ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ-СЛОВЕСНИКА

Опис документу:
Умовою успішного виконання суспільством освітньої функції в контексті оновленої парадигми освіти є спрямованість на розвиток особистості, використання її потенційних можливостей і творчих здібностей. У зв’язку з цим постає необхідність удосконалення якості освітнього процесу, що можливо реалізувати лише за умови підвищення рівня готовності майбутніх учителів до професійної діяльності.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Бодик О.П.,

канд. філол. наук, доцент

ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ-СЛОВЕСНИКА

Постановка проблеми. Умовою успішного виконання суспільством освітньої функції в контексті оновленої парадигми освіти є спрямованість на розвиток особистості, використання її потенційних можливостей і творчих здібностей. У зв’язку з цим постає необхідність удосконалення якості освітнього процесу, що можливо реалізувати лише за умови підвищення рівня готовності майбутніх учителів до професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми. Проблеми професійного становлення педагогів розглянуто в роботах В. Бондар, Н. Глузман, О. Гончар, А. Грабовий, Т. Григорчук, О. Савченко, А. Степанюк, С. Трубачева, сутність професійної майстерності та готовність до її реалізації – І. Зязюн, Н. Кічук, З. Курлянд, С. Максименко, О. Мороз, Г. Нагорна, В. Сластьонін, Р. Хмелюк, особливості розвитку професійної компетентності вчителів-філологів – Н. Волошина, М. Пентилюк, О. Семеног.

Мета статті. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначити поняття професійної компетентності педагога, з’ясувати основні складові професійного становлення вчителів-словесників.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасній школі та суспільству потрібні творчо мислячі фахівці, які зможуть забезпечити ефективність навчання на нових підходах. Одним із основних завдань сучасної школи, визначених Законом України „Про освіту”, є формування всебічно розвиненої особистості учня, розвиток його здібностей і талантів, що можливо лише за умови, коли педагог у своїй роботі дотримується певних обов’язків, які викладено у ст. 56 зазначеного закону: постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, навчальних програм на рівні обов’язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти; сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів. Мова йде про необхідність створення таких умов, які максимально розкриють художньо-творчі здібності та творчий потенціал майбутніх вчителів. Тому головна мета цієї статті полягає в ознайомленні з методами й прийомами розвитку художньо-творчих здібностей, необхідних під час проведення занять з фахових дисциплін майбутніх учителів-словесників. На сучасному етапі розвитку нашого суспільства та системи освіти як одного з його найважливіших соціальних інститутів зростає потреба в компетентних фахівцях із творчим складом розуму.

Основною рисою сучасного вчителя є, безперечно, педагогічна майстерність, тобто комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності. До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності та педагогічна техніка. Щоб учитель діяв творчо, самостійно виважуючи результати своєї діяльності, він повинен мати певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить професійний саморозвиток педагога, а через нього і розвиток учня.

На уроках української мови та літератури вчитель може на яскравих, доступних для дітей прикладах сприяти посиленню інтересу до вивчення й відповідної оцінки морального досвіду минулих поколінь, ставленню проблемних запитань до виробів народних промислів, до народних пісень і обрядів. Діти дізнаються про те, що народна традиція покладала на батьків основний обов’язок – добре виховати дитину, виростити повноцінну людину, що підтверджується чисельними українськими прислів’ями та приказками, піснями й казками, проте в наш час багато народних традицій існує лише в пам’яті старих людей і записах етнографів. Тому сьогодні намагаються відродити й зберегти хоча б часточку традицій, обрядів, культури рідного народу, і саме ці знання мають бути покладені в основу професійного становлення сучасного вчителя української мови та літератури, оскільки вчитель повинен насамперед бути носієм рідної культури.

Аналіз психолого-педагогічної та лінгвістичної літератури дозволяє твердити, що проблема формування нового вчителя, вчителя сучасності є надзвичайно актуальною. Наприклад, І. Олійник переконує, що вчитель української мови повинен мати глибокі лінгвістичні знання; вміння й навички практичного володіння мовою; стійкі наукові інтереси; вміння планувати свою практичну діяльність, враховуючи досягнення наукової думки; повсякденно підвищувати науково-теоретичний рівень, вдосконалювати психолого-педагогічну підготовку, свої знання, вміння, навички, поліпшувати загальний розвиток і культурний рівень [5, с. 145].

