Особливості розвитку дітей 6-ти та 7-ми років.

Опис документу:
Тренінгове заняття для учителів початкових класів. Мета: сприяти психічному й особистісному розвитку кожного учасника тренінгу; підвищити рівень обізнаності педагогів щодо особливостей особистісного розвитку дітей 6 та 7 років; допомогти розкрити свій життєтворчий потенціал; вдосконалювати фахову майстерність педагогів. активізувати творчий потенціал вчителів, розвивати креативне мислення, стимулювати розвиток ініціативності, артистизму;

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема. Особливості розвитку дітей 6-ти та 7-ми років.

Мета: сприяти психічному й особистісному розвитку кожного учасника тренінгу; підвищити рівень обізнаності педагогів щодо особливостей особистісного розвитку дітей 6 та 7 років; допомогти розкрити свій життєтворчий потенціал; вдосконалювати фахову майстерність педагогів. активізувати творчий потенціал вчителів, розвивати креативне мислення, стимулювати розвиток ініціативності, артистизму; виховувати інтерес до творчого професійного пошуку, пізнання себе; сприяти формуванню почуття власної гідності педагогів, гордості за свою професію.

Ресурсні матеріали: папір, стікери, маркери, фломастери, презентація, зображення моря та моря з морськими зірками, стікери, зображення лелеки, пір’їнок, пам’ятки, відеоролик «Поява дітей», релаксаційна презентація «Веселка».

Форма проведення: тренінгове заняття.

Цільова аудиторія: учителі початкових класів.

Структура заняття

Зміст заняття

Час

Необхідні ресурси

1

Вступ. Перегляд відеоролику «Поява дітей». Притча «Мудрість»

10 хв

відеоролик

2

Знайомство «Чашка чаю»

5 хв

Чашка для чаю

3

Вправа – очікування «Лелека»

10 хв

Зображення лелеки, пір’їнки

4

Вправа «Правила»

2 – 3 х

Плакат правил

5

Вправа «5 асоціацій про дитину 6 – 7-ми років»

10 хв

Аркуші паперу, кольорові олівці, ручки

6

Вправа «Атоми-молекули»

3 хв

7

Брейстормінг «Особливості розвитку дітей шести – семи років» (мультимедійний супровід)

20 хв

Мультимедійна презентація

8

Вправа «Психологічний портрет учня першого класу».

15 хв

Малюнок дитини, кольорові олівці, папір, ручки

9

Вправа «Самурай, дракон, принцеса»

10 хв

10

Вправа «Лабораторія» Робота в групах.

10 – 15 хв

Педагогічні ситуації, аркуші паперу, ручки

11

Вправа «Очікування» (закінчення)

10 хв

Зображення лелеки

12

Релаксаційна вправа «Веселка»

5 хв

презентація

13

Вправа «Чарівний кошик»

5 хв

Листи із побажаннями

14

Підсумок заняття. Притча «Морська зірка»

5 - 10 хв

Хід заняття

1. Вступ.

Доброго дня дорогі колеги. Я дуже рада вас бачити. Пропоную переглянути відеоролик.

Перегляд відеоролику і його подальше обговорення «Поява дітей». З ким можна проасоціювати лелеку, хмару? Обговорення.

Вашій увазі пропоную притчу.

Притча «Мудрість»

Приходить до батька молода дівчина і говорить:

- Тату, я втомилася, у мене таке важке життя, так багато проблем, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил… Що мені робити?

Замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв із води моркву та яйце і налив у чашку кави з третьої каструлі.

- Що змінилося? – запитав він свою дочку.

- Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді, - відповіла вона.

- Ні, доню моя, це лише поверхневий погляд на речі. Подивися: тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою і піддатливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, а змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу. Так і люди: сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі й ніжні лише тверднуть і зміцнюються…

- А кава? – запитала дочка.

- О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його – перетворили окріп на прекрасний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове й прекрасне, отримуючи користь і знання в такій ситуації.

Про що це історія? Обговорення.

Сьогодні ми з вами поговоримо про дуже важливу тему. Про дітей. Про їхні вікові особливості, про взаємини учителів та учнів…

2. Вправа-знайомство «Чашка чаю»

Мета. Самопізнання учасників, створення доброзичливої атмосфери в групі.

