«Основи психологічного консультування в Позитум-підході»

Опис документу:
Позитивна терапія передбачає консультування, зорієнтоване на рішення, спрямоване на виявлення ресурсів для розв'язання проблеми, самопізнання та самодопомогу. Метод позитивної психотерапії був розроблений в 1968 році доктором Носсратом Пезешкіаном . Свою назву метод дістав від латинського слова «positum», що в перекладі означає: фактичний, даний, реальний. Безумовною перевагою методу є: доступність для всіх соціальних і вікових груп, зрозумілість, системний сімейний підхід і короткотривалість .

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Український інститут Позитивної крос-культурної психотерапії і менеджменту

«Основи психологічного консультування в Позитум-підході»

Виконала: Каблюк Віта

2019

«Формальна освіта допоможе вижити. Самоосвіта приведе до успіху»

Джим Рон, амер. письменник, бізнесме.

Коли одна людина приходить по допомогу до іншої, то це означає, що є потреба звернутися до себе, отримати потрібні базові знання, подивитись з боку на те, що відбувається, зрозуміти, оцінитиі, в разі потреби започаткувати зміни, проаналізувавши можливі альтернативи.

У процесі консультативного діалогу людина відновлює належний внутрішній порядок через особливий досвід самопізнання. Із самопізнання починається психологія взагалі, ним і завершується безкінечна кількість культурологічних кіл у пізнанні людиною самої себе. Психологічне консультування як професія є відносно новою галуззю психологічної практики, що виділилася з психотерапії. Ця професія виникла у відповідь на потреби людей, які не мають клінічних порушень, однак, шукають психологічну допомогу.

В.І. Карікаш, Н.А. Босовська, Ю.Е. Кравченко, С.А. Кириченко виділяють такі рівні психологічної допомоги:

1. Психологічна освіта

2. Психологічна діагностика

3. Психологічна корекція (psychological consulting)

4. Психологічне консультування (counselling, solutiontalk, coaching)

5. Психотерапія [5,С.3].

Перші три рівні є психологічними підходами, здійснюваними в «об'єктній парадигмі» на основі об'єктивних психологічних законів розвитку і функціонування психіки і особистості людини. Четвертий і, особливо, п'ятий рівні спираються на «суб'єктну парадигму» людини, згідно з якою, людина змінюється на краще, коли він зрозумілий, а не пояснений; прийнятий, а не оцінений; коли йому допомагають самому «навчитися ловити рибу» і взяти за це відповідальність, а не дають готові рецепти життя.

На сьогоднішній день існує дуже багато психотерапевтичних шкіл, основним завданням яких є психологічна допомога клієнтові. Різниця між ними полягає лише в тому, що відправним пунктом для вирішення проблеми вони обирають різні сфери: особистість клієнта, його внутрішні конфлікти, невирішені проблеми дитинства, навколишнє середовище людини. До психотерапевта якої саме школи звернутися - особиста справа кожного. Все залежить від того, наскільки вам імпонують основні постулати роботи того чи іншого психотерапевтичного напрямку [9, С.24].

Одним з широко відомих методів сучасної наукової психотерапії є позитивна психотерапія або позитум-підхід. Метод, що розвивається з 1968 р. в Німеччині і визнаний в 1996 році Європейською асоціацією психотерапії і в 2008 році Всесвітньою радою психотерапії. Основоположник методу Носсрат Пезешкіан (1933-2010) - доктор медицини, лікар-психіатр і невропатолог, президент Німецького Товариства позитивних психотерапевтів і директор Міжнародного Центру позитивної психотерапії, крос-культурної психіатрії та психосоматичної медицини.

Позитивна психотерапія - метод короткострокової психотерапії, спрямований на мобілізацію внутрішніх ресурсів людини для прийняття позитивних рішень у будь-яких, навіть найскладніших життєвих ситуаціях.

Свою назву метод отримав від латинського слова «Positum» (фактичне, дане). Центральна ідея - робота з актуальними здібностями людини, а не хворобою, симптомом або проблемою. В свою чергу, актуальні здібності - це ті сторони особистості, які постійно фігурують в повсякденному житті в різних ситуаціях. Виходячи з головної тези позитивної психотерапії, здоровий не той, у кого немає проблем, а той, хто знає, як правильно впоратися з виникаючими труднощами, і вміє знаходити максимально можливу кількість рішень проблемних ситуацій. У Позитивній психотерапії зазначається, що хвороби, конфлікти, стреси, життєві негаразди є даністю життя кожної людини і це треба визнавати. І, поруч з цим, корисно визнавати, що людина наділена здібностями, завдяки яким здатна знаходити рішення найскладніших проблем та втілювати їх у життя. Це також даність життя кожної людини. “Якщо існує проблема  -  то існує і її вирішення”.[11].

Основними складовими методу Позитивної психотерапії є:

  • Positum-підхід, що базується на принципі надії по відношенню до конструктивної природи людини, її здібностей та можливостей вирішувати власні проблеми;

  • Психодинамічний диференційний аналіз змісту конфліктів, що базується на принципі гармонізації актуальних та базових здібностей “Знати” та “Любити”;

  • 5-крокова стратегія психотерапевтичної допомоги на основі принципу консультування, у процесі якого клієнти вчаться самі допомагати собі.

Тепер визначившись, що таке ППТ, далі варто, все таки, зупинитися на визначенні психологічного консультування як виду психологічної допомоги.

"Консультування - це сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині у вирішенні проблем і прийнятті рішень щодо професійної кар'єри, шлюбу, сім'ї, вдосконалення особистості і міжособистісних відносин" (Асоціація службовців і менеджерів США).

