«Особливості прояву агресії в кризові періоди життя підлітків .»

Опис документу:
Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб’єкт - суб’єктних відносин. Імовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подоланню того, що протидіє цьому процесові.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ЗМІСТ

ВСТУП

І.ПРОЯВИ ДИТЯЧОЇ АГРЕСИВНОСТІ В РІЗНІ КРИЗОВІ ПЕРІОДИ ЖИТТЯ

1.1. Теорії виникнення агресії

1.2. Дитяча агресивність. Вікові особливості прояву дитячої агресивності

1.3. Причини виникнення та шляхи усунення агресії в різні вікові періоди життя дітей.

1.4. Психологічні особливості підліткового віку

Висновки до І розділу.

ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВУ АГРЕСІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

2.1. Методи та організація дослідження

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Висновки до розділу ІІ

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Слово агресія походить від латинського “aggredi”, що означає “нападати”. Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове. До початку XIX століття агресивним вважалося будь-яке активне поводження, як доброзичливе, так і вороже. Пізніше, значення цього слова змінилося, стало більш вузьким. Під агресією стали розуміти вороже поводження у відношенні оточуючих людей.

Існує безліч теоретичних обґрунтувань виникнення агресії, її природи і факторів, що впливають на її прояв. Але усі вони підпадають під наступні чотири категорії. Агресія відноситься до:

- Уродженим спонуканням і задаткам;

- Потребам, що активізуються зовнішніми стимулами;

- Пізнавальним і емоційним процесам;

Актуальним соціальним умовам у поєднанні з попереднім навчанням.

Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб’єкт - суб’єктних відносин. Імовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подоланню того, що протидіє цьому процесові.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і усяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати визначений ступінь агресивності. Відсутність її веде до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктною, нездатною до свідомої кооперації, і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю й агресією не є твердим, а, з іншої сторони, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні і не схвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивне поводження "зловмисністю" не володіє, таким його робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розвертається. Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Тема курсової роботи: Особливості прояву агресії в кризові періоди життя людини.

Об’єкт дослідження: психологічний стан підлітків ,їх психологічні стосунки.

Предмет дослідження: агресія у кризові періоди підлітків .

Мета дослідження: простежити та виявити проблему прояву агресії в кризові періоди.

Завдання роботи:

- визначити поняття агресії;

- розглянути теорії походження агресії;

- розглянути причини виникнення агресії в кризові періоди;

- виявити, як проявляється агресія в кризові періоди;

- зробити відповідні висновки.

Методи дослідження:

- аналіз першоджерел;

- метод системного аналізу.

І. Прояви дитячої агресивності в різні кризові періоди життя.

1.1. Теорії виникнення агресії.

Теорія потягу (психоаналітичний підхід)

Засновником цієї теорії є Зиґмунд Фрейд. Він вважав, що агресивне поводження по своїй природі інстинктивне і неминуче. У людині існує два найбільш могутні інстинкти: сексуальний (лібідо) і інстинкт потягу до смерті (танатос). Енергія першого типу спрямована на зміцнення, збереження і відтворення життя. Енергія ж другого типу спрямована на руйнування і припинення життя. Він затверджував, що вся людська поведінка є результатом складної взаємодії цих інстинктів, і між ними існує постійна напруга. Через те, що існує гострий конфлікт між збереженням життя (еросом) і її руйнуванням (танатосом), інші механізми (зсув) служать меті направляти енергію танатоса зовні, у напрямку від “Я”. А якщо енергія танатоса не буде звернена зовні, то це незабаром приведе до руйнування самого індивідуума. Таким чином, танатос побічно сприяє тому, що агресія виводиться назовні і спрямовується на інших.

Цю теорію можна відобразити наступною схемою:

Зменшити імовірність появи небезпечних дій може зовнішній прояв емоцій, що супроводжують агресію .

Екологічний підхід

Нове звучання ця тема одержала завдяки роботам К.Лоренца, що дотримував еволюційного підходу до агресії, що було схоже з позицією З.Фрейда.

Згідно Лоренцу, агресія бере початок насамперед з уродженого інстинкту боротьби за виживання, що є присутнім у людей так само , як і в інших живих істот. Він вважав, що агресивна енергія, що має своїм джерелом інстинкт боротьби за виживання, генерується в організмі спонтанно, безупинно, у постійному темпі, регулярно накопичуючись з часом. Таким чином, розгортання явно агресивних дій є спільною функцією:

Кількості накопиченої агресивної енергії.

Наявності стимулів, що полегшують розрядку агресії.

Але, чим більша кількість агресивної енергії мається в даний момент. Тим менший стимул потрібний для того, щоб агресія виплеснулася зовні, тобто агресивне поводження може виплеснутися спонтанно.

Лоренц відзначав, що крім уродженого інстинкту боротьби всі живі істоти наділені можливістю придушувати свої прагнення, тобто мають стримуючий початок, що перешкоджає нападові на представників свого виду. А люди, у свою чергу, мають більш слабкий стримуючий початок, ніж тварини. Звідси, технічний прогрес (зброя масового знищення) може привести до знищення людини як виду.

Ослаблення агресії можливе шляхом різних дій. Також Лоренц затверджував, що любов і дружні відносини можуть виявитися несумісними з вираженням відкритої агресії і можуть блокувати її прояву .

Фрустраційна теорія (гомеостатична модель)

Ця теорія, запропонована Д.Доллардом, протипоставляється двом, вище описаним. Тут агресивне поводження розглядається як ситуативний, а не еволюційний процес. Основні положення цієї теорії звучать так:

Фрустрація завжди приводить до агресії в якій-небудь формі.

Агресія завжди є результатом фрустрації.

У відношенні спонукання до агресії вирішальне значення мають три фактори:

1. Ступінь очікуваного суб'єктом задоволення від майбутнього досягнення мети;

2. Сила перешкоди на шляху досягнення мети;

3. Кількості послідовних фрустрацій.

Тобто, чим у більшому ступені суб'єкт відчуває задоволення та чим сильніше перешкода і чим більша кількість реакцій блокується, тим сильніше буде поштовх до агресивної поведінки. А якщо фрустрації випливають одна за іншою, то їхня сила може бути сукупною і це може викликати агресивну реакцію більшої сили.

Коли з'ясувалося, що індивідууми не завжди реагують агресією на фрустрацію, Доллард і співавтори прийшли до висновку, що подібна поведінки не виявляється в той же момент фрустрації насамперед через погрозу покарання. У цьому випадку відбувається “зсув”, у результаті якого агресивні дії направляються на іншу людину, напад на яку асоціюється з найменшим покаранням .

