Останніми роками в нашій державі удосконалюється законодавча база з охорони праці. Пріоритетним залишається збереження життя і здоров’я учасників навчально-виховного процесу. Сьогодення передбачає нові вимоги до професійного рівня педагога, який за обсягом і різнобічністю вирішуваних завдань повинен бути спеціалістом широкого профілю, володіти основами навчальних предметів, інноваційними технологіями, хорошою психологічною і педагогічною підготовкою. Зростання масштабів техногенної діяльності сьогоднішнього суспільства, індивідуальні зміни оточуючого середовища створюють реальні загрози для життя і праці людини. Росте кількість жертв від наслідків різноманітних надзвичайних ситуацій, промислових аварій, катастроф, стихійних лих. Вивчення найбільш імовірних надзвичайних ситуацій, їх особливостей і можливих наслідків, навчання поведінці в таких умовах покликані підготувати людину до вибору найбільш розумного рішення для виходу з небезпечних ситуацій із найменшими втратами.
Забезпечення здорових, безпечних умов навчально-виховного процесу, попередження травматизму його учасників буде успішним за умови змістовної і цілеспрямованої організації роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності, де адміністрація є наставником і створює таку систему управління охороною праці, коли кожен педагог прикладе максимум зусиль, аби насамперед через освіту впливати на умови збереження, зміцнення і відновлення здоров’я особистості.
Технологія діяльності полягає в тому, що системний підхід до управління охороною праці та створення безпечних умов життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу – це добре продумана, творча, дієва і результативна робота, один із найважливіших аспектів управління, спрямований на:
· бездоганне виконання посадових обов’язків працівниками і правил для учнів, ознайомлення з принципами і способами захисту від небезпечних ситуацій у повсякденному житті та надзвичайних умовах, знання про юридичну відповідальність за порушення правопорядку;
· навчання передбачення результатів своєї небезпечної поведінки на всіх етапах реального життя і праці;
· профілактику шкідливих звичок, своєчасне прийняття рішень щодо запобігання їх;
· формування розуміння критеріїв цінування здоров’я і життя як найважливішого, що є у людини.
Результативністю та основною умовою ефективності досвіду є підвищення рівня відповідальності працівників професійно-технічних навчальних закладів, що виражається у ставленні до посадових обов’язків, виявленні максимум піклування про здоров’я та безпеку життєдіяльності як учнів, так і власну безпеку.
