності та спілкуванні, основним завданням дискотеки слід визначити виховання культури дозвілля, яка крім вибіркового ставлення до мистецтва, сформованих музичних смаків, широкого мистецького кругозору вбирає в себе і пластичну культуру рухів, культуру поведінки, культуру спілкування тощо. Тому організатори дискотеки при розробці її сценаріїв мають звертати увагу на зміст музичної, рухової, пластичної складових.

Кіномистецтво

Актуальність сучасного кінематографа пов'язана з його особливим статусом у системі естетичного виховання. Стрімкий розвиток відео і телебачення (сьогодні вони виконують функцію основних кіноносіїв) дещо "потіснив" інші класичні види мистецтва в плані "глядацької потреби". Активне використання засобів кіномистецтва сьогодні є об'єктивною вимогою і пов'язане з тією роллю, яку відіграють аудіовізуальні засоби у дозвіллі молоді. Кіноекран впливає на розширення меж пізнання світу, історії людських стосунків, на виховання моральних орієнтирів, створення цілісної картини світу.

Під впливом кіномистецтва в особистості розвивається зорово-слухове сприйняття, здатність динамічного сприймання зображеної на екрані художньої інформації, тоді як "монтажні" особливості кіно сприяють розвиткові асоціативного мислення.

Наочність подій, які розгортаються перед школярем-глядачем у часі й просторі і є максимально наближеними до "справжнього життя", можливість спостерігати вчинки героїв, ідентифікуючи себе з ними, - все це активно формує емоційну сферу особистості, її ціннісно-вибіркове ставлення до життя.

Місце, яке посідає кіно (відео, телебачення) у сфері дозвілля сучасного школяра, вимагає посилення педагогічного керування й спрямування виховного процесу.

Жанровий діапазон фільмів, до яких мають залучатися школярі, досить великий. Відбір матеріалу для переглядів повинен здійснюватися на засадах його високих художніх якостей, спрямування інтересу школярів на пізнання творів національного та зарубіжного мистецтва, ознайомлення з новими фільмами, що вийшли на екран, а також з обов'язковим урахуванням індивідуальних запитів школярів.

Залучення кінематографа до виховного процесу вимагає врахування такого специфічного моменту як гіпертрофія "хвилі жахів і насильства" на сучасному екрані, що стимулює розвиток жорстокості та агресивних нахилів. Особливо показовою у зв'язку з цим є ситуація в підлітково-молодіжному середовищі.

Зрозуміло, що зміна соціокультурної ситуації зумовила відповідні трансформації на психологічному рівні, і школярам початку XXI ст. важко зрозуміти проблеми, якими переймалися їхні однолітки у попередні десятиріччя. Водночас далеко не всі кінокартини минулого мають бути викреслені із сучасної фільмографії.

Виховання молодших школярів має грунтуватися на казковому матеріалі. Метафоричність казкової кінематографічної оповіді (емоційна сфера) стимулюватиме роботу дитячої фантазії, яку сьогодні ставить під загрозу гіпертрофія раціонально-технологічного начала. Завдання кіноосвіти полягає в тому, щоб, апелюючи до казкових образів, у доступній і зрозумілій формі ознайомити дітей із смисложиттєвими категоріями "добро" - "зло" і показати специфічні особливості вітчизняної та зарубіжної моделей їхньої інтерпретації. Така орієнтація сприятиме емоційному збагаченню учнів і надасть можливість спрямувати їх на здійснення порівняльного аналізу образів позитивних героїв.

Виховання підлітків ускладнюється через розширення жанрового спектра. Відповідно до вікових особливостей слід активно залучати пригодницькі кінострічки та кінофантастику, які містять у собі значні можливості стосовно виховної роботи за умов її правильної організації. У процесі виховання до розширеної межі розуміння життєвої проблематики й до опанованої на першому рівні антиномії "добро" - "зло" додаються "об'єктивні" та "суб'єктивні" категорії моральної свідомості: "щастя", "обов'язок", "відповідальність", "справедливість" тощо.

Використання в процесі кіновиховання підлітків та юнацтва такого найуразливішого й найдискусійнішого кіножанру, як фільм жахів і його модифікації - фільм-катастрофа або трилер, зумовлюється зростанням інтересу молоді до нього, що неможливо ігнорувати. Але використання даного жанру має спиратися на створення проблемних ситуацій його сприймання, організацію дискусій із розглядом особливостей виражальних засобів.

Виховання засобами мистецтва кіно у позаурочній діяльності може здійснюватись через організацію переглядів фільмів, зустрічей із діячами кіно, обговорення теле- та радіопередач про діячів кіномистецтва, створення дискусійних клубів, рецензування та обмін інформацією в шкільній пресі, заснування пунктів "прокату" відеокасет у навчальних закладах, ознайомлення з історією українського та зарубіжного кінематографу, творчістю видатних митців, засвоєння основних кінематографічних понять, усвідомлення художніх прийомів, структурних елементів кіно, жанрів, його місця у системі мистецтв і особливостей створення художнього образу; знайомство з роллю і специфікою роботи режисера, сценариста, оператора, художника, композитора тощо, роботу секції кінознавців, яка ознайомить школярів не тільки із здобутками світової кінокласики, але й кінопошуками їхніх однолітків.

Ефективною формою виховання може стати студія кіноаматорів, де учасники на практиці осягають особливості виражальних засобів кіно, мови кіномистецтва, його законів, створюючи сценарії фільмів, опановуючи закони операторського мистецтва. Діяльність учнів може спрямовуватися на створення фільмів про шкільне життя (історія навчального закладу, видатні люди, події року та інше). Бажано, щоб такі творчі роботи переглядалися всіма школярами, вчителями, батьками.

Розділ III. Художньо-естетичне виховання учнів у системі позашкільної освіти

Відповідно до вимог Закону України "Про позашкільну освіту" система художньо-естетичного виховання у позашкільних закладах розглядається як елемент безперервної художньо-естетичної освіти - процес гармонійного розвитку особистості, духовного збагачення, розкриття її творчого потенціалу, зростання сутнісних сил і здібностей. Вона тісно пов'язана зі шкільною освітою і передбачає створення простору багатоманітних видів художньо-естетичної діяльності, що забезпечують становлення індивідуальності учня як суб'єкта власного розвитку. Щоб стати активним фактором розвитку особистості, позашкільна художньо-естетична освіта має стати частиною освітнього процесу, в якому відбувається соціалізація індивіда, його входження в культуру.

Художньо-естетичний напрям позашкільної освіти включає такі установи (державні, громадські, приватні):

профільні заклади (художні та музичні школи, школи мистецтв);

комплексні заклади (центри, палаци та будинки творчості школярів, у яких функціонують мистецькі гуртки, студії, майстерні, театри, музеї тощо);

мистецькі утворення (товариства та об'єднання, клуби, окремі творчі колективи).

У нових умовах установи позашкільної освіти повинні розглядатися не тільки і не стільки як заклади, що адаптують учнів до ринкових відносин (оволодіння сучасними мистецькими технологіями), але, передусім, як центри духовного збагачення учнів у сфері художньої культури, що сприяють формуванню особистості в її національній визначеності, у своєрідності морально-естетичної свідомості та світовідчуття.

Діяльність позашкільних навчальних закладів художньо-естетичного напряму має бути єдиною у площині забезпечення духовно-творчої орієнтації, надання можливостей кожному учневі розкрити свої здібності, обдарування, своє громадське призначення. Проте вона не повинна бути одноманітною, адже наявність різних типів позашкільних навчальних закладів дає змогу кожному педагогічному колективу мати своє оригінальне творче кредо, а кожному керівнику - свій власний педагогічний почерк.

Функції позашкільного художньо-естетичного виховання передбачають власне сходження особистості до цінностей світової культури. Відповідно до цього, і самі функції мають стати індивідуалізованими, динамічними, здатними стрімко змінювати ставлення індивіда до світу. Для реалізації соціокультурних потреб найважливішою є функція соціалізації, що забезпечує безперервний художньо-естетичний розвиток учнів, залучення їх до активного процесу оволодіння гуманістичними цінностями культури в усьому багатстві їх проявів, активного відновлення індивідом соціокультурного досвіду у його власній життєвій практиці засобами культури, культуротворчості. Культуротворче начало - це не лише здатність до засвоєння матеріальних і духовних цінностей або до їх створення учнями, але, передусім, здатність перебувати у пошуку нових культурологічних вимірів власного та соціокультурного життя.

До функцій, що детерміновані потребами й інтересами особистості, належать: рекреаційна, орієнтаційна, регулятивна, комунікативна, компенсаторна, релаксаційна. Особливо важливо встановити відповідні пропорції між різноманітними, вільно обраними можливостями в пізнавальній, творчо-практичній, соціокультурній діяльності і розвагами учнів. Між тим, як свідчить практика, останнім часом розважальні форми починають витісняти всі інші, що звужує естетико-виховні можливості позашкільних навчальних закладів. При гіперболізації репродуктивно-розважальних форм слід поступово переводити їх у художньо-творчі види діяльності за рахунок підвищення активності, ініціативи, зацікавленості школярів.

Метою художньо-естетичного виховання учнів у позашкільних закладах є забезпечення умов і створення відповідного середовища шляхом розширення предметного поля культури для естетичного розвитку і художньо-творчої самореалізації особистості з домінантою індивідуальних інтересів і вільного самовизначення.

Основні завдання художньо-естетичного виховання у позашкільних навчальних закладах:

опанування та інтеріоризація національних культурних традицій, що має перетворитися на духовне джерело сучасного та майбутнього розвитку особистості, її адаптація до життя у суспільстві;

забезпечення необхідних умов для особистісного розвитку школярів на основі актуалізації гуманістичних традицій світової культури, врахування художніх інтересів і потреб, виховання естетичної свідомості - ідеалів, смаків, суджень, оцінок;

розвиток творчого потенціалу та самостійного мислення учнів, розширення свободи вибору форм художньої самореалізації, які відповідають здібностям і професіональним орієнтаціям особистості;

організація змістовного дозвілля, формування комунікативної культури як механізму людської взаємодії.

Основні завдання вирішуються на кількох рівнях, а саме:

рівень розважальності обмежується організацією та естетизацію вільного часу учнів, їхнього спілкування за допомогою мистецтва (варіанти наповнення змісту дозвілля різноманітні - мистецькі ігри, музичні та театралізовані розваги, дискотеки, кіношоу, інші нестандартні форми спілкування, які виконують функції відпочинку);

рівень елементарної художньо-естетичної грамотності, що передбачає засвоєння найпростіших способів художньо-естетичної діяльності у певному виді мистецтва (музичного, хореографічного, візуального, театрального) та зумовлює необхідність пріоритетного виховання емоційно-естетичної культури, допитливості, пізнавальних інтересів, навичок спілкування;

рівень функціональної художньо-естетичної грамотності, який спрямований на розвиток у школярів здатності допрофесійного вирішення художніх завдань у різноманітних сферах мистецької діяльності, націлює на диференційований підхід до кожного учня та допомогу в особистісному художньо-творчому самовизначенні;

рівень художньої компетентності, що включає загальнокультурний і професійний компоненти: загальнокультурний передбачає розвиток здібностей, здатності критично оцінювати власні здобутки та можливості у галузі художньої культури, а професійний - досягнення компетентності в певному виді мистецтва та розвиток художньої творчої обдарованості учня, який стає суб'єктом діяльності.

Отже, педагог має спрямовувати навчально-виховний процес не стільки на розвиток вузько професійних навичок у галузі мистецтва, скільки на формування всебічної художньо-творчої активності та емоційно-естетичного досвіду учнів на основі інтересу до певного виду мистецтва, а оцінювати результати виховання "за кроками" особистісного розвитку, а не суто художніми критеріями виконаної діяльності.

Національні пріоритети виховання

Оскільки самосвідомість особистості виражається, зокрема, в її самоідентифікації, в тому числі - національній, то важливою складовою людської духовності виступає національна самосвідомість, яка включає культурно-історичну пам'ять як образ минулого, сучасного і майбутнього. Сучасні процеси глобалізації та зумовлене ними розмивання національних меж не повинні призвести до нівелювання культурних відмінностей. Навпаки, лише усвідомлення своєї національної культурної унікальності може стати найважливішою передумовою асиміляції універсальних цінностей та інтегрування у світову культуру. Кожний народ має свій "індивідуальний код цінностей", і якщо діти недостатньо оволодівають духовними цінностями свого народу, а засвоюють переважно загальнолюдські, то це призводить до кризових процесів у розвитку особистості. Звернення до духовних засад національної культури формує національно-культурні координати не лише естетичного, а й морального простору.

Якщо з минулого в сучасне переносять культурно-історичний досвід у буквальному вигляді, здійснюється спроба припасувати його до нових умов, то така спроба, як правило, є невдалою. Головне полягає в тому, щоб виявити, чим наповнене минуле, якою мірою воно відбиває духовний стан суспільства. Пам'ятки гуманістичної культури, естетичний досвід, система народних традицій, знань, умінь - це наш невичерпний потенціал у справі виховання підростаючих поколінь. Національна культура втілює глибоку духовність, національну психологію, світогляд, світовідчуття. Тому через усі її засоби (народну та професійну творчість, мистецькі зразки, національні традиції, звичаї, обряди) проходить ідея гармонії людини з навколишнім світом, любові до Батьківщини.

Освітньо-виховна практика позашкільних навчальних закладів протягом тривалого часу була позбавлена можливості спиратися на прогресивні національні традиції та народно-культурну спадщину. Однак протягом останнього десятиріччя, коли значно підвищився інтерес до етнокультурних цінностей, ці протиріччя поступово згладжувалися, вплив народної культури на позашкільні навчальні заклади ставав дедалі гнучкішим, наповнився новим змістом. Саме у цей час набули масового поширення малі академії народних мистецтв, гуртки та клуби, що сприяють оволодінню навичками декоративно-ужиткової творчості - вишивки, плетіння, гончарства, різьбярства, писанкарства тощо. Активізувалася діяльність, яка прилучає школярів до дослідницької роботи - участі у пошукових загонах, фольклорних експедиціях, створенні краєзнавчих, етнографічних музеїв, розширилась мережа гуртків музичної, театрально-хореографічної творчості.

Національну культуру часто розуміють вузько, однобічно, обмежуючи її фольклорними зразками - піснями, танцями тощо, але культура народу - це весь устрій його життя, певна система цінностей, світоглядних орієнтирів, взаємовідносин. Ці духовні засади потрібно опановувати в сучасній позашкільній практиці. У роботі позашкільних навчальних закладів доцільно відмовлятися від надмірного і часто удаваного пафосу, щоб учні дістали можливість відкрити нові форми культурного діалогу. Сьогодні в учнів потрібно формувати цілісну художню картину світу, відчуття причетності до національної культури через пряму співучасть у мистецькому житті.

Одним із найважливіших аспектів позашкільного художньо-естетичного виховання особистості є пробудження, формування сталого інтересу до гуманістичних цінностей культури різних народів світу, що необхідно з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Таким чином, у вихованні реалізується ідея єдності національного та загальнолюдського в культурній спадщині.

Застосування інноваційних виховних технологій та використання соціокультурного середовища

Особливістю культуротворчої діяльності учнів у позашкільних навчальних закладах є те, що вона спрямована на співтворчість педагогів та учнів з метою естетизації навколишньої дійсності та пошуку нових моделей індивідуального розвитку. Відповідно можна визначити основні напрями позашкільної освіти в цій сфері:

розвиток культури творчого мислення;

розвиток культури спілкування і соціокультурних відносин;

розвиток культури перетворення середовища;

розвиток культури самоорганізації життя.

Технології організаційно-педагогічної діяльності можуть бути представлені як послідовність процедур: аналіз стану локальної позашкільної навчально-виховної діяльності - виявлення і прогнозування освітніх запитів створення проекту оновлення діяльності конкретного позашкільного навчального закладу - визначення цілей, цінностей, норм, принципів, завдань, напрямів, освітніх програм діяльності, адекватних потребам учнів та позашкільного навчального закладу загалом, а також культурно-виховним можливостям конкретного середовища, - створення організаційно-діяльної структури, що забезпечує розв'язання цих завдань, - відбір засобів, методів, шляхів організаційно-педагогічної діяльності - розробка і реалізація системи організаційних заходів - оцінка діяльності.

Серед низки педагогічних засобів у позашкільну систему освіти доцільно запроваджувати такі інноваційні технології, як: технологія розв'язання творчих завдань, технологія організації колективних творчих справ, технологія проектної діяльності, технологія дослідження, сугестивна технологія, технологія саморозвитку.

Завдяки розширенню діапазону форм і методів діяльності учням надається можливість не лише для репродуктивної, але й для самостійної продуктивної творчості, спрямованої на самовираження. Для цього необхідно створити відповідний мікроклімат, застосовувати різні форми проблемних емоційно-образних ситуацій на основі спілкування, організації самостійного пошуку школярами справ, які найбільшою мірою відповідають їх художнім потребам; врахування динаміки змін їхніх інтересів і запитів, індивідуальних здібностей кожного. Плануючи навчальні заняття, педагог має вибрати найдоцільніші, а саме: заняття-гра, заняття-змагання, заняття-міркування, заняття-свято, заняття-зустріч, заняття-вернісаж, заняття-екскурсія, заняття-презентація тощо.

Доцільно змінити художньо-виховну практику з демонстраційної, концертно-показної спрямованості на стратегії культуротворчості. Культурна спадщина у цьому відношенні і виконує роль середовища, в якому через прилучення до вічних цінностей культури формується людина. Зберігаючи спадщину, ми тим самим зберігаємо культурну пам'ять і саме середовище, в якому тільки і може зникнути ситуація спілкування, діалогу сучасної культури та культури минулого.

Педагогіка співробітництва передбачає, що у неформальному спілкуванні учнів та педагогів позашкільних навчальних закладів має домінувати діалог, що грунтується на вірі в позитивний потенціал кожного учня. Він пов'язаний із перетворенням керівної позиції педагога та підлеглої позиції учня та зміною функцій учасників: педагог не інформує, а актуалізує, стимулює прагнення школяра до пізнання, творчого розвитку, створює умови для саморуху, діалогічність взаємин спрямована на розвиток культури спілкування від найпростіших систем: "учень - учень", "учень - учитель", "учень - колектив", з поступовим переходом до більш складних систем - "людина - мистецтво", "людина - культура". Різні форми спілкування (бесіда, колективний пошук, діалог, полілог) сприяють ефективному розвитку мовленнєвої діяльності, зокрема різними художніми мовами - мистецтвом слова, звукоінтонації, рухопластики тощо.

Діалог як провідна форма спілкування містить у собі величезне комунікативне багатство: бесіду і суперечку, конкуренцію і співробітництво, ствердження і заперечення, що особливо важливо у процесі опанування неоднозначних феноменів сучасного мистецтва. Атмосфера неформального спілкування, психологічного комфорту, вільного виявлення себе - найсприятливіша для розвитку творчих здібностей кожного.

Принцип діалогічності є вихідною базою принципу емоційної насиченості, адже навички спілкування (з людьми та творами мистецтва) створюють основу для виникнення середовища, збагаченого ціннісними взаєминами. Емоції і почуття належать до найважливіших факторів, що визначають здатність до творчості, тому що саме вони виконують функцію стимулятора художньо-творчого процесу. Висока емоційна насиченість мистецьких занять - ігор, змагань, конкурсів - дає змогу учням відчути себе художником, актором, музикантом, співаком, що надає їм естетичної насолоди. Шлях активізації творчої діяльності школярів неможливий без урахування механізмів підсвідомості: інтуїції, уяви, фантазії, асоціативних зв'язків, емпатії та ідентифікації.

У сучасних умовах розвитку інформативного простору зростає роль новітніх інформаційних технологій, зокрема комп'ютерного дизайну та анімації, електронної музики (гра на синтезаторах), медіакультури (преса, звукозапис, радіо, кіно, телебачення, відео, Інтернет). Тому педагогам необхідно розширювати спектр технічних можливостей закладів позашкільної освіти та виховання з урахуванням сучасних тенденцій.

Комплексна програма художньо-естетичного виховання учнів у навчальній, позаурочній та позашкільній діяльності є орієнтовною, вона націлює освітян на створення на цій основі регіональних, локальних та авторських програм і проектів, які враховуватимуть етнокультурні особливості, реальні можливості педагогічних колективів, учнівсько-батьківські запити.

Автори розробки - співробітники Інституту проблем виховання АПН України Масол Л.М. (наук. керівник), Ганнусенко Н.І., Комаровська О.А., Ничкало С.А., Оніщенко О.І., Рагозіна В.В.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

м. Київ

21.08. 2013 № 1222

Про затвердження орієнтовних

вимог оцінювання навчальних

досягнень учнів із базових дисциплін

у системі загальної середньої освіти

З метою організованого переходу на нові Державні стандарти та з метою додержання державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти з предметів інваріантної складової навчального плану, що додаються.

2. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести цей наказ до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Заступник міністра Б.М. Жебровський

Додаток 2

до наказу МОН України

від 21.08.2013 1222

Вступ

Вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи розроблені відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 «Про затвердження Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти» та наказу МОНмолодьспорту від 13.04. 2011 року № 329 «Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти», зареєстрованого у Міністерстві юстиції від 11.05. 2011 року № 566/19304.

Вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів основної школи набувають чинності поетапно:

­ у 5 класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2013/14 навчального року;

­ у 6 класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2014/15 навчального року;

­ у 7 класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2015/16 навчального року;

­ у 8 класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2016/17 навчального року;

­ у 9 класах загальноосвітніх навчальних закладів – з 2017/18 навчального року.

Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за 12­бальною шкалою.

Змістом вимог до оцінювання є виявлення, вимірювання та оцінювання навчальних досягнень учнів, які структуровані у навчальних програмах, за предметами.

Відповідно до ступеня оволодіння знаннями і способами діяльності виокремлюються чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

І ­ початковий рівень, коли у результаті вивчення навчального матеріалу учень:

• називає об’єкт вивчення (правило, вираз, формули, геометричну фігуру, символ тощо), але тільки в тому випадку, коли цей об’єкт (його зображення, опис, характеристика) запропонована йому безпосередньо;

• за допомогою вчителя виконує елементарні завдання.

ІІ ­ середній рівень, коли учень повторює інформацію, операції, дії, засвоєні ним у процесі навчання, здатний розв’язувати завдання за зразком.

ІІІ ­ достатній рівень, коли учень самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, вміє виконувати певні операції, загальна методика і послідовність (алгоритм) яких йому знайомі, але зміст та умови виконання змінені.

IV ­ високий рівень, коли учень здатний самостійно орієнтуватися в нових для нього ситуаціях, складати план дій і виконувати його, пропонувати нові, невідомі йому раніше розв’язання, тобто його діяльність має дослідницький характер.

Кожен наступний рівень вимог включає вимоги до попереднього, а також додає нові.

Оцінювання здійснюється у процесі повсякденного вивчення результатів навчальної роботи учнів, а також за результатами перевірки навчальних досягнень учнів: усної ( індивідуальне, групове, фронтальне опитування), письмової (самостійна робота, контрольна робота, тематична контрольна робота, тестування, та інші).

Навчальний заклад може використовувати інші системи оцінювання навчальних досягнень учнів за погодженням з місцевим органом управління освітою. При цьому оцінки за семестри, рік, результати державної підсумкової атестації переводяться у бали відповідно до цих критеріїв.

З метою підвищення мотивації учнів до навчання, формування ключових компетентностей, підвищення об'єктивності оцінювання впродовж всього періоду навчання, градації значущості балів за виконання різних видів робіт можна застосовувати рейтингову систему оцінювання.

Дисципліни художньо­естетичного циклу

Особливістю системи оцінювання досягнень учнів з дисциплін художньо­естетичного циклу є її багатофункціональність, що зумовлена багатокомпонентністю змісту мистецької освіти, спрямованої на формування в учнів комплексу загальнокультурних (ключових), естетичних (міжпредметних), мистецьких (предметних) компетентностей. Ця система передбачає:

• розвиток мотивації до пізнання мистецтва, емоційно­почуттєвої сфери, оригінального асоціативно­образного мислення, здатності естетичного сприймання художніх творів; розкриття креативного потенціалу особистості;

• виховання в учнів особистісно­ціннісного ставлення до мистецтва, вітчизняної та зарубіжної художньої культури, естетичного ставлення до дійсності, світоглядних орієнтацій;

• формування знань та уявлень про мистецтво, специфіку художньо­образної мови різних видів мистецтва, розвиток здатності естетичного сприймання та інтерпретації творів;

• розширення естетичного досвіду, вмінь і навичок у сфері мистецької діяльності, потреби в художньо­творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні;

Музичне мистецтво

Рівні навчальних досягнень

Бали

Характеристика навчальних досягнень учня (учениці)

Початковий

1

Учень (учениця) сприймає музичні твори фрагментарно, виявляючи низький рівень емоційності; відсутня мотивація до пізнання навколишнього світу, мистецтва; незначний обсяг понятійного апарату не дозволяє характеризувати художні образи; демонструє слабо сформоване художньо­образне мислення, елементарні навички та вміння у практичній музичній діяльності. Потребує постійної практичної і теоретичної допомоги вчителя.

2

Учень (учениця) виявляє вибіркову емоційність та слабо сформовані навички сприймання музичних творів, слабку мотивацію щодо їх пізнання; володіє незначною частиною тематичного матеріалу, виявляє певні практичні вміння та навички, але майже не володіє спеціальною музичною термінологією; словниковий запас дозволяє викласти думку на елементарному рівні. Потребує постійної практичної і теоретичної допомоги вчителя.

3

Учень (учениця) виявляє інтерес до пізнання музичних явищ періодично, хоча здатний емоційно сприймати музичні твори з конкретним образно­художнім змістом; знає незначну частину тематичного матеріалу; позитивно реагує на власну практичну діяльність, але у висловленні вражень послуговується обмеженим понятійним запасом; потребує практичної допомоги вчителя.

Середній

4

Учень (учениця) здатний емоційно сприймати та виконувати музичні твори на репродуктивному рівні, має позитивну мотивацію щодо власної практичної діяльності, але не завжди усвідомлює художньо­образний зміст музичних творів; застосування знань та спеціальної музичної термінології задовільне; потребує практичної допомоги вчителя.

5

Учень (учениця) виявляє інтерес та емоційність сприймання музичних творів, виявляє позитивну мотивацію щодо власної практичної діяльності; частково володіє навичками й уміннями, що дає змогу характеризувати окремі музичні твори з конкретною програмною основою; але не завжди вміє інтерпретувати музичні твори непрограмного змісту; виявляє недостатнє знання спеціальної музичної термінології. Потребує періодичної практичної та теоретичної допомоги вчителя.

6

Учень (учениця) виявляє здатність емоційно сприймати і відтворювати основну частину музичного матеріалу, має позитивну мотивацію щодо пізнання мистецьких явищ та власної практичної діяльності, хоча не завжди вміє послідовно та логічно характеризувати музичні твори. Потребує періодичної теоретичної допомоги вчителя, але виявляє часткову здатність самостійно виконувати практичні завдання.

Достатній

7

Учень (учениця) виявляє здатність емоційно сприймати та виконувати музичні твори, позитивну мотивацію щодо пізнання мистецьких явищ та власної практичної діяльності; володіє певним термінологічним запасом, але у викладенні думок і вражень припускається термінологічних помилок; обізнаний у найважливішому тематичному музичному матеріалі, але знан­

ня нестійкі; частково застосовує в практичній діяльності набуті знання та вміння, виявляючи прагнення самостійності.

8

Учень (учениця) виявляє здатність емоційно сприймати і виконувати музичні твори, позитивну мотивацію щодо пізнання та інтерпретації мистецьких явищ, але має стандартне мислення, не завжди самостійний у висновках; вміння оперувати музичною термінологією при аналізі музичних явищ розвинені недостатньо. У практичній діяльності прагне самостійно застосовувати набуті знання та вміння, хоча потребує консультації вчителя.

9

Учень (учениця) виявляє емоційність сприймання творів, позитивну мотивацію щодо пізнання мистецьких явищ та їх зв’язку з життям, достатнє засвоєння тематичного музичного матеріалу, але допускає неточності у використанні спеціальної термінології; у практичній діяльності прагне самостійно застосовувати власний досвід, набуті знання та вміння.

Високий

10

Учень (учениця) виявляє емоційність сприймання музичних творів, стійку позитивну мотивацію щодо пізнання життєвих та мистецьких явищ, має міцні знання програмового матеріалу, уміє обґрунтувати свою думку, але може допускати несуттєві неточності у використанні спеціальної термінології в аналізі музичних творів; відчуває деякі труднощі у виконанні музичного твору, але прагне самостійно виправляти неточності.

Високий

11

Учень (учениця) виявляє емоційність сприймання музичних творів та їх зв’язку з життєвими явищами, позитивну мотивацію щодо пізнання та виконання музики; володіє тематичним матеріалом у межах програми, демонструє вміння оперувати спеціальною термінологією в інтерпретації творів, асоціювати їх з творами інших мистецтв, виявляє здатність самостійно застосовувати здобуті знання на уроках та у позаурочний час.

12

Учень (учениця) володіє стійкою позитивною мотивацією щодо пізнання музичних явищ, встановлення їх зв’язку з життєвими явищами та творами інших мистецтв; має ґрунтовні знання тематичного музичного матеріалу у межах програми; вільно оперує спеціальною термінологією; виявляє нестандартність художньо­образного мислення, самостійно використовує набуті знання та вміння в музичній діяльності на уроках та у позаурочний час.

Образотворче мистецтво

Рівні навчальних досягнень

Бали

Орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів

Початковий

1

Учень (учениця) сприймає та відтворює художні образи на початковому рівні, але не може їх характеризувати, має слабо сформоване художньо­естетичне мислення, мінімальний запас практичних навичок та умінь, відсутня мотивація до пізнання навколишнього світу, мистецтва, не володіє теоретичним матеріалом. Потребує постійної теоретичної та практичної допомоги вчителя.

2

Учень (учениця) майже не володіє теоретичним матеріалом, має слабо сформований рівень сприйняття художніх образів, виявляє окремі елементарні вміння та навички у практичній діяльності; словниковий та термінологічний запас не дозволяє послідовно викласти думку, проявляє зацікавленість до пізнання світу мистецтва. Потребує постійної теоретичної та практичної допомоги вчителя.