Теорія соціального навчання (біхевіористична модель)

На відміну від інших, ця теорія говорить, що агресія являє собою засвоєне поводження в процесі соціалізації через спостереження відповідного образу дій і соціальне підкріплення. Тобто відбувається вивчення людської поведінки, орієнтованої на зразок.

Ця теорія була запропонована Балдурой і представлена в роботі у виді таблиці 1.1., що пояснює засвоєння, провокування і регуляцію агресивної поведінки.

Таблиця 1.1.

Теорія соціального навчання Балдури.

Агресія, що здобувається за допомогою:

Біологічних факторів (наприклад, гормони, нервова система)

Навчання (наприклад, безпосередній досвід, спостереження)

Агресія провокується:

Впливом шаблонів (наприклад, порушення, увага)

Неприйнятним звертанням (наприклад, нападки, фрустрація)

Спонукальними мотивами (наприклад, гроші, замилування)

Інструкціями (наприклад, накази)

Ексцентричними переконаннями (наприклад, параноідальними переконаннями)

Агресія регулюється:

Зовнішнім заохоченням і покаранням (наприклад, матеріальна винагорода, неприємні наслідки)

Вікарним підкріпленням (наприклад, спостереження за тим, як заохочують або карають інших)

Механізмами саморегуляції (наприклад, гордість, провина)

З його погляду, аналіз агресивної поведінки вимагає обліку трьох моментів:

1. Способів засвоєння подібних дій;

2. Факторів, що провокують їх появу;

3. Умов, при яких вони закріплюються .

Тому, істотне значення тут приділяється навчанню, впливові первинних посередників соціалізації, а саме батьків, на навчання дітей агресивній поведінці. Зокрема, було доведено, що поведінка батьків може виступати як модель агресії і, що в агресивних батьків звичайно бувають агресивні діти. Також ця теорія затверджує, що засвоєння людиною широкого діапазону агресивних реакцій – пряме заохочення такої поведінки. Тобто одержання підкріплення за агресивні дії підвищує імовірність того, що подібні дії будуть повторюватися і надалі. Разом з тим, істотне значення має результативна агресія, тобто досягнення успіху при використанні агресивних дій. Сюди ж відноситься і вікарний досвід, тобто спостереження заохочення агресії в інших. Соціальне заохочення і покарання відносяться до спонукання агресії. Самозаохочення і самопокарання – моделі відкритої агресії, регульовані заохоченням і покаранням, що людина встановлює для себе сама.

Хочеться відзначити, що ця теорія залишає набагато більше можливостей запобігти і контролювати людську агресію. Тому є дві причини:

1. Відповідно до теорії, агресія - придбана модель соціальної поведінки.

2. Соціальне навчання передбачає прояв агресії людьми тільки у визначених соціальних умовах.

В даний час теорія соціального навчання є найбільш ефективною в пресказанні агресивної поведінки, особливо якщо є зведення про агресора і ситуацію соціального розвитку.

Таким чином, з вищезгаданих теорій, що пояснюють природу агресивності, можна зробити наступні висновки:

  • прояв агресії пояснюють біологічні і соціальні фактори;

  • агресивність може бути не тільки жорстокою, але і нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання;

  • агресивні дії можуть бути ослаблені або спрямовані в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивного поводження, орієнтації людини на позитивну модель поведінки, зміна умов, що сприяють проявові агресії.

Під агресією, по А.Фромму, варто розуміти будь-які дії, що заподіюють або мають намір завдати шкоди іншій людині, групі людей або тварині, а також заподіяння збитку взагалі всякому неживому об'єктові .

Агресивність, по Р.С.Немову, розуміється як ворожість - поведінка людини у відношенні інших людей, що відрізняється прагненням заподіяти їм неприємності, нанести шкоду .

“Психологічний словник” за редакцією Зінченко пропонує наступне визначення: Агресія - мотивоване деструктивне поводження, що суперечить нормам і правилам співіснування людей у суспільстві, що наносить шкоду об'єктам нападу (одушевлений і неживим), що приносить фізичний збиток людям або викликають у них психологічний дискомфорт (негативні переживання, стан напруженості, страху, пригніченості) .

Структуру агресивного прояву запропонували у своїх роботах Заградова Й., Осинський А.К., Левітів Н.Д.:

По спрямованості:

Агресія, спрямована зовні;

Аутоагресія - спрямована на себе.

По меті:

Інтелектуальна агресія;

Ворожа агресія.

По методу вираження:

Фізична агресія;

Вербальна агресія.

По ступеню виразності:

Пряма агресія;

Непряма агресія.

По наявності ініціативи:

Ініціативна агресія;

Оборонна агресія.

Тепер визначимо, що така агресивна дія й агресивна поведінка, агресивність, тому що часто в ці поняття вкладають той самий зміст.

Агресивна дія - це прояв агресивності, як ситуативної реакції. Якщо ж агресивні дії періодично повторюються, то в цьому випадку варто говорити про агресивну поведінку.

Сама ж агресивність має на увазі ситуативний, соціальний, психологічний стан безпосередній перед або під час агресивної дії.

Так само хочеться відзначити, що кожна особистість повинна мати визначений ступінь агресивності, тому що агресія є невід'ємною характеристикою активності й адаптивності людини.

В. Клайн вважає, що в агресивності є визначені здорові риси, що просто необхідні для активного життя. Це - наполегливість, ініціатива, завзятість у досягненні мети, подолання перешкод. Ці якості властиві лідерам .

Р.С.Хоманс вважає, що агресію може викликати ситуація, пов'язана з прагненням до справедливості .

Стан фрустрації - це психічний стан, що характеризується наявністю стимульованої потреби, що не знайшла свого задоволення. Цей стан супроводжується різними негативними переживаннями: роздратуванням, розпачем.

Румянцева Т.Р. вважає, що сьогодні на перший план висувається нормативний підхід. Відповідно до цієї точки зору, в визначенні поведінки як агресивного, вирішальне місце повинне належати поняттю норми. Норми формують своєрідний механізм контролю за позначенням тих або інших дій. Поняття норми формується в процесі соціалізації дитини. Звідси, поведінку будемо назвати агресивною при наявності двох обов'язкових умов:

1. Коли мають місце згубні для жертви наслідку;

2. Коли порушені норми поведінки .

Важливу роль у становленні агресивної поведінки відіграють навчання і виховання. Психологи визнають, що над агресивними проявами можливий контроль, пов'язаний із процесом соціалізації. Соціалізацією агресії можна назвати процес навчання контролеві власних агресивних спрямувань і вираження їх у формах, прийнятних у рамках даної цивілізації. В результаті соціалізації багато хто вчаться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства.

