«Особливості адаптації дітей раннього віку до умов ЗДО»

Опис документу:
Адаптація — пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим просто¬ром, із новим середовищем, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індиві¬дуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливо¬стей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

«Особливості адаптації дітей раннього віку до умов ЗДО»

     Адаптація — пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільний заклад саме і є новим, ще невідомим простором, із новим середовищем, новими взаєминами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і особистісних особливостей дитини, від сімейного ставлення, від умов перебування в дошкільному закладі.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? У різних дітей адаптація відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку в дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. Одні діти впевнені, вибирають гру, ідуть на контакт з дітьми та дорослим, інші - менш впевнено, більше спостерігають, ще інші - проявляють повне небажання іти в групу, негативізм, відхиляють всі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, і невміння гратись, і несформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина - це відсутність досвіду спілкування з однолітками та дорослими.

Отже, період звикання буває легким, швидким і майже безболісним, а буває — тяжкий, максимально виражений. Це залежить від багатьох факторів, починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання, прийнятого в сім'ї.

Ураховуючи зазначене, можна виокремити три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя:

Легка (поведінка нормалізується протягом 10-15 днів). Дитина вливається в новий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, ідучи в дитячий садок

Середня (15-30 днів). Малюк худне, хворіє, але не важко, без ускладнень, може інколи недовго плакати.

Важка адаптація (від 2 місяців і більше). У дитини погіршується апетит, аж до відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви та вередування. Малюк дуже часто хворіє (хвороба нерідко пов'язана з небажанням іти в дитячий садок). Такі діти в колективі почуваються невпевнено, майже ні з ким не граються.

В нормі середній термін пристосування складає 7-10 днів.

Основні етапи (фази) перебігу адаптації дитини до умов дитячого садка

  1. «Шторм»— у відповідь на комплекс нових впливів усі системи організму дитини відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням. Підвищуються збудливість, тривожність, можливе збільшення агресивності або заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна і психологічна буря триває від 2—3 днів до 1 —2 місяців (в окремих дітей).

  2. «Шторм ущухає»— період несталого пристосування, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакцій на зовнішні впливи. Дитина продовжує приглядатися до нового оточення, робить спроби долучитися до спільної діяльності, стає більш активною, зацікавленою, врівноваженою. Цей період триваліший, ніж перший, — від 1 тижня до 2—3 місяців.

  3. «Штиль» — період відносно сталого пристосування. Організм віднаходить найбільш сприятливі варіанти реагування на нові умови життя, режим дня, спілкування. Дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, брати реальну участь у заняттях. Зменшується захворюваність, стабілізуються сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2—3 тижнів до півроку.

Що відбувається з дитиною, яка вперше переступає поріг дитячого садка?

Із практичної точки зору садок дуже корисний для виховання. Тут маля швидше звикає до дисципліни й режиму дня, вчиться самостійності. Потрапляючи вперше в дитячий садок, дитина переживає три кризи:

  • пристосування імунної системи,

  • прийняття вимог і правил системи

  • звикання до розлуки з мамою.

Згідно з дослідженнями, рівень стресу, який переживає дитина, коли потрапляє в дошкільний навчальний заклад, порівнюють зі стресом космонавта, що збирається в політ. А тривалий стрес провокує хвороби.

Ранній вік – це період, коли необхідно формувати особистість, здатну перемагати труднощі надбання нового, орієнтуватись у нових ситуаціях. Адже з раннього віку закладається тип людини, яка або все життя зберігає здатність змінюватись, активно будувати та перебудовувати свій внутрішній досвід, або, навпаки, яка, раз засвоївши ті чи інші зв’язки та відношення, схильна до їх відтворення за шаблонами.

Перші три роки є не тільки часом найшвидшого розвитку організму дитини, зокрема її мозку, а й  періодом інтенсивного розвитку її нервово-психічної діяльності. У період раннього дитинства відбувається становлення і розвиток усіх психічних процесів.

            Зокрема, розвивається мовлення, збагачується словник дитини. Якщо раніше дитина оперувала лише декількома словами, речення складалися з 2-3 слів, то поступово вони ускладнюються. Діти задають багато запитань, це маленькі „чомучки”. Вони спостережливі, їх цікавить все, що оточує, вони здатні замічати речі, які для нас, дорослих, здаються звичайними, буденними.

Увага з боку дорослих до дитячих запитань, відповіді на них розвивають у дитини потребу в мовному спілкуванні. Мовні надбання дітей третього року життя ведуть до прогресивних зрушень в усьому їхньому психічному розвитку.

            Розвивається пам’ять, мислення, яке переходить до наочно-дійового, формується здатність узагальнювати, класифікувати предмети за їх ознаками.

            Поступово ускладнюється гра. Якщо це раніше було просте маніпулювання предметами і гра носила характер „поряд”, то зараз вони вчаться називати ролі і виконувати їх. Діти починають активніше вживати займенник „ми”, допомагають одне одному, засвоюють правила поведінки в колективі.