Передаючи по колу чайну чашку, учасники промовляють…( називають себе на ім’я, якщо знають то звертаються на ім’я до сусіда «Приходь до мене на чашку чаю, бо я…» (цікавий співрозмовник, інтелектуальна особистість, вмію розважатись і т. д.))

3 Вправа-очікування «Лелека».

Мета. визначити сподівання й очікування від роботи у групі.

Перед початком заняття на стіні прикріплюється великий малюнок із зображенням лелеки. Кожний учасник отримує паперову пір’їнку, на якій йому пропонується написати власні очікування від тренінгу.

Після того, як усі учасники записали свої очікування, вони по черзі підходять до лелеки, зачитують свої сподівання й скотчем приклеюють пір’їнки на його крила (наприкінці заняття малюнок лелеки використовується для визначення досягнень щодо очікувань учасників).

4. Правила роботи в групі .

Мета. актуалізувати правила групової роботи.

Сьогодні, я пропоную вам правила роботи нашої групи, що забезпечать нам максимальний результат від заняття та раціонально використаний час..

Ведучий пропонує прийняти правила роботи групи. Створити комфортну робочу атмосферу, що дасть групі змогу працювати в єдиному ритмі.

Обладнання: плакат « Правила групової взаємодії».

1. Добровільність і активність.

2. Не перебивайте того, хто говорить, ні словом, ні жестом, ні мімікою — кожний хоче бути почутим.

3. Чесність і правдивість. Не існує правильних відповідей. Правильною є та відповідь, яка насправді відбиває вашу думку, почуття.

4. Конфіденційність. При необхідності.

5. Анонімність. Під час розповіді не називайте конкретних людей, які знайомі іншим.

6. «Тут і зараз». Говорити тільки за темою, не відволікатися.

7. Будьте доброзичливими в ставленні до інших.

8. Не оцінюйте, не давайте порад.

5. Вправа «5 асоціацій про дитину 6 – 7-ми років» .

Мета. актуалізувати особисте розуміння учасників, які якості притаманні дітям цього віку.

Шановні колеги. Дуже часто в своїй роботі ми користуємося асоціаціями. Я прошу вас записати 5 асоціація, які першими прийдуть вам на згадку, коли ви чуєте словосполучення «дитина 6-7-років».

І тепер трохи цікавої інформації.

Коли ви проводитиме першу зустріч з батьками майбутніх першокласників, можна в анкету додати наступне питання:

1. Як проходила вагітність та пологи ( в тактовній формі пояснити для чого це потрібно – щоб краще пізнати дитину, щоб їй було комфортно та спокійно в школі).

2. Яка дитина за порядком народження?

Стосовно першого питання: важка вагітність, угроза викидню, бажання зробити аборт, обвиття пуповиною (такій дитині страшно залишатися на самоті, вона плутаює прийменники або взагалі їх не використовує. Такі діти швидко втомлюються або можуть хитатися на стулі, клацати ручкою – потрібно зупинити навчання – зробити паузу, відкрити вікно, впустити чисте повітря, бо таким дітям не вистачає кисню. Цю дитину можна призначати головним по провітрюванню. Таких дітей не можна садити в центрі класу, бо не будуть працювати, їх треба садити або на перших партах, або на останніх. Такі діти люблять просторий одяг, їх не варто залучати в масові ігри, а призначати керувальниками, потрібно часто робити фізкультпаузи. Вони керуються почуттями та емоціями, не полюбляють , щоб до них торкалися. Для їх заспокоєння є вправа «шарфик», який потрібно накинути на плечі, посадити на килимок і обгорнутися ним. Таким дітям потрібен особистий простір. Ноги повинні завжди стояти на підлозі, якщо вони у повітрі – відчуття беззахисності.

Якщо це перша дитина, то вона за характером недоторкана. Такій дитині постійно треба пояснювати, що вона 1 в родині, але не одна в світі, їм потрібно частіше давати відпочинок, вони не вміють розраховувати ресурси, але дуже вимогливі до себе. Живуть під девізом: якщо не я, то хто – вони перфекціоністи.

Старші діти – вони конкуренти, весь час доводять, що вони праві, ні в чьому не винні. З такими дітьми треба більше говорити, що помилка – це не проблема, її можна виправити, зрівнювати з іншими дітьми. Можуть досягти всього в житті

Середні – це діти «бутерброди». У них високий потенціал, але якщо не підкреслювати їхньої здібності, не хвалити тоді він приверне увагу до себе негативом, поганою поведінкою.