Інші ж залишаються досить агресивними, але вчаться виявляти агресію більш тонко: через словесні образи, сховані примуси, завуальовані вимоги та інше.

Треті нічому не навчаються і виявляють свої агресивні імпульси у фізичному насильстві.

І тут важливу роль відіграє ранній досвід виховання дитини в конкретному культурному середовищі, сімейні традиції й емоційне тло відносин батьків до дитини.

На думку психологів піддатливість до агресивних дій формується в міру нагромадження недоліків у процесі соціалізації. Виділяють два ступені соціалізації:

  • засвоєння соціального досвіду, цінностей, норм культурної поведінки;

  • засвоєння субкультурного досвіду меншого обсягу, але утримуючи норми поведінки, що допускають агресивність.

Таким чином, піддатливість до агресивних дій формується при недостатньо збалансованій соціалізації.

1.2 Дитяча агресивність. Вікові особливості прояву дитячої агресивності

Агресивні дії в дитини можна спостерігати вже із самого раннього дитинства. В перші роки життя агресія виявляється майже винятково в імпульсивних приступах упертості, що часто не піддаються керуванню дорослими. Виражається це, найчастіше, спалахами злості або гніву, що супроводжуються лементом, бриканням, кусанням, забіякувастю.

Згідно Б.Споку, в однорічному віці нормальними явищами можуть вважатися: замахування дитини на матір за те, що вона зробила щось неприємне йому .

Як відзначає Є. Гаспарова, на другому році життя зростає активність дитини. З розширенням можливостей самостійних дій зростає незалежність у поводженні дитини. Часом це прагнення до незалежності - знамените “Я сам!” - виливається в перші спроби маленької людини настояти на своєму, всупереч бажанню батьків .

До трьох років скарги на упертість сина або дочки звучать наполегливіше. У цей період діти 2х - 3х років попадають у дитячі сади, де починає формуватися досвід взаємодії з однолітками як процес більш-менш тривалої підтримки і розгортання дій, спрямованих на інших.

У цей період агресія носить інструментальний характер. Конфлікти між дітьми найчастіше виникають у ситуації мати річ, звичайно іграшку. Прояв агресивності в цьому віці, головним чином, залежить від реакції і відношення батьків до тих або інших форм поведінки. Якщо батьки і вихователі відносяться нетерпимо до будь-яких проявів відкритої агресії, то в результаті можуть формуватися символічні форми агресивності, такі як ниття, фиркання, упертість, неслухняність і інші види опору, а також прояву непрямої агресії.

В цьому віці підсилюється “дослідницький інстинкт”, і в цей же час маля зіштовхується з цілою системою нових, для його досвіду, заборон, обмежень і соціальних обов'язків. Потрапляючи в конфліктну ситуацію між спонтанним інтересом і батьківським “не можна”, дитина мимоволі випробує найсильнішу депривацію - обмеження можливості задоволення своїх потреб. Іншими словами, приводить до стану фрустрації. Дитина сприймає цю ситуацію як акт відкидання з боку батьків. Неможливість вирішення цього конфлікту приводить до того, що в ньому просипається злість, розпач, агресивні тенденції.

Однак, якщо раніше батьки на агресивність дитини реагували ласкою, то тепер вони частіше прибігають до погроз, позбавленням задоволень, ізоляції.

А. Фромм, вказує на існування феномена “перенесення”, що у три-чотири роки є однієї із самих звичайних прикмет агресивності. Суть його в тім, що дитина не насмілюється в цьому віці відкрито виливати свою злість на матір і переносить гнів і агресивність на інший, більш необразливий об'єкт. Дитина не може узяти верх над матір'ю з батьком насамперед тому, що вони дорослі і мають реальний авторитет. До того ж дитині вже прищеплене почуття поваги і слухняності, нехай навіть із застосуванням погроз і покарань .

Дитина до актів насильства може відносити досить широкий спектр дій, у який включаються навіть такі, як позбавлення ласощів, іграшки, вербальні переконання, вимовлені підвищеним тоном.

До шести-семи років до інструментальної агресії починає домішуватися агресія, адресована на інших людей особисто. Відбувається зміна форм агресії: частота просто фізичного нападу зменшується за рахунок росту більш “соціалізованих” форм (образа, боротьба).

1.3. Причини виникнення та шляхи усунення агресії в різні вікові періоди.

Молодший шкільний вік

Говорячи про відносини “батько-дитина”, ми говоримо про взаємовідносини між ними і про положення, що займає дитина в родині. Якщо у дитини (незалежно від того, до якої вікової групи вона належить) погані відносини з одним або обома батьками, якщо дитина почуває, що її вважають нікуди не придатною, або не відчуває батьківської підтримки, вона, можливо, виявиться залученою у злочинну діяльність, буде ополчатися на інших дітей, однолітки будуть відзиватися про неї як про агресивну дитину, вона буде поводитися агресивно стосовно батьків.

Шефер з'ясував, що відносини батьків до своєї дитини можна описати двома парами важливих ознак:

неприйняття - розташування;

терпимість – стримування .

Ступінь виразності цих ознак обумовлює характер виховного впливу. В.І.Гарбузов виділив три типи негативних відносин батьків до дитини:

Тип А – відкидання (неприйняття дитини, демонстрація недоброзичливого відношення)

Тип Б - гіперсоціалізація (надвимогливе відношення: надмірна критика, причепливість, покарання за найменшу провину)

Тип В - гіперопіка (езопове виховання: надпіклувальне відношення, при якому дитина позбавлена можливості самостійно діяти) .

Перший тип формує у дитини відчуття покинутості, незахищеності, непевності в собі. Дитина не почуває підтримки, “стіни” за яку можна сховатися. Крім того, відкидання руйнує механізм ідентифікації (дитина не приймає батьківські переконання). При холодних емоційних відносинах вона не має позитивних поведінкових моделей реагування. Це знижує здатність саморегуляції дитини.

Другий тип (гіперсоціалізація), начебто б надає дитині зразок для розвитку і спрямований на формування сильної, вольової особистості, але все-таки приводить до негативних результатів - озлобленості, прагненню робити заборонне “нишком” та інше. Тут критика з боку батьків звичайно не є конструктивною і тому не приводить до позитивних результатів. Критика на адресу дитини формує в нього почуття неповноцінності, тривожності і чекання нових невдач. Найчастіше дитина, що займає таке положення в родині, виявляється неспроможною і не здатною зайняти високе положення в групі. І ця неспроможність приводить до того, що агресивна поведінка дитини служить їй для самоствердження в групі.