3

Учень (учениця) сприймає та відтворює окремі фрагменти художніх образів, знає незначну частину теоретичного матеріалу, користується обмеженим термінологічним та словниковим запасом, позитивно реагує на явища навколишнього світу, твори мистецтва, художню діяльність. Потребує практичної допомоги вчителя.

Середній

4

Учень (учениця) не завжди вміє сприймати та репродукувати візуальні образи; поверхнево розуміє зміст художнього твору; обмежено застосовує знання та термінологічний запас на практиці, позитивно реагує на явища навколишнього світу та пізнання творів мистецтва. Здійснює художню діяльність під керівництвом вчителя.

5

Учень (учениця) відтворює художні образи на репродуктивному рівні, виявляє обмежене знання спеціальної художньої термінології; словниковий запас небагатий, здатний сприймати красу природних форм та творів мистецтва. Здійснює художню діяльність під керівництвом вчителя.

Середній

6

Учень (учениця) володіє навичками й уміннями, які дають змогу сприймати та відтворювати окремі художні образи, не завжди послідовно та логічно характеризує окремі художні явища, розповідь потребує уточнень; виявляє поверхневі знання і розуміння програмового матеріалу; здатний сприймати та висловлювати емоційне ставлення до природних форм, але демонструє стандартне мислення. Здійснює художню діяльність самостійно.

Достатній

7

Учень (учениця) вміє сприймати і репродукувати візуальні образи, проте робить непереконливі висновки, неповною мірою аналізує художньо­образний зміст твору, послідовно викладає свої думки, допускає мовленнєві та термінологічні помилки; знає найважливіший теоретичний матеріал; не завжди вміє поєднувати художні образи та явища навколишнього світу; здатний сприймати та висловлювати емоційне ставлення до природних форм, творів мистецтва, але демонструє стандартне мислення. Частково застосовує в художній діяльності набуті знання та вміння.

8

Учень (учениця) може сприймати та відтворювати різні візуальні образи, проте не досить повно аналізує художньо­образний зміст твору, має стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень; на достатньому рівні володіє спеціальною художньою термінологією при аналізі художніх творів у процесі їх сприймання та інтерпретації. Застосовує в художній діяльності власний досвід, набуті знання та вміння, але потребує консультації у вчителя.

9

Учень (учениця) володіє теоретичним художнім матеріалом у межах програми, але допускає неточності у використанні спеціальної художньої термінології та у відтворенні художнього образу, здатний сприймати та висловлювати власне ставлення до природних форм, творів мистецтва та оцінювати їх. Застосовує в художній діяльності власний досвід, набуті знання та вміння.

Високий

10

Учень (учениця) виявляє достатній рівень засвоєння навчального матеріалу, але, аналізуючи художні твори, допускає несуттєві неточності у формулюваннях та використанні спеціальної художньої термінології, не завжди може довести свою точку зору стосовно художніх явищ. Вказані неточності може виправляти самостійно. Здатний сприймати та висловлювати власне естетичне ставлення до природних форм, творів мистецтва, оцінювати та інтерпретувати їх. Самостійно використовує власний досвід, набуті знання та вміння у художній діяльності.

11

Учень (учениця) має міцні знання програмового матеріалу, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у художньо­творчих завданнях, виявляє знання спеціальної художньої термінології, уміє систематизувати, узагальнювати, аналізувати твори образотворчого мистецтва порівнювати їх з творами інших видів мистецтв та життєвими явищами, застосовувати набуті знання в образотворчій діяльності. Самостійно використовує власний досвід, набуті знання та вміння у художній діяльності, робить спроби пошуку нестандартних, оригінальних підходів у художньо – творчій діяльності.

12

Учень (учениця) має міцні, ґрунтовні знання з програмового навчального матеріалу, здатний систематизувати, узагальнювати, свідомо сприймати та відтворювати візуальні образи, широко застосовувати асоціативні зв'язки між творами образотворчого мистецтва, творами інших мистецтв та явищами навколишнього світу. Учень (учениця) має високий рівень художньо­мистецького мислення; самостійно використовує набуті художні вміння, навички та власні здібності в образотворчій діяльності. Виявляє ініціативу, використовує нетипові, оригінальні підходи у здійсненні власної художньо­творчої діяльності.

Мистецтво

Рівні навчальних досягнень

Бали

Характеристика навчальних досягнень учня (учениці)

Початковий

1

Учень (учениця) виявляє низьку емоційність та фрагментарність сприймання творів мистецтва, відсутність мотивації щодо художнього пізнання та практично­творчої діяльності; частково усвідомлює незначну частину тематичного матеріалу, який відтворює на репродуктивному рівні; застосовує дуже обмежений понятійно­термінологічний тезаурус; потребує постійної теоретичної та практичної допомоги вчителя.

2

Учень (учениця) виявляє недостатню емоційність та вибірковість сприймання творів, низький інтерес до мистецтва; розуміє незначну частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно­термінологічним запасом у розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній діяльності, потребуючи постійної теоретичної та практичної допомоги вчителя;

3

Учень (учениця) виявляє недостатню емоційність сприймання, позитивну, але вибіркову мотивацію до художнього пізнання; користується обмеженим понятійно­термінологічним запасом у розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практично­творчій діяльності на репродуктивному рівні; демонструє елементарний рівень розвиненості художньо­образного мислення.

Середній

4

Учень (учениця) виявляє вибіркову емоційність сприймання мистецьких творів, але має позитивну мотивацію щодо власної практично­творчої діяльності, яка здійснюється на репродуктивному рівні; розуміє та усвідомлює частину тематичного матеріалу; але в інтерпретації творів мистецтва застосовує незначний термінологічний запас; потребує значної теоретичної та практичної допомоги вчителя; художньо­образне мислення розвинуте слабо.

5

Учень (учениця) виявляє інтерес та емоційність сприймання творів, розуміє та усвідомлює значну частину тематичного матеріалу; але демонструє небагатий словниково­термінологічний запас для характеристики творів мистецтва; тематичний матеріал у практичній діяльності відтворює під керівництвом учителя; художньо­образне мислення розвинуте недостатньо. Потребує періодичної практичної та теоретичної допомоги вчителя.

6

Учень (учениця) виявляє здатність емоційного сприймання творів, має позитивну мотивацію щодо пізнання мистецьких явищ та власної практичної діяльності, усвідомлює більшу частину тематичного матеріалу; хоча демонструє небагатий термінологічний запас в інтерпретації творів мистецтва; у практичній діяльності потребує періодичної практичної допомоги вчителя; художньо­образне мислення розвинуте недостатньо.

Достатній

7

Учень (учениця) виявляє здатність емоційно сприймати твори, позитивну мотивацію щодо пізнання мистецьких явищ та власної діяльності; володіє достатнім термінологічним запасом, хоча у викладенні думок може припускатись термінологічних помилок; усвідомлює більшу частину тематичного матеріалу, який застосовує у практичній діяльності за допомогою вчителя, виявляє прагнення самостійності; у судженнях з'являються окремі аналогії, асоціації.

Достатній

8

Учень (учениця) виявляє здатність емоційно сприймати твори, позитивну мотивацію щодо пізнання мистецьких явищ та власної творчості, усвідомлює основний тематичний матеріал, здатний систематизувати його за допомогою вчителя; свідомо користується ключовими поняттями; прагне застосовувати набуті знання та вміння у практичній діяльності; художньо­образне мислення достатньо розвинуте (у поясненнях застосовуються аналогії, асоціації).

9

Учень (учениця) виявляє емоційність сприймання творів, позитивну мотивацію щодо пізнання мистецьких явищ та їх зв’язку з життям, розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний його узагальнювати та систематизувати, наводити приклади на підтвердження думок; демонструє достатній понятійно­термінологічний запас, хоча може допускати неточності у використанні спеціальної термінології; самостійно застосовує матеріал у практичній діяльності; художньо­образне мислення достатньо розвинуте (формулюються окремі висновки, узагальнення).

Високий

10

Учень (учениця) виявляє емоційність сприймання творів, стійку позитивну мотивацію щодо пізнання життєвих та мистецьких явищ, повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми; виявляє здатність оцінювання творів, користується адекватною термінологією, хоча може допускати несуттєві неточності у її застосуванні; самостійно використовує тематичний матеріал у практичній діяльності; художньо­образне мислення достатньо розвинуте, що дозволяє учневі застосовувати асоціативні зв'язки, образні аналогії та порівняння щодо різних видів мистецтв та життєвих явищ

11

Учень (учениця) виявляє емоційність сприймання творів та їх зв’язок з життєвими явищами, позитивну мотивацію щодо художнього пізнання; повністю усвідомлює тематичний матеріал у межах програми; оцінюючи мистецькі явища, прагне аргументувати висновки; вільно користується спеціальною термінологією відповідно до програмних вимог; художньо­образне мислення характеризується використанням нестандартних асоціативних зв'язків, порівнянь творів різних видів мистецтв та життєвих явищ; самостійно використовує тематичний матеріал у практичній діяльності на уроках та у позаурочний час.

12

Учень (учениця) володіє стійкою позитивною мотивацією щодо пізнання мистецьких творів, встановлення їх зв’язку з життєвими явищами та творами інших мистецтв; має міцні знання тематичного матеріалу в межах програми; під час інтерпретації художніх творів аргументує власні оцінки, вільно оперує спеціальною термінологією відповідно до програмних вимог; самостійно застосовує тематичний матеріал у практичній діяльності на уроках та у позаурочний час; художньо­образне мислення високо розвинуте, характеризується оригінальністю.

Трудове навчання

Об’єктами оцінювання навчальних досягнень учнів з трудового навчання можуть бути:

– рівень застосування знань та умінь в практичній роботі;

– проектно­технологічна діяльність учнів;

– уміння користуватися різними видами конструкторсько­технологічної документації та іншими джерелами інформації;

– якість виконання практичних робіт;

– рівень сформованості трудових прийомів і умінь виконувати технологічні операції;

– рівень самостійності у процесі організації і виконання роботи (планування трудових процесів, самоконтроль і т.п.), виявлення елементів творчості.

На результат оцінювання навчальних досягнень учнів впливають дотримання правил безпечної праці і санітарно­гігієнічних вимог та уміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи.

Вимоги оцінювання навчальних досягнень застосовуються відповідно до Державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, передбачених навчальною програмою та з урахуванням вікових особливостей учнів.

Рівні навчальних досягнень

Бали

Характеристика навчальних досягнень учня (учениці)

Початковий

1

Учні можуть розпізнавати деякі об’єкти вивчення (матеріали, інструменти, моделі тощо) та називають їх (на побутовому рівні)

2

Учні описують незначну частину технологічних об’єктів; частково розпізнають інструменти та обладнання для виконання практичних робіт

3

Учні мають фрагментарні уявлення з предмета вивчення (обізнані з деякими технологічними поняттями); з допомогою вчителя виконують елементарні практичні завдання; використовують за призначенням робочі інструменти та обладнання

Середній

4

Учні знають окремі відомості, що стосуються технологічних об’єктів; застосовують елементарні прийоми роботи інструментом

5

Учні відтворюють навчальний матеріал, необхідний для виконання практичних робіт, з допомогою вчителя; виконують окремі технологічні операції з недоліками; частково володіють прийомами роботи інструментом

6

Учні самостійно відтворюють значну частину навчального матеріалу, необхідного для виконання практичних робіт; виконують окремі частини технологічних операцій

Достатній

7

Учні самостійно і логічно відтворюють фактичний і теоретичний матеріал, необхідний для виконання практичних робіт; виконують практичну роботу відповідно до інструкцій вчителя; частково контролюють власні навчальні дії; з допомогою учасників проекту і учителя виконують завдання , що стосуються окремих етапів проектної діяльності

8

Учні виявляють розуміння навчального матеріалу, наводять приклади, намагаються аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежності між технологічними операціями; використовують набуті знання і уміння в стандартних ситуаціях

9

Учні володіють навчальним матеріалом і реалізовують свої знання та вміння в практичній діяльності; можуть аналізувати і систематизувати інформацію в процесі проектної діяльності

Високий

10

Учні володіють глибокими знаннями та уміннями і застосовують їх у нестандартних ситуаціях; беруть активну участь в розробленні та реалізації технологічного процесу; з допомогою учасників проекту і учителя проектують та виконують всі види запланованих робіт

11

Учні володіють гнучкими знаннями і навичками в межах вимог навчальної програми, аргументовано використовують їх у нестандартних ситуаціях, знаходять і аналізують додаткову інформацію; самостійно розробляють технологічний процес виготовлення виробу та забезпечують його виконання; самостійно проектують та виконують всі види запланованих робіт

Високий

12

Учні мають системні знання та навички з предмета, свідомо використовують їх, у тому числі, у проблемних ситуаціях; самостійно розробляють технологічний процес виготовлення виробу та забезпечують його якісне виконання; самостійно проектують та виконують, використовуючи відповідні технології, всі види запланованих робіт

Директор департаменту О. В. Єресько

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

20.07.2004 N 601

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

9 вересня 2004 р.

за N 1121/9720

Про затвердження Положення про навчальні кабінети

загальноосвітніх навчальних закладів

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту"

( 651-14 ), з метою підвищення рівня організації

навчально-виховного процесу і оснащення навчального середовища

загальноосвітніх навчальних закладів Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Положення про навчальні кабінети

загальноосвітніх навчальних закладів (додається).

2. Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим,

начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської

та Севастопольської міських державних адміністрацій довести наказ

до відома керівників місцевих органів управління освітою

та керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх

навчальних закладів опублікувати в "Інформаційному збірнику

Міністерства освіти і науки України" та розмістити на сайті

Міністерства.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника

Міністра Огнев'юка В.О.

Міністр В.Г.Кремень

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти

і науки України

20.07.2004 N 601

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

9 вересня 2004 р.

за N 1121/9720

ПОЛОЖЕННЯ

про навчальні кабінети загальноосвітніх

навчальних закладів

1. Загальні положення

Положення про навчальні кабінети (далі - кабінети) розроблено

відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту"

( 651-14 ) та інших законодавчих актів України.

Дія цього Положення поширюється на навчальні кабінети,

що існують і створюються у загальноосвітніх навчальних закладах.

Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги

до матеріально-технічного оснащення кабінетів згідно

із санітарно-гігієнічними правилами та нормами і є обов'язковим

для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах (далі -

заклади) незалежно від типу та форми власності.

Кабінетом вважається класна кімната закладу зі створеним

навчальним середовищем, оснащеним сучасними засобами навчання

та шкільним обладнанням.

2. Мета, завдання та основні форми

організації навчальних кабінетів

2.1. Основна мета створення кабінетів полягає у забезпеченні

оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу

та реалізації завдань відповідно до Державного стандарту базової

і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 14 січня 2004 року N 24 ( 24-2004-п ).

2.2. Завданням функціонування навчальних кабінетів є

створення передумов для:

організації індивідуального та диференційованого навчання;

реалізації практично-дійової і творчої складових змісту

навчання;

забезпечення в старшій школі профільного і поглибленого

навчання;

організації роботи гуртків та факультативів;

проведення засідань шкільних методичних об'єднань;

індивідуальної підготовки вчителя до занять та підвищення

його науково-методичного рівня.

2.3. Перед початком навчального року проводиться огляд

кабінетів з метою визначення стану готовності їх до проведення

занять.

2.4. Державні санітарні правила і норми облаштування,

утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації

навчально-виховного процесу мають відповідати вимогам,

затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря

України від 14.08.2001 N 63 ( v0063588-01 ) (далі - ДСанПіН

5.5.2.008-01), та ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних

закладів".

3. Типи навчальних кабінетів

3.1. Організація навчальних кабінетів передбачає:

визначення предметної специфіки;

розміщення кабінетів;

оснащення засобами навчання та шкільним обладнанням

за єдиними вимогами до упорядкування та удосконалення

організаційно-педагогічних умов функціонування цих кабінетів.

3.2. У закладах можуть створюватись такі типи навчальних

кабінетів:

кабінети з окремих предметів;

комбіновані кабінети з декількох споріднених предметів -

класна кімната з набором навчально-методичної інформації

та матеріально-технічного забезпечення для декількох предметів.

3.3. У закладах створюються кабінети: фізики, інформатики,

біології, хімії, майстерень трудового навчання, обслуговуючої

праці з лабораторними приміщеннями, що прилягають до цих

кабінетів, спортивні, актові зали та інші кабінети відповідно

до умов і потреб закладу.

Лабораторні приміщення повинні мати вихід до кабінету

та окремий вихід у коридор чи на подвір'я школи.

3.4. Переважно у початкових школах і загальноосвітніх

навчальних закладах з малою наповнюваністю класів можуть

створюватися комбіновані кабінети для викладання споріднених

предметів.

Найбільш доцільним є поєднання предметів, що належать

до однієї освітньої галузі, мають споріднене обладнання, наприклад

хімії та біології, фізики й астрономії, біології

і природознавства, правознавства та історії, мови й літератури

тощо.

3.5. Майстерні для проведення занять з технічних

та обслуговуючих видів праці і комбіновані кабінети розміщують

на першому поверсі, як правило, ізольовано від інших основних

приміщень, і вони повинні мати окремий вихід на шкільне подвір'я.

3.6. У загальноосвітніх навчальних закладах з допрофесійним

або професійним навчанням обладнується кабінет з відповідних

навчальних дисциплін (за умови, що школа не обслуговується

міжшкільним навчально-виробничим комбінатом).

3.7. Фізкультурно-спортивні зали належить розміщувати не вище

другого поверху, актові - не вище третього згідно з ДБН

В.2.2-3-97 п.3.8.

3.8. Для дотримання безпечності руху учнів під час перерв

розміщення кабінетів (якщо у школі існує кабінетна система)

на поверхах здійснюється шляхом поєднання на одному поверсі

(в одному блоці або секції закладу) кабінетів для 5-9 класів,

для 10-12 класів - на іншому (в іншому блоці або секції).

Класні кімнати для учнів 1 класів слід розміщувати не вище

другого поверху, а 2-4 - не вище третього згідно з ДБН В.2.2-3-97

п.3.29.

3.9. Розташування кабінетів може змінюватись відповідно

до зміни спеціалізації навчального закладу, співвідношення класів

та кількості учнів у них чи інших причин.

4. Матеріально-технічне забезпечення

навчальних кабінетів

4.1. Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється

відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників,

технічних засобів навчання та обладнання загального призначення

для загальноосвітніх навчальних закладів.

4.2. Шкільні меблі та їх розміщення у кабінетах (класних

кімнатах) та майстернях мають відповідати санітарно-гігієнічним

правилам та нормам (п.8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01 ( v0063588-01 )

і здійснюватися відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 "Будинки

та споруди навчальних закладів".

У класних кімнатах та кабінетах початкової, основної

і старшої школи встановлюються шкільні меблі: парти, (одно-)

двомісні учнівські столи та стільці учнівські, в кабінетах хімії,

фізики та біології - спеціальні двомісні лабораторні столи,

прикріплені до підлоги (трьох розмірів за 4, 5, 6 ростовими

групами).

Шкільні меблі мають шість розмірів за ростовими групами

та маркуванням їх у вигляді ліній відповідного кольору. Зріст

учнів до 115 см (1-а група) - лінія оранжевого кольору, 115-130 см

(2-а група) - фіолетового, 130-145 см (3-а група) - жовтого,

146-160 см (4-а група) - червоного, 161-175 см (5-а група) -

зеленого і більше 175 см (6-а група) - блакитного.

Парти (столи учнівські) повинні бути тільки стандартні,

при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи (п. 8.2.

ДСанПіН 5.5.2.008-01 ( v0063588-01 ).

У кожному кабінеті (класній кімнаті) слід передбачити

наявність меблів двох-трьох розмірів з перевагою одного з них

або трансформативних столів зі зміною висоти згідно

з антропомітричними даними школярів. У класних кімнатах повинна

бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визначення

учням необхідного розміру меблів (п. 8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01

( v0063588-01 ).

4.3. Робочі місця вчителів фізики, хімії, біології

та трудового навчання монтуються на підвищенні, обладнуються

демонстраційним столом (у кабінетах хімії та біології

з препараторською частиною - висотою 75 см). Тумби стола оснащують

спеціальними пристроями (ящиками) для зберігання інструментів,

хімічного посуду, мікропрепаратів і приладів, що використовуються

для проведення дослідів. До демонстраційної частини стола (висотою

90 см) підводять електричний струм, воду і каналізацію. Робочі

площі столів повинні бути покриті спеціальними матеріалами,

стійкими до механічних та термічних пошкоджень, хімічних

реактивів. У кабінеті хімії та біології робоче місце вчителя

доцільно обладнати витяжною шафою з вільним доступом до неї.

У кабінеті хімії необхідно обладнати демонстраційний стіл

витяжною шафою (розміром 64х85х250 см) під кутом 45 град.,

додатковим місцевим освітленням, підведенням гарячої та холодної

проточної води відповідно до вимог ДСанПін 5.5.2.008-01

( v0063588-01 ).

4.4. Кабінет фізики забезпечується системою електрообладнання

із загальних стаціонарних та спеціалізованих взаємозв'язаних

електричних пристроїв і джерел, які вмикаються до мережі змінного

трифазного струму (з фазною напругою 127В або 220В) та однофазного

(від 5В до 250В), постійного струму з напругою від 0 до 100В.

У лаборантській встановлюється центральний щиток, від якого

подається однофазний і трифазний струм на розподільний щиток,

з випрямлячем і регулятором напруги (розміщеним поряд з класною

дошкою).

До учнівських столів у кабінеті фізики підводиться постійний

електричний струм (до 42В).

4.5. У кожному кабінеті (класній кімнаті) розміщується класна

(аудиторна) дошка різних видів: на одну, три або п'ять робочих

площ у розгорнутому або складеному вигляді.

Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п'ять

робочих площ може бути використаний для демонстрації

екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.

На окремих робочих площах залежно від специфіки предмета може

бути:

розташовано набірне полотно для демонстрації розрізних карток

зі словами, літерами, складами, реченнями, цифрами та лічильним

матеріалом тощо - для початкових класів;

нанесено контурну карту України або півкуль - для кабінету

географії;

нанесено графічну сітку для проведення уроків каліграфічного

письма - для початкової школи;

накреслено графічну сітку для побудови графіків - у кабінетах

математики і фізики.

Одна з робочих площ може мати магнітну основу з кріпленнями

для демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць, карт,

моделей-аплікацій тощо).

Робочі площі на звороті дошки можуть бути покриті білим

кольором для нанесення написів за допомогою спеціальних

фломастерів.

Поряд з класною (аудиторною) дошкою в кабінетах галузі

технологій і математики розміщують демонстраційні креслярські

інструменти.

4.6. Лабораторні приміщення відповідно до специфіки

обладнуються: витяжною шафою, секційними шафами для збереження

приладів та лабораторного посуду, металевими шафами або сейфами

для збереження хімічних реактивів, рукомийником, столом

для підготовки дослідів, приладів і навчально-наочних посібників

для занять, однотумбовим столом для роботи вчителя та лаборанта,

столом з пристроями для зберігання матеріалів та інструментів

для ремонту приладів, пристроями для миття і сушіння посуду

та дистилятором, які монтуються на стіні.

4.7. Хімічний посуд зберігається у лабораторних приміщеннях,

розташовується окремо у залежності від розміру, виду і матеріалу

(пластмаса, скло, метал), з якого він виготовлений.

Посуд для збереження реактивів повинен мати етикетки з чітким

і яскравим написом їх назви. Усі шафи для зберігання хімічних

реактивів повинні замикатися.

Хімічні реактиви зберігаються та розміщуються залежно від їх

властивостей (гігроскопічні реактиви, легкі, горючі і органічні

речовини, кислоти).

На посуді з отруйними речовинами має бути етикетка з написом

"Отрута", з горючими - етикетка з написом червоного кольору

та знаком оклику - "Вогненебезпечно!"

4.8. Місця зберігання засобів навчання нумеруються

і позначаються назвами на етикетках, що заносяться до інвентарної

книги.

4.9. Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються

в інвентарній книзі встановленого зразка, яка повинна бути

прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою (додаток 1).

4.10. Матеріальні об'єкти (предмети) і матеріали,

що витрачаються в процесі роботи (хімреактиви, посуд, міндобрива

тощо), заносяться до матеріальної книги (додаток 2).

4.11. Облік та списання морально та фізично застарілого

обладнання, навчально-наочних посібників проводиться відповідно

до інструкцій, затверджених Міністерством фінансів України.

4.12. Кабінети і майстерні мають бути забезпечені:

аптечкою з набором медикаментів для надання першої медичної

допомоги;

первинними засобами пожежогасіння відповідно до Правил

пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи

освіти України ( z0800-98 ).

4.13. Вимоги пожежної безпеки для всіх навчальних приміщень

визначаються НАПБ В.01.050-98/920 Правила пожежної безпеки

для закладів, установ і організацій системи освіти України,

затвердженими спільним наказом Міносвіти України і Головного

управління Державної пожежної охорони МВС України від 30.09.98

N 348/70 ( z0800-98 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції

України 17.12.98 за N 800/3240 (із змінами і доповненнями).

5. Навчально-методичне забезпечення

навчальних кабінетів

5.1. Навчально-методичне забезпечення кабінетів складається

з навчальних програм, підручників, навчальних та методичних

посібників (не менше одного примірника кожної назви) з предмета,

типовими переліками навчально-наочних посібників та обладнання

загального призначення, зразків навчально-наочних посібників,

навчального обладнання у кількості відповідно до вимог зазначених

переліків.

5.2. Розподіл та збереження засобів навчання і навчального

обладнання здійснюються згідно з вимогами навчальних програм

за розділами, темами і класами відповідно до класифікаційних груп

у кабінеті (класній кімнаті), лабораторних приміщеннях по секціях

меблів спеціального призначення.

5.3. У кабінеті (класній кімнаті) створюється тематична

картотека дидактичних та навчально-методичних матеріалів,

навчально-наочних посібників, навчального обладнання, розподілених

за темами та розділами навчальних програм. Картки розміщуються

в алфавітному порядку.

5.4. У кабінеті фізики, інформатики, хімії, майстернях

трудового навчання, обслуговуючої праці мають бути інструкція

і журнали ввідного та періодичного інструктажу з техніки безпеки,

пожежної безпеки.

5.5. Додатково кабінети можуть бути оснащені:

підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;

фаховими журналами;

інформаційними збірниками Міністерства освіти і науки

України;

бібліотечкою суспільно-політичної, науково-популярної,

довідково-інформаційної і методичної літератури;

матеріалами перспективного педагогічного досвіду, розробками

відкритих уроків та виховних заходів;

інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт,

дослідів, спостережень, фізичного практикуму тощо;

краєзнавчими матеріалами;

інструментами і матеріалами для відновлення і виготовлення

саморобних засобів навчання.

6. Оформлення навчальних кабінетів

6.1. На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний

напис на табличці з назвою кабінету: "Кабінет фізики", "Кабінет

хімії", "Кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних

технологій навчання" тощо.

Крім того, на вхідних дверях класної кімнати може бути

цифрове позначення та літера класу, за якою закріплений даний клас

початкової школи, наприклад "1-А клас".

6.2. Для оформлення кабінетів передбачено створення

навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру.

6.3. До постійних експозицій відповідно до спеціалізації

кабінету належать:

державна символіка;

інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила

роботи в кабінеті;

портрети видатних учених, письменників, композиторів;

таблиці сталих величин, основних формул;

еволюція органічного світу та його класифікація;

таблиця періодичної системи елементів Д.І.Менделєєва,

електрохімічний ряд напруг металів, розчинність солей, основ і

кислот;

системи вимірювання фізичних одиниць;

політична карта світу, політико-адміністративна карта

України, фізична карта України тощо.

6.4. У класних кімнатах початкової школи необхідно

розмістити:

правила пожежної безпеки та дорожнього руху;

класний куточок, де записано права і обов'язки школярів,

правила поведінки учнів, органи самоврядування, відображено життя

колективу класу.

6.5. У секційних шафах кабінетів демонструються прилади,

колекції, муляжі тощо.

6.6. До експозицій змінного характеру належать:

виставка кращих робіт учнів;

матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання

тематичного оцінювання, державної атестації;

додаткова інформація відповідно до навчальної програми,

зокрема, про життєвий і творчий шлях письменників, учених,

висвітлення поточних подій у нашій країні та за її межами;

матеріали краєзнавчого характеру;

результати експериментальної та дослідницької роботи учнів;

результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо.

Матеріали експозицій оновлюються при переході до вивчення

нової теми.

6.7. Для розташування експозицій використовуються змінні

пластинчасті, перфоровані або решітчасті стенди, що розміщуються

на стінах.

6.8. Навчальні кабінети загальноосвітнього навчального

закладу повинні бути забезпечені настінними термометрами

або психрометрами.

7. Керівництво навчальним кабінетом

7.1. Роботою кабінету керує завідувач, якого призначає

директор з числа досвідчених учителів наказом

по загальноосвітньому навчальному закладу.

7.2. Завідувач кабінету несе відповідальність за

упорядкування, зберігання й використання навчально-наочних

посібників, обладнання та інших матеріальних цінностей.

7.3. До обов'язків завідувача кабінетом належать:

складання перспективного плану оснащення кабінету;

забезпечення умов для проведення уроків;

сприяння оновленню та удосконаленню матеріальної бази

кабінету;

систематизація та каталогізація матеріальних об'єктів;

забезпечення дотримання в кабінеті правил електричної та

пожежної безпеки, чистоти, порядку тощо;

систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї

відповідних змін про нові надходження, витрати та списання

матеріальних цінностей;

керування і контроль за роботою лаборанта, надання йому

практичної допомоги та сприяння підвищенню рівня його

кваліфікації.

7.4. Розмір посадового окладу (ставки заробітної плати)

завідувача кабінету (майстерні) загальноосвітніх навчальних

закладів встановлюється згідно з наказом МОН України

від 29.03.2001 N 161 ( z0303-01 ), зареєстрованим у Міністерстві

юстиції України 03.04.2001 за N 303/5494.