Менша дитина зазвичай має веселу вдачу, не відчувають меж часу. Вважають, що весь світ крутиться навколо них. В таких дітей погана поведінка.

- Є діти, у яких спостерігається сінкенизія – мозок віддає наказ один, а працює декілька органів (все це відбувається мимоволі – для таких дітей гарні обнімашечки, різноманітні доторкання один до одного.)

- Є правопівкульні – вони пишуть образами і краще вміють читати, творчі;

- Лівопівкульні – пишуть фактами: день, ніч, сніг, дощ; вони довго вчаться читати, читають буквами.

Як з’ясувати фізичну готовність дитини до школи?

- Філіпінський тест;

- Випадають зуби;

- При привітанні рукою відокремлюють великий палець, а не готові - ховають або притуляють його до долоні.

Симпатики – це діти, з симпатиковою нервовою системою: швидко все починають робити і швидко згасають, їх треба залучати до роботи на початку уроку. Батькам таких дітей треба радити виконувати домашню роботу від складного до простого.

Паросимпатики – довго ідуть, довго розкачуються, довго включаються у роботу, але запам’ятовують матеріал надовго, опитувати можна з середини до кінця уроку. Домашнє завдання – від простого до складного.

Підсумок сказаних слів. Налаштування на подальшу роботу.

6. Вправа «Атоми - молекули»

Інструкція. Давайте зараз порухаємось, як атоми. Всі ви знаєте, що атоми рухаються в будь-якому напрямку із будь-якою швидкістю, це так званий броунівський рух. За моєю командою всі об’єднуються в «молекули», в кожній з яких стільки атомів, скільки я назву. (Спочатку об’єднати в пари, трійки, п’ятірки для того, щоб процес поділу на підгрупи був більш спонтанним). У результаті присутні повинні об’єднатися у 3 групи.

7. Брейстормінг «Особливості розвитку дітей 6-7- років» . (супровід мультимедійної презентації)

Що ж це за діти?

У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення. Для них характерна пізнавальна активність.

У шестирічок переважає недовільна увага, хоча вони можуть і довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на тому, що їх приваблює. Це час інтенсивного розвитку пам'яті.

Шестирічки - і реалісти, і фантазери. Їхня уява має велику варіативність та відіграє важливу роль. Діти дуже довірливі. Мають почуття сорому, гордості. Їхня внутрішня позиція у ставленні до себе: "Я - хороший”.

Прагнення до позитивних взаємин із дорослими організовує поведінку дітей-шестирічок. Бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришів є одним із основних мотивів поведінки.

У шестирічок почуття переважають над розумом. Їхнє життя це постійні хвилювання з кожного приводу.

Дітям цього віку не вистачає сили волі. Мотиви "хочу” і "потрібно” вступають у суперечність. Щоб зберегти гарні стосунки з дорослими, дитина інколи обманює.

Працездатність у шестирічок є невеликою, тому для них необхідно створити особливий режим праці і відпочинку. Особливо негативно впливають на працездатність шестирічок шум і галас. Діти з готовністю виконують вимоги вчителя. Тому потрібно, щоб педагогічний вплив був спрямований на виховання моральних якостей особливості дитини. Шестирічки люблять веселитися і пустувати. Це їхній природний стан.

Є категорія дітей із невротизмом, неврозом, неврозом страху, неврозом нав'язливих станів, неврозом нетримання сечі (енурез), заїканням. Тільки особлива турбота вчителя, доброзичливий стиль спілкування з цими дітьми в колективі сприятиме попередженню та подоланню їхніх негативних психічних станів.

У цьому віці вже є лідери: справжні і неформальні. Вчителеві дуже важливо спрямувати дітей до справжнього лідера.

Психологами встановлено, що вік від 6 до 7 років є перехідним між дошкільним і молодшим шкільним періодами. Важлива роль дошкільного періоду полягає в досягненні дитиною соціальної зрілості. З приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра - тепер праця, гра, творчість підпорядковані навчанню.

Початок навчання у школі – визначний момент у житті дитини. Він кардинально змінює весь спосіб її буття. Властиве дошкіллю безпечне й безтурботне середовище змінюється світом, наповненим безліччю вимог, обов’язків і обмежень: жорсткий режим відвідування школи; систематична праця, укладена в більші часові рамки; нові норми і правила поведінки; виконання вказівок учителя.