            Формуються навички самообслуговування, культурно-гігієнічні навички. Формуються різні види діяльності: музичні, художні, конструювання. Поступово вони все більше цікавляться результатами своїх дій, пишаються ними. Саме в цей період діти зазнають гострої потреби в оцінюванні себе з боку дорослих. Це є важливим способом самоствердження.

            Третій рік – переломний етап в житті дитини. Його ще називають „криза трьох років”. Чому „криза”? Тому що зростають фізичні можливості малюка, розширюються потреби, змінюються форми і види діяльності, розвивається воля, свідомість, ускладнюється спілкування з оточуючими.

            Третій рік характеризується суперечністю між прагненням дитини до самостійності, що швидко зростає, бажанням брати участь у діяльності дорослих та її реальними можливостями.

            Новоутворення кризи трьох років сконцентровано навкруг „Я” дитини. Її сутність полягає у психологічному відокремленні „Я” дитини від оточення дорослих. Це супроводжується такими виявами, як упертість, негативізм, протест проти близьких дорослих.

            У разі агресивних проявів з боку вихованців, вихователю слід:

- не сварити дитину за те, що вона посміла гніватися. Навпаки, потрібно поставитися до її обурення з розумінням й повагою: допомогти їй усвідомити і сформулювати свої претензії;

- тільки тоді, коли емоції видухнуть, слід розказати дитині про те, як педагог переживав, коли вона виявляла свій гнів, знайти разом із нею вдалу форму висловлювання претензій;

- педагогу обов’язково потрібно вчити дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту;

- вихователю слід зупиняти будь-які форми агресивного поводження дитини. Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині спрямувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, іноді агресивним дітям допомагає боксерська груша, що знаходиться в групі в доступному місці;

- педагогу необхідно вчити дітей любити навколишній світ. Безумовно, кращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитини – проявляти до неї любов;

- боротися з агресивністю потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і педагогів.

У ході адаптації дошкільника до дитячого садка педагогу потрібно:

- приділяти дитині більше уваги та проявляти тепло;

- привчати дитину правильно просити допомоги;

- якщо багато дітей хочуть сидіти біля педагога під час занять, розваг, то потрібно використовувати просту систему почерговості;

- обов’язково хвалити дитину, коли та спокійно самостійно грається;

- намагатися залучати невпевнену дитину до гри або заохочувати її більш активно й позитивно взаємодіяти з педагогом та дітьми;

- обирати демократичний стиль спілкування, який на початковому етапі має включати в себе:

а) дотик (погладжування, перебирання пальчиків дитини, обнімання тощо);

б)посмішку (супроводження спілкування приязною посмішкою, відповідь посмішкою на ініціативну посмішку дитини);

в) погляд (дивитися в очі дитини під час спілкування, тримати контакт поглядами);

г) розмову (ласкава інтонація, називання дитини по імені, діалог з нею);

д) поступовий перехід від довербального (або ситуативно-ділового) спілкування до мовленнєвого.

Вихователі повинні:

- демонструвати бажану поведінку. Добрий приклад – запорука успіху. Потрібно вголос описувати свої думки та дії, щоб діти могли їх наслідувати;

- сприяти створенню системи дружньої підтримки, щоб діти іноді могли звертатися по допомогу до товаришів, а не до дорослих;

- допомагати дітям знаходити спільні інтереси, схожі погляди на когось –щось, близькість смаків, однаковість рис характеру тощо;

- обговорювати з вихованцями питання дитячої дружби, мотивів її виникнення і припинення, проявів дружньої поведінки, способів розв’язання конфліктів між друзями;

- розігрувати з дітьми проблемні ситуації.

Дуже важливо, щоб батьки та педагоги дотримувалися педагогічно доцільної тактики поведінки з перших хвилин перебування дитини в дошкільному закладі. Насамперед дорослі повинні докласти зусиль для того, щоб у дитини зникло побоювання дитячого садка, з'явилася довіра до вихователя. Першим кроком до цього є встановлення позитивного контакту між батьками та вихователями.

            Спід пам'ятати, що від емоційного стану близького дорослого з момент розлуки з дитиною, а також від форми і змісту спілкування батьків із педагогом залежить емоційне тло наступної поведінки малюка впродовж дня перебування в дитячому садку, і саме це визначить характер перебігу всього періоду адаптації.

            В умовах дошкільного закладу дитина часто лякається не лише сторонніх дорослих, а й нової обстановки. Саме тому в роботі з новачками доцільно застосовувати такий метод, як екскурсію-огляд групового комплексу в поєднанні з розповіддю вихователя про життя малюків у дитячому садку. Бажано ввести в цей процес ігровий момент: провести екскурсію, наприклад, за допомогою привабливої іграшки (великої красивої ляльки, ведмедика тощо).