Також, батьки, пред'являючи завищені вимоги до дитини, не враховують її особливостей і можливостей. І звідси надмірна завантаженість дитини заняттями. Причому заняття, невідповідні вікові й інтересам дитини можуть привести до виникнення неврозу, що провокує агресивну поведінку.

Третій тип (гіперопіка) також порушує нормальний розвиток особистості. Вона надає дитині можливість одержання батьківської ласки і любові, однак, надмірний догляд приводить до інфантилізму, несамостійності, нездатності приймати рішення і протистояти стресам, знижує особистісні здібності до саморегуляції.

Такі діти, вважають психологи, найчастіше стають жертвами агресії. І з огляду на, що вони нездатні постояти за себе, у них спостерігається непряма агресія, тобто свої негативні емоції вони зганяють на інших предметах (рвуть книги, розкидають іграшки, карають іграшки в грі й ін.).

Таким чином, неправильне відношення до дитини в родині також веде до формування агресивних тенденцій у поводженні дитини.

У висновку огляду літератури можна привести висловлення Перрі і Бассей що:

„Агресивні діти, як правило виростають у родинах, де дистанція між батьками і дітьми величезна, де мало цікавляться розвитком дітей, де не вистачає тепла і ласки, відношення до прояву дитячої агресивності байдужне або поблажливе, де замість дисциплінарних впливів, замість турботи і терплячого пояснення віддають перевагу силовим методам, особливо фізичним покаранням” .

Тому, щоб подолати агресію в цьому віці батьки повинні бути терплячими і уважними до своєї дитини, повинні цікавитися успіхами дитини, допомагати їй у подоланні труднощів.

Підлітковий вік.

Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області суб’єкт - суб’єктних відносин. Імовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення і руйнування перешкод, подоланню того, що протидіє цьому процесові.

1.4. Психологічні особливості підліткового віку

У фізіологічному плані границі підліткового віку приблизно збігаються з навчанням дітей у 5-8 класах середньої школи й охоплює вік від 11-12 до 14-16 років. Особливе положення підліткового періоду в циклі розвитку відбито в інших його назвах: "перехідний", "важкий", "критичний" у них зафіксована складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються в цьому віці, пов'язаних з переходом від однієї епохи життя до іншої.

Перехід від дитинства до дорослості складає основний зміст і специфічна відмінність всіх сторін розвитку в цей період фізичного, розумового, морального, соціального.

Важливість підліткового віку визначається і тим, що в ньому закладаються основи і намічаються загальні напрямки формування моральних і соціальних установок особистості.

Психологічні особливості підліткового віку одержали назву "підліткового комплексу". Підлітковий комплекс включає:

- чутливість до оцінки сторонніх щодо своєї зовнішності, здатності, умінні сполучитися з крайньою самовпевненістю і безапеляційними судженнями у відношенні навколишніх;

- уважність часом вживається з разючою черствістю, хвороблива сором'язливість з розв'язністю, бажанням бути визнаною й оціненою іншими - з показною незалежністю, боротьба з авторитетами, загальноприйнятими правилами і розповсюдженими ідеалами - з обожнюванням випадкових кумирів, а почуттєве фантазування із сухим мудруванням.

Однією з основних причин психологічних труднощів цього віку є полове дозрівання, що визначає нерівномірність розвитку у різних напрямках. Характерною рисою цього віку є допитливість розуму, прагнення до пізнання, підліток жадібно прагне опанувати як можна велику кількістю знань, при цьому не звертаючи належної уваги на їхню систематичність. Підлітки направляють розумову діяльність на ту сферу, що більше всього їх захоплює. Цей вік характеризується емоційною нестійкістю і різкими коливаннями настрою (від екзальтації до депресії). Найбільш афективні бурхливі реакції виникають при спробі ущемити самолюбство. Пік емоційної нестійкості приходиться у хлопчиків на вік 11-13 років, у дівчинок - 13-15 років. Характерна для підлітків полярність психіки:

- Цілеспрямованість, наполегливість і імпульсивність;

- Підвищена самовпевненість;

- Потреба в спілкуванні + бажання усамітнитися;

- Розв'язність у поводженні + сором'язливість;

- Романтизм + цинізм, ощадливість;

- Ніжність, пестливість + жорстокість.

Важливим етапом дозрівання є процес формування самосвідомості. У його основі лежить здатність людини відрізняти себе від своєї життєдіяльності, усвідомлене відношення до своїх потреб і здібностей, потягам, переживанням і думкам.

Суть "підліткового комплексу" складають свої, властиві цьому вікові і визначеним психологічним особливостям - поведінкові моделі, специфічні підліткові поведінкові реакції на вплив навколишнього середовища.

Підліткова фаза первинної соціалізації - усі підлітки цього віку - школярі, що знаходяться на утриманні батьків або держави. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно цей вік дуже суперечливий, для нього характерно диспропорції рівнів і темпів розвитку. Підліткове "почуття дорослості" головним чином новий рівень домагань, якого підліток фактично не досяг.

Висновки до І розділу

Розглянувши основні теорії, що пояснюють природу агресивності, визначимо основні поняття.

Агресію можна розглядати як біологічно доцільну форму поведінки, що сприяє виживанню й адаптації. З іншого боку, агресія розцінюється як зло, як поведінка, що суперечить позитивній сутності людей.

Агресія, у якій би формі вона не виявлялася, являє собою поведінку, спрямовану на заподіяння шкоди або збитку іншій живій істоті, що мають усі підстави уникати подібної поведінки з собою. Дане комплексне визначення містить у собі наступні положення:

  • Агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;

  • В якості агресії може розглядатися тільки таке поводження, що має на увазі заподіяння шкоди або збитку живим організмам;

  • Жертви повинні мати мотивацію уникнення подібного звертання із собою .

Прояв агресії досить різноманітний.

Розрізняють два основних типи агресивних проявів:цільова агресія;

інструментальна агресія.

Перша виступає як здійснення агресії як заздалегідь спланований акт, ціль якого - нанесення шкоди або збитку об'єктові. Друга відбувається як засіб досягнення деякого результату, що сам по собі не є агресивним актом.