Свій новий статус школяра дитина не завжди сповна усвідомлює, але обов’язково відчуває і переживає його: пишається тим, що стала дорослою; з’являється бажання бути успішною у навчанні. Для першокласника це означає те саме, що бути хорошим і улюбленим. Дитина переконана в тому, що у неї має все виходити, тому сильно переживає свої невдачі, не завжди розуміє їх причини.

Початок навчання є для кожної дитини сильним стресом – водночас із тим, що її переповнюють почуття радості, захвату або здивування, відчуває тривогу, розгубленість, напругу. У зв’язку з цим у першокласників в перші тижні відвідування школи знижується опірність організму, можуть порушувати ся сон, апетит, підвищуватися температура, загострюватися хронічні захворювання. Діти можуть без причини вередувати, дратуватися, плакати. Вони легко відволікаються, не здатні до тривалого зосередження, володіють низькою працездатністю і швидко стомлюються, збудливі, емоційні, вразливі. У зв’язку з таким станом традиційно на перші тижні припадає адаптаційний період, під час якого менша кількість уроків, незначне навчальне навантаження, режим дня схожий на той, до якого діти звикли до школи.

Водночас із початком шкільного навчання відбувається вирішальна зміна соціальної ситуації розвитку дитини. Її відносини із дійсністю перебудовуються: система відносин «дитина – дорослий» диференціюється на дві частини: «дитина – батьки» та «дитина – учитель». При цьому остання визначає відносини між дитиною і батьками, дитиною й іншими дітьми. Маленький школяр стає суб’єктом соціальних стосунків і наділяється суспільно значущими обов’язками, за виконання яких отримує громадську оцінку. У першому класі для дитини вчитель стає найбільш значущою персоною. Його похвала або осуд часто важливіші, ніж оцінка батьків.

А чи замислювалися ви чому діти не хочуть йти до школи? Відповіді.

Окремо варто зупинитися на деяких особливостях розвитку сучасних дітей 6 – 7-ми років, які варто враховувати під час організації навчання першокласників. Вони заполучені з професійних джерел нейропсихологів і нейропедагогів, де сформовано психологічний портрет сучасної дитини.

Останніми роками все більше дітей не мають бажання йти до школи. причини такого стану різні, зокрема:

1. діти об’єктивно набагато більше знають про школу й часто з телебачення або з розмов між дорослими в негативному контексті;

2. вони не сприймають вступ до школи як щось особливе, етапне. Раніше вважалося, що дитина-першокласник вже вміє себе організувати, відчуває змістовний інтерес до школи. У термінах психології, це певне «ядро особистості», яке зумовлює інші властивості, інтелектуальні та емоційні. Зараз ми не знаходимо такого ядра у дітей на порозі їхнього шкільного життя; 3. для сучасних першокласників школа – це вже не те безумовно привабливе місце, яким вона була 30 років тому й закріплена в стереотипах старших поколінь.

Переважна більшість літератури з вікової психології, якою користуються у вищій школі, описує першокласників ХХ століття. Порівнюючи ту картину, що ми бачимо сьогодні, з власним дитинством або з дітьми, які приходили до школи 20-15 років тому, нинішнє хочеться назвати «неправильним». Багатьом так і здається, що дитинство, наприклад, 70-80-х було «ідеальним». В описах класиків вітчизняної психології воно виглядає як дуже «правильне». Але тоді не може бути, що протягом всієї людської історії дитинство розвивалося, поліпшувалося, досягло свого апогею у 1980-і рр., а потім раптом стало псуватися. У чому ж причина того, що сучасні діти значно відрізняються від своїх однолітків 30 років тому? Передусім, батьки стали менше спілкуватися з дітьми.

За об’єктивними даними, до 70% дітей пережили родовий стрес при патології вагітності та пологів, що впливає на розвиток дітей у цілому. Зрозуміло, що стан психологічного і психічного розвитку впливає на розумові процеси, які в основі навчальної діяльності. Як відомо, першим компонентом будь-якої діяльності є мотиви. Що відбувається нині з мотиваційною сферою молодших школярів?