            Дітей   у гострий період адаптації вихователь має утримуватися від негативного оцінювання вчинків дитини. Особливого індивідуального підходу потребують діти з високою емоційною чутливістю. Такий підхід передбачає чутливе, стримане, чуйне ставлення вихователя. Найчастіше педагоги звертають більше уваги на негативні моменти в поведінці дитини, втім, важливо, щоб повз увагу не пройшли і ті ситуації, де дитина заслуговує на похвалу. Новачка слід хвалити навіть за незначні вияви самостійності, чутливості до інших дітей, досягнення у продуктивних видах діяльності.

            У разі гострої потреби зауваження слід висловлювати доброзичливим, спокійним тоном, при цьому виразити впевненість, що надалі дитина діятиме правильно.

Значне місце в роботі з новачками з першого дня перебування в дитсадку посідає формування мовних навичок. Необхідно постійно збагачувати словник дітей назвами оточуючих предметів, побутових ситуацій, дій, активізувати мовлення, спонукати до вимовляння слів, речень. Важливим моментом у вихованні малюків у адаптаційний період є формування в них елементарних ігрових дій. Доцільно здійснювати цей процес поетапно.

На першому етапі дітей знайомлять із назвами різних іграшок та дій із ними. Малюки повинні знати, що з тією самою іграшкою можна гратися по-різному.

На другому етапі знайомлять зі способами виконання ігрових дій із різними іграшками.

На третьому етапі слід надавати дитині можливість самостійно виконати дії з іграшками без участі дорослого. Така самостійна гра має схвалюватися вихователем.

Діти, котрі дуже важко звикають до ДНЗ, повинні бути зайняті спільною предметно-ігровою діяльністю разом Із вихователем. Під час такої спільної з вихователем предметної діяльності в період адаптації до дитячого садка дитина не лише відволікається від думок про батьків, а й швидше переходить до «ділової форми спілкування» з дорослими. Усе це сприяє збереженню її емоційного стану, полегшує процес звикання до життя в нових умовах.

Рекомендації вихователю: «Як ефективно взаємодіяти з батьками дитини раннього віку»

  1. Спробуйте планомірно і поступово заповнювати групу (прийом 2—3 малюків на тиждень).

  2. Щодня здійснюйте контроль за станом здоров'я, емоційним станом, апетитом, сном дитини. Під час відвідування батьками дошкільного закладу виходьте їм назустріч.

  3. Запропонуйте батькам оглянути групу, ігрову кімнату, зверніть увагу на іграшки, посібники, які є в групі, покажіть шафи, куди діти вішають свій одяг.

  4. Обов'язково ознайомте батьків із режимом дня в дитячому садку.

  5. З'ясуйте найяскравіші особливості та звички дитини: як називають її вдома, що дитина любить робити, які особливості її поведінки.

Рекомендації вихователю: «Як налагодити контакт з дитиною при першій зустрічі»

  1.  Передусім у присутності дитини увійдіть в емоційний контакт із близькою для неї людиною, наприклад, із мамою. Дружньо розмовляючи з нею, інколи дивіться на малюка, але не робіть ніяких спроб заговорити з ним.

  2.  Розмовляючи з мамою, посміхайтесь іноді дитині, запитайте матір: «А хто ж це такий хороший? А хто ж це такий красивий? А як же його звати?».

  3.  Підійдіть до дитини разом із мамою, назвіть її ім'я й посміхніться. Спробуйте отримати посмішку у відповідь — дозвіл на контакт. Якщо дитина вам посміхнулася, можна переключити увагу з мами на дитину, але поки що не беріть дитину на руки.

  4.  Зробіть зрозумілий дитині жест: «Іди, іди до мене!». Якщо дитина простягла до вас руки, присядьте на рівень її очей, посміхніться, подивіться в очі, назвіть лагідно її ім'я.

  5.  Запитайте: «Підеш до мене?». Зробіть зрозумілий для дитини жест—запрошення на руки. Якщо дитина протягує руки — ви маєте право на контакт.

  6.  Візьміть дитину на руки, погладьте плечі, спину, голову легкими рухами. Ще раз назвіть дитину на ім'я, а тоді запитайте: «А де наша мама?». Можливо дитина захоче перейти на руки до мами. Якщо дитина залишилася у вас на руках, мама повинна представити вас дитині: «А де ж тьотя Надя?». Поклавши руку вам на плече, має відповісти: «Ось тьотя Надя! Хороша тьотя Надя!».

  7.  Не цілуйте дитину в обличчя, губи, шию. Ви маєте право, у винятковому випадку, доторкнутися губами до її волосся на потилиці.

  8.  У майбутньому, під час адаптації, частіше беріть малюка на руки, це дуже важливо для його емоційного стану, в цьому полягає передумова формування чуйної людини. Ігнорувати малюка гірше, ніж балувати.

Використана література:

  1. Кононко, О. Л. Програма розвитку та виховання дитини раннього віку „Зернятко”/ Науковий керівник О. Л. Кононко. – К ,,Кобза”, 2004.

  2. Путіліна, А. Попереджаємо дезадаптацію малюків : програма «Разом з мамою» / А. Путіліна // // Вихователь – методист дошкільного закладу – 2015 - №6.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»