7.5. Перспективний план оснащення кабінету засобами навчання

та шкільним обладнанням складає завідувач кабінету за погодженням

з директором закладу, у разі необхідності (закупівля і

встановлення нового складного обладнання) - з місцевим органом

управління освітою, органами державної санітарно-епідеміологічної

служби та пожежної охорони.

У відповідності до Положення про піклувальну раду

загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОН

України від 05.02.2001 N 45 ( z0146-01 ) і зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 19.02.2001 за N 146/5337, і в

межах, що належать до компетенції піклувальної ради, робота і

матеріально-технічне оснащення навчальних кабінетів контролюються

і спрямовуються піклувальною радою загальноосвітнього навчального

закладу.

7.6. За згодою директора (заступника директора) закладу

приміщення кабінетів можуть використовуватись для проведення

уроків з інших предметів, виховних заходів, батьківських зборів.

7.7. Лаборант несе перед завідувачем кабінету

відповідальність за належне зберігання навчального обладнання,

навчально-наочних посібників, посуду, хімічних реактивів і

матеріалів тощо.

7.8. До обов'язків лаборанта належать:

систематичне вдосконалення своїх знань, практичних умінь і

навичок із забезпечення викладання навчального предмета;

забезпечення в приміщенні навчального кабінету чистоти

повітря і порядку розміщення засобів навчання і шкільного

обладнання;

сприяння справності навчального обладнання;

збереження в належному порядку протипожежних засобів і

засобів першої медичної допомоги;

утримання навчального обладнання в робочому стані і

забезпечення безпеки під час виконання учнями лабораторних і

практичних робіт, фізичного практикуму;

дотримання вимог правил пожежної безпеки;

допомога вчителю в організації проведення демонстраційних

дослідів, лабораторних і практичних робіт, позаурочної роботи з

навчального предмета;

щоденне наведення загального порядку в лабораторії,

дотримання вимог з техніки безпеки під час закриття кранів для

води, вимикання струму на розподільному щиті, освітлення,

нагрівальних приладів, миття лабораторного посуду тощо.

Перший заст.

директора Департаменту

загальної середньої та

дошкільної освіти Я.П.Корнієнко

Додаток 1

до п. 4.9 розділу 4

Положення

ФОРМА

інвентарної книги

------------------------------------------------------------------

| N | Назва |Інвентарний|Коли придбано|Кількість і| Час і |

|з/п | предмета | номер | | вартість | причина |

| | | | | | списання |

------------------------------------------------------------------

Перший заст.

директора Департаменту

загальної середньої та

дошкільної освіти Я.П.Корнієнко

Додаток 2

до п. 4.10 розділу 4

Положення

ФОРМА

матеріальної книги

------------------------------------------------------------------

| N | Назва реактиву, | Специфіка | Одиниці | Наявність |

|з/п | матеріалу | реактиву |вимірювання |(за роками)|

| | | (чистота, | | |

| | | концентрація) | | |

------------------------------------------------------------------

Перший заст.

директора Департаменту

загальної середньої та

дошкільної освіти Я.П.Корнієнко

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

20.05.2004 N 407

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

14 червня 2004 р.

за N 730/9329

Про затвердження Положення про кабінет інформатики

та інформаційно-комунікаційних технологій

навчання загальноосвітніх навчальних закладів

На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про

затвердження Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних

закладів, комп'ютеризації сільських шкіл на 2001 - 2003 роки" від

06.05.2001 N 436 ( 436-2001-п ) та Закону України "Про загальну

середню освіту" ( 651-14 ), з метою підвищення рівня організації

навчально-виховного процесу й оснащення навчального середовища

загальноосвітніх навчальних закладів Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Положення про кабінет інформатики та

інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх

навчальних закладів (додається).

2. Міністру освіти Автономної Республіки Крим, начальникам

управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської

міських державних адміністрацій довести наказ до відома керівників

місцевих органів управління освітою та керівників загальноосвітніх

навчальних закладів.

3. Надрукувати Положення про кабінет інформатики та

інформаційно-комунікаційних технологій навчання загальноосвітніх

навчальних закладів в "Інформаційному збірнику Міністерства освіти

і науки України" та розмістити на сайті Міністерства.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника

Міністра Огнев'юка В.О.

Міністр В.Г.Кремень

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти

і науки України

20.05.2004 N 407

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

14 червня 2004 р.

за N 730/9329

ПОЛОЖЕННЯ

про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних

технологій навчання загальноосвітніх навчальних закладів

1. Загальні положення

Кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій

(далі - КІІКТ, кабінет) призначений для формування

інформаційно-освітнього і культурного середовища, яке створюється

з використанням апаратно-програмних засобів

інформаційно-комунікаційних технологій та інших сучасних засобів

навчання.

Положення визначає:

1) призначення та основні напрями роботи КІІКТ

загальноосвітніх навчальних закладів;

2) порядок створення кабінету;

3) матеріально-технічне оснащення кабінету;

4) навчально-методичне забезпечення кабінету;

5) засади керування роботою.

2. Призначення та основні напрями роботи КІІКТ

2.1. Основною метою створення КІІКТ є забезпечення належних

умов для проведення навчально-виховного процесу та розв'язання

загальноосвітнім навчальним закладом завдань, визначених цілями та

змістом освіти у відповідності до Державного стандарту базової і

повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 14 січня 2004 року N 24 ( 24-2004-п ).

2.2. КІІКТ загальноосвітніх навчальних закладів створюються

на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня

2001 року N 436 ( 436-2001-п ) "Про затвердження Програми

інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів,

комп'ютеризації сільських шкіл на 2001 - 2003 роки" та у

відповідності до Положення про загальноосвітній навчальний заклад,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня

2000 року N 964 ( 964-2000-п ).

2.3. Завданнями створення кабінету є забезпечення технічних і

методичних передумов для формування інформаційної культури учнів,

навчальної діяльності учнів засобами новітніх технологій,

наступності між ступенями освіти, єдності між теоретичними і

практичними складовими змісту освіти, профільного навчання у

старшій школі.

2.4. Навчально-виховне середовище, створене в КІІКТ,

використовується для навчання інформатики (базового і профільного

курсів), інших навчальних дисциплін навчальної галузі

"технології", об'єктами вивчення яких є складові

інформаційно-комунікаційних технологій. Засоби навчання, якими

обладнано КІІКТ, використовуються для навчання інших навчальних

предметів у позаурочній роботі.

2.5. Заняття у КІІКТ забезпечують:

- формування в учнів сучасної інформаційної картини світу;

- формування умінь і навичок використання інформаційних

технологій як важливої складової продуктивної діяльності

громадянина в сучасному інформаційному суспільстві;

- формування творчої особистості, розвиток в учнів

теоретичного мислення, пам'яті, уяви;

- виховання підростаючого покоління, спрямованого на

формування в учнів високих громадянських і моральних якостей.

2.6. Створення та реконструкція КІІКТ передбачають попереднє

визначення особливостей його майбутнього функціонування у

відповідності до профілю навчання у конкретному загальноосвітньому

навчальному закладі, передбачуваної наповненості класів

(навчальних груп). Кабінет повинен розміщуватися в окремому

приміщенні і мати допоміжне приміщення (лаборантську).

Лаборантська повинна мати два входи - з кабінету та з коридору.

2.7. Введення в експлуатацію КІІКТ під час його приймання до

нового навчального року проводить комісія, створена відповідно до

Положення про організацію роботи з охорони праці учасників

навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти,

затвердженого наказом МОН України від 01.08.2001 N 563

( z0969-01 ) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції 20.11.2001

за N 969/6160 (далі - Положення про організацію роботи з охорони

праці), за наказом органу виконавчої влади (держадміністрації), до

якої входять представники обласного, районного (міського) відділів

освіти (залежно від підпорядкування), профспілки галузі, керівник

навчального закладу, а під час уведення в дію новоутвореного або

переобладнаного кабінету також і представники відповідних органів

державного нагляду (охорони праці, пожежної безпеки,

санітарно-епідеміологічної служби).

2.8. Облаштування, обладнання, реконструкція КІІКТ

здійснюється відповідно до вимог Державних санітарних правил і

норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів

та організації навчально-виховного процесу, затверджених

постановою Головного державного санітарного лікаря України від

14.08.2001 N 63 ( v0063588-01 ) (далі - ДСанПіН 5.5.2.008-01), та

Державних санітарних норм і правил улаштування і обладнання

кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режиму

праці учнів на персональних комп'ютерах, затверджених постановою

Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.98 N 9

( v0009588-98 ) (далі - ДСанПіН 5.5.6.009-98).

На кожний КІІКТ у відповідності до додатка N 1 ДСанПіН

5.5.6.009-98 ( v0009588-98 ) створюється паспорт кабінету.

2.9. На КІІКТ поширюються вимоги Правил безпеки під час

навчання в кабінетах інформатики навчальних закладів системи

загальної середньої освіти, затверджених наказом

Держнаглядохоронпраці України від 16.03.2004 N 81 ( z0620-04 ),

зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.05.2004 за

N 620/9219 (далі - Правила безпеки під час навчання в кабінетах

інформатики).

2.10. Вимоги пожежної безпеки для всіх приміщень КІІКТ

визначаються Правилами пожежної безпеки для закладів, установ і

організацій системи освіти України, затвердженими спільним наказом

Міносвіти України і Головного управління Державної пожежної

охорони МВС України від 30.09.98 N 348/70 ( z0800-98 ),

зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.12.98 за

N 800/3240 (далі - Правила пожежної безпеки для закладів, установ

і організацій системи освіти України).

3. Основні форми організації навчально-виховного

процесу в КІІКТ

3.1. Організація навчально-виховного процесу в КІІКТ

(тривалість та періодичність навчальних занять, чисельність

навчальних груп) регламентується ДСанПіН 5.5.6.009-98

( v0009588-98 ), наказом Міністерства освіти і науки від

20.02.2002 N 128 ( z0229-02 ) "Про затвердження Нормативів

наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків)

компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл

(шкіл-інтернатів), груп продовженого дня і виховних груп

загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу

класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх

навчальних закладах", зареєстрованим у Міністерстві юстиції

України 06.03.2002 за N 229/6517.

3.2. У КІІКТ проводяться:

- навчання інформатики (вивчення базового курсу і профільних

курсів навчальної дисципліни "інформатика);

- вивчення інших навчальних предметів з використанням засобів

інформаційно-комунікаційних технологій;

- експериментальні уроки і практичні заняття;

- позаурочні (гурткові і факультативні) заняття.

4. Матеріально-технічне оснащення кабінету

4.1. Обладнання навчальних кабінетів сукупністю матеріальних

об'єктів, які створюють навчальне середовище і використовуються

для проведення навчально-виховного процесу, передбачає дотримання

санітарно-гігієнічних правил та норм, психолого-педагогічних,

ергономічних, естетичних вимог і вимог безпеки життєдіяльності.

4.2. Комплектація обладнання кабінетів здійснюється

відповідно до нормативних документів МОН України, які

регламентують склад, кількість та основні технічні характеристики

відповідних засобів навчання.

4.3. Електротехнічне обладнання КІІКТ повинно відповідати

вимогам електробезпеки, передбаченим Правилами безпечної

експлуатації електроустановок споживачів, затвердженими наказом

Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці

та соціальної політики України від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ),

зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за

N 93/2533, Правилам безпеки під час навчання в кабінетах

інформатики ( z0620-04 ), іншими чинними нормативними документами.

Обов'язковою є наявність засобів аварійного відключення

живлення, які спрацьовують не тільки в разі перевищення струму

споживання, а також і в разі витоку струму через захисне

заземлення (занулення). КІІКТ повинен бути обладнаний окремою

трипровідною системою електроживлення 220 В, 50 Гц (фазний

провідник, нульовий робочий провідник, нульовий захисний

провідник). Основна система електроживлення повинна

використовуватися тільки для підключення навчального комп'ютерного

комплексу. Для додаткового електротехнічного обладнання (у тому

числі призначеного для освітлення і кондиціювання повітря)

створюється окрема система живлення. Нульовий захисний провідник

використовується тільки для захисного занулення. Використання

нульового робочого провідника як нульового захисного провідника

забороняється.

4.4. Склад комп'ютерного обладнання для комплектування

кабінету, його параметри і характеристики повинні відповідати

діючим українським і міжнародним стандартам та чинному

законодавству.

4.5. Системне програмне забезпечення, яке встановлюється на

апаратних засобах КІІКТ, складають:

- операційна система, яка повинна забезпечувати

багатозадачність, роботу в мережах ЕОМ, у тому числі підтримку

роботи локальної обчислювальної мережі (далі - ЛОМ), стійкість до

помилкових дій некваліфікованих користувачів;

- сукупність системних утиліт, які повинні забезпечувати

адміністрування ЛОМ, функції обмеження доступу до ресурсів та їх

розподілу, ведення протоколу роботи кожного користувача,

спостереження за роботою і керування комп'ютерами учнів з

комп'ютера вчителя;

- програмне забезпечення доступу до глобальної інформаційної

мережі з одночасним протоколюванням і фільтруванням такого доступу

та забезпеченням роботи сервера ЛОМ.

До складу програмного забезпечення базових інформаційних

технологій, яке встановлюється на апаратних засобах КІІКТ,

входять:

- текстові редактори загального призначення для використання

у навчально-виховному процесі та для створення і тиражування

дидактичних матеріалів;

- програми, призначені для створення і опрацювання

електронних таблиць, для використання у навчально-виховному

процесі та для створення і тиражування дидактичних матеріалів;

- системи управління базами даних для використання у

навчально-виховному процесі та забезпечення управління

навчально-виховним процесом;

- системи для створення електронних презентацій, призначені

для використання у навчально-виховному процесі та створення

дидактичних матеріалів;

- системи для оптичного розпізнавання друкованого тексту та

введення його в комп'ютер для підготовки документів (тиражування);

- системи для підтримки основних телекомунікаційних

технологій: електронної пошти, роботи з факсимільними

повідомленнями (документами).

До обладнання кабінету як необхідна складова повинні входити

апаратно-програмні засоби для виконання обслуговування і ремонту

апаратних складових обладнання кабінету, перевірки і відновлення

функціонування програмних складових (спеціалізовані тестери,

антивірусні програмні засоби, програми для обслуговування

накопичувачів на жорстких магнітних дисках).

4.6. Відповідність функціональних і технічних характеристик

складових частин обладнання кабінету вимогам, викладеним у цьому

Положенні, інших документах та в сертифікаті відповідності,

перевіряється на етапі приймання до експлуатації

стороною-замовником, яку представляє, у відповідності до чинного

законодавства, директор навчального закладу.

4.7. Для зберігання навчально-наочних посібників, технічних

засобів навчання і навчального обладнання кабінет оснащується

спеціальними меблями (секційними шафами, шафами-стелажами) та

пристроями до них (шафи-ящики для таблиць, полиці з напрямними для

зберігання тек, коробок, змінних носіїв даних у вертикальному

положенні, пристосуванням для зберігання і демонстрування плакатів

тощо).

4.8. Комплектність, типи та розташування шкільних меблів у

кабінеті та лаборантській мають відповідати санітарно-гігієнічним

правилам та нормам (п. 8.2. ДСанПіН 5.5.2.008-01 ( v0063588-01 ).

Розташування робочих місць у кабінеті здійснюється відповідно до

ДСанПіН 5.5.2.008-01.

4.9. При обладнанні робочого місця вчителя меблями необхідно

забезпечити відповідність конструкцій його складових частин та їх

взаємного розташування вимогам чинних нормативних документів з

урахуванням комплектності робочого місця, характеру діяльності та

форм організації праці.

Склад комплекту обладнання робочого місця вчителя

визначається специфікацією навчального комп'ютеризованого

комплексу. Обов'язковими складовими комплекту є: персональний

комп'ютер учителя, принтер, сканер, модем. Допускається розміщення

принтера, сканера і модема окремо від робочого місця учителя,

наприклад - у підсобному приміщенні, якщо у ньому встановлено

додатковий комп'ютер, який може використовуватись як сервер ЛОМ і

сервер друкування.

Робочий стіл вчителя повинен забезпечувати розміщення на

ньому комплекту робочого місця учителя з урахуванням ергономічних

вимог.

Робоче місце вчителя обладнується системою управління

електроживленням навчального комп'ютеризованого комплексу, яка

забезпечує його включення (відключення). Робоче місце вчителя

бажано розташувати на підвищенні висотою 130-200 мм.

4.10. Робоче місце учня, призначене для роботи з комп'ютером,

комплектується одномісним столом і стільцем, які виконані з

дотриманням вимог пп. 8.5, 8.6 ДСанПіН 5.5.6.009-98

( v0009588-98 ), та комплектом обладнання робочого місця учня,

склад та технічні характеристики якого визначаються відповідними

нормативними документами МОН України.

4.11. Кабінет може комплектуватись додатково двомісними

столами учнівськими і стільцями учнівськими для проведення занять

без використання комп'ютера.

4.12. Мультимедійний проектор, призначений для використання

як пристрій колективного спостереження, має забезпечувати

світловий потік не менше 1000 люменів, роздільну здатність не

гіршу за 800х600 (бажано 1024х768). Обов'язковим для

мультимедійного проектора є наявність додаткового розняття для

одночасного використання проектора і звичайного дисплея.

Допускається використання як пристроїв колективного спостереження

телевізійних приймачів з розміром екрана та в кількості, які

забезпечують умови видимості зображення. Умови видимості

зображення, яке відображається пристроями колективного

спостереження, регламентуються для учнів, розташованих на робочих

місцях, призначених для відповідних видів роботи.

4.13. Класна (аудиторна) дошка розміщується у кабінеті на

передній стіні. Допускається використання різних видів класних

(аудиторних) дощок - на одну, три та п'ять робочих площ (щитів) у

розгорнутому або складеному вигляді. Слід передбачити мінімум одну

магнітну основу з пристосуваннями (магнітними кріпленнями) для

демонстрації навчально-наочних посібників (таблиць,

моделей-аплікацій тощо). У КІІКТ бажано встановлення класної

(аудиторної) дошки, призначеної для використання маркерів

(фломастерів).

4.14. КІІКТ обладнується системою автоматичної пожежної

сигналізації та переносними вогнегасниками, придатними для

використання в умовах кабінету у відповідності до Правил пожежної

безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України

( z0800-98 ) та наказу Держнаглядохоронпраці України від 10.02.99

N 21 ( z0382-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

17.06.99 за N 382/3675. Установлювати вогнегасники слід з

використанням передбаченої конструкцією встановлювальної арматури.

4.15. До КІІКТ підводиться окрема телефонна лінія для

встановлення зв'язку з установою (провайдером), яка надає послуги

доступу до мережі Інтернет, або виділена лінія зв'язку з

відповідною установою.

4.16. Кабінет для забезпечення оперативного нагляду за

дотриманням основних санітарно-гігієнічних вимог обладнується

настінним психрометром (або термометром і гігрометром).

4.17. Усі матеріальні цінності кабінету обліковуються в

інвентарній книзі встановленого зразка.

4.18. Списання матеріальних цінностей проводиться у

відповідності до чинного законодавства.

5. Навчально-методичне забезпечення кабінету

5.1. У кабінеті, додатково до матеріальних об'єктів

забезпечення навчально-виховного процесу, визначених у пп.

4.4-4.16, зберігаються і використовуються:

- паспорт кабінету, оформлений і затверджений у порядку,

передбаченому в ДСанПіН 5.5.6.009-98 ( v0009588-98 );

- навчальні програми з основ інформатики і обчислювальної

техніки та інших навчальних дисциплін галузі "технології", заняття

з яких проводиться у кабінеті, відповідні підручники (навчальні

посібники), предметні науково-методичні і науково-популярні

журнали;

- матеріали педагогічного досвіду, розробки уроків та

позаурочних заходів;

- інструкції до лабораторних і практичних робіт, інструкції

до програмних засобів та систем програмування тощо;

- інструкції з безпеки життєдіяльності і журнали ввідного та

періодичного інструктажу з безпеки життєдіяльності (у

відповідності до Правил безпеки під час навчання в кабінетах

інформатики ( z0620-04 ).

5.2. З метою забезпечення збереження та ефективного

використання навчально-методичних матеріалів у навчально-виховному

процесі ведеться книга обліку стану навчально-методичного

забезпечення кабінету у відповідності до форми, поданої у додатку.

Облік може вестись у формі електронної бази даних з обов'язковим

періодичним (у міру заповнення) резервуванням на знімному носії та

створенням паперових копій.

5.3. Місця зберігання навчальних матеріальних об'єктів

нумеруються і помічаються відповідними написами їх назв, які

заносяться до інвентарної книги та наносяться на етикетки.

5.4. Оформлення кабінету складається з навчально-методичних

експозицій змінного та постійного характеру.

5.5. Постійно в кабінеті демонструються:

- державна символіка, портрети видатних учених галузі;

- стенд з правилами поведінки учнів у кабінеті, розкладом

роботи кабінету, правилами безпеки життєдіяльності, правилами

протипожежної безпеки та правилами безпеки життєдіяльності учнів

як учасників дорожнього руху (правилами поведінки учнів на

вулиці);

- стенд, на якому викладено права й обов'язки учнів,

структуру та склад органів самоврядування;

- стенд або кілька плакатів, на яких подано основні етапи

розвитку галузі з обов'язковим виділенням здобутків української

науки і техніки.

5.6. Для створення належної робочої обстановки та як складові

навчально-виховного середовища в кабінеті розміщують у вигляді

плакатів і таблиць довідкові матеріали, переліки основних

клавіатурних командних комбінацій тощо.

Зокрема, у кабінетах, обладнаних ЛОМ, доцільно розмістити

схему ЛОМ кабінету і ЛОМ навчального закладу, на яких указати

електронні адреси та вміст ресурсів (електронних версій протоколів

лабораторних робіт, довідкових матеріалів тощо), правила звернення

до ресурсів мережі.

У секційних шафах, вітринах з навчальною метою демонструються

зразки апаратних складових обчислювальних систем.

5.7. Для короткочасного експозиціювання навчально-методичних

посібників та робіт учнів використовуються стенди невеликого

розміру, які розміщують на бічній стіні (стінах). Демонструються

матеріали до тем, що вивчаються, матеріали про вчених, матеріали

про новітні розробки у галузі інформаційно-комунікаційних

технологій, результати експериментальної і дослідницької роботи

учнів, кращі роботи учнів тощо. Матеріали експозиції змінюються

новими під час переходу до вивчення нової теми.

5.8. Розподіл та збереження засобів навчання і навчального

обладнання здійснюється у відповідності до навчальної програми за

розділами, темами і класами, відповідно до класифікаційних груп у

кабінеті, лаборантському приміщенні у секціях меблів спеціального

призначення.

6. Засади керування роботою

6.1. Управління освіти і науки районних (міських, районних у

містах, що мають відповідний поділ) державних адміністрацій

надають допомогу загальноосвітнім навчальним закладам в обладнанні

кабінету, проводять організаційно-методичну роботу, спрямовану на

ефективне використання кабінетів та їх обладнання, вивчають,

узагальнюють і поширюють передовий педагогічний досвід, здійснюють

контроль за збереженням і використанням матеріально-технічного

забезпечення.

6.2. Директор загальноосвітнього навчального закладу, у

складі якого створюється та функціонує КІІКТ, несе

відповідальність за організацію роботи і дотримання правил охорони

праці у підрозділі. Розслідування нещасних випадків проводиться у

відповідності до Положення про порядок розслідування нещасних

випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в

навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і

науки України від 31.08.2001 N 616 ( z1093-01 ), зареєстрованим у

Міністерстві юстиції України 28.12.2001 за N 1093/6284.

6.3. Директор загальноосвітнього навчального закладу укладає

угоди зі сторонніми організаціями на проведення ремонтних робіт і

робіт з обслуговування обладнання кабінету, які не можуть бути

виконані персоналом ЗНЗ або виконання яких персоналу заборонено

чинними угодами та нормативними документами.

6.4. Директор і заступник директора з навчально-виховної

роботи складають перспективний план обладнання на поточний

навчальний рік і перспективу, залучаючи до цього завідувача

кабінету.

Перспективний план та план роботи кабінету на навчальний рік

обговорюються на засіданнях методичних об'єднань учителів та

затверджуються директором школи.

У плані роботи кабінету передбачається проведення заходів,

спрямованих на вдосконалення організаційно-педагогічних умов

функціонування кабінету щодо: підвищення якості знань учнів,

здійснення міжпредметних зв'язків, ефективного використання

традиційних і сучасних засобів навчання на уроках і в позаурочній

роботі; проведення позакласних і факультативних занять; вивчення і

запровадження в практику роботи вчителів школи передового

педагогічного досвіду щодо комплексного використання засобів

навчання, якими обладнано КІІКТ; проведення консультацій для

вчителів і учнів; підвищення фахової кваліфікації вчителів;

організація самостійної роботи учнів; виявлення потреб та

поповнення кабінету навчальною літературою, засобами навчання та

обладнанням; виготовлення навчально-наочних посібників, розробки

програмних засобів; проведення конкурсів на кращі наочні посібники

і програмні засоби навчально-виховного призначення та організації

виставок учнівських розробок.

6.5. Заступник директора з навчально-виховної роботи

координує діяльність завідувача кабінету, вивчає і узагальнює

передовий педагогічний досвід, контролює використання кабінету для

урочних, позаурочних і факультативних занять.

6.6. Завідувач кабінету призначається наказом директора

навчального закладу з числа вчителів, які мають відповідну освіту

і проводять заняття у КІІКТ.

До обов'язків завідувача кабінету входять:

- складання перспективного і річного плану роботи кабінету;

- забезпечення умов для проведення уроків і позаурочної

роботи;

- систематичне поновлення та вдосконалення матеріальної бази

кабінету, її поповнення традиційними та сучасними засобами

навчання;

- складання і ведення тематичних картотек засобів навчання та

навчального обладнання;

- проведення консультацій для вчителів щодо викладання

предмета з використанням сучасних засобів навчання та пропаганди

передового педагогічного досвіду вчителів;

- забезпечення дотримання в кабінеті правил поведінки,

чистоти, порядку, правил безпечної експлуатації електротехнічного

і іншого обладнання, дотримання правил протипожежної безпеки;

- систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї

відповідних змін про нові надходження, витрати й списання

матеріальних цінностей;

- керування роботою лаборанта і контроль за нею, надання йому

практичної допомоги, сприяння підвищенню його кваліфікації.

6.7. Робота, яку виконує лаборант, повинна здійснюватись

відповідно до плану роботи кабінету і проходити під безпосереднім

керівництвом завідувача кабінету. Лаборант несе перед завідувачем

кабінету відповідальність за правильне зберігання й експлуатацію

навчального обладнання, навчально-наочних посібників тощо.

6.8. До обов'язків лаборанта входять:

- забезпечення в приміщенні навчального кабінету чистого

повітря, порядку розміщення засобів навчання та обладнання,

справності та своєчасного їх ремонту, збереження в належному

порядку протипожежних засобів і засобів першої медичної допомоги

та вміння надати першу допомогу при нещасних випадках;

- ведення під керівництвом завідувача кабінету

інвентаризаційних записів, своєчасне внесення змін до них про

надходження та витрати матеріальних цінностей;

- забезпечення безвідмовної роботи навчального обладнання,

повної безпеки їх під час виконання учнями лабораторних і

практичних робіт;

- допомога вчителеві в організації і проведенні навчальних

демонстрацій, позаурочної роботи з предмета;

- щоденне наведення загального порядку в кабінеті після

закінчення навчальних занять і дотримання правил експлуатації

електрообладнання.

6.9. При кабінеті створюється рада кабінету, до складу якої

входять вчителі, актив учнів та батьків, представник від органу

учнівського самоврядування навчального закладу, які разом із

завідувачем кабінету беруть участь в організації роботи кабінету,

сприяють поповненню фонду засобів навчання, організовують

проведення позаурочних заходів.

6.10. У відповідності до Положення про піклувальну раду

загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОН

України від 05.02.2001 N 45 ( z0146-01 ) і зареєстрованого в

Міністерстві юстиції 19.02.2001 за N 146/5337, і в межах,

віднесених до компетенції Піклувальної ради, робота і

матеріально-технічне оснащення КІІКТ контролюються і спрямовуються

Піклувальною радою загальноосвітнього навчального закладу.

Директор департаменту

загальної середньої та

дошкільної освіти П.Б.Полянський

Додаток

до п. 5.3 розділу 5

Положення про кабінет

інформатики та

інформаційно-комунікаційних

технологій навчання

загальноосвітніх навчальних

закладів

КНИГА ОБЛІКУ

стану навчально-методичного забезпечення кабінету

на 200___ - 200___ навчальний рік

------------------------------------------------------------------

|Навчально-методичне забезпечення |Коротка характеристика (може |

| |містити інформацію про |

| |кількість екземплярів, |

| |примірників, авторизацію, |

| |тощо) |

|---------------------------------+------------------------------|

|Навчальне обладнання | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Засоби телекомунікації | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Підручники і навчальні посібники | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Методична література, книги для | |

|вчителя | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Дидактичні матеріали, у т.ч. | |

|роздаткові матеріали | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Системи визначення рівня | |

|навчальних досягнень учнів | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Комп'ютерно-орієнтовані засоби | |

|навчання інформатики | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Комп'ютерно-орієнтовані засоби | |

|навчання інших предметів | |

|---------------------------------+------------------------------|

|Інструкції до | |

|лабораторно-практичних робіт тощо| |

------------------------------------------------------------------

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

N 128 від 20.02.2002 Зареєстровано в Міністерстві

м. Київ юстиції України

6 березня 2002 р.

за N 229/6517

Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних

навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів

спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп

подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних

закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні

окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах

( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

освіти

N 572 ( z0844-02 ) від 09.10.2002 )

На виконання статті 14 Закону України "Про дошкільну освіту"

( 2628-14 ) та статті 14 Закону України "Про загальну середню

освіту" ( 651-14 ) Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Нормативи наповнюваності груп дошкільних

навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів

спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп

подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних

закладів усіх типів та Порядок поділу класів на групи при вивченні

окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах згідно з

додатками 1 та 2.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства

освіти України від 10.09.97 N 341 ( z0453-97 ) "Про нормативи

граничної наповнюваності класів, груп, гуртків і нормативи поділу

класів при вивченні окремих предметів у середніх закладах освіти",

зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.10.97 за

N 453/2257.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників

Державного секретаря Богомолова А.Г. та Науменка Г.Г.