Робимо висновки, що для підлітка дуже важливо, щоб його дорослість була замічена навколишніми, щоб форма його поводження не була дитячою. Цінність роботи для підлітка визначається її дорослістю, а виникаючі представлення про норми поведінки провокують на обговорення поведінки дорослих, звідси і типові вікові конфлікти. Цей вік також являє собою особливий інтерес у зв'язку з тим, що для більшості хлопців ще не наступив момент самовизначення; не встала ще гостро проблема подальшого вибору - або одержувати середню освіту в школі й орієнтуватися в далекому майбутньому на вищий навчальний заклад, або поєднувати навчання з одержанням професії в середніх спеціальних установах, таких як коледжі, технікуми й ін. У такий спосіб велика група дітей знаходиться як би в стані "соціального спокою": дорослі по відношенні до підлітка поводяться як з дитиною, ще слабко пред'являються вимоги відповідальності за вчинені вчинки і прийняті рішення. При вже досить сформованому характері ще в слабкому ступені виражено соціальні нашарування. Проекція ж сімейних взаємин і установок служать підліткові орієнтиром у повсякденному житті і міжособистісних контактів.

Можна припустити, що в родинах, де підліток обділений увагою дорослих, де немає довірчих взаємин – формується почуття ворожості до усього навколишнього світу. Діти, що більш тонко відчувають атмосферу оточення, не можуть не прийняти це як природний стан.

В даний час агресивне поводження підлітків є проблемою, що хвилює і батьків і вчителів. Психологічна атмосфера в дитячому колективі найчастіше залежить від дітей, більш агресивних стосовно навколишніх.

ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕНЯ ПРОЯВУ АГРЕСІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ.

Об'єктом дослідження були обрані учні 9-х класів СЗШ № 215 м. Києва.

Загальна кількість піддослідних 29 осіб. З них 17 дівчаток та 12 хлопчиків. 
Процедура дослідження полягала у проведенні
 анкетування учнів і в подальшому виявленні та порівнянні рівня агресивності у хлопчиків і дівчаток середнього підліткового віку. 
Дослідження проводилися в урочний час (на класних годинах). Під час дослідження були присутні класні керівники, які допомагали і підтримували дисципліну в класах. Дослідження проводилося у груповій формі

Піддослідні поставилися до дослідження з великим інтересом. На проведення дослідження було витрачено 45 хвилин. Отримані дані, в цілому, можна вважати достовірними. 

2.1.Методи та організація дослідження.

Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і усяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до її граничного розвитку.

Кожна особистість повинна мати визначений ступінь агресивності. Відсутність її веде до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктною, нездатною до свідомою кооперації, і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю й агресією не є твердим, а, з іншої сторони, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні і не схвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивна поведінка "зловмисністю" не володіє, такою її робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розвертається. Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Виходячи з цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типи:

- перший - мотиваційна агресія, як самоцінність;

- другий - інструментальна, як кошти (припускаючи при цьому, що і та, і інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і сполучені з емоційним переживаннями: гнів, ворожість).

У практиці психологів більш цікавить мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властиві особистості деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії. Однієї з подібних діагностичних процедур є запитальник Басса - Дарки.

А.Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості і визначив останню як: "...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій" .

Створюючи свій запитувальник, що диференціює проявлення агресії і ворожості, А.Басс і А.Дарки виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма - агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, брутальність).

4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа - заздрість і ненависть до навколишніх за дійсні і вигадані дії.

6. Підозрілість - у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тім, що інші люди планують і приносять шкоду.

7. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльону, погрози).

8. Почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тім, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваємо їм каяття.

Для того, щоб допомогти дитині подолати агресію в цьому віці, вчителі, психологи та батьки повинні стежити за змінами в поведінці дітей, проводити різні тести на виявлення стану агресії у дитини, знаходити індивідуальний підхід до кожної дитини.

Запитальник складається з 75 тверджень, на які досліджуваний відповідає "так" або "ні".

При складанні запитальника автори користувалися наступними принципами:

1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання сформульовані таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Відповіді оцінюються по восьми шкалах у такий спосіб:

1. Фізична агресія:

"так"=1, "ні"=0:1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68 і

"ні"=1, 2 "так"=0 - 9 і 7 твердження.

2. Непряма:

"так"=1, "ні"=0:2, 10, 18, 34, 42, 56, 63 і

"ні"=1, "так"=0 - 26 і 49.

3. Роздратування:

"так"=1, "ні"=0:3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72 і

"ні"=1, "так"=0 - 11, 35, 69.

4. Негативізм:

"так"=1, "ні"=0:4, 12, 20, 28 і

"ні"=1, "так"=0 - 36.

5. Образа:

"так"=1, "ні"=0:5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.

6. Підозрілість:

"так"=1, "ні"=0:6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59 і

"ні"=1, "так"=0 - 33, 66, 74, 75.

7. Вербальна агресія:

"так"=1, "ні"=0:7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73 і

"ні"=1, "так"=0 - 33, 66, 74, 75.

8. Почуття провини:

"так"=1, "ні"=0:8, 16, 24, 32, 40, 47, 54 61 67.

Індекс ворожості містить у собі 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (прямої або мотиваційної) містять у собі шкали 1, 3, 7.

Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21+4, а ворожості 6, 5-7+3. При цьому звертається увага на можливість досягнення визначеної величини, що показує ступінь прояву агресивності.

Використовуючи дану методику, варто пам'ятати про те, що агресивність, як властивість особистості, і агресія, як акт поведінки, можуть бути зрозумілі в контексті психологічного аналізу мотиваційно-потребностної сфери особистості (Див. додатки).

Для отримання інформації про стиль сімейного виховання підлітка використовувався опитувальник А.Варга, В.Століна.

2.2. Аналіз та інтерпретаці результатів.

Дослідження особливостей впливу стилю сімейного виховання на агресивну поведінку підлітків ускладнювалося притаманною цьому віковому періоду імпульсивністю і прагненням до дорослості, що актуалізує прояви агресії. З метою зменшення суб'єктивності отриманих резуль­татів і досягнення їх більшої вірогідності в основу емпіричного дослідження покладено такі принципи: комплексність; використання взаємодоповнюючих методик; єдність якісного і кількісного аналізу.

У процесі діагностики проявів підліткової агресії використано опитувальник Басса-Дарки. Для отримання достовірних даних про агресію і агресивність підлітків також застосовувалася «Фрайбурзька анкета агресивності». Для отримання інформації про стиль сімейного виховання підлітка використовувався опитувальник А.Варга, В.Століна.

Застосування різнопланових методик для дослідження агресивної поведінки дало можливість виявити типові для підлітка форми агресивної поведінки, розкривши як агресивні, так і неагресивні дії, вживані для подолання важких (фруструючих) ситуацій.

В результаті використання діагностичних методик одержані дані, що свідчать про прояви агресивності у підлітковому віці. При цьому ми розглянули такі форми агресивності, як фізична, непряма, вербальна і негативізм. У підлітків вираженим стає негативізм (64%), спостерігається зростання фізичної, а також вербальної агресії, тоді як агресивність непряма менш виражена.