Британська асоціація консультування у своєму статуті визначає «консультування, як процес, при якому людина, що бере на себе регулярно або тимчасово роль консультанта, відкрито і виразно пропонує і погоджується присвятити свій час, увагу і повагу іншій людині або людям, які тимчасово будуть в ролі його клієнтів.

Альошина Ю.Є. визначає психологічне консультування, як безпосередню роботу з людьми, спрямовану на вирішення різного роду психологічних проблем, пов'язаних з труднощами в міжособистісних відносинах, де основним засобом впливу є певним чином побудована бесіда [1].

Психологічна консультація покликана розширити межі самопізнання людини, її здатність сприймати психічний світ людей ширше і на цій основі бачити більше число варіантів поведінки в тій або іншій ситуації. Цим консультування відрізняється від психокорекції і психотерапії, які направлені на вирішення глибинних психологічних проблем [9 ].

Алгоритм консультативної бесіди включає:

1.Скарга. На цьому етапі встановлюється контакт.

Контакт встановлюється на таких рівнях:

- Дух («Смисловий»)

-Душа (раціональний, емоційний)

-Тіло (визначається тип клієнта: аудіал, візуал чи кін естетик і відповідно до цього встановлюється контакт).

Може досліджуватися зовнішня та внутрішня реальність.

Підписується (обговорюється) контракт - це явне двостороннє зобов'язання дотримуватися чітко визначеного курсу дій (Е. Берн).

Адміністративний контракт укладається в перші хвилини зустрічі (після встановлення міжособистісного контакту) і визначає умови роботи: місце, час, тривалість зустрічей, оплату і т.п.

Психологічний контракт передбачає щось неусвідомлюване у відносинах клієнта і психолога. Наприклад: клієнт передбачає, що психолог буде з ним м'яким і добрим. Психолог може очікувати, що клієнт буде дотримуватися його рекомендацій. У цій ситуації кожен з них спирається на свої очікування, фантазії, подання, а не на реальні домовленості між ними.

Професійний контракт - це угода між клієнтом і консультантом, єдине розуміння того, що буде відбуватися в процесі взаємодії.

Контрактом визначаються права і відповідальність сторін. Контракт передбачає: усвідомлення того, що проблема існує, наявність наміру вирішити проблему, можливість вирішення даної проблеми, наявність способів оцінки досягнення результату (Як Ви дізнаєтеся, що досягли мети?) Вимоги до контракту: взаємна згода, компетентність обох сторін, легальність. Використовуються техніки активного слухання.

2.Виявлення бажань клієнта.

3.Виявлення намірів клієнта та встановлення цілі роботи.

На цьому етапі потрібно чітко сформулювати запит і окрім технік активного слухання застосовуємо техніки позітум підходу: позитивну реінтерпритацію, крос культурний підхід і техніку притч.

4.Етап прийняття рішень та створення плану дій.

На цьому етапі до вище названих технік додаємо техніки впливу. Наприклад, інтерпретацію, директиву, порад, саморозкриття тощо.

5.Дія.

6.Результат

Від себе хочеться додати, що етапи психологічного консультування можуть дещо відрізнятися в різних психологічних школах чи згідно різним психологам. Особисто мені імпонують етапи, які в свій час сформулював психолог і психотерапевт К. Роджерс.

Етапи консультування згідно Роджерса:

  1. Людина звертається за допомогою. Це важливий вольовий вчинок.

  2. Ситуація надання допомоги, як правило, визначена. Спочатку клієнтові дають зрозуміти, що консультант не має відповідей, але що ситуація консультування сама по собі забезпечує клієнтові можливість за підтримки консультанта виробити власне вирішення його проблеми.

  3. Консультант стимулює вільний прояв відчуттів, пов’язаних з проблемою. В деякій мірі це досягається дружнім, зацікавленим розташованим відношенням консультанта.

  4. Консультант розпізнає, приймає і прояснює негативні відчуття клієнта. Якщо консультант повинен прийняти ці відчуття, він повинен бути готовий реагувати не на реальний зміст того, що говорить йому клієнт, а на ті відчуття, які ховаються за цим.

  5. Якщо індивід достатньо повно виразив свої негативні відчуття, за цим слідує вельми слабкий і нерішучий прояв позитивних імпульсів, які сприяють зростанню індивіда в ході терапії.

  6. Консультант визнає і приймає виражені клієнтом позитивні відчуття точно так, як і негативні. У сприйнятті позитивних переживань немає ні схвалення, ні похвали.

  7. Наступний етап консультування інсайт — саморозуміння і самосприйняття. Він забезпечує основу для подальшого просування індивіда до нових рівнів інтеграції.

  8. З настанням інсайта — тут слід ще раз підкреслити, що перераховані етапи зовсім не є ні взаємовиключними, ні зв’язаними жорсткою послідовністю — переплітається процес визначення можливих рішень, вибору лінії поведінки.

  9. Як тільки індивідові вдається пережити глибокий інсайт і спробувати із страхом і невпевненістю виконати ряд позитивних дій, то все подальше — це вже елементи його подальшого зростання.

  10. На заключному етапі з’являється відчуття, що потреба в допомозі слабшає, і у клієнта наступає усвідомлення, що відносини наближаються до завершення. Як і на початку терапії, немає ніякого тиску на клієнта у зв'язку з його бажанням піти.

На думку Р. Мея, Ю. Альошиної і О. Бондаренка, консультація складається із

чотирьох послідовних етапів.