Державний секретар В.О.Зайчук

Погоджено:

Міністерство фінансів України

Перший заступник Державного секретаря А.А.Максюта

Міністерство охорони здоров'я України

Перший заступник Державного секретаря Ю.В.Поляченко

Додаток 1 до наказу

Міністерства освіти і науки

України від 20.02.2002 N 128

Нормативи

наповнюваності груп дошкільних навчальних

закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів

спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів),

груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх

навчальних закладів усіх типів

------------------------------------------------------------------

| | Наповнюваність |

| Показники | не повинна |

| | перевищувати |

|---------------------------------------------+------------------|

|1. Дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) | |

| компенсуючого типу: | |

| спеціальні | |

| групи для дітей: | |

| глухих, сліпих, із складними вадами | |

| розвитку | 6 |

| зі зниженим слухом, з порушенням | |

| опорно-рухового апарату, глибоко | |

| розумово відсталих | 8 |

| з важкими порушеннями мови, | |

| затримкою психічного розвитку, | |

| косоокістю і амбліопією, зі зниженим | |

| зором, розумово відсталих і хворих на | |

| сколіоз | 10 |

| з фонетико-фонематичним | |

| недорозвитком мови | 12 |

| санаторні | |

| групи для дітей: | |

| до трьох років | 15 |

| від трьох і старше років | 20 |

|---------------------------------------------+------------------|

|2. Загальноосвітні школи-інтернати | |

| групи для дітей дошкільного віку | 20 |

| 1-12-й класи та виховні групи для дітей | |

| шкільного віку | 25 |

|---------------------------------------------+------------------|

|3. Навчальні інтернатні заклади для | |

| дітей-сиріт і дітей, позбавлених | |

| батьківського піклування | |

| дошкільні групи для дітей одного віку | 20 |

| дошкільні групи різновікові | 15 |

| 1 - 9-й класи та виховні групи | 25 |

| 10 - 12-й класи та виховні групи | 20 |

|---------------------------------------------+------------------|

|4. Спеціальні загальноосвітні школи | |

| (школи-інтернати) * | |

| 1-12-й класи та виховні | |

| групи для дітей: | |

| глухих, сліпих | 8 |

| зі зниженим слухом, з наслідками | |

| поліомієліту і церебральним | |

| паралічем, глибоко | |

| розумово відсталих | 10 |

| зі зниженим зором, з важкими | |

| порушеннями мови, | |

| розумово відсталих, із затримкою | |

| психічного розвитку | 12 |

| із складними вадами розвитку | 6 |

|---------------------------------------------+------------------|

|5. Школи соціальної реабілітації | |

| групи (класи) | 18 |

|---------------------------------------------+------------------|

|6. Загальноосвітні санаторні школи | |

| (школи-інтернати) | |

| 1 - 12-й класи та виховні групи | 20 |

|---------------------------------------------+------------------|

|7. Групи подовженого дня | 30 |

------------------------------------------------------------------

____________

* Наповнюваність дошкільних груп спеціальних загальноосвітніх

шкіл (шкіл-інтернатів) відповідає наповнюваності груп спеціальних

дошкільних закладів для дітей з відповідними вадами розвитку.

Мінімальна наповнюваність груп при проведенні факультативних

занять та курсів за вибором у загальноосвітніх навчальних закладах

міської місцевості становить 8 чоловік, сільської місцевості - 4

чоловіки.

( Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

освіти N 572 ( z0844-02 ) від 09.10.2002 )

Начальник департаменту економіки та

соціального розвитку П.М.Куліков

Додаток 2 до наказу

Міністерства освіти і науки

України від 20.02.2002 N 128

Порядок

поділу класів на групи при вивченні окремих

предметів у загальноосвітніх навчальних закладах

При вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних

закладах для посилення індивідуальної роботи з учнями

запроваджується поділ класів на групи.

------------------------------------------------------------------

| Предмети, при вивченні яких класи підлягають | При кількості|

| поділу на групи | учнів у класі|

|------------------------------------------------+---------------|

|1. При проведенні уроків з трудового навчання | |

|(крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів для | |

|дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського | |

|піклування, санаторних та спеціальних | |

|загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) | |

| 5 - 9-й класи | |

| міська місцевість | більше 27 |

| сільська місцевість | більше 25 |

| 10 - 12-й класи | більше 27 |

|------------------------------------------------+---------------|

|2. При вивченні державної (незалежно від мови | |

|навчання) та інших мов (включаючи іноземну | |

|мову), які не є мовами навчання, а вивчаються | |

|як предмет | більше 27 |

|------------------------------------------------+---------------|

|3. При вивченні мов національних меншин | дві групи |

|(наприклад, російської та кримсько-татарської, | з кількістю |

|молдавської та угорської, російської та | не менше 8 |

|болгарської тощо) | учнів у кожній|

|------------------------------------------------+---------------|

|4. При вивченні різних іноземних мов | дві групи |

| | з кількістю |

| | не менше 8 |

| | учнів у кожній|

|------------------------------------------------+---------------|

|5. При проведенні семінарських, лабораторних і | |

|практичних занять за лекційною формою навчання | |

|з профільних дисциплін у спеціалізованих школах | |

|(школах-інтернатах), гімназіях, ліцеях, | |

|колегіумах * | більше 27 |

|------------------------------------------------+---------------|

|6. При проведенні уроків з основ здоров'я та | більше 27, |

|фізичної культури | але не менше 8|

|у 10-12-му класах (окремо для хлопців і дівчат) | учнів у групі|

|------------------------------------------------+---------------|

|7. При проведенні практичних занять | клас ділиться|

| з інформатики з використанням комп'ютерів | на 2 групи, |

| | але не менше |

| |8 учнів у групі|

|------------------------------------------------+---------------|

|8. При поглибленому вивченні іноземної мови | клас ділиться |

|з 1-го класу | на групи з |

| 1-12-й класи | 8 - 10 чол. у |

| | кожній (не |

| |більше 3 груп) |

|------------------------------------------------+---------------|

|9. При поглибленому вивченні іноземної мови | |

|з 7-го класу | |

| 7 - 12-й класи | більше 27 |

|------------------------------------------------+---------------|

|10. При проведенні уроків з трудового | |

|навчання у 5 - 12-му класах у спеціальних | |

|загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) | |

|у спеціальних загальноосвітніх школах | |

|(школах-інтернатах) для розумово відсталих | |

|дітей - у 4 - 10(11)-му класах ) | більше 7 |

|------------------------------------------------+---------------|

|11. При вивченні державної мови та інших мов, | |

|що вивчаються як предмет (включаючи іноземну | |

|мову), при проведенні уроків з трудового | |

|навчання і основ здоров'я та фізичної культури | |

| у загальноосвітніх санаторних школах | |

| (школах-інтернатах) | 20 |

| у загальноосвітніх школах-інтернатах для | |

|дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського | |

|піклування | |

| 1- 9-й класи | 25 |

| 10 -12-й класи | 20 |

------------------------------------------------------------------

____________

* Поділ здійснюється за рішенням педагогічної ради закладу за

умови, що граничнодопустиме навчальне навантаження на учня не

перевищуватиме загальну кількість годин, передбачених навчальним

планом для даного класу з урахуванням поділу.

Заняття з лікувальної фізкультури в загальноосвітніх

санаторних школах (школах-інтернатах) проводяться за групами з

кількістю учнів не менше 7 чоловік.

Заняття з лікувальної фізкультури в спеціальних

загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) проводяться за групами

та індивідуально. Наповнюваність груп 4 - 6 чоловік згідно з

медичними показаннями учнів.

Наповнюваність груп та поділ їх на підгрупи при організації

трудової підготовки учнів у міжшкільному навчально-виробничому

комбінаті встановлюється в межах коштів, передбачених комбінату

загальноосвітніми навчальними закладами на таку підготовку учнів.

Порядок поділу класів на групи при вивченні окремих предметів

розповсюджується і на вечірні (змінні) школи.

( Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

освіти N 572 ( z0844-02 ) від 09.10.2002 )

Начальник департаменту економіки та

соціального розвитку П.М.Куліков

Перегляд
матеріалу
Отримати код
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Методичні рекомендації

щодо створення  кабінетів предметів художньо-естетичного циклу

у загальноосвітніх навчальних закладах

 

1. Загальні положення

1.1. Діяльність кабінету предметів художньо-естетичного циклу  як навчального приміщення здійснюється згідно із Положенням про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів зареєстрованого в внутрішніх справ України від 30.09.98 № 348/70, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.09.2004 № 1121/9720 та затвердженого наказом Міністерством освіти і науки України  20.07.2004  № 601, розроблено відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», концепції художньо-естетичного виховання та інших законодавчих актів України.

Це Положення поширюється на кабінети предметів художньо-естетичного циклу.

 

1.2. Положення визначає основні завдання, порядок створення й організації роботи кабінетів предметів художньо-естетичного циклу, установлює загальні вимоги до їх оснащення та змісту роботи.

 

1.3. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу - це навчальне приміщення (клас), яке є навчальним та навчально-методичним осередком пропаганди мистецтва серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

 

1.4. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу створюються в загальноосвітніх навчальних закладах за наказом його керівника.

 

1.5. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу загальноосвітніх навчальних закладів можуть використовуватися для проведення навчання, перевірки знань та як виставкові зали творчих робіт вчителів, художників, учнів.

 

1.5. Відповідно до Положення готовність кабінету до нового навчального року проводить комісія, створена за наказом відділу (управління) освіти і науки районної (міської) держадміністрації. До цієї комісії входять представники зазначених органів управління освітою, керівник навчального закладу.

 

2. Основні завдання та зміст роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу

2.1. Основними завданнями кабінету предметів художньо-естетичного циклу в загальноосвітніх навчальних закладах є навчання та художньо-естетичне виховання учнів.

 

2.2. Організація роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу  повинна забезпечувати реалізацію змісту художньо-естетичної освіти, а саме, розвитку культурного та духовного рівня учнів.

 

2.3.Напрями використання кабінету предметів художньо-естетичного циклу  в навчально-виховному процесі визначаються педагогічними і дидактико-методичними завданнями.

 

2.4. Відповідно до основних завдань, зазначених у п. 2.1 цього Положення, кабінет предметів художньо-естетичного циклу  здійснює таку роботу:

2.4.1 навчання учнів з предметів «Мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво»,  «Художня культура», «Естетика» та інших предметів, які передбачають художньо-естетичне виховання учнів;

2.4.2 проведення тематичних занять, зустрічей з митцями, лекцій, семінарів, мистецьких тижнів, консультацій для учнів з питань художньо-естетичної освіти;

2.4.3 здійснення зв'язку з художніми та музичними навчальними закладами, науковими установами та іншими мистецькими організаціями з питань навчання художньо-естетичної освіти;

2.4.4 підготовку та проведення виставок, конкурсів, фестивалів, концертів тощо.

 

3. Вимоги до безпечної експлуатації кабінету предметів художньо-естетичного циклу

3.1. Приміщення кабінету предметів художньо-естетичного циклу  має відповідати вимогам:

ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів", затверджених наказом Держкоммістобудування України від 27.06.96 № 117;

Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 № 4, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533;

Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затверджених спільним наказом Міністерства освіти України та Головного Управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.98 № 348/70, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17.12.98 за № 800/3240 (із змінами).

 

3.2. Приміщення кабінету художньо-естетичного циклу  повинно мати природне і штучне освітлення. 

3.3. Під час експлуатації систем електропостачання, електрообладнання в кабінеті предметів художньо-естетичного циклу  користуються вимогами Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за № 93/2533.

 

3.4. Вимоги пожежної безпеки для кабінету предметів художньо-естетичного циклу  визначаються Правилами пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затвердженими спільним наказом Міністерства освіти України і Головного Управління Державної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України від 30.09.98 №348/70, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 17.12.98 за № 800/3240 (із змінами).

 

3.5. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу  забезпечуються опаленням і вентиляцією відповідно до СНіП 2.04.05-91 "Опалення, вентиляція і кондиціонування" з таким розрахунком, щоб у приміщенні підтримувалась температура у межах 17-20 град.С і відносна вологість повітря 40-60%.

 

3.6. За згодою директора (заступника директора) закладу приміщення кабінетів можуть використовуватись для проведення уроків з інших предметів, виховних заходів, батьківських зборів.

 

4. Обладнання кабінету художньо-естетичного циклу

4.1. Кабінети предметів художньо-естетичного циклу  мають бути оснащені:

4.1.1 навчальними планами та програмами з питань художньо-естетичної освіти, програмним забезпеченням для персональних комп'ютерів, нормативно-правовими актами з художньо-естетичної освіти, методичною і довідковою літературою, директивними, інструктивними та іншими матеріалами, необхідними для проведення навчання з художньо-естетичної освіти;

4.1.2 підручниками, навчальними та наочними посібниками і навчальним приладдям (плакати, стенди, схеми таблиці, репродукції картин, макети, моделі, відеофільми тощо);

4.1.3 технічними засобами навчання (проекційна, аудіо та відеоапаратура, комп'ютерна техніка, електронні музичні інструменти тощо);

4.1.4 навчальним інвентарем – музичний інструмент (фортепіано, баян, акордеон, дитячі музичні інструменти тощо), мольберти, натурні зразки, драп, демонстраційні прилади та пристрої, схеми  тощо;

4.1.5 станками та дзеркальною стіною для занять хореографією.

 

4.2. Для зберігання навчального обладнання та приладдя потрібно мати секційні шафи, які розміщують у приміщенні кабінету, або вздовж однієї з бокових стінок.

 Секційні шафи мають бути укомплектовані:

• картотекою аудіовізуальних засобів, відеотекою, педагогічними електронними засобами, мультимедійними засобами, картотекою навчальних комп'ютерних програм;

• бібліотечкою науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури, підручниками, збірниками задач, журналами, необхідними в навчально-виховній роботі з предмета;

• картотекою дидактичних матеріалів, інструкціями для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень;

• картотекою завдань для здійснення індивідуального підходу до навчання, організації самостійної роботи учнів, проведення контрольних робіт, тематичних атестацій;

• фонохрестоматійний матеріал для сприймання музики.

 

4.3 У кабінетах предметів художньо-естетичного циклу  можна розміщувати постійно діючі виставки учнів, вчителів та художників.

 

5. Організація роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу

5.1. Робота кабінету предметів художньо-естетичного циклу  здійснюється відповідно до навчальних планів і програм з предметів «Мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Музичне мистецтво»,  «Художня культура», «Естетика»» та інших предметів, які передбачають художньо-естетичне виховання учнів.

 

5.2. Перспективний план оснащення кабінету засобами навчання та шкільним обладнанням складає завідувач кабінету за погодженням з директором закладу, у разі необхідності (закупівля і встановлення нового складного обладнання) — з місцевим органом управління освітою, органами державної санітарно-епідеміологічної служби та пожежної охорони.

 

5.3. Відповідно до Положення про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого наказом МОН України № 45 від 05.02.2001 р. і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 146/5337 19.02.2001 р., і в межах, що належать до компетенції піклувальної ради, робота і матеріально-технічне оснащення навчальних кабінетів контролюються і спрямовуються піклувальною радою за¬гальноосвітнього навчального закладу.

 

5.4. Організація роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу  покладається наказом керівника загальноосвітніх навчальних закладів на вчителя мистецьких дисциплін, який має відповідну професійну підготовку і в установленому порядку пройшов курсове навчання та атестацію з предмету.

 

5.5. Особа, відповідальна за організацію роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу:

• розробляє план роботи кабінету предметів художньо-естетичного циклу  на поточний навчальний рік;

• сприяє забезпеченню високої ефективності навчально-методичної діяльності кабінету, упровадженню та ефективному використанню в його роботі навчально-наочних і методичних посібників, довідково-інформаційних матеріалів, сучасних технічних засобів навчання та контролю знань тощо;

• готує пропозиції щодо вдосконалення форм і методів роботи та оснащення кабінету;

• забезпечує справний стан обладнання кабінету;

• сприяє створенню та оснащенню куточків (стендів) з художньо-естетичної освіти, виставок  в навчальних кабінетах, інших приміщеннях навчального закладу та забезпеченню їх засобами друкованих, навчально-наочних демонстраційних матеріалів, власних та учнівських творчих робіт;

• забезпечує дотримання в кабінеті правил електричної та пожежної безпеки, чистоти, порядку тощо;

• систематично веде інвентарну книгу із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей.

 

6. Оформлення навчальних кабінетів

6.1. На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний напис на табличці з назвою кабінету: «Кабінет музичного мистецтва», «Кабінет естетики», «Кабінет образотворчого мистецтва», «Кабінет художньої культури» або загальна назва «Кабінет дисциплін художньо-естетичного циклу» тощо.

Крім того, на вхідних дверях класної кімнати може бути цифрове позначення та літера класу, за якою закріплений даний клас початкової школи, наприклад «5-А клас».

 

6.2. Для оформлення кабінетів передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру.

 

6.3. До постійних експозицій кабінету належать:

• інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті;

• портрети видатних художників, композиторів тощо;

• таблиці побудови зображення на площині;

• таблиці повітряної та лінійної перспективи тощо;

• твори видатних митців України;

• кращі зразки творів мистецтва світового значення;

• скульптурні композиції;

• творчі роботи учнів.

 

6.4. До експозицій змінного характеру належать:

• виставка кращих робіт учнів;

• матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання тематичного оцінювання, державної атестації;

• додаткова інформація відповідно до навчальної програми, зокрема про життєвий і творчий шлях художників, композиторів, висвітлення поточних подій розвитку мистецтва у нашій країні та за її межами;

• матеріали краєзнавчого характеру;

• результати експериментальної та дослідницької роботи учнів;

• результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо. Матеріали експозицій оновлюються при переході до вивчення нової теми.

 

6.7. Для розташування експозицій використовуються змінні пластинчасті, перфоровані або решітчасті стенди, що розміщують на стінах.

 

Навчально-методичний кабінет музики та образотворчого мистецтва

 

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

МИСТЕЦТВО

5– 9 класи

Навчальна програма

для загальноосвітніх навчальних закладів1

Укладачі програми (2012 рік):

Людмила Масол, провідний науковий співробітник лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук (керівник групи);

Оксана Коваленко, головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України;

Галина Сотська, заступник директора з науково-експериментальної роботи Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук; старший науковий співробітник;

Галина Кузьменко, старший викладач кафедри образотворчого мистецтва і дизайну Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат педагогічних наук;

Жанна Марчук, учитель образотворчого мистецтва гімназії № 290 м. Києва, заслужений учитель України, учитель-методист;

Олена Константинова, учитель образотворчого мистецтва спеціалізованої школи з поглибленим вивченням англійської мови № 16 м. Києва, вчитель-методист;

Людмила Паньків, доцент кафедри фортепіанного виконавства і художньої культури Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, кандидат педагогічних наук;

Ірина Гринчук, доцент кафедри інструментального виконавства Тернопільського національного університету ім. Володимира Гнатюка, кандидат педагогічних наук;

Надія Новикова, вчитель музичного мистецтва та художньої культури ЗОШ І– ІІІ ст. № 4 м. Бучі, Київська область, заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук;

Наталія Овіннікова, вчитель музичного мистецтва та художньої культури ЗОШ І– ІІІ ст. № 119 м. Києва, учитель-методист.

Робоча група з оновлення програми:

Олена Гайдамака, старший науковий співробітник ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», кандидат педагогічних наук;

Наталія Лємешева, методист образотворчого мистецтва лабораторії виховної роботи лабораторії КНЗ «Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради», Черкаська обл.;

Тетяна Абрамян, учитель музичного мистецтва Торецькоi загальноосвітньої школи I–III ст. № 10 Торецькоi міської ради, Донецька обл., учитель-методист;

Оксана Гусєва, викладач образотворчого мистецтва Педагогічного коледжу ім. А. Ю. Кримського м. Володимир – Волинського, Волинська обл.;

Олена Коваль, учитель образотворчого мистецтва комунального закладу «Загальноосвітній навчальний заклад
І ступеня – гімназія № 39» Кам’янської міської ради, Дніпропетровська обл., учитель-методист;

Микола Скиба, експерт з питань освіти Українського інститут майбутнього, м. Київ;

Тетяна Шлєєнкова, учитель образотворчого мистецтва комунального закладу «Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітня школа I–III ступенів № 24 – центр дитячої та юнацької творчості «Оберіг» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», Кіровоградська обл., заслужений учитель України.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мистецтво — особлива форма відображення дійсності, естетичний художній феномен, який передає красу навколишнього та внутрішнього світу людини через осмислення фундаментальних категорій «краса», «гармонія», «ритм», «пропорційність», «довершеність» та ін. Особливості опанування мистецтвом в школі пов’язані з його багатогранним впливом на свідомість і підсвідомість людини, її емоційно-чуттєву сферу, мислення й потреби. Мистецтво сприяє художньо-естетичному розвитку людини та стимулює готовність особистості брати участь у різних формах культурного життя суспільства. Таким чином, здійснюється виховання в учнів ціннісно-світоглядних орієнтацій у сфері мистецтва, розвиток комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей і способів художньої діяльності, формування потреби у творчому самовираженні та естетичному самовдосконаленні.

Навчання в основній школі спрямовується на досягнення мети базової загальної середньої освіти, яка полягає в розвитку та соціалізації особистості учнів, формуванні їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок і навичок життєзабезпечення, здатності до саморозвитку та самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Випускник основної школи є патріотом України, поважає її історію, культуру і культуру інших народів, вільно володіє державною (і рідною, у разі відмінності) мовою, спілкується щонайменше однією іноземною мовою, має бажання і здатність до самоосвіти, активний і відповідальний у громадському й особистому житті, підприємливий і ініціативний, має уявлення про світобудову, береже природу, безпечно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя.

Мета базової загальної середньої освіти досягається шляхом реалізації таких завдань загальної мистецької освіти:

  • виховання в учнів емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва та дійсності, розвиток художніх інтересів, естетичних потреб;

  • формування системи художніх знань, яка відображає видову специфіку і взаємодію мистецтв;

  • розвиток умінь сприймання, інтерпретації та оцінювання творів мистецтва й художніх явищ;

  • стимулювання здатності учнів до художньо-творчого самовираження, до діалогу;

  • розвиток художніх здібностей, креативного мислення;

  • формування потреби в естетизації середовища та готовності до участі в соціокультурному житті.

Загальна мистецька освіта ґрунтується на принципах:

  • наступності між початковою, основною і старшою школою;

  • поєднання загальнолюдського, національного та етнокраєзнавчого аспектів змісту освіти;

  • інтегративності, спрямованості на поліхудожнє виховання учнів;

  • креативності (пріоритет творчої самореалізації);

  • варіативності змісту, методів, технологій;

  • діалогічності, полікультурності.

Опанування учнями мистецтва в основній школі ґрунтується на засадах компетентнісного, особистісно зорієнтованого, діяльнісного та інтегративного підходів. Компетентнісний підхід сприяє формуванню предметних, міжпредметних і ключових компетентностей. Особистісно зорієнтований підхід забезпечує розвиток в учнів індивідуальних художніх здібностей (музичних, образотворчих та ін.), творчого потенціалу. Діяльнісний підхід спрямований на розвиток художніх умінь і здатності застосовувати їх у навчальній та соціокультурній практиці. Інтегративний підхід виражається в акцентуванні взаємодії різних видів мистецтва в рамках освітньої галузі та пошуку міжпредметних зв’язків із предметами інших освітніх галузей, інтеграції шкільного навчання мистецтв із соціокультурним середовищем.

Предметна мистецька компетентність (музична, образотворча, хореографічна, театральна, екранна) це здатність до пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва. Вона формується у процесі опанування учнями системи знань та уявлень у сфері певного виду мистецтва (знаннєвий компонент), набуття ними художньо-творчого досвіду з мистецтва (діяльнісний компонент), виховання ціннісних орієнтацій щодо мистецтва та мистецької діяльності (ціннісний компонент).

Під час опанування учнями різних видів мистецтва формуються міжпредметні естетичні компетентності — здатність учня орієнтуватися в естетичних нормах різних сфер соціуму відповідно до сформованих естетичних ідеалів і цінностей, системи інтегрованих мистецьких знань і досвіду.

Предметні мистецькі та міжпредметні естетичні компетентності виявляються у здатності особистості використовувати набутий досвід мистецької діяльності у навчальних і життєвих ситуаціях, зокрема під час практичної, пізнавальної й творчої діяльності, сприймання, аналізу, інтерпретації творів мистецтва, участі у різних мистецьких заходах; у висловлюваннях, судженнях щодо ціннісного ставлення та щодо усвідомлення соціального, культурного, особистісного значення мистецтва; у критичній оцінці на основі естетичних засад та аргументації своєї позиції щодо творів мистецтва, довкілля, медіа й інтернет-ресурсів; у продукуванні креативних ідей та пропонуванні способів їхньої реалізації; в умінні трансформувати мистецькі знання у досвід діяльності виконання практичних і творчих завдань, естетизації середовища та корекції власного емоційного стану, задоволення власних творчих потреб тощо.

Мистецтво відіграє важливу роль у формуванні ключових компетентностей, зокрема:

Таблиця

Ключова компетентність

Компоненти

  1. Спілкування державною (і рідною, у разі відмінності) мовою

Уміння: висловлювати свої почуття та переживання від сприймання творів мистецтва; брати участь у дискусіях, обговореннях на теми мистецтва, чітко формулювати судження щодо мистецтва й мистецьких явищ; ділитися своїми творчими ідеями, почуттями, коментувати й оцінювати власну художньо-творчу діяльність і творчість інших

Ставлення: усвідомлення загальнолюдських цінностей, національної самобутності через мистецтво, готовність до їхнього поширення

  1. Спілкування іноземними
    мовами

Уміння: сприймати твори мистецтва різних країн, народів

Ставлення: пошанування культурного розмаїття, усвідомлення ширших можливостей у творчій діяльності зі знанням іноземних мов

  1. Математична компетентність

Уміння: аналізувати твори мистецтва, розуміти логіку художньої форми; здійснювати необхідні розрахунки для встановлення пропорцій, відтворення перспективи, створення об’ємно-просторових композицій, визначення метру, запису ритму тощо

Ставлення: усвідомлення взаємозв’язку математики й мистецтва на прикладах творів різних видів мистецтва

4. Основні компетентності у природничих науках і технологіях

Уміння: спостерігати, досліджувати і відтворювати в художніх образах довкілля та явища природи засобами мистецтва; використовувати нові технічні засоби для втілення художніх ідей, застосовувати знання із природничих наук (акустики, оптики, хімії тощо)

Ставлення: розуміння гармонійної взаємодії людини і природи, сприймання довкілля як об’єкта для художньо-образної інтерпретації

5. Інформаційно-цифрова
компетентність

Уміння: застосовувати сучасні цифрові технології для створення, презентації та популяризації художніх образів; добирати й опрацьовувати потрібну інформацію (зображення, текст, аудіо, відео) для пізнання, творення мистецтва у пошуково-дослідній і соціокультурній діяльності

Ставлення: усвідомлення можливостей використання сучасних цифрових технологій для художньо-творчого самовираження та віртуальних мистецьких подорожей

6. Уміння вчитися
впродовж життя

Уміння: визначати власні художні інтереси та потреби; планувати й організовувати свій час для пізнання, сприймання, творення мистецтва чи самовираження через мистецтво; раціонально використовувати час для задоволення культурних потреб, здобувати, опрацьовувати мистецьку інформацію

Ставлення: усвідомлення власного рівня опанування художньої інформації, самооцінювання досягнень і помилок, готовність до пошуку нових шляхів для художньо-творчого розвитку

7. Ініціативність і підприємливість

Уміння: критично оцінювати й інтерпретувати явища культури минулого і сучасності, розуміючи роль традицій та інновацій; працювати в команді для пошуку вирішення художньо-творчих завдань; презентувати власні твори, пропонувати ідеї, шляхи розв’язання творчих завдань, оцінювати і визначати свої сильні і слабкі сторони
Ставлення: ініціативність щодо участі в мистецьких заходах, прагнення до творчої самореалізації (відчуття потреби бути учасником мистецьких заходів і подій), відповідальність за особистий і колективний результат

8. Соціальна та громадянська компетентності

Уміння: ефективно співпрацювати з іншими, зокрема для реалізації громадських мистецьких проектів; творити (самостійно чи в команді) естетичне середовище
Ставлення: усвідомлення своєї причетності до соціокультурних і суспільних процесів, розуміння своєї національної ідентичності завдяки пізнанню українського мистецтва в контексті світового, дбайливе ставлення до народних традицій, мистецтва рідного краю, власної культури і надбань інших культур; розуміння значущості мистецтва для суспільного розвитку; гордість за здобутки українців у мистецькій діяльності

9. Обізнаність і
самовираження у
сфері культури

Уміння: розвивати власну емоційно-почуттєву сферу на основі сприймання мистецтва та художньо-творчої діяльності; аналізувати, інтерпретувати, давати естетичну оцінку творам різних видів мистецтва та довкілля; створювати художні образи засобами різних видів мистецтва

Ставлення: пошана до національної культури; повага і толерантне ставлення до культурного розмаїття світу; усвідомлення потреби збереження художнього надбання людства

10. Екологічна грамотність і здорове життя

Уміння: використовувати мистецтво для вираження власних емоцій, почуттів, переживань та впливу на власний емоційний стан

Ставлення: розуміння гармонійної взаємодії людини і природи, сприймання довкілля як об’єкта для художньо-образної інтерпретації

З метою інтеграції навчальних предметів і предметних циклів, формування ключових та міжпредметних компетентностей у зміст навчання введено наскрізні змістові лінії — соціально значущі надпредметні теми, які сприяють формуванню в учнів уявлення про суспільство в цілому, розвивають здатність застосовувати отримані знання у різних ситуаціях. Зміст наскрізних змістових ліній є складовою основного змісту освіти і реалізується через відповідні трактування, приклади і методи навчання, створення надпредметних, загальношкільних проектів (зокрема,через творчу роботу, яка виходить з наскрізних тем або інтегрує навчальні предмети) тощо.