Раніше основним питанням дітей 5–6 років було «Чому?» (так званий вік «чомучок»). У сучасних же дітей – «Навіщо?». Тобто діти зосереджуються не на причинно-наслідковій залежності між об’єктами і явищами, а їх цікавить сенс своїх вчинків і дій. Отже, із сучасними дітьми треба домовлятися, повсякчас мотивувати на виконання певної роботи. Тепер не лише кожен урок слід розпочинати так званим «мотиваційним моментом», а кожен його етап чи навіть завдання. Зважаючи, що слова дорослого не завжди відразу сприймаються учнями, доцільно повсякчас ілюструвати сказане, наприклад, готовими роботами, власним прикладом, практично (компетентнісно, життєво) зорієнтованими завданнями, обов’язковою умовою яких є близький дитині життєвий контекст.

Наступна проблема – заняття дітей у вільний час вдома. Переважну кількість часу діти проводять з різноманітними гаджетами, за переглядом телепередач або за грою на комп’ютері. Як наслідок, під впливом хаотичного потоку інформації, що тисне на свідомість дитини, їй важко зосередитись, складно збагнути, що важливе. Такий стан психологи називають «ситуацією розірваних зв’язків». Отже, дітям необхідне постійне зовнішнє стимулювання, яке вони звикли одержувати з екрану, тому їм складно сприймати усне мовлення вчителя чи інших учнів, у результаті – складнощі з розумінням текстів (написаних чи почутих).

Робота з шестирічними дітьми передбачає обов'язкове врахування фізіологічних та психологічних особливостей. Деякі з психологічних особливостей маленьких учнів сприяють організації навчального процесу в першому класі, а інші - ускладнюють її. Залежно від характеру впливу цих особливостей на процес засвоєння першокласниками навчального змісту і норм шкільного життя їх можна розподілити на дві групи. 

До першої групи належать психологічні особливості шестирічних першокласників, на які педагог може спиратись під час організації навчального процесу. У свідомості шестирічного учня складається ієрархія мотивів. При цьому одним з основних стає мотив встановлення і збереження добрих стосунків із дорослими та іншими дітьми. Учень прагне до визнання з боку дорослого і намагається гарними вчинками заслужити це визнання. Маленький школяр набагато швидше відгукується на прохання і побажання педагога, ніж на жорсткі умови. Власне шкільні норми поведінки ( необхідність піднімати руку на уроці, вставати для відповіді і т. д.) першокласникові краще пропонувати спочатку у вигляді гри за шкільними правилами.

Шестирічний учень ініціативний, намагається відшукати межі для "можна” та "не можна” в поведінці. Для першокласника дуже важливо побачити результати власного зростання як школяра. Маленький школяр прагне все пояснити, прокоментувати, показати, йому подобається запитувати і дізнаватися нове. Першокласник здатний достатньо довго утримувати увагу на тих об'єктах, які йому цікаві. 

У другій групі перелічені психологічні особливості шестирічних першокласників, які ускладнюють процес засвоєння ними нового предметного змісту і прийняття норм шкільного життя. Шестирічний учень не може прийняти та засвоїти всі норми шкільної поведінки, часто порушує межі норм. У першокласника знання норм поведінки і оцінка себе відповідно до цих норм часто не збігаються. Маленький школяр прагне в усьому бути першим, але не може при цьому адекватно оцінити свої уміння. Він часто відчуває труднощі у взаємодії з однолітками. Емоційно важко сприймає власні невдачі, але виявляє ініціативу в критиці однолітків.

6-річна дитина швидко втомлюється, виконуючи одноманітну роботу, тому в класі потрібно забезпечити зміну різних видів діяльності. Через те урок має складатися з декількох частин, об’єднаних загальною темою. Не можна давати завдання, типові для традиційного шкільного навчання, що потребують тривалого зосередження погляду на окремому предметі, виконання серії монотонних точних рухів (в першу чергу це стосується нічим не виправданого захоплення письмом на уроках) і т. п. Оскільки дитина прагне все вивчити в наочно-образному і наочно-дійовому планах, велика увага має приділятися практичним діям з предметами, роботі з наочним матеріалом. Відчуваючи велику потребу у грі та напружено-емоційній насиченості всього життя, 6-річна дитина значно краще засвоює програму в ігровій формі, ніж у стандартній ситуації навчального заняття. Тому необхідне постійне введення в урок елементів гри, проведення спеціальних дидактичних та розвивальних ігор.