Послідовність кроків чітко простежується: знайомство і встановлення відносин довіри; розпитування, дослідження проблеми, формулювання і перевірка гіпотез; усвідомлення проблеми і розгляд альтернативних способів її розв'язання; оцінка й узагальнення досягнутих результатів і завершення контакту.

Таким чином, визначення психологічного консультування охоплюють стрижневі установки консультанта щодо людини взагалі і клієнта зокрема. Консультант приймає клієнта як унікального, автономного індивіда, за яким визнається і поважається право вільного вибору, самовизначення, право жити власним життям. Тим більше важливо визнати, що будь-яке навіювання або тиск заважає клієнтові взяти відповідальність на себе і правильно вирішувати свої проблеми.

Філософія позітум-підходу в житті і консультуванні.

Розуміння того, що усі явища, усі події мають два боки, дві сторони – плюс і мінус, – одна з основ позитивної психотерапії.

З цього власне починається процес роботи у позитивній психотерапії. Клієнт, як правило, приходить з «мінусом» - проблемою, негараздом, питанням до себе чи до когось іншого. Він живе у цьому мінусі, живе цим мінусом, він висмоктує з нього сили, витягує усі ресурси, - і сил для рішення вже немає. І тому перше, що слід зробити – це зі стану «мінус» перевести клієнта в стан «плюс»: «Що тобі дає ця ситуація?», «Від чого вона тебе вберігає?», «Які ти бачиш плюси в ній?», «Чим вона тобі може бути корисною?» тощо. І щойно людина отримує можливість стати «над ситуацією», подивитися на неї збоку, трохи відсторонитися – з’являються сили, знаходяться ресурси, і шлях до зцілення можна вважати розпочатим. Ще одна база позитум-підходу – це принцип надії і принцип самодопомоги. Психолог, який працює в руслі позитум-підходу вірить у те, що кожна людина відпочатку наділена здібностями, які допомагають їй свої проблеми вирішити! І тоді завдання психотерапевта – допомогти їй ці здібності виявити, розкрити, знайти ресурси і навчитися на них опиратися.

Ще у позитум-підході багато роботи із уявою, творчістю, метафорами і притчами - все це спрямовано туди ж, на пошук ресурсів, аналіз здібностей до вирішення проблеми. І дуже часто ресурси можна знайти за межами власної культури (сімейної, дворової, субкультури, країни, нації) - тому позитивну психотерапію називають іще транскультурною. «Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, зроби те, чого ти ніколи не робив» - пише Н. Пезешкіан, і ці слова якнайкраще підходять для пояснення транскультурного підходу, адже те, як ми звикли чинити в себе вдома, в своїй сім’ї, в своєму колі друзів чи колег – це все добре, але розуміння й проживання серцем того, що деінде чинять по іншому – теж величезний ресурс.

Позитивна психотерапія – це мета-підхід, який спрямований як на психологічну допомогу, так і на виховання, самопізнання, самовиховання, самодопомогу. Психолог, який працює в галузі позитивної психотерапії, не прагнутиме «поставити діагноз», а буде намагатися зрозуміти людину в її життєвих ситуаціях, в яких у неї з’являються порушення, захворювання. Людині дані ресурси і здібності, за допомогою яких вона зможе перебороти труднощі і розв’язати свої проблеми, а позитивна психотерапія дає можливість психологу відкрити доступ до них.

Техніки позітум-підходу.

Техніка позитивної реінтерпретації.

Позитивна реінтерпретація розладів, проблем, ситуацій, вчинків, захворювань дозволяє побачити їх з іншого боку, знайти в негативному - позитивне, в проблемі - можливості, в патологічному - здорове, у кризі - шанс. Наприклад, страх, нездатність перебувати у важких ситуаціях, боягузтво можна реінтерпритувати, як здатність уникати загрозливих ситуацій, обережність.

Питання на позитивну реінтерпретацію:

- Які можливості відкриває перед Вами ця ситуація?

- Чому тебе вчить ця ситуація?

- Що тобі дає ця ситуація?

- Від чого тебе звільняє ця ситуація?

- Від чого тебе вберігає ця ситуація?

Техніка транскультурного підходу.

Транскультурний підхід відкриває можливість для клієнта і консультанта вирішувати психологічну задачу, використовуючи досвід інших, призводить клієнта до зміни точки зору, розширює його горизонт і дає нові можливості для вирішення власної проблеми.

Питання на транскультурний підхід:

· Чи знаєте Ви людей з подібними проблемами?

· Як вони з ними справлялися?

· Як ставляться до цього в інших культурах?

· Що б тобі сказали про твою ситуацію ...?

-самий спокійна людина в світі

-самий мудра людина в світі

Техніка метафори.

Використання притч, історій, мудрих висловлювань і прислів'їв як метафор проблемних ситуацій - ще одна техніка Позітум - підходу. За допомогою метафори ми включаємо образне сприйняття у клієнта, впливаючи не тільки на його розум, а й на його серце. Метафора, також як і дві попередні техніки, розширює бачення клієнта, допомагає йому побачити нові можливості для вирішення проблемних ситуацій.

Можливі питання:

- Що нагадує Вам ця ситуація?

- На що вона схожа?

- Про що говорять тобі ці слова?

Позитивна реінтерпретація, транскультурний підхід, метафора використовуються як питання для дослідження актуального конфлікту (скарги, проблеми, симптому) клієнта.

Професійні установки та особистісні якості консультанта.