Наскрізними змістовими лініями в основній школі визначено такі: «Екологічна безпека й сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість і фінансова грамотність».

Наскрізна змістова лінія «Екологічна безпека й сталий розвиток» націлена на формування в учнів соціальної активності, відповідальності й екологічної свідомості, готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і розвитку суспільства, усвідомлення важливості сталого розвитку для майбутніх поколінь. Реалізація змістової лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток» здійснюється на основі творів мистецтва та художньо-творчої діяльності у процесі виховання в учнів емоційно-ціннісного ставлення до природи; усвідомлення себе частиною світу, в якому все взаємопов’язане; розуміння єдності національно-регіональних цінностей і глобальних людських пріоритетів.

Наскрізна змістова лінія «Громадянська відповідальність» спрямована на виховання відповідального громадянина своєї держави. Вагомою її складовою є формування в учнів культурної самосвідомості – здатності розуміти роль культури у становленні способу мислення і поведінки людей, шанобливого, толерантного ставлення до культурних надбань свого народу, країни, світу; усвідомлення власної значущості і відповідальності щодо причетності до свого народу. Це здійснюється під час опанування учнями досягнень українського мистецтва, зокрема в контексті світової мистецької спадщини.

Наскрізна змістова лінія «Здоровя і безпека» націлена на формування духовно, емоційно, соціально і фізично повноцінного члена суспільства, який здатний дотримуватися здорового способу життя і формувати безпечне життєве середовище. Її реалізація засобами мистецтва сприятиме гармонізації інтелектуальної та емоційної сфер особистості. Це відбувається у процесі усвідомлення учнями впливу мистецтва на емоційну сферу людини, зокрема через емоційно-образне пізнання навколишнього світу на основі синтезу різних видів мистецтва; ознайомлення з елементами арттерапії, які сприятимуть збагаченню емоційно-почуттєвої сфери школярів, зниженню кількості захворювань та поведінкових ризиків.

Наскрізна змістова лінія «Підприємливість і фінансова грамотність» націлена на формування проактивної особистості, яка вміє планувати й досягати поставлених цілей, розвиває свої лідерські якості тощо. Вона реалізується у процесі формування в учнів умінь реально визначати свої сильні й слабкі сторони; мотивації учнів до виявлення творчих ініціатив та сприяння їхній реалізації, зокрема через втілення їх у практичній художньо-творчій діяльності (індивідуальній і колективній).

Характеристика структури програми й особливості організації навчально-виховного процесу

Структура програми «Мистецтво» зумовлена логікою побудови всього курсу, яка забезпечує цілісність змісту мистецької освіти в основній школі. Логічна послідовність тем за роками навчання (однакова і для автономного викладання музичного та образотворчого мистецтва, і для інтегрованого курсу) охоплює такі ключові естетичні категорії, як види, жанри, стилі мистецтва. Спільна тематика кожного року розподіляється на окремі теми варіативно, адже змістове наповнення конкретизується відповідно до специфіки кожного з блоків програми: предметів «Музичне мистецтво» і «Образотворче мистецтво» чи інтегрованого курсу «Мистецтво».

Основні види діяльності учнів на уроках охоплюють художньо-творче самовираження; сприймання, інтерпретацію та оцінювання художніх творів; пізнання явищ мистецтва й засвоєння відповідної мистецької термінології.

У 57 класах пріоритетними є різноманітні форми практичної діяльності учнів, під час якої відбувається їхнє самовираження у співі, інструментальному музикуванні, малюванні, ліпленні, конструюванні, театралізації тощо. Учні засвоюють особливості мови різних видів мистецтва (5 клас), палітру жанрів музичного та образотворчого мистецтв
(6 клас), новітні явища в мистецтві в єдності традицій і новаторства (7 клас). У 8–9 класах учні опановують стилі та напрями мистецтва, які історично склалися впродовж епох, тому пріоритетними стають такі види діяльності, як інтерпретація художніх творів у культурологічному контексті, виконання індивідуальних і колективних проектів. Водночас поглиблюються знання термінології (мистецтвознавча й культурологічна пропедевтика).

Окрім внутрішньої галузевої інтеграції, доцільно використовувати міжпредметні зв’язки й з іншими освітніми галузями: «Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Технології», «Здоров’я і фізична культура» та ін.

Програма передбачає творче ставлення вчителя до змісту і технологій навчання, поурочного розподілу навчального художнього матеріалу. Учитель самостійно  визначає обсяг годин на вивчення окремої теми навчальної програми, за необхідності має право змінювати порядок вивчення тем у межах навчального року. Він має можливість обирати мистецькі твори для сприймання та співу, орієнтуючись на навчальну тематику й критерій їх високої художньої якості, а також розробляти художньо-практичні й ігрові завдання для учнів, ураховуючи програмні вимоги, мету уроку, дбаючи про цілісну драматургію уроку.

Предмети мистецтва в загальноосвітній школі мають важливе естетико-виховне спрямування, якому підпорядковуються дидактичні завдання, тому вчитель має сприяти зростанню в учнів інтересу до мистецтва, розвитку здатності емоційно реагувати на художні твори і знаходити в них особистісний смисл. Отже, головне надзавдання вчителя створити захопливу й емоційно піднесену атмосферу, щоб кожний урок став справжнім уроком мистецтва, надихав учнів на творчість в особистісній і соціокультурній діяльності.

Години резервного часу використовуються на розсуд учителя на відвідування музеїв, виставок, театрів тощо.

Загальна тематична структура програми

Клас

Тема

Кількість годин на тиждень

Інтегрований курс «Мистецтво»

Музичне мистецтво

Образотворче мистецтво

5

Види мистецтва

1

1

6

Жанри мистецтва

1

1

7

Мистецтво: діалог традицій і новаторства

1

1

Інтегрований курс «Мистецтво»

8

Мистецтво в культурі минулого

1

9

Мистецтво в культурі сучасності

1

Особливості оцінювання результатів навчання

Багатокомпонентність змісту мистецької освіти зумовлює багатофункціональність оцінювання досягнень учнів у цій галузі, єдність діагностичної, коригувальної, стимулюючо-мотиваційної, навчальної, виховної, розвивальної, прогностичної функцій.

Об’єктами перевірки та оцінювання результатів мистецької освіти мають стати основні компетентності:

  • предметні мистецькі;

  • міжпредметні естетичні;

  • ключові.

Система оцінювання результатів навчання в освітній галузі «Мистецтво» ґрунтується на позитивному ставленні до кожного учня; оцінюється не рівень його недоліків і прорахунків, а рівень особистісних досягнень. Як відомо, значну роль у мистецькій сфері відіграють спеціальні художні здібності (музичний слух, вокальні дані, відчуття ритму, кольору, пропорцій, симультанне образне сприймання тощо), які впливають на освітні результати учнів. Тому індивідуальний і диференційований підходи до оцінювання мають надзвичайно важливе значення. Комплексна перевірка та оцінка, яка інтегрує результати різних видів діяльності учнів інформаційно-пізнавальної, практичної, творчої, дають змогу вчителеві об’єктивно, але водночас і гуманно (не пригнічуючи особистість) оцінити тих, хто не має яскраво виражених художніх здібностей, проте характеризується сумлінним ставленням до навчання, активністю, ініціативністю.

До основних видів оцінювання належать: поточне (виконує діагностичну, стимулюючу, коригуючу функції), тематичне і підсумкове (семестрове і річне). Додатковими засобами стимулювання пізнавальної активності учнів є самооцінка й взаємне оцінювання.

Тематична структура програми «Образотворче мистецтво» (57 класи)

35 годин на рік (1 година на тиждень), з них 4 години резервний час

Клас

Тема року

Теми

5

Види мистецтв

Графіка

Живопис

Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво

Взаємодія образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва (архітектурою, літературою, музикою, театром, цирком, кіно)

6

Жанри мистецтва

Анімалістичний жанр. Пейзаж

Портретний жанр

Побутовий жанр. Натюрморт

Жанри: історичний, міфологічний, релігійний, батальний

7

Мистецтво: діалог традицій і новаторства

Мистецтво в нашому житті

Дизайн

5 клас. Види образотворчого мистецтва

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчального матеріалу

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає види графіки, засоби художньої виразності графіки (лінія, штрих, крапка, пляма); основні закони композиції

Діяльнісний компонент

  • відтворює об’єкти навколишнього світу засобами художньої виразності графіки;

  • передає об’єм предметів засобами світлотіні;

  • дотримується основних законів композиції;

  • застосовує різні графічні техніки та матеріали

Ціннісний компонент

  • висловлює власні судження про естетичну цінність графічних творів;

  • аналізує власні графічні творчі роботи та роботи однолітків;

  • усвідомлює значення графіки як основи інших видів образотворчого мистецтва

Графіка

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає види живопису; властивості кольору (насиченість, світлота, відтінок);

  • називає засоби художньої виразності живопису (колір, колорит, контраст, нюанс, колірна гама)

Діяльнісний компонент

  • відтворює красу навколишнього світу засобами живопису;

  • передає об’єм предметів кольором;

  • дотримується основних законів композиції;

  • уміє передавати плановість засобами живопису;

  • застосовує різні живописні техніки та матеріали (акварель, гуаш)

Ціннісний компонент

  • аналізує власні живописні творчі роботи й роботи своїх однолітків;

  • висловлює судження, ціннісні ставлення до творів живопису, які є культурним надбанням людства в Україні й світі

Живопис

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає види скульптури й декоративно-прикладного мистецтва; матеріали скульптури; види орнаментів;

  • розуміє засоби художньої виразності скульптури й декоративно-прикладного мистецтва;

  • називає закономірності стилізації

Діяльнісний компонент

  • уміє створювати художні образи людей, тварин, сюжетно-тематичні композиції з різних пластичних матеріалів (кругла скульптура, рельєф);

  • уміє створювати орнаментальні композиції;

  • стилізує природні форми (тварин, птахів, квітів) для створення декоративних композицій;

  • застосовує різні техніки, прийоми та матеріали для реалізації творчого задуму в декоративних і скульптурних композиціях

Ціннісний компонент

  • висловлює власні судження про твори декоративно-прикладного мистецтва й скульптури;

  • усвідомлює значення творів декоративно-прикладного мистецтва і скульптури у формуванні і збереженні культурної спадщини України й світу

Скульптура.

Декоративно-прикладне мистецтво

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • розуміє звязок образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтв (музикою, літературою, театром, цирком, кіно);

  • знає та розуміє особливості засобів художньої виразності різних видів мистецтв

Діяльнісний компонент

  • застосовує відповідні засоби художньої виразності, техніки та матеріали для створення композицій;

  • уміє створювати образотворчі композиції, які відображають взаємозв’язок між різними видами мистецтв

Ціннісний компонент

  • висловлює власні судження про нерозривну єдність різних видів мистецтв;

  • усвідомлює те, що в поєднані образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтв повною мірою відображається багатоплановість і складність навколишнього середовища;

  • виявляє значення роботи художника в театральному, цирковому мистецтві та кіно

Взаємодія образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтв

Наприкінці 5 класу учень/учениця виявляє здатність:

  • розрізняти види образотворчого мистецтва, порівнювати засоби художньої виразності творів образотворчого мистецтва, інтерпретувати їхній зміст;

  • розуміти взаємодію образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва (літературою, музикою, театром, цирком, кіно) та застосовувати міжпредметні компетентності в зображальній та виражальній діяльності;

  • виконувати практичні роботи в різних техніках образотворчого мистецтва;

  • висловлювати власні судження щодо творів образотворчого мистецтва, виявляти естетичне ставлення до них, брати участь у міжособистісному спілкуванні з приводу мистецтва, співпрацювати в групах;

  • проявляти допитливість у процесі пізнання образотворчого мистецтва, використовувати різні джерела інформації в пізнавально-практичній діяльності

6 клас. Жанри образотворчого мистецтва

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст

навчального матеріалу

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає особливості анімалістичного і пейзажного жанрів; види пейзажів; елементарну будову тварин;

  • розуміє закони лінійної та повітряної перспективи; послідовність зображення тварин та пейзажу

Діяльнісний компонент

  • створює художні образи тварин на площині та об’ємні, у статиці та динаміці;

  • передає простір засобами лінійної та повітряної перспективи;

  • дотримується законів композиції під час виконання творчих робіт

Ціннісний компонент

  • усвідомлює відповідальність людини за збереження природного середовища свого краю, України й планети;

  • висловлює й аргументує своє ставлення до творів анімалістичного та пейзажного жанрів

Анімалістичний жанр.

Пейзаж

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає види портрету й особливості портретного жанру;

  • розуміє елементарну будову та пропорційні особливості голови та фігури людини

Діяльнісний компонент

  • створює образи людини на площині та в обємі;

  • зображує фігуру людини у статиці та динаміці;

  • відтворює міміку, емоційні стани людини;

  • застосовує художні прийоми для створення шаржів, карикатур

Ціннісний компонент

  • висловлює судження щодо творів портретного жанру різних видів, стилів, епох;

  • висловлює ціннісні ставлення щодо ролі портретів як культурного надбання людства;

  • усвідомлює цінність поваги, розуміння, шанобливого ставлення до людини

Портретний жанр

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає закони зображення інтер’єру

  • розуміє особливості побутового жанру й натюрморту;

Діяльнісний компонент

  • виконує пошукові ескізи варіантів композиції натюрморту;

  • дотримується послідовності зображення натюрморту;

  • зображує натюрморти в різних видах образотворчого мистецтва;

  • відтворює сцени з повсякденного життя людей у сюжетно-тематичних і декоративних композиціях;

  • застосовує різні техніки та матеріали у процесі виконання творчих робіт

Ціннісний компонент

  • висловлює ціннісні ставлення щодо творів образотворчого мистецтва, які відображають життя та побут різних верств населення минулого й сучасності;

  • усвідомлює загальнолюдські, естетичні та художні цінності, транслятором яких є образотворче мистецтво

Побутовий жанр.

Натюрморт

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає і розуміє особливості історичного, міфологічного, релігійного, батального жанрів

Діяльнісний компонент

  • уміє виділяти композиційний центр у сюжетно-тематичній композиції;

  • використовує різні техніки для створення сюжетно-тематичні композиції в історичному, батальному, релігійному, міфологічному жанрах

Ціннісний компонент

  • усвідомлює роль образотворчого мистецтва як засобу збереження історичної пам’яті людства;

  • висловлює судження щодо творів мистецтва вітчизняного і світового значення

Жанри: історичний, міфологічний, релігійний, батальний

Наприкінці 6 класу учень / учениця виявляє здатність:

  • інтерпретувати твори образотворчого мистецтва різних жанрів;

  • виконувати творчі роботи в різних жанрах образотворчого мистецтва;

  • розуміти зв’язок образотворчого мистецтва з предметами інших освітніх галузей, застосовувати міжпредметні компетентності в зображальній і виражальній діяльності;

  • висловлювати оцінні судження щодо творів образотворчого мистецтва різних жанрів, виявляти естетичне ставлення до художньої діяльності, брати участь у дискусіях з приводу мистецтва, аргументувати власну думку, поважати думки інших;

  • проявляти активність у процесі пізнання образотворчого мистецтва, використовувати в пошуковій діяльності різні джерела інформації

7 клас. Мистецтво: діалог традицій і новаторства

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчального матеріалу

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • орієнтується у видах архітектури;

  • знає архітектурні памятки свого регіону, України та світу;

  • розуміє регіональні особливості й символіку різних видів декоративно-прикладного мистецтва (розпис, кераміка, вишивка, писанкарство, витинанка, народна іграшка тощо)

Діяльнісний компонент

  • зображує архітектурні споруди за законами лінійної перспективи (екстерєр, інтерєр з памяті, за уявою);

  • створює ескізи проектів, макети екстерєру й інтерєру;

  • використовує в декоративно-прикладній діяльності символіку традиційної орнаментики й кольору;

  • виконує творчі роботи в різних техніках декоративно-прикладного мистецтва

Ціннісний компонент

  • усвідомлює фундаментальне значення народного мистецтва й цінність особистого внеску в розвиток української культури;

  • висловлює власні судження про необхідність збереження пам’яток архітектури як художнього надбання людства;

  • виявляє емоційно-ціннісне ставлення щодо творів архітектури

Мистецтво в нашому житті

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає види дизайнерської діяльності (графічний, промисловий, ландшафтний тощо);

  • орієнтується в основах специфіки видів дизайнерської діяльності

Діяльнісний компонент

  • розробляє ескізи дизайну середовища; ескізи одягу з урахуванням національних традицій і сучасних тенденцій у моді; ескізи для різних видів поліграфічної продукції;

  • проектує, моделює транспортні засоби, побутові предмети на основі природних форм;

  • використовує медіа-технології у процесі створення дизайнерського продукту

Ціннісний компонент

        • висловлює власні судження про роль сучасних тенденцій мистецтва у формуванні та розвитку культурного середовища України й світу;

        • усвідомлює важливість творчої діяльності для самореалізації особистості

Дизайн

Наприкінці 7 класу учень / учениця виявляє здатність:

  • самостійно інтерпретувати художні явища сучасності в єдності традицій і новаторства, розуміти їхні зв’язки з природним, соціальним і культурним середовищами;

  • застосовувати набуті знання й уміння для творчої самореалізації в соціокультурній діяльності;

  • розуміти зв’язок образотворчого мистецтва з предметами інших освітніх галузей та застосовувати міжпредметні компетентності у процесі творчості;

  • висловлювати критичні судження щодо художніх явищ сучасності, виявляти естетичне ставлення до них, аргументувати власну позицію під час дискусії, брати участь у культурному житті суспільства;

  • проявляти активність у процесі пізнання художніх явищ сучасності, використовувати інтернет-ресурси, комп’ютерні технології у творчо-пошуковій діяльності

Тематична структура програми інтегрованого курсу «Мистецтво» (57 класи)

70 годин на рік (2 години на тиждень), з них 8 годин резервний час

Клас

Тема року

Теми

5

Види мистецтвa

Народне і професійне мистецтво

Взаємодія і синтез мистецтва

6

Жанри мистецтва

Образи природи в мистецьких жанрах

Образ людини в мистецьких жанрах

7

Мистецтво: діалог традицій

і новаторства

Мистецтво в нашому житті

Новітні мистецькі явища

5 клас. Види мистецтва

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчального матеріалу

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає види та засоби художньої виразності графіки, живопису, скульптури; види орнаментів і символіку кольорів;

  • називає характерні ознаки вокальної та інструментальної музики;

  • розуміє основні засоби музичної виразності, їхню роль у створенні музичного образу;

  • орієнтується в особливостях народних пісень і танців, розуміє зв’язок народної і професійної музики

Діяльнісний компонент

  • виконує пісні, зокрема з елементами театралізації, ритмічним супроводом;

  • порівнює й інтерпретує зміст прослуханих вокальних й інструментальних творів програмної і непрограмної музики;

  • розрізняє тембри співацьких голосів, українських народних інструментів;

  • аналізує та порівнює тембри інструментів симфонічного оркестру;

  • створює композиції з графіки, живопису, скульптури, використовуючи різні техніки та матеріали;

  • застосовує правила симетрії й ритму під час створення декоративних композицій;

  • відтворює природну форму тварин у різних художніх техніках;

  • уміло добирає формат і варіанти розташування елементів композиції, передає плановість

Ціннісний компонент

  • виявляє емоційно-ціннісне ставлення до народного і професійного мистецтва;

  • висловлює судження про загальнолюдські, естетичні й художні цінності, транслятором яких є мистецтво;

  • усвідомлює українську культурну ідентичність, виявляє шану до мистецького надбання українського народу і гордість за нього;

  • усвідомлює важливість творчої діяльності для самореалізації особистості

Народне і професійне мистецтво

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає і розуміє особливості взаємодії різних видів мистецтва (музики, образотворчого мистецтва, архітектури, літератури тощо) та специфіку синтетичного мистецтва (хореографія, театр, цирк, кіно)

Діяльнісний компонент

  • добирає тематичні мистецькі колекції, передає зміст музичних образів у малюнках;

  • уміє відтворювати художні образи у різних видах мистецтва

  • інтерпретує образний зміст творів різних видів мистецтва й порівнює засоби його втілення

Ціннісний компонент

  • виявляє емоції, що викликають твори мистецтва, характеризує їх вплив;

  • висловлює ціннісне ставлення до творів різних видів мистецтва;

  • висловлює судження про загальнолюдські, естетичні й художні цінності, транслятором яких є твори різних видів мистецтва

Взаємодія і синтез мистецтв

Наприкінці 5 класу учень / учениця виявляє здатність:

  • інтерпретувати зміст творів різних видів мистецтва, усвідомлюючи їх специфіку та взаємодію;

  • виконувати пісні з елементами театралізації;

  • виконувати творчі роботи в різних видах образотворчого мистецтва;

  • розуміти зв’язок різних видів мистецтва та застосовувати міжпредметні компетентності у процесі художньо-творчої діяльності;

  • висловлювати власні судження про мистецтво, виявляти естетичне ставлення до мистецької діяльності, брати участь у міжособистісному спілкуванні з приводу мистецтва, співпрацювати в малих і великих групах;

  • використовувати різні медіаресурси і комп’ютерні технології в навчально-творчій діяльності

6 клас. Жанри мистецтва

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчального матеріалу

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає особливості жанрів образотворчого мистецтва (портрет, побутовий, історичний,   міфологічний, релігійний, батальний);

  • розуміє характерні ознаки камерно-вокальних і хорових жанрів (пісня, гімн, романс, кантата, ораторія, літургія та ін.), типи розвитку музики

Діяльнісний компонент

  • виконує пісні, імпровізує нескладний супровід до них;

  • застосовує набуті знання про жанри вокальної музики у власній виконавській діяльності;

  • створює образи людини (зокрема, з натури) (на площині та в об’ємі, у статиці та динаміці), дотримуючись пропорційних особливостей голови, фігури;

  • виконує сюжетно-тематичні композиції у різних жанрах образотворчого мистецтва

  • інтерпретує образний зміст і визначає форму творів камерно-вокальної і хорової музики різних жанрів

Ціннісний компонент

  • виявляє емоційно-ціннісного ставлення до творів мистецтва;

  • відтворює різними способами емоційні стани, що викликали твори мистецтва;

  • усвідомлює загальнолюдські цінності творів різних жанрів

Образ людини
у мистецьких жанрах

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • знає характерні ознаки музичних жанрів камерно-інструментальних (прелюдія, ноктюрн, рондо, варіації, етюд-картина, соната тощо) і симфонічних (увертюра, концерт, симфонія, симфонічна поема, симфонічна сюїта тощо), типи розвитку музики;

  • розуміє особливості жанрів образотворчого мистецтва (пейзаж, натюрморт, анімалістичний жанр)

Діяльнісний компонент

  • уміє виконувати народні та композиторські пісні;

  • уміє створювати живописні й графічні пейзажі та натюрморти;

  • розпізнає зміст і визначає форму творів камерно-інструментальної та симфонічної музики різних жанрів;

  • створює образи тварин (на площині та в об’ємі, у статиці та динаміці);

  • використовує закони кольорознавства, перспективи (лінійна, повітряна), прийоми композиції, техніки й матеріали в художньо-практичній діяльності відповідно до творчого задуму;

  • передає уявний простір засобами лінійної та повітряної перспективи;

  • застосовує набуті знання про жанри інструментальної музики й образотворчого мистецтва у процесі інтерпретації художніх творів і міжособистісного спілкування

Ціннісний компонент

  • оцінює й висловлює судження щодо мистецьких витворів різних жанрів;

  • виявляє емоційно-ціннісне ставлення до творів мистецтва;

  • відтворює різними способами емоційні стани, втілені в художніх образах;

  • усвідомлює загальнолюдські цінності творів різних жанрів;

  • усвідомлює необхідність бережливого ставлення до природних ресурсів свого краю й планети

Образи природи у мистецьких жанрах

Наприкінці 6 класу учень/учениця виявляє здатність:

  • інтерпретувати твори мистецтва різних жанрів, усвідомлюючи єдність змісту і форми, типи розвитку музики;

  • виконувати пісні різних жанрів (соло, в ансамблі, хорі), створювати домашню фонотеку, складати програми шкільних і позашкільних концертів;

  • виконувати творчі роботи в різних жанрах образотворчого мистецтва, оформлювати шкільні тематичні виставки;

  • розуміти зв’язок мистецтва з предметами інших освітніх галузей і застосовувати міжпредметні компетентності у різноманітній творчій діяльності;

  • висловлювати оцінні судження щодо творів мистецтва різних жанрів, виявляти естетичне ставлення до мистецької діяльності, брати участь у дискусіях, порівнювати власну думку з думкам інших і толерантно ставитися до них, виявляти ініціативу та взаємодопомогу у груповій роботі;

  • проявляти активність у процесі пізнання мистецтва, використовувати у пошуковій діяльності медіаресурси

7 клас. Мистецтво: діалог традицій і новаторства

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчального матеріалу

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • орієнтується в особливостях музичної культури рідного краю;

  • орієнтується в особливостях декоративно-прикладного мистецтва (розпис, писанкарство, вишивка, витинанка, народна іграшка тощо);

  • знає про особливості аранжування народної та академічної музики;

  • наводить приклади відображення етнічних мотивів у класичній і сучасній музиці;

  • розуміє особливості архітектури як виду мистецтва;

  • називає найвідоміші архітектурні памятки рідного краю, України

Діяльнісний компонент

  • виконує пісні, створює вокальні та інструментальні імпровізації;

  • порівнює оригінальні музичні твори та варіанти їх обробок, аранжувань;

  • створює архітектурні образи у різних техніках (по памяті, за уявою);

  • розробляє ескізи виробів декоративно-прикладного мистецтва та виконує творчі роботи (розпис, вишивка, витинанка, народна іграшки тощо) з урахуванням традицій;

  • застосовує знання та вміння з аранжування музики у власній виконавській творчості;

  • застосовує знання особливостей архітектури й декоративно-прикладного мистецтва у побуті;

  • інтерпретує твори мистецтва

Ціннісний компонент

  • визначає естетичну оцінку творам різних видів мистецтва;

  • виявляє емоційно-ціннісне ставлення до творів мистецтва;

  • усвідомлює необхідність збереження художнього надбання українського народу та різних народів світу;

  • усвідомлює українську культурну ідентичність, виявляє шану до мистецького надбання українського народу і гордість за нього;

  • пропагує національну культуру через власну художньо-творчу діяльність

Мистецтво у нашому житті

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

  • орієнтується в особливостях музичних явищ ХХ–ХХІ ст. (джаз, рок, поп, шансон, авторська пісня, мюзикл, електронна музика);

  • знає сучасні медіатехнології для створення дизайнерського виробу;

  • наводить приклади видів дизайну (графічний, промисловий, ландшафтний, арт-дизайн)

Діяльнісний компонент

  • виконує вокальні твори сучасних напрямів (джаз, рок, поп, шансон, авторська пісня тощо);

  • створює елементарні музичні композиції з використанням комп’ютерних технологій;

  • розробляє ескізи дизайну середовища, транспорту, побутових виробів, одягу, поліграфічної продукції;

  • використовує знання про новітні музичні явища у власній творчій діяльності;

  • застосовує дизайнерські вміння у власному житті

Ціннісний компонент

  • виявляє емоції, що викликають твори мистецтва, характеризує їх вплив;

  • аналізує, інтерпретує, виявляє емоційно-ціннісне ставлення до творів мистецтва та художніх явищ сучасності і довкілля (зокрема медіа й інтернет-простору);

  • усвідомлює загальнолюдські, естетичні й художні цінності, транслятором яких є мистецтво різних регіонів світу; усвідомлює українську культурну ідентичність;

  • виявляє повагу й толерантне ставлення до культурного розмаїття різних регіонів світу

Новітні мистецькі явища, дизайн

Наприкінці 7 класу учень / учениця виявляє здатність:

  • самостійно інтерпретувати мистецькі явища сучасності, розуміючи їх зв’язок із природним, соціальним і культурним середовищами;

  • виконувати сучасні вокальні твори, зокрема мовою оригіналу, створювати елементарний музичний супровід до них, застосовувати набуті музичні знання і вміння для самореалізації;

  • виконувати творчі роботи з використанням досягнень мистецтва сучасності; здійснювати художнє оформлення шкільних заходів, брати участь у соціокультурній діяльності;

  • розуміти зв’язок мистецтва з предметами інших освітніх галузей і застосовувати міжпредметні компетентності в соціокультурній діяльності;

  • висловлювати критичні судження щодо мистецьких явищ сучасності, виявляти естетичне ставлення до них, аргументовано доводити власну позицію під час дискусії, брати участь у різних видах індивідуальної і колективної мистецької діяльності;

  • проявляти самостійність у процесі пізнання явищ мистецтва сучасності, використовувати інтернет-ресурси, комп’ютерні програми в пошуково-дослідній діяльності

1 Програма затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804

28

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Додаток 5
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказ МОН України
від 05.05.2008 
№ 371

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу

Особливістю системи оцінювання досягнень учнів з дисциплін художньо-естетичного циклу є її багатофункціональність, що зумовлена багатокомпонентністю змісту мистецької освіти, спрямованої на цілісне формування художньо-естетичної культури учнів, і передбачає:

  • формування в учнів емоційно-естетичного ставлення до дійсності, світоглядних орієнтацій, особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва, вітчизняної та зарубіжної художньої культури;

  • розвиток емоційно-почуттєвої сфери, оригінального асоціативно-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;

  • формування знань та уявлень про мистецтво, розуміння специфіки художньо-образної мови різних видів мистецтва, здібності до сприймання та інтерпретації художніх творів;

  • розширення естетичного досвіду, вмінь і навичок у сфері мистецької діяльності, потреби в художньо-творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні.