Протягом підліткового періоду спостерігається чітко виражена динаміка всіх форм агресивності від середнього до старшого підліткового віку (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Прояв різних форм агресивності у підлітків

Форми агресивності, %

фізична

непряма

вербальна

нега­тивізм

56

58

51

64

Разом з тим, у міру дорослішання у підлітків 14-15 років на перший план виходять її вербальні форми (з 44% в 10 років до 51% у 14-15 років). Крім того, домінуючого значення починає набувати не фізична агресія, а негативізм. При цьому негативізм зростає у міру дорослішання дітей особливо швидкими темпами (до 64%).

Наступним етапом було здійснення порівняльного аналізу результатів дослідження між хлопцями і дівчатами. Враховано, що відмінності не обмежуються статевими характеристиками і особливостями психосексуального розвитку. Так, в підлітковому віці процес психосексуального розвитку дівчат починається приблизно на 2 роки раніше, ніж у хлопців, і триває протягом 3-4, а не 4-5 років. Хлопці, не дивлячись на те, що фізично сильніші, володіють набагато більшою чутливістю до дії як фізичних, так і психологічних чинників. Не випадково у хлопців частіше зустрічаються психічні порушення.

Отримані результати показують значні відмінності в прояві агресивності хлопців і дівчат підліткового віку (табл. 2.2, 2.3, 2.4).

Таблиця 2.2

Прояв різних форм агресивної поведінки у підлітків-хлопців

№ п/п

Форми

агресивності

Показники агресивності

1

Фізична

59%

2

Непряма

49%

3

Вербальна

52%

4

Негативізм

69%

Таблиця 2.3

Прояв різних форм агресивної поведінки у підлітків-дівчат

№ п/п

Форми

агресивності

Показники агресивності

1

Фізична

38%

2

Непряма

43%

3

Вербальна

49%

4

Негативізм

62%

Загалом агресивні прояви у підлітковому віці мають тенденцію до підвищенняФізична агресивність, наприклад, виявляється у 60% хлопців, тоді як у дівчат ця форма агресивності наголошується лише у 38%. В той же час у хлопців з віком відбувається деяке загасання фізичної агресивності, тоді як у дівчат, навпаки, спостерігається зростання цієї форми агресивності.

Вербальна агресивність притаманна 52% хлопців і 49% дівчат. При цьому в 14-15 років у хлопців має місце зниження рівня вербальної агресивності, тоді як у дівчат цей процес має тенденцію до збільшення. Негативізм сильніше виражений у підлітків-хлопців (69%), спостерігаючись тільки у 62% дівчат.

Загальні результати дослідження агресивності у підлітковому віці наступні Таблиця 2.5

Рівень агресивності підлітків

Рівні агресивності

Абсолютна кількість

%

Низький

10

34,5

Високий

8

27,5

Середній

11

38

Всього

29

100

Як видно з таблиці, агресивність підлітків досить висока. Зокрема, високі показники агресивних проявів поведінки продемонстрували 27,5 % підлітків, середні – 38 % і низькі – 34,5 % випробуваних.

З метою виявлення впливу стилю сімейного виховання на поведінку підлітків було опитано їхніх батьків – по одному від кожного підлітка.

Емпіричне дослідження здійснювалося шляхом використання опитувальника А.Варга, В.Століна. За кожну відповідь типу «так» випробуваний одержував 1 бал, а за кожну відповідь типу «ні» – 0 балів. Високі бали свідчать про значну розвиненість зазначених вище видів батьківських відношень, а низькі бали – про те, що вони порівняно слабко розвинені.

Результати дослідження батьківського ставлення за опитувальником Г.Варга, В. Століна представлені у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Середні значення показників результатів батьківського ставлення

батьків підлітків

Середні значення показників батьків школи-інтернат

Прийняття – відкидання

Кооперація

Симбіоз

Авторитарна

гіперсоціалізація

«Маленький

невдаха»

54,84

39,95

76,86

77,56

74,41

Дані таблиці вказують, що середні значення показників «кооперація» та «авторитарна гіперсоціалізація» характеризуються високим рівнем даного батьківського відношення. Середні значення показника «симбіоз» знаходиться у нормі, показник «маленький невдаха» визначається нижче середнього рівня, а «прийняття-відторгнення» має низький рівень показника. Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок, що батьківське ставлення до підлітків ґрунтується на приймаюче-авторитарному типі батьківського виховання, де прийняття підлітка супроводжується з вимогами до соціальних успіхів і досягнень за умов контролю в цих галузях. Ці показники вказують на змішаний тип батьківського ставлення, а також на те, що батьки здебільшого сконцентровані на контролюванні поведінки підлітка, вимагаючи від нього беззастережної слухняності, тим самим також пригнічують самостійність і автономність підлітка.

Дослідження впливу стилю сімейного виховання на агресивність підлітків здійснювалося шляхом співставлення результатів методик вивчення агресивності із результатом методики вивчення батьківського ставлення.

Причому демократичному виховному стилю відповідали високі бали по шкалі «прийняття – неприйняття», високі бали по шкалі «кооперація», невисокі бали по шкалі «симбіоз», невисокі бали по шкалі «контроль» та невисокі бали по шкалі «відношення до невдач дитини».

Авторитарному виховному стилю відповідали невисокі бали по шкалі «прийняття – неприйняття», невисокі бали по шкалі «кооперація», невисокі бали по шкалі «симбіоз», високі бали по шкалі «контроль» та високі бали по шкалі «відношення до невдач дитини».

Ліберальному виховному стилю відповідали невисокі бали по шкалі «прийняття – неприйняття», невисокі бали по шкалі «кооперація», високі бали по шкалі «симбіоз», невисокі бали по шкалі «контроль» та невисокі бали по шкалі «відношення до невдач дитини».

Потуральному виховному стилю відповідали високі бали по шкалі «прийняття – неприйняття», високі бали по шкалі «кооперація», високі бали по шкалі «симбіоз», невисокі бали по шкалі «контроль» та невисокі бали по шкалі «відношення до невдач дитини».

Результати вивчення впливу стилю сімейного виховання на агресивність підлітків подані на рис. 2.1.

Співставлення результатів методик вивчення агресивності із результатом методики вивчення батьківського ставлення дало змогу вияснити, що високому рівню агресивності підлітків найбільше відповідає авторитарний стиль сімейного виховання (63% випадків). На другому місці – потуральний (36% випадків), на третьому – ліберальний стиль (14% випадків).