Насамперед варто сказати, що ніхто не народжується психологом або консультантом. Можна виділити такі професійні якості, необхідні для консультанта:

  1. чутливість до настанов і поведінки інших людей;

  2. емоційна стабільність і об'єктивність;

  3. здатність викликати довіру інших людей;

  4. повага прав інших людей.

У 1964 р. Комітет із нагляду і підготовки консультантів США установив наступних шість якостей особистості, необхідних консультантові:

  1. довіра до людей;

  2. повага цінностей іншої особистості;

  3. проникливість;

  4. відсутність упереджень;

  5. саморозуміння;

  6. свідомість професійного обов'язку.

Л.Волберг акцентує такі особливості: чуйність, об'єктивність (неототожнення себе з клієнтами), гнучкість і відсутність власних серйозних проблем.

Особливо шкідливими, для консультанта рисами він вважав: авторитарність, пасивність і залежність, замкнутість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терпимим до різних спонукань клієнтів, невротичну настанову у ставленні до грошей.

На думку А. Штор, ідеальним психологом або консультантом має бути симпатична людина, відверта і відкрита почуттям інших; здатна ототожнюватися з різними людьми; тепла, але не сентиментальна, яка не прагне до самоствердження, однак, маючи свою думку, здатна її захистити; яка вміє служити на благо своїм клієнтам.

У повсякденній практиці психологічного консультування і психотерапії доводиться мати справу з найважливішими аспектами життя людини. Ми не зможемо наперед визначити стратегії поведінки психолога-консультанта у певних ситуаціях. Однак загальні напрями цієї поведінки можна вказати.

Консультант разом із клієнтом обговорює незначні й істотні проблеми свого підопічного і прагне допомогти йому:

  1. розібратися в мотивуванні повсякденних виборів рішень і їх наступних наслідків;

  2. вирішувати безліч емоційних проблем у складних міжособистісних стосунках;

  3. перебороти почуття внутрішнього хаосу - зробити незрозуміле і мінливе позитивним і доцільним.

Тому сам консультант повинен усвідомлювати, хто він, ким може стати і яким його сподівається сприйняти клієнт. Тут виникає питання про необхідність визначення ролі консультанта. Як уявляє собі консультант клієнта як друга, або професійного порадника, чи учителя, експерта [11].

Автор одного з практичних посібників з практики соціальної роботи, виданого Британською асоціацією соціальних працівників як підручник, В.Колшед у розділі, присвяченому консультуванню, наводить наступний перелік якостей ефективного консультанта:

  1. Емпатія, або розуміння, - зусилля побачити світ очима іншої людини.

  2. Повага - таке ставлення до іншої людини, що має на увазі віру в її здатність упоратися з проблемою.

  3. Конкретність, або здатність бути певним і точним, - спосіб комунікаціі з іншою людиною, при якому має місце ясність щодо своїх висловлювань, що поглиблюється.

  4. Знання себе і прийняття себе, а також готовність допомогти в цьому іншому.

  5. Достовірність - здатність бути справжнім у взаєминах.

  6. Конгруентність - збіг того, що повідомляється вербально, з мовою тіла.

Безпосередність («immediacу» - здатність робити щось негайно, без застережень, посередників і відкладання) - робота з тим досвідом, який має місце в процесі консультування в даний момент, як з прикладом того, що має місце і в повсякденному житті клієнта.

Щодо цінностей, то консультант повинен чітко знати свої цінності, не приховувати їх від клієнта і не уникати ціннісних дискусій на консультативних зустрічах, оскільки чимало проблем приховано саме в ціннісних конфліктах клієнтів або в нерозумінні ними власної ціннісної системи. Однак ясна ціннісна позиція консультанта не має на увазі мораль і моралізування. У будь-якому випадку вплив цінностей консультанта на клієнта має свою етичну сторону, якщо визнати, що висовувані консультантом цілі і використовувані методи відображають і його філософію життя.

Узагальнюючи вище , що стосуються особистості консультанта, можна стверджувати, що ефективний консультант - це насамперед зріла людина. Чим різноманітнішим у консультанта є стиль особистого та професійного життя, тим ефективнішою буде його діяльність. Іноді виражати почуття і просто слухати, що говорить клієнт, - це найкраще, але небезпечно обмежуватися тільки такою тактикою консультування, часом необхідно вступати з клієнтом у конфронтацію. Іноді варто інтерпретувати його поводження, а часом і спонукати клієнта тлумачити зміст свого поводження. Часом у консультуванні потрібна директивність і структурованість, а іноді можна дозволити собі захопитися бесідою без визначеної структури. У консультуванні, як і в житті, варто керуватися не формулами, а своєю інтуїцією і потребами ситуації. Такою є одна з найважливіших установок зрілого консультанта.

Виділяють три важливі постулати кваліфікованого психологічного консультування та психотерапії:

  1. Особиста зрілість консультанта. Мається на увазі, що консультант успішно вирішує свої життєві проблеми, відвертий, терпимий і щирий по відношенню до себе.

  2. Соціальна зрілість консультанта. Мається на увазі, що консультант здатний допомогти іншим людям ефективно вирішувати їхні проблеми, відвертий, терпимий і щирий по відношенню до клієнтів.

  3. Зрілість консультанта - це процес, а не стан. Мається на увазі, що неможливо бути зрілим завжди і скрізь.

Змальована модель ефективного консультанта з першого погляду може здатися занадто величною і далекою від дійсності. При цьому напрошується твердження, що риси ефективного консультанта збігаються з рисами процвітаючої людини. До такої моделі і повинний прагнути консультант, якщо бажає бути не технічним ремісником, а художником психологічного консультування. Нарешті, властивості особистості ефективного консультанта можуть бути і метою психологічного консультування - поява цих властивостей у клієнта в цьому випадку стає показником ефективності консультування.