Об'єктами перевірки та оцінювання у процесі вивчення мистецьких дисциплін учнями мають стати:

  • здатність учнів сприймати, розуміти і відтворювати твори мистецтва, інтерпретувати їх художньо-образний зміст (висловлювати власне естетичне ставлення);

  • вміння і навички з практичної художньої діяльності (відтворення за зразком), досвід самостійної та творчої діяльності (застосування набутих знань і вмінь у змінених, зокрема, проблемно-пошукових ситуаціях);

  • обізнаність у сфері мистецтв - елементарні знання та уявлення про мистецтво, його основні види і жанри, розуміння художньо-естетичних понять та усвідомлене користування відповідною термінологією, уявлення про творчість відомих вітчизняних і зарубіжних митців (мистецтвознавча пропедевтика);

  • загальна естетична компетентність, художньо-образне мислення учнів як інтегрований результат навчання, виховання й розвитку.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з музичного мистецтва

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1

Учень (учениця) сприймає та виконує музичні твори на частковому рівні, небагатослівно їх характеризує, демонструє слабо сформоване художньо-образне мислення, елементарні навички та вміння у практичній музичній діяльності

2

Учень (учениця) володіє незначною частиною тематичного матеріалу, має слабо сформований рівень сприйняття музичних творів, виявляє певні вміння та навички, володіє незначною частиною спеціальної музичної термінології, словниковий запас дозволяє викласти думку на елементарному рівні

3

Учень (учениця) здатний сприймати та виконувати окремі фрагменти музичних творів з конкретним образно-художнім змістом, знає незначну частину музичного тематичного матеріалу; послуговуючись обмеженим термінологічним та словниковим запасом

ІІ. Середній

4

Учень (учениця) здатний сприймати та виконувати музичні твори на репродуктивному рівні, але не розуміє художньо-образної сфери музичних творів; застосування знань та спеціальної музичної термінології на практиці задовільне

5

Учень (учениця) володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи виконати окремі музичні твори, котрі мають художньо конкретну словесну, понятійну основу; але не завжди вміє інтерпретувати музичні твори, які вимагають абстрактного художнього мислення; виявляє недостатнє знання спеціальної музичної термінології; словниковий запас небагатий

6

Учень (учениця) здатний сприймати і відтворювати основну частину музичного матеріалу, але має слабо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує музичні твори, його розповідь потребує уточнень і додаткових запитань; учень (учениця) виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити порівняння, висновок щодо прослуханої чи виконаної музики

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) здатний сприймати та виконувати музичні твори, але робить непереконливі висновки, непослідовно викладає свої думки, допускає термінологічні помилки; Учень (учениця) знає найважливіший тематичний музичний матеріал, але знання нестійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у музичній діяльності учня

8

Учень (учениця) уміє сприймати і виконувати музичні твори, досить повно аналізує художньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень, не завжди вміє поєднувати музичні твори та життєві явища; недостатньо володіє спеціальною музичною термінологією при аналізі музичних явищ

9

Учень (учениця) виявляє достатнє засвоєння тематичного музичного матеріалу, але допускає неточності у використанні спеціальної музичної термінології, які потребують зауваження чи коригування, трапляються поодинокі недоліки у виконанні музичного твору і художньо-образному оформленні своїх роздумів щодо прослуханої музики; не завжди самостійно систематизує та узагальнює музичний матеріал

ІV. Високий

10

Учень (учениця) має міцні знання програмового матеріалу, але, аналізуючи музичні твори, допускає несуттєві неточності у формулюваннях, при використанні спеціальної музичної термінології, а також під час виконання музичних творів, у більшості випадків уміє обґрунтовано довести свою думку щодо музичних явищ, йому важко виконати окремі фрагменти музичного твору. Вказані неточності може виправляти самостійно

11

Учень (учениця) володіє тематичним музичним матеріалом у межах програми, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових музичних завданнях, демонструє знання спеціальної музичної термінології, їх усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, інтерпретувати музичні твори, асоціювати їх з творами інших мистецтв та життєвими явищами, застосовувати здобуті знання у музичній діяльності

12

Учень (учениця) має глибокі, ґрунтовні знання тематичного музичного матеріалу у межах програми, здатний узагальнювати, сприймати та виконувати музичні твори, застосовувати асоціативні зв'язки між музичними творами, творами інших мистецтв та життєвими явищами; свідомо використовувати спеціальну музичну термінологію у роздумах, висновках та узагальненнях щодо прослуханого чи виконаного твору, пропонує нетипові, цікаві художньо-творчі уявлення; рівень світосприйняття і світовідчуття мистецького мислення достатньо високий; самостійно використовує набуті знання, уміння та здібності в музичній діяльності

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з візуального (образотворчого) мистецтва

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1

Учень (учениця) сприймає та відтворює художні образи на частковому рівні, однозначно їх характеризує, демонструє слабо сформоване художньо-естетичне мислення, елементарні навички та уміння у творчій художній діяльності

2

Учень (учениця) володіє незначною частиною тематичного матеріалу, має слабо сформований рівень сприйняття художніх образів, виявляє певні творчі вміння та навички у практичній діяльності, володіє незначною частиною термінологічного мінімуму; словниковий запас в основному дозволяє викласти думку

3

Учень (учениця) здатний сприймати та відтворювати окремі фрагменти художніх образів з конкретним образно-художнім змістом, знає незначну частину тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та словниковим запасом

ІІ. Середній

4

Учень (учениця) може відтворювати художні образи на репродуктивному рівні, в основному розуміє образну сферу художнього твору; застосування знань та термінологічного запасу на практиці задовільне

5

Учень (учениця) володіє навичками й уміннями, які дають змогу проаналізувати чи відтворити окремі художні образи, котрі мають художньо конкретну словесну понятійну основу, але не завжди вміє сприймати і відтворювати художні образи, які вимагають абстрактного художньо-мистецького мислення; виявляє задовільне знання спеціальної художньої термінології; словниковий запас небагатий

6

Учень (учениця) не завжди вміє сприймати та репродукувати візуальні образи, має достатньо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує окремі художні явища, його розповідь потребує уточнень і додаткових запитань; виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз художнього твору, порівняння, висновки щодо сприймання творів образотворчого мистецтва

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) може відтворити різні візуальні образи, проте робить непереконливі висновки, не завжди послідовно викладає свої думки, допускає мовленнєві та термінологічні помилки; знає найважливіший тематичний художній матеріал, але знання не достатньо стійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у творчій художній діяльності учня

8

Учень (учениця) вміє сприймати і репродукувати візуальні образи певного рівня, досить повно аналізує художньо-образний зміст твору, але має стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень; не завжди вміє поєднувати художні образи та життєві явища; на достатньому рівні володіє спеціальною художньою термінологією при аналізуванні художніх творів у процесі їх сприймання та інтерпретації

9

Учень (учениця) виявляє достатнє засвоєння тематичного художнього матеріалу, але допускає неточності у використанні спеціальної художньої термінології, які потребують допомоги вчителя, трапляються поодинокі недоліки у відтворенні художнього образу і художньо-образному оформленні своїх роздумів щодо оцінки творів образотворчого мистецтва; не завжди самостійно систематизує та узагальнює художній матеріал

ІV. Високий

10

Учень (учениця) має міцні знання програмового матеріалу, але, аналізуючи художні твори, допускає несуттєві неточності у формулюваннях та використанні спеціальної художньої термінології, не завжди обгрунтовано може довести свою точку зору на художні явища в процесі їх сприймання, не завжди вміє відтворити окремі фрагменти художніх образів. Вказані неточності може виправляти самостійно

11

Учень (учениця) володіє тематичним художнім матеріалом у межах програми, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових художньо-творчих завданнях, виявляє знання спеціальної художньої термінології, їх усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, аналізувати твори візуального (образотворчого) мистецтва, асоціювати їх з творами інших мистецтв та життєвими явищами, застосовувати набуті знання в образотворчій діяльності

12

Учень (учениця) має міцні, ґрунтовні знання тематичного художнього матеріалу (жанри, митці, твори образотворчого мистецтва) у межах програми, здатний систематизувати, узагальнювати, свідомо сприймати та відтворювати візуальні образи, широко застосовувати асоціативні зв'язки між творами образотворчого мистецтва, творами інших мистецтв та життєвими явищами. Учень (учениця) свідомо послуговується мовою візуального мистецтва у роздумах, висновках та узагальненнях щодо сприймання художніх образів, має достатньо високий рівень художньо-мистецького мислення у розвитку світопізнання і світовідчуття; самостійно використовує набуті художні вміння, навички та власні здібності в художній діяльності

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з інтегрованого курсу "Мистецтво"

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1

Учень (учениця) розуміє лише незначну частину тематичного матеріалу; користується дуже обмеженим понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво; після кількаразового пояснення вчителя відтворює незначні фрагменти тематичного матеріалу під час практичної художньої діяльності; виявляє найелементарніший розвиток художньо-образного мислення

2

Учень (учениця) розуміє незначну частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності але тільки після детального пояснення вчителя; художньо-образне мислення розвинуто на елементарному рівні (домінують розрізнені судження про види мистецтв)

3

Учень (учениця) розуміє частину тематичного матеріалу; користується обмеженим понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про мистецтво; частково відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але лише з опорою на пояснення та зразок вчителя; художньо-образне мислення розвинуто на елементарному рівні (переважає повторення суджень вчителя про мистецтво).

ІІ. Середній

4

Учень (учениця) розуміє та усвідомлює частину тематичного матеріалу; демонструє небагатий словниково-термінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, але потребує значної допомоги вчителя; художньо-образне мислення розвинуто слабо (на рівні сукупності окремих суджень)

5

Учень (учениця) розуміє та усвідомлює значну частину тематичного матеріалу; демонструє небагатий словниково-термінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює під керівництвом учителя тематичний матеріал у практичній діяльності, але без переносу у змінені ситуації; художньо-образне мислення розвинуто слабо (на рівні сукупності суджень з використанням окремих пояснень)

6

Учень (учениця) розуміє та усвідомлює більшу частину тематичного матеріалу; демонструє небагатий словниково-термінологічний запас у процесі інтерпретації творів мистецтва; відтворює тематичний матеріал у практичній художній діяльності, інколи потребуючи педагогічної допомоги; художньо-образне мислення розвинуто слабо (судження аргументуються переважно з опорою на висловлювання вчителя)

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) повністю розуміє та усвідомлює більшу частину тематичного матеріалу, здатний узагальнювати його за допомогою вчителя; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас; застосовує за допомогою вчителя опанований матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо розвинуто (судження аргументуються, з'являються окремі аналогії, асоціації)

8

Учень (учениця) повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати та систематизувати його за допомогою вчителя; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас, свідомо користується ключовими поняттями і термінами; застосовує засвоєний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо розвинуто (у поясненнях застосовуються аналогії, асоціації).

9

Учень (учениця) повністю розуміє та усвідомлює тематичний матеріал, здатний узагальнювати та систематизувати його, наводити деякі приклади на підтвердження своїх думок; демонструє достатній понятійно-термінологічний запас, який майже завжди адекватно використовує; застосовує матеріал у практичній художній діяльності без допомоги вчителя; художньо-образне мислення достатньо розвинуто (формулюються окремі висновки, узагальнення)

ІV. Високий

10

Учень (учениця) глибоко розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми; під час інтерпретації художніх творів робить висновки, висловлює власне естетичне ставлення, користується адекватною термінологією; самостійно використовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення достатньо високо розвинуте, що дозволяє учневі застосовувати асоціативні зв'язки, образні аналогії та порівняння щодо різних видів мистецтв та життєвих явищ

11

Учень (учениця) глибоко розуміє та усвідомлює тематичний матеріал у межах програми, намагається самостійно збагачувати набуті знання; під час інтерпретації художніх творів аргументує висновки, власні оцінки й твердження, ілюструє їх прикладами; широко користується спеціальною термінологією відповідно до програмних вимог; самостійно використовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення високо розвинуте, характеризується елементами світоглядних узагальнень, використанням нестандартних асоціативних зв'язків, порівнянь творів різних видів мистецтв (за аналогією, контрастом) та відповідних життєвих явищ

12

Учень (учениця) має глибокі, міцні та системні знання тематичного матеріалу в межах програми, під час інтерпретації художніх творів робить самостійні висновки, аргументує власні оцінки, наводить приклади на їх підтвердження; вільно користується спеціальною термінологією відповідно до програмних вимог; самостійно застосовує тематичний матеріал у практичній художній діяльності; художньо-образне мислення високо розвинуто, характеризується оригінальністю, що дає змогу учневі широко використовувати асоціативні зв'язки

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з художньої культури

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1

Учень (учениця) сприймає та відтворює тематичний матеріал з художньої культури на частковому рівні, однозначно його характеризує, демонструє недостатньо сформоване художнє мислення, елементарні навички та уміння у художньо-практичній діяльності

2

Учень (учениця) володіє незначною частиною тематичного матеріалу з художньої культури, демонструє недостатньо сформований рівень сприймання мистецьких творів, виявляє певні творчі вміння інтерпретувати культурно - мистецькі явища, володіє незначною частиною спеціальної термінології; словниковий запас в основному дозволяє викласти думку на елементарному рівні

3

Учень (учениця) здатний сприймати та інтерпретувати окремі художньо-культурні явища, знає незначну частину тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та словниковим запасом

ІІ. Середній

4

Учень (учениця) здатний сприймати та інтерпретувати культурно-мистецькі явища на репродуктивному рівні, не завжди розуміє художньо - образної сфери мистецьких творів; застосування знань та термінологічного запасу на практиці задовільне

5

Учень (учениця) володіє знаннями та вміннями, які дають змогу інтерпретувати окремі культурно - мистецькі явища, недостатньо вміє сприймати, інтерпретувати мистецькі твори, які вимагають абстрактного мислення; виявляє недостатні знання спеціальної термінології; словниковий запас небагатий

6

Учень (учениця) може сприймати та інтерпретувати певну частину тематичного матеріалу з художньої культури, але має недостатньо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує окремі мистецькі твори, потребує уточнень і додаткових запитань; учень (учениця) виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз культурно - мистецьких явищ, порівняння та висновки

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) здатний сприймати та інтерпретувати окремі художньо-культурні явища, не завжди робить переконливі висновки, не завжди послідовно викладає своє думки. Допускає термінологічні помилки; володіє основним програмно-тематичним матеріалом, але знання недостатньо стійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у художній діяльності учня

8

Учень (учениця) уміє сприймати і відтворювати художньо-культурні явища, досить повно характеризує художньо-образний зміст мистецьких творів, але демонструє стандартне мислення, бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень, не завжди вміє поєднати своєрідність художніх образів та життєвих явищ; учень (учениця) не завжди володіє спеціальною термінологією під час інтерпретації культурно-мистецьких явищ

9

Учень (учениця) виявляє достатнє засвоєння тематичного матеріалу з художньої культури, але допускає несуттєві неточності у використанні спеціальної термінології, що потребують зауваження чи коригування, трапляються поодинокі недоліки в інтерпретації мистецьких творів і мовленнєвому оформленні власних роздумів щодо культурно - мистецьких явищ; не завжди самостійно може систематизувати та узагальнювати тематичний матеріал

ІV. Високий

10

Учень (учениця) має міцні інтегровані знання, виявляючи їх усвідомлення, але, аналізуючи художньо-культурні явища, допускає неточність формулювань та використання спеціальної термінології, не завжди обгрунтовано може довести власну думку щодо мистецьких творів, самостійно інтерпретувати їх зміст. Вказані неточності може виправляти самостійно

11

Учень (учениця) володіє тематичним матеріалом з художньої культури у межах програми, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових інтегрованих художньо-творчих завданнях, виявляє знання спеціальної термінології, їх усвідомлення та міцність, уміння систематизувати, узагальнювати, інтерпретувати культурно - мистецькі явища у їх взаємозв'язках, асоціювати їх з життєвими явищами

12

Учень (учениця) має ґрунтовні, усвідомлені знання з художньої культури, здатний систематизувати, узагальнювати, сприймати та інтерпретувати інтегровані художньо-культурні явища на основі взаємодії різних видів мистецтв, широко застосовувати асоціативні зв'язки між художніми творами та життєвими явищами. Учень (учениця) свідомо використовує спеціальну термінологію у роздумах, висновках та узагальненнях щодо художніх образів, пропонує нетипові, цікаві варіанти інтерпретації художньо-культурних явищ; рівень художньо-творчого мислення, світопізнання і світовідчуття високий; самостійно використовує набуті знання, вміння та здібності в художній діяльності

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з естетики

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1

Учень (учениця) здатний сприймати естетичні явища на елементарному рівні, небагатослівно їх характеризувати, має елементарні естетичні навички

2

Учень (учениця) володіє незначною частиною програмового матеріалу, має слабо сформований рівень естетичного сприйняття явищ життя та мистецтва, виявляє певні естетичні вміння та навички, володіє незначною частиною спеціальної термінології, словниковий запас дозволяє викласти думку на елементарному рівні

3

Учень (учениця) знає незначну частину програмового матеріалу, застосовуючи обмежений термінологічний запас естетичних понять. Має елементарно сформовані естетичні вміння та навички

ІІ. Середній

4

Учень (учениця) знає частину програмового матеріалу, застосовуючи незначний запас естетичних понять і термінів. Має певний запас естетичних умінь та навичок, які застосовує у власній діяльності

5

Учень (учениця) володіє естетичними знаннями, навичками й уміннями, які застосовує у власній діяльності, виявляє знання спеціальної термінології, але словниковий запас небагатий

6

Учень (учениця) знає найважливіший програмовий матеріал, але естетична культура сформована на невисокому рівні; учень (учениця) виявляє знання і розуміння основних естетичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити інтерпретацію, порівняння, висновок щодо явищ дійсності та мистецтва

ІІІ. Достатній

7

Учень (учениця) володіє значною частиною програмового матеріалу, але знання недостатньо стійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у розвитку естетичної культури, зокрема, сприйняття та діяльності учня. Вміє послідовно викладати власні думки щодо естетичних явищ, але допускає термінологічні неточності

8

Учень (учениця) знає основний програмовий матеріал, спостерігаються значні позитивні зміни у розвитку естетичної культури, зокрема, сприйняття та діяльності учня. Вміє послідовно викладати власні думки, робити висновки та узагальнення щодо естетичних явищ за допомогою вчителя. Учень (учениця) не завжди вміє поєднувати естетичні та життєві явища у процесі викладу програмового матеріалу

9

Учень (учениця) виявляє засвоєння програмового матеріалу, але допускає несуттєві неточності у використанні спеціальної термінології. Вміє поєднувати естетичні та життєві явища у процесі викладу програмового матеріалу, трапляються поодинокі недоліки у використанні термінології, не завжди самостійно систематизує та узагальнює художній матеріал

ІV. Високий

10

Учень (учениця) володіє програмовим матеріалом у межах програми, але допускає неточності у формулюваннях і не завжди обґрунтовано може довести свою думку щодо естетичних явищ у житті та мистецтві. Вказані неточності може виправляти самостійно

11

Учень (учениця) має міцні знання програмового матеріалу, вміє використовувати набуті знання, уміння та навички у процесі виконання творчих завдань, демонструє усвідомлення знання спеціальної термінології. Уміє систематизувати, узагальнювати, інтерпретувати тематичний матеріал, виявляти асоціативні зв'язки між явищами життя та творами мистецтва

12

Учень (учениця) має ґрунтовні, системні знання тематичного матеріалу у межах програми, здатний їх систематизувати, узагальнювати та інтерпретувати, застосовувати асоціативні зв'язки між творами різних мистецтв та життєвими явищами; вільно використовує спеціальну термінологію у роздумах, висновках та узагальненнях щодо естетичних явищ і понять. Рівень естетичної культури, художнього мислення високий; самостійно використовує набуті знання, уміння та здібності в естетизації навколишнього середовища та власної життєдіяльності

Теги: оцінюваннякритеріїнавчальні досягнення

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ 
ВЧИТЕЛЯ 
ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

ТА ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ

 

1. Загальні положення

1.1. Ця посадова інструкція розроблена на підставі кваліфікаційної характеристики вчителя, затвердженої наказом

       Міністерства освіти України від 31.08.1995 № 463/1268 за погодженням з Міністерством праці та Міністерством

       юстиції України.

1.2. Вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури підпорядковується безпосередньо директорові школи.

1.3. Вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури призначається і звільняється з посади начальником

       районного управління освіти за погодженням з директором школи.

1.4. У своїй діяльності вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури керується нормами Конституції

       України, Конвенції ООН про права дитини, законів України з питань освіти, законодавчих актів Президента

       України та Кабінету Міністрів України, рішень відповідних органів виконавчої влади, а також Статуту школи,

       Правил внутрішнього розпорядку, цієї інструкції.

  

2. Завдання та обов’язки

Вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури:

2.1. Проводить навчання учнів відповідно до навчального плану, власного поурочного плану і розкладу занять.

       Здійснює календарне, поурочне планування викладання предмету.

2.2. Забезпечує виконання навчальної програми з образотворчого мистецтва та художньої культури, підготовки учнів

       на рівні вимог державного освітнього стандарту.

2.3. Застосовує у практичній педагогічній діяльності сучасні інформаційно-комунікаційні технології, запроваджує

       найбільш ефективні форми, прийоми і методи навчання з використанням новітніх технологій і технічних засобів.

2.4. Визначає завдання і зміст занять з урахуванням віку, підготовленості, індивідуальних, психофізичних

       особливостей  учнів.

2.5. Організовує роботу предметних гуртків, проводить позакласну роботу з учнями.

2.6. Сприяє розкриттю обдарувань і здібностей учнів, ініціює різні форми співпраці з батьками, колегами та

       адміністрацією школи по розвитку талантів обдарованих дітей.

2.7. Стимулює соціалізацію учнів, формує в них культуру мови, естетичні смаки, загальну культуру, забезпечує

       передумови для свідомого вибору ними професійної орієнтації; навчає користуватися основами образотворчої

       діяльності: художніми техніками, прийомами, художніми матеріалами, розвиває чуттєво-емоційне сприйняття,

       асоціативно-образне та поняттєво-логічне мислення учнів, учить розуміти мову мистецтва, як форму

       міжособистісного спілкування; розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним, соціальним і культурним

       середовищем життєдіяльності людини, усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народу з

       одночасним розумінням особливостей інших національних картин світу.

2.8. Інформує адміністрацію школи про стан та порушення умов, у яких здійснюється навчальний процес та які

       впливають на працездатність учнів, вносить пропозиції щодо їх покращення.

2.9. Підтримує постійний зв´язок та співпрацює з батьками учнів (або особами, які їх замінюють) з метою взаємного

        інформування і створення сприятливих умов для навчання дітей.

2.10. Створює умови для дотримання законних прав і свобод учнів, захисту їх життя і здоров’я. Контролює дотримання

          учнями правил і норм техніки безпеки, протипожежної безпеки, правил безпечної поведінки.

2.11. Забезпечує додержання правил і норм техніки безпеки під час  проведення уроків. Розміщує у кабінеті інструкції

         з техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежної безпеки, забезпечує їх виконання.

2.12. Турбується про збереження та поповнення навчально-матеріальної бази для викладання образотворчого

         мистецтва та художньої культури, обладнання та інвентарю, прийнятого на відповідальне зберігання згідно з

         відповідними документами.

2.13. Веде в установленому порядку класну документацію, здійснює поточний контроль за відвідуванням і успішністю

         учнів за прийнятою в школі системою, виставляє оцінки в класний та електронний журнали, щоденник учня,

        своєчасно подає адміністрації школи звітні дані.

2.14. Систематично підвищує свою професійну кваліфікацію, бере участь у діяльності методичного об´єднання та

         інших формах методичної роботи, які запроваджені у школі, постійно працює над вдосконаленням власної

         професійної компетентності, проходить атестацію на відповідну кваліфікаційну категорію.

2.15. Бере участь у роботі педагогічної ради школи, нарадах, інших організаційних заходах, які проводяться

         адміністрацією школи.

2.16. Замінює на уроках тимчасово відсутніх вчителів згідно з розпорядженнями заступника директора школи з

          навчально-виховної роботи.

2.17. Чергує по школі відповідно до графіку чергувань на перервах та у позаурочний час.

2.18. Проходить періодичні планові медичні обстеження.

2.19. При настанні нещасних випадків, травмування учнів негайно повідомляє про це адміністрацію школи, вживає

         заходів щодо надання першої долікарської допомоги, забезпечує подальше інформування батьків постраждалого

         учня про випадок травмування.

2.20. Дотримується Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, інших нормативних стандартів

         навчального закладу.

2.21. Дотримується етичних норм поведінки в школі, побуті, в громадських місцях.  Надає учням та оточуючим

         приклади поведінки відповідно до високого громадського статусу педагога.

 

 

3. Права

Вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури має право:

3.1. Вносити пропозиції щодо удосконалення навчально-виховного процесу і брати участь у їх практичній реалізації.

3.2. Захищати свою професійну честь і гідність.

3.3. Ознайомлюватися зі скаргами та іншими документами, що містять оцінку  його діяльності, і давати свої пояснення.

3.4. Вільно вибирати форми, методи, засоби навчання і виховання.

3.5. Надавати обов’язкові розпорядження учням під час занять і перерв, які стосуються організації занять, дотримання

       дисципліни і безпечної поведінки.

3.6. Підвищувати кваліфікацію та проходити атестації на відповідну кваліфікаційну категорію.

3.7. Вносити пропозиції щодо дисциплінарної відповідальності учнів за вчинки, які дезорганізують навчально-

       виховний процес.

3.8. Вносити пропозиції щодо відзнаки учнів та заохочення їх до навчання.

3.9. Брати участь у шкільних, районних, міських конкурсах професійної майстерності.

3.10. Користуватися відпустками, надбавками, різними видами пільг та заохочень, гарантіями та правами,

         передбаченими для педагогічних працівників чинним законодавством.

 

 

4. Відповідальність

У встановленому законодавством України порядку вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури несе відповідальність:   

4.1. За життя і здоров’я учнів під час навчального процесу.

4.2. Реалізацію в повному обсязі навчальних програм відповідно до навчального плану і розкладу занять.

4.3. Ведення документації в межах своїх повноважень.

4.4. Порушення прав і свобод учня.

4.5. Невиконання чи неналежне виконання положень Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи,

       наказів, розпоряджень директора школи, посадових обов´язків, встановлених цією інструкцією.

4.6. За застосування, в тому числі одноразове, як методу виховання фізичного чи психологічного насильства над

       учнем, а також скоєння іншого аморального вчинку вчитель української мови та літератури може бути

       звільнений з посади відповідно до трудового законодавства і Закону України «Про освіту».

4.7. Спричинення школі  чи учасникам освітнього процесу збитків у зв’язку з невиконанням своїх посадових

       обов’язків.

 

 5. Повинен знати:

Вчитель образотворчого мистецтва та художньої культури повинен знати:

5.1. Вимоги чинного законодавства.

5.2. Основні напрямки та перспективи розвитку освіти і педагогічної науки.

5.3.  Державну мову.

5.4. Організацію навчально-виховного процесу і методи управління ним.

5.5. Теорію та методику навчання і виховання, навчальні плани, програми.

5.6. Педагогіку, загальну та вікову психологію, фізіологію дітей та підлітків.

5.7. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

5.8. Вимоги до ведення навчальної документації школи.

 

 6. Взаємовідносини

Учитель взаємодіє з:

учнями, їхніми батьками або особами, які їх заміняють;

заступником директора з НВР;

адміністрацією навчального закладу;

педагогічним колективом;

методичними об’єднаннями, циклічними групами.

 

 

7. Кваліфікаційні вимоги

 7.1. Вчитель повинен мати відповідну фахову освіту; забезпечувати нормативні рівні і стандарти навчально -

        виховної роботи, відповідати загальним етичним та культурним вимогам до педагогічних працівників.

7.2. Раз на 5 років проходити навчання на курсах підвищення кваліфікації з предмету і раз на три роки – з безпеки

       життєдіяльності з наступною атестацією і присвоєнням кваліфікаційної категорії.

7.3. Учитель ІІ категорії має фахову вищу освіту, відповідає вимогам встановленим до працівників з кваліфікаційною

        категорією «спеціаліст»,  постійно вдосконалює свій професійний рівень; використовує диференційований та

        індивідуальний підхід до учнів; володіє сучасними освітніми технологіями, формами, методами організації

        навчально-виховного процесу, застосовує інноваційні технології; знає основні нормативно-правові акти у галузі

        освіти; користується авторитетом серед колег, учнів та батьків. Стаж педагогічної роботи – не менше 3-х років.

7.4. Учитель І категорії відповідає вимогам встановленим до працівників з кваліфікаційної категорії «спеціаліст ІІ

       категорії», використовує методи компетентно орієнтованого підходу до організації навчального процесу; володіє

       технологіями творчої педагогічної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу та здібностей

       учнів; впроваджує передовий педагогічний досвід; формує навички самостійно здобувати знання і застосовувати їх

       на практиці; уміє лаконічно, образно і виразно подати матеріал; вміє аргументувати свою позицію та володіє

       ораторським мистецтвом. Стаж роботи не менше – 5 років.

7.5.   Учитель «вищої категорії» відповідає вимогам встановленим до працівників з кваліфікаційної категорії

        «спеціаліст І категорії», володіє інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовує та

         поширює в професійному середовищі; володіє широким спектром стратегій навчання; вміє продукувати

        оригінальні, інноваційні ідеї; застосовує нестандартні форми проведення уроку; активно впроваджує форми та

        методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечує максимальну самостійність навчання учнів,

        вносить пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі. Стаж роботи не

        менше – 8 років.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

08.04.2015  № 412


Зареєстровано в Міністерстві 
юстиції України 
27 квітня 2015 р. 
за № 472/26917

Про затвердження Інструкції щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів

Відповідно до пункту 52 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 778 (із змінами), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів, що додається.

2. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти  (Кононенко Ю.Г.) забезпечити державну реєстрацію цього наказу в Міністерстві юстиції України в установленому законодавством порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з 01 вересня 2015 року.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Полянського П.Б.

Міністр

С.М. Квіт


ЗАТВЕРДЖЕНО 
Наказ Міністерства освіти 
і науки України 
08.04.2015 № 412


Зареєстровано в Міністерстві 
юстиції України 
27 квітня 2015 р. 
за № 472/26917

ІНСТРУКЦІЯ 
щодо заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів

Загальні вимоги

1. Цією Інструкцією визначаються вимоги до заповнення Класного журналу для 1-4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (далі - журнал), форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції.

2. У всіх загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від форм власності ведеться журнал.

3. Усі записи в журналі ведуться державною мовою. Допускається запис тем уроків (екскурсій, проектів тощо) і частково домашнього завдання (назва тексту тощо) на правій сторінці журналу мовою навчального предмета (іноземною, національної меншини).