Не будемо перелічувати всіх особливостей побудови уроку, відзначимо один принципово важливий момент. У 6 років ще існують значні труднощі з довільною поведінкою: доцільність лише починає формуватися. Звичайно, дитина вже може якийсь час керувати своєю поведінкою, свідомо прагнути виконання поставленої перед нею мети, але при цьому вона ще легко відволікається від своїх намірів, переключаючись на щось несподіване, нове, привабливе. Більше того, у 6-річних дітей недостатньо сформований механізм регуляції діяльності, яка спирається на соціальні норми та правила. Їхня активність, творча ініціатива не можуть виявлятися в умовах твердих вимог, суворо регламентованого спілкування. І якщо, наприклад, дитину сварять за те, що вона намалювала не червоне, як було потрібно, а зелене сонце з червоними променями – це красиво), у неї замість розуміння шкільних правил виникає здивування, образа, страх помилитися наступного разу. Авторитарний стиль спілкування із 6-річними дітьми не просто не бажаний, він неприпустимий!

Учні «зет»: особливості

Нинішнє покоління учнів, народжених після 2000 року, є поколінням «зет». Можна невпинно дискутувати про специфіку нинішнього учнівства, та ліпше про це скажуть характеристики покоління Z

Проблеми з увагою

Більшість педагогів наголошують на проблемах з увагою у сучасних підлітків. Є дослідження, які показують, що сучасний учень може концентруватися на чомусь лише 8 секунд, що значно менше, ніж у представників попередніх поколінь Зворотній погляд на цю проблему полягає в тому, що такі особливості уваги є не погіршенням психічної функції, а трансформацією, спричиненою історичними умовами. Адже представники цього покоління зростають у світі, де інформаційні можливості безмежні, а от часу не вистачає. Тож їхні психічні процеси адаптуються до необхідності дуже швидко оцінювати та фільтрувати великі обсяги інформації. Вони: швидко переключаються з однієї сторінки в соцмережах на іншу переходять за посиланнями вміють читати інформацію «діагонально», не заглиблюючись.

Кліпове мислення З неуважністю пов’язана й інша особливість пізнавальної сфери «зетів» — так зване кліпове мислення. Це коли інформація сприймається краще, коли вона яскрава та невелика за обсягом, немов реклама в телевізорі. Тому учні сприймають: погано ліпше тексти з лінійно-послідовною логікою викладення інформацію, подану дозовано, невеликими об’ємами, з візуальними образами та графікою. Існують достатньо песимістичні думки науковців про атрофічні процеси в мозку дитини внаслідок активного використання інтернету. Але є більш оптимістична точка зору: сучасні технології сприяють розвитку нових нейронних зв’язків у мізках покоління Z.

Різноманітні, але неміцні комунікації Зетів якщо й можна назвати мовчазним поколінням, то лише через перевагу віртуального спілкування над реальним. Чи є в сучасних дітей проблеми з комунікацією? Через соцмережі вони знаходять собі друзів по всьому світі. Але в контактах у дитини може бути кілька сотень друзів, яких додати так само легко, як і видалити. Тому є тенденція до неміцних комунікацій цього покоління — і в дружбі, і в особистих стосунках. Водночас «зетам» властива толерантність. У них в друзях можуть бути люди різного статусу та значення: директор школи, пости якого вони постійно «лайкають» публічні люди, до яких вони самі «зафрендились» абсолютно невідомі, випадкові люди. У такій нерозбірливості «зети» не вбачають нічого загрозливого. Їхнє особисте життя достатньо прозоре — вони діляться подрібницями свого життя в мережі, не вбачаючи у цьому проблеми. Кордони між особистим та публічним у цього покоління розмиті.

Нетерплячість та егоцентричність «Зетам» не доводилось, як поколінню «ікс», тиждень чекати улюбленого мультика по телевізору. На відміну від поколінь, яким дарували омріяні іграшки раз на рік, у Z багато ляльок та іграшок, дорогих і недорогих. Ці діти нетерплячі та вимагають швидкого результату. Через переважання дітоцентричності у їх вихованні в сучасних родинах це покоління ще називають «ЯЯЯ». Доступність інформації, розширення — хай і віртуальне — кордонів спричиняє думку дітей «зет» про майже безмежні можливості. Це відображається у самооцінці та вмінні наполегливо добиватися виконання своїх бажань.

З дорослими — на рівних «Зети» не схильні до субординації, усіх вважають рівними. Часто на рівності поколінь будується і домашня система виховання. Тому покоління «зет» ближче до батьків, аніж попередні покоління. Батьки-«ігреки»: полюбляють гратися і розважатися зі своїми дітьми балують дітей, хвалять та підвищують їх самооцінку, навіть при мінімальних зусиллях.