Р. Кочюнас формулює загальні правила й установки консультанта, що структурують процес консультування і роблять його ефективним:

  1. Не буває двох однакових клієнтів і ситуацій консультування. Людські проблеми тільки ззовні можуть здаватися схожими, проте оскільки вони виникають, розвиваються, існують в контексті унікальних людських життів, то й самі проблеми насправді є унікальними. Тому кожна консультативна взаємодія унікальна й неповторна.

  2. У процесі консультування клієнт і консультант постійно змінюються згідно їхніх стосунків; в психологічному консультуванні немає статичних ситуацій. Найкращим експертом власних проблем є клієнт, тому при консультуванні слід допомогти йому взяти на себе відповідальність за вирішення його проблем. Бачення власних проблем клієнтом не менш, а може бути, і більш важливим, ніж уявлення про них консультанта.

  3. У процесі консультування почуття безпеки клієнта важливіше, ніж вимоги консультанта. Таким чином, у консультуванні недоречно добиватися мети будь-яку ціну, не звертаючи уваги на емоційний стан клієнта.

  4. Прагнучи допомогти клієнту, консультант зобов'язаний "підключити" всі свої професійні та особистісні можливості, однак в кожному конкретному випадку він не повинен забувати, що він всього лише людина і тому не здатний повністю відповідати за іншу людину, за її життя і труднощі.

  5. Не слід очікувати безпосереднього ефекту від кожної окремо взятої консультативної зустрічі - вирішення проблем, а також успіх консультування не схожі на пряму, що рівномірно піднімається вгору; це процес, у якому помітні поліпшення змінюються погіршеннями, тому що самозміни вимагають значних зусиль і ризику, які не завжди і не відразу завершуються успіхом.

  6. Компетентний консультант знає рівень своєї професійної кваліфікації і власні недоліки, він відповідальний за дотримання правил етики і роботу на благо клієнтів.

  7. Для позначення та концептуалізації кожної проблеми можуть бути використані різні теоретичні підходи, але немає і не може бути найкращого теоретичного підходу.

  8. Деякі проблеми - це людські сутнісні дилеми, які в принципі неможливо розв'язати (наприклад, проблема екзистенціальної вини). У таких випадках консультант повинен допомогти клієнту зрозуміти неминучість ситуації і змиритися з нею.

  9. Ефективне консультування - це процес, який виконується разом з клієнтом, але не замість клієнта.

Етичні питання консультування.

Насамперед відзначимо, що психологія як професія підпорядковується етичним нормам, спільним для будь-якої професії, що стосується безпосередньо людини. Це — повага до особи, людських прав та свобод, гідності, належна професійна компетенція, сумління, доброзичливість та безумовна настанова на благо клієнта.

Крім загальних етичних вимог, у багатьох країнах розроблені етичні станадарти і нормативи, спецефічні для практикуючих психологів. Одне з найперших місць тут належить принципу конфіденційності, тобто збереження особистої таємниці клієнта. Принцип полягає не лише в нерозголошенні відомостей з особистого життя клієнтів, а й у роз'ясненні клієнтові вихідних позицій психолога для запобігання приховування інформації. Специфічним етичним нормативом є вимога уникати фізичного контакту з клієнтом (окрім передбачених технічних або процедурних маніпуляцій).

Особливими вимогами до психолога є також: уникнення за можливості соціальних контактів із своїм клієнтом, якщо ці контакти не передбачені процедурою спільної роботи спільного ведення справи, недопущення маніпулювання клієнтом або собою з боку останнього (наприклад, через вручення коштовного подарунка).

Психологи-консультанти повинні бути особливо обережні в тому, щоб не викликати необгрунтованих сподівань або перевищити межі своєї компетенції.

Психолог має право відмовити в послугах, якщо поряд із психологічним утручанням водночас здійснюються незалежний та необговорений з психологом інший вплив на психіку.

А на завершення моїх теоретичних знань, хотілося б узагальнити для себе самої, і для всіх консультантів-початківців, чим же ж відрізняються цілі консультування в різних (а їх в сучасній психології та психотерапії безліч) напрямках.

Психоаналітичний напрямок -перевести в свідомість витіснений у несвідоме матеріал; допомогти клієнту відтворити ранній досвід і проаналізувати витіснені конфлікти; реконструювати базисну особистість.

Адлеріанський напрямок-трансформувати мету життя клієнта; допомогти йому сформувати соціально значимі цілі і скоригувати помилкову мотивацію за допомогою набуття почуття рівності з іншими людьми.

Терапія поведінки- виправити неадекватну поведінку і навчити ефективному поведінці .
Орієнтована на клієнта терапія (C. Rogers)-створити сприятливий клімат консультування, що підходить для самодослідження і розпізнавання факторів, що заважають зростанню особистості; заохочувати відкритість клієнта досвіду, впевненість в собі, спонтанність.

Позитивна психотерапія-спираючись на принципи надії, балансу та консультування, допомогти клієнту розкрити в собі власні здібності до пізнання і любові, навчитися вирішувати життєві ситуації.

