Особистісно-орієнтований підхід як важлива умова ефективності процесу навчання
Анотація. В дані статті автор розмірковує над сутністю та змістом особистісно-орієнтованого підходу як важливої умови ефективності процесу навчання.
Ключові слова: освіта, дитина, особистісно-орієнтований підхід, педагог, учень, начальний заклад.
Annotation. In this article, the author reflects on the essence and content of the student-centered approach as an important condition for the effectiveness of the learning process.
Keywords: education, child, personality-oriented approach, teacher, student, educational institution.
Актуальність теми. Науковими підставами сучасної концепції освіти виступають класичні та сучасні, педагогічні та психологічні підходи - гуманістичний, розвиваючий, компетентнісний, віковий, індивідуальний, діяльнісний, особистісно-орієнтований.
Про особистісно-орієнтований підхід в навчанні в останні роки сказано і написано чимало. Здається, що вже нікого не треба переконувати в необхідності приділяти увагу особистісним якостям учнів під час їх навчання. Острів знань сьогодні переживає відповідальний етап свого розвитку. У новому тисячолітті зроблено чергову спробу реформування загальної освіти через оновлення структури і змісту. Запорукою успіху в цій справі служить глибокий, концептуальний, нормативний та методичний аналіз питань модернізації загальної освіти, залучення в роботу широких кіл науковців, методистів, фахівців системи управління освіти, вчителів, а також учнів і їх батьків.
Особистісно-орієнтований підхід відповідає на питання, що розвивати. Варіант відповіді на це питання можна сформулювати так: слід розвивати і формуватимуть не єдиний, орієнтований на державні інтереси набір якостей, що становить абстрактну «модель випускника», а виявляти і розвивати індивідуальні здібності і схильності учня. Це ідеал, але необхідно пам'ятати, що освіта повинна враховувати як індивідуальні здібності і схильності, так і соціальне замовлення на фахівців і громадян. Тому завдання школи доцільніше сформулювати так: розвиток індивідуальності з урахуванням соціальних вимог і запитів до розвитку її якостей, що передбачає по суті соціально-особистісну, а точніше, культурно-особистісну модель орієнтації освіти.
Відповідно до особистісно-орієнтованого підходу успішність реалізації цієї моделі забезпечується через освоєння індивідуального стилю діяльності, який формується на базі індивідуальних особливостей.
Діяльний підхід відповідає на питання, як розвивати. Суть його полягає в тому, що здібності виявляються і розвиваються в діяльності. При цьому відповідно до особистісно-орієнтованого підходу найбільший внесок в розвиток людини вносить та діяльність, яка відповідає її здібностям і схильностям.
У зв'язку з цим цікаво познайомиться з особистісно-орієнтованим підходом як таким.
Концептуальні основи особистісно-орієнтованого підходу в галузі освіти розглядались в роботах таких науковців, як: К. Абульханова-Славська, О. Асмолов, І. Бех, В.Біруля, М. Боришевський, А.Ковальова, В.Крижанівська, О. Леонтьєв, М.Опольська, О.Пархоменко, С. Рубінштейн, Л.Сокол, Н.Тімощук, А.Хоменко, І. Якиманська.
Мета написання статті - виявити особливості особистісно-орієнтованого підходу до учнів в процесі навчання.
Виклад основного матеріалу. Особистісно орієнтований підхід - це такий підхід, де на перше місце ставиться особистість дитини, її самобутність, самоцінність, суб'єктний досвід кожного спочатку розкривається, а потім узгоджується зі змістом освіти [3; 4, с.39-44].
У контексті такого педагогічного підходу, освіта розглядається як базис для підготовки дитини до життя в громадянському суспільстві. Це відноситься до філософії новітньої освіти. При правильному поводженні з дітьми в умовах особистісно-орієнтованого підходу, розвиваються такі сторони індивіда: здатність до самостійного вибору, уміння рефлексувати і тверезо оцінювати власні перемоги і поразки, пошук свого призначення, схильність до творчості, відповідальність.
Весь процес зосереджений навколо учня - він є головною дійовою особою. При цьому, відбувається орієнтація на виховання та освіту всіх дітей, які перебувають в класі (групі). В процесі враховуються їх індивідуальні особливості і потреби. Завдання педагога полягає в тому, щоб відшукати потрібну здатність кожної дитини, і розвивати її максимально в міру його можливостей.
Упор викладача спрямований на розкриття незалежності, самодостатності, повноцінності та самоконтролю. Робота над вихованням починається з оцінки успіхів. Важливо, що не варто порівнювати особистість з будь-ким. Слід зосередити увагу на особистих перемоги дитини. Якщо дитина зробила щось краще, ніж учора, перевершила самого себе, то це варто відзначити на словах. Акцент при цьому роблять на намаганнях і здоровому прагненні стати краще. Ключовими стають успіхи в творчості, в самостійності та ініціативності. Як правило, похвала навіть за мінімальні заслуги, пробуджує віру у власні сили і можливості. Похвальне слово, вжите в правильний момент, може зробити сильну особистість навіть з самої слабкої дитини, адже це один з показників схвалення її починань в суспільстві.