«Зети», як ніхто інший, потребують ігрових підходів. Також їх варто частіше хвалити — «лайкати» оцінками або нагородами. На уроках інформацію — подавати переважно графічно, завдання — конкретні, лекції — зведені до мінімуму.

8. Вправа «Психологічний портрет першокласника»

Учасники об’єднуються в чотири групи за принципом пор року.

Завдання: скласти портрет дитини 6 – 7 років з її вміннями, потребами, можливостями.

1 група з позиції батьків.

2 група з позиції вчителя.

3 група з позиції адміністрації школи.

4 група з позиції самих дітей.

Презентації груп.

9. Вправа «Самурай, дракон, принцеса»

Мета: зняття психологічного навантаження, налаштування для подальшої роботи.

Аудиторія об’єднується в групи за принципом «кока-кола» і становляться у дві шеренги. Вам дається можливість домовитися, що показувати одночасно. Фігур буде три: Принцеса, самурай та дракон. Принцеса перемагає Самурая, Самурай дракона, Дракон Принцесу. (Або Принцеса та самурай (1 бал принцесі, бо вона причаровує ). Самурай та Дракон (1 бал дракону, бо він з’їдає принцесу). Принцеса и Принцеса, Дракон и Дракон, Самурай и Самурай (ніхто нічого не отримує).)

Як показувати фігури?

Самурай. Звичайний образ самурая – це меч, він агресивний і кричить “банзай”. Давайте спробуємо показати самурая: у кучного в руці меч, шаг вперед, б’ємо мечем и кричим “банзай”! На рахунок три.

Дракон. Великий, страшний, з роту б’є вогонь. Давайте попробуймо показати дракона: шаг вперед, руки-когті и ричимо – р-р-рррр.

Принцесса. “Ну, принцеса у нас буде “добра”. Попробуймо: дівчинка- в руках платтячко, ногами перебирає і співає “ля-ля-ля”.

Гра буде йти до трьох перемог.

10. Вправа «Лабораторія» Робота в групах .

Аудиторія об’єднується за принципом «права рука, ліва рука, права нога, ліва нога». Аналіз педагогічних ситуацій

Ситуація. Віталік, 6 років, заважає вести уроки! Постійно перебиває вчителя й відволікає однолітків. Сперечається! Голосно розмовляє і постійно грається іграшками. Учитель пояснює новий матеріал. Бешкетник Віталік у цей час напівголосно тупає ногами під партою. Коли вчитель перестає говорити, тупання припиняється. Це повторюється кілька разів. Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Ситуація . Матвію, 5,9 років, під час уроку виймає бутерброд і починає демонстративно жувати говорить: «Я все це вже знаю. Мені нудно!» Дитині зовсім не цікаво в школі. Кожного дня нарікання. Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації?

Ситуація. Аліна, 6 років, сама не слухає й іншим заважає! Непосидюща, неуважна… і ще багато всіляких «ні» та «не». Учитель розпочинає урок і раптом помічає, що вона вийняла з портфеля ляльку і бавиться нею. Увага класу перемикається на іграшку. Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Ситуація. Семен, 7 років, не вміє спілкуватися з однолітками. Постійно свариться й з’ясовує взаємини з однокласниками, а на уроці переживає через конфлікт. Соромиться відповідати перед класом. Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Педагогічна ситуація № 1. Ви приступили до проведення уроку в класі. Всі учні заспокоїлися, настала тиша, і раптом у класі хтось з учнів голосно засміявся. Коли ви, не встигнувши нічого вимовити, здивовано подивилися на учня, що засміявся, Сашко, дивлячись вам прямо в очі, сказав: "Мені завжди смішно дивитися на вас і хочеться сміятися, коли я вас бачу. Давайте гратися.". Яка реакція вчителя буде доцільною в такій ситуації? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Педагогічна ситуація №2. Учитель дає Максимові, дитині 7 років, завдання, а той не хоче його виконувати і при цьому категорично заявляє: "Я не хочу це робити! Починає падати на підлогу і голосно кричати. – Яка повинна бути реакція вчителя? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Педагогічна ситуація № 3. Учень 1-го класу, розчарований своїм навчанням у школі, сумнівається у власних здібностях. Після того, як інші діти активні та жваві на уроках, він говорить учителеві: "Я – найгірший учень у класі і мені ніколи не щастить. Я ніколи не зможу учитися на відмінно і не відставати від інших учнів у класі…". Що повинен на це йому відповісти вчитель?