Ососбистий досвід

Встановлення контакту з клієнтом, бути в першу чергу зразком людини, зі своїми сильними та слабкими сторонами, з власними не фальшивими емоціями – ось хто такий психолог-консультант. Хоча для мене завжди було досить важко показати стороннім свої слабкості. Під час сесії зрозуміла, що бути консультантом можна навчитися, схема роботи чітка і ця схема ефективна, але, одночасно й те, що знання теорії, не ефективне без практики, тому потрібно практикуватися регулярно і багато. Під час проходження сесії я відкрито озвучила певні проблеми особистого та професійного плану. Я стала сильнішою. Разом з групою я визнавала, що на деякі питання існують дуже прості відповіді, треба тільки дозволити собі про них говорити відкрито.

Під час навчальних годин у мене витрачалось досить багато енергії на захисні механізми, а саме: сором, агресивність, байдужість і т.д. По завершенню третього дня навчання я чітко зрозуміла, що кожна людина апріорі - о’кей і світ у якому ми живемо теж - о’кей.

Зі свого особистого досвіду можу зробити висновок, що у житті важливо займатися тим, що подобається, що розкриває тебе, як особистість та твої унікальні професійні здібності. Якщо ще не визначився або не знаєш, чим займатись, потрібно спробувати себе в різних спеціальностях. На якомусь етапі проб та помилок сформується розуміння, що подобається, а що зовсім не цікавить. А далі розуміння, у якій сфері та з якими професіоналами хочеться спілкуватися, розвиватися, вдосконалюватися та йти до своєї мети. «Головне для психолога – не втонути у своїй професії». «Робота повинна приносити задоволення!», - ось мій основний девіз. Саме так відбувається і у моєму житті. Напевно, така якість, як цілеспрямованість, передалась мені від батьків, які з дитинства говорили: «Ти повинна працювати «на себе», тоді і робота приноситиме задоволення!».

Для мене робота психолога в школі - це можливість реалізовувати ті проекти, які мені цікаві, у яких можна проявити свою креативність, професіоналізм, можливість бути корисною для інших людей. Я завжди викладаюсь на всі 100%, а то і 200%, тому що люблю процес організації, планування, втілення в життя своїх маленьких проектів. Найбільше і найцінніше - бачити щасливі очі людей, які довірилися і повірили мені, коли їх очікування співпали з реальними результатами! Знаєте, як я радію, сяю від щастя, відчуваючи класний результат від зробленої роботи, а ще по-дитячому соромлюсь слів вдячності! Саме це дає мені моя професія.

Головною метою моєї діяльності є психологічна просвіта. Дивлячись , як батьки не враховують вікові особливості дитинита сфер його розвитку тому чи іншому віці, я зрозуміла ,що вони просто про це не знають. Тренінг «Батьківська майстерність» я почала проводити у школі і помітила , що батьки не тільки від незнання не можуть встановити теплі та люблячі відносини з дітьми, а й від особистої душевної болі. Зараз мій основний вид діяльності - це консультування батьків, це допомога в подоланні душевного неспокою, розвитку , реалізації людського потенціалу.

Мене захоплюють роботи легендарного психоаналітика Отто Кернберга. Він прекрасний діагност. Я людина структурна, і мені дуже цікаво, як все влаштовано в нашій психіці. Мені подобається проводити діагностику і іноді передбачати ситуації. Клієнти думають, що я шаманю . А я просто знаю, як ми влаштовані. І коли я їх цьому навчаю, їм теж стає все зрозуміло.