4. Записи на всіх сторінках журналу (у тому числі тих, що заповнюють вчителі, які викладають окремі предмети) упродовж навчального року ведуться пастою (чорнилом) одного кольору.

5. Усі записи ведуться чітко і розбірливо. Виправлення з використанням гумки чи коректора не допускаються. Помилковий запис акуратно закреслюється (однією прямою лінією, якщо це слово, і похилою з правого верхнього кута до нижнього лівого у клітинці з балами) і поряд (у цій же клітинці або рядку) пишеться правильний. Виправлення бала, відмітки про успішність, назви теми засвідчується підписом керівника загальноосвітнього навчального закладу і скріплюється печаткою загальноосвітнього навчального закладу (за наявності) внизу сторінки журналу.

6. Усі записи в журналі, необхідні на початок навчального року, здійснюються класним керівником упродовж 5 робочих днів після одержання журналу.

7. Позначення класу на титульній сторінці журналу здійснюється арабськими цифрами. Для позначення паралельних класів використовують прописні літери українського алфавіту (без лапок). Букви можна обирати не обов’язково за алфавітом (наприклад, 1-А, 1-Б або 1-М (музичний) тощо).

8. Запис переліку навчальних предметів інваріантної та варіативної складових відповідно до робочого навчального плану здійснюється на третій сторінці журналу. Назви освітніх галузей не зазначаються.

9. Якщо для вивчення окремих навчальних предметів клас ділиться на групи, то для кожної з них у журналі відводять окремі сторінки.

10. Облік годин на вивчення навчальних предметів інваріантної складової робочого навчального плану здійснюють на окремих сторінках журналу, відведених для цього предмета.

У разі якщо загальна кількість годин з навчального предмета складається з годин інваріантної та варіативної складових, усі записи в журналі ведуться на сторінках, відведених для цього предмета.

Облік вивчення предметів варіативної складової (курсів за вибором) здійснюють на окремих сторінках журналу.

Облік годин індивідуальних та групових занять здійснюють на окремих сторінках журналу, де записують прізвища й імена всіх учнів класу, присутність їх на занятті позначається знаком «+». Назва навчального предмета, з якого було проведено заняття, вказується у графі «Завдання додому».

11. У розділі І «Облік відвідування (пропуск занять)» класний керівник щодня відмічає кількість уроків (годин), пропущених кожним учнем (ученицею). Запис робиться у вигляді дробу, чисельник якого вказує на причину відсутності («хв.» - через хворобу, «пп» - поважні причини - за письмовою заявою батьків або осіб, які їх замінюють, «бп» - без поважних причин), а знаменник - кількість пропущених уроків (годин) («хв/5», «пп/4», «бп/5»).

Якщо учень (учениця) певний час перебував (перебувала) у санаторно-курортному закладі, то навпроти його (її) прізвища зазначається «Санаторій. Наказ від ___№___». Водночас в розділі ІІ «Облік навчальних досягнень учнів» навпроти його (її) прізвища на цей період зазначається «Санаторій». При цьому запис не має виходити за межі клітинок із датами, що відповідають цьому терміну.

Наприкінці кожного семестру та навчального року обчислюється і записується загальна кількість пропущених кожним учнем (ученицею) уроків (годин) - усього, через хворобу, через поважні причини і без поважних причин.

Відсутність учнів, які навчаються за індивідуальною формою навчання, протягом усього навчального року або на певний період у журналі не фіксується. Навпроти прізвища цього учня (учениці) запис робиться один раз «Інд. форма навчання. Наказ від___ №___». При цьому запис не має виходити за межі клітинок із датами, що відповідають терміну індивідуальної форми навчання.

12. У розділі ІІ «Облік навчальних досягнень учнів» класний керівник записує прізвища та імена учнів в алфавітному порядку без скорочень (у разі збігу прізвища та імені додається запис по батькові), назви навчальних предметів, прізвища, імена та по батькові вчителів, які їх викладають, і систематично протягом року вносить до цього розділу відповідні записи, пов’язані з прибуттям або вибуттям учнів.

Прізвища та імена учнів, які навчаються за індивідуальною формою навчання (крім учнів, для яких індивідуальне навчання організовано з причини кількості учнів менше 5-ти осіб), записують в журналі відповідно до наказу по загальноосвітньому навчальному закладу (на сторінках усіх розділів журналу) з поміткою «Індивідуальне навчання». Облік виконання програм індивідуального навчання для цих учнів ведеться в окремому журналі.

Прізвища та імена учнів, які прибувають у клас посеред навчального року, записують наприкінці списку. Така їх позиція у списку залишається до завершення ведення сторінки. На наступних сторінках усі прізвища записують в алфавітному порядку.

Якщо учні вибувають із класу протягом навчального року, то навпроти їхніх прізвищ на сторінках з усіх предметів робиться запис: «Вибув/вибула». На наступних сторінках журналу прізвище цього учня (учениці) не записується.

13. На лівій сторінці розгорнутого журналу в розділі ІІ «Облік навчальних досягнень учнів» учитель веде щоденний облік навчальних досягнень (із предметів, оцінювання яких здійснюється у балах) та відвідування учнями занять із навчального предмета, який він викладає. Відсутність учня (учениці) на уроці зазначається у журналі під відповідною датою буквою «н».

У графі «Місяць і число» у день проведення уроку (екскурсії, передбаченої календарно-тематичним плануванням із певного предмета, контрольної роботи, практикуму, досліду тощо) проставляється дата проведення. Дата записується дробом, чисельник якого є числом, а знаменник - порядковим номером місяця у році. Наприклад, 04/09. Заздалегідь дати не записуються.

14. Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється вербально:

у 1-му класі - з усіх навчальних предметів;

у 2-му класі - протягом І семестру за рішенням педагогічної ради;

у 2-4-му класах - із предметів інваріантної складової: «Інформатика», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», інтегрованого курсу «Мистецтво», «Основи здоров’я», «Фізична культура»;

у 1-4-му класах - з усіх предметів варіативної складової.

Наприкінці семестрів та навчального року з навчальних предметів, з яких оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється вербально, у журналі у графах «І семестр», «ІІ семестр», «Рік» записується «Зар.» (зараховано). Окремі види перевірок у разі вербального оцінювання (за ведення зошита, діалог, диктант тощо) у журналі словом «Зар.» не фіксують.

У випадках, коли учні звільнені за станом здоров’я від занять із фізичної культури, наприкінці семестрів та навчального року робиться запис «Зв.» (звільнений (а)).

У разі неатестації учня (учениці) через пропуски половини або більшості уроків із навчальних предметів, які оцінюються вербально, робиться запис «Не зар.» (не зараховано). З навчального предмета (предметів), з якого учень (учениця) не атестований, готується завдання на літні канікули за індивідуальною програмою, виконання якої перевіряється перед початком нового навчального року. За результатами перевірки, орієнтовно до 05 вересня включно, у журналі робиться повторний запис про рішення педагогічної ради.

15. Навчальна діяльність учнів під час екскурсій, не передбачених навчальними програмами з певних предметів, та тих, які проводяться наприкінці навчального року (що записуються в журналі у розділі ІІІ «Облік проведення навчальних екскурсій»), не оцінюється і балами в журналі не фіксується.

16. Оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за 12-бальною шкалою і фіксується у журналі у 2-4-му класах із таких навчальних предметів інваріантної складової: «Українська мова», мова і читання національної меншини (де зазначається відповідна мова), «Літературне читання», «Іноземна мова», «Математика», «Природознавство», «Я у світі», «Трудове навчання».

17. Учитель фіксує у журналі результати оцінювання усних робіт (опитувань) у день, коли відбувалось оцінювання, письмових робіт - з метою надання часу для їх перевірки - у день, коли проводиться наступний з цього предмета урок, але під датою, коли виконувалась робота.

18. У журналі балами фіксуються такі види контролю: у 2-4-му класах - поточний, періодичний, а також виводяться тематичні, семестрові, річні бали; у 4-му класі - результати державної підсумкової атестації з предметів, із яких проводилась атестація.

У разі неатестації учня (учениці) за тему, семестр, рік робиться відповідний запис «н/а» (неатестований / неатестована). Неатестація учня (учениці) за тему не впливає на семестровий та річний бал, якщо наступні теми ним (нею) засвоєні. Неатестація учня (учениці) за І семестр не впливає на оцінку за ІІ семестр та річний бал, якщо програма ІІ семестру засвоєна.

У разі неатестації учня (учениці) з навчального предмета (який оцінюється балами) за ІІ семестр та рік для нього готується завдання на літні канікули за індивідуальною програмою, виконання якого перевіряється до початку нового навчального року. За результатами перевірки, орієнтовно до 05 вересня включно, у журналі робиться повторний запис про рішення педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу.

19. На кожний вид робіт із періодичного контролю, що триває не весь урок, або займає певний час на кількох уроках, чи охоплює діяльність учнів протягом певного періоду, у журналі відводиться окрема колонка з відповідним записом (наприклад «Діалог», «Зошит»).

Колонки для фіксації результатів оцінювання ведення зошитів відводять наприкінці кожного місяця (з предметів «Я у світі» і «Природознавство», у разі якщо ці зошити ведуться, - наприкінці семестрів). У 1-му класі (та у І семестрі 2-го класу за рішенням педагогічної ради) результати перевірки зошитів у журналі не фіксуються.

На правій сторінці журналу одночасно із записом теми уроку зазначаються відповідні види перевірок у ті дні, коли вони проводилися.

Результати періодичного контролю, що проводиться фронтально, записують на лівій сторінці журналу під датою, а вид перевірної роботи (аудіювання, диктант, списування, письмовий переказ, письмовий твір, мовна тема тощо) зазначають у верхній частині відповідної колонки.

Навчальна діяльність учнів, що організовується на уроці після проведення фронтальної перевірки, яка триває частину уроку (наприклад, аудіювання), не оцінюється і балами в журналі не фіксується.

У випадках, коли одну роботу оцінюють за двома критеріями, один із балів записують під датою, а інший бал поруч, в окремій колонці, без зазначення дати. Вид перевірної роботи («списування (грамотність)» і «списування (графічні навички»)) зазначають у верхній частині відповідної колонки.

Усі записи робляться у називному відмінку (наприклад: «Читання», «Діалог»). Допускається скорочення назв за правилами скорочення слів української мови, але читатися вони мають однозначно (наприклад «Усн. перек.»).

20. Бали, записані учителем у журналі, мають відповідати балам, виставленим у зошитах для контрольних робіт, що їх вчитель має зберігати до кінця навчального року. Для цих робіт ведуться окремі зошити.

21. Підсумкові контрольні роботи з навчальних предметів, що можуть проводитися відповідно до розпорядження керівника навчального закладу чи органу управління освітою під час інспектування навчального закладу, фіксуються у журналі під датою фактичного дня проведення з наступним коригуванням календарно-тематичного плану.

22. Відсутність учня (учениці) під час написання контрольної роботи (диктанту, мовної теми, письмового переказу тощо) зазначається у журналі під датою виконання роботи буквою «н». У цьому випадку оцінювання навчальних досягнень учня (учениці) за тему учитель визначає за поточними балами.

23. Тематичний бал виставляється після опрацювання програмової теми (кількох підтем однієї великої теми, кількох невеличких тем, розділу підручника).

Тематичний бал записується у колонці журналу без дати з позначкою «Тема».

24. Бал за семестр виставляється у колонці журналу з позначкою «І семестр» («ІІ семестр») не пізніше ніж за 3 дні до кінця певного семестру.

25. У 4 - х класах бали, одержані учнями за державну підсумкову атестацію у формі підсумкової контрольної роботи, виставляються на правій сторінці журналу у розділі «Тема», де здійснюється запис «Державна підсумкова атестація».

26. У разі коли учень (учениця) звільнений (звільнена) від державної підсумкової атестації за рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу, у журналі у цій колонці робиться запис «зв.».

27. Річний бал виставляється у колонці журналу з позначкою «Рік». Окрема колонка для підсумкового бала не відводиться.

28. У розділі ІІІ «Облік проведення навчальних екскурсій» учитель записує дату, зміст і кількість годин проведення навчальних екскурсій, що не передбачені навчальними програмами з певних предметів і проводяться наприкінці або упродовж навчального року.

Навчальні екскурсії з окремих предметів, передбачені календарно-тематичним планом, записуються на сторінках журналу, відведених для відповідного предмета.

29. У розділі ІV «Зведений облік навчальних досягнень учнів» журналу у 1-3-му класах заповнюються рядки: «І семестр», «ІІ семестр», «Рік», у 4-му класі - 4 рядки: «І семестр», «ІІ семестр», «Рік», «Державна підсумкова атестація».

Запис про рішення педагогічної ради у журналі робиться за такою формою:

«Переведено до _______ класу (протокол від ________№__)»;

«Переведено до _______ класу, нагороджено Похвальним листом (протокол від ________№__)»;

«Дано завдання на літні канікули з ________(назва предмета) за індивідуальною формою навчання (протокол від ________№__)».

У цьому випадку до 05 вересня включно робиться повторний запис про рішення педагогічної ради;

«Переведено до іншої школи (класу)» - указати назву загальноосвітнього  навчального закладу (наказ від ________№__);

«Перебував (перебувала) на лікуванні у санаторії чи у санаторній школі (наказ по загальноосвітньому  навчальному закладу від _________№__)»;

«Переведено на індивідуальну форму навчання» тощо (наказ від ________№__).

30. Графи розділу V «Загальні відомості про учнів» журналу заповнює класний керівник, який уносить відповідні записи у зв'язку з прибуттям або вибуттям учнів.

Зміни в обліковому складі учнів у журналі фіксуються після відповідного наказу по загальноосвітньому навчальному закладу із записом «Вибув/вибула (куди?), наказ від _______№___».

Прізвища учнів, які прибули впродовж навчального року, записуються наприкінці списку з позначкою «Прибув/прибула з «__»______, наказ від _______№__».

31. У розділі V «Загальні відомості про учнів»  номер особової справи записується через дріб, де чисельник - велика літера, а знаменник - порядковий номер запису прізвища учня (учениці) в алфавітній книзі (А/45).

Прізвища, імена та по батькові учня, батьків або осіб, які їх замінюють, записуються у відповідних колонках повністю без скорочень.

Не здійснюється запис про батьків (чи одного з них) у таких випадках:

при позбавленні батьківських прав;

у разі смерті;

якщо один із батьків не бере участі у вихованні дитини, але водночас не позбавлений батьківських прав (за згодою).

Записуються місце проживання (включає в себе постійне або тимчасове місце проживання дитини) і контактні номери телефонів батьків або осіб, які їх замінюють.

Дані про місце роботи (посаду) та трудову діяльність батьків не записуються.

Дата народження зазначається цифровим способом: число, місяць, рік народження.

32. У розділі VI «Листок здоров’я» медичний працівник загальноосвітнього навчального закладу фіксує інформацію про групу здоров’я кожного учня. Ця сторінка підписується медичним працівником загальноосвітнього навчального закладу, класним керівником і керівником загальноосвітнього навчального закладу.

33. Перший запис у розділі VII «Зведена таблиця руху учнів класу» робиться на початку вересня (орієнтовно до 05 вересня) у графі «На початок семестру (року)». Наступний запис про кількість учнів, які прибули або вибули, та про кількість учнів станом на перший день ІІ семестру робиться у перший день навчання (у графах «Прибув/прибула», «Вибув/вибула», «На кінець І семестру» і «На початок ІІ семестру»). Останній запис робиться в останній день навчального року. 

34. У розділі VIII фіксується проведення бесід з безпеки життєдіяльності та вступного інструктажу (облік виховних заходів (у тому числі виховних годин, годин спілкування тощо) у журналі не ведеться).

35. Контроль за дотриманням вимог до ведення журналу щокварталу здійснює керівник загальноосвітнього навчального закладу та його заступник з навчально-виховної роботи.

Перевіряти ведення журналу також може особа, яка має право інспектувати загальноосвітній навчальний заклад.

Якщо до ведення журналу немає зауважень, зазначається «Журнал перевірено»; записуються дата, прізвище, ініціали та підпис особи, яка здійснювала перевірку.

Якщо до ведення журналу є зауваження, то особа, яка перевіряє, у розділі ІХ «Зауваження до ведення журналу» стисло фіксує зауваження та пропозиції щодо поліпшення ведення записів у журналі учителем, записує дату, прізвище та ініціали і ставить підпис.

У графі «Відмітки про виконання» вчитель щодо зауважень та пропозицій у триденний термін робить помітку «Виконано» або «Взято до відома», записує дату, своє прізвище та ініціали і ставить підпис.

36. Розподіл кількості сторінок для навчальних предметів інваріантної та варіативної складових робочого навчального плану загальноосвітнього навчального закладу (з урахуванням окремих сторінок для кожної групи при вивченні окремих предметів, якщо клас поділяється на групи) здійснює класний керівник і погоджує із заступником керівника з навчально-виховної роботи.

37. На правій сторінці розгорнутого журналу у день проведення уроку (екскурсії, контрольної, практичної роботи тощо) відповідно до календарного планування записуються дата проведення і його тема. Заздалегідь дати й тема уроку не записуються.

Після написання контрольних робіт у журналі фіксується проведення аналізу результатів контрольних робіт, повторення, узагальнення з теми з відповідним записом «Аналіз контрольної роботи», «Узагальнення (повторення) з теми» тощо.

У разі проведення бінарних уроків (два уроки поспіль з одного або різних предметів) дата і тема кожного з них записуються окремо.

У разі проведення інтегрованих уроків дата і тема кожного з них записуються на сторінці одного з навчальних предметів за вибором учителя.

Якщо заняття проводиться не у формі уроку, то у журналі вказується обрана організаційна форма (наприклад: «Екскурсія до бібліотеки»; «Проект «Зростаємо разом із книгою», «Практична робота «Висаджування квітів» тощо).

38. У графі «Завдання додому» стисло записуються зміст (сторінки підручника, номери задач тощо) і спосіб виконання завдання (вивчити напам'ять, повторити, розв’язати тощо).

Запис у відповідній графі може не робитися у випадках, коли домашнє завдання не задається.

39. У випадку відсутності вчителя педагогічний працівник, який його замінює, робить запис дати проведення уроку, теми і домашніх завдань. У графі «Завдання додому» після запису домашнього завдання записує «Заміна», своє прізвище, ініціали та засвідчує запис власним підписом.

Директор департаменту 
загальної середньої 
та дошкільної освіти



Ю.Г. Кононенко

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України про освіту щодо організації інклюзивного навчання

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У частині третій статті 12 Закону України "Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 49, ст. 259):

1) після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"Для задоволення освітніх, соціальних потреб, організації корекційно-розвиткової роботи у складі дошкільних навчальних закладів можуть створюватися спеціальні та інклюзивні групи для виховання і навчання дітей з особливими освітніми потребами".

У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий вважати відповідно абзацами третім - п'ятим;

2) в абзаці третьому слово "ранньої" виключити, а після слів "загальноосвітніх санаторних школах (школах-інтернатах)" доповнити словами "навчально-реабілітаційних центрах";

3) доповнити абзацом шостим такого змісту:

"У всіх типах дошкільних навчальних закладів при реалізації права дітей на дошкільну освіту враховуються особливі освітні потреби у навчанні і вихованні кожної дитини, у тому числі дітей з особливими освітніми потребами відповідно до принципів інклюзивної освіти".

2. У Законі України "Про загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 28, ст. 230):

1) частину першу статті 6 після слів "незалежно від раси, кольору шкіри" доповнити словами "особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку особистості";

2) частину третю статті 21 доповнити абзацом другим такого змісту:

"Діти з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів, забезпечуються безоплатним гарячим харчуванням протягом усього періоду навчання у загальноосвітньому навчальному закладі";

3) абзац десятий частини першої статті 25 після слів "вихователя загальноосвітньої спеціальної школи (школи-інтернату)" доповнити словами "та асистента вчителя інклюзивних класів загальноосвітніх навчальних закладів".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року.

2. Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо приведення у відповідність із цим Законом підзаконних нормативно-правових актів, забезпечивши набрання ними чинності одночасно з набранням чинності цим Законом шляхом:

приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечення приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про освіту

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст.380)

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) автономія - право суб’єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом;

2) академічна свобода - самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження педагогічної, науково-педагогічної, наукової та/або інноваційної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень, установлених законом;

3) безоплатна освіта - освіта, яка здобувається особою за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів згідно із законодавством;

4) викладацька діяльність - діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору;

5) електронний підручник (посібник) - електронне навчальне видання із систематизованим викладом навчального матеріалу, що відповідає освітній програмі, містить цифрові об’єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію;

6) заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність;

7) засновник закладу освіти - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов’язків засновника;

8) здобувачі освіти - вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти;

9) індивідуальна освітня траєкторія - персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план;

10) індивідуальна програма розвитку - документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційних потреб/послуг для розвитку дитини та розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків дитини з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання;

11) індивідуальний навчальний план - документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії із здобувачем освіти за наявності необхідних для цього ресурсів;

12) інклюзивне навчання - система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників;

13) інклюзивне освітнє середовище - сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей;

14) кваліфікація - визнана уповноваженим суб’єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання);

15) компетентність - динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність;

16) освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей;

17) освітня діяльність - діяльність суб’єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті;

18) освітня послуга - комплекс визначених законодавством, освітньою програмою та/або договором дій суб’єкта освітньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання;

19) освітня програма - єдиний комплекс освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання;

20) особа з особливими освітніми потребами - особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту;

21) педагогічна діяльність - інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей;

22) результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів;

23) рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій;

24) розумне пристосування - запровадження, якщо це потрібно в конкретному випадку, необхідних модифікацій і адаптацій з метою забезпечення реалізації особами з особливими освітніми потребами конституційного права на освіту нарівні з іншими особами;

25) система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб’єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними;

26) спеціальні закони - закони України "Про дошкільну освіту""Про загальну середню освіту""Про позашкільну освіту""Про професійно-технічну освіту""Про вищу освіту";

27) суб’єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність;

28) універсальний дизайн у сфері освіти - дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, що забезпечує їх максимальну придатність для використання всіма особами без необхідної адаптації чи спеціального дизайну;

29) якість освіти - відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом освіти та/або договором про надання освітніх послуг;

30) якість освітньої діяльності - рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством та/або договором про надання освітніх послуг.

2. Положення цього та спеціальних законів щодо батьків стосуються також інших законних представників здобувачів освіти. Батьки, інші законні представники реалізують відповідні положення цього Закону та спеціальних законів стосовно осіб, які не досягли повноліття, а також відповідно до законодавства стосовно осіб, дієздатність яких обмежена.

Стаття 2. Законодавство України про освіту

1. Законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

2. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб’єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.

Листи, інструкції, методичні рекомендації, інші документи органів виконавчої влади, крім наказів, зареєстрованих Міністерством юстиції України, та документів, що регулюють внутрішню діяльність органу, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

3. Суб’єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Стаття 3. Право на освіту

1. Кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

2. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

3. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

4. Кожен має право на доступ до публічних освітніх, наукових та інформаційних ресурсів, у тому числі в мережі Інтернет, електронних підручників та інших мультимедійних навчальних ресурсів у порядку, визначеному законодавством.

5. Держава здійснює соціальний захист здобувачів освіти у випадках, визначених законодавством, а також забезпечує рівний доступ до освіти особам із соціально вразливих верств населення.

6. Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти.

7. Іноземці та особи без громадянства здобувають освіту в Україні відповідно до законодавства та/або міжнародних договорів України.

8. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту згідно із Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", має рівне з громадянами України право на освіту.

9. Право на освіту не може бути обмежене законом. Закон може встановлювати особливі умови доступу до певного рівня освіти, спеціальності (професії).

Стаття 4. Забезпечення права на безоплатну освіту

1. Держава забезпечує:

безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти;

розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства.

2. Право на безоплатну освіту забезпечується:

для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України;

для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб’єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством;

для здобувачів вищої освіти - у закладах освіти за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством.

3. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти.

Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Державна політика у сфері освіти

1. Освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.

2. Державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

3. Державна політика у сфері освіти формується і реалізується на основі наукових досліджень, міжнародних зобов’язань, вітчизняного та іноземного досвіду з урахуванням прогнозів, статистичних даних та індикаторів розвитку з метою задоволення потреб людини та суспільства.

4. Документами державного прогнозування і стратегічного планування розвитку освіти є прогноз розвитку освіти України, стратегія розвитку освіти України, відповідні державні, регіональні та місцеві цільові програми, плани діяльності у сфері освіти органів влади. Органи влади забезпечують відкритий доступ до зазначених документів шляхом їх оприлюднення на своїх офіційних веб-сайтах.

5. Держава створює умови для здобуття громадянської освіти, спрямованої на формування компетентностей, пов’язаних з реалізацією особою своїх прав і обов’язків як члена суспільства, усвідомленням цінностей громадянського (вільного демократичного) суспільства, верховенства права, прав і свобод людини і громадянина.

Стаття 6. Засади державної політики у сфері освіти та принципи освітньої діяльності

1. Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є:

людиноцентризм;

верховенство права;

забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності;

забезпечення рівного доступу до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками, у тому числі за ознакою інвалідності;

розвиток інклюзивного освітнього середовища, у тому числі у закладах освіти, найбільш доступних і наближених до місця проживання осіб з особливими освітніми потребами;

забезпечення універсального дизайну та розумного пристосування;

науковий характер освіти;

різноманітність освіти;

цілісність і наступність системи освіти;

прозорість і публічність прийняття та виконання управлінських рішень;

відповідальність і підзвітність органів управління освітою та закладів освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності перед суспільством;

інституційне відокремлення функцій контролю (нагляду) та функцій забезпечення діяльності закладів освіти;

інтеграція з ринком праці;

нерозривний зв’язок із світовою та національною історією, культурою, національними традиціями;

свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності;

академічна доброчесність;

академічна свобода;

фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом;

гуманізм;

демократизм;

єдність навчання, виховання та розвитку;

виховання патріотизму, поваги до культурних цінностей Українського народу, його історико-культурного надбання і традицій;

формування усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення;

формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками;

формування громадянської культури та культури демократії;

формування культури здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;

невтручання політичних партій в освітній процес;

невтручання релігійних організацій в освітній процес (крім випадків, визначених цим Законом);

різнобічність та збалансованість інформації щодо політичних, світоглядних та релігійних питань;

державно-громадське управління;

державно-громадське партнерство;

державно-приватне партнерство;

сприяння навчанню впродовж життя;

інтеграція у міжнародний освітній та науковий простір;

нетерпимість до проявів корупції та хабарництва;

доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

2. Освіта в Україні має будуватися за принципом рівних можливостей для всіх.

Стаття 7. Мова освіти

1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на вивчення мови відповідних корінного народу чи національної меншини в комунальних закладах загальної середньої освіти або через національні культурні товариства.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

2. Заклади освіти забезпечують обов’язкове вивчення державної мови, зокрема заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти - в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови.

Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, іноземцям та особам без громадянства створюються належні умови для вивчення державної мови.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

4. У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

5. За бажанням здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови корінного народу, національної меншини України як окремої дисципліни.

6. Держава сприяє створенню та функціонуванню за кордоном закладів освіти, у яких навчання здійснюється українською мовою або вивчається українська мова.

7. Особливості використання мов в окремих видах та на окремих рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

Стаття 8. Види освіти

1. Особа реалізує своє право на освіту впродовж життя шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Держава визнає ці види освіти, створює умови для розвитку суб’єктів освітньої діяльності, що надають відповідні освітні послуги, а також заохочує до здобуття освіти всіх видів.

2. Формальна освіта - це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

3. Неформальна освіта - це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

4. Інформальна освіта (самоосвіта) - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

5. Результати навчання, здобуті шляхом неформальної та/або інформальної освіти, визнаються в системі формальної освіти в порядку, визначеному законодавством.

Стаття 9. Форми здобуття освіти

1. Особа має право здобувати освіту в різних формах або поєднуючи їх.

Основними формами здобуття освіти є:

інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева);

індивідуальна (екстернатна, сімейна (домашня), педагогічний патронаж, на робочому місці (на виробництві);

дуальна.

2. Очна (денна, вечірня) форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, що передбачає їх безпосередню участь в освітньому процесі.

3. Заочна форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти шляхом поєднання очної форми освіти під час короткочасних сесій і самостійного оволодіння освітньою програмою у проміжку між ними.

4. Дистанційна форма здобуття освіти - це індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

5. Мережева форма здобуття освіти - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою відбувається за участю різних суб’єктів освітньої діяльності, що взаємодіють між собою на договірних засадах.

6. Екстернатна форма здобуття освіти (екстернат) - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, за яким освітня програма повністю засвоюється здобувачем самостійно, а оцінювання результатів навчання та присудження освітньої кваліфікації здійснюються відповідно до законодавства.

7. Сімейна (домашня) форма здобуття освіти - це спосіб організації освітнього процесу дітей самостійно їхніми батьками для здобуття формальної (дошкільної, повної загальної середньої) та/або неформальної освіти. Відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Оцінювання результатів навчання та присудження освітніх кваліфікацій здійснюються відповідно до законодавства.

8. Педагогічний патронаж - це спосіб організації освітнього процесу педагогічними працівниками, що передбачає забезпечення ними засвоєння освітньої програми здобувачем освіти, який за психофізичним станом або з інших причин, визначених законодавством, зокрема з метою забезпечення доступності здобуття освіти, потребує такої форми.

9. Здобуття освіти на робочому місці - це спосіб організації навчання здобувачів освіти, завдяки якому оволодіння освітньою програмою (як правило, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти) відбувається на виробництві шляхом практичного навчання, участі у виконанні трудових обов’язків і завдань під керівництвом фахівців-практиків, залучених до освітнього процесу.

10. Дуальна форма здобуття освіти - це спосіб здобуття освіти, що передбачає поєднання навчання осіб у закладах освіти (в інших суб’єктів освітньої діяльності) з навчанням на робочих місцях на підприємствах, в установах та організаціях для набуття певної кваліфікації, як правило, на основі договору.

11. Особливості застосування форм здобуття освіти для різних рівнів освіти можуть визначатися спеціальними законами.