Г. Гуковський вважає, що справжній учитель літератури повинен мати такі якості і властивості: розвинену естетичну чутливість, високий рівень асоціативного мислення, відчуття краси поетичного відображення: „Він повинен відчувати художнє слово, матеріал і образ літератури всім своїм єством – думкою і слухом, уявою і фізичним, моторним (артикуляційним) чуттям, він повинен його бачити наскрізь, і тоді з надр слова, з глибини словесної споруди виникне для нього вся повнота ідеї” [3, с. 91].

Російський дослідник Н. Амінов спробував структурувати спеціальні здібності вчителя-словесника. Розуміючи під спеціальними здібностями вчителя-філолога здібності до викладання російської мови і літератури, автор представляє їх у вигляді комплексного утворення, що включає п’ять підструктур.

1 підструктура – базові здібності, необхідні для реалізації професійної діяльності як викладача літератури, так і викладача мови (відчуття слова; культура мовлення; багатство мовлення; емоційна виразність мовлення).

2 підструктура – літературні здібності (поетичне сприйняття дійсності, відтворююча увага, образне мислення).

3 підструктура – лінгвістичні здібності (здібність аналізувати мовні явища, лінгвістична спостережливість та лінгвістична пам’ять).

4 підструктура – здібності до викладання літератури (здібність інтерпретації літературного твору, здатність до сприйняття й розкриття художніх особливостей літературного твору, здатність до аналізу художнього твору).

5 підструктура – здібності до викладання мови (здатність виокремлювати суттєве в мовних явищах, здібність до створення проблемних ситуацій, здібність до методичного різноманіття) [1, с. 301].

Л. Бутенко наголошує на тому, що інтерпретація художніх творів має важливе значення для вчителів літератури та їх культуротворчої діяльності: вона стимулює творчу активність, визначає конкретні кроки у напрямку пізнання мистецтва, забезпечує умови для вияву творчих сил і можливостей особистості. У зв’язку з цим, інтерпретацію художніх творів у культуротворчій діяльності вчителів літератури, вчена радить розглядати, як один із важливих чинників їх творчої активності, як метод художньо-творчого пошуку та особистісну програму творчої самореалізації [2, с. 47].

Висновки. Отже, можемо визначити такі особливості сучасного вчителя української мови та літератури:

  • педагогічна майстерність, тобто певний комплекс особистісних рис, що забезпечують його професійну діяльність;

  • професійна компетентність, тобто досконале знання дисципліни, що ним викладається;

  • професійний саморозвиток, тобто прагнення розвивати вже набуті знання та бажання поповнювати їх;

  • високий рівень соціальної і моральної свідомості;

  • розвинені інтелектуально-логічні здібності (вміння аналізувати, обґрунтовувати, пояснювати);

  • патріотизм, тобто тільки на власному прикладі можливо виховати в майбутньому поколінні любов до Батьківщини;

  • знання історії, традицій та звичаїв України;

  • висока мовна культура, що дозволяє аналізувати мовні явища, навчати грамотній вимові та письму;

  • емоційно забарвлене мовлення (наявність експресивних слів, тропів, стилістично забарвленої лексики тощо);

  • високий рівень ораторських здібностей;

  • здатність викладати літературу як мистецтво слова, тобто вміння зацікавити учнів, подати цікаві факти про письменника чи поета, розповісти улюблену поезію напам’ять тощо;

  • володіння новітніми інформаційними технологіями та влучне використання їх на заняттях;

  • культура зовнішнього вигляду, тобто вчитель власним одягом, зачіскою чи прикрасами не повинен відволікати школярів від уроку;

  • специфічні особистісні якості (сміливість, цілеспрямованість, наполегливість).

Література

  1. Аминов Н. А. Модельные характеристики способности и одаренности учителей / Н. А. Аминов // Способности. – Дубна : Феникс, 1997. – С. 289-306.

  2. Бутенко Л. В. Учитель літератури : вияв творчості і краси : підготовка майбутніх учителів літератури до інтерпретації художніх творів : монографія / Л. В. Бутенко. – Херсон : Атлант, 2008. – 232 с.

  3. Гуковський Г. А. Изучение литературного произведения в школе / Г. А. Гуковський. – М.: Просвещение, 1966. – 182 с.

  4. Зязюн І. А. Педагогіка добра : ідеали і реалії : наук.-метод. посіб. / І. А. Зязюн. – К. :МАУП, 2000. – 312 с.

  5. Методика викладання української мови в середній школі / За ред. І. С. Олійника. – К. : Вища школа, 1989. – 439 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.