Орієнтири – це видимі на місцевості об’єкти, за якими можна розмістити своє розташування або напрямок руху. Орієнтирами можуть бути природні об'єкти (гори, річки, дерева) або штучні (будівлі, дороги, лінії електропередач тощо). Орієнтири використовують для звірки з картою або компасом.
Азимут – це кут між напрямком на північ (географічний чи магнітний) і напрямком на обраний об’єкт або пункт, виміряний за годинниковою стрілкою. Він змінюється від 0° до 360°. Азимут дозволяє точно вказати напрямок на об'єкт і використовувати його при орієнтуванні за компасом.
Формула для азимуту:
А=360∘−α,A = 360^\circ - \alpha,А=36 0∘−α ,
деα\alphaα— кут між північчю і напрямком на орієнтир.
Напрямний кут – це кут між північною частиною вертикальної осі координатної ділянки (ось Y) і напрямком на певний об’єкт, також виміряний за годинниковою стрілкою. Його потрібно в геодезії при роботі з картами та топографічними схемами. Дирекційний кут існуючий в умовах координатної системи й може відрізнятися від азимути.