Низькому рівню агресивності підлітків найбільше відповідає демократичний стиль сімейного виховання (46% випадків). На другому місці – ліберальний (36% випадків), на третьому – потуральний стиль (32% випадків).

Висновок до ІІ розділу

Отже, можна зробити висновок, що авторитарний стиль сімейного виховання найбільше сприяє розвитку підліткової агресивності, а найбільш сприятливим для гармонійного розвитку особистості підлітка є демократичний стиль сімейного виховання.

Проблема агресії в сучасному світі, особливо в умовах ламання усталених цінностей та традицій і формуванні нових, є надзвичайно актуальною, як з точки зору науки, так і з позиції соціальної практики. Необхідно з'ясувати механізми виникнення і принципи функціонування агресії та розробити методи профілактики і корекції агресивної, асоціальної поведінки. Ці завдання ми і спробували вирішити в цій курсовій роботі. 
Під агресією розуміється будь-яка форма поведінки, націленого на образу чи заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного поводження. 
Період дорослішання, підлітковий вік, сам по собі не будучи хворобою, може спровокувати виникнення глибоких 
психологічних проблем. При цьому кризаможе перейти грань, яка відділяє його від хворобливого стану, що вимагає втручання фахівців - психологів і психіатрів. Тому вивчення особливостей підліткового віку необхідно для розуміння психології агресії в підлітковому віці. 
Причини, за якими підлітки роблять агресивні вчинки, залишаються до сих пір повністю не з'ясовані. Тим не менш, ми в ході роботи визначили такі категорії, що зумовлюють агресивну поведінку підлітка, а саме: 
· Вроджені спонукання чи задатки; 
· Потреби, керуючі зовнішніми стимулами; 
· Пізнавальні та 
емоційні процеси
· Актуальні соціальні умови в поєднанні з попереднім научением. 
Основними факторами, що визначають формування дитячої агресивності є: сім'я, однолітки, засоби масової інформації та ін Діти навчаються агресивної поведінки за допомогою прямих підкріплень так само, як і шляхом спостереження агресивних дій. суспільство, хворе агресією і нетерпимістю, заражає і своє молоде покоління. Небезпека полягає в тому, у нового покоління хвороба може стати вродженої та масовою, перетворитися з соціальної патології в соціальну норму, тому необхідно продовжувати більш детальне і глибоке розгляд даної теми, як на рівні психологічної та педагогічної наук, так і на рівні практичної роботи з підлітками . 

Методичні рекомендації
Виховно-профілактична діяльність не може обмежуватися лише заходами індивідуального впливу і корекції, вживаними безпосередньо до неповнолітнього. Соціального оздоровлення і соціально-педагогічної корекції вимагає несприятливе середовище, що викликає соціальну дезадаптацію неповнолітнього. 
Профілактика та попередження девіантної поведінки неповнолітніх стає не тільки соціально значущим, але і психологічно необхідним. Проблема підвищення ефективності ранньої профілактики повинна вирішуватися в наступних основних напрямках: 
Виявлення несприятливих факторів і десоциализирующих впливів з боку найближчого оточення, які зумовлюють відхилення в розвитку особистості неповнолітніх і своєчасна нейтралізація цих несприятливих дезадаптірующіе впливів; 

Висновки

Отже можна зробити такі висновки:

Слово агресія походить від латинського “aggredi”, що означає “нападати”. Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове.

Агресія відноситься до:

- уродженим спонуканням і задаткам;

- потребам, що активізуються зовнішніми стимулами;

- пізнавальним і емоційним процесам;

- актуальним соціальним умовам у поєднанні з попереднім навчанням.

Агресію можна розглядати як біологічно доцільну форму поведінки, що сприяє виживанню й адаптації. З іншого боку, агресія розцінюється як зло, як поведінка, що суперечить позитивній сутності людей.

В психології виділяють такі теорії, щодо походження агресії:

- теорія потягу;

- екологічний підхід;

- фрустрацій на теорія;

- теорія соціального навчання.

З вищезгаданих теорій, що пояснюють природу агресивності, можна зробити наступні висновки:

- прояв агресії пояснюють біологічні і соціальні фактори;

- агресивність може бути не тільки жорстокою, але і нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання;

- агресивні дії можуть бути ослаблені або спрямовані в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивного поводження, орієнтації людини на позитивну модель поводження, зміна умов, що сприяють проявові агресії.

Піддатливість до агресивних дій формується при недостатньо збалансованій соціалізації.

На соціалізацію агресії впливають два основних фактори:

- зразок відносин і поведінки батьків;

- характер підкріплення агресивної поведінки з боку навколишніх.

Огляд взаємозв'язку між стилем сімейного керівництва, відносин батьків до дитини й агресивним поводженням дозволяє прийти до висновку, що це фактори, що визначають агресивну поведінку дитини. Особливо це буде позначатися на дітях молодшого шкільного віку, тому що родина (до приходу дитини в дитячу установу) є першим етапом соціалізації дитини.

Роботу з корекції агресивної поведінки у дітей молодшого дошкільного віку варто починати не тільки із самою дитиною, але і з її батьками.

В даний час агресивне поводження підлітків є проблемою, що хвилює і батьків і вчителів. Психологічна атмосфера в дитячому колективі найчастіше залежить від дітей, більш агресивних стосовно навколишніх.

ДОДАТКИ

Запитальник Басса-Дарки

На запитання досліджуваний може відповідати так або ні, інших варіантів бути не може.

1.Часом я не можу справитися з бажанням заподіювати шкоду іншим.

2.Іноді я брешу про людей, яких не люблю.

3.Я легко дратуюся, але швидко заспокоююсь.

4.Якщо мене не попросять по-гарному, я не виконаю прохання.

5.Я не завжди одержую те, що мені треба.

6.Я знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7.Якщо я не схвалюю поводження друзів, я даю їм це відчути.

8.Коли мені траплялося обманювати кого-небудь, я випробував каяття совісті.

9.Мені здається, я не здатний ударити людини.

10.Я ніколи не дратуюся настільки, щоб кидатися предметами.

11.Я завжди поблажливий до чужих недоліків.

12.Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться порушити його.

13.Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами.

14.Я тримаюся насторожено з людьми, що відносяться до мене трохи більш дружньо ніж я очікував.

15.Я іноді буваю незгодний з людьми.

16.Іноді мені приходять на розум думки, яких я соромлюся.

17.Якщо хто-небудь першим ударить мене, я не відповім йому.

18.Коли я дратуюся, я ляскаю дверима.

19.Я набагато більш дратівливий, ніж здається.

20.Якщо хтось ставить з себе начальника, то я завжди роблю все йому всупереч.

21.Мене трохи засмучує моя доля.