Я часто спілкуюся з підлітками, помічаю їх не бажання нічого розповідати або слухати. Візьмемо типову ситуацію: батьки хочуть поговорити зі своїм сином (донькою) підлітком про його «безвідповідальну» поведінку ( він забагато грає в ігри, не виконує домашніх завдань, нехтує домашніми справами). Вони найчастіше запитують: «Ми можемо поговорити?». Підліток зазвичай закочує очі та тяжко зітхає: «Ну от, знову починається». Так ось я помітила якщо ми (дорослі) починаємо з: «Ти маєш бути відповідальнішим», то підліток сповзатиме зі стільця, крадькома зиркатиме на годинник, а скляний погляд промовисто показуватиме, наскільки йому байдуже. Зустрівши таку відповідь, батьки втрачають самоконтроль та починають кричати: «Ти знаєш, що ми хочемо для тебе тільки найкращого, а ти навіть не стараєшся!». У відповідь він також кричить: «Неправда!». І з часом ця розмова перетвориться на сварку з грюканням дверима. Обидві сторони почуваються злими, беззахисними та повністю розгубленими. Мені так хотілось розібратися в цій ситуації, адже я сама мама підлітка. Розуміючи , що розмови повинні приносити результат, я підійшла до вирішення цього питання з різних сторін : і як мама , і як психолог, і як підліток , і як просто стороння людина. Можу сказати, що спілкування з підлітками – це майстерна навичка, яку ми всі можемо напрацювати. Після того, як я стала матір’ю та пропрацювала дитячим психологом більше, ніж 10 років, я виокремила для себе 5 основних стратегій, завдяки яким будувати зв’язок можна зовсім по-іншому. Перша стратегія полягає в тому , що ми дорослі , близькі люди для підлітка повинні уникати словосполучення «давай поговоримо». Адже, якщо подумати ,то це є найприроднішим способом розпочати розмову. Але коли ми кажемо «давай поговоримо» нашим підліткам, у їхньому мозку лунають тривожні дзвоники й опускаються затвори - тож нормальна та конструктивна розмова стає просто неможливою. Замість цього, я робила так : невимушено вешталась навколо доньки перед тим, як що-небудь казати. Інколи я просто брала книгу та вмощуюся на стілець у її кімнаті . Що я помічала - вона сама починає говорити. Друга стратегія полягає в понятті “запитуйте, а не говоріть”. В усіх сімейних відносинах обов’язково є місце для конфліктів. Я вчила своїх дітей мистецтву співпраці, оговорила з ними такі поняття , як : я слухаю Тебе і розумію твою точку зору (навіть якщо я не погоджуюся з нею); я поділюся своєю думкою, як мати/батько (навіть якщо ти не погодишся із нею); тоді Ми знайдемо вихід разом. У нашому дорослому прагненні допомогти підліткам ми завжди розповідаємо їм, як саме вони повинні розмовляти, виглядати й поводитися. Але набагато важливіше - запитати про все у них самих. Замість того, щоби сказати: «Тобі потрібно вчитися - я бачу, що ти взагалі не вчишся», значно ефективніше запитати: «Як проходить твоя підготовка до іспитів?». Коли ми вказуєм підліткам, що вони повинні робити, то, як правило, вони відкидають ці вказівки. Однак, коли ми запитуєм - спокійно і з цікавістю - ми повідомляєм, що поважаєм їх та їхні рішення, ми поважаєм їхню особистість. Третя стратегія -“щире серце”. Це може бути складно — наприклад, донька-підліток поділиться, що вона не готова до контрольної роботи та хвилюється, що провалить її. Зазвичай батьки можуть зреагувати зі злістю та докорами: «Я ж казала тобі, що потрібно вчитися старанніше». Однак все, що їй потрібно від нас батьків - розуміння. Замість цього я вчу говорити щось типу: «Я розумію, як тобі непросто». Коли ми співпереживаємо від щирого серця, підлітки не почуваються звинуваченими, засоромленими чи засудженими - вони, навпаки, стають відкритішими до нас. Стратегія четверта “Ти - Я - Ми ”, яка полягає втому, що на дорослих часто злить той факт ,наприклад ,що діти часто сидять в телефоні . За часту батьки починають читати вже давно не цікаву лекцію про шкоду гаджетів та вилити на нього всі свої упередження чи засудження. Я ж пропоную показати підлітку, повагу до нього та даю шанс пояснити свою точку зору, не втручаючись і не перебиваючи. І тільки ,як він закінчить , поділітися із ним своєю думкою. Чому його поведінка вас засмучує? Який результат його дій ви бачите? Робити потрібно якомога спокійніше, не дозволяючи емоціям взяти верх. П'ята стратегія полягає у признанні власних помилок. Всі батьки роблять помилки зі своїми дітьми, особливо з підлітками, відколи ті стають експертами у тисненні на наші слабкі місця. Коли ми кажемо щось, про що потім шкодуватимемо, найкраще одразу вибачитися: «Вибач, що погарячкувала. Що я можу зробити, щоби виправити ситуацію?».  Підлітки дуже швидко вибачають всі образи, коли ви щирі з ними.

В поточний період свого життя я по-особливому гостро відчуваю "нетерапевтичність" стосунків з іншими, тобто мені особливо сумно, коли, критикуючи мене, вказуючи мені варіанти, вирішуючи замість мене, узагальнюючи мій досвід чи прагнення без моєї участі, близькі мені люди переконані, що допомагають мені. А я, зі свого боку, розумію, що розкриття потенціалу, покращення життя відбувається скоріше незважаючи на, аніж завдяки такій "підтримці".

Нещодавно після консультації учениця, подякувала мені за те, що я не прийняла позиції жодної із сторін конфлікту, оскільки саме це їй допомогло ширше подивитися на ситуацію та прийти до варіантів вирішення. Якщо чесно, я на це не звернула уваги, адже в консультуванні це якось само собою зрозуміло. Однак у щоденному спілкуванні ми звикли ставати на чийсь бік, оцінювати. Наприклад, моя підтримка сестри часто полягає у стабільному "я - з тобою, на твоєму боці!!", саме це прагну застосовувати у спілкуванні з дітьми. Звісно, непогано було б оминати критику тих, хто опинився з іншого боку барикади, намагатися їх зрозуміти, чи подякувати за урок. Після всього написаного, розумію, що перенести всю красу та цілющість терапевтичних стосунків у звичне буденне спілкування не вдасться. В літній період я працюю психологом в пришкільному таборі . Це така літня школа розвитку. В цьому році я в своїй роботі використали основні ідеї позитум-підходу та виділили такі пріоритети: індивідуальний підхід, безумовне прийняття кожного, власний позитивний приклад дорослих, підтримка постійного контакту з батьками дітей, позитивне підкріплення найменшого досягнення дитини та створення ситуації успіху, розвиток стосунків між дітьми та дорослими з позиції взаємоповаги та довіри, встановлення контактів між самими дітьми з позиції взаєморозуміння та прийняття один одного такими як вони є, оволодіння моделлю самодопомоги, набуття навичок використання технік позитивної інтерпретації, метафори та притч в різних життєвих ситуаціях, тренінгові заняття та спільні розважальні заходи. На початку зміни всім дітям було запропоновано виконати малюнок своєї сім’ї. Не для всіх це завдання було простим. Деякі діти спочатку відмовилися малювати взагалі, мотивуючи це своїм небажанням та невмінням малювати, у деяких дітей це завдання викликало труднощі. Та більшість учасників справилися із завданням.  Я помітила, що у своїх малюнках діти виражають свої потреби в сімейному спілкуванні та теплих емоційних стосунках з батьками. Деякі роботи свідчать про розуміння дитиною своєї відчуженості в сім’ї та виникненні негативних конфліктних стосунків (відсутність когось з батьків на мал. та ін.). Тому я намагалася сприяти залученню дітей до активного пошуку у розв’язанні власних проблем, правильного розподілу обов’язків між собою, організації своєї діяльності, формування відповідальності та діалогічної взаємодії у спілкуванні.