Педагогічна ситуація № 4. Платон - учень 1 класу вкотре говорить учителеві: "Я знову забув принести зошит (підручник, спортивну форму, альбом і т.п.) Мені мама не поклала". Як повинен на це відреагувати вчитель? Який із компонентів психологічної готовності дитини до школи не сформований.

Педагогічна ситуація №5 Один учень дуже тягнув руку, але ви не встигли вислухати його. Він розсердився й сказав: «Більше нічого робити не буду!» І справді, більше на уроці не працював. Ваші дії? Якою повинна бути відповідь учителя?

Педагогічна ситуація № 7. Софія, учениця першого класу відмовляється сидіти з Богданом, учень 1-го класу, пояснюючи це тим, що він їй не подобається. Як на це повинен відреагувати вчитель?

Педагогічна ситуація № 8. Оксана, учениця 1-го класу купує солодощі та іграшки іншим дітям у класі для того, щоб вони дружили з нею. Ви дізнаєтеся про це. Яка має бути його реакція на ситуацію?

11 Вправа «Очікування» (закінчення)

Чи справдилися ваші очікування? Давайте відправимо нашу лелеку у мандрівку. Разом з ним і наші бажання. Перенесіть ваші пір’їнки з одного зображення на інше, якщо ваші очікування справдилися.

12. Перегляд релаксаційної презентації «Веселка».

13. Вправа «Чарівний кошик» .

Інструкція. Колеги! Пропоную вам дістати по одному папірцю з чарівного глечика (вази, мішечка), який підкаже, що на вас чекає сьогодні або що вам потрібно зробити найближчим часом. Ці побажання чарівно впливають на настрій, підбадьорюють, надають упевненості.

Тобі сьогодні особливо пощастить!

Життя готує тобі приємний сюрприз!

Усе складається для тебе найкращим чином!

Сьогодні твій день, щасти тобі!

Сьогодні Фортуна з тобою разом!

Пам’ятай: ти народилася, щоб бути щасливою!

Сьогодні очікуй прибутку!

Люби себе такою, якою ти є, — неповтор­ною!

Потурбуйся про здоров’я свого тіла!

Зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш!

Вищі сили оберігають тебе!

У тебе є все, щоб насолоджуватися життям!

Усе, що потрібно тобі, легко приходить до тебе!

Усі твої бажання та мрії реалізуються, повір у це!

Сьогодні з тобою спокій і радість!

Сьогодні щасливий день.

14 Підсумок заняття. Притча «Морська зірка»

Притча «Морська зірка».

Колись один чоловік йшов берегом моря. Він помітив, що вночі море викинуло на берег величезну кількість морських равликів і зірок. Радісно, насолоджуючись вранішнім сонцем, чоловік міряв кілометр за кілометром піском.

Десь далеко він побачив, що хтось танцює на пляжі. Здивований тим, що хтось радіє життю таким дивним способом, він підійшов ближче.

Коли він наблизився, стало зрозумілим, що фігурка не танцює, а старанно повторює якийсь рух. Підійшовши ще ближче до маленької фігурки, чоловік побачив, що це дитина. Маленька дівчинка старанно збирала на березі морських зірок і кидала їх в море. Від здивування чоловік зупинився на мить, а потім запитав: «Для чого ти кидаєш в море морських зірок?». « Якщо я залишу їх на березі, - відповіла дівчинка, - сонце висушить їх і вони помруть. Я кидаю їх в море тому, що хочу, щоб вони жили».

Чоловік задумався, вражений словами дівчинки, але потім, згадавши скільки кілометрів морського узбережжя він пройшов, сказав: «Так їх, цих зірок, тут на березі мільярди! Що ти можеш змінити?»

Дівчинка на мить задумалась над словами чоловіка, а потім повільно нахилилась, підняла ще одну зірку і кинула її в море.

Потім повернулась до людини, посміхнулась: «Можливо, ви і праві, - сказала вона, - але саме для цієї зірочки я змінила життя»”.

В житті кожної дитини вам відведена дуже важлива роль. Саме від вас та ваших майстерних чарів дуже багато чого залежить, але і не слід забувати про тей багаж, який дитина вже має.

Дякую всім за увагу. На згадку ви отримуєте пам’ятку «Психологічні особливості дітей 6 – 7 років».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Впровадження веб-квестів в освітній процес»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.