22.Я думаю, що багато хто не любить мене.

23.Я не можу утриматися від суперечки, якщо люди не згодні зі мною.

24.Люди, що уникають роботу, повинні відчувати почуття провини.

25.Той, хто ображає мене і мою родину, напрошується на бійку.

26.Я не здатний на грубі жарти.

27.Мене охоплює лють, коли наді мною насміхаються.

28.Коли люди строять з себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися.

29.Майже щотижня я бачу когось, хто мені не подобається.

30.Досить багато людей заздрять мені.

31.Я вимагаю, щоб люди поважали мене.

32.Мене гнітить те, що я мало роблю для своїх батьків.

33.Люди, що постійно дражнять вас, заслуговують на те, щоб їх "клацнули по носу".

34.Я ніколи не буваю похмурий від злості.

35.Якщо до мене відносяться гірше, ніж я того заслуговую, я не засмучуюсь.

36.Якщо хтось виводить мене із себе, я не звертаю уваги.

37.Хоча я не показую цього, мене іноді гризе заздрість.

38.Іноді мені здається, що наді мною сміються.

39.Навіть якщо я злюся, я не прибігаю до "сильних" висловів.

40.Мені хочеться, щоб мої гріхи були прощені.

41.Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось ударить мене.

42.Коли виходить не по-моєму, іноді я ображаюся.

43.Іноді люди дратують мене своєю присутністю.

44.Нема людей, яких я б по-справжньому ненавидів.

45.Мій принцип: "Ніколи не довіряти чужинцям".

46.Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати про нього усе, що думаю.

47.Я роблю багато такого, про що згодом шкодую.

48.Якщо я розлючуюсь, то можу вдарити кого-небудь.

49.З дитинства я ніколи не виявляв вибухів гніву.

50.Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.

51.Якби усі знали, що я почуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко працювати.

52.Я завжди думаю про те, які таємні причини змушують людей робити що-небудь приємне для мене.

53.Коли на мене кричать, я починаю кричати у відповідь.

54.Невдачі засмучують мене.

55.Я б'юся не рідше і не частіше, ніж інші.

56.Я можу згадати випадки, коли я був настільки злий, що брав першу річ, що потрапилася, і ламав її .

57.Іноді я почуваю, що готов першим почати бійку.

58.Іноді я почуваю, що життя обходиться зі мною несправедливо.

59.Раніше я думав, що більшість людей говорять правду, але тепер я в це не вірю.

60.Я лаюся тільки зі злості.

61.Коли я вчиняю неправильно, мене мучить совість.

62.Якщо для захисту своїх прав мені потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її.

63.Іноді я виражаю свій гнів тим, що стукаю пальцем по столу.

64. Я буваю грубуватий стосовно людей, що мені не подобаються.

65.У мене немає ворогів, що хотіли б мені нашкодити.

66. Я не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона того заслуговує.

67. Я часто думаю, що жив неправильно.

68. Я знаю людей, що здатні довести мене до бійки.

69. Я не засмучуюся через дрібниці.

70. Мені рідко приходить в голову, що люди намагаються розлютити або образити мене.

71. Я часто тільки загрожую людям, хоча і не збираюся приводити погрози у виконання.

72.Останнім часом я став занудою.

73.У суперечці я часто підвищую голос.

74.Я намагаюся звичайно ховати своє погане ставлення до людей.

75.Я краще погоджуся з чим-небудь, ніж стану сперечатися.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Г. Айзенк. Структура особистості. – СПб, 1999 р.с.315

2. К. Лоренц. Агресія. – М., 1994 р.с.235

3. Р.Т. Байярд, Д. Байярд. Ваш наспокійний підліток . – М., 1991 р.с.215

4. Вікова та педагогічна психологія. / під ред. Гамезо та ін. – М., 1994 р.с.306

5. Л. Ф. Обухова. Вікова психологія.  М., 1996 р.с.209

6. А. Фромм. Азбука для батьків. – СПб., 1991 р.с.278

7. Р.С. Немов. Психологія. – М., 1980 р.с.345

8. Психологічний словник. / під ред. Зінченко. – М., 1993 р.с.176

9. А.В. Петровский. Вікова та психологічні психологія. – М., 1975 р.с.231

10. В.С. Мухіна. Дитяча психологія. – М., 1985 г.с.567

11. К.А. Абульханова. Про суб'єкт психічної діяльності. – М., 1973 р.с.345

12. Б. Спок. Розмова з матір’ю. – Спб., 1992 р.с.234

13. Е. Клер. Особливості трирічної дитини. – М., 1987 р.с.343

14. Л.С. Виготський. Питання дитячої психології. – СПб., 1997 р.с.345

15. Д.Б. Ельконін. До питання періодизації психологічного розвитку в дитячому віці. – М., 1994 р.с.234

16. Вчителі та батьки про психологію підлітка. / під ред. Г.Г.Аракелова. - М., 1990 р.с.123

17. Берковиц Л. Агрессия. Причины, последствия и контроль. СПб, «праймЕврознак», 2001. – 516с.

18.Берн Ш. Гендерная психология.. СПб, «праймЕврознак»,2001. – 320с.

19.Берон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб.: Питер Ком, 1997. Майерс Д. Социальная психология. СПб.:Питер Ком, 2004. Глава Агрессия.с.324

20.Великий тлумачний психологічний словник / Ребер Артур. Том 1 (А-О): Пер. з англ. - М.: Вече, Аст., 2000. - 592 с.

21.Вельдер Р. До питання феномен підсвідомої агресивності // Громадські науку й сучасність. – 1993. - №3. –С.183 –190.

22.Гозман Л. Д. Психологія емоційних відносин. - М.: Просвещение, 1987. - 462. с. 216

23.Кернберг О. Ф. Агресія при розладах особистості і перверсії. - М.: Наука, 1998. - 521 с.

24.Лалаянц І. Енергія агресивності // Сім'я і школа. – 1995. -№6. –С.20-21.

25.Лоренц Конрад. Агресія. Видавнича фірма “Универс”. Переклад на російську мову Г.ф. Швейника, 1994. Видавнича група “Прогрес”, 1994

26.Моральність. Агресія. Справедливість / Под ред. А. М. Матюшкіна. - М.: Психологія, 1992. - 421 с.

27.Никитин А.В. Психологические особенности агрессивного поведения в подростковом возрасте: Дис. ... канд. психол. наук. - М., 2006. - 173 c.

28.Ольшанская Е.В. Подростковая агрессия как фактор социальной адаптации: Дис. ... канд. психол. наук. - М., 2000. - 135 c.

38

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
590 грн