12. Положення про форми здобуття освіти затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Розділ II 
СТРУКТУРА ОСВІТИ

Стаття 10. Складники та рівні освіти

1. Невід’ємними складниками системи освіти є:

дошкільна освіта;

повна загальна середня освіта;

позашкільна освіта;

спеціалізована освіта;

професійна (професійно-технічна) освіта;

фахова передвища освіта;

вища освіта;

освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

2. Рівнями освіти є:

дошкільна освіта, яка відповідає нульовому рівню Національної рамки кваліфікацій;

початкова освіта, яка відповідає першому рівню Національної рамки кваліфікацій;

базова середня освіта, яка відповідає другому рівню Національної рамки кваліфікацій;

профільна середня освіта, яка відповідає третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає другому рівню Національної рамки кваліфікацій;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає третьому рівню Національної рамки кваліфікацій;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти, який відповідає четвертому рівню Національної рамки кваліфікацій;

фахова передвища освіта, яка відповідає п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій;

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти, який відповідає шостому рівню Національної рамки кваліфікацій;

перший (бакалаврський) рівень вищої освіти, який відповідає сьомому рівню Національної рамки кваліфікацій;

другий (магістерський) рівень вищої освіти, який відповідає восьмому рівню Національної рамки кваліфікацій;

третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти, який відповідає дев’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій;

науковий рівень вищої освіти, який відповідає десятому рівню Національної рамки кваліфікацій.

3. У системі позашкільної освіти та освіти дорослих (включно з післядипломною освітою) можуть здобуватися часткові кваліфікації відповідного рівня Національної рамки кваліфікацій.

Часткові кваліфікації, які здобуваються в системі позашкільної освіти, можуть відповідати нульовому - третьому рівням Національної рамки кваліфікацій.

Стаття 11. Дошкільна освіта

1. Метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.

2. Діти старшого дошкільного віку обов’язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стандарту дошкільної освіти.

3. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти несуть батьки.

4. Батьки самостійно обирають способи та форми, якими забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту.

5. Органи місцевого самоврядування створюють умови для здобуття дошкільної освіти шляхом:

формування і розвитку мережі закладів освіти;

замовлення підготовки педагогічних працівників;

реалізації освітніх програм неформальної освіти для батьків;

проведення інших заходів.

6. Порядок, умови, форми та особливості здобуття дошкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 12. Повна загальна середня освіта

1. Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності:

вільне володіння державною мовою;

здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

математична компетентність;

компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;

інноваційність;

екологічна компетентність;

інформаційно-комунікаційна компетентність;

навчання впродовж життя;

громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;

культурна компетентність;

підприємливість та фінансова грамотність;

інші компетентності, передбачені стандартом освіти.

Спільними для всіх компетентностей є такі вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

2. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти.

3. Повна загальна середня освіта має три рівні освіти:

початкова освіта тривалістю чотири роки;

базова середня освіта тривалістю п’ять років;

профільна середня освіта тривалістю три роки.

Початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти).

4. Початкова освіта здобувається, як правило, з шести років. Діти, яким на початок навчального року виповнилося сім років, повинні розпочинати здобуття початкової освіти цього ж навчального року.

5. Особи з особливими освітніми потребами можуть розпочинати здобуття початкової освіти з іншого віку, а тривалість здобуття ними початкової та базової середньої освіти може бути подовжена з доповненням освітньої програми корекційно-розвитковим складником. Особливості здобуття такими особами повної загальної середньої освіти визначаються спеціальним законом.

6. На рівнях початкової та базової середньої освіти освітній процес може організовуватися за циклами, визначеними спеціальним законом, поділ на які здійснюється з урахуванням вікових особливостей фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей.

7. Здобуття профільної середньої освіти передбачає два спрямування:

академічне - профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, і поглибленого вивчення окремих предметів з урахуванням здібностей та освітніх потреб здобувачів освіти з орієнтацією на продовження навчання на вищих рівнях освіти;

професійне - орієнтоване на ринок праці профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, та професійно орієнтованого підходу до навчання з урахуванням здібностей і потреб учнів.

Здобуття профільної середньої освіти за будь-яким спрямуванням не обмежує право особи на здобуття освіти на інших рівнях освіти.

Заклади освіти можуть мати освітні програми профільної середньої освіти за одним чи обома спрямуваннями.

8. Результати навчання здобувачів освіти на кожному рівні повної загальної середньої освіти оцінюються шляхом державної підсумкової атестації, яка може здійснюватися в різних формах, визначених законодавством, зокрема у формі зовнішнього незалежного оцінювання.

Державна підсумкова атестація здобувачів початкової освіти здійснюється лише з метою моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та/або якості освіти.

Порядок, форми проведення і перелік навчальних предметів, з яких проводиться державна підсумкова атестація, визначає центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

9. Порядок, умови, форми та особливості здобуття повної загальної середньої освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 13. Територіальна доступність повної загальної середньої освіти

1. Для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій.

Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи.

Право особи здобувати початкову та базову середню освіту у державному або комунальному закладі освіти (його філії), за яким закріплена територія обслуговування, на якій проживає ця особа, гарантується, що не обмежує право особи обрати інший заклад освіти.

2. З метою створення умов для здобуття повної загальної середньої освіти, запровадження профільного навчання, забезпечення всебічного розвитку особи, раціонального та ефективного використання наявних ресурсів і матеріально-технічної бази закладів освіти, їх модернізації створюється освітній округ.

Освітній округ - це сукупність закладів освіти (їхніх філій), у тому числі закладів позашкільної освіти, закладів культури, фізичної культури і спорту, що забезпечують доступність освіти для осіб, які проживають на відповідній території.

Опорний заклад освіти - це заклад загальної середньої освіти, що має зручне розташування для підвезення дітей з інших населених пунктів, забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну і навчально-методичну базу та спроможний забезпечувати на належному рівні здобуття профільної освіти.

Положення про освітній округ і опорний заклад освіти затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. З метою наближення місця навчання дітей до їхнього місця проживання у відповідному населеному пункті може утворюватися філія закладу освіти. Філія закладу освіти - це територіально відокремлений структурний підрозділ закладу освіти, що не має статусу юридичної особи та діє на підставі положення, затвердженого засновником відповідного закладу освіти на основі типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Початкова школа може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) одного або різного віку, які можуть бути об’єднані в один або в різні класи (групи). Освітній процес у такій школі може організовуватися одним чи кількома вчителями або в будь-якій іншій формі, яка є найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандарту початкової освіти.

4. Особи, які здобувають повну загальну середню освіту, проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів, у тому числі із забезпеченням доступності відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

5. Органи місцевого самоврядування різних адміністративно-територіальних одиниць мають право прийняти з урахуванням потреб і пропозицій територіальних громад спільне рішення про організацію здобуття початкової, базової та профільної середньої освіти в закладі освіти (його філії) та забезпечення підвезення здобувачів освіти до нього і у зворотному напрямку.

Стаття 14. Позашкільна освіта

1. Метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.

2. Позашкільна освіта може здобуватися одночасно із здобуттям дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої освіти. Компетентності, здобуті за програмами позашкільної освіти, можуть враховуватися та визнаватися на відповідному рівні освіти.

3. Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім’єю, громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами.

4. Державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.

5. Фінансування позашкільної освіти здійснюється за кошти засновника, державного та/або місцевих бюджетів, батьків, з інших джерел, не заборонених законодавством.

6. Органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення.

7. Порядок, умови, форми та особливості здобуття позашкільної освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 15. Професійна (професійно-технічна) освіта

1. Метою професійної (професійно-технічної) освіти є формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності і перспектив кар’єрного зростання впродовж життя.

2. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається на основі базової або повної загальної середньої освіти. Здобуття професійної (професійно-технічної) освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям профільної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Заклади професійної (професійно-технічної) освіти можуть також здійснювати підготовку фахівців за окремими професіями без забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти.

Особи, які з певних причин не можуть одночасно з набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту або не мають базової середньої освіти, а також ті, які потребують реабілітації, мають право здобувати професійну (професійно-технічну) освіту.

3. Рівнями професійної (професійно-технічної) освіти є:

перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;

третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти.

4. На першому (початковому) рівні професійної (професійно-технічної) освіти особа може здобути кваліфікації, що відповідають другому рівню Національної рамки кваліфікацій.

На другому (базовому) рівні професійної (професійно-технічної) освіти особа може здобути кваліфікації, що відповідають третьому рівню Національної рамки кваліфікацій.

На третьому (вищому) рівні професійної (професійно-технічної) освіти особа може здобути кваліфікації, що відповідають четвертому рівню Національної рамки кваліфікацій.

Заклади професійної (професійно-технічної) освіти мають право здійснювати за відповідними стандартами підготовку фахівців, компетентності яких відповідають п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій. Ліцензування такої освітньої діяльності та акредитація відповідних освітніх програм здійснюються в загальному порядку.

5. Особа, яка здобула професійну (професійно-технічну) освіту відповідного рівня, може продовжити навчання на наступних рівнях освіти, у тому числі за скороченою програмою підготовки - у випадках та порядку, визначених законодавством.

6. Заклади професійної (професійно-технічної) освіти здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації осіб за кошти державного та/або місцевих бюджетів, а також за угодами з підприємствами, установами, організаціями, окремими фізичними та/або юридичними особами.

7. Порядок, умови, форми та особливості здобуття професійної (професійно-технічної) освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 16. Фахова передвища освіта

1. Фахова передвища освіта спрямована на формування та розвиток освітньої кваліфікації, що підтверджує здатність особи до виконання типових спеціалізованих завдань у певній галузі професійної діяльності, пов’язаних з виконанням виробничих завдань підвищеної складності та/або здійсненням обмежених управлінських функцій, що характеризуються певною невизначеністю умов та потребують застосування положень і методів відповідної науки, і завершується здобуттям відповідної освітньої та/або професійної кваліфікації.

2. Фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

3. Система фахової передвищої освіти передбачає здобуття кваліфікацій, що відповідають п’ятому рівню Національної рамки кваліфікацій.

4. Заклади фахової передвищої освіти також мають право здійснювати за відповідними стандартами підготовку фахівців, компетентності яких відповідають третьому та четвертому рівням Національної рамки кваліфікацій. Ліцензування такої освітньої діяльності та акредитація відповідних освітніх програм здійснюються в загальному порядку.

5. Заклади фахової передвищої освіти можуть утворювати навчально-методичні, навчальні, науково-виробничі та інші об’єднання за галузевими або професійними ознаками.

6. Особа, яка здобула ступінь фахової передвищої освіти, може продовжити навчання на рівнях вищої освіти, у тому числі за скороченою програмою підготовки.

7. Порядок, умови, форми та особливості здобуття фахової передвищої освіти визначаються спеціальним законом.

Стаття 17. Вища освіта

1. Метою вищої освіти є здобуття особою високого рівня наукових та/або творчих мистецьких, професійних і загальних компетентностей, необхідних для діяльності за певною спеціальністю чи в певній галузі знань.

2. Вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.

Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

3. Наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність закладів вищої освіти (для закладів вищої освіти культурологічного та мистецького спрямування - мистецька діяльність) є обов’язковою та невід’ємною складовою частиною їхньої освітньої діяльності.

4. Складовою освітньої програми вищої освіти мистецького спрямування є асистентура-стажування, яке проводиться в університетах та академіях на основі ступеня магістра і є основною формою підготовки мистецьких виконавських кадрів вищої кваліфікації.

Стаття 18. Освіта дорослих

1. Освіта дорослих, що є складовою освіти впродовж життя, спрямована на реалізацію права кожної повнолітньої особи на безперервне навчання з урахуванням її особистісних потреб, пріоритетів суспільного розвитку та потреб економіки.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих.

3. Складниками освіти дорослих є:

післядипломна освіта;

професійне навчання працівників;

курси перепідготовки та/або підвищення кваліфікації;

безперервний професійний розвиток;

будь-які інші складники, що передбачені законодавством, запропоновані суб’єктом освітньої діяльності або самостійно визначені особою.

4. Особа має право на вільний вибір закладу освіти, установи, організації, іншого суб’єкта освітньої діяльності, видів, форм, темпу здобуття освіти та освітньої програми в межах здобуття освіти дорослих.

5. Післядипломна освіта передбачає набуття нових та вдосконалення раніше набутих компетентностей на основі здобутої вищої, професійної (професійно-технічної) або фахової передвищої освіти та практичного досвіду.

6. Післядипломна освіта включає:

спеціалізацію - профільну спеціалізовану підготовку з метою набуття особою здатності виконувати завдання та обов’язки, що мають особливості в межах спеціальності;

перепідготовку - освіту дорослих, спрямовану на професійне навчання з метою оволодіння іншою (іншими) професією (професіями);

підвищення кваліфікації - набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань;

стажування - набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов’язків у певній професійній діяльності або галузі знань.

7. Післядипломна освіта у сфері охорони здоров’я також включає:

інтернатуру;

лікарську резидентуру.

Інтернатура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах, закладах охорони здоров’я, визнаних центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я як бази інтернатури, і є обов’язковою формою первинної спеціалізації осіб за лікарськими та провізорськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста або провізора-спеціаліста.

Лікарська резидентура проводиться в університетах, академіях, інститутах, наукових установах, закладах охорони здоров’я, визнаних центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я як бази лікарської резидентури, і є формою спеціалізації лікарів-спеціалістів за певними лікарськими спеціальностями для отримання кваліфікації лікаря-спеціаліста згідно з переліком лікарських спеціальностей, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

8. Засади професійного навчання працівників визначаються законом.

9. Курси підвищення кваліфікації проводяться для набуття здобувачем освіти нових компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань.

10. Безперервний професійний розвиток - це безперервний процес навчання та вдосконалення професійних компетентностей фахівців після здобуття вищої та/або післядипломної освіти, що дає змогу фахівцю підтримувати або покращувати стандарти професійної діяльності і триває впродовж усього періоду його професійної діяльності.

11. Заклади освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників, обов’язковість якої передбачена законом, мають отримати ліцензію на відповідну діяльність та/або акредитувати відповідні освітні програми.

Працівниками закладів післядипломної освіти, які мають ліцензію на освітню діяльність, є педагогічні, науково-педагогічні та/або наукові та інші працівники.

Стаття 19. Освіта осіб з особливими освітніми потребами

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.

2. Держава забезпечує підготовку фахівців для роботи з особами з особливими освітніми потребами на всіх рівнях освіти.

3. Особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку.

4. Для навчання, професійної підготовки або перепідготовки осіб з особливими освітніми потребами застосовуються види та форми здобуття освіти, що враховують їхні потреби та індивідуальні можливості.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення розумного пристосування та універсального дизайну.

6. Навчання та виховання осіб з особливими освітніми потребами, зокрема тими, що спричинені порушенням розвитку та інвалідністю, у закладах дошкільної, позашкільної та середньої освіти здійснюються за рахунок коштів освітніх субвенцій, державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку.

7. Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

8. Категорії осіб з особливими освітніми потребами визначаються актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 20. Інклюзивне навчання

1. Заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку.

2. Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до індивідуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей.

3. Особи з порушеннями фізичного, психічного, інтелектуального розвитку і сенсорними порушеннями забезпечуються у закладах освіти допоміжними засобами для навчання.

4. Особам з особливими освітніми потребами надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Психолого-педагогічні послуги - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами, що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, реабілітаційних установ системи охорони здоров’я, соціального захисту, фахівцями інклюзивно-ресурсного центру.

Корекційно-розвиткові послуги (допомога) - це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та мовлення.

5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування утворюють інклюзивно-ресурсні центри з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.

Психолого-педагогічний супровід - це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, передбачена індивідуальною програмою розвитку.

6. Будівлі, споруди і приміщення закладів освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з державними будівельними нормами і стандартами.

7. Проектування, будівництво та реконструкція будівель, споруд, приміщень закладів освіти здійснюються з урахуванням принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування.

Стаття 21. Спеціалізована освіта

1. Спеціалізована освіта - це освіта мистецького, спортивного, військового чи наукового спрямування, яка може здобуватися в рамках формальної, неформальної, інформальної освіти, спрямована на здобуття компетентностей у відповідній сфері професійної діяльності під час навчання у безперервному інтегрованому освітньому процесі на кількох або всіх рівнях освіти та потребує раннього виявлення і розвитку індивідуальних здібностей.

Держава створює умови для здобуття освіти мистецького, спортивного, військового та наукового спрямування, у тому числі в закладах спеціалізованої освіти всіх рівнів.

2. Мистецька освіта передбачає здобуття спеціальних здібностей, естетичного досвіду і ціннісних орієнтацій у процесі активної мистецької діяльності, набуття особою комплексу професійних, у тому числі виконавських, компетентностей та спрямована на професійну художньо-творчу самореалізацію особистості і отримання кваліфікацій у різних видах мистецтва.

Мистецька освіта включає:

початкову мистецьку освіту, що здобувається одночасно з початковою та/або базовою середньою освітою і полягає в набутті здобувачем компетентностей початкового рівня в обраному виді мистецтва;

профільну мистецьку освіту, що здобувається на основі початкової мистецької освіти одночасно з повною загальною середньою освітою та орієнтована на продовження навчання на наступному рівні мистецької освіти;

фахову передвищу мистецьку освіту, що здобувається на основі початкової мистецької та базової середньої освіти з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти або на основі повної загальної середньої освіти та полягає в набутті здобувачем освіти професійних компетентностей за певною мистецькою спеціальністю;

вищу мистецьку освіту, що здобувається на основі профільної або фахової передвищої мистецької освіти та повної загальної середньої освіти і полягає в набутті здобувачем вищої освіти компетентностей відповідного ступеня вищої освіти (молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва та доктора наук) за певною мистецькою спеціальністю.

Особи, які здобувають мистецьку освіту в закладах спеціалізованої мистецької освіти одночасно з повною загальною середньою освітою, безоплатно забезпечуються місцями у гуртожитках (інтернатах), харчуванням, навчальним обладнанням та стипендіями згідно із законодавством.

Положення про заклади спеціалізованої мистецької освіти затверджуються у порядку, визначеному спеціальними законами.

3. Спортивна освіта передбачає засвоєння освітньої програми з відповідного виду спорту з метою набуття комплексу професійних компетентностей у галузі фізичної культури і спорту, формування та розвитку індивідуальних здібностей особи, поглибленого оволодіння спеціалізацією в обраному виді спорту та здобувається одночасно з середньою, професійною (професійно-технічною), фаховою передвищою чи вищою освітою.

Освітні програми з відповідного виду спорту розробляються всеукраїнськими федераціями з видів спорту та затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.

Особи, які здобувають спортивну освіту в закладах спеціалізованої освіти спортивного профілю, безоплатно забезпечуються місцями у гуртожитках, харчуванням, табельною парадною та спортивною формами, спортивним інвентарем та стипендіями згідно із законодавством.

Положення про заклади спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері фізичної культури і спорту.

4. Військова освіта передбачає засвоєння освітньої програми з військової підготовки з метою набуття комплексу професійних компетентностей, формування та розвитку індивідуальних здібностей особи і поглибленого оволодіння військовою спеціалізацією та здобувається одночасно з середньою, професійною (професійно-технічною), фаховою передвищою чи вищою освітою.

Освітні програми з військової підготовки розробляються закладами спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю та затверджуються органами державної влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади освіти.

До структури військової підготовки належать:

допризовна підготовка, що передбачає здобуття особами первинних загальновійськових і спеціальних компетентностей;

підготовка осіб за військово-технічними та військово-медичними спеціальностями;

військово-професійна підготовка осіб рядового, сержантського (старшинського) складу строкової військової служби та військової служби за контрактом, яка здійснюється на основі базової, профільної середньої, професійної (професійно-технічної) чи фахової передвищої освіти;

підготовка осіб сержантського (старшинського) складу військової служби за контрактом з одночасним здобуттям вищої освіти, яка здійснюється на основі повної загальної середньої освіти;

підготовка осіб офіцерського складу, яка здійснюється на основі повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти для здобуття відповідних ступенів вищої освіти та рівнів військової освіти (тактичний, оперативно-тактичний або оперативно-стратегічний).

Особи, які здобувають військову освіту в закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, безоплатно забезпечуються місцями у гуртожитках, харчуванням, спеціальним одягом та стипендіями згідно із законодавством.

Положення про заклади спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю затверджуються органами державної влади, до сфери управління яких належать такі заклади освіти.

Положення про військові структурні підрозділи закладів освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки та центральним органом виконавчої влади у сфері оборони.

Засади військової освіти регулюються цим Законом, Законом України "Про військовий обов’язок і військову службу" та спеціальними законами.

5. Освіта наукового спрямування - це вид спеціалізованої освіти, що базується на дослідно-орієнтованому навчанні, спрямований на поглиблене вивчення профільних предметів та набуття компетентностей, необхідних для подальшої дослідно-експериментальної, конструкторської, винахідницької діяльності.

Освіта наукового спрямування здобувається на двох рівнях:

базова освіта наукового спрямування здобувається у спеціалізованих закладах одночасно з базовою середньою освітою та полягає в набутті здобувачем початкових компетентностей для дослідно-експериментальної, конструкторської, винахідницької та раціоналізаторської діяльності;

профільна освіта наукового спрямування здобувається у спеціалізованих закладах одночасно з повною загальною середньою освітою та орієнтована на продовження навчання на наступних рівнях освіти.

Особи, які здобувають освіту наукового спрямування у закладах спеціалізованої освіти наукового профілю одночасно з базовою середньою освітою та повною загальною середньою освітою, безоплатно забезпечуються місцями у гуртожитках, харчуванням, навчальним обладнанням та стипендіями згідно з положеннями про заклади спеціалізованої освіти наукового профілю.

Положення про заклади спеціалізованої освіти наукового профілю затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Держава створює умови для залучення учнівської молоді до наукової і науково-технічної діяльності, у тому числі через систему закладів спеціалізованої освіти наукового профілю, зокрема Малу академію наук України, статус та засади діяльності якої визначаються Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

6. Стандарти спеціалізованої освіти, крім стандартів вищої освіти, затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідних сферах.

7. Заклади спеціалізованої освіти здійснюють освітню діяльність за власними освітніми програмами, у тому числі наскрізними, або типовими освітніми програмами, що затверджуються центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади освіти.

Акредитація освітніх програм спеціалізованої освіти, інституційний аудит та/або інституційна акредитація закладів спеціалізованої освіти здійснюються з обов’язковим залученням представників відповідної сфери.

Здобувачі спеціалізованої освіти, які здобувають освіту за наскрізними освітніми програмами, вступають на наступний рівень освіти в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням з центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать відповідні заклади освіти.

8. Фінансування здобуття спеціалізованої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі шляхом надання освітніх субвенцій місцевим бюджетам, коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Розділ III 
ЗАКЛАДИ ОСВІТИ

Стаття 22. Організаційно-правовий статус закладів освіти

1. Юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.

Права та обов’язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права і обов’язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.

Освітня діяльність вважається основним видом діяльності, якщо надходження на цей вид діяльності та/або від цього виду діяльності перевищують половину загальних надходжень цієї юридичної особи (фізичної особи - підприємця).

2. Заклад освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів:

бюджетна установа;

неприбутковий заклад освіти;

прибутковий заклад освіти.

3. Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

4. Заклад освіти може здійснювати освітню діяльність одночасно на різних рівнях освіти та за різними видами освіти, утворювати для цього структурні підрозділи.

5. Заклад освіти для здійснення статутної діяльності може на договірних засадах об’єднуватися з іншими юридичними особами, створюючи освітні, освітньо-наукові, наукові, освітньо-виробничі та інші об’єднання, кожен із учасників якого зберігає статус юридичної особи.

6. Статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах закладу освіти.

7. Заклади освіти всіх форм власності мають рівні права і обов’язки у провадженні освітньої діяльності відповідно до законодавства.

8. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.

Стаття 23. Автономія закладу освіти

1. Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

2. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Стаття 24. Управління закладом освіти

1. Система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами.

Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно до законодавства.

2. Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють:

засновник (засновники);

керівник закладу освіти;

колегіальний орган управління закладу освіти;

колегіальний орган громадського самоврядування;

інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Стаття 25. Права і обов’язки засновника закладу освіти

1. Права і обов’язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

2. Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа:

затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них;

укладає строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти;

розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством та установчими документами закладу освіти;

затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством;

здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти;

здійснює контроль за дотриманням установчих документів закладу освіти;

забезпечує створення у закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального дизайну та розумного пристосування;

здійснює контроль за недопущенням привілеїв чи обмежень (дискримінації) за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, сімейного та майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

3. Засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом та установчими документами.

4. Засновник або уповноважена ним особа може делегувати окремі свої повноваження органу управління закладу освіти та/або наглядовій (піклувальній) раді закладу освіти.

5. Засновник має право створювати заклад освіти, що здійснює освітню діяльність на кількох рівнях освіти.

6. Засновник закладу освіти зобов’язаний:

забезпечити утримання та розвиток матеріально-технічної бази заснованого ним закладу освіти на рівні, достатньому для виконання вимог стандартів освіти та ліцензійних умов;

у разі реорганізації чи ліквідації закладу освіти забезпечити здобувачам освіти можливість продовжити навчання на відповідному рівні освіти;

забезпечити відповідно до законодавства створення в закладі освіти безперешкодного середовища для учасників освітнього процесу, зокрема для осіб з особливими освітніми потребами.

Стаття 26. Керівник закладу освіти

1. Керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти.

Повноваження (права і обов’язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти.

Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.

2. Керівник закладу освіти призначається засновником у порядку, визначеному законами та установчими документами, з числа претендентів, які вільно володіють державною мовою і мають вищу освіту.

Додаткові кваліфікаційні вимоги до керівника та порядок його обрання (призначення) визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

3. Керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень:

організовує діяльність закладу освіти;

вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти;

призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов’язки;

забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм;

забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти;

забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти;

сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти;

сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти;

здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.

Стаття 27. Колегіальні органи управління закладів освіти

1. Основним колегіальним органом управління закладу освіти є вчена або педагогічна рада, яка створюється у випадках і порядку, передбачених спеціальними законами.

2. Основні повноваження, відповідальність, порядок формування і діяльності колегіальних органів управління закладу освіти визначаються законодавством та установчими документами закладу освіти.

Стаття 28. Громадське самоврядування в закладі освіти

1. Громадське самоврядування в закладі освіти - це право учасників освітнього процесу як безпосередньо, так і через органи громадського самоврядування колективно вирішувати питання організації та забезпечення освітнього процесу в закладі освіти, захисту їхніх прав та інтересів, організації дозвілля та оздоровлення, брати участь у громадському нагляді (контролі) та в управлінні закладом освіти у межах повноважень, визначених законом та установчими документами закладу освіти.

Громадське самоврядування в закладі освіти здійснюється на принципах, визначених частиною восьмою статті 70 цього Закону.

У закладі освіти можуть діяти:

органи самоврядування працівників закладу освіти;

органи самоврядування здобувачів освіти;

органи батьківського самоврядування;

інші органи громадського самоврядування учасників освітнього процесу.

2. Вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) колективу закладу освіти.

3. Повноваження, відповідальність, засади формування та діяльності органів громадського самоврядування визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Стаття 29. Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти

1. Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти створюється за рішенням засновника відповідно до спеціальних законів. Порядок формування наглядової (піклувальної) ради, її відповідальність, перелік і строк повноважень, а також порядок її діяльності визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

2. Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти сприяє вирішенню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійсненню контролю за їх використанням, ефективній взаємодії закладу освіти з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами.

3. Члени наглядової (піклувальної) ради закладу освіти мають право брати участь у роботі колегіальних органів закладу освіти з правом дорадчого голосу.

4. До складу наглядової (піклувальної) ради закладу освіти не можуть входити здобувачі освіти та працівники цього закладу освіти.

5. Наглядова (піклувальна) рада має право:

брати участь у визначенні стратегії розвитку закладу освіти та контролювати її виконання;

сприяти залученню додаткових джерел фінансування;

аналізувати та оцінювати діяльність закладу освіти та його керівника;

контролювати виконання кошторису та/або бюджету закладу освіти і вносити відповідні рекомендації та пропозиції, що є обов’язковими для розгляду керівником закладу освіти;

вносити засновнику закладу освіти подання про заохочення або відкликання керівника закладу освіти з підстав, визначених законом;

здійснювати інші права, визначені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.

Стаття 30. Прозорість та інформаційна відкритість закладу освіти

1. Заклади освіти формують відкриті та загальнодоступні ресурси з інформацією про свою діяльність та оприлюднюють таку інформацію. Доступ до такої інформації осіб з порушенням зору може забезпечуватися в різних формах та з урахуванням можливостей закладу освіти.

2. Заклади освіти, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, зобов’язані забезпечувати на своїх веб-сайтах (у разі їх відсутності - на веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів:

статут закладу освіти;

ліцензії на провадження освітньої діяльності;

сертифікати про акредитацію освітніх програм, сертифікат про інституційну акредитацію закладу вищої освіти;

структура та органи управління закладу освіти;

кадровий склад закладу освіти згідно з ліцензійними умовами;

освітні програми, що реалізуються в закладі освіти, та перелік освітніх компонентів, що передбачені відповідною освітньою програмою;

територія обслуговування, закріплена за закладом освіти його засновником (для закладів дошкільної та загальної середньої освіти);

ліцензований обсяг та фактична кількість осіб, які навчаються у закладі освіти;

мова (мови) освітнього процесу;

наявність вакантних посад, порядок і умови проведення конкурсу на їх заміщення (у разі його проведення);

матеріально-технічне забезпечення закладу освіти (згідно з ліцензійними умовами);

напрями наукової та/або мистецької діяльності (для закладів вищої освіти);

наявність гуртожитків та вільних місць у них, розмір плати за проживання;

результати моніторингу якості освіти;

річний звіт про діяльність закладу освіти;

правила прийому до закладу освіти;

умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами;

розмір плати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації здобувачів освіти;

перелік додаткових освітніх та інших послуг, їх вартість, порядок надання та оплати;