Діти виконали наступний малюнок "Наш табір, як сім’я" , де свої роботи пояснювали ,використовуючи метафори, наприклад: "табір, як мурашник, але не такий, де кожний за себе, а такий, де всі тримаються один за одного", "ми всі один міцний ланцюг, і кожний бере на себе відповідальність за цей ланцюг, де немає слабких", "кожний із нас маленька цеглинка, а разом ми міцна стіна, де один за всіх і всі за одного. Якщо один упаде все зруйнується!" Із загальної кількості дітей, пришкільного табору, 40% це діти з неповних сімей, батьки яких розлучилися. Тому, на мою думку, створення здорового середовища, як зразка для наслідування, дає можливість дитині спостерігати та безпосередньо набувати навички у формуванні партнерських взаємостосунків з діалогічної позиції Я+ Ти+, навіть, якщо в батьківській сім’ї переважають інші пріоритети. Дитина вчиться поважати себе та сприймати інших такими як вони є, акцентуючи увагу на позитивні риси своїх ровесників та дорослих. У дитини з’являється вибір між імперативною, маніпулятивною та діалогічною моделлю побудови взаємовідносин і це є ще однією сходинкою в процесі її саморозвитку. Важливим аспектом роботи є підтримка зв’язку з батьками та консультування їх щодо нових можливостей сімейного виховання, необхідності підтримати ті, якісні зміни, що відбулися з їхньою дитиною за час перебування у оздоровчому закладі – Пришкільному таборі “Сонечко”. Якось Фрідріх Енгельс сказав : “ Для ясності теоретичного розуміння немає кращого шляху, ніж вчитися на своїх власних помилках, на власному гіркому досвіді”. Техніки Позітум-підходу в практиці для мене булои неабияким кайфом. Моєю улюбленою технікою є використання байок, афоризмів, крос-культурних історій при консультуванні. Після закінчення першого модуля Базового курсу, я щодня намагаюсь формувати нові позитивні звички в різних сферах даної моделі. (навіть якщо це вдається мені не просто). В сфері тіла, я навчилась збалансовувати режим сну, і тепер намагаюсь притримуватись його. Коли це вдається, то і день у мене проходить в балансі і з хорошим самопочуттям. Своєю сферою контактів, я завжди була задоволена. Тому і надалі заводжу нові корисні знайомства, не забуваючи про старих добрих друзів. А моя сім’я і родина є великою підтримкою в моєму житті. Ми всі могли б використовувати хороший сміх іноді … пам'ятайте, гумор може бути кращою терапією. Насолоджуйтесь! Прийшов чоловік до психотерапевта:


- Лікарю, у мене все погано: здоров’я немає, грошей немає, ніхто мене не любить.
- Ну шановний, зараз ми це виправимо. Сідайте зручніше, заплющуйте очі і повторюйте за мною: “У мене все добре, я здоровий, багатий і благополучний. Я кохаю і кохають мене”.
Чоловік розплющує очі:
- Я радий за вас, лікарю.

Список використаної літератури:

  1. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование / Ю.Е. Алешина. – М.: Класс, 2004. – 284 с.

  2. Абрамова Г.С. Психологическое консультирование. Теория и опыт / Г.С. Абрамова. – М.: Академия, 2001 г. – 240 с.

  3. Айви А.Е. Психологическое консультирование и психотерапия: методы, теории и техники Практическое руководство / А.В. Айви, А.Б. Айви. – М., 1999. – 487 с.

  4. Глэддинг С. Психологическое консультирование. 4-е изд./ С. Глэддинг. – СПб.: Питер, 2002. – 736 с.: ил.

  5. Карикаш И.В. Основы психологического консультирований в позитум-подходе / И.В. Карикаш, Н.А. Босовская, Ю.Е. Кравченко, С.А. Кириченко. – Черкассы, 2009.

  6. Колесникова Г. Психологическое консультирование Серия "Высшее образование" / Г. Колесникова. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. – 288 с.

  7. Колтунович Т.А. Етичний кодекс психолога / Т.А. Колтунович. – Чернівці: "Рута", 2007.

  8. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Р. Кочюнас. – М.: "Академический проект", 1999 г.

  9. Красило А.И. Психологическое консультирование: проблемы, технологи: Учеб. Пособие для вузов 2007.

  10. Немов Р.С. Основы психологического консультирования Учеб. для студ. педвузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 394 с.

  11. Носсрат Пезешкиан Психосоматика и позитивная психотерапия.- М.:Институт позитивной психотерапии , 2006.

  12. Носсрат Пезешкиан Торговец и попугай. Восточные истории и психотерапия: Пер. с нем./Общ. ред. А.В. Брушлинского и А.З. Шапиро, предисл. А.В. Брушлинского, коммент. А.З. Шапиро. — М.: Прогресс, 1992. — 240 с.

  13. Тимофієва М.П. Cамопізнання і самодопомога в позитивній психотерапії Н. Пезешкіана / М.П. Тимофієва // Режим доступу: [http://www.rusnauka.com/4_SND_2009/Medecine/40251.doc.htm.

  14. Психологічне консультування та корекція. – Навч. посібн. Модульно-рейтинговий курс. – 3-тє вид.. – К.: "Видавничий дім "Професіонал", 2009. – 544 с.

18

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
3
міс.
1
0
дн.
1
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!