Принципи особистісно орієнтованого підходу [1, с.14-40; 5, с.116-122]:
Принцип самоактуалізації. У кожної дитини існує потреба в актуалізації своїх інтелектуальних, мистецьких та фізичних здібностей. Важливо спонукати і підтримати прагнення вихованців до прояву і розвитку своїх природних і соціально-придбаних можливостей.
Принцип індивідуальності. Створення умов для формування особистості вихованця - це головна задача будь-якого закладу освіти. Слід намагатися не тільки враховувати індивідуальні особливості дитини, але і всіляко сприяти її подальшому розвитку.
Принцип суб'єктивності. Слід допомогти дитині стати справжнім суб'єктом життєдіяльності групи і школи, сприяти формуванню і збагаченню її суб'єктивного досвіду.
Принцип вибору. Педагогічно доцільно, щоб дитина жила, навчалася і виховувалася в умовах постійного вибору, мала об'єктивні повноваження у виборі мети, змісту, форм і способів організації навчально-виховного процесу та життєдіяльності в групі.
Принцип творчості і успіху. Індивідуальна і колективна творча діяльність дозволяє визначати і розвивати індивідуальні особливості дитини. Завдяки творчості, дитина виявляє свій творчий хист, дізнається про сильні сторони своєї особистості.
Принцип довіри і підтримки. Віра в дитину, довіра, підтримка її прагнень до саморегуляції і самоствердження повинні прийти на зміну надмірній вимогливості і надмірному контролю. Не зовнішні впливи, а внутрішня мотивація детермінує успіх навчання та виховання дитини.
Складові особистісно-орієнтованого підходу
Підхід складається з трьох головних складових: розуміння, прийняття, визнання.
Розуміння зосереджено навколо внутрішнього світу дитини. Важливу роль відіграє ступінь сугестивності, яку повинен вміти визначити педагог [2, 1-13]. При високому ступені навіюваності, дитина легко піддається впливу, нестійка до емоційних проявів і екстремальних ситуацій. Цьому типу дітей властиві стан афекту і істеричні прояви.
Рівень прийняття - це повністю позитивне ставлення до будь-яких проявів характеру дитини. Цей етап - один з найважливіших, адже включає в себе не тільки цілком позитивне сприйняття особистості, але і впевненість в тому, що в суспільстві її прийняли з усіма особливостями і недоліками. Важливо дати зрозуміти дитині, що у неї є можливість бути такою, якою вона є. Тоді у дитини з'являються сили і бажання боротися з недоліками.
Визнання - етап, в якому настає усвідомлення дитиною власної індивідуальності. Вона має право бути самим собою з повним схваленням дорослими її поглядів і суджень. Дорослі можуть не сприймати деякі погляди і пріоритети чада, але прийняття їх означає віру в його самовдосконалення. На цьому етапі можна не розділяти погляди дитини, але ні в якому разі не можна засуджувати.
Висновки. Особистісно-орієнтований підхід передбачає не формування особистості із заданими властивостями, а створення умов для повноцінного прояву і відповідно розвитку особистісних функцій суб'єктів освітнього процесу. Особистісний підхід як напрямок діяльності педагога - це базова ціннісна орієнтація педагога, яка визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною в колективі. Особистісний підхід передбачає допомогу педагогу і дитині в усвідомленні себе особистістю, виявленні, розкритті їх можливостей, становленні самосвідомості, в здійсненні особистісно-значущих і суспільно прийнятних способів самовизначення, самореалізації та самоствердження.
На підставі цього твердження можна зробити актуальний висновок про необхідність реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні і вихованні.
Література
Дубасенюк О.А. Теоретико-технологічні засади впровадження особистісно орієнтованого підходу у професійнопедагогічній підготовці майбутнього вчителя. Професійна педагогічна освіта: особистісно орієнтований підхід: монографія / за ред. О. А. Дубасенюк. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. С. 14-40
Ніколаєнко С.О. Особливості когнітивного компонента в психологічній структурі сугестивного впливу педагога. С.1-13. URL: https://essuir.sumdu.edu.ua/ (дата звернення 24.09.2021.)
Професійна педагогічна освіта: особистісно орієнтований підхід: монографія / за ред. О. А. Дубасенюк. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. 436 с.
Шкабура Е.А. Методические предпосылки совершенствования образовательного процесса в вузе на основе личностно ориентированного обучения. Инновации в образовании. 2006. № 6. С. 39-44.
Яценко С.Л. Сутнісні аспекти особистісно орієнтованої освіти. Проблеми освіти: Наук-метод. зб. / Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України. Київ, 2015. №. 85. Спецвипуск. С. 116-122.
